Поняття екологічної безпеки є одним з ключових понять екологі­чного права. Правове забезпечення екологічної безпеки реалізується практично всією системою екологічного законодавства, актами як за­гального (функціонального), так і галузевого характеру. Екологічну безпеку прийнято розглядати як такий стан довкілля, при якому забез­печується попередження погіршення екологічної обстановки, не завда­ється шкода життю і здоров’ю людини, не створюється загроза заподі­яння такої шкоди.

За якісними показниками стан довкілля можна представити пев­ними рівнями. Найвищий рівень якості — це чисте навколишнє середо­вище, в якому рівень забруднення практично нульовий, відсутні шкід­ливі впливи на нього людської діяльності. Другий рівень становить “сприятливе навколишнє середовище”. Він допускає забруднення до­вкілля, але за умови недопущення будь-яких негативних факторів, що впливають на його стан чи здоров’я людини. Право людини на сприя­тливе для життя і здоров’я довкілля закріплене низкою міжнародно- правових документів, а також конституціями багатьох держав. Проте в Україні законодавчо вимагається додержання найнижчого третього рівня якості довкілля, тобто безпечного навколишнього середовища. Цей рівень допускає наявність у середовищі певних негативних фак — торів за умови, якщо вони не загрожують здоров’ю людини. Отже, до­вкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, нормативам, які стосуються його чистоти, невиснаженості, екологічної стійкості, санітарних вимог тощо.

Важливе місце у системі правовідносин екологічної безпеки за­ймає екологічний ризик. Слід вивчити визначення цієї категорії та з’ясувати її зміст.

Вимоги, які становлять зміст екологічної безпеки, визначаються насамперед залежно від суб’єкта господарювання та виду господарсь­кої діяльності. Відповідно слід розглянути вимоги екологічної безпеки в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в атомній енергетиці, при розміщенні населених пунктів.

Класифікація видів екологічної безпеки проводиться залежно від різних критеріїв: за джерелами небезпеки, за територіальним принци­пом, за масштабами шкідливого впливу, за способами і заходами за­безпечення тощо.

Окремо слід розглянути екологічну безпеку транспортних засо­бів, ядерну та радіаційну безпеку, екологічну безпеку при поводженні з відходами, правові основи біологічної безпеки.

Правові заходи щодо забезпечення екологічної безпеки залежно від спрямованості дій поділяються на організаційно-превентивні, ре- гулятивно-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, охоронно відновлюва- льні та забезпечувальні. Слід розглянути їхній зміст та правові форми здійснення.

Окремим блоком у рамках теми виділяється правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій. Необхідно вивчити такі поняття: зони надзвичайної екологічної ситуації, зони екологічної катастрофи, зони підвищеної екологічної небезпеки та інших категорій зон над­звичайних екологічних ситуацій; з’ясувати порядок їх оголошення та зміст заходів, що можуть застосовуватися в режимі зони надзвичайної екологічної ситуації.