Вступ

Актуальність теми. Кінець XX — початок XXI ст., що ознаменувався швидким розвитком комп’ютерних інформаційних технологій у країнах Заходу, призвів до виникнення нової форми взаємодії між владою та споживачами управлінських послуг — електронного урядування. Метою його впровадження є підвищення відкритості та прозорості діяльності органів державного управління й органів місцевого самоврядування; економія часу та матеріальних ресурсів; підвищення якості надання адміністративних послуг споживачам.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних засад функціонування електронного урядування зробили такі вчені, як А. Белл, М. Бонем, М. Боунс, С. Зурідіс. С. Кліфт. С. Бурас, Н. Катріс. П. Норіс та ін.

У вітчизняній науковій літературі дослідженню проблематики електронного врядування, його характеристик та стану впровадження в практичну діяльність органів влади присвячено роботи таких провідних науковців, як Д. Дубов, С. Дубова, І. Клименко, С. Кузнецова, К. Линьова, О. Мітченко, 3. Пісковець, О. Рискова, В. Шеверда, О. Юлдашев та ін.

Мета дослідження полягає в розкритті сутності та змісту поняття «електронний уряд», виявленні найбільш вдалого його трактування,  а також окресленні проблем та перспектив впровадження системи електронного урядування в зарубіжних країнах з урахуванням об’єктивних переваг та недоліки даної системи.

1. Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід впровадження технологій електронного урядування

Говорячи про міжнародні стандарти е-урядування, хотілося б звернути увагу на ті міжнародні документи, які містять рекомендації, вимоги для держав-учасниць, що мають намір будувати чи розвивати у себе ефективне інформаційне суспільство.

Якщо звернутися до досвіду зарубіжних держав, де технології е-урядування вже давно успішно функціонують, то там використання Інтернету органами публічної адміністрації розглядається як одна з можливостей підвищити ефективність державної влади в цілому. Саме тому до популярних в Інтернеті позначень «b» (business – бізнес) і «c» (citizens – громадяни) тепер додалося нове — «g» – “уряд”. Фактично, впровадження інформаційних технологій у публічну адміністрацію дозволить швидко оптимізувати публічне адміністрування: знизити витрати на утримання держави, прискорити взаємодію органів влади між собою, з юридичними та фізичними особами. Зарубіжний досвід також показує, що модель е-урядування природна і прийнятна для тих країн і культур, у яких держава сприймається як обслуговуюча, сервісна структура.

Міжнародні стандарти е-урядування знаходять своє відображення у міжнародних актах з питань функціонування інформаційного суспільства, і є обов’язковими для виконання країнами-учасницями. До основних таких актів відносяться:

• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи (2004) з питань е-урядування, прийнята 15.12.2004 р.
• Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, прийнята лідерами країн G8, 22.07.2000 р.
• Директива Європейського парламенту “Про систему електронних підписів, що застосовуються в межах Співтовариства”, прийнята 13.12.1999 р.
• Типовий закон ЮНІСІТРАЛ “Про електронні підписи”, прийнятий Комісією ООН 5.07.2001 р.
• Декларація про європейську політику у галузі нових інформаційних технологій, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 6.05.1999 р. [2, c. 34]

Важливе місце серед міжнародних актів у галузі інформаційних технологій посідає Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, у якій закріплено мету зміцнити відповідну політику і вдосконалити нормативно-правову базу, які б стимулювали конкуренцію і новаторство, забезпечити економічну і фінансову стабільність, які б сприяли співпраці у сфері оптимізації глобальних мереж, боротьби із зловживаннями, які підривають цілісність мережі, скоротити розрив у цифрових технологіях, інвестувати у людей і забезпечити глобальний доступ та участь у цьому процесі (пункт 4 Хартії). Для досягнення цих та інших цілей важливо будувати та здійснювати діяльність, застосовуючи наступні заходи (пункт 6 Хартії):

• проведення економічних і структурних реформ з метою забезпечення відкритості, ефективності, конкуренції та використання нововведень, які доповнювалися б заходами з адаптації на ринку праці, розвитку людських ресурсів;
• раціональне управління макроекономікою, яке б сприяло більш точному плануванню з боку бізнес-кіл і споживачів, та використання переваг новітніх інформаційних технологій;
• розроблення інформаційних мереж, які б забезпечували швидкий, надійний, безпечний і економічний доступ за допомогою конкурентних ринкових умов і відповідних нововведень щодо мережних технологій, їх обслуговування і застосування;
• розвиток людських ресурсів, здатних відповідати вимогам інформаційної доби, шляхом забезпечення постійного навчання та задоволення попиту на спеціалістів в галузі ІТ в багатьох секторах економіки;
• активне використання ІТ у публічному секторі і сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для підвищення рівня доступності влади для всіх громадян.

