Вступ

Питання пошуку шляхів забезпечення безпеки як на макро-, так і на мікрорівні останнім часом набувають все більш актуального характеру. Причини цього є різноманітні, але найбільш суттєвими: швидка зміна та неможливість прогнозування динаміки зовнішнього середовища. Невизначеність ускладнює процес гарантування безпеки, а відтак вимагає створення системи моніторингу та аналізу зміни чинників макро- та мікросередовища підприємства з метою виявлення потенційних загроз та можливостей для подальшого розвитку.

Значний внесок для формування сучасного розуміння поняття «економічна безпека» та розроблення відповідних методологічних засад її гарантування зробили вітчизняні вчені: О. Ареф’єва, В. Білоус, І. Бінько, Н. Вавдіюк, В. Геєць, З. Герасимчук, В. Духов, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, С. Злупко,  Т. Кузенко, О. Кузьмін, А. Кірієнко, Т. Ковальчук, Б. Кравченко, М. Лесечко, В. Марцин, Л. Мельник, І. Михасюк, С. Мочерний, В. Мунтіян, Н. Нижник,  Г. Пастернак-Таранушенко, С. Покропивний, Г. Ситник, А. Ревенко,   О. Терещенко, С. Шкарлет, В. Шлемко, В. Ярочкін та ін. Водночас, окремі аспекти цієї важливої проблеми залишаються поза увагою науковців, це стосується зокрема і можливості використання маркетингу в процесі забезпечення економічної безпеки певного підприємства. 

1. Роль мікросередовища в процесі забезпечення економічної безпеки певного підприємства

Мікросередовище являє собою сукупність зовнішніх щодо підприємства суб’єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності. Іншими словами, мікросередовище — це партнерське середовище, суб’єктами якого є підприємства, організації й установи, що мають безпосереднє відношення до підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі, економічні, фінансові та організаційно-господарські стосунки. Ці стосунки оформляються через відповідні ділові угоди, які не обов’язково повинні бути юридично оформлені. В умовах розвинутого ринку, де партнерство будується на довірі, ділові угоди часом укладаються усно і виконуються партнерами не менш ретельно, ніж угоди письмові.

Зміни, що відбуваються в мікросередовищі, безпосередньо зачіпають економічні інтереси підприємств, оскільки саме завдяки партнерським зв’язкам вони отримують прибуток. Більше того, без таких зв’язків не змогли б одержати прибутку і партнери підприємства. Ця взаємозалежність партнерів в умовах розвинутих ринкових відносин призводить до того, що відбувається конкуренція не просто між окремими однопрофільними підприємствами, а між комплексами підприємств, які поєднані між собою партнерськими зв’язками. В кожному з таких комплексів будь-яке підприємство заінтересоване в тому, щоб його партнери працювали ефективно. Тому, наприклад, аграрному підприємству невигідно, щоб збанкрутувала страхова компанія, яка його обслуговує, так само як і останній невигідно, щоб збанкрутувало підприємство, оскільки завжди постраждають обидва партнери.

Відносини між партнерами повинні бути чесними і відвертими, оскільки порушення договорів без поважних на те причин, інтриги, намагання обдурити партнерів призведуть до того, що в майбутньому ніхто з таким підприємством не укладатиме ділові угоди, а в умовах ринку це означатиме його повний крах як юридичної особи, суб’єкта господарської діяльності.

Перш за все, потрібно зазначити, що маркетингове середовище створює можливості для розвитку підприємства і, водночас, породжує загрози для його діяльності, а відтак активне та ефективне використання інструментів маркетингу покликане сприяти забезпеченню необхідного для розвитку рівня безпеки [1].

На нашу точку зору, своєчасність виявлення та чіткість ідентифікації загроз у значній мірі залежить від можливості суб’єктів економічної безпеки в процесі здійснення маркетингового дослідження сформувати «умовне поле загроз» та визначити джерела таких загроз. Таким чином, проблему організації та систематичного здійснення моніторингу для цілей економічної безпеки можна частково вирішити шляхом використання первинної і вторинної інформації, отриманої за результатами маркетингового дослідження, тим самим суттєво знизивши витрати на процес гарантування економічної безпеки.

Беручи до уваги класичний для маркетингу поділ середовища на мікро- та макросередовище [2], визначимо об’єкти особливої уваги для служби економічної безпеки.

Оскільки мікросередовище формують чинники, які мають безпосереднє відношення до підприємства та його можливостей обслуговувати цільовий ринок, то до переліку об’єктів «умовного поля загроз» доцільно включати: постачальників, посередників, покупців, конкурентів та контактні аудиторії.

В наслідок того, що макросередовище створюють фактори ширшого, соціального впливу, то воно діє на підприємство опосередковано, в т.ч. шляхом впливу на мікросередовище. Можна виділити шість чинників макросередовища, які доцільно включити до «умовного поля загроз»: демографія, економіка, наука і техніка, політика і право, соціальні умови життя і культура.

