Вступ

Швейцарія — одна з найбагатших країн Європи насамперед завдяки високому розвитку обробної промисловості та сфери послуг, зокрема туризму. Швейцарія — країна, яка за площею посідає 130 місце у світі (41,2 тис. км²), а її населення становить лише 0,002% від населення Землі. Вона є передовою у світі за рівнем життя та соціально-економічного розвитку. Швейцарія як нейтральна держава в усі часи відігравала помітну роль у міжнародному дипломатичному житті.

У 1992 та 2001 рр. у Швейцарії на референдумі стосовно вступу до ЄС її громадяни проголосували проти, однак на референдумі 3 березня 2002 року жителі країни (55%) висловилися за вступ своєї країни до ООН і 10 вересня 2002 року Швейцарію офіційно було прийнято до цієї організації.

В економічному сенсі Швейцарія є дуже стабільною країною. Для цього існує багато різноманітних причин. Насамперед, до них потрібно віднести політичну стабільність. Наша політична система не зазнає значних політичних коливань, політика ведеться абсолютно прогнозовано, що є дуже важливою складовою економічної стабільності. Окрім того, у Швейцарії панує досить потужна та міцна правова система. Тож актори на економічному рівні знають, що їм не доведеться очікувати сюрпризів у політичній та правовій сферах. Тому вони охоче вкладають гроші, інвестують.

Швейцарська економіка є відкритою: відкриті ринки, тісні економічні стосунки з іншими країнами у двосторонньому форматі, що значною мірою сприяє розвитку нашої економіки. У Швейцарії створені хороші рамкові умови для економічної діяльності, для ведення бізнесу. До цих умов належать: система оподаткування, яка добре функціонує; конкурентоспроможна фінансова система; дуже розгалужений експорт, який не зосереджений на певних секторах, – на відміну від економіки України, розвиток якої залежить в основному від декількох експортних статей (сталь, хімія); стабільні соціальні відносини всередині країни – між роботодавцями та найманими працівниками існує справжнє співробітництво, роботодавці піклуються про своїх робітників, намагаються забезпечити для них найбільш прийнятні умови для праці та життя, тому у нас так мало страйків. Усі названі фактори сприяють підтримці й зміцненню стабільності держави.

Швейцарія добре пережила період кризи. За статистичними даними можна судити про те, що спад ВВП у нашій країні склав лише 2%. Хоч порівняно з іншими країнами Європи, ми знаходимося на перших позиціях, але для Швейцарії таке падіння є відчутним. Наші економічні актори та державні організації працюють над тим, щоб узяти ці проблеми під контроль. У фінансовому секторі потрібно буде ввести більш жорстке регулювання, яке є необхідним для того, щоб не допустити повторення тих ексцесів, які спостерігалися останнім часом, а утримати економіку в певних рамках. У цьому й полягає одне з основних завдань для державних органів у посткризовий період.

1. Економічна ситуація в країні, сучасний стан та подальші перспективи розвитку

Швейцарська конфедерація до середини XIX ст. вважалася однією з найбідніших європейських країн. Її населення складалося з багатьох народів різного етнічного, культурного, релігійного та мовного походження. Країна не мала в своєму розпорядженні будь-яких істотних природних ресурсів і не мала навіть прямого виходу до морських торгових шляхів. Конфедерацію стрясали часті релігійні війни і боротьба за владу.

Але на початку XXI ст. Швейцарія вже була віднесена Світовим банком до групи найбагатших держав світу (її ВВП на душу населення склав 36.2 тис.дол.) Це високорозвинута індустріальна країна з інтенсивним високопродуктивним сільським господарством і майже повного відсутністю будь-яких корисних копалин. За підрахунками західних економістів, вона входить до першої десятки країн світу за рівнем конкурентоспроможності економіки. Також кілька десятків років Швейцарська Конфедерація входила в список офшорних зон. У країні функціонує близько 4 тис. фінансових інститутів, у тому числі безліч філій іноземних банків. У спеціально підготовленому дослідженні Швейцарського східного інституту така метаморфоза пояснюється в основному впровадженням високоефективної суспільно-політичної системи управління. Вона заснована на дотриманні демократичних правил політичного протиборства, повазі прав людини та захисту національних меншин [3,с. 132]. Крім того, що стосується зовнішньої політики, країна є нейтральною державою, а отже, повинна формувати стосунки із зовнішнім світом за особливими принципами. Саме ці питання мають неабияке значення в сучасному світі, що, власне, й обумовлює актуальність статті.

