Вступ

Україна перебуває в стані переходу від адміністративно-організованого до економічно-організованого суспільства. За цих умов класична схема ієрархія-культура-ринок має бути розглянута стосовно взаємозв’язку цих найважливіших чинників впливу на людей та інструментів управління ними з системою освіти, особливо економічної.

Під ієрархією ми розуміємо систему управління як відношення влади і людини. Культура в нашому контексті розглядається як система визнаних суспільством групових цінностей, соціальних норм і моделей поведінки. Ринок — це система рівноправних відносин по горизонталі, що ґрунтуються на купівлі-продажу товарів і послуг, на відносинах власності та рівновазі інтересів продавця і покупця.

Кожний з цих елементів — системне явище. Вони існують у перехідний період у різних фазах, тому що зміни в них відбуваються з різною швидкістю та глибиною. Наприклад, якщо зміни в системі управління можна впровадити досить швидко, то в культурі мають здійснитися зміни економічного, психологічного та управлінського мислення, що потребує тривалого часу. Культура як етнопсихологічний феномен — це пам’ять суспільства. Суспільні цінності, трудова та повсякденна мораль — це те, що можна швидко зруйнувати, але треба дуже довго формувати. Освіта й виховання відіграють велику роль у культурі суспільства, бо вони безпосередньо впливають на мислення і поведінку людини. Треба відзначити, що ієрархія, культура та ринкові відносини в процесі взаємодії можуть давати синергічні ефекти.

1. Місце і роль економічної освіти в системі загальної освіти

1.1. Форми та методи формування розвинутої людини

Сучасні  економічні,  політичні  та  соціальні  зрушення  у  світі  та  суспільстві  висувають  нові вимоги до молоді, до її вміння співіснувати і гармонічно розвиватися у суспільстві, самостійно обирати свій  життєвий  шлях  та  реалізувати  свої  здібності.  Від  правильності  здійснення  вибору  залежить майбутнє людини, її кар’єра, успіх. Саме тому, в таких складних умовах більшість молодих людей після закінчення школи обирає подальшу освіту. Зазвичай це вища освіта. Але на сьогоднішній день з понад 70 різних  напрямів  та  500  спеціальностей  в  Україні  щорічно  найбільш  популярними  серед  абітурієнтів стають саме економічні спеціальності.

У комплексі засобів, форм та методів формування розвинутої людини як цілісної особистості,  громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору, особливе місце займає економічна освіта. Досвід розвинутих країн світу довів, що економічна освіта як компонент економічного виховання — найважливіша умова і фактор прояву людини як активного творчого суб’єкта. Той же досвід свідчить, що існує певний взаємозв’язок між рівнем організації освіти та соціально-економічним розвитком країни. Перехід господарства України до соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає формування економічної культури, адекватної новим соціально-економічним умовам, переорієнтацію та поглиблення економічної освіти. Особливо актуальним стає виховання людини, здатної розуміти та сприймати ринкові перетворення, легко адаптуватися до змін у житті, вільно оперувати основними економічними поняттями.

В сучасних умовах економічна освіта стала базовою для сучасної освіченої людини, яка повинна усвідомлювати, що рівень розвитку суспільства, всіх сфер життя в першу чергу залежить від стану економіки та активної і свідомої участі кожного члена суспільства в економічних відносинах. Середня загальноосвітня школа покликана формувати у молодих людей глибоке розуміння явищ, процесів, відносин в економічні системі. Адже,  економіка – це сфера, з якою кожна людина повсякденно стикається, розв’язуючи такі важливі питання: яку форму бізнесу обрати, як зробити раціональний вибір при купівлі засобів виробництва та предметів споживання, як правильно побудувати бюджет сім’ї, за яких умов отримати кредит у банку тощо. Тому економічні знання потрібні не лише бізнесменам, банкірам, менеджерам, вони необхідні кожному.

1.2. Зміст економічної освіти

Зміст економічної освіти як педагогічно адаптований соціальний досвід людства у сфері функціонування економіки включає відповідну систему знань, способів діяльності та економічної культури, що складають основні компоненти змісту економічної освіти та знаходять свій вираз у відповідних функціях економічного виховання. Перший і провідний компонент – це знання. В знаннях, насамперед, знаходять відтворення всі структурні елементи теорії економіки: економічні закони та наслідки їх дії; економічні категорії та поняття; наукові ідеї і гіпотези;  правила економічної поведінки тощо. Економічні знання – це цілісна система відомостей, пізнання накопичених людством і необхідних для здійснення економічної освіти. Знання, як ведучи компонент економічної освіти, обумовлюють пізнавальну функцію економічного виховання.

