Сутність та визначення поняття „аутсорсинг”
Вступ
В умовах зростаючої ентропії зовнішнього середовища функціонування суб’єктів господарювання в Україні, підвищення рівня конкуренції, стає необхідним удосконалювання інструментарію управління корпораціями, особливо в умовах виникнення кризових ситуацій. Аналізуючи тільки дані про порушення справ про фінансову неспроможність суб’єктів господарювання державного корпоративного сектора економіки, необхідно відзначити, що 22 відсотки від загальної їхньої кількості перебувають на різних стадіях виконання процедур банкрутства. Якщо розглядати характеристики виникнення кризових ситуацій менш жорстко, наприклад, як збитковість діяльності, то представлена цифра зростає кратно.
Схожі явища відбуваються й у приватному та комунально-корпоративних секторах економіки, що ставить завдання про необхідність підвищення ефективності й продуктивності діяльності суб’єктів господарювання в Україні. Останнім часом більше поширення у світі одержує аутсорсинг як ефективний інструмент підвищення ефективності діяльності компаній, збільшення рентабельності, а як слідство — конкурентноспроможності. Якщо проаналізувати досвід застосування аутсорсингових операцій у світовій практиці ведення господарської діяльності, то ми можемо відзначити, що він неоднозначний.
Таким чином, найбільш частіше аутсорсинг використовується у кризових ситуаціях (особливо у випадку можливості настання фінансової кризи), тому що основний ефект аутсорсингових операцій полягає у зниженні витрат. Хоча не можна не відзначити і той факт, що ряд компаній у світі відмічає й негативні результати застосування аутсорсингових операцій. Так, наприкінці 90-х років XX століття було розпочато фундаментальне дослідження ефекту IT-аутсорсинга на бізнес замовника. Виявлялись компанії, що прибігають до аутсорсингу інформаційних систем, і простежувалась динаміка їхніх фінансових показників. Виявилося, що великі контракти на аутсорсинг укладають винятково корпорації, що перебувають у важкому фінансовому становищі. Як і слід було сподіватися, ця міра, що є звичайно частиною антикризової програми «стиску» фірми, викликає короткостроковий позитивний відгук біржі: вартість акцій росте. У довгостроковій (біля п’яти років) перспективі корпорації, що вдалися до IT-аутсорсингу, перестають виділятися за своїми фінансовими показниками.
Таким чином, аутсорсинг, як відзначає ряд авторів, те саме що й антикризове управління, найчастіше застосовується у компаніях, що перебувають у скрутному становищі. У світі аутсорсинг почав поширюватися у 80-х роках XX століття, причому, головним чином, у галузі інформаційних технологій.
1. Сутність та визначення поняття „аутсорсинг”
У науковій літературі не існує єдиних підходів до визначення поняття „аутсорсинг”, так Єрмошина О.Л. приводить таке визначення: [3] „термін „аутсорсинг” запозичений з англійської мови (від англ. „outsourcing”) та дослівно перекладається як використання чужих ресурсів. Іншими словами, аутсорсинг — це передача на договірній основі непрофільних функцій іншим організаціям, що спеціалізуються у конкретній області й мають відповідний досвід, знання, технічні засоби. Аутсорсинг — це стратегія управління, що дозволяє оптимизувати функціонування організації за рахунок зосередження діяльності на головному напрямі”.
З іншого боку, припускають, що аутсорсинг — це перенесення бізнесу на тривалий строк у країни з низькими витратами на виробництво. Зміст таких дій зводиться до зосередження усіх ресурсів на головному для компанії напрямі й передачі інших (підтримуючих, супутніх) функцій третім особам [2]. Інші дослідники поєднують аутсорсинг із поділом праці, тільки на більш високому рівні — як здатність підвищення конкурентоспроможності бізнесу. Передача спеціалізованим компаніям виконання непрофільних функцій може заощадити сили й кошти підприємства [9]. Формально передбачається, що аутсорсинг — це передача сторонньому підрядникові деяких бізнесів-функцій або частин бізнесу-процесу підприємства; аутсорсинг — це організаційне рішення, що заключається у розподілі функцій бізнес-системи відповідно до принципу: «залишаю собі тільки те, що можу робити краще інших, передаю зовнішньому виконавцеві те, що він робить краще інших» [5].
