Вступ

Особливо значущої ваги пріоритети, потреби і необхідність забезпечення якісного економічного зростання набувають в Україні, адже національна економіка на всьому етапі своєї постсоціалістичної перебудови не лише не відновила свого виробничого потенціалу, а й великою мірою втратила ті ознаки соціальної держави, які були притаманні їй за радянських часів. У цьому зв’язку, проведення моніторингу соціальних змін в економічній системі України, діагностування соціально-економічних деструкцій і дисбалансів з метою адекватного і вчасного коригування державної політики у цій сфері є актуальними, так як можуть сприяти оптимізації соціально-економічних трансформацій в країні і мобілізації необхідних для цього ресурсів й капіталу.

Метою дослідження є комплексний аналіз сутності якісного економічного зростання України та чинників, які його визначають; дослідження сучасних методик оцінки якісних трансформацій в економіці держав; діагностика сучасного рівня якісного економічного зростання в Україні, а також розробка науково обґрунтованих стратегічних пріоритетів досягнення нашою державою високого конкурентного статусу і забезпечення високих життєвих стандартів.

1. Джерела економічного зростання в Україні

Незважаючи на позитивну економічну динаміку в Україні упродовж останніх десяти років, продуктивність української економіки залишається вкрай низькою.

Так, за тривалістю життя наша держава уже поступається 23 державам світу, у яких цей показник перевищує 80 років, і посідає лише 113 місце у світовому рейтингу, з відповідним показником очікуваної тривалості життя при народженні, рівним 68,6 років. Для порівняння, тривалість життя середньостатистичного японця складає 83,2 роки, швейцарця – 82,2 роки, француза – 81,6 роки, чеха – 76,9 років, поляка – 76 років. Перманентне погіршення стану здоров’я українського населення, високі показники смертності осіб працездатного віку, скорочення очікуваної тривалості життя, яскраво виражена нерівність у доступності медичної допомоги зумовлені, передусім, істотними недоліками в організації національної системи охорони здоров’я, поширенням тотальної бідності в нашій державі.

Значний вплив на забезпечення якісного економічного зростання в Україні та формування належних соціальних стандартів життя населення здійснює чинник поширення бідності в країні. Так, за результатами проведеного експертами ПРООН дослідження багатовимірної бідності, її рівень в нашій державі було оцінено у 0,008. Таке відносно невелике значення національного багатовимірного індексу бідності означає, що в середньому українці відчувають депривацію на рівні 0,8%.

Слід зауважити, що до останнього часу зростання ВВП в Україні відбувалось шляхом нарощення обсягів виробництва в традиційних галузях економіки, головним чином обробній промисловості. У той час, коли традиційні чинники економічного зростання, що спираються переважно на мобілізацію ресурсів, нагромаджених за тривалий період спаду в економіці у минулому, практично вичерпалися, а належних структурних змін економічної системи, які стимулювали б інвестиційно-інноваційне відтворення нових ресурсів, не відбувається. Така ситуація є загрозливою в цілому для економічної безпеки держави й істотно підвищує ризики входження національної економіки до стадії перманентної економічної стагнації з поступовим переростанням, зважаючи на існуючі інфляційні процеси, у стадію стагфляції.

2. Аналіз динаміки економічного зростання в Україні

На сьогоднішній день в Україні йде певна тенденція до уповільнення динаміки економічного зростання. Протягом 2010-2011 рр. економіка України демонструє позитивну динаміку економічного зростання, яке відбувається на тлі збереження стабільності основних макроекономічних показників. За попередніми даними, темп приросту ВВП України у 2011 р. склав 5,2 %, приблизно на третину  перевищивши загальносвітовий показник, більш ніж втричі – темп зростання розвинених країн.

