Вступ

Актуальність теми дослідження. Транснаціональні корпорації (ТНК) є одним з найважливіших елементів розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин. Вони функціонують через свої структурні підрозділи в багатьох країнах світу відповідно до єдиної науково-виробничої та фінансової стратегії, мають величезний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку.

Виникнення ТНК на початку ХХ ст. та їх динамічне поширення після Другої світової війни породило численні дослідження цього феномену як в економічному, так і в приватно-правовому плані. ТНК є різноманітними за своєю організаційною будовою, сферами діяльності, формами і методами роботи на ринку. Це ускладнює процес вироблення уніфікованих підходів до поняття «транснаціональна корпорація», визначення економічної природи ТНК у теорії та практиці економічної теорії.

У світовій економічній науці діяльність ТНК досліджували такі вчені як П.Баклі, Р.Вернон, О.Вільямсон, Дж.Гелбрейт, Е.Гекшер, Дж.Даннінг, К.Іверсен, М.Кассон, Р.Кейвз, Ч.Кінделбергер, Р.Коуз, К.Коулінг, П.Кругман, С.Лал, Дж.Міль, Ф.Нікербокер, Р.Ньюфармер, М.Портер, А.Рагман, Ф.Рут, Р.Сагден, С. Хаймер та інші. В українській економічній науці окремі аспекти діяльності ТНК у контексті проблематики конкурентоспроможного розвитку вивчали Л.Антонюк, В.Базилевич, О.Білорус, З.Борисенко, А.Гальчинський, В.Геєць, Я.Жаліло, О.Костусєв, С.Крук, Л.Кузьменко, В.Лагутін, Д.Лук’яненко, А.Мазаракі, В.Новицький, Є.Панченко, О.Плотніков, А.Поручник, О.Рогач, В.Рокоча, Л.Руденко-Сударєва, В.Сіденко, С.Соколенко, Л.Федулова, А.Філіпенко, Т.Фролова, С.Циганов, О.Швиданенко, О.Шнирков та інші.

Незважаючи на зростаючий інтерес до досліджень транснаціональної діяльності, окремі концептуальні питання її впливу на національний економічний розвиток залишаються дискусійними, разом з тим у вітчизняній економічній науці та регулятивній практиці актуалізуються дослідження зокрема таких проблем, як державне стимулювання інвестицій світових ТНК, їхня переорієнтація з торговельно-розподільчої на виробничу інвестиційну діяльність; узгодження корпоративних транснаціональних стратегій і з структурними пріоритетами національно-економічного розвитку; блокування механізмів відтоку національного капіталу до ТНК; нейтралізація діяльності філій іноземних ТНК, орієнтованої на створення монополій на українському ринку; недобросовісний олігополістичний конкурентний тиск на національні компанії.

Метою роботи є розробка теоретико-правових засад функціонування транснаціональних корпорацій як учасників міжнародних економічних відносин та їх вплив на світове господарство.

Мета дослідження зумовлює його завдання:

–        розкрити зміст та обсяг поняття «транснаціональна корпорація»,;

–        з’ясувати міжнародно-правову та економічну природу ТНК;

–        розкрити роль та значення універсальних та регіональних міжнародних інституцій у регулюванні діяльності ТНК;

–        визначити перспективи економічного розвитку ТНК в умовах глобалізації.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, які виникають у зв’язку з необхідністю міжнародно-правового регулювання діяльності ТНК, що функціонують у світовій економіці.

Предметом дослідження є комплекс організаційних, економічних та поведінкових аспектів впливу ТНК на національне конкурентне середовище та умови його модифікації.

1. Теоретичні засади дослідження транснаціональних корпорацій

Найважливішою складовою і одночасно головним механізмом загальних процесів глобалізації виступає транснаціоналізація. Вона є найбільш суттєвим елементом і одним із основних контурів – регуляторів, що забезпечують єдність функціонування світової економіки.

Одна із характерних рис транснаціоналізації – різке зростання взаємозалежності національних держав, зумовлене визначальним впливом зовнішніх чинників і формуванням транснаціонального капіталу. Для сучасних транснаціональних корпорацій (ТНК) є характерним виникнення багатоаспектної системи відносин, що по своїй сутності перевищує національні системи. Рівень адаптивності організаційних структур ТНК, здатності до реагування на зміни у навколишньому оточенні, інтеграції факторів виробництва різної державної належності дозволили зайняти їм центральне місце в сучасній світогосподарській системі.

Транснаціональним корпораціям належить вирішальна роль у глобалізації світової економіки; про розмах їх діяльності свідчить наявність у їх розпорядженні коштів, що часто перевищують розмір національного доходу національних держав. На ТНК припадає основна частина прямих іноземних інвестицій, вони контролюють до 40 % промислового виробництва у світі, половину міжнародної торгівлі. На підприємствах ТНК щорічно виробляється продукції на суму, що перевищує 6 трлн.дол.; на них працюють близько 73 млн. співробітників, тобто кожний десятий, зайнятий у світі, крім сільського господарства. 500 найпотужніших ТНК реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76 % продукції машинобудування [2, c. 54].

ТНК здійснюють все більший вплив на міжнародні відносини і світову економіку в цілому, розвиток якої в значній мірі визначається особливостями їх розвитку. З огляду на це, без розуміння ролі ТНК в міжнародному бізнесі, аналізу сучасних тенденцій їх розвитку неможливе усвідомлене сприйняття економічних, політичних та культурних світових реалій.

