Вступ

Дискусія — це одна з найдавніших форм організації навчання. Тому викладання теми і почнемо з методики її проведення. Як форма навчання вона потребує певної методичної підготовки. Тому вчитель економіки, як і кожна освічена людина, повинен володіти методикою ведення дискусії. Розглянемо таку ситуацію. Відбувається обговорення економічного проекту. Обговорення починається зі взаємних уклонів та люб’язностей. Зауваження дрібні, не торкаються суттєвих питань. Аж раптом хтось порушує негласний порядок і висловлює свою рішучу незгоду. І тут вибухає суперечка. Тепер не можна впізнати ораторів. Ведучий не може впоратися з їхніми емоціями. Думка працює у всіх. Виникла творча атмосфера! Як правило, користь від таких обговорень буває значною, оскільки учасники обговорення наближаються до істини через глибоке усвідомлення проблеми. На жаль, у нашому суспільстві дуже поширеною була така позиція: «Не варто втручатися…Від мене нічого не залежить, а ворогів собі наживу».

Хтозна скількох помилок в економіці наше суспільство могло б уникнути, якби обговорення і впровадження різних проектів було б конструктивним, вільним і творчим! Чи не тому прагматичні японці організують повсюдно «гуртки якості», а затвердження будь-яких проектів розпочинають «знизу»?

Як зробити обговорення проблем творчим? Для цього потрібні доброзичливі взаємини в колективі, повага до думки кожного, готовність винести будь-яке серйозне питання на колективне обговорення.

Викладач має бездоганно володіти навичками «творчого слухання», бути прикладом щодо цього для своїх учнів, навчити їх такому вмінню, бо воно потрібне кожній людині і на все її життя.

1. Особливості проведення навчальних дискусій

Дискусія (лат.discussio –  дослідження,  розгляд) –  це спільне обговорення групою якої-небудь теми,  що являє собою спільний інтерес.  У ході обговорення відбувається зіткнення різних ідей, думок, перевіряються погляди, концепції, стосунки між людьми. Діалог (від грец. dialogos)  розмова між двома або кількома особами.

Існує різноманітність техніки проведення дискусії,  її початок,  висновки,  форми проведення тощо. Ефективність дискусії передбачає ретельну підготовку плану, уміння оперувати фактами,  додатковими даними,  діловитість,  уміння виступати,  здатність конструктивно мислити,  створювати в аудиторії демократичну атмосферу.  Дискусія корисна в навчальному процесі. Вона    особливо доцільна при дослідженні відносин, цінностей,  для підтримки або обміну ідей,  при необхідності вирішити в групі яку-небудь проблему, для використання ресурсного потенціалу знань навчальної групи.

Першим і обов’язковим кроком на шляху до організації повноцінної дискусії є встановлення в аудиторії певної демократичної атмосфери.  Важко чекати активної дискусії  від студентів, які вважають, що їхню думку не сприймають серйозно, а також коли вони бояться видатися смішними в очах викладача, своїх товаришів, або не мають інтересу до предмета, що вивчається, або до того, що вивчають.

В організації дискусії дуже важливими є перші кроки.  Для ініціації дискусії важливим є  коротке вступне слово викладача. Він повинен ретельно продумати завдання дискусії, її можливий хід,  варіанти,  а головне –  висновки,  до яких слід підвести тих,  хто навчається.  Слід звернути особливу увагу на таке: чітко визначити і повідомити групу, чого ви хочете досягти в результаті дискусії,  визначити завдання дискусії,   час її проведення, визначити коло її учасників,  підготувати питання для стимулювання учасників, відвести час для  «розігріву»,   допомагати    групі періодично підводити підсумки, узагальнювати висловлені думки і вказувати на те,  наскільки успішно просувається полеміка.  Необхідно утримувати дискусію в потрібних рамках,  щоб не відволікатися від теми,  стежити за тим,  щоб основні пункти    були обговорені і були пов’язані з матеріалом, що вивчався. Слід прагнути залучити до дискусії всіх, але треба поважати й тих, які мовчать.

Як правило,  дискусія не передбачає виставлення оцінок або ухвалення яких-небудь рішень.  Її основна мета –  навчити    студентів логічно викладати свої думки,  доказово відстоювати свій погляд, у відвертому спорі обґрунтовувати істинність своїх думок. Перед початком дискусії необхідно орієнтувати студентів на дотримання правил її проведення. Важливо, щоб ці правила були, мовби виробленими самими студентами, щоб вони з великим розумінням ставилися до потреби їх дотримуватися.  Серед цих правил можуть бути такі:

— слухати промовця;

— говорити поодинці, не допускати, щоб говорили кілька осіб одночасно;

— не перебивати того, хто говорить;

— підносити руку, якщо хтось хоче виступити;

— не перетворювати свою незгоду з висловлюваними ідеями на заперечення промовця.