Таблиця 1. Показники виконання Зведеного бюджету України за 2011-2012 роки

Економічна динаміка 2011 року характеризувалася наступними рисами:

1. Економічне зростання забезпечено передусім галузями реального сектора економіки. Найвищими темпами зростали обсяги валової доданої вартості у будівництві, обробній промисловості, сільському господарстві.
2. Темпи зростання промислового виробництва порівняно з 2010 р. знизилися з 11,2 % до 7,3 %. Найвищу позитивну динаміку у 2011 р. забезпечували експортоорієнтовані галузі – машинобудування (16,9 %), що зумовлено приростом виробництва транспортних засобів та устаткування (22,4 %), хімічна та нафтохімічна промисловість (14,4 %), металургійне виробництво (8,5 %). Галузі, орієнтовані на внутрішній ринок, демонстрували значно слабшу позитивну динаміку чи скорочували виробництво: легка промисловість підвищила виробництво на 6,1 %, у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення відбулось падіння – на 8,5 %, харчовій промисловості – на 0,7 %, целюлозно-паперовому виробництві – на 1,7 %.
3. Відбулося суттєве прискорення зростання в сільському господарстві: обсяги сільгоспвиробництва порівняно з попереднім роком зросли на 17,5 %, насамперед завдяки суттєвому зростанню виробництва продукції рослинництва (на 28,2 %) через сприятливі погодні умови. Водночас виробництво продукції тваринництва зросло лише на 2,5 %.
4. Досягнутий злам негативних тенденцій розвитку в будівельній галузі. Обсяги виконаних робіт у будівництві у 2011 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли на 11,1 %. На загальну тенденцію найбільше вплинула діяльність підприємств, що займаються будівництвом будівель і споруд (частка яких у загальному обсязі виконаних робіт становить 85,7 %). Серед них основними чинниками, що забезпечили зростання обсягів робіт у будівництві, стали спорудження об’єктів до Євро-2012 та масштабна реконструкція дорожньої інфраструктури.
5. Відбувалося стрімке зростання обсягів експорту (на 34,3 % за 11 місяців року), який у номінальному вимірі повернувся до історичного максимуму для України, досягнутого 2008 р. Причому ціновий чинник сформував майже 80 % загального обсягу приросту експорту товарів за підсумками трьох кварталів 2011 р. Високу динаміку зафіксовано в традиційних для вітчизняного експорту групах: обсяги експорту чорних металів та виробів з них зросли на 28,7 %, хімічних продуктів – 54,0 %, мінеральних продуктів – 51,8 %, транспортного обладнання – 51,7 %, машин та обладнання – 19,6 %. З третього кварталу відмічено також активне зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції, який загалом зріс за 11 місяців року на 37,9 %.
6. Високими темпами зростало валове нагромадження, динаміка якого вдвічі покращилася порівняно з попереднім роком. Вперше за останні три роки випереджаючими темпами порівняно з динамікою валової доданої вартості зростало валове нагромадження основного капіталу, досягнувши 10,3 %. Зростання інвестицій в основний капітал у січні-вересні досягло 21,2 % порівняно з відповідним періодом попереднього року. Основними джерелами приросту інвестиційної активності стали сільське господарство, добувна промисловість, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, сфера надання комунальних та індивідуальних послуг.
7. Прискорились порівняно з попереднім роком темпи приросту іноземного інвестування: за три квартали 2011 р. надійшло 3,7 млрд дол. США, що на 44,5 % більше, ніж за відповідний період попереднього року. Структура іноземного інвестування дещо змінилась в напрямі зростання частки промисловості та будівництва. Найбільші потоки були спрямовані у фінансову діяльність (29,6 % загального обсягу надходжень), промисловість (27,1 %), в сферу будівництва (17,6 %) та сферу операцій з нерухомим майном (15,5 %). При цьому в промисловості зацікавленість іноземних інвесторів також концентрувалася на сировинному секторі – добувній промисловості і сфері виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, куди надійшло понад 50 % всіх прямих іноземних інвестицій, залучених в промисловість.
8. Динаміка приросту доходів населення дещо сповільнилася, проте залишилась відносно високою. За січень-вересень 2011 р. сукупні номінальні доходи населення зросли на 15,2 %, темп приросту реального наявного доходу склав у першому кварталі 8,7 %, у другому – знизився до 3,4 %, в подальшому підвищившись до 10,3 % у третьому кварталі. У 2010 р. реальний наявний дохід зріс на 17,1 %. Приріст реальної заробітної плати за 2011 р. склав 8,7 % порівняно з 10,2 % у 2010 р.

