Фінансовий механізм формування вільних економічних зон в регіонах України
Вільні економічні зони (ВЕЗ), як доведено світовим досвідом, є одним з найбільш ефективних інструментаріїв для стимулювання швидкого розвитку регіонів, залучення інвестицій, збільшення зайнятості населення і сприяння експорту
Проблематика суті і цілей створення спеціальних (вільних) економічних зон досить досліджена у світовій науковій літературі.
Розгляду діяльності ВЕЗ в Україні присвячені роботи таких вітчизняних вчених, як, наприклад, Данько Т.П., Дергачев В.А., Макогон Ю.В., Кузьменко В.П., Кузнецова Л.І., Снєгур В.Г., Окрут З.М.
Проте питання про відродження вільних зон в сьогоднішній економічній літературі є одним з найбільш неоднозначних, гостро полемічних і тому вимагає окремого аналізу.
Метою дослідження є вивчення сучасного стану та особливостей функціонування вільних економічних зон в Україні на предмет доцільності їх відродження.
Практика впровадження ВЕЗ в Україні показала, що декларовані у свій час цілі по залученню іноземних інвестицій і нових технологій та активізації спільної підприємницької діяльності (спочатку для окремого регіону, де встановлена і працює ВЕЗ, а пізніше для всієї держави), у реальності не були досягнуті.
Сьогодні перед Україною стоять завдання наново ввести в дію такий важливий чинник стимулювання розвитку економіки, як спеціальні (вільні) економічні зони. Проте в перспективі ухвалення рішення центральних і місцевих органів влади про доцільність створення нових ВЕЗ в регіонах повинні будуватися на розробці техніко-економічного обгрунтування.
Необхідно довести, що витрати на створення спеціалізованих зон будуть перекриті прибутками від її діяльності, що буде досягнутий позитивний соціально-економічний ефект для держави, території розміщення, суб’єктів зони і населення.
Відродження ВЕЗ мають бути результативними за економічними, технічними, фінансовими, соціальними і екологічними показниками. Розглядаючи методичні основи і концепцію ефективного відродження ВЕЗ, необхідно визначити критерії оцінки їх економічної ефективності і результативності за такими параметрами, як платежі за використання земельних ресурсів і інфраструктурні послуги, платежі по наданих кредитах, податки і так далі.
Структура економіки України є неоднорідною, а розвиток територій -нерівномірним, внаслідок чого існує і різна інвестиційна привабливість регіонів країни. Тому відродження будь-яких спеціалізованих регіональних зон в новому форматі обов’язково повинно будуватися на основі жорсткої виробничої міжрегіональної кооперації всіх територіальних суб’єктів і розвитку взаємопов’язаного внутрішнього ринку (товарного, фінансового, сировинного).
Щоб механізм ВЕЗ реально запрацював, повинні бути реалізовані всі ті заходи, які закладені в пакеті нових законопроектів: надійна система захисту від проникнення до них спекулятивного капіталу, від спроб ухилення від сплати податків або відмивання коштів під виглядом інвестицій; державна експертиза інвестиційних проектів; реалізації схем мінімізації податків (коли пільги не можуть бути в більшому розмірі, ніж обсяг інвестицій); пріоритет технологічно передових галузей з високою доданою вартістю і високооплачуваними робочими місцями; чіткі повноваження місцевим органам влади з відбору інвестиційних проектів; дієвий рівень державного контролю за інвестиційними процесами.
Але, на нашу думку, навіть якщо всі ці заходи будуть реалізовані, необхідно розуміти, що спеціалізовані зони можуть використовуватися тільки в обмеженому форматі, як додатковий чинник вирішення локальних, але не загальнодержавних завдань.
Сьогодні вони надзвичайно важливі для реабілітації депресивних регіонів в Україні і модернізації технологічно відсталих енергоємних галузей зі слабкою диверсифікації продуктів і ринків.
Список літератури:
- Закон Украины об общих принципах создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон от 13.10.92 с изменениями от 15.05.2003, от 25.03.2005, от 19.01.2006г.
- Бабкіна С. І. Проблеми та перспективи відродження в Україні спеціальних (вільних) економічних зон / С. І. Бабкіна // Наукові праці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет». Економічні науки. — 2013. — Вип. 152. — С. 114-120