Початок стійкого інтересу психологів до феномену дискусії припадає на 30-ті роки XX ст. i пов’язаний з роботами видатного швейцарського психолога Ж.Піаже, який показав, що завдяки механізму дискусій  з однолітками, а також із старшими i молодшими дітьми дитина позбувається рис егоцентричного мислення i вчиться погоджуватися з точкою зору іншого.

Експериментальне вивчення дискусійних форм групової роботи було започатковано німецьким (згодом американським) психологом Куртом Левіним. Свої перші експерименти він розпочав під час II світової війни у США.

Левін виявив дві важливі закономiрностi:

1)       групова    дискусія    дозволяє    розглянути    протилежні позиції i тим самим допомогти учасникам побачити різні аспекти проблеми, зменшити їх опір новій інформації;

2)       якщо розв’язок ініційований групою, то він є логічним наслідком дискусії, підтриманий всіма присутніми, його значення   зростає,   оскільки   він   перетворюється   на групову норму.

В якості об’єкту дискусії можуть виступати не тільки спеціально сформульовані проблеми, а й випадки з професійної діяльності (діяльність балінтівських груп з обміну терапевтичним досвідом – лікарі Майкл і Енід Балінти).

Дещо по-іншому будується навчальна дискусія з певної теми курсу у вищій школі серед студентської аудиторії. Викладач повинен підсумувати центральне питання, відповісти на запитання, які залишилися без відповіді. Викладач налогошує на тому, що слід підкреслити, а що лишити поза увагою. Висновки дискусії повинні підтверджувати (або принаймі, відображати) основні положення теми, що виносилася на обговорення. Для сприяння робочій атмосфері викладач повинен подякувати студентам за проведену роботу.

При проведенні дискусії, як i інших форм групової роботи, вирішальне значення має розташування учасників. Наведемо декілька варіантів, де С — студент, В — викладач або ведучий.

Bapiaнт А. «Офіційна аудиторія» (публічний виступ, традиційне розташування парт у студентській аудиторії). Таке розташування підходить для розпоряджень або для повідомлення інформації. Викладач стоїть обличчям до студентів, котрі записують повідомлення. Таке розташування дозволяє розмістити велику кількість людей. Проте варто пам’ятати, що велика кількість учасників ускладнює комунікацію з ведучим. Найбільший контакт встановлюється зі студентами, які сидять посередині перших двох рядів, найменший з тими, що сидять по краях першого i останнього рядів.

Bapiaнт  Б. «Поділ на підгрупи». Збільшується імовірність, що студенти обмінюватимуться між собою думками у підгрупах, i що кожна підгрупа спілкуватиметься з викладачем.

Bapiaнт В. «Круглий стіл». Biн дозволяє «об’єднати» людей i тим самим уникнути поділу на підгрупи. Збільшується імовірність того, що студенти спілкуватимуться між собою i з викладачем (ведучим). При такому варіанті дещо стримуватиметься активність студентів, що сидять поруч з викладачем, в той час, як сором’язливі студенти, які сидять напроти, активізуються. В цілому роль ведучого дещо нейтралізується.

Bapiaнт Г. «Трикутник». Студенти бачать один одного i можуть легко спілкуватися між собою. Позиція викладача у даному випадку відповідає позиції «лідера». Таке розташування дозволяє зібрати велику кількість учасників дискусії, більше ніж «круглий стіл», i в той же час посилити керівну роль викладача.

Варіант Д. «Обличчя в обличчя». Учасники протистоять один одному у дискусії, відстоюючи протилежні погляди. Така структура мало допомагає комунікації, закликаючи сторони швидше до конфронтації ніж до обміну думками. Їїдотримуються найчастіше при двосторонніх переговорах, коли керівники (ведучі) розміщуються в центрі кожної делегації.

Мистецтво вести дискусію допомагає у правильному визначенні кола питань. Викладач доповнює відповідь студента додатковими питаннями, які допомагають активізувати мислення всіх учасників дискусії.

2. Види дискусій та деякі правила їх ведення

Дискусія являє собою публічне обговорення (наприклад, на виробничій нараді, планерці, зборах колективу і т.д.) якогось спірного питання. За допомогою цього виду спілкування вирішуються проблеми через зіставлення, зіткнення думок і різних позицій, а також через їх асиміляцію і взаємозбагачення по суті вирішуваної проблеми.

