Вступ

Актуальність теми. Роль міжнародних фінансових організацій (МФО) у процесі розвитку ринків, що формуються, важко перебільшити. Специфіка економічних систем країн-реципієнтів фінансових ресурсів накладає значний відбиток на особливості співпраці кожної конкретної країни з МФО. Це, зокрема, проявляється у використанні міжнародними фінансовими організаціями різних за своєю суттю і призначенням інструментів фінансування розвитку на ринках, що формуються. На вибір фінансових інструментів міжнародних інститутів, безумовно, впливає і фаза економічного циклу, і світова ринкова кон’юнктура.

У цілому, зрозуміло, що світова економічна криза внесла корективи у діяльність міжнародних фінансових інститутів на ринках, що формуються. Однак, у цьому сенсі постає питання щодо впливу кризових явищ на вибір інструментів фінансування розвитку міжнародними фінансовими інститутами у вказаній групі країн. У свою чергу, відповідь на дане питання сприятиме подальшим дослідженням існуючих фінансових інструментів, зокрема, у розрізі динаміки ринків та трансформацій ключових атрибутів фінансових інструментів у контексті світової економічної кризи.

Міжнародні фінансові організації, здійснюючи діяльність на ринках, що формуються, оперують цілою низкою інструментів, які відповідають конкретним потребам того чи іншого суб’єкта господарювання. Беручи до уваги значну кількість фінансових інститутів, що ведуть діяльність у вказаній групі країн, та інструментів, які використовують зазначені інститути, розглянемо особливості інструментів фінансування розвитку лише на прикладі двох фінансових організацій, представлених і в Україні — Міжнародної фінансової корпорації (МФК) та Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Світова економічна і фінансова криза послужила поштовхом для посилення наукового інтересу до особливостей міжнародних фінансових організацій з огляду на гостру нестачу кредитних ресурсів, що супроводжує кризові явища, та прогресуючі процеси фінансової глобалізації, які сприяли поширенню кризових явищ у світовій економіці.

1. Загальні риси фінансових інструментів міжнародних валютно-фінансових організацій

Європейський банк реконструкції і розвитку та Міжнародна фінансова корпорація є одними з головних фінансових інститутів, що оперують на ринках, які формуються. Міжнародна фінансова корпорація, яка була заснована у 1956 році, входить до групи Світового банку та об’єднує сьогодні 182 країни-члени. Європейський банк реконструкції і розвитку був створений у 1991 році для підтримки політичних та економічних реформ у країнах Центральної і Східної Європи. На сучасному етапі ЄБРР фінансує проекти у 29 країнах світу.

Обидві організації тісно співпрацюють з приватним сектором та застосовують цілу низку фінансових інструментів у процесі допомоги розвитку у вказаній групі країн. Зростання активності двох фінансових інститутів відбувалося і у кризовий період. Так, якщо у 2006 році загальний обсяг самостійно наданих Європейським банком реконструкції і розвитку ресурсів сягав 4.9 млрд. євро, у 2007 році — 5.6 млрд. євро, то у 2010 році — вже 9 млрд. євро [10]. Між іншим, загальний обсяг реалізованих проектів (за рахунок коштів ЄБРР і залучених ресурсів) у 2010 році склав близько 22 млрд. євро [10].

Схожою динамікою характеризується і діяльність Міжнародної фінансової корпорації на вказаному етапі. У 2006 фінансовому році (ф.р.) сумарний обсяг інвестицій у капітал, наданих позик, боргових зобов’ язань сягав 12.78 млрд. дол. США, у 2007 ф.р. — 15.79 млрд. дол. США, а у 2010 ф.р. — вже 25.94 млрд. дол. США [11]. Крім того, у 2010 році кредитні ресурси Європейського банку реконструкції і розвитку були спрямовані до сектору фінансових інститутів (34%); паливно-енергетичного сектору (21%); у сільське господарство, промисловість, туризм, телекомунікаційний сектор і сектор послуг (25%);  на розвиток

інфраструктури (20%). Кількість проектів ЄБРР і МФК також зросла до 386 одиниць (на 24% більше, ніж у 2009 році) і 528 одиниць (на 15% більше, ніж у 2009 році і 46% більше, ніж у 2006 році) відповідно [11].

Головними механізмами залучення фінансових ресурсів МФК та ЄБРР підприємствами на ринках, що формуються, є двостороннє кредитування, спільне фінансування (насамперед, міжнародне синдиковане кредитування) та участь у капіталі. Серед інших інструментів підтримки розвитку — гарантії, консалтингові послуги тощо. На наш погляд, доцільно всі основні інструменти, що використовують Європейський банк реконструкції і розвитку та Міжнародна фінансова корпорація для сприяння розвитку, розподілити на дві групи — первинні інструменти (ті, що забезпечують безпосереднє фінансування — різні форми участі у капіталі і види кредитування) та вторинні інструменти (ті, що полегшують і розширюють доступ до кредитних ресурсів — гарантії, консалтингові послуги, тощо).

