Актуальність теми. Активізація інтеграційних та глобалізаційних процесів у світовій економічній системі, динамічні зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємств роздрібної торгівлі, необхідність оновлення економіки після глибокої кризи зумовили появу нових тенденцій розвитку торговельної галузі, головною з яких є посилення клієнтоорієнтованості підприємств. Це обумовлює необхідність докорінних змін у системі управління конкурентоспроможністю торгових підприємств та її адаптації до нових реалій.

Діяльність торговельного підприємства в умовах конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Економічне середовище сучасного ринку, якому властиві невизначеність і мінливість, вимагає від суб’єкта господарювання якісного управління та постійного контролю конкурентоспроможності своєї діяльності. Якісне управління конкурентоспроможності визначається здатністю формування конкурентних позицій у такому середовищі й утримання їхнього потенціалу.

Оцінка як власної конкурентоспроможності, так і конкурентоспроможності конкурентів для торговельного підприємства у посткризовий набуває підвищеної актуальності. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь в якій воно функціонує, виробити найбільш ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його високу конкурентоздатність та конкурентостійкість.

Метою даного дослідження є аналіз теоретичних положень та розробка рекомендацій щодо удосконалення системи управління конкурентними перевагами торгового підприємств.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

— систематизувати фактори формування конкурентних переваг торгових підприємств роздрібної торгівлі;

— розробити систему оцінки ефективності управління конкурентними перевагами торгових підприємств;

— визначити ефективність управління конкурентними перевагами сучасних торгових підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси управління конкурентоспроможністю підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та науково-методичні підходи до управління конкурентоспроможністю торгового підприємства.

Результати дослідження. В умовах жорсткої конкуренції торговельним підприємствам необхідно освоїти методи ведення конкурентної боротьби, що відповідають «ринку покупця», а рівень конкурентоспроможності підприємства повинен слугувати своєрідним «барометром» його економічного стану. Життєво ж необхідним для виживання і розвитку торговельних підприємств є управління їх конкурентоспроможністю [1, с. 309].

Успіх підприємства в конкурентній боротьбі розглядається, перш за все, як функція управління, оскільки ефективне функціонування підприємства все більше залежить від ефективності самої системи управління підприємством, її гнучкості та здатності реагувати на змінювання навколишнього оточення. Управлінський аспект конкурентоспроможності внутрішнього потенціалу підприємств розглядається з точки зору виявлення основних функцій управління: планування, організації, контролю та мотивації.

Конкурентні переваги торгових підприємств – це ексклюзивна цінність, яка формується високим рівнем клієнтської довіри до даного підприємства та унікальними ресурсами відповідно формату та існуючим на ринку споживчим настроям [2, с. 15].

Формування високого рівня конкурентоспроможності підприємства, на наш погляд, залежить не лише від його потенційних можливостей, але й від ефективності самого процесу управління конкурентоспроможністю. Зазначимо, що в сучасній економічній літературі питанням і особливостям управління конкурентоспроможністю торгових підприємств приділено недостатньо уваги. Тому своєчасним і необхідним є подальше вдосконалення принципів, форм і методів розроблення нових наукових підходів, моделей і практичних рекомендацій щодо його удосконалення [3, с. 17].

Досягнення високого рівня конкурентоспроможності можливе лише за умов застосування ефективного управління нею. Під системою управління конкурентоспроможністю підприємства (товарів, робіт, послуг) треба розуміти сукупність організаційної структури, процесів, технологій, положень ресурсів тощо, необхідних для створення і реалізації умов, які сприятимуть створенню конкурентних переваг у теперішньому і майбутньому бізнес-середовищі [8, с. 25].

Основоположними принципами управління конкурентоспроможності торгових підприємств є:

• конкурентоспроможність як економічна категорія має сенс тільки в умовах конкуренції;
• конкурентоспроможність можна розглядати як стосовно об’єктів, так і стосовно суб’єктів ринкових відносин, причому центральною ланкою є конкурентоспроможність підприємства;
• конкурентоспроможність підприємств залежить від безлічі чинників внутрішнього і зовнішнього середовища;
• конкурентоспроможність – відносна категорія, тобто передбачає порівняння з лідером, еталоном або аналогічним підприємством певної галузі;
• конкурентоспроможність визначається конкурентними перевагами, які є основою конкурентної стратегії [1, с. 311].