При правильній організації переговорів ділова дискусія допомагає направляти її на виконання таких функцій, як пошук нових напрямків роботи, початок перспективних заходів, контроль розпочатих справ, обмін інформацією, спілкування працівників однієї ділової сфери, підтримка ділових контактів, розробка задумів та ідей і т.д.

У цьому аспекті дискусія – це найдемократичніша форма ведення ділової бесіди, яка допускає вільний обмін думками та прийняття рішень, які виробляються із загальної згоди з наступним затвердженням керівництвом.

Міжособистісне спілкування у формі дискусії здійснюється набагато частіше, ніж може здатися. Вона має як плюси, так і певні мінуси. Головним завданням є мінімізація можливих негативних моментів. Це допомагає підвищити рівень довіри та поваги між членами колективу.

Оскільки дискусія – це не тільки бесіда, але і багато в чому протистояння співрозмовників, то вона припускає свого роду словесний «пінг-понг», коли думки одних учасників не приймаються іншими і «відбиваються» в бік опонентів. Найчастіше спроби довести свою правоту виливаються в нехтування принципами тактовності, і спілкування виявляється на межі взаємних образ та переходу на полеміку. Така риса є найнебезпечнішою. Щоб уникнути подібних ситуацій, потрібно осягнення теоретичних основ ведення переговорів.

Дискусія – це, перш за все, вміле використання таких методів, як переконання, правильні емоції, компромісні рішення, селективний відбір інформації, вибудовування розумних відносин між прихильниками різних позицій.

Як комунікативний інструмент дискусія спрямована на просування ідей та особистих переконань. При цьому домінує зовсім не логіка, а емоції. У зв’язку з цим при проведенні обговорення з використанням такого інструменту необхідно надавати спілкуванню максимально конструктивний і спокійний характер.

Після проведення дискусій багато залишаються незадоволеними її результатами, оскільки їхні ідеї були відкинуті. Тому важливо вміти використовувати дискусію лише у випадках, коли вона дійсно виправдана. Іноді розумніше заміняти її діалогом або поєднувати їх для більшої продуктивності. Також правильним є використання «мозкового штурму», який дозволяє висувати ідеї в більш стихійній формі, що робить їх відсіювання набагато менш болючим для учасників. І найголовніший момент: будь-яка групова дискусія – це, насамперед, уміння не тільки говорити, але й слухати оточуючих. Це набагато важливіше, ніж просто суперечка.

Дискусія – це публічний діалог, в процесі якого виявляються і протиставляються різні точки зору, різні позиції. Метою дискусії є вияв істинної думки, пошук правильного рішення. Дискусія є часто необхідним елементом ділової наради, тому менеджер, що їх проводить, повинен володіти технікою організації і проведення цієї форми спілкування.

Етапи підготовки і проведення дискусії.

Підготовчий етап складається з:

• Формування проблеми, мети;
• Збору інформації про предмет дискусії;
• Формулювання запитань;
• Оцінки аудиторії.

Слід обрати стратегію ведення дискусії з урахуванням індивідуальних особливостей дискутуючих.

Традиційно виділяють сильних і слабких учасників. Сильний учасник – впевнений в собі, добре знає предмет спору, має досвід полемічного спілкування, має авторитет. Слабкий учасник, відповідно, – недостатньо обізнаний у проблемі, нерішучий, недосвідчений у спілкуванні. За характером знань мовців поділяють на “лисиць” та “їжаків” (за байкою давньогрецького поета Архілоха: “Лисиця знає багато усяких речей, а їжак – одну, але велику”). Отже “лисиці” – широко обізнані мовці, але такі, що недостатньо глибоко розбираються в окремих питаннях, а “їжаки” – мовці, заглиблені в одну тему.

За манерою поведінки виділяють багато різних типів учасників дискусії: “агресор”, “всезнайка”, “марнослівний”, “мовчун”, “сором’язливий”, “незацікавлений”, “велика шишка”, “адвокат диявола” тощо.

Ставлення ведучого до різних типів мовців має бути диференційованим. “Сильному” слід ставити складні запитання; до “їжака” звертатися за роз’ясненнями; “сором’язливим”, “незацікавленим”, “мовчунам” – давати можливість висловитися в першу чергу, ставити нескладні запитання, підтримувати в них впевненість у своїх силах; “агресору”, який критикує всіх і все, одразу ставити запитання: “А що ви пропонуєте?”; “марнослівному” – тактовно нагадувати про регламент; з “великою шишкою” уникати прямої критики, застосовувати техніку “так, але”; “адвокату диявола”, який спеціально ставить запитання, що ведуть у глухий кут, блокує дискусію, слід переадресовувати його ж запитання, акцентувати увагу на провокативності його заяв.

