Вступ.

1. Сутність конфлікту, об'єкт і предмет конфліктології.

2. Зв'язок з іншими науками.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Конфліктологія — відносно молода наука, у завершеному вигляді вона з'явилася лише в середині XX століття. Однак конфлікти існували завжди, тому перші спроби їх осмислення ми можемо побачити вже в античну епоху, тому що з'явилася необхідність виявити причини соціальної диференціації та розподілу суспільства на прошарки.

Для того щоб прискорити формування конфліктології, необхідно максимально чітко визначати основні цілі і завдання на кожному етапі розвитку науки. Основними цілями конфліктології, яка одночасно носить фундаментальний і прикладний характер, є:

• дослідження всіх конфліктів, що виступають об'єктом науки, інтенсивний розвиток конфліктологічної теорії;

• створення системи конфліктологічного утворення в країні, пропаганда конфліктологічних знань у суспільстві;

• організація в Україні системи практичної роботи конфліктологів з прогнозування, попередження і врегулювання конфліктів.

Таким чином, конфліктологія за умови її швидкого розвитку може відігравати в реформуванні українського суспільства дуже прогресивну роль; допомогти керівникам усіх рівнів приймати менш конфліктогенні рішення, більш конструктивно поводити себе в різних соціальних конфліктах; зберегти здоров'я, добробут і навіть життя мільйонам українцям, які щорічно зазнають величезних збитків у результаті деструктивних наслідків внутрішньоособистісних і соціальних конфліктів.

1. Сутність конфлікту, об'єкт і предмет конфліктології

Конфлікт — надзвичайно складне соціальне і психологічне явище, успішність вивчення якого багато в чому залежить від якості вихідних методологічних і теоретичних передумов, методів, які використовуються. Розв'язання розглянутих нижче проблем може сприяти подоланню тих труднощів, які вже окреслені у зв'язку з визначенням сутності конфлікту, об'єкта і предмета конфліктології.

Насамперед необхідно максимально чітко визначити зміст, який ми вкладаємо в поняття «конфлікт», позначивши тим самим межі предметної області конфліктології. Поняття «конфлікт» спочатку трактувалася як «бійка, бій, боротьба» — тобто фізичне протистояння між сторонами. Потім це значення розширилося, включивши в себе «різку розбіжність чи протиставлення інтересів, ідей і т. п.».

Таким чином, тепер цей термін передбачає не тільки саму фізичну протидію, але і її психологічне підґрунтя. Найбільш поширені два підходи до розуміння конфлікту. При одному з них конфлікт визначається як зіткнення сторін, думок, сил, тобто дуже широко. При такому підході конфлікти можливі й у неживій природі. Поняття «конфлікт» і «протиріччя» фактично стають такими, які можна порівняти за обсягом. Інший підхід полягає в розумінні конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Тут передбачається, що суб'єктом конфліктної взаємодії може бути або окрема людина, або люди і групи людей.

Прогрес науки, особливо на етапі її становлення, залежить від того, наскільки вдало визначені межі предмету її вивчення. Важливо, з одного боку, не упустити нічого, тому що при цьому губиться системне уявлення про предмет, з іншого боку — не включити в предмет нічого зайвого, оскільки це приводить до розширення кола досліджуваних явищ, збільшення обсягу дослідницької роботи. Крім того, важливо вже у визначенні предмета як можна точно розкрити сутність досліджуваного явища. У цьому зв'язку доцільно внести в розуміння конфлікту два принципових уточнення.

Насамперед ми вважаємо за необхідне звузити широке розуміння конфлікту і припускати, що конфлікти виникають тільки при соціальній взаємодії. При цьому якщо соціальну взаємодію розуміти в широкому значенні, то в неї доцільно включити і взаємодію між тваринами. Така позиція на сьогоднішній день обґрунтована в досить великій кількості робіт, присвячених різним аспектам проблеми біо-соціальної еволюції. Тому в об'єкт конфліктології, на нашу думку, необхідно включити зооконфлікти — конфлікти у тваринному світі. У неживій природі конфліктів немає, там є протиріччя, протидії, зіткнення і т. п.