Вона ґрунтується на органічній єдності навчання і виховання як найважливішого важеля економічного й політичного розвитку суспільства та всебічного розвитку особистості. Йдеться про те, що мета і зміст економічного виховання учнів забезпечується насамперед через систематичне формування основ економічних знань, економічну освіту, що розглядається як пробудження та задоволення пізнавальної активності учнів, залучення їх до економічних знань, систематизація цих знань і використання їх на практиці. Економічна освіта за своєю специфічною метою та змістом виступає складовою частиною економічного виховання, потужним фактором всебічного розвитку особистості учня, розвитку його інтелекту та підвищення рівня компетентності в різноманітних галузях людської діяльності. Кожен учень при цьому є об’єктом і суб’єктом навчання та виховання.

Відомо, що будь-які знання є цінними не самі по собі, а тим, що слугують практичним цілям суспільства й кожної людини. Другий компонент економічної освіти – способи діяльності визначає втілення практичного освоєння оточуючого світу. Йдеться про формування  в учнів практичного і творчого застосування здобутих знань, формування у них ціннісного ставлення до праці, цілісного наукового світогляду, компетентності в сфері економічного життя, розуміння ролі праці, як умови життєвого й професійного самоствердження, що складає практичну функцію економічної освіти й виховання. Вона безпосередньо випливає із змісту предмету економічної науки. Відомий економіст, лауреат Нобелівської премії Пол Самуельсон визначав економіку, як науку, що вивчає щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.

У методиці навчання шкільного курсу економіки чільне місце посідає зміст економічної освіти. Як в цілому зміст освіти, так і зміст шкільної економічної освіти є історичною категорією. За останні десятиріччя він зазнав якісних змін під впливом різних чинників: трансформації соціально-економічних відносин, розвитку культури, науки і техніки, зміни в системі освіти, що об’єктивно вплинули на мету та завдання економічної освіти і виховання.

2. Економічна освіта в системі економічної культури суспільства

2.1. Реалізація завдань економічної освіти

Для розуміння проблем економічної культури та економічної освіти дуже важливо спинитись на таких моментах.

1. Існують об’єктивні труднощі засвоєння сучасної економічної культури та ринкового мислення.
2. Ринкові відносини вимагають (незалежно від наших бажань) від людей нового рівня економічних знань.

Виховання і культура (з релігією включно) — це материнське лоно економіки. Такою є концепція відомого американського спеціаліста професора Френсіса Фукуями [2, c.11].

Як відомо, ХХІ вік прийнято вважати майбутнім століттям азіатсько-тихоокеанського регіону. Фукуяма пояснює це тим, що в Азії населення може вільно слідувати матеріальним інтересам. Він пише: «Безумовно, вільні ринки і стабільність політичної системи — обов’язкові умови економічного зростання. Але також безсумнівно й те, що культурна спадщина далекосхідних суспільств, етика праці, сімейного життя, ощадливість, релігія, котра, на відміну від ісламу, не накладає обмежень на форми економічної поведінки та інші моральні якості, що міцно сидять у людях, аж ніяк не менш значущі для пояснення економічної діяльності людей». Нині світ уражений стрімким економічним піднесенням Японії, Китаю та так званих малих драконів (Тайвань, Південна Корея, Сингапур і Гонконг).

Сподіваючися зрозуміти витоки стабільного економічного зростання цих країн, американці та європейці були здивовані поясненнями «капітанів» економічного дива. Всі вони вказували на Конфуція та його ціннісні орієнтири (існує навіть поняття «конфуціанський культурний регіон»). Визначні політики південно-східного регіону неодноразово визнавали, що своїми економічними успіхами їхні країни зобов’язані конфуціанським цінностям, які вміло інтегровані як у сферу виховання особистості, так і в її господарську діяльність. Особливу увагу приділяють етичному аспекту підприємницької діяльності, що випливає з морального імперативу Конфуція.