Якщо ж проаналізувати досвід зарубіжних країн, які успішно застосовують технології е-урядування, то можна також виділити загальні засади їх функціонування:

• сфокусованість на реальних потребах громадян і бізнесу;
• використання сучасних методів і рішень;
• оптимізація процедур взаємин держави, громадян і бізнесу, відпрацьовування механізмів “електронної демократії”;
• висока якість послуг;
• облік специфіки потреб різних соціальних груп населення,концентрація на найбільш важливих темах суспільства;
• надання державних послуг через різні канали, включаючи цифрове телебачення, центри громадського доступу;
• підтримка проектів центральних і місцевих органів влади, здійснення координації і творення стандартів, що дозволяють створювати вертикально і горизонтально інтегровані державні мережні ресурси;
• ефективне вирішення питань захисту мереж та інформації;
• реалізація механізмів, що забезпечують захист прав особистості;
• оптимізація структури державного апарату і всієї системи державного управління, навчання державних службовців новим формам роботи;
• удосконалення управлінської культури.
• створення системи стимулів і мотивації;
• визначення реальних і доступних для громадян інформаційних показників ефективності функціонування державного апарату і державних служб[1, c. 51-52].

У той час, коли банки, страхові компанії і підприємства роздрібної торгівлі швидко скорочують витрати, переходячи до використання можливостей Інтернету, державні органи все ще зіштовхуються з проблемою надмірних витрат. Дотепер вони працюють, напрочуд, повільно і неефективно, і ця проблема в тій чи іншій мірі властива багатьом країнам. У цьому, як правило, немає провини окремих працівників, що дотримуються застарілих процедур і користуються лише найпримітивнішими технічними засобами. У державних органів є унікальна можливість згодом очолити інформаційне суспільство, шляхом його нормативної, організаційної і фінансової підтримки. Проникнення інформаційних технологій і Інтернет-технологій у структури влади однозначно підпадає під виконавчу оперативну діяльність, і саме тут необхідна найбільш тісна співпраця з органами влади.

Таким чином, проаналізовані документи об’єднують у собі ті важливі стандарти (засади) е-урядування, дотримуючись яких Україна матиме реальні шанси для впровадження е-урядування. Міжнародна нормативно-правова база має стати основою для імплементації в національне законодавство, яке повинно належно виконуватися відповідно до зазначених стандартів [5, c. 12].

2. Зарубіжний досвід впровадження технологій електронного урядування

Технології е-урядування уже давно використовуються і успішно функціонують у багатьох зарубіжних країнах (США, Сінгапур, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, Коста-Ріка, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Латвія, Естонія, Чехія тощо). Так, Уряд США надає громадянам різноманітні послуги через Інтернет: видачу ліцензій, сплату податків тощо. В Англії реєстрація фірм потребує заповнення через мережу тільки однієї форми. Фінляндія та Сінгапур пропонують своїм громадянам послуги через мобільний зв’язок. Наприклад, Верховний суд Сінгапуру надсилає громадянам SMS, щоб нагадати дату засідання. Крім того, ті громадяни Сінгапуру, котрі авторизовані на сайті, можуть електронним способом подавати до суду позови у незначних справах. On-line податкова служба Ірландії дозволяє підприємствам отримувати інформацію про оподатковування, сплачувати податки, заповнивши відповідні електронні форми, а також отримувати податкові кредити. Сайт Земельної служби цієї ж держави надає компаніям інформацію про нерухомість і дає можливість здійснювати будь-які операції, пов’язані із землею і нерухомістю. Сайт Федерального агентства зайнятості Ірландії містить інформацію про ринок робочої сили для роботодавців і працівників, а сайт Реєстраційної палати дає можливість зареєструвати компанію будь-якої організаційно-правової форми, зареєструвати найменування компанії, внести зміни в статутні документи, оформити фінансові документи, легалізувати іноземні документи. В Естонії функціонує Інтернет-портал «Сьогодні вирішую я» (Tana otsustan mіna), за допомогою якого громадянин республіки може взяти участь в управлінні державою — висловити свою думку про поточні процеси у країні, запропонувати поправки до законопроектів тощо. Цей портал також дозволяє користувачу голосувати. Якщо ідея поправки чи іншої пропозиції містить раціональне зерно і підтримується іншими Інтернет-користувачами, естонський прем’єр-міністр відсилає цю пропозицію зі своєю резолюцією у відповідне міністерство. На сьогодні болгари, завдяки новій IT-системі, котра об’єднує паспортний департамент із міністерством внутрішніх справ, поліцією та системою кримінального судочинства, можуть одержати паспорт протягом 5-10 хвилин. Зазвичай же ця процедура займає як мінімум кілька тижнів. Це все забезпечується технологіями е-урядування.