Важливим є те, що підтримання високих темпів економічного зростання супроводжувалося стійкою макроекономічною стабільністю.

1. Відбулося суттєве гальмування інфляційних процесів. Усього за 2011 р. ціни підвищилися лише на 4,6 %, що удвічі менше, ніж рік тому. Водночас, загальний помірний інфляційний показник відзначено на тлі значно вищого темпу зростання цін на низку соціально чутливих товарів та послуг: вартість хлібу зросла на 13,5 %, м’яса та м’ясопродуктів – на 9,8 %, олії – 10,9 %, житлово-комунальних послуг – на 11,0 %, транспортних послуг – на 19,7 % тощо.
2. На підґрунті низьких темпів інфляції активізувався процесу кредитування економіки. За 2011 р. обсяг наданих юридичним особам кредитів зріс на 19,1 %, а загальний обсяг кредитних вкладень в національній валюті збільшився на 21,6 % до 793,1 млрд грн. Частка банківських коштів у загальній структурі джерел фінансування інвестицій за підсумками січня-вересня 2011 р. досягла 17,2 % порівняно з 13,7 % у 2010 р.
3. Валютний курс гривні залишався практично незмінним – за 2011 р. офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився з 7,96 до 7,99 грн/дол. США, або на 0,43 %. За даними НБУ, порівняно з груднем 2010 р. реальний ефективний обмінний курс гривні зріс на 1,7 % внаслідок як номінальної курсової стабільності, так і невисокого темпу інфляції. Курсова стабільність була досягнута коштом регулюючих заходів НБУ, на тлі нестабільної ситуації на валютному ринку.
4. Національним банком проводилася виважена політика забезпечення приросту грошової маси. Остання збільшилась за рік на 14,2 % при зростанні обсягу готівки лише на 5,3 %. Якщо в 2010 р. обсяги мобілізаційних операцій становили 248,1 млрд грн при зростанні грошової маси на 111,1 млрд грн, то у 2011 р. – 166,8 млрд грн при прирості грошової маси на 84,8 млрд грн.
5. Сформувалася тенденція до подолання дисбалансів між доходами та видатками в системі державних фінансів. В 2011 р. до державного бюджету України було мобілізовано 314,6 млрд грн, що (без врахування погашення у 2010 р. заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП по спеціальному фонду держбюджету) на 30,7 % більше, ніж за аналогічний період 2010 р. Передусім цього вдалося досягнути за рахунок відчутного зростання податкових надходжень, яке за 2011 р. склало 42,7 %. Водночас касові видатки Державного бюджету України були лише на 9,8 % більші, ніж в попередньому році. Завдяки цьому дефіцит держбюджету в 2011 р. склав 23,6 млрд грн або близько 1,8 % прогнозованого ВВП.

Отже, в 2011 р. в Україні помітно посилилась збалансованість економічного зростання за його основними чинниками (споживання, нагромадження та чистий експорт), за рахунок суттєвого збільшення частки валового нагромадження. Характерною рисою стало поступове послаблення протягом року впливу зовнішніх чинників макроекономічної динаміки – як позитивного впливу експорту, так і гальмівного впливу імпорту.

Грошово-фінансову та курсову стабільність значною мірою було досягнуто за рахунок:

— консервативної кредитної стратегії банків в умовах жорстких регулятивних вимог з боку НБУ та депресивності внутрішнього та зовнішнього попиту;

— жорсткої фіскальної політики, спрямованої на консолідацію дефіциту бюджету та збільшення інвестиційної частки бюджетних видатків.

