Перший у світі хоспис створили 1967 р. в Англії. Мета його організації — зустріти смерть пристойно. Тут шанобливо ставляться до бажань пацієнта, пам’ятаючи, що його останнє бажання необхідно виконати. У хосписі хворого вчать жити одним днем. Хосписи називають Будинками життя, або Будинками для зняття болю.

В Україні також з’явилися хосписи. їх часто відкривають при онкодиспансерах для надання допомоги безнадійним онкохворим. Тут працюють медичні працівники і священики. Цей тандем дає змогу одночасно лікувати душу і тіло людини.

Сестринська допомога близьким безнадійного хворого і тим, які перенесли втрату близької людини

• За наявності в родині безнадійного хворого потрібно під-готувати родичів до майбутньої втрати члена родини. При цьому бути дуже обережними з тими членами сім’ї, в яких можуть загостритися хронічні захворювання або виникнути ускладнення, що загрожують життю (гіпертонічна хвороба, перенесений інфаркт або інсульт і т. ін.). Постійно підтримувати і втішати всіх членів родини.
• Пояснювати членам родини важливість їхньої присутності і підтримки для безнадійного пацієнта. Умираючий не повинен почуватися самотнім.
• Якщо хворий перебуває в стаціонарі, допомогти родичам перенести розлуку.

Останнім часом у світі поширилася модель авансового планування медичної допомоги. Її застосовують у разі тяжкого або безнадійного стану пацієнта. Сутність полягає в тому, що хворий при житті складає інструкцію в письмовій формі довіреній людині, здатній захистити його інтереси в термінальній стадії. Медичні працівники повинні мати достатньо знань для ведення переговорів з довіреними особами.

Необхідно пам’ятати, що медичній сестрі, яка тривало працює з безнадійними хворими, потрібна підтримка, психологічна допомога.