Вступ

Чек — це безумовна пропозиція власника рахунку (чекодавця) банку здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми певній особі або пред’явникові (чекоотримувачу) готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок у банку. Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник побоюється віддавати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче передавати товар до одержання гарантій платежу. Як засіб платежу в зовнішніх операціях чек використовують при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розрахунках з неторговельних операцій. Чек можна використовувати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших формах, пов’язаних з обігом чеків як засобу платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачують після подання.

Виписаний чекодавцем документ повинен мати відповідне фінансове покриття на його банківському рахунку. Законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставлення чека без покриття. Чеки, які клієнт виписує банку, видають у межах суми, наявної на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредиту.

Слід пам’ятати, що чек є приватним зобов’язанням і не має сили законного платіжного засобу. Видача чека ще не є погашенням боргу, для цього чек має бути перетворений у гроші або в зобов’язання банку сплатити гроші. Кредитор, який отримав чек в оплату боргу, повинен його перевірити і приймати тільки в тому випадку, якщо він впевнений, що чек може бути перетворений у гроші. При цьому банк, на який виписаний чек, не несе відповідальності перед отримувачем чека за його оплату, а виступає як агент чекодавця, який має депозит в банку і відповідає тільки перед чекодавцем за оплату правильно оформленого чека в межах наявних на рахунку коштів.

1. Форми та поняття чеків

Форми чеків і їх обіг регламентує національне законодавство і норми міжнародного права.

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та  від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон №265).

Пунктом 15 статті 3 Закону передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі – Закон №1023).

Випадки звільнення продавця від обов’язкового надання покупцю складених за встановленою формою фіскальних чеків, надрукованих через РРО, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну, закріплені на законодавчому рівні.

Цікаво, що форму і зміст фіскального касового чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання яких є обов’язковим відповідно до законодавства, на сьогодні не визначено. Суб’єкти господарювання можуть видавати товарні чеки у довільній формі.

Міністерство доходів та зборів, посилаючись на норми Законів № 1023 та № 265, звертає увагу, що товарний чек повинен обов’язково містити напис «Товарний чек» та за змістом відповідати вимогам підпункту 3.2 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів»  № 614 від 02.03.2010 року. Отже, товарний чек повинен містити таку інформацію:

— назва та адреса господарської одиниці (найменування ФОП);

— для суб’єктів господарської діяльності, зареєстрованих як платники ПДВ, − індивідуальний податковий номер платника ПДВ, перед номером друкуються великі літери «ПН»;

— для суб’єктів господарської діяльності, що не є платниками ПДВ, − ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД» (реєстраційний номер облікової картки платника податків);

— найменування товару (послуги);

— літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги);

— форма оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та сума коштів за визначеною формою оплати;

— загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «РАЗОМ»;

— для суб’єктів господарської діяльності, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком — літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка − великі літери «ПДВ»;

— порядковий номер чека, дата (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції;

— напис «Товарний чек»;

— кількість та вартість придбаного товару (отриманої послуги).

2. Основні реквізити фіскального чеку

Порядок оформлення документів при проведенні розрахункових готівкових операцій в торгівельній сфері, в сфері громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон №265).

Законодавством передбачене обов’язкове надання покупцю фіскальних чеків, надрукованих через РРО, або ж відповідних квитанцій, заповнених вручну. Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при реалізації товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності від продавця до покупця.

Обов’язок надати розрахункові документи беззаперечний. Але однозначного кола та форми розрахункових документів законодатвтвом не визначено. Отже, чи можуть суб’єкти господарювання видавати товарні чеки у будь-якій довільній формі?

Фіскальний касовий чек на товари або послуги — це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари або надані послуги.

