Кашель спочатку сухий, нападоподібний, на 2—3-й день — з виділенням іржавого мокротиння. Для крупозної пневмонії характерний раптовий початок з підвищенням температури тіла, ознобом, під час огляду — гіперемія щік, ціаноз губ, герпетична висипка на обличчі, відставання однієї половини грудної клітки під час дихання, біль у грудній клітці, пов’язаний із диханням, фізикальні ознаки ураження відповідної частки легені (притуплення перкуторного звуку, посилення голосового тремтіння, бронхіальне дихання, у початковій стадії і стадії розрішення — крепітувальні хрипи). На рентгенівському знімку — затемнення частки легені.

При грипозній пневмонії спочатку починається нападоподібний сухий кашель, потім — з виділенням слизисто-гнійного мокротиння з домішкою крові (може бути одним з основних симптомів). Виражена інтоксикація. В анамнезі — перенесений грип або грип у членів родини, колег. При фізикальному обстеженні мало змін: можуть з’явитися вогнищеві притуплення перкуторного звуку, сухі і вологі дрібнопухирчасті хрипи. У загальному аналізі крові разом з лейкоцитозом можуть бути форми з лейкопенією, що мають тяжкий перебіг з різними загостреннями (колапс, набряк легенів, дихальна недостатність, кровохаркання). На рентгенівському знімку ознаки вогнищевої або інтерстиційної пневмонії.

Лікування пневмоній

Показання до госпіталізації при позалікарняних пневмоніях (Американська торакальна асоціація):

• вік понад 65 років;
• наявність хронічних захворювань легенів (бронхоектази, фібрози), цукровий діабет, хронічна ниркова або серцева недостатність, хронічні захворювання печінки, підозри на аспірацію, порушення психічного статусу, зловживання алкоголем;
• деякі фізичні дані:

ЧДР понад ЗО за 1 хв;

АТ систолічне менше ніж 90 мм рт. ст., АТ діастолічне менше ніж 60 мм рт. ст.;

температура понад 38,8 °С;

• лабораторні дані:

лейкопенія менше ніж 4 * 10⁹/л або лейкоцитоз понад 30 • 10⁹/Л;

гемоглобін менше ніж 90 г/л; креатинін більше ніж 1,2 ммоль/л; тромбоцитопенія.

На весь період лихоманки призначають ліжковий режим, харчування малими порціями, калорійне, з великим умістом вітамінів.

Головне в лікуванні — антибактеріальна терапія. Переважають макроліди (кларитроміцин, мідекаміцин, цефалоспорини II і III покоління, а-лактален (амоксиклав, бетаклав)). Протоколи лікування рекомендують 2—3 доби антибактеріальну терапію проводити парентерально (внутрішньовенно, внут- рішньом’язово), а потім переходити на вживання препаратів усередину, що зменшує вартість лікування, не знижуючи його ефективності.

Профілактика пневмоній включає своєчасне лікування захворювань, які можуть ускладнитися пневмонією (бронхіти, назофарингеальні вогнища інфекції), методи профілактики грипу, дитячих інфекцій (кір, скарлатина), заходи щодо підвищення захисних сил організму, боротьбу зі шкідливими звичками (тютюнопалінням), загальнодержавні заходи (боротьба із загазованістю, запиленістю довкілля).

При абсцесі легенів під час його прориву в бронх може з’явитися сильний нападоподібний кашель з одночасним відділенням великої кількості гнійного мокротиння з неприємним запахом. Під час об’єктивного обстеження після прориву виявляють ознаки порожнини (тимпанічний звук під час перкусії, амфоричне дихання під час аускультації). На рентгенівському знімку — порожнина з горизонтальним рівнем рідини, у мокротинні — еластичні волокна.

Лікування. Показано госпіталізацію. До лікування входить загальнозміцнювальна терапія, дренування порожнини, анти-бактеріальна терапія, а в разі їх неефективності — хірургічне лікування.

Профілактика. Після виписування зі стаціонару хворий перебуває на диспансерному спостеріганні. Його обстежують не менше ніж 3 рази на рік. Досліджують загальний аналіз крові, мокротиння, роблять флюорографію, за показаннями бронхоскопію або бронхографію, призначають консультації отоларинголога, стоматолога. Перед призначенням антибіотиків проводять бактеріологічне дослідження мокротиння з визначенням його чутливості.

При бронхоектатичній хворобі кашель вологий, часом нападоподібний з відділенням великої кількості мокротиння, більше вранці. Діагноз підтверджується даними анамнезу (кашель упродовж багатьох років, періодичні підвищення температури тіла), деформацією нігтьових фаланг пальців рук, даними бронхографії, КТМ.