Сформувавши «умовне поле загроз», на наступному етапі потрібно визначити перелік показників, які б ідентифікували зміну певного об’єкта та сигналізували про момент виникнення загрози. Оскільки від достовірності та чіткості отриманої інформації безпосередньо залежить швидкість реакції служби економічної безпеки, то до переліку показників потрібно включити як кількісні, так і якісні, а їх рекомендовані значення, які будуть відповідати певному рівню безпеки, систематично переглядати.

Отримана інформація, за результатами маркетингового дослідження мікро- та макросередовища, повинна стати підґрунтям для прийняття певних управлінських рішень стосовно гарантування економічної безпеки підприємства.

Реакція на зміни маркетингового середовища може бути пасивною й активною. Пасивна реакція передбачає сприйняття маркетингового середовища як неконтрольованого чинника, до якого можна пристосуватися, уникаючи загроз і реалізуючи можливості. Для цього аналізують сили, що діють у середовищі, та розробляють стратегії, які допомагають уникати загроз і використовувати сприятливі можливості.

Активна реакція передбачає дотримання політики ─ «не спостерігати і пристосовуватися до змін, а активно впливати на цільові аудиторії і чинники, що визначають маркетингове середовище». Однак навіть при активній реакції не завжди вдається контролювати чинники впливу на маркетингове середовище. Зокрема, жодна структура не спроможна завадити міграції населення, глобальним змінам в економіці, появі нових культурних тенденцій. Отож, стосовно таких глобальних питань доцільно, перш за все, уважно спостерігати за середовищем, вивчати, прогнозувати його, а також оперативно реагувати на зміни.

2. Мікросередовищні фактори та їх прямий вплив

Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебувають під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози. Підприємство не може вплинути на макросередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них. Якщо ці зміни можуть створити для підприємства сприятливіші умови для виробництва або збуту продукції, воно мусить внести необхідні корективи в тактику, а можливо, і в стратегію своєї діяльності з тим, щоб максимально скористатися з цих умов. Якщо ж зовнішні сили макросередовища несуть у собі загрозу для підприємства, воно вживатиме заходів, щоб запобігти їх дії або пом’якшити їх негативний вплив.

Мікросередовищні фактори є найближчими до компанії і мають прямий вплив на її господарські операції. Перш ніж прийняти рішення про корпоративну стратегію, якій слід слідувати, компанії повинні провести повний аналіз свого мікросередовища.

Співробітники. Вони є важливою частиною мікросередовища компанії. Вони повинні добре працювати на своїй роботі, будь то виробництво або продаж. Керівники повинні добре керувати своїми підлеглими та контролювати інші частини мікросередовища.

Це дуже важливо, оскільки, хоча всі працівники можуть бути здібними та талановитими, внутрішня політика та конфлікти можуть зруйнувати хорошу компанію.

Конкуренція. Вони продають товари та послуги, однакові чи подібні до продуктів компанії. Вони конкурують на ринку, і те, як вони продають, слід враховувати. Як це впливає на вашу диференціацію цін і товарів? Як ви можете скористатися цим, щоб отримати кращі результати та випередити їх?

Коли ви створюєте компанію, ви боретеся з іншими, які вже зареєстровані в цій же галузі. Після створення компанії їй з часом доведеться зіткнутися з новими, які спробують взяти на себе її клієнтів.

Гроші. Навіть в умовах великої економіки відсутність грошей може визначити, виживає чи помер бізнес. Коли готівка занадто обмежена, це впливає на кількість людей, яких можна найняти, якість обладнання та обсяг реклами, яку можна придбати.

Йдучи в ногу з готівкою, ви отримуєте набагато більше можливостей для розширення бізнесу або переживання економічного спаду.

Культура компанії. Вона складається з цінностей, установок та пріоритетів, якими поділяються працівники. Жорстка культура, в якій кожен працівник змагається між собою, створює інше середовище, ніж компанія, яка робить акцент на колективній роботі. Як правило, культура компанії тече зверху вниз.

Клієнти. Знання того, хто є споживачами та які їх мотиви для придбання товару, зіграє важливу роль у підході до маркетингу продуктів та послуг.

Потужність покупців залежить від жорстокості конкуренції, наскільки якісні продукти та чи заохочує їх реклама бажати купувати товари чи послуги у компанії, серед інших елементів.

Постачальники. Вони мають великий вплив на витрати. Вплив будь-якого постачальника залежить від дефіциту: якщо ви не можете придбати в іншому місці, то угода обмежена. Вони можуть контролювати успіх бізнесу, коли мають сили.

Компанії проводять аналіз сильних, слабких сторін, можливостей та загроз (SWOT).

Зазвичай компанія намагатиметься скористатися тими можливостями, які можна поєднати з її внутрішніми сильними сторонами; тобто компанія має великий потенціал у будь-якій галузі, в якій сильні сторони поєднуються із зовнішніми можливостями.

Якщо ви хочете скористатися можливостями у ваших районах слабкості, можливо, вам доведеться виробити певні навички. Область слабкості, яка поєднується із зовнішньою загрозою, є вразливістю. Можливо, компанії доведеться розробити плани на випадок непередбачених ситуацій.