Ставлення швейцарського населення до іноземних країн дуже суперечливе: у той час як економіка країни все більше орієнтується на міжнародний ринок, в політичному житті все ще зберігається особливий скепсис по відношенню до різних політичних блоків.

З одного боку швейцарці охоче подорожують і знають багато іноземних мов, з іншого боку — вони завзято оберігають суверенітет і недоторканність своєї країни. З цієї причини деякі з них підозріло ставляться до всіх політичних міжнародних організацій. Це є одним з пояснень постійного нейтралітету країни.

Якщо говорити про пріоритети у зовнішній політиці держави, слід відзначити той факт, що Швейцарія докладає всіх зусиль для того, щоб її зовнішня політика відповідала національним інтересам держави. Серед цілей зовнішньої політики Швейцарії слід перелічити наступні:

—         держава активно виступає за запобігання конфліктів, пов’язаних з насильством. Це включає в себе розробку та дотримання демократичних і правових норм, а також вимогу мирного врегулювання конфліктів;

—         дотримання прав і свобод людини є для Швейцарії завданням першорядної важливості. Протягом багатьох років Швейцарія активно виступає за дотримання прав людини в усьому світі;

—         Швейцарія виступає на міжнародному рівні за розвиток та впровадження міжнародної системи заходів з охорони навколишнього середовища. Вона включає в себе досягнення угод в галузі клімату, біорізноманіття, хімічних речовин, а так само заходи щодо захисту водних і лісових ресурсів;

— боротьба з бідністю є центральним стрижнем політики країни по наданню допомоги розвиваючим країнам. До основних заходів відносяться: розвиток доходу і зайнятості населення, належний менеджмент, стимулювання розвитку приватного сектора, раціональне використання природних ресурсів, інтеграція в міжнародну торгівлю, ліквідація заборгованості, соціальну рівність, діяльність щодо запобігання та вирішенню кризових ситуацій.

Головним пріоритетом у зовнішній політиці Швейцарії є ЄС. У травні 2004 року підписано «другий пакет» секторальних договорів ЄС-Швейцарія, який, разом з «першим пакетом» (набув чинності 1 червня 2002 року), є свого роду альтернативою вступу Швейцарії до ЄС [5,с.92].

За всю історію існування Європейського Союзу, Швейцарія лише в 1972 році підписала перші угоди в рамках цієї співдружності. Після цієї події для Швейцарії створилася сприятлива і міцна основа для реалізації чотирьох основних принципів: свободи руху товарів, руху капіталів, надання послуг, міграції робочої сили.

На цій базі виникла зона вільної торгівлі, були введені ліберальні режими для руху капіталів і послуг. Незважаючи на це, все рівно залишалися проблеми, пов’язані з вільним переміщенням робочої сили. Потім була проведена низка референдумів, що визначили характер подальших відносин з ЄС [8].

Економіка Швейцарії є однією з найпродуктивніших у світі. Швейцарські компанії за кордоном активніші, ніж їх конкуренти. Це зумовлено невеликим внутрішнім ринком, нестачею сировини та внутрішньоматериковим розташуванням країни. Жодна велика швейцарська компанія не спроможна функціонувати без потужних міжнародних інвестицій. Номінальна вартість безпосередніх швейцарських інвестицій за кордоном сягає 71 млрд. швейцарських франків (26,4% ВНП): 64% цієї суми припадає на промисловість, решта — на банки, страхування та сферу послуг. Традиційно активне сальдо платіжного балансу країни нині становить 50,2 млрд. швейцарських франків (13% ВНП).

Швейцарія — один із фінансових центрів світу. Її банківська система значно більша, ніж це необхідно для внутрішніх операцій. У 2003 р. на території країни функціонував 631 банк та фінансова компанія. На кожні 1400 мешканців країни припадає 1 банк, що робить Швейцарію (разом з Німеччиною) країною з найвищою у світі концентрацією банків. Роль іноземних банків зростає: наприкінці 90-х років XX ст. їм належало понад 10% швейцарських банківських авуарів (чеки, векселі, перекази тощо).

Рис. 1. Валютні резерви Швейцарії

Найактивнішим міжнародним ринком торгівлі акціями та облігаціями є Швейцарська фондова біржа. Біржа в Цюріху — найбільша у континентальній Європі. Швейцарія також відіграє важливу роль на світовому ринку страхових послуг, особливо у сфері комерційного страхування. Деякі провідні швейцарські страхові компанії більше половини своїх прибутків одержують від операцій на зовнішньому ринку.