Загалом, у транснаціональному секторі світової економіки зосереджено 70-90 % ринків товарів, послуг і технологій, а фінансово-інвестиційні ресурси світових ТНК перевищують обсяги ВВП більшості країн. Передусім це обумовлюється зростанням кількості материнських компаній ТНК (близько 82 000) та особливо їхніх зарубіжних філій (більше 810 000). Згідно з міжнародними експертними оцінками, експорт зарубіжних філій ТНК становить близько третини світового експорту товарів та послуг, а кількість зайнятих у них працівників у 2008 році була більш як 77 млн. чоловік, що майже вдвічі перевищує загальну кількість економічно активного населення України. Водночас доведено, що процес транснаціоналізації є вкрай складним і суперечливим, насамперед з огляду на позитивні та негативні впливи ТНК на економіки країн базування та, особливо, приймаючих країн.

Категоріальні визначення ТНК базуються на врахуванні як якісних характеристик (форма власності, організаційна структура, ступінь концентрації, характер управління та контролю тощо), так і кількісних (кількість країн, на території яких діють ТНК, частка активів, розміщених за кордоном, кількість працівників на іноземних підприємствах, частка прибутку, одержаного від діяльності за кордоном, тощо). Ідентифікуючи ТНК у колі споріднених понять (багатонаціональна корпорація, стратегічний альянс, фінансово-промислова група, транснаціональна промислово-фінансова група), автор обґрунтовує доцільність її трактування як компанії, що являє собою групу підприємств, функціонуючих у двох чи більше країнах, здатних реалізовувати єдину загальну стратегію та за масштабами своєї діяльності здійснювати суттєвий вплив на конкурентне середовище та процеси мікро- й макроінтеграції [12, c. 35].

Для сучасної світової економіки характерна значна концентрація великих обсягів капіталів та управління ними, як і багатьма іншими процесами, в руках транснаціональних корпорацій (ТНК). Адже за самим визначенням, ТНК — це міжнародні компанії, які мають свої підрозділи у двох або більше країнах і управління якими здійснюється з одного або кількох центрів. В основі такого управління — механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату — одержання прибутку. ТНК контролюють комплекси виробництва, що знаходяться за межами країни базування, вони переносять за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва.

За останні тридцять років кількість ТНК збільшилась у 9 разів (у 1970 р. було зареєстровано 7 тис. таких фірм, у 1976 р. їхня кількість становила 11 тис. із 86 тис. зарубіжних філій, а у 1990 р. – 24 тис. ТНК). В середині 90-их рр. функціонувало 40 тис. таких корпорацій, які контролювали за межами своїх країн до 250 тис. дочірніх компаній.

У результаті перенесення частини виробничого процесу за кордон ТНК мають можливість використовувати конкурентні переваги та ресурсну базу багатьох країн. Держава-реципієнт отримує фінансові вливання через прямі іноземні інвестиції, спостерігається прискорення залучення новітніх технологічних досягнень, управлінського досвіду, державний бюджет отримує доходи через стягнення податків із господарюючих суб’єктів. Проте можуть виникати й труднощі на шляху ефективного розвитку компаній. Зокрема, представники приймаючої сторони можуть бути недопущеними до участі в проведенні дослідних робіт, можливе встановлення жорсткого тотального контролю зі сторони ТНК над усіма сторонами діяльності структурної одиниці компанії, яка діє на національному ринку. Також ТНК можуть монопольно диктувати ціни, які утискають інтереси приймаючих країн [17, c. 163].

З погляду країни походження, найбільшу групу становлять американські ТНК: їх налічується 27 із 100 найбільших. На їхню частку припадає 32,4 % сукупних зарубіжних активів, 26 % зарубіжних продаж і 25,6 % зайнятих робочих місць. Найбільшими американськими ТНК за обсягом зарубіжних активів є Дженерал Електрик, Форд Моторз, Ексон Корпорейшн та ІБМ. 17 місць із 100 найбільших ТНК світу займають японські ТНК із сукупними зарубіжними активами, які становлять 15,7 %, при цьому обсяг їхнього зарубіжного продажу — 22,8 % і число зайнятих у зарубіжних філіях — 10,7 % від відповідного показника 100 ТНК.

Європейським ТНК належить 45 місць у цьому списку. В тому числі Франція представлена 13 ТНК, Німеччина і Великобританія — 11 ТНК. Сукупні активи європейських ТНК становлять 40,1 %, обсяг зарубіжного продажу — 41,8 %, а чисельність зайнятих у зарубіжних філіях — 51,4 % від відповідних показників 100 ТНК.

Тому гострою проблемою глобалізації є наслідки впливу переміщення капіталу ТНК у формі прямих інвестицій у різні країни на їхню економіку. Сучасна тенденція діяльності першої сотні ТНК свідчить про те, що їхні інвестиційні проекти спрямовані на суттєве збільшення прямих іноземних інвестицій на проекти економічного зростання в країнах, котрі одержують прямі іноземні інвестиції. При цьому в числі останніх дедалі частіше відмічаються країни, що розвиваються. Крім того, у цих країнах виникли свої ТНК. Але їхня активна діяльність розпочалася лише останнім часом. Особливістю діяльності ТНК країн, що розвиваються, є розміщення їхніх філій в інших країнах, що розвиваються, свого та сусідніх регіонів. При цьому спостерігається чітка тенденція до розповсюдження сфер їхнього впливу на інші регіони світової економіки, в тому числі й у промислово розвинуті країни. У країнах з перехідною економікою також іде активний процес становлення ТНК на основі національних промислово-фінансових груп.