Значним ризиком 2011 р. стало відставання позитивної динаміки показників соціального розвитку при посиленні інфляційного тиску на найменш забезпечені (та найчисленніші) категорії населення.

Слід враховувати, що триваюче економічне зростання поєднується з наростанням негативних суспільних очікувань щодо майбутнього української економіки, яке обумовлене не лише нестійкістю світової економічної динаміки, а й недостатньою послідовністю та ефективністю політики українського уряду у подоланні наслідків економічної кризи та забезпеченні антикризової стійкості національної економіки.

Висновки

Отже, у реальному секторі економіки України в останні роки є стабільною тенденція міжгалузевого перерозподілу як у випуску товарів та послуг, так і у створенні доданої вартості на користь будівництва та галузей, що надають послуги. Але такі структурні зміни не сприяють якісним структурним зрушенням у промисловості, яка є основною складовою реального сектору, та сільському господарстві.

Отже, забезпечення стабільності соціального та економічного поступу в післякризовий період вимагає реалізації стратегії соціально-економічних реформ, спрямованих на системну модернізацію економіки країни, зміцнення внутрішніх чинників розвитку, суттєве підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, оволодіння сучасними чинниками забезпечення макроекономічної стабільності національної економіки.

З огляду на високий ступінь експортної залежності національної економіки та високий рівень сприйняття міжнародними інвесторами кредитного ризику України, вплив на Україну ймовірної нової глобальної рецесії може бути значним. Водночас спеціальні антикризові заходи та важелі державної економічної політики, спрямовані на структурну модернізацію економіки згідно сучасних світових тенденцій, здатні послабити негативний вплив рецесії та протидіяти йому, успішніше здійснювати посткризове відновлення економіки.

Чинники, що зумовлюють ризики для стабілізації розвитку реального сектору економіки України у 2012-2015 рр.:

—         подальше погіршення умов доступу до зовнішніх джерел фінансування, що обумовлює ризик фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, в тому числі критичного та інвестиційного імпорту у цьому та наступних роках;

—         збереження невигідних для нашої країни умов торгівлі та загострення конкуренції на зовнішніх ринках;

—         технологічно відстала структура промислового виробництва: переважають види діяльності з низьким і середнім технологічним рівнем виробництва, які дають майже 4/5 загального обсягу реалізованої продукції; низька продуктивність праці та зростаючі затрати праці на одиницю продукції;

—         нестійкість темпів промислової динаміки та міжгалузева нерівність зростання, неефективна структура та висока енергоємність промислового виробництва;

—         домінуючі в економіці девальваційні очікування, що за наявної курсової політики є стримуючим чинником для ввезення товарів як кінцевого, так і проміжного споживання, а також інвестиційного імпорту, що за наявної структури реального сектору спричинятиме загострення дисбалансів на внутрішньому ринку;

— значний, враховуючи високий рівень залежності української економіки від імпорту, вплив зростання цін імпортних товарів на посилення інфляційних процесів. Негативний ефект посилюватиметься зниженням якості та скороченням асортименту продукції, що пропонується на внутрішньому ринку, а також погіршенням загального рівня конкуренції на ньому.

Список використаної літератури

1. Жаліло Я.А. Деформації моделі економічного зростання в умовах політико-економічного циклу й перспективи їх подолання // Фінанси України. — 2007. — № 10.- С.139-147
2. Кондратюк О.І. Економічний потенціал країни, його суть та тенденції розвитку // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 3. — С. 91-98
3. Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток // Економіка України. — 2012. — № 3. — С. 84-91. ; № 4. —  С. 82-90
4. Радіонова І. Економічне зростання з участю людського капіталу // Економіка України. — 2009. — № 1. — С. 19-30
5. Радіонова І.Ф. Економічне зростання за участі державних фінансів // Фінанси України. — 2008. — № 1.- С.33-46