За останніх два десятиліття на світовому фінансовому ринку загалом і на ринку фінансових послуг зокрема відбулися значні структурні зрушення, що докорінно змінили умови та особливості їх функціонування.

Сучасна світова фінансово-економічна криза вкрай негативно вплинула на сектор фінансових послуг, і навіть якщо загроза виникнення системних проблем втратить гостроту, його наслідки достатньо глибокі, щоб стати визначальним чинником розвитку сектору в найближче десятиліття.

Сучасний розвиток міжнародних фінансових ринків у цілому забезпечується такими процесами, як:

—         посилення конкуренції на міжнародних фінансових ринках як серед позичальників, так і серед кредиторів, що дає поштовх для впровадження фінансових інновацій і в ряді випадків розвитку операцій зі значним рівнем ризику;

—         інтеграція міжнародних ринків капіталу за рахунок подальшої лібералізації руху капіталу в країнах, що розвиваються, та усунення бар’єрів для входження на національні фінансові ринки міжнародних фінансових установ, зменшення трансакційних витрат та удосконалення інформаційних систем;

—         конвергенція міжнародних фінансових ринків або злиття різних їхніх сегментів унаслідок постійного розвитку фінансових інновацій; формування фінансових холдингів універсального типу, що охоплюють своєю діяльністю всі сегменти фінансового ринку, внаслідок послаблення законодавчого розподілу різних видів фінансового бізнесу;

—         концентрація міжнародних фінансових ринків або злиття установ-кредиторів і організацій-позичальників, що звужує коло учасників глобального фінансового ринку та збільшує їхні фінансові потреби та можливості.

Зважаючи на поточні характеристики та тенденції розвитку глобального фінансового ринку, розглянемо більш детально, яким чином він слугує провідником економічних коливань у світі. Загалом такі коливання можуть ініціювати два принципові фактори — зовнішні щодо фінансових ринків (шоки на товарних ринках, наслідки економічної політики найбільших держав світу та ін.) і внутрішні, наявність яких зумовлена самою природою фінансових ринків.

Крім того, слід відзначити наявність певної асиметричності між рівнями розвитку фінансових ринків у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються. Це зумовлює, з одного боку, об’єктивну потребу національних економічних суб’єктів у співпраці з міжнародними фінансовими ринками та інтегрує національні фінансові ринки в глобальний фінансовий простір. Проте, з іншого боку, фінансова інтеграція між нерівними партнерами також здатна провокувати певні кризові явища.

Сьогодні наявні:

—         асиметрія між загальними розмірами національних фінансових ринків країн, що розвиваються, та обсягами міжнародного капіталу, який на них обертається. Зокрема, навіть на найбільших фінансових ринках країн, що розвиваються, різкий притік або витік іноземного капіталу може легко їх дестабілізувати;

—         асиметрія між валютною структурою зовнішніх боргів та внутрішніх активів. Як правило, зовнішні запозичення здійснюються у міжнародних валютах, тоді як внутрішні активи, принаймні частково, номіновані у національних валютах, що зумовлює постійні валютні ризики;

—         асиметрія між ступенем розвитку внутрішніх та міжнародних фондових ринків. Слабкість внутрішніх ринків зумовлює активізацію зовнішніх запозичень, гальмує розвиток довгострокових фінансових активів, обмежує використання механізмів хеджування ризиків;

—         асиметрія між термінами боргових зобов’язань, які пропонують національні та міжнародні фінансові інститути. Вона веде до зростання значних неузгоджень у термінах боргових зобов’язань для боржників, які не мають доступу до міжнародних ринків (наприклад, малі та середні фірми), та валютних неузгоджень для тих, хто його має.

Ризики глобальних фінансових ринків в основі своєї не нові. Новим є стрімке зростання обсягів різних компонентів та їхніх глобальних взаємодій, що може привести до більш складних системних ризиків. Тим важливіше й актуальніше стають технічні запити у відношенні сучасної, всесвітньої мережної системи, що ідентифікує й розраховує взаємні зобов’язання. Також вирішального значення набувають сучасні системи, що обслуговують платіжні потоки, торгівлю цінними паперами й зберігання цінних паперів. До можливостей лімітування ризиків належать діючі вимоги достатності капіталу, організовані офіційні ринки й об’єктивні вхідні бар’єри на ринки. До того ж важливіше стають різні види контролю, заборони на несанкціоноване використання складних інформаційних технологій, тверде штрафування за правопорушення, так само як і міжнародна кооперація. Однак, незважаючи на всі потенційно небезпечні моменти, переваги, які дає глобалізація фінансових ринків, переважують. Вирішальними при цьому є наступні передумови: по-перше, необхідна самодисципліна (у рамках глобалізації здійснюється управління за допомогою розумного офіційного спостереження), а по-друге — надійний вибір партнерів (тільки інститут найвищого класу із всеохоплюючим набором фінансових продуктів і відповідних конфігурацій інформаційних технологій може розглядатися як партнер).

Але незважаючи на те що глобалізація об’єктивно стала невід’ємним аспектом ведення бізнесу на світових фінансових ринках і учасники ринків асоціюють із цим процесом найвищий ступінь складності, більшу частку постійних витрат, високі вимоги до фахівців і дуже тверде конкурентне середовище, питання про ступінь привабливості глобального ведення бізнесу для більшості неоднозначний. Чим глобалізованіша країна тим менший обсяг функцій держави вирішується на національному рівні. Повна глобалізація фінансів призведе до перенесення більшості функцій держави щодо регулювання фінансовою сферою країни на глобальний рівень, тому важливим є визначення тих функцій, які лишатимуться прерогативою держави.

Отже, можемо зробити такі висновки щодо особливостей сучасних ризиків міжнародного фінансового ринку:

—         поглиблення відриву фінансової сфери світової економіки від її реального сектору та випереджувальний розвиток операцій лише спекулятивної спрямованості;

—         поглиблення інтеграції національних фінансових ринків країн, що розвиваються, до глобального фінансового ринку за наявності різких відмінностей у рівні їхнього розвитку;

—         брак ефективних механізмів наднаціонального регулювання діяльності міжнародних фінансових ринків та орієнтація політики розвинутих країн на поглиблення лібералізації міжнародних фінансових операцій, що зумовлюють стихійний характер розвитку фінансових ринків у глобальному середовищі та створюють підґрунтя для різких коливань їхньої кон’юнктури.

Список літератури

1. Бурий К.П. Економічна сутність фінансових ризиків / // Науковий вісник Національного університету біоресурсів  і природокористування України. Серія: Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. – 2011. — Вип. 168, ч.1.
2. Войтенко О.М. Актуальні питання сучасного розвитку міжнародного ринку фінансових послуг // Економічний простір. – 2011. – №46. – с. 5-13
3. Простебі Л. І. Особливості сучасного розвитку глобального фінансового ринку як середовища поширення економічних коливань // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Міжнародні відносини. – 2010. — №26. – с. 153-159