Лідируючі позиції в цьому процесі займають Хорватія, Чехія, Словаччина та Угорщина. Дедалі значущу роль у світовій економіці відіграють російські ТНК, які також, як правило, створюються на базі фінансово-промислових груп [12, c. 37].

Активна виробнича, інвестиційна й торговельна діяльність ТНК у сучасній світовій економіці дає їм можливість виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва і розподілу продукції, бути важливим визначальним фактором у позиції тієї чи іншої країни в системі міжнародного поділу праці та світових господарських зв’язків.

Дослідження діяльності ТНК на території розвинутих країн свідчать, що вони суттєво впливають на динаміку росту економіки цих країн, а також на їхню державну політику. Позитивним результатом діяльності ТНК у розвинутих країнах є те, що вони значною мірою визначають динаміку, структуру й географічні пріоритети зовнішньоекономічних зв’язків цих держав.

Отже, розмаїття оцінок впливу транснаціональних корпорацій на національну економіку відображає як різноманітність типів міжнародної діяльності ТНК, так і диференційовану світогосподарську позицію приймаючих країн, що обумовлює багаторівневість аналізу та його міжгалузевий характер. З макроекономічних позицій оцінку впливу ТНК на національну економіку пропонується формувати у руслі порівняльного аналізу стратегічних мотивацій транснаціональної експансії, ключовим фактором ефективності якої є тип переміщуваних на територію приймаючої країни ресурсів (готова продукція, нематеріальні та матеріальні активи), відповідно до чого автором ідентифікуються: пасивні та активні експортні стратегії, різного виду контрактні стратегії, інвестиційні стратегії з повним чи частковим транснаціональним контролем [10, c. 54].

2. Співвідношення держав і ТНК, вплив ТНК на сучасну світогосподарську систему

У сучасних умовах операції ТНК стають усе більш глобальними і при придбанні факторів виробництва, товарів та ринків орієнтуються на глобальний обсяг. Розміщення закордоном значної частини виробництва і багаточисельних філій, інтегрованих в єдину мережу продукування товарів і послуг, дозволяє транснаціональним корпораціям використовувати ресурси і конкурентні переваги багатьох країн. Це зумовлюється тим, що глобальній економіці властиве функціонування її суб’єктів, основане на пріоритеті інвестиційних зв’язків на рівні міжнародних відносин. Розвиток глобалізаційних процесів зменшує перешкоди на шляху транскордонного переміщення товарів, капіталу та послуг, сприяє уніфікації регулювання, що полегшує доступ на зарубіжні ринки, забезпечує стандартизацію вимог по переміщенню капіталу й платіжно-розрахункових операцій. Дія цих чинників сприяє інтенсифікації інвестиційних і фінансових потоків.

Діяльність ТНК забезпечує перелив капіталу, де є його надлишок, в країни, де є його нестача, що забезпечує задоволення інтересів як країн базування ТНК, так і приймаючих країн. Але, з іншої сторони, транснаціональний капітал доволі часто може діяти всупереч національній безпеці країн, розрушати державність країн, впливаючи негативно на політичну і економічну ситуацію в них. Створюючи конкуренцію національним державам, ТНК можуть здійснювати негативний вплив на розвиток національного бізнесу, що визиває протидію зі сторони національних економік.

Виступаючи в якості володарів могутніх ресурсів ( прямі інвестиції ТНК в приймаючі країни складають близько 200 млрд.дол.), ТНК застосовують різні способи тиску на державні уряди з ціллю зменшення імовірності інвестиційного ризику.

Неоднозначними є і взаємовідношення ТНК з урядами країн, де вони базуються, хоча беззаперечним є признання великих можливостей ТНК і їх суттєву роль у вкладення капіталу в національну економіку [6, c. 266].

Здійснюючи аналіз взаємовідношень ТНК і національних держав, необхідно акцентувати увагу на наступних основних моментах:

1) діяльність ТНК розцінюється урядами приймаючих країн з двох позицій: від неї можуть бути і вигоди, і втрати; особливо це стосується політичних втрат з точки зору загрози національному суверенітету;

2) враховуючи, що могутність ТНК на сучасному етапі досягла рівня, що можна співставити з могутністю багатьох держав, регулювання діяльності ТНК для національних урядів є не тільки проблематичним, а і часто навіть небезпечним;

3) у випадку країн з недостатньо розвинутою чи перехідною економікою узгодження інтересів держави з інтересами ТНК, основане на виробленні взаємовигідної економічної політики, має набагато більше переваг, ніж політика відкритого протистояння;

4) експорт ТНК будь-якої продукції в приймаючу країну забезпечує позитивний вплив на її національний доход, виходячи з того, що всі форми протекціонізму у більшості випадків приносять національній економіці більше шкоди, ніж користі; очевидно, що втрати національного споживача в результаті обмеження вибору і використання продукції, що програє з точки зору якості, не можуть бути компенсовані за рахунок покращення платіжного балансу і підтримки національного виробника;

5) ТНК, здійснюючи широке залучення іноземного капіталу, забезпечують зменшення безробіття у приймаючій країні; крім цього, рух прямих іноземних інвестицій сприяє переміщенню великих виробничих ресурсів, що позитивно впливає на зростання світового виробництва;