Аутсорсинг як один із сучасних методів оптимізації витрат та організаційної структури компанії, полягає у делегуванні на договірній основі частини певних функцій іншим компаніям. За часів твердої конкуренції передача функцій може розглядатися як ідеальне рішення, що забезпечує економію витрат, підвищення якості й, головне, можливість визволити ресурси та зосередитись на основній сфері діяльності компанії [2].
Таким чином, однозначного визначення аутсорсингу поки не існує, визначимо основні підходи:
- використання зовнішніх ресурсів для виконання діяльності, що традиційно ведеться силами наявного персоналу та з використанням власних ресурсів;
- делегування деяких бізнес-функцій зовнішнім виконавцям;
- стратегія управління компанією, що спрямована на передачу ведення функціонально необхідних, але не основних напрямів у діяльності організації компаніям, що спеціалізуються у цьому конкретному роді діяльності;
- передача окремих видів діяльності, що не є основними для компанії, субпідрядникові;
- засоби економії витрат за рахунок винесення нехарактерних сфер діяльності на сторону;
- як властивість, що характерна сучасній організації господарської діяльності: з погляду міжнародної спеціалізації й поділу праці;
- не тільки передача частини роботи (бізнес-процесів) сторонній фірмі, але й передача прав, обов’язків і відповідальності щодо цієї роботи;
- вид функціональних комп’ютерних послуг, що надають спеціалізовані фірми своїм клієнтам (банкам, страховим компаніям, біржам й ін.).
Як проміжний висновок необхідно відзначити, що, в умовах підвищення конкуренції й посилення міжнародного розподілу праці, процеси спеціалізації окремих країн, корпорацій на окремих бізнес-процесах стають усе більш важливими, з погляду забезпечення їхньої життєздатності у довгостроковій перспективі.
Узагальнюючи підходи до визначення поняття аутсорсингу, можна запропонувати узагальнюючу класифікацію цих операцій, представлену у таблиці 1.
Таблиця 1. Класифікація аутсорсингових операцій
| № з/п | Відмітні класифікаційні ознаки | Види |
| 1. | Стосовно до зовнішнього середовища функціонування компанії | — зовнішній (операції виносяться за рамки єдиної соціально-економічної системи);
— внутрішні. |
| 2. | Сфера застосування
(функціональна область, як управлінські, так й спеціальні функції) |
— фінансовий;
— виробничий (технологічний); — маркетинговий; — інформаційних технологій; — юридичний (правовий); — сервісний й ін. |
| 3. | Географічний | — локальний;
— регіональний; — міжнародний. |
| 4. | Масштаб і форма застосування | — окремі операції;
— бізнес-процеси (основні й допоміжні); — функціональні середовища й управлінські функції; — окремі переділи (у рамках виробничого аутсорсинга); — окремі підсистеми управління або трансформаційні (виробничі); — окремі системи (у плоть до основних: виробничої або управлінської); — поділ прав власності, використання й управління у рамках організаційної форми здійснення господарської діяльності, технологічного або логістичного процесу. |
| 5. | З погляду формування ланцюжка створення вартості | — горизонтальна інтеграція (передача додаткових замовлень на сторону);
— вертикальна (передача окремих виробничих або управлінських переділів у рамках ланцюжка створення вартості на сторони); — сферична (обслуговуючі функції). |
| 6. | Залежно від основного ресурсу аутсорсера | — професійний (трудові ресурси більш кваліфіковані);
— виробничо-технологічний (передові техніка й технологія, володіння необхідними виробничими можливостями й потужностями); — фінансово-адміністративний (більш висока ефективність управлінських технологій, реалізації проектів і здійснення трансакцій щодо параметрів часу й вартості); — географічний (переваги за вартістю використовуваних ресурсів). |
| 7. | Залежно від ефективності виконання окремої фази трансформації бізнесу | винесення на сторону:
— реалізації бізнес-ідей; — управління функціями; — управління процесами; — управління мережами (структурами); — управління знаннями. |
| 8. | Залежно від частоти виконання | — разовий;
— періодичноповторюваний; — на постійній основі. |
Так, аналізуючи досвід Росії у використанні аутсорсингових операцій, необхідно виділити основних її замовників:
Великі компанії й банки, що користуються послугами серйозних аудиторів, а тому здатні забезпечити прозорість інформації, що є передумовою для можливого використання послуг аутсорсингових компаній. Але, як правило, перехід до нового типу управління інформаційними технологіями складний і може бути здійснений безболісно тільки у зновстворюваних філіях.