Друге уточнення стосується суті конфлікту. Мається на увазі, що сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні протиріччя, зіткненні інтересів, скільки в способі розв'язання протиріччя, яке створилося, у протидії суб'єктів соціальної взаємодії. Усілякі протиріччя виникають скрізь і завжди, але тільки незначна частина їх розв'язується шляхом конфліктів. Інтереси і погляди також перетинаються досить часто. Однак сутність конфлікту ширша ніж це зіткнення. Вона — у протидії суб'єктів конфлікту в цілому.

Таким чином, під конфліктом розуміється найбільш гострий спосіб розв'язання важливих протиріч, які виникають у процесі взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями. Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не переживають при цьому негативних емоцій (наприклад, у процесі дискусії, спортивного єдиноборства), чи навпаки, переживають негативні емоції, але зовні не виявляють їх, не протидіють один одному, то такі ситуації є передконфліктними. Протидія суб'єктів конфлікту може розгортатися у трьох сферах: спілкуванні, поведінці, діяльності.

На сьогоднішній день доцільно об'єднати в систему всі ті практично не пов'язані між собою дослідження конфлікту, що ведуться в рамках військових наук, мистецтвознавства, історії, математики, педагогіки, політології правознавства, психології, соціобіології, соціології, філософії і деяких інших (наприклад, психіатрії й економіки). Така система не буде штучним утворенням. її створення можливе, оскільки в основі будь-якого конфлікту лежить протиріччя, що відіграє системоутворюючу роль як для різних видів конфлікту, так і для різних рівнів їхнього вивчення. її створення необхідне, оскільки люди, органи управління мають справу з цілісними реальними конфліктами, а не з окремими їх психологічними, правовими, філософськими, соціологічними та іншими аспектами.

Ці розуміння обґрунтовують необхідність виділення самостійної науки — конфліктології. Об'єктом її комплексного вивчення є конфлікти в цілому, а предметом — загальні закономірності їхнього виникнення, розвитку і завершення. Конфліктологію, безперечно, повинні цікавити три типи конфліктів внутрішньоособистісні, соціальні, зооконфлікти. До основних видів соціальних конфліктів відносяться: міжособистісні конфлікти, конфлікти між малими, середніми і великими соціальними групами, міжнародні конфлікти між окремими державами та їх коаліціями.

Центральним об'єктом конфліктології є соціальні конфлікти, а їх ядром — міжособистісні. Дослідження міжособистісних конфліктів, менш складних серед інших соціальних конфліктів, може розкрити основні причини конфліктної взаємодії. Соціальні конфлікти тісно пов'язані з внутрішньоособистісними конфліктами. Тому розуміння мотивів соціальних конфліктів буде ускладнене без вивчення тих процесів, що відбуваються в психіці і передують конфліктній поведінці людини.

Кожна з одинадцяти окремих конфліктологічних наук має в загальному для цих наук об'єкті свій предмет. Він є тією частиною, стороною, рівнем об'єкта, що досліджує дана наука. Однак і сама конфліктологія не в змозі описати і пояснити конфлікти у всій їхній повноті. Конфлікти — невичерпний об'єкт пізнання, про який не можна довідатися абсолютно все. Тому предметом конфліктології є ті закономірності, сторони, характеристики конфліктів, які в змозі досліджувати наука на даному етапі свого розвитку. Об'єкт конфліктології — більш консервативне утворення порівняно з предметом. Об'єкт може змінюватися в результаті свого власного розвитку, крім того, його межі можуть уточнюватися в зв'язку з більш глибоким проникненням науки в суть досліджуваних явищ. Об'єкт конфліктології — соціальні, внутрішньоособистісні і зооконфлікти — у недалекому майбутньому навряд чи зазнає істотних змін. Ядро предмета конфліктології формулюється в понятійній схемі опису конфліктів. Двадцять років тому ця схема включала чотири основні категоріальні групи. На даний час понятійна схема опису конфліктів складається, як уже сказано вище, з одинадцяти основних категоріальних груп. Розуміння предмета науки розвивається разом з розвитком конфліктології.