Проте, конкурентоспроможність торговельного підприємства на час оцінювання не дає уявлення про подальше її підтримування. Уведення показника конкурентоспроможності в довгостроковому періоді дозволить окреслити шляхи досягнення його високого рівня. Зростання цього рівня має бути стратегічною метою у розробці стратегії розвитку підприємства.

Висока довгострокова конкурентоспроможність обумовлюється набуттям конкурентних переваг на ринку у визначений час, які забезпечуються ефективним використанням ресурсів, стратегічною маркетинговою спрямованістю і високим стратегічним потенціалом підприємства. Важливість стратегічного маркетингу в сучасних умовах підвищується у зв’язку з динамічністю зовнішнього конкурентного середовища. Вплив зовнішнього середовища спричиняє зростання потреби підприємств у стратегічному маркетингу, який дозволяє: діагностувати рівень стабільності  конкурентного середовища підприємств; базувати свою діяльність на стратегічних конкурентних можливостях з урахуванням змін конкурентного середовища; підвищити здатність адаптації до змін у конкурентному середовищі, діагностувати конкурентоспроможність підприємств; переглядати бізнес-портфель підприємств за допомогою матричних інструментів стратегічного аналізу тощо[4, с. 143].

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності і забезпечення прибутковості в умовах конкурентного ринку.

Інакше кажучи, конкурентоспроможність торговельного підприємства — це здатність забезпечити реалізацію конкурентоспроможної продукції, тобто такої, яка має які-небудь переваги у порівнянні з продукцією інших продавців.

Фактори, які визначають конкурентоспроможність торговельного підприємства на споживчому ринку:

1. Ефективність функціонування господарської системи (часткові показники ефективності; рівень комерційної маржі; ефективність використання товарних ресурсів; ефективність використання трудових ресурсів; ефективність використання матеріально-технічної бази; ефективність залучення капіталу).
2. Якість задоволення споживчого попиту (обсяг та структура товарообороту; темпи росту товарообороту; широта, глибина та оновленість асортименту; конкурентоспроможність реалізованих товарів; якість торговельного обслуговування; форми та методи торгівлі; завершеність покупки).
3. Ресурсний потенціал (організація товарозабезпечення; ефективність укладених угод на закупівлю товарів; місцерозташування торговельного підприємства; обсяг та склад матеріально-технічної бази; обсяг, стан та склад трудових ресурсів; обсяг та джерела надходження фінансових ресурсів; організація менеджменту на підприємстві) [5].

Таким чином, конкурентоспроможність торговельного підприємства можна розглядати як володіння властивостями, котрі формують його переваги в конкуренції з іншими підприємствами як за відповідні ресурси, так і за споживача. Властивості конкурентоспроможності доцільно розглядати лише для об’єктів, яким притаманна певна мета, і які прагнуть її реалізувати у процесі свого функціонування (підприємство чи галузь), або для цілеспрямованих систем з метою досягнення своїх цілей.

З метою довгострокового забезпечення конкурентоспроможності торговельних підприємств необхідно впроваджувати та використовувати стратегічний маркетинг, який є основою створення і реалізації конкурентних переваг підприємства[4, с. 144].

Рівень конкурентоспроможності торговельного підприємства можна розглядати як характеристику підприємства протягом відносно тривалого періоду часу. Натомість рівень конкурентоспроможності продукції завжди оцінюється в конкретний часовий період стосовно конкретного ринку збуту.

Окрім того, критерії визнання конкурентоспроможності підприємства та продукції є різні. Наприклад, критерієм оцінки конкурентоспроможності продукції розглядається ціна її придбання, натомість при оцінці конкурентоспроможності торговельного підприємства важливими є показники асортименту, гарантійного обслуговування, умов доставки та ін.

Визначення рівня конкурентоспроможності може бути необхідним для вирішення великої кількості як загальних, так і конкретних завдань. Таких завдань є багато і головним джерелом їх формування є розвиток ринкових відносин та ситуація на товарному ринку. З огляду на велику кількість завдань, які можуть бути виконані за допомогою визначення рівня конкурентоспроможності підприємства, його необхідно проводити шляхом вивчення підприємства не як окремої субстанції, а у взаємозв’язку з зовнішнім та внутрішнім середовищем.

Під час визначення рівня конкурентоспроможності торговельного підприємства частіше використовують підхід на основні оцінки показників ефективності порівняно з основними конкурентами [6, с.6]. Така оцінка може виявитися помилковою у зв’язку з частковою суб’єктивністю — вона здійснюється безпосередньо підприємством і не враховує ставлення споживачів до нього. Комплексна оцінка сприйняття споживачами торговельного підприємства за визначеними критеріями дозволяє виявити проблеми підприємства у задоволенні потреб потенційних та існуючих споживачів. Максимізація задоволення потреб посилює прихильність споживачів до підприємства і, відповідно, підвищує ефективність його діяльності та конкурентоспроможність.