Аналіз загальної стратегії уряду США у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) дозволяє стверджувати, що уряд:

• зацікавлений у забезпеченні зручностей для громадян у взаємовідносинах з державними органами;
• бере на себе роль лідера в електронізації економіки, у тому числі в стимулюванні розвитку електронної комерції;
• реорганізовує свою роботу в межах національної ініціативи щодо зміцнення контролю за своєю діяльністю з боку громадян.

У даний час федеральний уряд США приділяє особливу увагу:

• електронній торгівлі між державними організаціями та міністерствами, конкурсним електронним торгам на постачання товарів і надання послуг для: задоволення державних потреб;
• доступу населення до урядової інформації;
• використанню смарт-карт, в тому числі у федеральному уряді;
• вирішенню різноманітних завдань, зокрема публікація офіційних документів на урядових Web-сайтах, електронізація сплати податків, надання статистичної інформації про роботу державних органів населенню;
• застосуванню ІКТ в медицині і сфері охорони здоров’я.

Доступність посадовців федерального уряду президента США для населення і країни забезпечується за допомогою системи Comlink, що розроблена в Масачусетському інституті технологій (МІТ). Ця система сприяє наданню послуг, дозволяє публікувати урядові документи і відкрита для доступу всім користувачам Інтернету. Матеріали брифінгів, тексти виступів, звіти, проекти законів, що надаються канцелярією Білого Дому розміщуються на сервері розповсюдження електронної інформації системи Comlink. За оцінками оглядачів, більше мільйона користувачів щоденно отримують документи, що їх цікавлять [9, c. 104-105].

Друга система – Open Meeting – була створена в рамках обговорення національної ініціативи підвищення підконтрольності уряду громадянам (ППУ). Вона дозволяє подавати пропозиції та одержувати відгуки на них в інтерактивному режимі електронною поштою. Однією з головних цілей створення цієї системи — спрощення процедури опитування та одержання пропозицій з різноманітних джерел. За наявними даними, системою Open Meeting скористалося понад 3 тисяч осіб, що надали близько 1200 пропозицій. Інформація для обговорення була структурована тематично і, таким чином, кожен учасник обговорення ініціативи ППУ міг вибрати ту чи іншу тему. Система передбачала виключно вільний обмін думками, без дебатів і прийняття кінцевих рішень.

Ці системи сприяли підвищенню доступності державних органів для населення країни і забезпечили громадян більш ефективними засобами доступу до державних документів. Водночас, федеральні службовці отримали інформацію про настрої виборців.

Державні послуги у США для населення надаються сьогодні багатьма шляхами: через торгові точки, банки і відділення зв’язку. Державні установи укладають з компаніями угоди з надання послуг. Так, наприклад, громадяни і приватні компанії отримали можливість оплачувати рахунки і сплачувати податки через свій місцевий банк. Мережу державних послуг, що діє у реальному світі, слід розвивати і у віртуальному вимірі. Особа, котра здійснює банківські операції через мережу Інтернет, повинна мати можливість оплачувати рахунки і сплачувати податки через свій банк.

“Електронна Європа” – ініціатива Європейської Комісії, виконавчого органу Євросоюзу, спрямована на прискорення трансформації європейського промислового суспільства в інформаційне. Європейці зацікавлені в покращенні та полегшенні доступу громадян до інформації держорганів, що забезпечує більшу прозорість діяльності органів державної влади, а також гарантуватиме більшу ефективність прийнятих Євросоюзом рішень. Необхідно здійснити великий обсяг роботи, для того щоб забезпечити громадянам доступ до Web-сайтів урядів окремих держав і європейських інституцій, забезпечивши їм зручні засоби для пошуку необхідної інформації.