Рис. 1. Вплив культури на формування поведінки

Необхідність визначення в Україні національного шляху до економічно організованого суспільства потребує  розуміння як українського менталітету, так і специфіки нашої економічної культури, хоч створити більш-менш ґрунтовний її образ нині досить важко. У цих питаннях, проте, вельми важливим є розумне співвідношення патріотизму та запозичення зарубіжного досвіду. Навіть молодь вже згодна з тим, що замість слів «менеджер» і «бізнесмен» краще вживати «керівник (керуючий)» і «підприємець», а кількість «шопів» та «супермаркетів» вже перейшла всі можливі межі. Водночас не варто забувати, що суть будь-якого націоналізму полягає в штучному роздмухуванні почуття власної вищості та такому ж штучному відторгненні від уроків і досягнень світової культури.

У всіх економічних формаціях економічна поведінка людини дуже жорстко регулювалася її матеріальними потребами, але нині на перший план виходить і дещо інше, наприклад, питання взаємозв’язку економіки та екології. Ми вже зрозуміли, що природу не можна нескінченно використовувати. В цьому теж виявляється економічний закон межі. Отже, суспільство, тобто наші діти і ми, має обмежити деякі свої апетити: перейти до платного природокористування, відмовитись від деяких продуктів і товарів (наприклад, виробів з хутра і шкіри диких звірів, слонової кістки та ін.), пропагувати здоровий спосіб життя тощо (підготуйте урок на цю тему).

Дуже важливо виходити з національного менталітету та моральних цінностей. Уже минув етап орієнтації суто на Захід. У нашій країні формується новий тип економічної культури, і економічна освіта відіграватиме в цьому провідну роль.

Основою для розробки змісту навчальних програм і підручників з основ економіки є Державний стандарт загальної середньої освіти. Він розробляється для кожного окремого освітнього рівня і затверджується Кабінетом міністрів України. Стандарт складається з таких компонентів:

—         Базовий навчальний план середньої школи, що дає цілісне уявлення про змістове наповнення та обсяги вивчення основних галузей знань. Структура навчального плану складається з інваріативної (обов’язкові навчальні предмети для всіх типів шкіл) та варіативної (курси за вибором) частин;

—         Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів);

—         Державні вимоги до мінімального рівня засвоєння змісту загальної середньої освіти за ступенями навчання (початкова. Основна й старша школа).

Зміст загальної середньої освіти у базовому навчальному плані структурований за освітніми галузями. Згідно Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р.) економіка виступає структурним компонентом освітньої галузі „Суспільствознавство”.  Суспільствознавча галузь в цілому розкриває закономірності соціально-економічних явищ і процесів, що відбувалися і в ході історичного розвитку людства загалом, і української нації зокрема. Формує в учнів здатність аналізувати історичні, економічні та соціальні явища та процеси й надавати їм власні оцінки, визначати перспективи соціально-економічного розвитку країни. Змістовне наповнення галузі спрямоване на громадянську освіту, сприяє формуванню у свідомості учнів соціально-економічної картини світу. Допомагає учням пізнати ідеї гуманізму, демократичні цінності,  ознайомитися з поняттями різних суспільних наук (історії, права, соціології, економіки тощо).

Зміст економічної компоненти Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти і вимоги щодо рівня підготовки учнів представлені в таблиці.

