Вступ

Залежно від специфіки діяльності промислових підприємств застосовуються різні логістичні системи. Логістична система — сукупність дій учасників логістичного ланцюга (підприємств-виробників, транспортних, торговельних організацій, магазинів тощо), побудованих таким чином, щоб виконувалися основні завдання логістики.

Логістичні системи дуже різноманітні за охопленням діяльності підприємства. Для деяких логістика — це просто вміння працювати з базами даних, для інших — постачальницька або складська діяльність. Але за своїм призначенням (головне її призначення — зменшення витрат за умови виконання планових завдань, а отже збільшення ефективності виробничої діяльності) логістичні системи повинні охоплювати практично всі (крім бухгалтерських, кадрових і т. п.) напрями діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями управління закупівлями займались такі зарубіжні вчені, як Х. Фірон, М. Ліндерс, А. Ван Веле, М. Дей та ін., їхні праці присвячені таким проблемам, як розвиток функції закупівель на підприємствах, з чого виникають різні підходи до управління закупівлями на промислових підприємствах.

До вітчизняних вчених, які займаються тематикою промислових закупівель, належать Азарян О.М., Крикавський Є.В., Неуров І.В., Старостіна А.О., Чухрай Н.І. [3-6], у цих працях наведені дослідження щодо різного рівня складності процедур прийняття рішення закупівлі на промислових ринках, особливості організації маркетингу закупівель. Однак єдиного механізму здійснення закупівельної логістики, планування потреби матеріальних ресурсів в економічної літературі не наведено.

Для результативного управління закупівельною діяльністю необхідно враховувати науковий матеріал, присвячений питанням: вибору постачальників, визначенню потреби матеріальних ресурсів підприємства, оптимізації розміру замовлення постачання та ін.

1. Закупівельна діяльність промислового підприємства

Промислові підприємства можуть розвивати власні логістичні підрозділи, а можуть залучати транспортно-логістичні організації для вирішення питань поставок, складування та постачання. Залежно від рівня залучення незалежних компаній для вирішення бізнес-завдань в логістиці розрізняють різні рівні: 1PL — від англ. «First-party logistics» — підхід, при якому організація вирішує логістичні питання самостійно; 3PL від англ. «Third-party logistics» — підхід, при якому повний комплекс логістичних послуг від доставки і адресного зберігання до управління замовленнями і відстеження руху товарів передається на сторону транспортно-логістичної організації. У функції такого 3PL-провайдера входить організація і управління перевезеннями, облік і управління запасами, підготовка імпортно-експортної і фрахтової документації, складське зберігання, обробка вантажу, доставка кінцевому споживачу.

Завдання управління логістикою на практиці зводиться до управління декількома компонентами, які складають так званий «logistics mix»:

—         складські споруди (окремі складські будівлі, центри дистрибуції, складські приміщення, поєднані з магазином);

—         запаси (обсяг запасів по кожному найменуванню, місце знаходження запасу);

—         транспортування (види транспорту, строки, види тари, наявність водіїв і т.д.);

—         комплектація і упаковка;

—         зв’язок (можливість отримання як кінцевої, так і проміжної інформації у процесі товароруху) [2, c. 95].

Логістика ділиться на види: закупівельна, транспортна, складська, виробнича, інформаційна логістика та інші.

Головна мета закупівельної логістики — створення надійного постачання матеріалів в організацію з максимально можливою економічною ефективністю. Основу економічної ефективності становить пошук і закупівля необхідних матеріалів необхідної якості за мінімальними цінами.

Основні завдання закупівельної логістики:

1. Інформаційні: 1) визначення потреби в матеріальних ресурсах; 2) дослідження ринків закупівель; 3) визначення продуктів і послуг, які краще придбати на стороні — завдання «зробити або купити»; 4) пошук, оцінка і виявлення кращих постачальників, цін, способів доставки продуктів і послуг — завдання вибору постачальника.
2. Завдання реалізації: 1) організація та здійснення закупівель: узгодження ціни та укладення договору на поставку; вибір методу закупівель; визначення необхідних складських площ; подання замовлень; документальне оформлення поставок; організація платежів; організація доставки до місця зберігання; експедирування; складання графіка поставок, погодженого з усіма постачальниками ; організація приймання та розміщення товарів на складі і т.д.; 2) контроль поставок: дотримання термінів закупівлі, дотримання вимог щодо обсягу поставок і якості матеріальних ресурсів, пунктом призначення та ін.; 3) підготовка бюджету закупівель.