Обмеження доступу до основних статистичних і економічних даних гальмує розвиток бізнесу загалом, а також приватного сектору вторинних послуг, що спрямовані на інформування суспільства зокрема. Тому необхідно полегшити одержання державної інформації, що в свою чергу стимулюватиме розвиток нових секторів послуг, які базуються на відкритих джерелах інформації.

Потенційний ефект після вирішення цього завдання важко переоцінити:

• уряди стануть ближчими до простих громадян;
• з’явиться можливість скоротити видатки на утримання урядових службовців;
• будуть створені додаткові робочі місця для тих, хто надає вторинні послуги;
• буде створено загальноєвропейський інформаційний ринок державної інформації [7].

Впровадження електронного урядування у Великобританії ґрунтується на положеннях Білої книги модернізації уряду (Modernising Government White Paper) і оформлене у «Стратегічну концепцію обслуговування суспільства в інформаційну добу» («E-citizen, e-business, e-government. A strategic framework for public service in the Information Age»). Основна мета концепції полягає в конкретизації процесу переходу до уряду Інформаційної Доби. У програму включені такі питання:

• структура і перелік послуг, які необхідно запровадити для звичайних користувачів та неурядових організацій;
• розширення спектру послуг, які надаються органами влади;
• забезпечення максимального охоплення населення урядовими послугами;
• покращення ефективності користування інформацією;
• визначення конкретних заходів щодо реалізації всіх змін, необхідних для впровадження концепції.

Досвід свідчить, що громадяни при взаємодії з урядом переслідують передусім власні інтереси і при цьому бажають, щоб наданий їм сервіс був високоякісним, а способи його надання — доступними і зручними. Населення, як правило, не цікавить організаційна структура уряду, які функції має та чи інша державна установа, як ці функції розподілені між ними та між центральними і місцевими органами влади. Тому необхідно сформувати стратегічний план партнерства державних структур різних рівнів щодо надання адміністративних послуг найбільш розумними і раціональними способами для споживачів, ґрунтуючись на реаліях навколишнього середовища та нових способах здійснення комерції.

Урядова стратегія передбачає розвиток і використання всіх електронних видів надання послуг. Це означає, що послуги можуть надаватись через Інтернет, мобільний зв’язок, цифрове телебачення, спеціальні центри. Водночас, електронний сервіс не виключає можливості особистого контакту. Певну стурбованість викликає проблема задоволення специфічних та індивідуальних потреб людей, а тому і передбачається створення бізнес-порталів для малих та середніх підприємств та особистих домашніх веб-сторінок для окремих громадян.

Основні положення стратегії уряду Великобританії спрямовані на сприяння інноваціям у сфері надання послуг громадянам. Однак, єдина модель розвитку електронної комерції в органах влади поки що не створена. Окремі моделі розроблені лише для певних міністерств і агентств у відповідності до їх функцій та кола споживачів. Аналізуючи ці моделі, можна виділити у них такі основні елементи:

• забезпечення інновацій за рахунок надання нових видів послуг;
• одночасний розвиток номенклатури послуг і покращення обміну інформацією між громадянами;
• обмін між громадянами та організаціями досвідом ведення комерційної діяльності з державними органами;
• забезпечення однотипного взаємозв’язку з користувачами послуг;
• наявність ефективної структури і механізмів успішного впровадження проектів [5, c. 10-11].

Німеччина є однією з провідних країн у галузі розвитку Інтернету. Висока швидкість розвитку інформаційних технологій змушує державні органи вчитися використовувати їх для підвищення ефективності роботи і бути готовими до швидких змін. З цією метою Німеччина приступила до реалізації програми BundOnlіne 2005 («Німеччина в Мережі»), що спрямована на забезпечення надання всього спектру державних послуг через Інтернет до 2005 року. Внаслідок цього громадяни одержать доступ до 1,2 тис. онлайнових послуг державних установ. Зокрема, у жителів країни з’явиться можливість заповнити податкову декларацію, продовжити дію водійського посвідчення або паспорту тощо через мережу Інтернет. У рамках програми також передбачається обладнати 181 відділення Національної служби зайнятості пунктами безкоштовного доступу в Інтернет для безробітних, котрі зможуть скористатися ними для надсилання своїх резюме і пошуку вакансій.