Зміст освіти	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Людина як суб’єкт економічних відносин Економічні потреби та інтереси. Сутність економічних рішень. Основні питання економіки. Домашнє господарство як економічний суб’єкт. Власність. Види ринків. Ринкова інфраструктура	Уявлення про господарську діяльність людини як суб’єкта господарювання. Знання потреб споживача та закономірностей його економічної поведінки; видів ринку, попиту, пропозиції, ціни; домашнього господарства та його ролі й місця в економічні системі, основних відмінностей сучасних моделей ринкової економіки. Уміння характеризувати потреби і споживчі блага; пояснювати механізми задоволення потреб; визначати необхідність господарської діяльності і фактори, що її визначають..
Господарювання і виробництво Підприємство. Підприємницька діяльність та її основні види.	Уявлення про структуру виробництва в національній економіці, відмінності виробництва у різні епохи існування людства; функції підприємств. Знання видів підприємств, об’єднань, господарських товариств згідно із законодавством; сутності  та значення підприємницької діяльності. Уміння оцінювати власні можливості; характеризувати економічні процеси і закономірності, безпосередньо пов’язані з повсякденними життям окремої сім’ї чи людини; визначати зміст, форми і фактори виробництва, структуру витрат виробництва і визначати його прибутковість.
Моделі економічних систем Національне виробництво. Економічний цикл. Зайнятість і безробіття. Грошово-кредитна політика, податкова система. Економічний потенціал України та її місце у світовій економіці.	Уявлення про місце людини і домашнього господарства в економічних процесах, які відбуваються в державі. Знання сутності національного виробництва, закономірностей циклічності економічного розвитку; грошово-кредитної політики та податкової системи. Уміння користуватися інформацією про ринок праці для визначення можливостей майбутнього працевлаштування, давати оцінку економічного потенціалу країни.
Світове господарство Міжнародна торгівля та міжнародні валютні відносини. Глобалізація світової економіки. Міжнародна економічна інтеграція. Зовнішньоекономічні зв’язки України.	Уявлення про основні тенденції і проблеми розвитку сучасної світової економіки та економіки України. Знання закономірностей міжнародних економічних відносин; процесів глобалізації та інтеграції світової економіки. Уміння користуватися інформацією про спеціалізацію країн у світовому господарстві, пояснювати роль міжнародної торгівлі для розвитку світового господарства та господарства України.

Не зважаючи на те, що основи економіки вивчаються в школі в рамках інваріативної частини, проблеми: Що? і Для чого? вивчати, яким чином і коли залучати учнів до осмислення реальних економічних відносин знаходяться у стані розробки та доопрацювання. Існує значна кількість авторських програм і підручників (в тому числі і рекомендованих Міністерством освіти і науки України) з основ економіки та різноманітних інших предметів економічного напрямку.

2.2. Чинники феномену популярності вищої економічної освіти в Україні

На сьогодні, умовно, можна виділити чотири основні підходи щодо викладання основ економіки: бізнес-орієнтовний, теоретизуючий, культурно-функціональний й академічний.

1. Бізнес-орієнтовний підхід передбачає здобуття учнями навичок економічної поведінки (як би систематизація корисних порад щодо господарської діяльності). У рамках цього підходу, крім основ економіки вивчаються курси основи підприємницької діяльності, або бухгалтерський облік, або інтелектуальна власність та ін. У старшокласників може скластися враження про абстрактність цього підходу та його вузьку зорієнтованість.
2. Теоретизуючий підхід розглядає шкільну економічну освіту як спрощену університетську. Якщо навчальний заклад обирає даний підхід, то зазвичай викладаються різні економічні предмети, знання яких у учнів часто не вкладаються в єдину систему економічних знань. Наприклад, можуть одночасно вивчатися „Вступ до бізнесу”, „Економічна історія”, „Макроекономіка”.
3. Прихильники культурно-функціонального підходу вбачають основне завдання шкільної економічної освіти в формуванні економічної культури учнів, відповідно в рамках цього підходу основна увага приділяється розвитку у школярів функціональної економічної грамотності, формуванню здатності до саморозвитку і самоосвіти. Найдоцільнішим такий підхід є в масовій школі (неекономічного профілю).
4. Академічний підхід домінує в концепції неперервної економічної освіти. Основне завдання цього підходу надати спрощене, але цілісне уявлення школярам про основи економічного життя суспільства.

Навчальний матеріал поступово ускладнюється, доповнюється з класу в клас і слугує підґрунтям для вивчення економічних дисциплін у вищих навчальних закладах. Недоліком даного підходу є значний обсяг навчального матеріалу з різноманітних економічних дисциплін і, відповідно його доцільно реалізовувати в профільних загальноосвітніх навчальних закладах.

При визначені доцільності дотримання того чи іншого з підходів треба орієнтуватися на профіль загальноосвітнього навчального закладу і конкретного класу, а також враховувати інтереси та рівень підготовки учнів.