З точки зору підприємств-позичальників у кризовий період більш значущою була і залишається перша група інструментів. У цьому сенсі, беручи до уваги загальне зростання кількості проектів та активності ЄБРР і МФК у кризовий період, постає питання щодо можливих змін у пріоритетах вибору фінансових інструментів на цьому етапі. З метою виявлення особливостей використання різних інструментів в умовах світової економічної і фінансової кризи, прослідкуємо зв’язок між ними у динаміці.

Двостороннє кредитування є класичною формою надання кредитних ресурсів як для банківських установ, так і міжнародних фінансових організацій. У контексті МФО такий вид кредитів має назву кредити типу А, які являють собою кредитні ресурси з власних коштів тієї чи іншої міжнародної фінансової організації. Так, кредити Міжнародної фінансової корпорації надаються підприємствам у середньому на 7-12 років у вільноконвертованих валютах і, насамперед, у доларах США.

Міжнародне синдиковане кредитування Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації відіграє важливу роль у процесі надання кредитних ресурсів позичальникам на ринках, що формуються. У цілому, схема процесу синдикування за участю МФО є подібною до класичної процедури синдикування кредитів. Міжнародні фінансові інститути виконують функції банка- організатора, визначаючи коло учасників синдикату та надаючи певну суму позики.

Як у межах ЄБРР, так і у межах МФК створені спеціальні підрозділи (Відділ із синдикування кредитів і Відділ із синдикування та мобілізації ресурсів відповідно), які здійснюють організацію синдикованих позик. Синдикування, як правило, здійснюється за кредитною програмою типу А/B, основний зміст якої зводиться до того, що Європейський банк реконструкції і розвитку та Міжнародна фінансова корпорація організовують синдикат, залучають до участі у кредиті інші банки (міжнародні або ж місцеві банківські інститути); позичальнику надаються власні кошти ЄБРР або МФК (кредит типу А) і залучені кошти інвесторів (кредит типу В).

Участь у капіталі (пайове фінансування) як форма співпраці Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації з компаніями на ринках, що формуються, є однією з пріоритетних. МФК та ЄБРР, як правило, не здійснюють активної участі в управлінні підприємством та оперують на ринковій основі у межах кожного комерційного проекту. Регулювання та контроль за пайовим фінансуванням у межах Міжнародної фінансової корпорації здійснюють регіональні і галузеві департаменти.

Надалі, у 2009-2010 роках, загальні показники активності Європейського банку реконструкції і розвитку і Міжнародної фінансової корпорації у вказаній групі країн виглядають оптимістично. Серед новітніх тенденцій, що характеризують особливості міжнародного синдикованого кредитування Європейським банком реконструкції і розвитку підприємств на ринках, які формуються, у 2010 році виділимо наступні: по-перше, лідером за обсягами залучених синдикованих позик виступає Російська Федерація і Туреччина (22 і 15 проектів відповідно). Найбільші угоди спільного фінансування ЄБРР у цей період — кредит на суму 250 млн. дол. США «Промсвязьбанку» і 150 млн. євро спільному підприємству Ford Orsan [10]. Схожа ситуація мала місце і до початку світової економічної кризи, коли у 20052007 роках, Російська Федерація також була основним реципієнтом синдикованих кредитів ЄБРР.

Отже, на етапі світової економічної і фінансової кризи проблема залучення кредитних ресурсів промисловими підприємствами та фінансовими інститутами загострюється у зв’язку зі зростаючими ризиками кредитування і дефіцитом вільних фінансових ресурсів, що вносить корективи у діяльність і пріоритети використання різних інструментів Європейським банком реконструкції і розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією на ринках, що формуються. Разом із тим, окремі характерні риси проектної допомоги ЄБРР і МФК у вказаній групі країн залишаються без змін.

2. Вплив співпраці міжнародних фінансових організацій на вироблення і реалізацію Україною своєї стабілізаційної політики

Діяльність міжнародних фінансових організацій (МФО) набуває вагомого значення для реалізації Україною стабілізаційної політики. Серед основних причин цього можна назвати економічний спад, необхідність здійснення структурних реформ, несформованість фінансового ринку, є обмеженими можливості використання таких способів наповнення державного бюджету, як приватизація державного сектору економіки, внутрішні боргові запозичення та ін.