Лікування. За відсутності загострення радять свіже повітря, ліку-вальну гімнастику, калорійне харчування. Варто змінити професію, якщо вона пов’язана з перебуванням у запиленій атмосфері, можливістю переохолодження. При загостренні показано амбулаторне лікування, при тяжкому загостренні — госпіталізація.

Призначають антибіотики після визначення чутливості до них. Краще вводити антибіотики у вогнище ураження (ендобронхіально через бронхоскоп, у вигляді аерозолів).

Рекомендують лікування, що називається «дренаж положенням» (хворий займає положення, в якому мокротиння відходить найінтенсивніше).

Під час лікування використовують бронхолітичні, відхаркувальні, муколітичні засоби. За неефективності консервативної терапії, частих ускладнень (кровохаркання, абсцес) і за умови ізольованого ураження однієї частки або декількох сегментів бажане хірургічне лікування. Протипоказання — дифузне ураження обох легенів, виражена дихальна недостатність, необоротні ураження внутрішніх органів.

При раку легенів у 60 % пацієнтів нападоподібний непродуктивний кашель — один із перших симптомів. Пізніше 3 являються кровохаркання, біль у грудях, задишка, періодично підвищується температура тіла, у більш пізній стадії з’являються фізикальні ознаки розвиненого ателектазу: притуплення перкуторного звуку, зникнення або ослаблення дихання, ослаблення голосового тремтіння.

Діагноз підтверджують дані рентгенологічного дослідження, КТМ, бронхоскопи з прицільною біопсією, дослідження мокротиння на атипові клітини. Хворого терміново направляють на консультацію до онколога для розв’язання питання про метод лікування.

При туберкульозі легенів кашель може бути сухий нападоподібний або супроводжуватися виділенням слизисто-гнійногомокротиння, кровохарканням, лихоманкою, нічним потінням. Діагноз підтверджують дані рентгенологічних досліджень, виявлення у мокротинні мікобактерій туберкульозу, у дітей велику роль відіграє туберкулінодіагностика (віраж туберкулінових проб). Хворого необхідно направити на консультацію до фтизіатра і у разі підтвердження діагнозу лікувати в спеціалізованому стаціонарі.

Потрапляння сторонніх предметів у бронх найчастіше трапляється в дітей, у дорослих у стані сп’яніння або психічно хворих. З’являються симптоми ядухи, болючий кашель, що нерідко супроводжується кровохарканням. При повному закупорюванні бронха з’являються симптоми ателектазу, через кілька днів може розвинутися картина перифокальної пневмонії.

Деякі сторонні предмети можна побачити на рентгенівському знімку. За найменшої підозри на аспірацію проводять бронхоскопію і намагаються повністю витягти сторонній предмет. Іноді в дітей сторонній предмет з верхніх дихальних шляхів і трахеї вдається витягти при положенні тіла «вниз головою».

Однією з ранніх ознак медіастинального синдрому (запалення або пухлинний процес у середостінні) є порушення в органах дихання внаслідок здавлення трахеї і великих бронхів. У хворих з’являється задишка і нападоподібний болючий кашлюкоподібний кашель, що супроводжується ціанозом, іноді блюванням, виділення мокротиння не характерно. Можуть 3 явитися симптоми здавлення легеневої тканини (притуплення перкуторного звуку, вологі хрипи, симптоми здавлення нервових стовбурів: поворотного нерва (зміна голосу, афонія), блукаючого (брадикардія, екстрасистолія), діафрагмового нерва (гикавка, параліч діафрагми). Для уточнення діагнозу використовують рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Загальний аналіз крові розгорнутий (діагностика лімфо- лейкозу) і визначення клітин Березовського—Штернберга при лімфогранулематозі. Очевидно, цим пацієнтам знадобиться консультація онколога, гематолога.

Кашлюк характеризується нападами кашлю з репризами, коли кашльові поштовхи йдуть один за одним, чергуючись із судомними вдихами. Напади найчастіше вночі. Лице одутле, синюшне, повіки припухлі, на шкірі і кон’юнктиві очей можуть бути крововиливи. Тривалість спазматичного періоду — до 8 тиж, потім настає період розрішення.

Діагноз підтверджує епідобстановка, бактеріологічне дослідження (посів слизу із зіва на живильне середовище, з другого тижня судомного періоду — серологічні дослідження крові: реакція аглютинації і реакція зв’язування комплементу.