Фіскальний чек повинен містити обов’язкові реквізити:

— назву господарської одиниці;

— адресу господарської одиниці;

— для суб’єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, — індивідуальний податковий номер платника ПДВ; перед номером друкуються великі літери «ПН»;

— для СГ, що не є платниками ПДВ, — ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків за Державним реєстром фізичних осіб, перед яким друкуються великі літери «ІД»;

— найменування товару або послуги;

— вартість товару або послуги;

— кількість товару або послуги;

— літерне позначення ставки ПДВ;

— форма оплати;

— загальна вартість придбаних товарів або послуг, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»;

— для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком — літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ, на початку рядка — великі літери «ПДВ»;

— порядковий номер фіскального чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;

— фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»;

— напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.

Форма фіскального касового чеку затверджена наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 із змінами та доповненнями.

Висновки

Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Враховуючи «побажання» податківців, у товарному чеку повинна бути наступна інформація:

• надпис «Товарний чек»;
• ідентифікаційний номер за ДРФО — для суб’єктів господарської діяльності, що не є платниками ПДВ (перед номером друкуються великі літери «ІД» — ідентифікаційний код підприємця);
• найменування та адреса суб’єкта господарювання (назва та адреса фізичної особи – підприємця — ФОП);
• податковий індивідуальний номер платника ПДВ — для платників ПДВ (перед номером друкуються великі літери «ПН»);
• дата проведення операції розрахунку;
• порядковий номер чека;
• форма оплати (чеками, готівкою, карткою, тощо) та сума коштів за визначеною формою оплати;
• назва послуги або товару;
• кількість і вартість послуги або придбаного товару.
• ставка ПДВ, позначена літерами, повинна бути розташована праворуч від вартості товару або послуги;
• окреме позначення ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ від вартості зазначених у чеку товарів або послуг ( для суб’єктів господарської діяльності, що зареєстровані як платники ПДВ);
• підсумок вартості придбаного товару або послуги, перед якою друкується слово «Сума» чи «Разом».

Отже, «послужний» список обов’язкових реквізитів чималий. Він передбачає надання покупцю повної інформації про продавця, а також про товар чи послугу, що реалізується. Багато підприємців недооцінюють важливості оформлення товарного чеку, адже від цього не залежить розмір податків підприємця. Однак, якщо товарний чек підприємця не матиме всіх обов’язкових реквізитів, він може бути визнаний недійсним, а це означатиме, що покупцю не наданий товарний чек. Розглянута ситуації під таким кутом зору вже матиме сумні наслідки для підприємця. Він може отримати штрафні санкції за не оприбуткування торгівельної виручки.

Список використаної літератури

1. Ващенко В. Основи товарознавства продовольчих товарів: Опорний конспект лекцій/ Валентина Ващенко, Наталія Ясинська; Ред. В.Д. Римаренко; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К., 2002. — 131 с.
2. Вербій В. Основи товарознавства продовольчих товарів: Опорний конспект лекцій / В.П. Вербій,; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економічний ун-т. — Б.м., 2001. — 132 с.
3. Жук Ю. Теоретичні основи товарознавства: Навч. посіб. для студ. кооп. вищих навч. закладів / Укоопспілка; Навчально- методичний центр «Укоопосвіта». — К., 2000. — 336с.
4. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.
5. Оснач О. Товарознавство: Промислове обладнання, прилади, інструменти/ Ольга Оснач; М-во освіти і науки України, Одеський державний економічний університет. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 303 с.
6. Сирохман І. Товарознавство продовольчих товарів: Підручник для студ. вищ. навч. заклад./ І.В.Сирохман, І.М.Задорожний, П.Х.Пономарьов. — К.: Лібра, 2000. — 366 с.
7. Сучасні проблеми товарознавства: Збірник наукових праць/ М-во освіти і науки України; Ред.: Н.Я. Орлова, Г.Б. Рудавська, Н.К. Кисляк. — К., 2002. — 243 с.
8. Теоретичні основи товарознавства: Розділи «Споживчі властивості товарів», «Якість товарів»: Опорний конспект лекцій/ Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економічний ун-т; Укл. Надія Кирилівна Кисляк,. — К., 2001. — 135 с.