6) хоча ТНК в процесі інвестиційної експансії можуть визвати нестійкість національних інвестиційних процесів, конкретний результат залежить від того, яке підприємство компанія збирається створити або придбати на ринку приймаючої країни: орієнтоване на ринок, сировину і на робочу силу;

7) вкрай обережним повинно бути відношення національного уряду до намагань придбання ТНК підприємств приймаючої країни; як свідчить досвід розвинутих країн, підвищення рівня ефективності діяльності підприємств у таких випадках залишається лише в якості бажаного, на ділі іноземний інвестор використовує підприємство перш за все ефективно з точки зору лише власних інтересів;

8) використання ТНК в якості форми переказу капіталів трансфертних цін є однією із вагомих проблем приймаючих країн, зумовлених тим, що такого роду ціни встановлюються власне самими ТНК в процесі здійснення операцій між дочірніми компаніями і філіями, що належать корпораціям.

Враховуючи вищевикладені ознаки відношення ТНК з національними державами, доцільним є здійснення порівняння ролі і місця держав та ТНК в сучасній міжнародній системі. Одним із суттєвих є порівняння економічних показників держав та ТНК [2, c. 55-56].

Аналіз основних показників держав і ТНК (відповідно рівень ВВП і обсягу продаж) свідчить про те, що ні одна із існуючих ТНК не може конкурувати із країнами-лідерами, до яких відноситься США, Японія, Німеччина. В той же час ТНК випереджують такі держави як Фінляндія, Ірландія, Данія. Ведучі позиції займають ТНК у порівнянні з державами щодо рівня ефективності праці. Хоча лідирування по показникам абсолютної зайнятості належить державам, протилежна картина спостерігається із показником ефективності праці. Така ситуація зумовлена розбіжністю цілей держав і ТНК: держави прагнуть до забезпечення відповідного життєвого рівня всього населення, що визиває необхідність розвитку всіх сфер економічного життя, навіть у випадку їх недостатньої ефективності. ТНК ж, виходячи з основної цілі – нарощування прибутковості – концентрують свою діяльність на найбільш вигідних для них напрямах. Лідерство по показнику ефективності праці належать японським торговим компаніям, після яких слідують компанії виробничого спрямування та компанії високих технологій (хай-тек).

Представляє інтерес оцінка фінансової стійкості держав і ТНК. Вартість майна і фінансових фондів ведучих ТНК вища, ніж золотовалютні резерви держав; виключенням є США, Німеччина, Китай, Японія, Сянган. Але , на відміну від держав, що володіють золотими запасами, у ТНК це, в основному, валютні резерви, нерухомість, цінні папери, вартість яких нестабільна. Тому по рівню фінансової стійкості держави мають чіткі пріоритети.

Що стосується співвідношення держав і ТНК в такій важливій сфері як виробництво технологій, то, на нашу думку, вирішальна роль продуцента інновацій і технологій на світовому ринку технологій залишається за національними інноваційними системами. Хоча це твердження не відповідає загальноприйнятому підходу до глобалізації в науково-технічній сфері, саме державні системи є найбільш вагомим осередком зростання технологічної інноваційної активності. Наукові дослідження і розробки пов’язані з надзвичайно вагомими фінансовими витратами і наявністю висококваліфікованих фахівців. Навіть ті ТНК, які ними володіють, не здатні здійснювати комплексні наукові розробки і дослідження по всім напрямкам фундаментальних і прикладних досліджень, акцентуючи увагу на впровадженні нових технологій не в одній, а в усіх виробничих галузях. Окрім цього, з правової точки зору ТНК є підпорядкованою одиницею по відношенню до держави, закони якої регулюють їх діяльність; тому національні уряди володіють більшими можливостями для створення відповідних умов в сфері науково-технічної діяльності [8, c. 96].

Вплив діяльності ТНК на розвиток конкурентного середовища приймаючої країни є подвійним: з одного боку – позитивний (місцеві операції ТНК вочевидь підвищують конкуренцію на ринках унаслідок продуктової диференціації, активної реклами, впровадження нових продуктів на базі інноваційного потенціалу корпорацій; уможливлюється реалізація крупних інвестиційних проектів, створюються додаткові робочі місця тощо), а з другого – негативний (діяльність ТНК на національному ринку може спричинити викривлення в розподілі монопольних і конкурентних сил; корпорації під час створення нових робочих місць намагаються скоротити витрати за рахунок зменшення оплати праці персоналу, ігнорування соціальних та інфраструктурних програм тощо, що негативно позначається як на конкуренції, так і на економічному розвитку в цілому).  При цьому, наслідками впливу транснаціоналізації на розвиток конкурентного середовища через вказані форми впливу можна вважати зміну рівня концентрації на ринку, зміну бар’єрів входження в галузь, вплив на диференціацію продукції та її якість, отримання додаткових переваг власності, розміщення та інтерналізації тощо. Загалом автором обґрунтовується висновок щодо дуалістичної симетричності впливу іноземних ТНК на національне конкурентне середовище (табл. 1).