Таким чином, рівень конкурентоспроможності торговельного підприємства можна розрахувати на основі комплексної оцінки системи показників ефективності використання ресурсів підприємства та сприйняття споживачами.

Визначення рівня конкурентоспроможності на основі оцінки споживачами можна здійснювати за допомогою методів маркетингових досліджень (опитування, спостереження, фокус-груп тощо). Отримана інформація окреслить і позитивні моменти, і проблеми в роботі підприємства, що погіршують його позицію серед конкурентів з точки зору споживачів [7].

Такий підхід до визначення рівня конкурентоспроможності торговельного підприємства на основі двох систем оцінювання є більш точним та об’єктивним, оскільки враховує не лише власне уявлення про досягнутий рівень конкурентоспроможності, а ще й реальне відображення всіх конкурентних зусиль підприємства на ринку, результатом якого є певне сприйняття споживачами.

Проте, конкурентоспроможність торговельного підприємства на час оцінювання не дає уявлення про подальше її підтримування. Уведення показника конкурентоспроможності в довгостроковому періоді дозволить окреслити шляхи досягнення його високого рівня. Зростання цього рівня має бути стратегічною метою у розробці стратегії розвитку підприємства [6, c. 145].

Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства може складатись з таких етапів, як вивчення ринку та вибір бази порівняння; визначення факторів та показників конкурентоспроможності, за якими буде проводитись оцінка; проведення аналізу одержаних результатів; визначення резервів росту рівня конкурентоспроможності; розробка рекомендацій по впровадженню виявлених резервів [5].

Комплексне оцінювання ринкового становища роздрібного торговельного підприємства базується на доступній інформації, що дозволяє дати об’єктивну оцінку підприємству на сучасний момент, що є запорукою ефективного менеджменту.

Таким чином, ефективне управління підприємством в умовах ринку зводиться, власне кажучи, до керування його конкурентоспроможністю (до оцінювання й аналізу чинників, які підвищують або знижують конкурентоспроможність підприємства, вибору і реалізації відповідної стратегії і тактики для досягнення тієї або іншої мети).

Основним напрямком формування і вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю підприємства повинен бути, на наш погляд, акцент на стратегічних пріоритетах системи менеджменту, оскільки саме тут забезпечують розроблення і реалізацію перспективних конкурентних переваг. Утрата переважною більшістю підприємств своєї конкурентоспроможності свідчить про брак у них досвіду формування конкурентних стратегій.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємства можна уявити як складну конструкцію його елементів, які характеризуються принципами, етапами, методами оцінки та прогнозування, видами стратегій.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємства поділяємо на такі організаційні етапи:

1) стратегічний моніторинг. Інформація повинна відображати суперечливість економічного середовища, альтернативність тенденцій, суперечність системи, економічних інтересів, ділових партнерів та конкурентів;

2) врахування зовнішнього середовища. Етап передбачає оцінку нестабільності зовнішнього середовища, оцінку фактичного стану та його стратегічний аналіз для прогнозування на довготермінову перспективу. При цьому відбувається відхід від традиційних методів екстраполяції до методів математичного чи імітаційного моделювання, а також експертних оцінок. Якщо дослідження зовнішнього середовища базується на системному підході, то вивчення внутрішніх можливостей – на методі ситуаційного аналізу;

3) мета ситуаційного аналізу. На цьому етапі необхідно дати інтегральну оцінку фактичному стану потенціалу підприємства. Економічна діагностика слугує основою для подальшої стратегічної діагностики можливостей підприємства, його самовизначеності та меж впливу на існуючих конкурентів. З урахуванням результатів зовнішніх і внутрішніх досліджень розробляють систему дій, зорієнтованих на конкретну ринкову ситуацію. Залежно від характеру ринкового середовища перевага може бути віддана діловій стратегії, товарній або маркетинговій [9, с. 10-12].

Важливим складником аналізу конкурентоспроможності та самоорганізації є дослідження адаптивності та інноваційності підприємства. Адаптивність є реальною змогою пристосовуватися до зовнішнього середовища. Часто адаптивність нерозривно пов’язана з перебудовою внутрішньофірмових процесів. Отже, адаптивність характеризує реакцію підприємства на зміни зовнішнього середовища та відповідає необхідності існування в середовищі з певними умовами.

