Вступ

Зовнішні ефекти, екстерналії (externalities) — це витрати чи вигоди від ринкових угод, при яких вплив одних економічних суб’єктів на інші виходить за межі взаємовигідних добровільних ринкових відносин і не може регулюватися механізмом цін.

Вони називаються «зовнішніми», оскільки стосуються не тільки тих, хто бере участь у даній економічній операції, але й третіх осіб. Виникають вони як в процесі виробництва, так і споживання товарів та послуг.

Зовнішні ефекти мають місце у тих випадках, коли на економічний стан суб’єктів здійснюється позитивний або негативний вплив у результаті дій інших економічних суб’єктів (без сплати за позитивний вплив або компенсаційної шкоди). Внаслідок такого впливу власні витрати та вигоди (які відображаються у витратах і доходах відповідних виробників та споживачів) відрізняються від суспільних витрат і вигод (тих, що виникають у суспільстві в цілому).

Зовнішні ефекти поділяються на негативні та позитивні. Негативні ефекти пов’язані з витратами, позитивні — з вигодами для третіх осіб. Таким чином, зовнішні ефекти показують різницю між суспільними витратами (вигодами) і приватними витратами (вигодами).

Зовнішні ефекти можуть виникати в результаті виробництва або споживання якоїсь продукції і здійснювати позитивний чи негативний вплив на виробничу діяльність або споживання третіх осіб.

1. Зовнішні ефекти в ринковій економіці та їх державне регулювання

Зовнішні ефекти (ефекти «третіх осіб») — це ситуація, коли частина вигод або витрат, пов’язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не с безпосереднім виробником або споживачем продукту.

Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли не всі витрати мають втілення в ціні, частину витрат виробник перекладає на плечі «третіх осіб», зменшуючи свої власні витрати. Наприклад, виробництво забруднювачів довкілля разом з виробництвом корисних благ.

Характерними для зовнішніх ефектів є:

Граничні приватні витрати (ГПВт), граничні зовнішні витрати (ГЗВ_т) і граничні суспільні витрати (ГСВ_т) – це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні витрати, обумовлені виробництвом кожної додаткової одиниці даного блага.

При негативному зовнішньому ефекті ГПВ_т менші від ГСВ_т на величину ГЗВ_т: ГСВ_т = ГЗВ_т + ГПВ_т.

Гранична приватна вигода (ГПВ), гранична зовнішня вигода (ГЗВ) та гранична суспільна вигода (ГСВ) — це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні вигоди, які виникають при збільшенні виробництва та споживання даного продукту ще на одну одиницю.

При позитивних зовнішніх ефектах ситуація протилежна: суспільна вигода виробництва або споживання блага (ГСВ) більша його індивідуальної вигоди (ГПВ) на величину (ГЗВ): ГСВ = ГПВ + ГЗВ [5, c. 62].

Розглянемо показники, що допоможуть аналізувати зовнішні ефекти.

Сукупні зовнішні витрати (ТЕС) це витрати, що перекладаються на третіх осіб і не відшкодовуються виробником.

Сукупними індивідуальними витратами (ТРС) називаються витрати, які відшкодовуються виробником.

Сукупні суспільні витрати (TSC) — це сума витрат на виробництво блага та витрат, пов’язаних із негативними зовнішніми ефектами, що виникають.

Тому:

TSC = ТРС + ТЕС.

Граничні зовнішні витрати (МЕС) — це зміна сукупних зовнішніх витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва:

МЕС = ЛТЕС / AQ.

Граничні суспільні витрати (MSC) — це зміна сукупних суспільних витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва (рис. 1).

MSC = ATSC / AQ, MSC = МЕС + MPC

Еі точка рівноваги при умові, що виробники не відшкодовують витрати на знешкодження забруднювачів;

Е8 точка рівноваги при обов’язковому знешкодженні виробниками забруднювачів.

У точці Е, — МБС > МУ.