До елементів мікросередовища відносяться:

— постачальники;

— посередники;

— споживачі;

— конкуренти;

— робоча сила;

— державні органи.

Постачальники матеріалів, комплектуючих виробів, енергетичних та інформаційних ресурсів, фінансів тощо, якщо вони володіють великою конкурентною силою, можуть поставити підприємство у велику залежність від себе. Тому при виборі постачальників важливо глибоко та всебічно вивчати їх діяльність та потенціал, для того щоб зуміти побудувати такі відносини з ними, які забезпечили б підприємству максимум сили у взаємодії з постачальниками. Конкурентна сила постачальників залежить від таких факторів:

— рівень спеціалізованності постачальників;

— величина вартості для постачальника переключення на інших клієнтів;

— ступінь спеціалізованності покупця в купівлі певних ресурсів;

— концентрація постачальників на роботі з конкретними клієнтами;

— важливість для постачальника обсягу виробництва.

На стадії поза межами безпосереднього виробництва важливими суб’єктами мікросередовища є посередники, тобто ті організації або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам в реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових послуг, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

Вивчення споживачів дозволяє підприємству краще зрозуміти, який продукт буде прийматися покупцями найбільше, на який обсяг продажу може розраховувати підприємство, наскільки можна розширити коло потенційних покупців, що чекає продукт у майбутньому тощо.

Вивчення споживача як елемента мікросередовища підприємства в першу чергу має своєю метою складання профілю тих, хто купує продукт, який реалізує підприємство. Профіль покупця може бути складений за такими характеристиками:

— географічне місцезнаходження;

— демографічні характеристики (вік, освіта, сфера діяльності тощо);

— соціально-психологічні характеристики (становище у суспільстві, стиль поведінки, смаки, звички тощо);

— ставлення споживача до продукту (чому він купує даний продукт, чи користується він сам продуктом, як оцінює продукт та ін.).

Підприємству доводиться боротися за споживача та ресурси з конкурентами. Конкурентне середовище формується не тільки внутрішньогалузевими конкурентами, які виробляють аналогічну продукцію та реалізують її на тому ж ринку. Суб’єктами конкурентного середовища є фірми, які можуть увійти на ринок, а також ті, які виробляють товари-субститути.

Отже, у сучасних умовах функціонування бізнесу все більшу роль відіграє аналіз середовища підприємства. Це – початковий етап формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Однак наявні методики аналізу більше концентрують увагу саме на факторах макросередовища, стосовно ж мікросередовища, то його досліджують комплексно, не акцентуючи на його винятковій ролі в процесі ухвалення управлінських рішень.

Мікросередовище – це середовище безпосереднього впливу на підприємство, тобто це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством. Фактори мікросередовища: конкуренти й конкурентне середовище в цілому; покупці; постачальники; партнери; місцеві органи профспілок, партій, громадських організацій; місцеві органи влади тощо.

Внутрішнє середовище – це елементи та фактори, що визначають внутрішній стан, сильні й слабкі сторони і, значною мірою, ефективність діяльності підприємства. Фактори внутрішнього середовища підприємства: його виробничий потенціал; кадровоуправлінський потенціал; конкурентоспроможність продукції та конкурентний потенціал; організація маркетингу й збуту; фінансовий стан; ефективність виробництва; стратегія, місія й цілі; організаційна структура і культура; організація виробництва і праці; мотиваційні механізми; екологічність виробництва; соціальна ефективність; імідж підприємства тощо. 

Висновки

Багато підприємств не приділяють необхідної уваги можливій загрозі з боку нових фірм і тому програють у конкурентній боротьбі саме їм. Про це дуже важливо пам’ятати та завчасно створювати бар’єри на шляху входження на ринок нових виробників. Такими бар’єрами можуть бути глибока спеціалізація у виробництві продукту, зниження витрат, контроль над каналами збуту продукції тощо.

Аналіз ринку робочої сили спрямований на те, щоб виявити його потенційні можливості в забезпеченні підприємства кадрами, необхідними для вирішення ним своїх завдань. Підприємство повинне вивчати ринок робочої сили як з точки зору наявності на цьому ринку кадрів необхідної спеціальності та кваліфікації, необхідного рівня освіти, необхідного віку, статі і т. п., так і з точки зору вартості робочої сили.

Серед найбільш вагомих факторів мікросередовища особливе місце належить факторам регулюючого впливу державних законодавчих органів, різних державних установ, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти, місцевих адміністративних органів, а також профспілок та інших громадських організацій та об’єднань. 

Список використаної літератури

1. Васильців Т. Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення : моногр. / Т. Г. Васильців. ─ Львів: Арал, 2008. ─ 384с.
2. Маркетинг : підруч. / А. Старостіна, Н. Гончарова, Є. Крикавський та ін.; за ред. А. Старостіної. − К.: Знання, 2009. − 1070 с.
3. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: навч. посібник / С.М. Ілляшенко. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.
4. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.
5. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». — 2-е вид., перероб. та доп. . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.
6. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко,. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. — 311 с.
7. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435 с.
8. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. — 3-є вид.. — К.: Каравела, 2006. — 583 с.