Короткий екскурс в історію Міжнародного арбітражного суду

Міжнародний арбітражний суд ICC(далі — Суд) був створений у 1923 р. при Міжнародній торговій палаті (далі — МТП), заснованій чотирма роками раніше в Парижі [1]. Метою становлення МТП, у свою чергу, був розвиток і підтримка міжнародної торгівлі та промисловості. Однак із самого початку свого існування Суд був незалежний від МТП. Створення подібного арбітражного інституту відповідало потребам того часу, тому що відсутність можливості позасудового вирішення міжнародних спорів була серйозним бар’єром для розвитку міжнародної торгівлі.

Цікаво, що написання першого Арбітражного регламенту Суду в 1922 р. передувало створенню самого Суду. Водночас попит на послуги незалежного інституту позасудового вирішення спорів був високий ще до 1923 р. У зв’язку з цим цікавим є той факт, що МТП виконувала роль посередника у вирішенні низки спорів до створення Суду. У свою чергу, в січні 1924 р. було винесено перше рішення Суду у спорі між британською та французькою сторонами.

У перші п’ять років свого існування Суд зареєстрував 260 заяв про арбітраж, з яких 233 були складені на основі арбітражного застереження, передбаченого сторонами до виникнення спору. Слід зазначити, що з цих 260 спорів тільки 28 були дозволені шляхом арбітражу [2]. У 1940-1947 рр., тобто під час Другої світової війни і в перші повоєнні роки, до Суду було подано лише 23 заяви. Однак попит на позасудове врегулювання спорів почав знову зростати з 1950-х років і триває до сьогодні. Загалом на кінець р. було зареєстровано понад

16 000 справ, більше половини з яких були заявлені в останнє десятиліття. У 2009 р. Судом було зареєстровано рекордну кількість заяв — 817, таким чином, разом зі справами, що перебувають на розгляді суду в цьому ж році,

Суд одноразово працював над 1 461 справою. У цьому ж році Суд зареєстрував спори зі сторонами з більш ніж двома третинами усіх країн світу. У додаток до арбітражу, відділ альтернативного врегулювання спорів пропонує сторонам медіацію, експертизу, поради з вирішення спорів, інші при- мирі процедури [3]. Слід зазначити, що Суд реєструє все більше і більше справ зі сторонами з Центральної та Східної Європи, Росії та країн СНД. Приміром, у 2009 р. 13 % сторін у арбітражних справах були з цього регіону, з них 11 справ включали сторони з Україною. Необхідно відзначити збільшення кількості справ за участю держав і державних підприємств у ролі сторін — у 2009 р. кількість таких справ становила 78, що становить 9,5 % від усіх нових арбітражних справ [3, 8]. Цікаво, що у спорах за участю сторін з Центральної та Східної Європи, Росії та країн СНД частка подібних справ становить близько 30 %, що відображає загальну специфіку розвитку економічних відносин у регіоні.

Збільшується також і складність справ. Це відображається в ускладненні як договірних відносин між сторонами, так і процесу вирішення спорів. Спостерігається стабільне зростання частки справ, які зачіпають більш ніж один договір і мають більш ніж дві сторони — з 21,3 % справ у 1998 р. до 33 % справ у 2009 р. [3, 9; 4, 33]. У 2009 р. 233 з 817 зареєстрованих справ включали більш ніж дві сторони, а 6 з них — більш ніж 10 сторін.

Подібне збільшення кількості розглянутих справ вимагає від Суду постійно оптимізувати і покращувати методи своєї роботи.