Таблиця 1. Симетричний дуалізм впливу іноземних ТНК на національне конкурентне середовище

Транснаціональні впливи
Позитивні	Негативні
Приплив іноземного капіталу та активізація інвестиційного процесу	Звуження інвестиційного потенціалу через вивіз капіталу, транснаціональні злиття і поглинання
Зростання ефективності національного виробництва і рівня зайнятості	Захоплення ТНК найбільш розвинутих й перспективних сегментів внутрішнього ринку
Позитивний вплив на пропозицію, якість та асортимент товарів і послуг	Дискредитація цін через використання трансфертних цін ТНК
Технологічне оновлення галузей національної економіки	Технологічна консервація економіки через використання трансфертних цін ТНК
Розвиток експорту через світові транснаціональні структури	Стримування національного експорту через монопольні позиції ТНК
Приріст ринкової частки у світовій економіці, сприяння інтеграції у глобальні ринки	Периферизація національної економіки, консервація її ресурсно-сировинної спеціалізації
Залучення зарубіжного досвіду ефективного менеджменту	Нейтралізація національних управлінських та соціоментальних традицій
Формування позитивного міждержавного іміджу держави	Неекономічне лобіювання інтересів ТНК та політичний тиск на національний уряд

Реалізація переважно інвестиційних та контрактних стратегій ТНК сприяє формуванню вертикально інтегрованих корпорацій, територіально-галузевих кластерів, транснаціональних фінансово-промислових груп, міжнародних спільних підприємств, стратегічних альянсів і мережевих структур. У результаті, в приймаючих країнах значно зростає інтенсивність конкуренції з боку іноземних підприємств, посилюється їхній вплив на конкурентну структуру ринків.

У деяких випадках ТНК набувають панівного становища на ринку, що призводить до його неефективного функціонування, обмежує вигоди споживачів і динаміку зростання галузі, дискредитує національних виробників. Стають можливими деструктивні ідеологічний, політичний та корпоративний впливи, що є загрозливим щодо забезпечення національних економічних інтересів.

За умов неоднозначного впливу ТНК на стан національних конкурентних відносин роль держави полягає, насамперед, в орієнтованому на національні інтереси регулюванні транснаціональної діяльності на внутрішньому ринку. З одного боку, необхідне сприяння конкуренції між національними підприємствами, в тому числі державними, яке забезпечує конкурентоспроможність і на зовнішніх ринках; з другого – поміркований протекціонізм, особливо стосовно стратегічно значимих, технологічно перспективних та соціально орієнтованих галузей [3, c. 71].

Таким чином, вплив ТНК на динаміку економічного зростання має відчутні наслідки, які можуть бути позитивними й негативними, узагальнення і характеристики яких зроблено у вигляді схеми (рис.1). Водночас функціонування ТНК має ряд особливостей, до яких слід віднести вибір критеріїв і форм міжнародної підприємницької діяльності, які є індивідуальними в системі мотивації транснаціоналізації корпорацій. ТНК на базі глобальних продуктивних сил, які створили міжнародне виробництво, орієнтоване на задоволення споживчих потреб людей у різних країнах світу, стають головним суб’єктом глобальної світової економіки. Загострення глобальної конкуренції може призвести у найближчому майбутньому до зменшення числа ТНК. Але при цьому підвищуватиметься їх роль у динаміці зростання світової економіки.

3. Тенденції та перспективи розвитку транснаціоналізації світової економіки

Активна участь ТНК у міжнародному виробництві характеризується величезними масштабами, залученням ринків країн, що розвиваються, створенням власне міжнародного виробництва в межах компанії, що діє на основі модернізованого міжнародного поділу праці. При цьому ТНК широко використовують переваги міжнародної спеціалізації окремих країн, податкові, інвестиційні та інші пільги, що діють для іноземних інвесторів.

Останнім часом усе більше уваги приділяється проблемам, що можуть виникнути через активізацію ТНК на світовій арені з її впливом на національні економіки. Так, до числа критиків функціонування ТНК у системі міжнародних економічних відносин належать дослідження доктора Стенфордського й Гарвардського університетів Д. Кортена, доктора економічних наук, директора Інституту проблем глобалізації М. Делягіна, доктора економічних наук С. Глазьєва. Систематичний підхід даних досліджень можна охарактеризувати таким чином. У сучасних умовах обмін у світовій економічній системі відбувається між “ядром” і “периферією”, позбавляючи його рис еквівалентності. До “ядра”, як правило, належать США та інші країни великої сімки, до “периферії” — величезний світ, що розвивається і час від часу намагається увійти до “ядра”. Відмінність полягає в тому, що “ядро” само відтворюється за рахунок сировинних та людських ресурсів “периферії”, на яку викидаються продукти життєдіяльності “ядра”, наприклад, розкидані по світу індустріальні потужності корпорацій, екологічно шкідливі виробництва тощо. При цьому нееквівалентність обміну полягає у володінні монополією на нові технології та дослідження науково- технічного прогресу. ТНК мають можливість закладати в ціну товару, який пропонується для обміну інтелектуальну ренту або інші рентні складові. Країни “периферії” в обмін поставляють природну ренту або людську працю.

Отже, функціонування ТНК є складним і багатогранним явищем світових економічних процесів, воно потребує значної уваги, постійного вивчення і міжнародного контролю [12, c. 39].

ТНК виконують функцію дипломатії у сфері зовнішніх відносин, у яких вони виступають як політичні агенти, маючи в цьому плані великий потенціал:

—         наявність густої і широкої мережі філій, дочірніх компаній, представництв, зв’язків, що не має жодне дипломатичне відомство;

—         присутність ТНК в економіці приймаючих країн, у їх інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну від офіційної дипломатії, що діє на міждержавному рівні;

—         поширення ТНК свого контролю на засоби масової інформації, зв’язку, що означає володіння могутньою зброєю формування місцевої суспільної думки;

—         створення в залежних країнах слухняної сили в особі представників місцевих політичних, суспільних кіл.