Рис. 1. Негативний зовнішній ефект

Ринкова рівновага характеризується більшим обсягом виробництва та меншою ціною і не є ефективною з погляду суспільства. Втрати суспільства характеризуються трикутником ВЕ,Е,. Явище неефективності ринкового механізму називається фіаско ринку [8, c. 57-58].

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одних економічних суб’єктів приносить вигоду деяким іншим, що не беруть участь у ринковій угоді.

Граничною індивідуальною корисністю (МРІ)) називається додаткова корисність від придбання індивідом додаткової одиниці блага:

MPU = APV/AQ.

Граничною зовнішньою корисністю (MEU) називається додаткова корисність для третіх осіб (які не платять за користування благами) при збільшенні споживання блага на одиницю:

MEU = AEU/AQ.

Граничною суспільною корисністю (MSU) називається приріст сукупної суспільної корисності, що припадає на одиницю приросту блага:

MSU = ASU/AQ, MSU = MPU + MEU.

Ефективний обсяг виробництва для суспільства досягається в точці Es (рис. 2).

Рис. 2. Позитивний зовнішній ефект

Однак ринковий механізм здатний досягти лише Е, (фіаско ринку). Площа ESE,B показує втрати суспільства від позитивного зовнішнього ефекту.

Ринковий механізм пропонує суспільству занижені обсяг виробництва та ціну (Ej) порівняно із суспільною рівновагою Es.

Класичний приклад зовнішнього ефекту — екологічне забруднення.

Зовнішні вигоди: Припустимо, металургійний завод, що спалює кокс у доменних печах, витрачає на виробництво 1 т сталі 100 дол. США. Ці витрати складаються з витрат на паливо, устаткування, виплати заробітної платні, погашення відсотків за кредитом тощо. Це — внутрішні витрати підприємства і вони відображаються в піні як альтернативні можливості, прогаяні при використанні цих ресурсів в іншому виробництві. Ринкова ціна має відбити принаймні ці внутрішні витрати, тобто бути не меншою за 100 дол. США за 1 т. Проте справжні витрати виробництва сталі цим не вичерпуються. її виробництво пов’язане з викидом у навколишню атмосферу значної кількості сажі, сірчистих газів та інших шкідливих продуктів. Ці ефекти будуть зовнішніми витратами виробництва сталі, оскільки впливають на людей, що не виступають ні її продавцями чи покупцями, ні учасниками процесу її виплавки. Зовнішні витрати складатимуть частину альтернативних витрат, оскільки відбивають збиток, заподіяний забрудненням: загибель дерев, руйнування будинків і пам’ятників, захворювання людей, що не працюють на цьому підприємстві. Проте ці витрати не відбиваються в ціні продукції, що залишається на рівні внутрішніх витрат. По суті така ціна несе перекручену інформацію, оскільки дає змогу вважати, що виробництво 1 т сталі обходиться дешевше, ніж це є насправді. У свою чергу це спричиняє ослаблення стимулів у пошуках дешевших замінників сталі, залучення у виробництво сталевого брухту, застосування металозберігаючих технологій.

Поряд із зовнішніми витратами можуть виникати й зовнішні вигоди для третьої сторони. Власник пасіки надає побічну послугу власнику сусіднього фруктового саду, оскільки бджоли запилюють дерева і тим самим збільшують врожай фруктів. Вищий рівень освіти в країні не тільки приносить користь тим, хто її безпосередньо здобуває, а й дає побічні позитивні ефекти: зниження рівня злочинності, зниження безробіття, а отже, витрат на програми підтримки зайнятості. Ринкові ціни, як правило, не відбивають ці побічні ефекти та не враховують повні альтернативні витрати на виробництво меду й одержання освіти [3, c. 71-72].

Певні кроки в урахуванні зовнішніх ефектів можна зробити й у межах ринкових структур, що ґрунтуються на приватній ініціативі. Власники можуть укласти між собою контракти, розподіляючи вигоди і втрати від таких ефектів. Так, пасічник та власник фруктового саду можуть домовитися про те, що перший за деяку плату або за знижку в ціні на фрукти відкриватиме вулики в період цвітіння.