Таким чином, одночасний вплив вищезазначених чинників зумовив шалений попит в Україні на фахівців з вищою економічною освітою. За останні роки пік популярності економічних спеціальностей дещо стабілізувався. Хоча у цьому році збільшився набір студентів до вищих навчальних закладів на спеціальності  у  сфері  інформаційних  технологій,  техніки  і  транспорту,  але  набір  на  економічні спеціальності  в  Україні  все  також  користується  попитом.  На  сьогоднішній  день  28,5%  зі  всіх спеціальностей в Україні є економічними.

З  розвитком  нових  професій  у  сфері  інформаційних  технологій,  біо-та  генної  інженерії, роботобудування  та  інших,  відродженням  галузей  промисловості,  в  Україні  будуть  відкриті  нові спеціальності у вищих навчальних закладах, які стануть популярними і дадуть змогу майбутнім фахівцям отримати  робочі  місця.  Але  це  не  означає,  що  економічні  спеціальності  в  країні  взагалі  стануть непотрібними, тому що ведення бізнесу в ринкових умовах неможливе без економічної основи. Саме тому, в майбутньому абітурієнт при виборі напряму діяльності в якості першої (базової) освіти буде обирати  вузькоспеціалізований  напрямок,  а  отримання  вищої  економічної  освіти  для  нього  стане обов’язковим як другої вищої освіти.

В  подальшому  в  Україні  можуть  бути  створені  конгломератні  навчальні  заклади,  в  яких поєднаються  вузькоспеціалізовані  вищі  навчальні  заклади  з  економічними  навчальними  закладами,  а можливо і великі підприємства з цих сфер діяльності. Результатом їх спільної співпраці стане відбір і підготовка  майбутнього  фахівця,  якій  в  повній  мірі  відповідає  потребам  саме  цієї  сфери  діяльності, конкретного  підприємства  і  вимогам  ринку.  Таким  чином,  висока  якість  підготовки  майбутнього конкурентоздатного фахівця забезпечиться поєднанням фундаментальних та спеціальних знань із його практичною підготовкою.

Висновки

Економічна освіта – це ділянка науки про економіку, яка фокусується на двох основних темах: поточний стан і зусилля по поліпшенню курсів навчання економіки, а також матеріалів і педагогічних методів,  що  використовуються  для  навчання  економіці  на  всіх  рівнях  освіти;  та  дослідження ефективності альтернативних методичних прийомів в області викладання економіки, рівень економічної грамотності різних груп, і фактори, які впливають на рівень економічної грамотності.

Економічна освіта–це підготовка фахівців для економічних служб, підприємств і спеціальних економічних  організацій  (фінансових,  банківських,  статистичних,  аудиторських,  маркетингових  та інших), а також формування необхідного мінімуму професійних економічних знань у спеціалістів різних галузей економіки і широкого кола працівників підприємницьких структур.

Економічна освіта відрізняється від економіки освіти, яка вивчає економіку освітніх установ. Економічна  освіта покликана  послідовно  формувати  у  студентів  економічне  мислення  та свідомість,  озброювати  майбутніх  фахівців  теоретичними  знаннями  та  практичними  навичками  щодо управління сучасними підприємствами, формувати потреби економічного аналізу, бачення перспективи; вчити оволодівати основами наукової організації праці в умовах ринкових відносин; розвивати здібності у  певному  виді  економічної  діяльності;  формувати  у  студентів  бажання  та  потребу  повсякденно поліпшувати результати своєї праці в навчальній та суспільно корисній діяльності.

Список використаної літератури

1. Аксьонова О. В. Методика викладання економіки: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2008. – 280 с.
2. Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін: навч. посіб. –К.: КНЕУ, 2006.
3. Найдьонова А.В.Зміст  економічної  освіти  в  Україні  та  основні  принципи  її  розвитку //Педагогічний    альманах. –2012. –Випуск    –[Електронний    ресурс]. –http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pedalm/texts/2012_14/032.pdf
4. Система  освіти  в  Україні:  стан  та  перспективи  розвитку.  Аналітичний  звіт:  [Електронний ресурс]. http://www.razumkov.org.ua/ukr/journal_pos.php?y=2002&cat=4&pos=85
5. Сучасна економічна  освіта:  Україна  і  Болонський  процес.  /  За  ред.  В.Д. Базилевича. -К.: Знання, 2007.
6. Федулова Л.І. Методика викладання  економічних  дисциплін:  навчальний посібник. – Миколаїв: Іліон, 2011.-372 с.