На сучасному етапі розвитку держави та суспільства в Україні актуальним є безумовне забезпечення конституційних прав та свобод громадян, реалізація верховенства права в усіх сферах суспільного життя, всебічна оптимізація і демократизація політичної організації суспільства, забезпечення більш активної участі громадян в управлінських процесах через різні форми суспільно-політичного самовираження, у тому числі — через інститут звернень громадян.

Звернення громадян до органів держави з питань забезпечення законності є їх конституційним правом.

Право на звернення забезпечує громадянам можливість відстоювання своїх прав і законних інтересів, відновлення їх у разі порушення, участі в управлінні державними та громадськими справами, впливу на поліпшення роботи органів державної влади та місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій.

Звернення громадян до органів державної влади й органів місцевого самоврядування мають важливе значення у забезпеченні постійного зв’язку між державою та громадянином, у вирішенні життєво важливих проблем окремої людини і суспільства в цілому, реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина в процесі побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Звернення адресуються органам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених питань і повинно містити прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином. Оформлене без дотримання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні істотно відрізняється від контролю і нагляду. Відмінність між ними полягає в тому, що ініціаторами перевірок тут виступають не державні утворення (їх посадові особи), а громадяни. Звертаючись до компетентних органів із заявами і скаргами, вони сигналізують про виявлені ними порушення законності та дисципліни, надаючи тим самим змогу повноважним органам розібратися в суті справи, притягти, якщо на це є підстави, до відповідальності винних. Звернення громадян за захистом своїх прав у компетентні органи є важливим засобом забезпечення їх прав і свобод, законності та дисципліни в цілому.

Отже, захищаючи свої законні права та свободи, громадяни звертають увагу компетентних органів на порушення законодавства, і таким чином захищають існуючі в державі та суспільстві правовідносини. Такий контроль у деяких випадках називають ще індивідуальним.

Для кожного виду звернень встановлено особистий порядок розгляду і форми реагування. Так, розгляд пропозицій (зауважень) є обов’язковим. Органи, що їх розглянули, повинні повідомити громадянина про результати розгляду. Що стосується заяв (клопотань), то їх адресати зобов’язані: а) об’єктивно і вчасно розглядати їх; б) перевіряти викладені в них факти; в) приймати рішення відповідно до чинного законодавства; г) забезпечувати їх виконання; д) повідомляти громадян про наслідки їх розгляду.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні): а) доводиться до відома громадянина в письмовій формі; б) доводиться з посиланням на законодавство; в) доводиться з викладенням мотивів відмови; г) доводиться з роз’ясненнями порядку оскарження прийнятого рішення.

Право на загальне адміністративне оскарження є необмеженим, невідчуженим правом громадян. Кожен громадянин може подати скаргу, коли він вважає, що рішення чи дії державних органів (посадових осіб) є неправомірними та порушують його права.

Предметом оскарження є рішення, дія чи бездіяльність, що обмежує права, свободи та законні інтереси громадян. Законодавством України передбачено право громадянина на несудовий порядок оскарження дій органу нижчого рівня до органу вищого рівня в порядку підпорядкованості, а також можливість громадянина звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або у міжнародні правозахисні організації.

Інститут звернень громадян нерозривно й органічно пов’язаний з формуванням громадянського суспільства, оскільки дає можливість урізноманітнити канали інформації, досягти синергетичного ефекту через об’єднуючі людей ідеї, підвищення ролі партій, суспільних рухів, неурядових організацій, профспілок, засобів масової інформації.

Разом з цим інститут звернень громадян може розглядатися як єдина форма участі громадськості у соціально-економічних, політичних процесах, яка одночасно інтегрована в структуру публічної влади, причому в такий спосіб, що не може бути вилучена звідти без завдання значної шкоди для цієї структури.

Інститут звернень громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування в контексті реалізації прав і свобод у громадянському суспільстві виконує кілька функцій: правозахисну (звернення як юридичний інститут є одним із засобів захисту прав громадян, що дає змогу запобігати порушенням, зловживанням, негативним впливам, своєчасно усувати дестабілізуючі наслідки); інформаційну (звернення громадян є цінним джерелом відомостей для органів державної влади та органів місцевого самоврядування про проблеми громадян); комунікативну (звернення громадян можуть бути ефективним засобом комунікації між державою і громадянами, слугувати свого роду каналом впливу, за допомогою якого громадяни зможуть у той чи інший спосіб впливати їй рішення центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, брати участь у процесі їх прийняття й реалізації).
Список використаної літератури

1. Кисіль, Л. Відносини, що виникають за зверненнями громадян до органів публічної адміністрації: деякі аспекти адміністративно-правового регулювання / Людмила Євгенівна Кисіль // Часопис Київського університету права. — 2017. — № 3. — С. 109-113
2. Котляревська Г. Визначення поняття та видів звернень громадян до органів влади [Текст] / Г. Котляревська // Віче. — 2009. — № 22. — С. 13-15
3. Котляревська Г. Методичні питання класифікації звернень громадян до органів влади [Текст] / Г. Котляревська // Юридична Україна. — 2010. — № 5 . — С. 34-39
4. Котляревська, Г. До питання практики законодавчого регулювання звернень громадян в Україні / Г. Котляревська // Віче. — 2008. — № 23. — С. 27-28
5. Романова, Н. Конституційні права громадянина на звернення та інформацію [Текст] / Наталія Романова // Фінансовий контроль. — 2013. — № 7. — С. 20-21
6. Стрельніков, А. Робота зі зверненнями громадян [Текст] / Андрій Стрельніков // Секретарь-референт. — 2010. — № 5. — С. 50-54
7. Стрельніков, А. Робота зі зверненнями громадян: відповідальність за порушення законодавства [Текст] / Андрій Стрельніков // Секретарь-референт. — 2010. — № 8. — С. 34-38