Поглиблення співпраці з провідними МФО відповідає потребам ліквідації диспропорцій платіжних балансів і дефіцитів державних бюджетів країн із перехідним типом економіки, у тому числі й України, чого не можна було досягти тільки за рахунок внутрішніх макростабілізаційних чинників. Крім того, залучення України до роботи структур кредитного сприяння відображає прагнення швидше інтегруватися до світового господарства та пов’язано зі сподіваннями на отримання країною консультативної та фінансової допомоги для подолання наслідків криз.

Найбільший вплив на стабілізаційну політику України здійснюють такі провідні МФО, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головними напрямками стабілізаційного й адаптаційного впливу цих організацій є фіскальна, грошово-кредитна й валютна політика.

Засадами, на яких базується співпраця України з МФО, є наступні:

—         прискорення процесу ринкової трансформації, фінансова стабілізація та інтегрування України до ЄС;

—         відповідність умов надання кредитних ресурсів Україні МФО пріоритетам її соціального й економічного розвитку;

—         сприяння залученню країною прямих іноземних інвестицій, мобілізація та високоефективне використання внутрішніх ресурсів;

—         спрямування фінансових ресурсів на забезпечення сталого зростання, структурні перетворення, формування розвиненого внутрішнього ринку та ліквідацію практики використання їх для фінансування поточних витрат;

—         дотримання загальновизнаних і економічно обґрунтованих меж та порогів рівня зовнішньої заборгованості, згідно з міжнародними критеріями платоспроможності країни.

Відповідно до стабілізаційних програм фінансової підтримки країн, для виходу з кризи слід укріпити дохідну частину державного бюджету для забезпечення необхідного обсягу ресурсів із метою перебудови фінансово-кредитного сектору та зменшення дефіциту поточного платіжного балансу. У подальшому, якщо економічна ситуація погіршуватиметься, допускається деяке збільшення бюджетного дефіциту.

Посилення провідної ролі МВФ в управлінні кризами за рахунок нових видів кредитування економік, контролю і підтримки фінансових і макроекономічних реформ допомагає нейтралізувати вплив кризових явищ на національні економіки. У програмах Фонду існують такі монетарні способи мобілізації та підвищення ефективності заощад-жень, як передбачувана монетарна політика, зменшення дефіциту державного бюджету, інституційна трансформація та стабілізація валютно-фінансового сектору національної економіки [5].

Згідно з Меморандумом між МВФ та Україною, український уряд взяв на себе зобов’язання в 2011 р. зменшити дефіцит державного бюджету до 3,5% ВВП, а в 2012 р. — майже до 2,5% ВВП. Для реалізації цих зобов’язань уряд змушений здійснити реформу в системі оплати праці в державному секторі, провести непопулярні заходи в сфері оподатковування, пенсійного забезпечення [4]. Одночасно співпраця з МВФ розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри та підтвердження кредитоспроможності держави.

Партнерство МВФ та України вимагає більшої відкритості і готовності до діалогу щодо політичних і фінансово-економічних заходів, що намічено. Як показує світова практика, співробітництво з Фондом спонукає національних економістів і політиків значно інтенсивніше використовувати сучасні методики та інструментарій аналізу, насамперед монетарного аналізу [5].

МВФ розробляє систему критеріїв ефективності фінансово-кредитної політики, структуруючи економічну політику країни так, щоб, по-перше, забезпечити повернення валютних ресурсів, а по-друге, надати й урядові країни-одержувача, і кредиторам систему наочних і виразних індикаторів ефективності такої політики на кожному етапі (насамперед, індикаторів стану фінансової системи країни).

Фахівці МВФ вважають, що уряд України виявляє здатність до адаптації, наполегливість у вирішенні багатьох проблем у сфері фінансово-економічної політики, обумовлених кризою. Інтервенції у фінансово-кредитному секторі також сприяють зниженню системних ризиків і підвищенню ціни на активи, хоча на початковому етапі у здійсненні та координації цих інтервенцій і виникають труднощі.

Ми вважаємо, що було б перебільшенням визнавати за МВФ вирішальну роль у здійсненні в Україні структурно-адаптаційних і стабілізаційних заходів.

Однак авторитетну роль цього фінансового інституту за впливом на саму структуру політики реформування, інтенсивність конкретних заходів та їх послідовність не слід недооцінювати.

Головна мета співробітництва України з ЄБРР — розвиток підприємництва, фінансова підтримка малого та середнього приватного бізнесу, роздержавлення і приватизація. ЄБРР виконує роль каталізатора економічних змін, він сприяє залученню місцевих і зарубіжних інвестицій.

Ключовою відмінною особливістю Банку є підтримка ним підприємницької ініціативи. ЄБРР працює лише на комерційних засадах і, на відміну від МВФ, надає виключно цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на розвиток економіки (60% позикових засобів спрямовуються до приватного і 40% — до державного сектору) [2].