2. Зв'язок з іншими науками

Утворення конфліктології не було штучним процесом. її виникнення було обумовлено, насамперед, тим, що в основі будь-якого конфлікту лежать протиріччя, які відіграють системну і освітню роль, що вивчають різні науки. Виходячи з цього, багатогранні дослідження, що нагромадилися в різних парадигмах соціальних і деяких природознавчих наук (насамперед, в математиці і біології) із проблем конфліктних відносин вимагали свого окремого наукового осмислення. Реальність конфліктів виявлялася в їх цілісності, а не в їх яких-небудь філософських, психологічних, соціологічних, правових та інших аспектах. На певному етапі свого розвитку перед суспільними науками виникла гостра необхідність у цілісних і комплексних знаннях про такий соціальний феномен як конфлікт. Виходячи з того що конфліктологія є досить молодою науковою дисципліною, деякі автори розглядають цю науку як відносно самостійну. Останнім часом вона все більше набирає статусу повноцінної й автономної дисципліни, що має комплексний характер і поліпарадикмальний предмет. Конфліктологія використовує емпіричні дані, концептуальні основи, теоретичні моделі як самостійні, так і будь-якої іншої науки, методи і способи, які дозволили б поглиблювати вивчення конфліктів.

Найбільш тісно сучасна конфліктологія пов'язана із соціологією, яка, вивчаючи суспільну думку щодо різних проблем суспільства, роблячи стосовно них власні висновки, може виявити болючі її зони, а також простежити наслідки цих явищ для суспільства.

Оскільки конфлікти завжди пов'язані з боротьбою інтересів людей або їх поглядів, величезну роль відіграє психологічний фактор. Через цикл психологічних дисциплін конфліктологія робить глибоке осмислення проблемних ситуацій, протиріч, драм і трагедій, сприяє більш умілій поведінці з опонентами, пошуку психологічних резервів особистості для запобігання проблемних ситуацій, а також виходу з них або їх розв'язанню, якщо конфлікт вже розпочався.

Психодіагностика допомагає конфліктології проводити дослідження з питань прогнозування конфліктів. Психокорекція, психотерапія, психологічне консультування допомагають налагодити взаємини всередині груп, а також і на міжособистісному рівні. Велике значення має досвід психологічної науки в питаннях розв’язання внутрішньоособистісних конфліктів.

Саме життя вимагає пошуку взаємозв'язку конфліктології з педагогічними науками. Сфера взаємозв'язку може лежати в процесі виховання дитини як особистості і майбутнього активного учасника суспільного життя, а так само в наявності педагогічного такту в ході розв'язання різних проблемних ситуацій.

Історія, філософія і сучасна філософська думка сформулювали загальні принципи розуміння конфлікту як найгострішої форми виявлення протиріччя, як зіткнення і взаємодії протилежностей.

Зв'язок з циклом математичних наук, насамперед, із прикладною математикою, представляється у вигляді абстрактних математичних моделей, які можна інтерпретувати на реальних об'єктах. У багатьох сферах громадського життя можна застосовувати математичне моделювання конфліктних ситуацій і розраховувати на певний результат.

Зв'язок конфліктології з циклом правових наук полягає в тому, що вони стверджують принципи і норми, права й обов'язки, у рамках яких має знаходитися людина, група і все суспільство. Порушення цих норм і прав призводить до конфліктних ситуацій, які можуть виливатися в конфлікти. У той же час через правове поле вони дають обґрунтування границь, які можна використовувати при вивченні і запобіганні конфлікту.

Цикл історичних наук дає конфліктології багатий і різноплановий матеріал для аналізу політичних, соціальних, військових та інших конфліктів у суспільстві. Історичний досвід показує, які втрати несуть у собі конфлікти, дає унікальну можливість знайти способи їх запобігання, а врахування негативного досвіду в минулому може дати можливість уникнути його у майбутньому.