В першій половині 2012 року спостерігається значене зниження темпів економічного зростання. Національний Банк Швейцарії, зменшив прогноз зростання економіки до рівня 1,5% (3,1% у 2011%). В той же час продовжує зростати показник інфляції, який у в липні місяці склав 3,1% річних, в той час як у червні цей показник становив 2,9%. Вищий показник – 3,4% було зафіксовано востаннє в жовтні 2003р.

Фінансовий сектор, попри багатомільярдні списання збитків провідними банками «UBS» та «Credit Suisse», залишається досить успішним, значні кошти з усього світу продовжують надходити в швейцарські банківські установи.

Спеціалісти відзначають значний розвиток туристичної галузі (2% на рік), зокрема, за рахунок проведення в червні ц.р. чемпіонату Європи з футболу.  Федеральна Рада затвердила програму економічного зростання на 2008-2011 рр. Першочерговою метою програми є зниження високих цін, покращення умов підприємницької діяльності, збільшення ВВП до 10%. Важливою складовою у досягненні поставленої мети є стимулювання конкуренції. Передбачається, що Швейцарія відкриє ще більше свій ринок для іноземних товарів, в обмін на такі ж дії партнерів, зокрема, ЄС.

Рис. 2. ВВП Швейцарії та боргове навантаження

В зовнішньоекономічному плані поточний рік визначається домінантою розвитку відносин Швейцарії з Європейським Союзом. Значною мірою це стосується сільського господарства. Протягом звітного періоду сторонами було досягнуто нових домовленостей щодо регулювання субсидіювання експорту, що має бути спів мірним з ввізним митом. У першій половині 2008 року значна увага приділена співпраці з Індією, Японією, Індонезією Мексикою, Росією, ПАР. З Туркменістаном було укладено угоду про захист інвестицій.

Темпи росту ВВП Швейцарії, %

За результатами першого півріччя 2011 року експорт Швейцарії склав 197,29млрд. шв. франків, що на 7,5% більше ніж за аналогічний період 2010 року, імпорт склав 95,126 млрд. шв. що на 4,7% більше ніж за аналогічний період 2007 року. Експорт зріс у 1,5 рази більше ніж імпорт, це зумовило зростання позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами, що за перші 6 місяців 2008 року склало 9,7 млрд. шв. франків.

Обсяг експорту Швейцарії, млрд. доларів США

До джерел зростання економіки й відповідно добробуту швейцарців належать насамперед не „жорсткі” (сировина і т. д.), а «м’які» фактори: високий рівень освіти громадян, активна інноваційна діяльність, орієнтованість наших виробників на запити споживачів, готовність надавати високоякісні послуги. І держава, і інвестори вкладають значні кошти в такі галузі, як освіта, виховання, наука, дослідницька діяльність тощо. Важливим чинником, що забезпечує економічний ріст, також є політична стабільність. Не слід забувати і про менталітет швейцарців – у них виробилося певне ставлення до праці, до життя. Вони намагаються випускати високоякісну та конкурентоспроможну продукцію. Я вже згадував, що між роботодавцями і робітниками існують партнерські відносини, які сприяють стабільності підприємства.

Обсяг імпорту Швейцарії, млрд. доларів США

У економіці домінують малі та середні підприємства. Вони набагато швидше реагують на зміни кон’юнктури, попиту населення й т. ін., тобто є значно гнучкішими у своїй політиці та виробництві, ніж великі підприємства, які є інертними. Малі й середні компанії легше пристосовуються до вимог ринкового господарства та ефективніше працюють.

Окрім того, серед факторів зростання слід відзначити економічну політику держави, яка спрямована на розвиток і підтримку ринкової економіки. Це означає, що підприємцям надається певна свобода у прийнятті рішень, визначенні спрямованості своєї діяльності. Усі наведені фактори є складовими успіху швейцарської економіки і країни загалом.

2. Демографічний стан та трудові ресурси Швейцарії

Становлення швейцарської нації є історично складним процесом, зумовленим поєднанням різних етнічних груп.

У Швейцарії немає єдиної етнічної спільноти. Кожний з чотирьох швейцарських народів (германошвейцарці, франкошвейцарці, італошвейцарці та ретороманці) відрізняється національною самосвідомістю. Водночас кожний мешканець країни усвідомлює не тільки свою етнічну і кантональну належність, а й державну спільність, що виражається в єдиній самоназві і культурі. Загальна кількість населення країни у 2004 р. становила 7,4 млн. осіб.