Закордонні компанії й банки, їхні філії, спільні підприємства, споконвічно привчені до прозорості інформації. На жаль, у Росії, як й в Україні, поки ще небагато аутсорсингових компаній, рівень яких задовольняв би дуже високим запитам організацій цієї категорії.
Державні організації з абсолютно легальною бухгалтерією. Головне обмеження для них — інертність мислення.
Молоді починаючі компанії, для яких на етапі становлення аутсорсинг може виявитися життєво необхідним.
2. Ефективність аутсортиногових операцій
Аутсорсинг, на відміну від міжнародного досвіду, практично не застосовується, у випадку тимчасових фінансових утруднень суб’єктів господарювання ні в Росії, ні в Україні [6,с.12]. На наш погляд, це пов’язане з незакінченим остаточним розподілом й інституціональним закріпленням прав власності, використання й здійснення управління (створення інституту професійних найманих управляючих) бізнесом або окремими активами у країнах зі структурною трансформацією, що відбувається, економіки. Ще одним обмежником служить нерозвинене інфраструктурне й інституціональне середовище здійснення операцій, що ускладнює здійснення цих операцій, особливо при реалізації міжнародних контрактів.
Таким чином, ефективність аутсортиногових операцій пов’язана, насамперед, з розвитком інфраструктурних аспектів. Це пояснює той істотний факт, що з погляду міжнародного розподілу праці аутсорсинг одержав розвиток саме у сфері програмного забезпечення й фінансових послуг, коли розвиток міжнародних мереж, насамперед перенесення інформації, пов’язаних з розвитком Інтернету, дозволяє з мінімальними витратами здійснювати трансакції, практично у будь-якій країні світу.
Аналіз основних можливостей і ризиків застосування аутсорсингових операцій наведений у таблиці 2.
При аналізі можливості застосування аутсорсингових операцій в умовах здійснення антикризового управління, ми можемо розглянути здійснення цих операцій з декількох сторін. По-перше, ми можемо відзначити, що аутсорсинг може бути використаний як окремий інструмент у процесі реструктуризації й реінжинірингу бізнес-процесів суб’єкта господарювання на всіх стадіях здійснення антикризового управління: попередження, нейтралізації й відновлення платоспроможності (або розширеного відтворення капіталу). В умовах антикризового управління менеджмент концентрується, головним чином, на реструктуризації діяльності компанії, ґрунтуючись на тому істотному факті, що реструктуризація припускає оптимізацію організаційно-правової й організаційно-функціональної структури підприємства, оптимізацію фінансових потоків. Так, аутсорсинг може служити двом взаємозалежним напрямам підвищення ефективності управління у суб’єкті господарювання. В умовах обмеженості фінансування, а також необхідності концентрації менеджменту на ключових компетенціях, а саме:
- концентрація менеджменту на найбільш пріоритетних напрямах здійснення господарської діяльності;
- вивільнення ресурсів для здійснення основної діяльності.
З іншого боку, при ініціалізації процедури банкрутства, введення зовнішнього управління (тобто використання як топ-менеджменту арбітражних управляючих, ліквідаторів і розпорядників майна) – практично означає тимчасову передачу системи управління суб’єкта господарювання до зовнішнього аутсорсингу, що пов’язане з рядом ризиків, представлених у таблиці 2, за аналогією із традиційним аутсорсингом.