Позитивні результати можуть бути досягнуті підприємством за умови активної інноваційної діяльності за низького адаптивного потенціалу, і навпаки, при значному акценті на адаптивності за низького інноваційного потенціалу. Високий рівень інноваційності активізує найголовніший аспект сучасного інноваційного підприємства – підвищення інтелектуального потенціалу.

Адаптивність, передбачає можливість фірми у відносно короткий термін надавати своїм клієнтам нову продукцію відповідно до нових вимог. Показником високої адаптивності є незмінність або збільшення частки ринку в умовах якісних змін вимог клієнтів [10, с. 95-98].

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що згідно сучасних підходів до управління торговельними підприємствами, конкуренція розглядається як вища спонукальна сила, що змушує продавців та виробників продукції підвищувати її якість, знижувати витрати на виробництво, підвищувати продуктивність праці. Більш того, конкуренція формулює нові стандарти господарювання учасників ринку. Це обумовлює необхідність забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємств, що дозволяє їм ефективно виконувати свої господарські функції в умовах постійного посилення конкурентної боротьби.

У процесі управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства особливу увагу слід приділяти управлінню позиціюванням підприємства на ринку, оскільки саме цей фактор є визначальним для підприємств торгівлі.

Висновки. Отже, в умовах конкуренції кожному торговому підприємству для підтримки належного рівня конкурентоспроможності необхідно вибирати найбільш досконалі способи розвитку, що гарантують йому конкурентні переваги. При цьому важливо, щоб основу конкурентоспроможності становили конкурентні переваги вищого рівня, які складно скопіювати конкурентам, і чітко розроблена конкурентна стратегія. Провідною метою кожного підприємства, що хоче досягнути оптимального рівня конкурентоспроможності, є управління конкурентоспроможністю на основі самоорганізації з розвиненням властивостей адаптивності та інноваційності.

Формування в Україні ринкової економіки супроводжується значним посиленням конкуренції, тому на практиці дедалі актуальнішою стає необхідність комплексного вирішення конкурентоспроможності підприємств. У складній та багатогранній роботі з досягнення конкурентоспроможності важливе місце належить оцінці конкурентоспроможності того чи іншого об’єкта. Для досягнення ж переваги над конкурентами необхідний вибір пріоритетів і вироблення стратегії, яка найбільшою мірою відповідає тенденціям розвитку ринкової ситуації і найкращим способом використовує сильні позиції діяльності підприємства.

Список використаних джерел

1. Ільчишин С.М., Завійська О.І. Алгоритм управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.07. – 380 с.  – с. 309-316
2. Цуркан О. М. Конкурентоспроможність підприємств роздрібної торгівлі: трансформація підходів до визначення / М. В. Чорна, Л. М. Філіпішина, О. М. Цуркан // Схід – 2006. – №5 (77). – С. 14 – 17.
3. Блохіна О. М. Основні підходи до управління конкурентними перевагами підприємств роздрібної торгівлі / О. М. Блохіна : тези міжнар. наук.-практ. конф. [«Стратегічні напрямки розвитку підприємств харчових виробництв, ресторанного господарства і торгівлі»], (Харків, 19 листоп. 2008 р.) / МОНУ, ХДУХТ. – Харків : ХДУХТ, 2008. у 2 ч. – Ч.2. – С. 17 – 18
4. Зламанюк Т.В. Особливості управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства / Т.В. Зламанюк // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 2. — С. 143-145.
5. Діну А.В. Теоретичні аспекти управління конкурентоспроможністю торговельного підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.rusnauka.com/12_ KPSN_2010/ Economics/ 63150.doc.htm>.
6. Портер М. Стратегія конкуренції : пер. з англ. / М. Портер. — К. : Основи, 1998. — 390 с.
7. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент / Р. А. Фатхутдинов. — М. : Дело, 2002. — 447 с.
8. Лупак Р.Л. Конкурентоспроможність торговельного підприємства та механізм її забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Укоопспілка. – Львів : Вид-во ЛКА, 2008. – 27 с.
9. Скудер Г.С. Стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємства, проблеми і складові успіху // Економіка України, 2010. – № 6. – С. 24-26.
10. Реген В. Управление конкурентоспособностью компании на основе самоорганизации // Экономика и управление. – 2005. – № 1. – С. 95-98.