Населення Швейцарії, млн. чоловік

Мови народів Швейцарії належать до двох мовних груп: романської (французька, італійська та ретороманська) і німецької. Незважаючи на різномовність населення, у Швейцарії відсутня національна ворожнеча. За конституцією країни всі чотири народи рівноправні, а їх мови визнані національними. Державне діловодство, загальне для всієї Швейцарії, та закони видаються на чотирьох державних мовах.

З 80-х років XX ст. народжуваність у країні знижувалася, але одночасно зменшувалася і смертність. Тому природний приріст є позитивним (0,54%). Крім постійної імміграції, для країни характерна ще й сезонна (приблизно 200 тис. осіб приїжджають до країни на будівельні та сільськогосподарські роботи). Середня тривалість життя у 2004 р. для чоловіків становила 77,5 року, для жінок — 83,2. Жіноча стать переважає (51%). Однак тривалий час Швейцарія залишалася єдиною європейською країною, де жінки були позбавлені виборчих прав. Лише у 1971 р. референдум (участь у ньому брали тільки чоловіки) надав жінкам право обирати та бути обраними.

Три народи країни (германошвейцарці, франкошвейцарці та італошвейцарці) компактно проживають в історично сформованих областях. Найдавніша нечисельна група — ретороманці — живе у кантоні Граубюнден. У країні також мешкають понад 1 млн. іноземців (1/6 населення). У Швейцарії переважають протестантизм (2,9 млн. осіб) і католицизм (2,2 млн.).

Розміщення населення. Країна заселена нерівномірно. Середня густота населення становить 154 особи/км². На Швейцарському плато та у північно-східній частині країни, де зосереджено майже 3/4 усіх мешканців країни, вона сягає 250 осіб/км2, на гірські райони припадає від 25 до 50 осіб/км2.

Більша частина швейцарців мешкає у містах, однак великих міст небагато: Цюріх (339 тис. осіб), Берн (335 тис.), Женева (173 тис.), Базель (171 тис.), Лозанна (114 тис.). Більшість міст країни нараховує менше 20 тис. жителів. Населені пункти у сільській місцевості мають розгалужену інфраструктуру. Широка індустріалізація Швейцарії, розвиток туризму, скорочення частки населення, зайнятого у сільському господарстві, зменшує різницю між сільським і міським способами життя. Навіть у невеликих селищах нині будують престижні готелі та житлові будинки.

Рівень безробіття Швейцарії, %

Економічно активне населення країни у 2004 р. становило 3,77 млн. осіб. У промисловості зайнято майже 26% працівників, у сільському господарстві — 5%, у сфері послуг — 69%, з яких 23% працюють у готелях, ресторанах, у сфері торгівлі, 11% — у банківській та кредитній сферах, страхуванні. У 2004 р. рівень безробіття становив 3,4%, водночас нараховувалося 936 тис. іноземних робітників.

Працездатне населення — близько 4 млн.чол., з яких приблизно 72% працюють у сфері обслуговування, торгівлі, управління, освіти; 24% — в промисловості та будівництві; 4% — в первинному секторі.

Темпи економічного зростання швейцарської економіки за 2009 р. становили 3,1%. Таких результатів було досягнуто в першу чергу завдяки високим темпам росту у фінансовому секторі, транспорті та позитивній динаміці експорту. Протягом року важливою сферою уваги Уряду була соціально-економічна ситуація в країні, де четвертий рік поспіль спостерігалися позитивні тенденції, при цьому, незважаючи на стале економічне зростання, Уряд продовжував приділяти важливу увагу реалізації заходів, спрямованих на економію бюджетних коштів та збалансування видатків та доходів держави.

Спостерігається позитивна динаміка на ринку праці. Загальна кількість робочих місць в секторі промисловості та послуг на станом на 1 січня 2008 склала 4412 млн., що на 108 000 (2.5%) більше по відношенню до аналогічного показника минулого року (приріст в промисловому секторі склав — 27 000, у сфері послуг 73 000, в первинному секторі 9000).

У липні 2008 р. кількість офіційно зареєстрованих безробітних скоротилася до рівня 2,3% (на 8,3% менше ніж у липні 2007 р.). В тому числі на 12% порівняно з аналогічними періодом минулого року зменшився показник безробіття серед молоді (до 24 років). Ця група залишається найбільш вразливою на ринку праці.

Швейцарський союз профспілок (SGB – Schweizerisches Gewerkschaftsbund) розпочав кампанію з вимогою встановити в Швейцарії мінімальну зарплату на рівні 3.500 франків на місяць або, відповідно, 20 франків на годину. Для людей з освітою SGB вимагає мінімальної зарплати у 4.500 франків в місяць.

