Об’єкти підвищеної небезпеки та хімічно небезпечні об’єкти законодавчо зобов’язані проводити експертизу повноти дослідження, ступеня небезпеки та оцінку рівня ризику, обґрунтованості достатності прийнятих заходів щодо зменшення рівня ризику готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Декларація безпеки як самостійний документ, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятих рівнів на об’єктах підвищеної небезпеки і хімічно небезпечних об’єктах є провідною інформаційною базою прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на вказаних об’єктах, планування діяльності Державної служби медицини катастроф та організації надання екстреної медичної допомоги ураженим.

Законодавча та інформаційно-правова база, яка розроблена в Україні, є правовою основою організації безпеки складних технічних систем та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Методологія ризик-орієнтованого підходу аналізу стану потенційно небезпечних об’єктів та хімічно небезпечних об’єктів повинна застосовуватися як в стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності Державної служби медицини катастроф.

Ефективність управління потенційно небезпечних об’єктів та хімічно небезпечних об’єктів на основі визначення їх рівнів ризику пов’язана з вирішенням проблеми компетентності та професіоналізму керівних кадрів і фахівців у галузі соціально-екологічної безпеки та Державної служби медицини катастроф.

Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно-територіального округу у надзвичайній ситуації

Основним законом, що гарантує права людини, безпеку життєдіяльності в нашій державі, право громадян на безпечні нешкідливі умови праці та їх проживання в навколишньому середовищі, є Конституція України . У Конституції України головними правам, свободам і обов’язкам людини й громадянина присвячений весь другий розділ . Відповідно до Конституції України, всі люди вільні й рівні, мають право на життя, працю, відпочинок, недоторканність.

Також Конституція України гарантує, що:

• кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушено прав і свобод інших людей (стаття 23);
• кожен має право на повагу його гідності; ніхто не може бути свавільно підданий катуванню, жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує його гідність покаранню або поводженню (стаття 28);
• кожна людина має право на недоторканість житла (стаття 30);
• кожному гарантована таємниця листування, телефонних розмов (стаття 31);
• ніхто не може втручатися в особисте та родинне життя;
• заборонено збирання, зберігання та використання конфіденційної інформації про особу без її згоди (стаття 32) .

Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає також прийняті Верховною Радою (рис . 1 . 5) Закони України «Про охорону здоров’я», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього середовища», кримінальне законодавство, а також закони України «Про цивільну оборону», «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення», «Про дорожній рух», «Про пожежну безпеку». Не менш важливу роль в ході вивчення безпеки життєдіяльності відіграє Закон України «Про основи національної безпеки», який був прийнятий 19 . 06 . 2003 року .

Він визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Крім цих правових актів, нормативні документи та їх основні вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності населення містяться в інструкціях, правилах та нормативах, що розроблені (розробляються) як для окремих галузей так і для сфер діяльності людини.

Закон України «Про цивільну оборону» стверджує, що кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспільства є зміна домінуючих видів людської діяльності . При цьому безпека є базисною потребою людини, на що зроблено акцент у Концепції ООН «Про сталий людський розвиток». Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь . Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети.

Оголошена концепція ООН «Про сталий людський розвиток», сучасний незадовільний стан безпеки людей в Україні вимагають суттєвих змін у всіх ланках системи освіти держави, в її установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху розв’язання проблеми безпеки людини як умови стійкого розвитку людства.
Список використаної літератури

1. Бедрій Я. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. для студ. ВНЗ. — К. : Кондор, 2009. — 285c.
2. Бєгун В. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки): Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — К., 2004. — 328с.
3. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Європейський ун-т. — 2-е вид., доп. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 268с.
4. Панкратов О. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К. : КНЕУ, 2005. — 232с.
5. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / З.М. Яремко– К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 317 с.