III.     Завдання інтеграції та координації закупівель з виробництвом, збутом, складуванням, транспортуванням, а також з постачальниками: 1) тісна взаємодія з підрозділами, які використовують матеріальні ресурси, розвиток взаємин, розуміння їх запитів; обговорення асортименту, обсягів, термінів, ціни, вимоги щодо якості, упаковки, тари й інших параметрів поставок із зацікавленими сторонами (конструкторами, технологами, виробничниками, фахівцями з управління запасами, складськими працівниками, транспортниками та ін.); 3) узгодження діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь в просуванні матеріального потоку від постачальника до місця його безпосереднього використання на підприємстві; 4) аналіз відносин з постачальниками, відбір постачальників для організації довгострокового співробітництва, дотримання правил роботи з постачальниками і т.п.

У реальних умовах управління запасами на підприємстві деякі показники закупівель можуть змінюватися упродовж певного планового періоду з таких причин: зміна інтенсивності споживання; затримка або прискорення поставки; постачання незапланованого обсягу замовлення; помилки обліку фактичного запасу, що призводять до неправильного визначення розміру замовлення [4, c. 69-70].

У табл. 1 подано можливі чинники, що призводять до дефіциту матеріальних ресурсів або складських площ. На практиці можуть мати місце різноманітні поєднання впливів, перелічених у правому та лівому стовпцях.

Таблиця 1. Фактори, що впливають на виникнення дефіциту матеріальних ресурсів підприємства або складських приміщень

Дефіцит матеріальних ресурсів	Дефіцит складських приміщень
Збільшення споживання	Скорочення споживання
Затримки постачання	Прискорена поставка
Неповна поставка	Поставка більшого об’єму
Зниження розміру заказу	Збільшення розміру заказу

На практиці промислових підприємств частіше всього використовують оптимізаційну модель управління запасами — модель економічного розміру заказу (Economic order quantity — EOQ). Критерієм оптимізації розміру заказу на поповнення запасів у цій моделі є мінімум загальних витрат на виконання заказу і підтримку запасів матеріальних ресурсів і готової продукції на складі впродовж планового строку (наприклад, року). Складові сумарних витрат по-різному залежать від розміру заказу (величини розміру поставки), рис.1. [6, c. 88]

Рисунок 1. Залежність витрат від розміру заказу (партії поставок)

Витрати на виконання заказу зростають прямо пропорційно розміру заказу, а витрати на підтримку запасу зі збільшенням його розміру — падають.

2. Критерії розробки логістичної політики закупівлі

Основними критеріями розробки логістичної політики закупівлі і формування загальної системи закупівельної логістики є:

• оптимальна періодичність постачань;
• оптимальна структура матеріальних потоків;
• мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

Зупинимося детальніше на основних етапах процесу закупівлі:

1. Усвідомлення потреби. Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв’язання завдання «зробити або купити» є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво продукції чи напівфабрикатів з витратами на їх закупівлю. У той же час практичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань ускладнюються тим, що потрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі часу можуть істотно коливатися, а саме:

• асортиментна політика закладу, його спеціалізація;
• конкуренція, зміна попиту;
• дотримання термінів постачань;
• ноу-хау у технологи та якості;
• виробниче навантаження та збереження робочих місць;
• наявність та рівень виробничих потужностей, гнучкість виробництва;
• кваліфікація персоналу;
• якість продукції;
• інвестиційні ризики.

Крім цього, необхідно враховувати тип закладу ресторанного господарства та організацію виробничого процесу:

• повносервісні заклади (ресторани, бари, кафе) прагнуть працювати на авторській, фірмовій продукції, що дозволяє сформувати свій імідж; заклади швидкого обслуговування в основному працюють на напівфабрикатах (власного та промислового виробництва);
• самостійне виробництво напівфабрикатів та готової продукції знижує залежність закладу від ринкових коливань;
• високу якість і низьку собівартість забезпечить виробник, який спеціалізується на цьому виробництві;
• чи потреба у напівфабрикатах достатньо стабільна і велика;
• чи можуть напівфабрикати виготовлятися на власному устаткуванні.