Таблиця 2. Аутсорсинг: переваги й недоліки
| Переваги (можливі вигоди) | Недоліки (ризики застосування) |
| 1. Економічні | |
| 1. Зниження затрат (витрат):
— залучення аутсорсера дешевше утримання власної структури, особливо для другорядних функцій; — зниження витрати впровадження: нових технологій, підвищення продуктивності технологій; — зниження операційних витрат: за рахунок економії, обумовленої ефектом масштабу й централізацією; — скорочення чисельності персоналу: (1) адміністративного, (2) технічного, (3) обслуговуючого персоналу; — можливе зниження трансакційних витрат. 2. Підвищення ефективності основних бізнес-процесів: — компанія одержує можливість перетворити свої постійні витрати у змінні (залежно від потреб у навчанні, можна варіювати виділені на нього ресурси). 3. Зв’язаний ефект у сторони, що виконує аутсорсингові замовлення: — ефект масштабу; — ефект спеціалізації й централізації. 4. Ефект розподілу ризиків |
— можливість зростання витрат, у випадку передачі на аутсорсинг занадто багатьох функцій і процесів;
— необхідність чіткого розрахунку проектованих витрат пов’язаних з впровадженням й використанням аутсорсингових систем та економічного ефекту від передачі деяких операцій і функцій на сторону; — витрати на утримання зовнішньої інфраструктури взаємодії з постачальниками аутсорсингових послуг; — можливе зростання трансакційних витрат; — можливість банкрутства аутсорсингової компанії. |
| 2. Управлінські | |
| 1. Можливість зосередження основних ресурсів й уваги на основній діяльності, цілях компанії й на задоволенні потреб клієнтів.
2. Можливість вивільнення ресурсів для основного бізнесу й інших цілей; вивільнення резервного фонду основного капіталу. 3. Можливість поліпшення управління й контролю операційного управління (аутсорсингова компанія, звичайно, використовує сучасні принципи й форми управління та надає цю можливість менеджерам замовника). 4. Можливість зміцнення потенціалу росту й усунення ряду обмежень. 5. Можливість усунення ряду проблем з персоналом (відсутність проблем з відпустками, відсутністю через хворобу, небезпекою раптового звільнення ключових співробітників і т.д.). 6. Можливість спрощення реалізації нових ділових, управлінських і технологічних операцій та забезпечення їхнього негайного впровадження у структуру організації. |
1. Можливе зниження відповідальності за виконання конкретних функцій менеджментів у зв’язку з їхньою передачею на сторону.
2. Можливі проблеми з децентралізацією бюджетів та управлінських функцій. 3. Аутсорсинг може обмежувати управлінську гнучкість. 4. Погроза відриву керівної ланки від бізнес-практики. 5. Навчання чужих фахівців замість своїх (стосується також й технологічного). 6. Необхідність розробки спеціалізованих вимог до компаній аутсорсерам щодо надійності й закритості, а їхні клієнти, навпаки, повинні бути готовими до відкритості. |
| 3. Техніко-технологічні | |
| 1. Можливість доступу до технологій і рішень більше високого рівня.
2. Можливість використання спеціалізованих функцій, для виконання яких організація немає фахівців або ресурсів. 3. Одержати доступ до ресурсів, недоступних усередині самої компанії. 4. Можливість підвищити якість і надійність обслуговування (аутсорсингова компанія у рамках виконання контракту забезпечує гарантії й відповідає за якість виконуваних робіт). |
1. Небезпека зайвої концентрації подібних технологічних бізнес-процесів в одних руках.
2. Аутсорсинг може обмежувати техніко-технологічну гнучкість. |
| 4. Інституціональні | |
| Відсутність інституалізації операцій аутсорсингу на національному ринку розширює можливі характеристики інструментарію й особливості його використання для всіх учасників. | Відсутність законодавчого визначення й регулювання процесів аутсорсингу:
1. витік конфіденційної інформації; 2. не враховуються можливі негативні наслідки використання нематеріальних активів; 3. ускладнюється здійснення операцій міжнародного аутсорсингу; 4. можливе недотримання договірних відносин. |
Аутсорсинг широко використовується в практичній діяльності підприємств країн з розвинутою ринковою економікою (прикладами можуть бути такі компанії як: Dell, Nike, Ford, Compaq, General Motors, Chrysler), також застосовують в країнах, де ринкові відносини щойно сформовані і розвиваються, зокрема в Росії (наприклад Лукойл).