Ведучий на початку дискусії оголошує тему, обґрунтовує її, виділяє предмет спору. Учасники дискусії мають чітко уявляти, що є пунктом розбіжностей. Сторони висувають аргументи і контраргументи щодо заявленої тези, ставлять запитання. Ведучий стимулює аудиторію висловлюватися, корегує, направляє дискусійний діалог, підкреслює спільність у висловлюваннях учасників.

Деякі правила ведення дискусії.

• Потрібно чітко розмежовувати питання, які є предметом дискусії і які не слід обговорювати.
• Не допускати перетворення дискусії у з’ясування особистих стосунків.
• Можна переконувати, але не можна принижувати опонентів.
• Зберігати спокій і врівноваженість у спорі.
• Критикувати без роздратування і злості, але й не вибачатися за критику, тому що це не ознака ввічливості, а вияв невпевненості у своїй правоті.
• Програвати і перемагати достойно. При поразці не сердитися, і не бути розгубленим. При перемозі залишатися спокійним і скромним. Давати можливість опонентам “зберегти обличчя”.

3. Дискусія — засіб навчання та вирішення економічних проблем

Спеціалісти вважають, що найважливішими умовами прове-дення дискусії як тематично спрямованої суперечки можуть бути такі [9, с. 193]:

– усі учасники дискусії мають бути готовими до неї;

– кожен учасник дискусії повинен мати чіткі стислі тези свого виступу;

– можна практикувати «розминку» для активізації дискусії;

– дискусія мусить бути спрямована на з’ясування істини, а не на словесне змагання її учасників.

Чи завжди потрібна дискусія? Як правило, її проводять, коли наявні полярні погляди на якийсь предмет і лише ґрунтовне обговорення цих поглядів може привести до оптимального рішення. В інших випадках можна обмежитись простим обговоренням проблеми.

Методика рольових тріад. Для розвитку здатності до конструктивного мислення фахівці пропонують метод рольових тріад. Він корисний тим, що привчає навіть тих, хто ніколи не бере участі в дискусіях, до стилю дискусійної поведінки, включає їх до творчого обговорення.

У дискусії розрізняють такі етапи: сприйняття предмета дискусії, його аналіз і оцінка, прийняття рішення. На кожному етапі по-різному можуть виявлятися психологічні й інтелектуальні здібності людини.

Не заглиблюючись надто далеко в психологію, виділимо специфічні дії та засоби, за допомогою яких виконують свої ролі [3, с. 65] в дискусії різні люди (табл. 1).

Таблиця 1. ТРІАДИ РОЛЕЙ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОБГОВОРЕННЯ

Роль	Дії	Засоби
Сприймання предмета дискусії
Інтегратор ідей	Сприймає предмет дискусії в цілому та створює про нього узагальнене уявлення	Узагальнена інформація, загальнонаукові поняття та категорії, установка на ви­рішення проблеми у цілому
Аналітик	Сприймає спеціальний аспект предмета дискусії, створює детальне уявлення про якусь одну її сторону	Спеціальні знання, устано­вка на вирішення вузького завдання
Системний аналітик	Ті самі, що в інтегратора та аналітика, в оптимальному співвідношенні	ті самі, що в інтегратора та аналітика, в оптимальному співвідношенні
Аналіз предмета дискусії
Футуролог	Доповнює наявну інформа­цію прогнозами. Вводить предмет дискусії у сценарій майбутнього. Аналізує нас­лідки та значення для майбутнього	Інтуїція, уява, методи прогнозування
Історик	Доповнює наявну інфор­мацію ретроспективним ана­лізом	Знання історії та розвитку предмета дискусії
Синхроніст	На основі наявної інфор­мації створює позачасове уявлення про предмет дискусії. Описує його загальну структуру	Функціональний аналіз, уза­гальнене уявлення про пред­мет дискусій, яким він є, був і буде
Оцінка предмета дискусії
Оптиміст	Перебільшено вихваляє та оцінює предмет дискусії. Схильний до ризикованих, поспішних дій та висновків	Установка перебільшувати все позитивне. Відсутність обережності. Применшення ризику та небезпеки
Песиміст	Обережний в оцінках. Не схильний ризикувати та по­спішати з остаточними висновками. Оцінює нові ідеї негативно	Установка перебільшувати все негативне. Схильність до надзвичайної обережності
Реаліст	Реалістична оцінка всіх складових предмета дискусії. Зважування ризику	Установки, які дозволяють не вдаватись до крайніх оцінок. Знання способів, які дозволяють компенсувати можливі негативні відхи­лення
Прийняття рішення
Критик	Підсумовує недоліки предмета дискусії. Формулює рішення «проти» нової ідеї. Висуває звинувачення	Висновок з аналізу недо­ліків, їхніх причин та наслід­ків
Захисник	Підсумовує достоїнства та формулює рішення «за». Відхиляє звинувачення	Висновок з аналізу достоїнств, їхніх причин і наслідків
Суддя	Підсумовує достоїнства та недоліки. Зважує їхню відно­сну вагу і приймає рішення	Способи суміщення структур достоїнств та недоліків

