Головними ознаками існування державності у ранньосередньовічному суспільстві сучасні історики вважають наявність влади, відчуженої від на­роду, розселення населення за територіальним (а не племінним) принципом і стягнення данини для утримання влади.

На підставі вшцевикладеного можна стверджувати, що в середньовічному світі розвиток державної влади, державно-владних відносин, а разом з ними й ідеології державотворення, здійснювався в основному відповідно до наступної найбільш загальної тенденції, а саме: активізації легітимних односторонніх дій суб’єкта влади на її об’єкт і нелегітимної зворотної дії об’єкта на суб’єкт влади, здійснюваної в стихійній формі.

Монархічна державність, що базувалася на системі державної влади, де легітимізувався лише односторонній зв’язок між суб’єктом і об’єктом державно-владних відносин, породжувала в країнах середньовічної Європи ситуацію, коли на перший план щодо реалізації виступали індивідуально-групові інтереси суб’єкта влади, зумовлюючи активний прояв негативного (регресивного) соціального начала владного феномена і зростання протиріччя між суспільними та індивідуально-груповими інтересами.