Деякі послуги уже надаються, у тому числі заповнення електронних заявок у Федеральному адміністративному відомстві, менеджмент службових поїздок федеральних працівників, а також управління інформацією у Федеральному міністерстві внутрішніх справ. Крім того, через мережу Інтернет приймаються прохання від студентів про надання їм фінансової допомоги. В усіх випадках відомості надходять у систему й автоматично направляються на сервер обробки даних документообігу. Після закінчення процесу обробки електронна форма з інформацією направляється назад користувачу. Ці рішення були реалізовані шляхом впровадження новітніх інтернет-технологій в програми управління документообігом. Створені програми безкоштовно передаються в усі державні установи Німеччини. Серед переваг програми “BundOnlіne 2005” варто виділити підвищення зручності роботи для громадян і більш раціональне використання управлінських ресурсів.

Завдяки бурхливому росту інформаційних технологій і їхньому широкому розповсюдженню можна з впевненістю сказати, що сьогодні світ переживає нову революцію. Щодня понад 150 тис. нових користувачів уперше підключаються до мережі Інтернет. Суспільство пройшло довгий шлях: від загальних телефонних ліній для декількох абонентів до нинішнього рівня розвитку техніки, коли по одному кабелю може передаватися 15 млн. розмов одночасно.

Єдиною альтернативою розвитку є перехід до нових технологій і створення на їхній основі процвітаючого співтовариства. Державні органи є однією з рушійних сил цього процесу [5, c. 84-85].

Висновки

У сучасних умовах суспільного розвитку гостро усвідомлюється проблема необхідності трансформації всієї системи державного управління. Це зумовлено насамперед переходом від інформаційного суспільства до суспільства знань, що докорінно змінює всі комунікації в суспільстві і ставить нові вимоги перед якістю послуг, які надаються державними службовцями.

Якщо раніше, років десять тому, акцентувалася увага на тому, що держава має обслуговувати своїх громадян, то сьогодні мова має йти про формування партнерських відносин між державою і громадянами, про їх спільний внесок і дії щодо вирішення назрілих питань.

Електронне урядування — це. по суті, модернізація всієї системи державного управління, яка охоплює як надання якісних послуг для громадян і бізнесу, так і налагодження новітніх комунікативних каналів між владою і громадянським суспільством, реінжиніринг всієї державної служби.

У цьому збірнику представлені найкращі творчі роботи слухачів нової спеціальності «публічне адміністрування», які вони підготували за результатами вивчення навчальної дисципліни «Електронне урядування».

Країни, які досліджувалися, досить різні — за розмірами, місцем розташування, кількістю населення, але ‘їх об’єднує одне — бажання розвиватися надзвичайно потужними темпами, використовуючи при цьому переваги електронного урядування. Вони не лише ефективно вирішують свої проблеми за допомогою електронного урядування, але й пропонують своїм громадянам більш якісні послуги, які вони можуть отримати будь-де і будь-коли. Тобто 24 години на добу 7 днів на тиждень. Завдяки використанню технологій електронного урядування відбувається скорочення часу, коштів та ризиків, водночас підвищується ефективність, якість, правильність, гарантія виконання роботи. Досягненням цієї системи є те. що всі переваги стосуються як управлінця адміністрації, так і підприємця, громадянина.

Список використаної літератури

1. Голобуцъкий О. Електроний уряд / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук. — К. : Атлант UMS, 2002. — 173 с.
2. Дубов Д. В. Основи електронного урядування Д. В. Дубов, С. В.Дубова. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 176 с.
3. Ерофеее Е. Электронное правительство: приблизить чиновника к гражданину / Е. Ерофеев. — Режим доступа : http://www.connect.ru article.asp?id=5183.
4. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2007. — № 12. — Ст. 102.
5. Зарубіжний досвіду провадження електронного урядування/ авт. кол.:Т. Камінська, А. Камінський, М. Пасічник та ін.; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. С. А.Чукут. -К.,2008.-200 с.
6. Клименко І. В. Технології електронного урядування І. В. Клименко, К. О. Линьое. — K. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. — 192 с.
7. Мика Л. Многофункциональные центры предоставления государственных услуг по принципу одного окна / Л. Мика, М. Огилви. — Режим доступа : http://new.hse.ru sites.irgsdocs.aspx.
8. Палеха Ю. І., Загальне документознавство : Навч. посіб. / Ю. І. Палеха, Н. О. Леміш. – К. : Ліра-К, 2008. – 393 с.
9. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика / Г. Г. Почепцов, С. А. Чукут. — К. : Знання, 2008. — 663 с.