Форми організації і проведення навчальних дискусій: „мозковий штурм”,  метод „ПРЕС”,  метод „Займи позицію”( „Зміни позицію”), метод „Дерево рішень”,  „акваріум” дискусія в стилі телевізійного ток-шоу,  дискусія- навчальний спір дебати.

Висновки

• Основні функції дискусії :- дискусія повинна виступати як метод засвоєння знань, їх закріплення і вироблення вмінь та навичок; — це метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей студентів: — це метод стимулювання і мотивації навчання; — це метод формування самостійної життєвої позиції .
• Величезне значення дискусії полягає в тому, що: — дискусія є важливим засобом активізації пізнавальної діяльності ; — вона значною мірою сприяє розвитку практичного мислення — дає можливість визначити власну позицію; — формує навики відстоювання власної думки; — поглиблює знання з обговорюваної теми; — веде до зникнення в студентів страху висловити „неправильне припущення”(оскільки усі припущення, навіть найбезглуздіші, мають право на існування і не мають негативної оцінки); — встановлює довірливі відносини з викладачем, який постійно спонукає до нестандартного мислення, тощо.
• Завдання навчальної дискусії: поглиблювати знання з теми, що розглядається;виявляти спірні,заплутані питання; розвивати вміння її учасників аргументовано відстоювати свою думку; розвивати їх вміння уважно і зважено вислуховувати думку опонентів; формувати культуру обговорення спірних питань.
• Вимоги до організації та ведення дискусії: — ретельна підготовча робота; — добрі, глибокі знання предмету обговорення; — уміння викладача (чи іншого ведучого) керувати ходом дискусії та залучати в процес обговорення неактивних студентів.
• Факторами успішної та результативної дискусії є: — нетрадиційна постановка обговорюваної проблеми; — організація простору для дискусії; — ретельна підготовча робота; — готовність учасників дискусії налаштуватися на „думку” співрозмовника (зрозуміти та прийняти!); — дотримання усіма учасниками правила „ Людину відрізняє не лише вміння говорити, а й уміння слухати”;

— використання „підтримуючих” прийомів спілкування — доброзичливої інтонації, уміння ставити конструктивні запитання; — прагнення усіх сторін знайти найбільш оптимальне для даної ситуації рішення; — вміння ведучого вводити обговорення даної проблеми в необхідне русло,тощо.

• Види дискусій: дискусія пов’язана з викладом матеріалу; — дискусія круглого столу; дискусія групова ; дискусія оглядова.
• В сучасній дидактиці розрізняють такі форми дискусії: круглий стіл; засідання експертної групи; форум; симпозіум; дебати; навчальні бої; ”судове засідання”.
• Під час дискусії виділяються такі її етапи: попередній 2. вступний  3. власне дискусія  4. підсумковий

Список використаної літератури

1. Аксьонова О. В. Методика викладання економіки: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2008. – 280 с.
2. Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін: навч. посіб. –К.: КНЕУ, 2006.
3. Балягіна І. Методика викладання економіки [Текст] : Навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни / Ірина Балягіна, Марина Богорад, Галина Ковальчук,, 2007. — 340 с.
4. Кузьмінський, А. Педагогіка вищої школи [Текст] : Навчальний посібник / Анатолій Кузьмінський,, 2009. — 485 с.
5. Сучасна економічна  освіта:  Україна  і  Болонський  процес.  /  За  ред.  В.Д. Базилевича. -К.: Знання, 2007.
6. Терентьєва, Н. Методика викладання економічних дисциплін у вищій школі [Текст] : навчальний посібник / Наталія Терентьєва, Василь Кузьменко, 2010. — 150 с.
7. Федулова Л.І. Методика викладання  економічних  дисциплін:  навчальний посібник. – Миколаїв: Іліон, 2011.-372 с.