Таким чином, ТНК мають величезні можливості брати участь у політичних процесах не тільки в країнах базування, а й у приймаючих країнах. Ніхто не стане заперечувати того факту, що ТНК відіграють дуже важливу роль у здійсненні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації капіталу. Безперечно також, що ТНК грають свою роль у забезпеченні природними ресурсами країн, де є їх недостатня кількість. На наш погляд, існують певні тенденції, пов’язані з діяльністю ТНК:

1. Людство вступило в таку фазу розвитку глобальної економіки, коли зміни в експортно-імпортних цінах є основним чинником, що визначає перерозподіл багатств. Ціни на нафту є найяскравішою ілюстрацією цього.
2. Перспективи іноземної допомоги є досить нечіткими. Витрати на амортизацію устаткування й обслуговування боргів країн, які розвиваються, знижують значимість їхніх внутрішніх ресурсів.

У цих умовах ТНК можуть виступати як організації, що сприяють економічному зростанню країн, які розвиваються. Роль ТНК підсилюється тією обставиною, що на порозі XXI століття багаті індустріально розвинуті країни вступають у постіндустріальне століття і їм украй необхідно передати промислову діяльність країнам, які розвиваються, оскільки вони самі переходять на постіндустріальний етап розвитку.

Серед основних напрямків зміни можна виділити такі:

—         основною метою діяльності ТНК є не отримання максимального прибутку, а забезпечення фінансової стійкості і стабільного фінансового становища на світовому ринку;

—         диверсифікація діяльності ТНК (найбільш ефективними вважаються комплексні форми зовнішньоекономічної діяльності: рух товарів, капіталів, технологій, знань тощо);

—         створення глобальних мереж виробництва і збуту в межах єдиної глобальної стратегії компанії (при цьому ТНК не прагнуть створити виробництво закінченого циклу в одній країні, а намагаються спеціалізувати кожне підприємство, яке входить у глобальну мережу, на найбільш раціональному для нього виробництві тих чи інших комплектуючих виробів);

—         збільшення частки нематеріального виробництва у міжнародній діяльності ТНК (це стосується діяльності страхових, туристичних, торгових компаній, які перетворюються в ТНК і відіграють вирішальну роль у своїх галузях діяльності. У промислових ТНК також є багато дочірніх компаній і філій, які входять до сфери послуг. Промисловим ТНК належить майже половина всіх зарубіжних інвестицій у сфері послуг);

—         інтенсивний розвиток внутрішньокорпоративної торгівлі між підрозділами тих чи інших ТНК;

—         вивіз капіталу ТНК спрямований не лише на збільшення кількості зарубіжних філіалів, а й на скорочення розривів в організації і технології виробництва в промислово розвинутих країнах, щоб якість продукції і послуг компаній будь-якої країни відповідала світовим стандартам;

—         переорієнтація діяльності ТНК на галузі обробної промисловості як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються (зацікавленість у розвитку наукомістких галузей промисловості розвинутих країн, де зосереджено приблизно 2/3 закордонних компаній, що належать ТНК) [14, c. 47-48].

ТНК прагнуть перенести на закордонні дочірні компанії у розвинутих країнах виробництво технічно складної і капіталомісткої продукції, яка потребує великих затрат і використання найновіших матеріалів. Цьому сприяє можливість одержання в цих країнах засобів для фінансування висококваліфікованих кадрів і необхідних матеріалів. Наслідком цього процесу є значне збільшення іноземного капіталу в обробну промисловість розвинутих країн та ін.

2. Зміни у політиці інвестування. До пріоритетних напрямків інвестиційної діяльності сучасних ТНК можна віднести такі:

—         спрямування інвестицій на злиття і поглинання (ТНК спрямовують свої інвестиції насамперед у злиття та поглинання, що є найкоротшим шляхом до лідерства чи, навіть, гегемонії ТНК на важливих світових ринках і до одержання доступу до всеможливих ресурсів. За оцінкою експертів, загальна сума прямих іноземних інвестицій за 2000 рік перевищила 1 трлн. дол., а за останні 12 років вартісний обсяг міжнародних злиттів і поглинань виріс більше, ніж у сім разів (720 млрд. дол. в 1999 р. проти 100 млрд. дол. у 1987 p.). Щорічний оборот світового ринку злиттів і поглинань досягнув 3 трлн. дол. [8, с.98]. Метою злиттів і поглинань є досягнення синергетичного ефекту (отримання однією корпорацією додаткової вартості в результаті купівлі іншої корпорації). Крім того, злиття і поглинання у кредитній сфері сприяли виникненню банківських холдингів, які є на сьогодні лідерами у світовому рейтингу: Citigroup (США), BankAmerica Corp (США), HSBC (Великобританія), Credit Agricole group (Франція). Злиття та поглинання є результатом таких видів диверсифікації: горизонтальної, коли купуються компанії, які працюють в інших регіонах країни, що розширює асортимент товарів та послуг; вертикальної, коли поглинаються компанії, що входять в єдиний технологічний ланцюг; створення конгломератів, купуються компанії, які не пов’язані з попереднім бізнесом. Вертикальна і горизонтальна диверсифікація оцінюється інвесторами позитивно. Створення ж конгломератів — як негативно, так і позитивно. Конгломерат є об’єднанням компаній, які виробничо не пов’язані між собою, тому тут рідко виникає синергія. Загалом їх створення виправдовується, якщо компанія-покупець збільшує свою частку на ринку і якщо на дохід конгломератів не впливають відмінності у макроекономічних циклах різних виробництв. Так, позитивним прикладом конгломератної диверсифікації є корпорація «Дженерал електрик», вартість якої у березні 2000 р. становила 401 млрд. дол. Бізнес компанії побудований таким чином, що забезпечується її стійкість на всіх стадіях економічного циклу;