У більшості випадків зовнішні ефекти ледве відчутні на рівні приватної ініціативи й потрібно коригування з боку державних і суспільних структур. Так, у випадку із забрудненням довкілля державні органи можуть під загрозою штрафів зажадати установити газо- та пиловловлювачі. Можна також спеціально оподаткувати виробництво, зробивши так, щоб вартість продукції дорівнювала повним альтернативним витратам, а здобуті суми використовувати для компенсації наслідків забруднення.

Суспільний сектор та його інститути виконують функцію виміру зовнішніх ефектів і перерозподілу доходів, яку не реалізує традиційний ринковий механізм.

Друга причина активної участі суспільних структур в економічному житті — існування товарів та послуг колективного користування чи так званих суспільних товарів. Особливість таких благ — їх невиключеність зі споживання і відносно рівномірне споживання всіма членами суспільства чи колективу без додаткових витрат.

Недосконалість ринку обумовлює необхідність державного втручання в економіку.

Причини недосконалості ринку:

1. Влада монополій.
2. Наявність зовнішніх ефектів у економічній діяльності.
3. Існування громадських благ.

Державні заходи спрямовані на протидію негативним наслідкам ринку:

1. Забезпечення правових основ ефективної ринкової діяльності.
2. Створення умов для розвитку конкуренції.
3. Проведення активної антимонопольної політики.
4. Встановлення коригуючого податку, що дорівнює або наближений до граничних зовнішніх витрат (МЕС). Він зменшує виробництво товарів з негативними ефектами.
5. Надання коригуючих субсидій виробникам та споживачам, що дорівнюють граничній зовнішній корисності (МЕІІ) та дозволяють збільшити виробництво товарів із позитивним ефектом.
6. Фінансування та виробництво громадських благ.
7. Сприяння розповсюдженню об’єктивної інформації щодо норм стандартизації, якості, безпеки та інших властивостей товарів [5, c. 91-92].

2. Позаринкові (зовнішні) ефекти, їх економічний зміст

Для аналізу зовнішніх ефектів використовуються такі показники.

Граничні приватні витрати (MPC), граничні зовнішні витрати (МЕС) і граничні суспільні витрати (MSC) — це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні витрати, обумовлені виробництвом кожної додаткової одиниці даного блага.

Гранична приватна вигода (MPB), гранична зовнішня вигода (МЕВ) і гранична суспільна вигода (MSB) — це додаткові, відповідно, приватні, зовнішні та суспільні вигоди, які виникають при збільшенні виробництва та споживання даного продукту ще на одну одиницю.

Негативні зовнішні ефекти (negative externality) виникають тоді, коли діяльність одного економічного агента викликає витрати інших. Наприклад, м’ясокомбінат скидає неочищену воду в річку. Припустимо, що стік води пропорційний обсягу виробництва. Це означає, що у міру збільшення виробництва зростає і обсяг забруднення довкілля. Оскільки м’ясокомбінат не здійснює повного очищення води, його граничні приватні витрати є нижчими від граничних суспільних витрат, оскільки не враховуються витрати на створення додаткової системи очисних споруд. Це приводить до того, що кількість виробленої продукції перевищує ефективний обсяг випуску (рис. 1). Без очисних споруд кількість виробленої продукції становить Q¹ за ціною P¹. Ринкова рівновага встановиться в точці E¹, в якій пропозиція, що дорівнює граничним приватним витратам MPC, перетинається з кривою попиту, що дорівнює граничним суспільним вигодам MSB, тобто MPC = MSB.

До того ж граничні суспільні витрати дорівнюють сумі граничних приватних витрат плюс граничні зовнішні витрати. Отже, якби вдалося перетворити зовнішні витрати у внутрішні, то ефективний обсяг виробництва скоротився б до Q2 при підвищенні ціни до P2. У точці E2 граничні суспільні вигоди дорівнювали б граничним суспільним витратам MSB = MSC.