Метою цих вимог є „адаптація рівня зарплат до умов сьогодення”. SGB посилається на прожитковий мінімум особи у 3.560 франків. За даними Союзу профспілок, які наводить NZZ , близько 200.000 людей у Швейцарії працюють на зарплату, що знаходиться за офіційною межею бідності. 11% працюючих у Швейцарії отримують зарплату нижчу, ніж 3.500 франків в місяць.

Висновки

Як ми з’ясували, сучасному стану двосторонніх відносин між Швейцарією та ЄС не можна давати однозначну оцінку. З одного боку, швидкими темпами зміцнюється політичний зв’язок між сторонами, збільшуються взаємні фінансові вливання у сектор економіки. Вступ Швейцарії до ЄС засвідчує про готовність країни до більш тісної співпраці з організацією. Конфедерація намагається знайти рішення, яке дозволить їй отримати право голосу в Євросоюзі та частково брати участь у його справах. З іншого боку, Швейцарія намагається зберігати незалежність. Уряд заявляє, що повністю виключає можливість автоматичного підпорядкування європейському правовому законодавству. У той саме час, Швейцарія виключає сплату додаткових внесків у Євросоюз на допомогу країнам Східної Європи.

Тим самим можна зробити висновок, що чим ближче Швейцарія зближується з ЄС на основі двосторонніх угод, тим надалі вона віддаляється від будь-яких перспектив приєднання до Євросоюзу. Тому, ми можемо припустити, що збереження політики нейтралітету є невід’ємною умовою подальшої економічної та політичної стабільності Швейцарії та її співпраці на міжнародному рівні.

Крім того, постійний нейтралітет є позитивним досвідом в системі міжнародних відносин, він довів свою життєздатність, як в умовах існування Ліги Націй, так і в рамках ООН. Межі постійного нейтралітету з огляду на досягнення миру не обмежуються жодним міжнародним документом, в тому числі і Статутом ООН, а тільки ще раз гарантується існування непорушного миру на планеті.

Експерти відзначають, що, на відміну від країн-сусідів — членів ЄС, швейцарська кон’юнктура має більш позитивні тенденції в прогностичному плані, що дозволяє очікувати протягом найближчих років стабільних темпів економічного зростання, чому сприяє також наявність сприятливої монетарної політики. Однак нагальними питаннями які потребують вирішення є збільшення внутрішніх інвестицій, стимулювання внутрішнього попиту та подальше зменшення безробіття.

Враховуючи значний експортний потенціал та високий ступінь інтеграції з країнами-сусідами, основні ризики для швейцарської економіки знаходяться за географічними межами країни. Передбачається, що розмір бюджетних видатків щорічно скорочуватиметься на 1 млрд. шв.фр.

Варто окремо відзначити швидке запровадження новітніх технологій, зокрема, у роботі зі зверненнями фізичних та юридичних осіб на всіх рівнях . Більшість опитаних на замовлення Державного секретаріату економіки Швейцарії осіб визнали роботу з державними органами через інтернет ефективнішою ніж за допомогою телефону чи особистого контакту.

Список використаної літератури

1. Аношина Н.Г. Постійний нейтралітет у міжнародному праві: приклад Швейцарії / Н.Г. Аношина // Право України. — Київ: Міністерство юстиції України, 2006. — №10. — С. 141-145.
2. Дурденевский В.Н. О нейтралитете Швейцарии // Новое время. 1955. — №22. — С.29.
3. Петров И.К. Очерки истории Швейцарии / И.К. Петров // Международные отношения. — 2004. — №4. — С. 132.
4. Войдет ли Швейцария в Евросоюз? [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www. nashagazeta.ch/news/10191. — Название с экрана.
5. Драгунов Г.П. Швейцария: история и современность / Г.П. Драгунов. — М.: Мысль, 2002. — С.76-98.
6. Кружков В.Н. 200 лет без войн. Швейцарский нейтралитет в новом веке / В.Н. Кружков. — Международная жизнь, 2002. — №8. — С.23-26.
7. Switzerland — European Union relations [Electronic resourse], — mode of access: http:// en.wikipedia.org/wiki/Switzerland. — Title from screen.
8. Двусторонние соглашения с ЕС [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www. osec.ch/intemet/osec/ru/home/invest/ru/handbook/overview_swiss_tax_system/withholding_tax/ bilateral_agreements_EU.html. — Название с экрана.
9. Денисюк В.Я. Опыт двусторонних соглашений Швейцария-EC и выводы для европейских стран СНГ / В.Я Денисюк // Общество и экономика. — М. РОССПЭН, 2003. — №1. — С.25-27.