—         вагоме збільшення частки фінансування науково-технічної сфери. У світі все більша увага приділяється якості людських ресурсів, рівню освіти та практичному використанню знань, інноваційній діяльності. Інвестиції в НДДКР провідних ТНК досягли великих розмірів. Наприклад, щорічні витрати на це «Дженерал моторз», «Форд», і «ІБМ» становлять 2-3 млрд. дол., що перевищує науково-дослідницькі бюджети багатьох країн. Так, у США практично весь обсяг витрат на НДДКР приватного бізнесу припадає на 700 найбільших компаній, при цьому близько 40% цих коштів припадає на частку всього лише 15 найбільших корпорацій [2, c. 57].

ТНК є головною рушійною силою світової економіки, і як наслідок, кожна країна повинна в повній мірі використовувати їх потенціал для динамізації свого економічного розвитку і підвищення рівня конкурентоспроможності на світовому ринку.

Побудова взаємовідносин приймаючої держави з ТНК повинна ґрунтуватись на декількох важливих моментах:

– діяльність ТНК владою приймаючої країни необхідно обов’язково розцінювати з позиції наслідків як позитивних, так і негативних;

– розробляючи регулятивні документи відносно ТНК необхідно виходити насамперед з національних інтересів країни і враховуючи можливі наслідки щодо національної безпеки країни;

– участь ТНК в розробці спільної взаємовигідної економічної політики є більш ефективним засобом налагодження відносин країни з ТНК, ніж протекціоністська політика;

– можливості ТНК щодо залучення іноземного капіталу дозволяють зменшити безробіття у приймаючій країні, позитивно впливати на переміщення великих виробничих ресурсів;

– необхідно виважено підходити до напрямів інвестиційної активності ТНК в приймаючій країні, заохочуючи приплив іноземних інвестицій в пріоритетні для національної економіки галузі, і обмежуючи – в стратегічно важливі для економічної безпеки країни галузі;

– всі відносини з іноземними інвесторами, ТНК мають бути чітко прописані в міжнародних угодах та нормативно-правових актах приймаючої країни: ТНК, перш за все, виходить з власної вигоди, а вже потім пристосовується до вимог держави;

– намагатись нівелювати використання ТНК як форми переказу капіталів трансфертних цін.

Таким чином, можна зробити висновок, що основою забезпечення економічної безпеки країни в процесі транснаціоналізації господарства є постійна цілеспрямована діяльність держави зі створення конкурентних переваг провідних галузей національної економіки на зовнішніх і внутрішніх ринках [16, c. 115-116].

В Україні транснаціональна діяльність представлена американськими, німецькими, англійськими, південнокорейськими та російськими компаніями. Розвиток вітчизняних ТНК та їх залучення в Україну будуть мати такі позитивні наслідки: дозволять перенести в інші економічно більш відсталі країни малоефективні та екологічно забруднюючі підприємства, розвинути в себе наукомісткі і перспективні виробництва; сприятимуть оновленню виробництва та розширенню експортних можливостей; підвищать конкурентоспроможність вітчизняної продукції; захистять вітчизняних виробників від кризових явищ; покращать структуру управління на вітчизняних підприємствах та ін.

Діяльності світових ТНК на ринку України забезпечить зростання української економіки, глибоку інтеграцію вітчизняної економіки в світову, зростання технологічного розвитку українських підприємств, підвищення добробуту населення України до рівня розвинених країн Європи, формування могутніх ТНК українського походження, вступ України в Світову Організацію Торгівлі та Європейський Союз [5, c. 18].

Таким чином, для вітчизняної економіки, яка в період кризи особливо гостро відчуває потребу у фінансовій підтримці, залученні інвестиційних ресурсів, поширенні науково-технічного прогресу, процесах інтеграції та транснаціоналізації є важливими та необхідними. Головними суб’єктами цих процесів виступають ТНК, діяльність яких при умові ефективної політики держави має позитивні наслідки для економіки країни в цілому. Тому насамперед необхідно внести зміни у вітчизняне законодавство, яке б належним чином врегульовувало діяльність ТНК, оскільки міжнародно-правове регулювання їх діяльності ще далеке від бажаного. Крім того, зусилля держави повинні бути спрямовані на: створення великих конкурентоспроможних підприємств, які б витримували конкуренцію з міжнародними корпораціями; заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості держави та покращання інвестиційного клімату; боротьбу з корупцією та забезпечення захисту прав власності та ін.