Культурно — мистецтвознавський цикл наук здобуває у сьогоденні підвищену увагу. Зв'язок з конфліктологією ми можемо побачити у тому, що саме культура і мистецтво посідають все більше місце в духовній сфері життя людини, вони безпосередньо впливають на формування несхожості і протилежності життєвого укладу людини, які, у свою чергу, стають джерелом безперервної низки конфліктних ситуацій у суспільному житті.

Висновки

Конфлікти відіграють ключову роль у житті окремої людини, родини, колективу, держави, суспільства і людства в цілому. В Україні на будь-якому етапі її розвитку конфлікти впливали на долю країни. Конфлікти є основною причиною загибелі людей. Для того, щоб грамотно поводитися в конфліктах, людина повинна знати закономірності їхнього виникнення, розвитку і розв'язання. Конфліктологія може зберегти здоров'я, добробут і навіть життя мільйонам українцям, які щорічно зазнають великих збитків у результаті деструктивних наслідків внутрішньоособистісних і соціальних конфліктів.

Соціальний конфлікт — найбільш гострий спосіб розв'язання важливих протиріч, які виникають у процесі соціальної взає-модії, що полягає в протидії суб'єктів і супроводжується переживанням ними негативних емоцій у ставленні один до одного. Внутрішньоособистісний конфлікт — важко пережитий психічний стан, викликаний тривалою боротьбою мотивів, схильностей, цінностей, які відображають суперечливі зв 'язки із соціальним середовищем і які затримують ухвалення рішення. Об'єктом конфліктології є конфлікти взагалі, а предметом — закономірності їхнього виникнення, розвитку і завершення. Об'єкт конфліктології включає три типи конфліктів: соціальні, внутрішньоособистісні, зооконфлікти. Свій специфічний предмет знаходять у конфлікті одинадцять наук: військові науки, мистецтвознавство, історичні науки, математика, педагогіка, політичні науки, правознавство, психологія, соціобіологія, соціологія і філософія. Основними цілями вітчизняної конфліктології сьогодні є: дослідження всіх конфліктів, що виступають об'єктом науки; розвиток на цій основі конфліктологічної теорії; створення системи конфліктологічної освіти в країні, пропаганда конфліктологічних знань у суспільстві; організація в Україні системи практичної роботи конфліктологів з прогнозування, попередження і врегулювання конфліктів.

Список використаної літератури

1. Берлач А. І. Конфліктологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ А. І. Берлач, В. В. Кондрюкова; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К.: Університет "Україна", 2007. — 203 с.

2. Дуткевич Т.Конфліктологія з основами психології управління: Навчальний посібник/ Тетяна Дуткевич,; Мін-во освіти і науки України, Кам’янець-Подільський державний ун-т, Ін-т соціальної реабілітації та розвитку дитини . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 455 с.

3. Конфліктологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. юрид. спец./ М-во освіти і науки України, Національна юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого; За ред.: М.І. Панова та Л.М. Герасіної. — Х.: Право, 2002. — 253 с.

4. Конфліктологія: Навчальний посібник/ Л. М. Ємельяненко, В. М. Петюх, Л. В. Торгова, А. М. Гриненко; За ред.: В. М. Петюха та Л. В. Торгової; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2005. — 315 с.

5. Нагаєв В. Конфліктологія: Курс лекцій: Навч. посібник для вузів/ Віктор Нагаєв,; М-во освіти України, Харківський нац. аграрний ун-т ім. В. В. Докучаєва. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 199 с.

6. Орлянський В. С. Конфліктологія: Навч. посібник для вузів/ В. С. Орлянський; Мін-во освіти і науки України, Запорізький нац. техн. ун-т. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 159 с.

7. Примуш М. Конфліктологія: Навч. посібник для вузів/ Микола Примуш,; Мін-во освіти і науки України. — Київ: Видавничий дім "Професіонал", 2006. — 282 с.

8. Русинка І. Конфліктологія. Психологія запобігання і управління конфліктами: Навчальний посібник/ Іван Русинка,; Мін-во освіти і науки України. — К.: Професіонал, 2007. — 334с.

9. Скібіцька Л. Конфліктологія: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Ліана Скібіцька. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 383 с.