Зауважимо, що і в точці E2 не усуваються повністю наслідки забруднення довкілля (адже в нашому прикладі випуск стічних вод пропорційний обсягу виробництва, а обсяг виробництва м’ясокомбінату в точці Q2 не дорівнює нулю). Однак збиток від забруднення суттєво зменшується. Площа трикутника AE1E2 показує втрати ефективності, пов’язані з тим, що граничні приватні витрати виявилися нижчими від граничних суспільних витрат. Таким чином, за наявності від’ємного зовнішнього ефекту продаж і купівля економічного блага перевищує ефективний обсяг, тобто відбувається перевиробництво товарів і послуг з негативними зовнішніми ефектами [7, c. 65-66].

При негативному зовнішньому ефекті граничні приватні витрати МРС менші від граничних суспільних витрат MSC на величину МЕС:

МSC = МРС + МЕС.

Позитивний зовнішній ефект (positive externally) виникає тоді, коли діяльність одного економічного агента приносить вигоди іншим: суспільна вигода виробництва або споживання блага MSВ більша від його індивідуальної вигоди МРВ на величину МЕВ:

MSВ = МРВ + МЕВ.

Розвиток освіти яскраво свідчить про досягнення позитивного зовнішнього ефекту. У суспільстві кожна особа виграє від того, що громадяни отримують добру освіту. Проте кожен з громадян, приймаючи рішення про отримання освіти, не переймається тими вигодами, які отримує суспільство в цілому. Приймаючи рішення, раціональний споживач зіставляє витрати, пов’язані з отриманням доброї освіти, і ті вигоди, які можуть бути в результаті цього отримання. Не дивно, що інвестиції в людський капітал можуть бути нижчими від оптимальних для суспільства (рис. 2). Ринкова рівновага встановлюється в точці перетину граничних приватних вигод і граничних суспільних витрат.

Граничні суспільні вигоди перевищують граничні приватні вигоди на величину граничних зовнішніх вигод. Тому ефективна для суспільства рівновага досягалася б в точці перетину граничних соціальних вигод і витрат, тобто в точці E2. Ефективність зростає до площі трикутника AE1E2. Отже, за наявності позитивного зовнішнього ефекту економічне благо продається і купується у меншому обсязі, порівняно з ефективним, тобто відбувається недовиробництво товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами [10, c. 104].

Коригуючі податки і субсидії. Для того щоб скоротити перевиробництво товарів і послуг з негативними зовнішніми ефектами і поповнити недовиробництво товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами, необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. Такої трансформації можна досягти через наближення граничних приватних витрат (і відповідно вигод) до граничних суспільних витрат (вигод). У цьому випадку йдеться про інтерналізацію зовнішніх ефектів. Для розв’язання цієї проблеми А. С. Пігу запропонував коригуючі податки і субсидії.

Коригуючий податок (corrective tax) — це податок на виробництво економічних благ з негативними зовнішніми ефектами, який підвищує граничні приватні витрати до рівня граничних суспільних. У нашому прикладі з м’ясокомбінатом податок (tax — T), що дорівнює граничним зовнішнім витратам T = MEC, міг би наблизити ринкову рівновагу до ефективної:

MSB = MSC.

Коригуюча субсидія (corrective subsidy) — це субсидія виробникам чи споживачам економічних благ з позитивними зовнішніми ефектами, яка дозволяє наблизити граничні приватні витрати до граничних суспільних.

Коригуючі податки і субсидії не можуть повністю вирішити проблем, що виникають завдяки існуванню зовнішніх ефектів. По-перше, на практиці складно точно розрахувати граничні витрати і вигоди. По-друге, розміри збитку визначаються під час юридичних і політичних дискусій досить приблизно. І нарешті, не останню роль відіграє та обставина, що коригуючі податки, які платять виробники благ з негативними зовнішніми ефектами, не завжди досягають поставленої мети. Все це викликало критику коригуючих податків і субсидій та спроби пошуку принципово нових шляхів вирішення проблеми. Вони пов’язані, насамперед, з працями Р. Коуза.