Висновки

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується всебічним розширенням та поглибленням міжнародних економічних відносин у виробничій, торговельній, фінансово-інвестиційній сферах. Під впливом процесів транснаціоналізації відбувається якісна трансформація світогосподарської структури з переходом до глобальної акумуляції та перерозподілу ресурсів. Таким чином, процес транснаціоналізації сьогодні досяг планетарних масштабів. Він веде до значного посилення взаємозв’язків і взаємозалежності між країнами. Цей процес не є стихійним, він має свої особливості та тенденції, обумовлені сучасним етапом розвитку світового господарства. В багатьох випадках діяльність ТНК сприяє суттєвим структурним перетворенням в приймаючих країнах, активно впливає на експортно-імпортні операції та підвищує конкурентоспроможність країни на світовому ринку.

ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу. В правових аспектах ТНК поступаються державам, але, враховуючи тенденції зрощування політики і бізнесу, можливість лобіювання інтересів і впливу на політичні рішення, ТНК трансформуються у вагомі суб’єкти міжнародних відносин, інтереси яких будуть формувати геополітичну структуру світу у майбутньому.

На макроекономічному рівні  транснаціоналізація забезпечує приплив до національної економіки капіталу, сприяє її технологічному вдосконаленню, динамізує внутрішній ринок та підвищує його конкурентність, зміцнює зовнішньоекономічні позиції країни. На мікроекономічному рівні забезпечується залучення ресурсів для технологічної модернізації, розширюються та диверсифікуються міжнародні зв’язки у світових корпоративних системах, адаптується передовий зарубіжний досвід управління, підвищується кваліфікація національного персоналу тощо. Водночас уможливлюється захоплення іноземними фірмами найбільш розвинутих та перспективних сегментів ринку; посилюється нестійкість інвестиційного процесу внаслідок деінвестування, цінова дестабілізація ринків через використання механізму трансфертних цін, монополізація ринків, зростання тиску на уряд приймаючої країни для лобіювання інтересів ТНК, еміграція висококваліфікованої робочої сили.

ТНК компанії відіграють вагому роль у світовому господарстві, будучи центральним суб’єктом інвестиційного ринку. Їхня діяльність базується на ефективному розміщенні капіталу за кордоном. За своїм значенням сукупні іноземні інвестиції таких компаній є суттєвішими за торгівлю. ТНК контролюють третину світових виробничих капіталів приватного сектора, до 90 % прямих інвестицій за кордоном.

Без усвідомлення ролі транснаціональних компаній у сучасному світі неможлива достовірна оцінка процесів, які проходять в економічному та політичному просторі. Тенденції ринково-підприємницької діяльності свідчать, що України не лише приймає ТНК, а водночас прагне до створення власних таких компаній.

Список використаної літератури

1. Вплив транснаціональних корпорацій на структурні зрушення в країнах з перехідною економікою: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.05.01 / К.В. Панченко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с.
2. Гайдуцький І.П. Розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) та їхній вплив на економіку країн [Текст] / І.П. Гайдуцький // Економіка АПК. — 2008. — № 1.- С.53-57
3. Гайдуцький, І. Мотиви виходу ТНК на ринки нових країн / Іван Гайдуцький // Банківська справа. — 2008. — № 4. — С. 68-71
4. Конина Н. Особенности функционирования транснациональных корпораций / Н. Конина // Маркетинг. — 2008. — № 4. — С. 15-24
5. Куляба, Лариса. Світова глобалізація. ТНК в українській економіці [Текст] / Лариса Куляба // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2010. — № 9. — С. 17-21
6. Литвин, А.Є. Формування стратегій ТНК у галузі інформаційних технологій [Текст] / А.Є. Литвин // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 9. — С. 265-272
7. Малютін О.К. Інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій в умовах посилення глобалізаційних процесів / О. К. Малютін // Фінанси України. — 2008. — № 12.- С.107-113
8. Михайловська О.В. Світова фінансова криза: роль транснаціональних корпорацій [Текст] / О. В. Михайловська // Фінанси України. — 2009. — № 6. — С. 93-103
9. Пестушко В. Тенденції розвитку транснаціональних корпорацій [Текст] / В. Пестушко // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 4. — С. 46
10. Пестушко В. ТНК у світовій економіці [Текст] / В. Пестушко // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 3. — С. 54-55
11. Самусенко Д. Транснациональные корпорации в современной географии мирового хозяйства [Текст] / Д. Самусенко // География в школе. — 2012. — № 2. — С. 48-53
12. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції / І. Б. Сорока // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 9. — С. 35-41
13. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Моногр. / Л.В. Руденко. — К.: Кондор, 2004. — 478 с.
14. Фесенко М. ТНК і держава : Суперечливі взаємовідносини в умовах фінансової глобалізації / М. Фесенко // Зовнішні справи. — 2008. — № 10. — С. 46-49
15. Форми організації бізнесу транснаціональних корпорацій в Україні / Г.О. Сталінська // Пробл. науки. — 2004. — N 9. — С. 43-47.
16. Хоменко І. Б. Конкурентна політика в умовах ринкової трансформації національної економіки: [колективна монографія] / Лагутін В. Д., Герасименко А. Г., Головко Л. С., Хоменко І. Б. / За ред. д-ра екон. наук, проф. В. Д. Лагутіна. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2008. – 308 с.
17. Хоменко І. Б. Особливості впливу транснаціональних корпорацій на конкурентне середовище в економіці / І. Б. Хоменко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С.163 – 166
18. Чирич О. Транснаціональні та офшорні компанії / О. Чирич // Право України. — 2009. — № 4.- С.123-131