Через неповний або нерівний облік факторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить до відповідних наслідків. Оскільки рішення про власне виробництво або постачання зі сторони мають комплексний характер, потрібно ретельно зважити можливі альтернативи.

2. Розробка специфікацій продукту. Встановлюються кількісні та якісні показники продуктів (фізико-хімічні показники, технологічні властивості, термічний стан) та вимоги до розфасовки, упаковки, тощо.

3.Розробка заявок для потенційних постачальників.

• формуються вимоги до розмірів, параметрів постачань (термінів постачання, умов оплати тощо), специфікацію на кожну позицію асортименту та певну асортиментну групу матеріальних ресурсів із зазначенням бажаних характеристик продукту;
• визначається тип закупівель (сталі закупівлі; модифіковані закупівлі, у яких змінюється параметри товарів; нові закупівлі, викликані потребами при зміні асортименту продукції);
• розсилка потенційним постачальникам вказаних вимог;
• отримання заявок потенційних постачальників.

4.Оцінка потенційних постачальників (розглядається у наступному питанні).

5. Прийняття рішення про закупівлю. Це складний процес із залученням значної кількості різних факторів, він вимагає значного часу та достатньої кількості осіб, які беруть участь у процесі прийняття рішення про закупівлю. На цьому етапі остаточно здійснюють вибір постачальників, оформляють замовлення, проводять переговори та вносять зміни у специфікацію.
6. Розробка контракту. Розробка контракту (договору) передбачає оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси, процедури замовлень, транспортування, складування і т.п. За певних обставин включає рішення з організаційної структури власних логістичних каналів просування матеріальних ресурсів від обраного постачальника.
7. Перевірка продуктів на якість. Контроль і оцінка виконання закупівель після завершення пронесу доставки забезпечується вхідним контролем якості матеріальних ресурсів (дана процедура для надійних постачальників може бути відсутньою).
8. Оцінка ефективності роботи з постачальниками [5, c. 215-216].

Висновки

У країнах з ринковою економікою основною метою закупівельної логістики є задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Проте її досягнення залежить від рішення цілого ряду завдань. У узагальненому виді ці завдання можна згрупувати таким чином.

Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають пошук і закупівля необхідних матеріалів задовільної якості за мінімальними цінами. У вивченні ринку, яке проводиться відповідними відділами фірм, питання цін — головне, але істотну роль також грає аналіз інших чинників, у тому числі можливих логістичних витрат і термінів постачань. Для оптового покупця такий стан справ вимагає точного розрахунку витрат. Хоча міра впливу постачальницьких витрат на рівень загальних виробничих витрат в трудомістких і капіталомістких галузях не така велика в порівнянні з іншими галузями економіки (особливо матеріаломісткими), розрахунок витрат на придбання сировини і матеріалів багато в чому визначає подальшу стратегію виробництва і збуту кінцевої продукції.

У підсумку необхідно підкреслити, що ефективна організація маркетингу закупівель на промисловому підприємстві впливає не тільки на економічні результати його діяльності: прибутковість, рентабельність; безперебійність роботи, але й — головне створює довгострокову стратегічну перспективу розвитку, конкурентоспроможність підприємства в цілому. В сучасних умовах господарювання обрана тема є актуальною і вимагає подальшого наукового розроблення.

Список використаної літератури

1. Азарян Е.М. Международный маркетинг / Е.М. Азарян. — Х. : Студцентр, 2003. — 202 с.
2. Біловодська, О. Маркетингова політика розподілу: навчальний посібник / Олена Біловодська, 2011. — 495 с.
3. Крикавський Є., Промисловий маркетинг / Є. Крикавський, Н. Чухрай. — Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2004. — 307 с.
4. Неуров І.В. Види закупівельних ситуацій на машинобудівних підприємствах / І.В. Неуров // Логістика. — Л. : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2008. — 520 с.
5. Оснач, О. Промисловий маркетинг: підручник для студентів вузів / Ольга Оснач, Володимир Пилипчук, Лілія Коваленко, 20092011. — 363 с.
6. Промисловий маркетинг / за ред. А.О. Старостіної. — К.: І. Федоров, 1997. — 400 с.