Аналізуючи проблеми суспільних витрат, Коуз дійшов висновку, який Дж. Стіглер назвав «Теоремою Коуза». Суть її полягає в тому, що зовнішні ефекти можуть бути інтерналізовані, якщо встановити право власності на ресурси і дозволити вільний обмін цими правами (за умови, що трансакційні витрати дорівнюють нулю). Незалежно від того, кому будуть надані ці права, у процесі вільного обміну правами досягається ефективний розподіл ресурсів. Цю ж думку підтримує Дж. Стіглер, вважаючи, що в умовах досконалої конкуренції приватні витрати дорівнюють суспільним витратам.

Практичне використання такого підходу пов’язане з серйозними проблемами. Необхідною умовою вирішення проблеми екстерналій є свобода при укладанні угод і чітке встановлення (упорядкування) прав власності на ресурси. Практична придатність цього методу визначається трансакційними витратами, пов’язаними зі встановленням прав власності. Найважливіший фактор, що впливає на розмір трансакційних витрат, — кількість економічних суб’єктів, які беруть участь у переговорах. У сторони з вищими трансакційними витратами гірші можливості здійснити свої вимоги. Крім того, однією з найважливіших передумов успішної інтерналізації зовнішніх ефектів шляхом переговорів є те, що всі учасники можуть оцінити свої вигоди та витрати (однак насправді досить важко обрахувати, наприклад, розмір збитку (шкоди), що завдається протягом тривалого часу).

Таким чином, у випадках виникнення екстерналій (зовнішніх ефектів) вплив одних суб’єктів на інші виходить за межі взаємовигідних добровільних ринкових відносин і не може регулюватися механізмом цін.

Оскільки зовнішні фактори не відображаються в ринкових цінах, вони можуть стати причиною економічної неефективності.

У розпорядженні економічної політики є різні засоби усунення небажаних наслідків зовнішніх ефектів, використання яких сприяє тому, щоб обсяги виробництва благ з екстерналіями наближались до ефективних, а саме:

— встановлення прав власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами;

— колективне або державне надання благ, яким притаманні зовнішні ефекти;

— заборона або встановлення обмежень на викиди речовин, які забруднюють довкілля (адміністративне регулювання);

— запровадження коригуючих податків і субсидій [9, c. 219-220].

Висновки

Отже, зовнішні ефекти або екстерналій (externalities) — прямі дії одного економічного контрагента на результати діяльності іншого, або на третю особу, безпосередньо не включена в ринок даного блага, тобто не є ні продавцем, ні покупцем.

Зовнішні ефекти можуть вироблятися як при виробництві, так і при споживанні благ. При цьому зовнішні ефекти можуть бути як негативними (costs — витрати), так і позитивними (benefits — переваги). Прикладом негативних зовнішніх ефектів у виробництво й споживання є забруднення середовища проживання від діяльності підприємств та туризму; приклади позитивних зовнішніх ефектів — дизайн промислових і житлових будівель і т. п.

Зовнішні ефекти показують різницю між громадськими (соціальними) витратами (або вигодами) і приватними витратами (або вигодами).

Для нейтралізації негативних зовнішніх ефектів товариство може вжити таких заходів:

1) адміністративно-законодавчий контроль (заборона паління, встановлення стандартів забруднення середи, закриття підприємств і т.д.);

2) створення стимулів для обмеження небажаної діяльність (податки, субсидії, компенсацію за завдану шкоду і т.п.);

3) непряме втручання держави.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. — К.: Кондор, 2004. – 174 с.
2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. — 2-ге вид., перероб. і доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 349 с.
3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. — Л. : Інтелект-Захід, 2004. — 176с
4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 265 с.
5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 304 с.
6. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 271 с.
7. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. — К.: Знання, 2001. — 211 с.
8. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів/ Володимир Кириленко,. — К.: Таксон, 2003. — 334 с.
9. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 415 с.
10. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький,. — 3-є вид., доп. та переробл.. — К.: Кондор, 2007. — 163 с.
11. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук’янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. — К.: Четверта хвиля, 2001. — 246 с.