Окрім надання цільових кредитів, Банк здійснює прямі інвестиції та надає технічну допомогу (допомога в організації систем розподілу продовольства, консультації, курси навчання банкірів і менеджерів), залучаючи ресурси зі спеціальних фондів, міжнародних організацій, що створені у країнах ЄС.

МФО мають велике значення для реалізації Україною стабілізаційної політики та покращення економічного становища. Співпраця України з МФО веде до формування конкурентного ринкового середовища, поліпшення макрофінансових показників стабілізації, активізації інвестиційних процесів, стимулювання розвитку приватного підприємництва. Однак зворотним боком такого співробітництва є взяття країною на себе зобов’язань у стислі строки здійснювати болючі економічні перетворення та упроваджувати непопулярні реформи. За залучення коштів від МФО Україна має враховувати не тільки комерційний бік отримання доходів для повернення кредитів і загальногосподарську ефективність, а й не допустити порушення національного суверенітету й економічної безпеки.

Висновки

Отже, головними для Європейського банку і Міжнародної фінансової корпорації інструментами фінансування розвитку на ринках, що формуються, виступають інвестиції у капітал, двосторонні і міжнародні синдиковані кредити. Всі три економічні категорії віднесено до первинної групи інструментів підтримки розвитку, які забезпечують позичальникам безпосередній доступ до кредитних ресурсів ЄБРР і МФК. До другої групи включено всі інструменти, що полегшують та сприяють процесу залучення і використання кредитних ресурсів. Такий розподіл головних інструментів ЄБРР і МФК у подальшому дозволить поглибити наукові підходи до сутності та особливостей операцій міжнародних фінансових організацій на ринках, які формуються.

У періоди пожвавлення активності на міжнародному ринку капіталів, відбувається зростання обсягів міжнародного синдикованого кредитування Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації і, навпаки, кризові явища у системі світового фінансового ринку негативно впливають на динаміку міжнародного синдикованого кредитування ЄБРР і МФК. У свою чергу, з огляду на несприятливі очікування інвесторів на світовому фінансовому ринку у кризові періоди Європейський банк реконструкції і розвитку та Міжнародна фінансова корпорація збільшують обсяги фінансування за власний рахунок. Зокрема, на етапі світової економічної кризи основною формою інвестування Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації у вказаній групі країн стає пайове і боргове фінансування. Враховуючи той факт, що інвестиції у капітал МФК та ЄБРР мають значну специфіку, а також зростаючу роль перших серед інших інструментів фінансування розвитку в умовах світової економічної кризи, дана форма інвестування є перспективним напрямом для подальшого наукового аналізу у контексті міжнародних фінансових організацій.

Ситуація на міжнародному ринку капіталів і ціна ресурсів є одними з вирішальних факторів у кожному конкретному році (періоді) при формуванні структури інвестиційного портфелю і визначенні пріоритетів у виборі фінансових інструментів Європейського банку реконструкції і розвитку та Міжнародної фінансової корпорації.

Список використаної літератури

1. Україна і Європейський банк реконструкції та розвитку / [В. М. Пинзеник, І. Я. Чугунов, В. П. Колосова та ін.] ; за ред. В. М. Пинзеника. — К. : НДФІ, 2008. — 176 с.
2. Колосова В. П. Стратегія допомоги Світового банку / В. П. Колосова // Фінанси України. — 2004. — №7. — С. 36-46.
3. Хорошковський В. І. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями: еволюція, теорія, практика : монографія / В. І. Хорошковський. — К. : Інтелект, 2002. — 428 с.
4. Колосова В. П. Розвиток відносин України з міжнародними фінансовими організаціями: монографія / В. П. Колосова. — К. : НДФІ, 2008. — 232 с.
5. Колосова В. П. Міжнародні фінансові інституції в умовах фінансової глобалізації // Дослідження міжнародної економіки : збірник наукових праць. Вип. 1(66). — Київ : ІСЕМВ, 2011. — С. 238-246.
6. Сльозко О. Трансфер фінансово-економічної кризи. Роль МФО / О. Сльозко // Дослідження міжнародної економіки : збірник наукових праць. Вип. 1(66). — Київ : ІСЕМВ, 2011. — С. 54-71.
7. Бідник Н. Б. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави / Н. Б. Бідник // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. Вип. 19.3. — Львів : НЛТУ України, 2009. — С. 153-157.
8. Адамик В. В. Кредитно-боргові важелі міжнародної політики подолання бідності: сучасний погляд на проблему / В. В. Адамик // Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць. Випуск 72, Ч. ІІ. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка ІМВ, 2008. — С. 17-23.
9. Бурденко І. Класифікація випущених фінансових інструментів: фінансове зобов’язання чи інструмент капіталу / І. Бурденко // Вісник НБУ. — 2010. — №3. — С. 27.