Прецедентне право Великої Британії визнає можливість виникнення та існування договірних зобов’язань ще на стадії ведення переговорів стосовно укладення авторського контракту.

В українській правовій літературі авторський договір визначається як договір, що регулює цивільно-правові відносини, які виникають у процесі створення і використання численних об’єктів авторського права.

Українське законодавство передбачає можливість укладення авторського договору про передачу виключного права на використання твору, авторського договору про передачу невиключного права на використання твору та авторського договору замовлення.

Правова практика Великобританії розрізняє author assignment (contract) (безпосередньо авторський договір), voluntary license (добровільна ліцензія), exclusive license (виключна ліцензія), implied license (ліцензія, що фактично мала місце) та compulsory license (примусова ліцензія). Author assignment є договором, відповідно до якого передається повне право власності на об’єкт авторського права, тобто автор фактично втрачає весь обсяг авторських прав (майнових прав) стосовно конкретного твору; договір може мати форму розписки, квитанції, рахунку-фактури, але обов’язково підписаних.

Українська правова література визначає авторський договір як договір консенсуальний. У британській практиці виникнення взаємних прав і обов’язків за договором пов’язують з моментом підписання такого договору або з моментом передачі valuable consideration (винагороди, відсотків достатньої цінності, необов’язково у грошовій формі).

Щодо суб’єктів авторських договорів, то в Україні ними можуть бути фізичні та юридичні особи, які володіють звичайною правоздатністю та дієздатністю. Фізичні особи віком від 15 до 18 років володіють авторськими правами і можуть самостійно їх реалізовувати, укладаючи авторські договори.

У Великобританії за загальними правилами авторські контракти можуть укладатись особами, які досягай на момент укладення контракту 18-річного віку. Особи молодшого віку так само мають можливість самостійно укладати авторські контракти за умови, що зміст і реалізація положень таких контрактів не спричинять шкоди їхнім інтересам. Авторські контракти, укладені психічно хворими особами, а також особами, які на момент підписання контракту перебували у стані алкогольного сп’яніння, можуть бути визнані дійсними за умови очевидної вигідності цих контрактів для таких осіб та відсутності заперечень проти виконання контракту з їхнього боку. Авторський контракт може бути визнаним недійсним, якщо юридична особа, яка є стороною у контракті, діяла ultra vires, тобто поза межами своїх повноважень. З іншого боку, юридична особа-банкрут має право укладати авторські контракти, якщо реалізація контрактів дасть очевидну користь такій юридичній особі або її кредиторам.

Відповідно до українського законодавства об’єкти авторських договорів поділяються на шістнадцять визначених категорій, які все ж таки не є вичерпними. У британському праві об’єкти авторського права поділяються на три категорії, кожна з яких характеризується необхідною і достатньою кількістю ознак для визначення належності до тієї чи іншої категорії конкретного авторського твору. Перша категорія — це оригінальні літературні, драматичні, музичні та художні роботи. Друга категорія — звукові записи, фільми, телерадіопередачі та кабельні програми. Третя категорія — оформлення видань для друку.

Отже, очевидними є відмінності у правовому регулюванні розглянутого питання, які переважно пояснюються історичним розвитком, особливостями національних правових систем і традиціями юридичної практики. Деякі британські правові підходи до укладення, зміни і припинення авторських договорів, що виникли як суто практичні напрацювання, можуть бути з успіхом використані в Україні: наприклад, гарантії, які забезпечуються автором, можливість надання правового захисту ідеям, теоріям і концепціям.
Список використаної літератури

1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ / www.rada.gov.ua — CT. 32.
2. Право інтелектуальної власності: Підручник для студ. вищ. навч. закладів за ред. O. А. Підопригори, O. Д. Святоцького.- K.: Видавничий дім «Ін Юре», 2002.- C. 335.