Слід розуміти, що Суд не є судом у традиційному значенні цього слова. Суд виконує адміністративну роль із повноваженнями на прийняття певних рішень відповідно до Регламенту, арбітри ж виконують виключно суддівські повноваження. Кожен місяць проводиться Пленарна сесія Суду, під час якої розглядаються найбільш важливі питання на порядку денному, такі як розгляд відводів та заміни арбітрів, перевірка і затвердження арбітражних рішень в особливо складних справах (наприклад у справах за участю держав і державних підприємств, а також справах з особливою думкою арбітра). Близько 30-50 членів Суду беруть участь у Пленарній сесії. Також кожного тижня відбуваються сесії Комітету Суду, заснованого в 1975 р. Комітет Суду складається з двох членів Суду і президента або віце-президента Суду. На сесіях приймається основна маса рішень в адміністрованих справах, зокрема питання щодо існування, дійсності або обсягу арбітражної угоди (ст. 6 (2) Регламенту), затвердження кандидатур арбітрів (ст. 9), регулювання фінансових аспектів справи (ст. 30), перевірки і схвалення арбітражних рішень (ст. 29) тощо. Президент та віце-президенти Суду регулярно інформуються Генеральним секретарем про хід справ і приймають термінові рішення відповідно до ст. 1 (3) Регламенту Суду [4, 39].

Секретаріат відповідальний за поточну роботу з адміністрування арбітражних справ, надаючи допомогу Суду у виконанні її завдань. Секретаріатом керують Генеральний секретар, його заступник та Генеральний радник. На сьогодні співробітниками Секретаріату є понад 80 осіб, серед яких 40 є юристами. У той час як робочими мовами Секретаріату є англійська та французька, його співробітники можуть вести роботу з адміністрування справ більш ніж на 20 мовах. Листування зі сторонами ведеться англійською, французькою, іспанською (також все більше португальською) та німецькою мовами. У Секретаріаті створено вісім відділів, кожен з яких відповідає за роботу у справах, до яких залучені сторони з певного географічного регіону. Сім з восьми відділів розташовані в Парижі, тоді як восьмий відділ, відкритий у 2008 р., знаходиться в Гонконгу. Слід зазначити, що внаслідок значного зростання кількості справ зі сторонами з країн із Центральної та Східної Європи, Росії та Центральної Азії, у жовтні 2008 р. був створений окремий відділ Секретаріату для адміністрування справ з цього регіону. Відкриття нового офісу планується на 2011 р.

Національні комітети, кількість яких на сьогодні перевищує 80, відіграють ключову роль у структурі МТП*. Завдання цих комітетів — представляти МТП і надані нею послуги у відповідних країнах. У контексті роботи Суду національні комітети відіграють важливу роль — відповідно до ст. 9 (3) Регламенту вони пропонують кандидатури арбітрів, які затверджуються Судом.

Чинний Арбітражний регламент Суду, справжня версія якого вступила в силу в 1998 р., зазнав серйозних змін за свою більш ніж 80-річну історію. Водночас відмінні риси арбітражного розгляду МТП, наприклад Акт про повноваження та перевірка Судом арбітражних рішень, були включені вже в перші редакції Регламенту [4, 34]. На сьогодні Регламент пройшов через десять редакцій, кожна з яких відображає важливі кроки еволюції арбітражу МТП.

Регламент справив значний вплив на інші арбітражні інститути. Приміром, Регламенти Румунського, Латвійського і Марокканського арбітражних судів при відповідних Торгово-промислових палатах, як і Регламент Французького олімпійського комітету, засновані безпосередньо на Регламенті Міжнародного арбітражного суду ICC. Або ж, наприклад, у Регламенті Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма практично дослівно відтворюється ст. 10 Регламенту Суду про багатосторонній арбітраж.

Роль Міжнародного арбітражного суду у створенні Нью-Йоркської конвенції

МТП була залучена до створення міжнародно-правових інструментів із самого початку свого існування, коли в 1923 р. МТП спільно з Лігою Націй працювала над написанням Женевського протоколу про арбітражні застереження (1923 р.) і Женевської конвенції про приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (1927 р).

Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, так звана Нью-Йоркська конвенція [5], що набула чинності в 1958 р. і підписана 142 країнами, є, мабуть, найбільш важливим міжнародно-правовим актом у сфері міжнародного комерційного арбітражу. її оцінюють як «фундамент міжнародного комерційного арбітражу» [6]. Суд ICC стояв біля витоків створення Конвенції. Як було зазначено в одному з доповідей МТП з цього питання, «Женевська конвенція 1927 року про приведення у виконання іноземних арбітражних рішень безперечно була величезним кроком вперед, але вона більше не відповідає вимогам сучасної економіки» [7]. Зазначена доповідь виокремлювала кілька положень Конвенції 1927 р. як «обтяжливі й недосконалі». Зокрема, в доповіді пропонувалося скасувати принцип «подвійної екзекватури», який вимагав визнання арбітражного рішення відповідним законодавству країни винесення рішення, а потім у місці його виконання [8].

У 1953 р. у МТП були підготовлені перший проект Нью-Йоркської конвенції та супутня доповідь, які були згодом представлені Економічній і Соціальній Раді ООН (ЕКОСОР). Версія проекту Конвенції 1955 р., доповнена ЕКОСОР, була представлена на спеціальній міжнародній конференції в травні — червні 1958 р. і була основою для схваленого тексту Конвенції [9].

Співпраця Суду та ООН

МТП має статус спостерігача в ООН і посилає своїх представників зокрема на збори Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). В останні роки представники Суду були присутні на зборах, під час яких обговорювалися поправки до Типового закону про міжнародний торговий арбітраж [10], Типового закону про міжнародну комерційну погоджувальну процедуру [11] та Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ [12]. Суд також був залучений до обговорення поправок до Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА [13].

Європейська та Латиноамериканська арбітражні групи Суду

При Суді були створені та працюють дві регіональні арбітражні групи, основною метою яких є популяризація міжнародного арбітражу. Групи також слугують форумом для дискусій та обміну досвідом.

«Комітет Схід/Захід» був створений під егідою МТП у травні 1964 р.

До Комітету входили члени МТП та представники Торгово-промислових палат Болгарії, Чехословаччини, НДР, Угорщини, Польщі, Румунії та СРСР. Комітет містив декілька робочих груп, що займалися вузькоспеціалізованими питаннями торгівлі, в тому числі арбітражем. Робоча група з арбітражу була створена в 1975 р., яка з 1990 р. продовжує працювати під назвою Європейської арбітражної групи МТП.

У 1980-х роках у рамках групи обговорювалися три основні питання: 1) співробітництво щодо взаємообміну інформацією про законодавче регулювання арбітражу між МТП і Торгово-промисловими палатами країн Східної Європи, що входять до складу групи; 2) співробітництво за допомогою обміну інформації з вибору компетентних арбітрів; 3) вивчення ролі до арбітражної експертизи.

Наприкінці 90-х років Р. Брінер, Голова Суду ICC з 1997 р. по 2006 р., виступив з ініціативою оновлення методів функціонування групи. Як правило, членами групи є голови арбітражних судів країн Центральної та Східної Європи і СНД. Група проводить щорічні збори, по черзі в Парижі та в столиці однієї з країн-членів. Під час останніх зустрічей обговорювалися такі питання, як судове втручання у процес арбітражного провадження і виконання арбітражних рішень, робота арбітражних та посередницьких інститутів у регіонах, підвищення ефективності арбітражних розглядів, нарощування потенціалу арбітражу, порівняння інституційного та ad hoc арбітражу тощо.

Латиноамериканська група була створена на початку XXI ст. і складається з провідних фахівців з арбітражу з країн Латинської Америки, Іспанії та Португалії. Ця група надає майданчик для обміну досвідом і обговорення останніх нововведень та тенденцій у сфері арбітражу.

Інститут Міжнародного підприємницького права МТП

МТП завжди робила наголос на необхідність вивчення актуальних питань збалансовано — як із точки зору теорії, так і практики.

Інститут Міжнародного підприємницького права МТП [14] є аналітичним центром, що працює над популяризацією арбітражу у співпраці з МТП та Судом. Місія інституту полягає у «зміцнення міжнародних зв’язків між підприємцями і юристами» [15]. Інститут проводить щорічні збори, на яких присутні його члени — провідні юристи, які обмінюються досвідом із заздалегідь обраної актуальної теми. Результати кожних зборів публікуються, що сприяє розвитку доктрини міжнародного арбітражу [16]. Інститут також організовує конференції, симпозіуми та семінари протягом року. З них найбільш відомими є, мабуть, практичні семінари PIDA, тривалістю на 3-4 дні, що розглядають усі стадії арбітражного розгляду за Арбітражним регламентом ICC, а також практичні заняття для арбітрів. Ці заходи дають змогу отримати практичні навички у сфері вирішення спорів.