Узагальнюючи проведене дослідження можна зробити висновки, що аутсорсинг — новий прогресивний метод організації управління діяльністю, який полягає у передачі непрофілюючих функцій іншим виконавцям з певним організаційно-економічним і юридичним забезпеченням, який практично розвиває принцип спеціалізації в системі менеджменту підприємств.
Висновки
У висновку необхідно відзначити, що, як показало дослідження, аутсорсинг може бути використаний як окремий інструмент антикризового управління. Наприклад, у випадку різкого підвищення вартості якого-небудь ресурсу, візьмемо енергоресурси, у національній економіці України основні енергоємні операції можуть бути перенесені у треті країни або використані українські виробничі потужності, техніко-технологічні рішення для їхньої переробки (так звані давальницькі схеми), що дозволить найбільш повно використати існуючий потенціал. В умовах розвитку ринкової конкуренції, яка ускладнюється наслідками світової економічної кризи, кожний суб’єкт змушений займатися пошуками нових форм і методів ведення бізнесу, оптимізації управлінської системи, економії ресурсів тощо. У цьому сенсі, певний інтерес викликає, новий підхід до управління та прийняття організаційних рішень, який називають аутсорсингом. Крім того, на нашу думку, ефективність реалізації такого роду контрактів або окремих операцій, у першу чергу, буде залежати від розвитку транспортної і комунікаційної інфраструктури, а також удосконалювання інституціонального середовища регулювання поводження суб’єктів господарської діяльності при здійсненні такого роду трансакцій. Як проміжний висновок, необхідно відзначити, що для України характерним найближчим часом буде виконання операцій по контрактних замовленнях європейських й американських корпорацій у галузі офшорного програмування.
Список використаної літератури
- Денісова, Є. Обережно! Аутсорсинг персоналу [Текст] / Єлизавета Денісова // Охорона праці. — 2012. — № 12. — С. 54-55
- Дмитрук О.В. Перспективи використання аутсорсингу в стратегічному управлінні підприємствами сфери охорони здоров’я (на прикладі Житомирської області) // Вісник Київського інституту бізнесу і технологій. — 2013. — № 1. — С. 10-13
- Єфименко, М. Визначення договору аутсорсингу як однієї з форм взаємодії суб’єктів господарських правовідносин [Текст] / Марина Єфименко // Підприємництво, господарство і право. — 2013. — № 2. — С. 114-117
- Загородній А.Г. Аутсорсинг та його вплив на витрати підприємства [Текст] / А. Г. Загородній, Г. О. Партин // Фінанси України. — 2009. — № 9.- С.87-97
- Карлін М.І. Можливості застосування лізингу персоналу і аутсорсингу в Україні [Текст] / М. І. Карлін, О. В. Борисюк // Демографія та соціальна економіка. — 2011. — № 1. — С. 96-102
- Котляров И. Формы аутсорсинга в современной международной торговле // Мировая экономика и международные отношения. — 2011. — № 6. — С. 65-72
- Коток М.В. Прийняття рішення щодо аутсорсингу логістичних функцій торговельних підприємств [Текст] // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 4. — С. 117-122
- Крамаренко, Н. Аутсорсинг і аутстафінг, або Переваги і недоліки позаштатних працівників // Секретарь-референт. — 2011. — № 12. — С. 44-49
- Осетрова О. П. Стратегія управління діяльністю підприємства з використанням механізму аутсорсинга [Текст] / О. П. Осетрова // Вісник Київського інституту бізнесу і технологій. — 2012. — № 1. — С. 62-63
- Франчук В. Економічні переваги використання кадрового аутсорсингу при нагромадженні людського капіталу аграрних підприємств [Текст] / В. Франчук // Україна: аспекти праці. — 2011. — № 7. — С. 47-51
- Чумаченко М. Аутсорсинг у системі реалій глобалізації [Текст] : рецензія / М. Чумаченко // Економіка України. — 2011. — № 2. — С. 86-88