Комісія з арбітражу МТП

Комісія з арбітражу МТП [17] є автономним консультативним органом, що складається з представників, призначених національними комітетами, і Суду. Комісія займається обговоренням багатьох аспектів арбітражу. Результатом роботи робочих груп Комісії стали доповіді та керівництва в таких сферах, як розгляд малих позовів [18], зменшення вартості та скорочення часу арбітражного розгляду [19] тощо. Досить новою сферою експертизи Комісії є огляд ефективності вирішення спорів у МТП у світлі розвитку нових технологій. До складу Комісії входять понад 500 експертів із 90 країн світу, включаючи як відомих учених, так і практикуючих юристів. Нині робоча група з переробки Регламенту розробляє його нову версію. Очікується, що робота триватиме до початку 2011 р., а нова версія Регламенту набере чинності вже у другій половині того ж року. Робоча група з арбітражу за участю держав і державних установ повинна також опублікувати свої висновки в найближчому майбутньому.

Висновки

З моменту свого створення в 1923 р. Суд завжди був в авангарді міжнародного арбітражу, задовольняючи попит міжнародного ділового співтовариства на позасудове врегулювання суперечок. У список заслуг Суду можна віднести популяризацію арбітражу як усесвітньо визнаного ефективного способу вирішення спорів, надання виключно високого рівня адміністрування справ і виділення ресурсів як на практичний, так і на теоретичний розвиток міжнародного арбітражу.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Жукова Галина. Міжнародний арбітражний суд ICC : погляд зсередини // Третейський суд. — № 3 (69). — С. 80.
2. Kuckenburg J. Die Rolle des Sekretariats des Internationalen Schieldsgerichtshofes in ICC- Shieldsverfahren. Festschrift fur Ottoarndt Glossner zum 70. Geburtstag. Heidelberg : Verl. Recht und Virtschaft, 1994. 178.
3. ICC International Court of Arbitration. «2009 Statistical Report». ICC International Court of Arbitration Bulletin, no. 1 (October 2010), p. 5; Регламент МТП дружественного урегулирования споров, Регламент МТП Советов по разрешению споров, Регламент МТП по экспертизе
4. Tercier Pierre. ICC Rules of Arbitration: A decade of Use. ICC International Court of Arbitration Bulletin 19. — № 1 (2008).
5. Wetterm J. Gillis. The Present Status of the International Court ofArbitration of the ICC : An Appraisal. American Review of International Arbitration 1. — № 91 (1990).
6. Report and Preliminary Draft Convention adopted by the Committee on International Commercial Arbitration at its meeting of 13 March 1953, ICC Publication № 174 (1953).
7. Gharavi Hamid G. The International Effectiveness of the Annulment ofArbitral Award. London : Kluwer Law International. — 2002. — P. 51.
8. Sander Peter. «The making of the Convention. Enforcing Arbitration Awards under the New York Convention: Experience and Prospects.» New York Convention Day. New York : United Nations, 1998.
9. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж
10. Типовой закон о международной коммерческой согласительной процедуре
11. Арбитражный регламент ЮНСИТРАЛ
12. UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts 2004
13. Institute of World Business Law
14. Braithwaite John and Peter Drahos. Global Business Regulation. Cambridge, 2000. — P. 42.
15. Institute Dossier VII — Multiparty Arbitration. ICC Publication No. 701, 2010 Edition ; Institute Dossier VI Written Evidence and Discovery in International Arbitration. ICC Publication № 698E, 2009 Edition.
16. ICC Commission on Arbitration
17. Guidelines for Arbitrating Small Claims under the ICC Rules of Arbitration
18. Techniques for Controlling Time and Costs in Arbitration : Report from the ICC Commission on Arbitration