Структура та органи управління Національного Банку України
Вступ.
Розділ 1. Місце НБУ в банківський системі України.
1.1. Незалежність НБУ.
1.2. Подвійна правова природа НБУ.
1.3. Спеціальна правоздатність НБУ.
1.4. Структурна будова НБУ, принцип централізації з вертикальним підпорядкуванням.
Розділ 2. Органи управління НБУ.
2.1. Правовий статус голови НБУ.
2.2. Правовий статус ради НБУ
2.3. Правовий статус правління НБУ.
Розділ 3. Функції НБУ.
3.1. Грошово-кредитна політика.
3.2. Інші функції НБУ.
Висновки.
Список використаних джерел.
Вступ
Актуальність теми. Національний банк України виконує всі функції, притаманні центральному банку держави. Національний банк України для досягнення своїх цілей використовує відповідні інструменти, які за механізмом своєї дії діляться на прямі та непрямі.
З прийняттям Конституції України вперше з'явилася модель законодавчої основи функціонування Національного банку України, як органу, що здійснює регуляторне державне управління банківською системою. Надійність функціонування в державі незалежного Національного банку дала можливість закріпити в Законі України «Про Національний банк України» його правовий статус. Національний банк в Україні — один із найважливіших інститутів держави, діяльність якого базується на широких конституційних засадах.
Правовідносини у сфері діяльності центрального банку стали об'єктом дослідження таких провідних учених, як Л. Воронова, А. Селіванов, В. Кротюк, О. Орлюк, І. Заверуха, Л. Єфімова, Г. Тосунян, А. Екмалян, О. Олейник та ін. Національний банк визначений законодавством як особливий орган державного управління, тому слід також базуватися на теоретичних розробках і положеннях представників науки адміністративного права: Ю. Шемшученко, В. Цвєткова, В. Авер'янова, Є. Кубко, Ю. Тихомирова, В. Афанасьева та ін.
Метою цієї роботиє аналіз ступеня наукового розроблення даного питання, дослідження діяльності Національного банку України як особливого органу державного управління, визначення його місця в системі органів держави, формування власних висновків щодо цього питання.
Об’єктом дослідженняє структура Національного банку України.
Предметом дослідженняє органи управління НБУ та їх вдосконалення.
Розділ 1. Місце НБУ в банківський системі України
1.1. Незалежність НБУ
Питання про незалежність Національного банку України останніми роками постало як одне з найгостріших на шляху розбудови банківської системи і визначення статусу цього органу. Як одне із найбільш дискусійних воно доволі широко висвітлено в науковій юридичній та економічній літературі, де розглядається статус центрального банку країни, а також у засобах масової інформації та ін. Здебільшого при цьому висловлюються ті точки зору, що центральний банк має бути незалежним органом, однак повною мірою зміст незалежного його статусу не розкривається, хоча зрозуміло, що бути банком держави і водночас бути від неї абсолютно незалежним неможливо, і зміст незалежності має бути розкритий не просто її декларуванням, а чітким формулюванням конкретних змістовних елементів незалежного статусу центрального банку. Ці проблемні питання поєднуються із необхідністю оцінки відносин держави і Національного банку України в цілому. Розуміючи, що абсолютної відповіді на це питання в рамках короткої статті дати не можна, оскільки дискусія про незалежність НБУ зачіпає широке коло питань, хотілося б відслідкувати лише деякі моменти незалежності НБУ, зокрема у питанні про золотовалютні резерви, здійснюваних ним функцій і якщо не відповісти на це складне питання, то бодай віднайти нові підходи у актуальній і складній науковій дискусії[1].
Питання незалежності Національного банку України неодноразово ставали предметом наукового дослідження і з цього приводу вже висловлено чимало думок (досить ґрунтовно розглянуті ці питання в роботах вчених-юристів В. Л. Кротюка, О. П. Орлюк, Ю. В. Ващенко та ін.), а також в економічній науці.
Але і в науковій літературі, і в практиці дискусію навколо цієї проблеми навряд чи можна вважати закінченою — вона постає знову і знову.
Закон також визначає основи економічної самостійності НБУ (ст. 4), які є одним із проявів незалежності Національного банку України, а також встановлює гарантії невтручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку (ст. 53). Зокрема встановлено, що Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим Законом випадках — також за рахунок Державного бюджету України; є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні; він не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання; також НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання[2].
1.2. Подвійна правова природа НБУ
Правовий статус, принципи організації і діяльності, завдання, функції, повноваження Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».
Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.
Національний банк, як і будь-який центральний банк іншої країни, є особливим органом. Це зумовлено особливим правовим статусом Національного банку. Проблема правового статусу центрального банку залишається в центрі уваги науковців. На думку О. Лукашева, правовий статус поєднує два елементи: внутрішній (функціонально-регулятивний), який визначає особливості участі НБУ в управлінні, регулюванні певного об'єкта (грошового обігу) відповідно до функцій банку у законодавчо встановлених формах, та зовнішній як особливий центральний орган державного управління в системі органів держави і як рівень його незалежності.[3]
На нашу думку, визначене Законом України «Про Національний банк України» юридичне поняття Національного банку як особливого центрального органу державного управління, що виключає його із системи органів державної виконавчої влади, є найбільш універсальною категорію для виділення спеціальної правосуб'єктності Національного банку в банківській системі.
Крім того, НБУ можна вважати контролюючим органом щодо сплати зазначеного вище обов'язкового платежу. Відповідно до частини третьої ст. 26 та ст. 27 Закону «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» НБУ здійснює перевірку повноти сплати банками збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та має право застосовувати до порушників заходи впливу, передбачені законодавством України.
Отже, НБУ є органом державного управління, на який законодавством покладено обов'язок сприяти ефективному функціонуванню Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також здійснювати контроль за сплатою банками загальнодержавного збору до цього Фонду.
Значення Національного банку, його основна роль у системі суб'єктів при фінансово-правовому регулюванні банківської діяльності визначається конституційною нормою-принципом щодо його основної функції. Так, відповідно до Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави. Офіційною грошовою одиницею України є гривня, формою вираження якої виступають банкноти і монети Національного банку України як єдиний законний засіб платежу на території нашої держави[4].
1.3. Спеціальна правоздатність НБУ
Завдання, які стоять перед НБУ, визначають його роль та місце в економічній системі України. Як і центральні банки інших країн із ринковою економікою, НБУ покликаний бути емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом державного регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки; здійснюючи набір конкретних функцій та операцій, впливати на всі сторони економічного життя країни і передусім забезпечувати стабільність національної грошової одиниці. НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної Ради. Згідно із Законом «Про Національний банк України» органи законодавчої і виконавчої влади не мають права втручатися у виконання Національним банком функцій, передбачених законодавством. Згідно з Конституцією Національному банку надано право законодавчої ініціативи. НБУ підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення та звільнення Голови НБУ і формування Ради НБУ. Голова НБУ інформує Президента та Верховну Раду про діяльність Національного банку та стан грошово-кредитного ринку в державі.
НБУ взаємодіє з Кабінетом Міністрів, проводить із ним взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики і загальнодержавної економічної політики, підтримує економічну політику уряду, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. Водночас НБУ заборонено надавати прямі кредити уряду як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування дефіциту державного бюджету України. НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання. Протягом усього періоду своєї діяльності Національний банк мав нерозподілені прибутки, які перераховувалися Міністерству фінансів України і використовувались на фінансування потреб держави.
Важливе значення в закріпленні статусу Національного банку України має його підконтрольність та підзвітність Верховній Раді України. Це означає, що призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України; Президент України призначає та звільняє половину складу Ради НБУ; Верховна Рада призначає та звільняє половину складу Ради НБУ; Президенту та Верховній Раді двічі на рік надається інформація про стан грошово-кредитного ринку в державі.
Таким чином, з точки зору публічного призначення та наявності державно-владних повноважень, Національний банк України можна охарактеризувати як особливий орган держави з управління грошово-кредитною сферою, що узгоджується з позицією вчених-адміністративістів.
Разом із тим Національний банк України є також банківською установою, якій притаманні певні ознаки господарюючого суб'єкта. Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій має право здійснювати такі операції для досягнення передбачених законодавством цілей:
• надавати кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування;
• надавати кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;
• здійснювати дисконтні операції з векселями і чеками; купувати та продавати на вторинному ринку цінні папери;
• відкривати власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і вести рахунки банків-кореспондентів;
• купувати та продавати валютні цінності з метою монетарного регулювання;
• зберігати банківські метали, а також купувати та продавати банківські метали;
• видавати гарантії та поруки;
• виконувати операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними.
Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку, однак існує внутрішнє протиріччя між статтями 4 та 15 Закону «Про Національний банк України», які передбачають здійснення видатків центрального банку за рахунок власних доходів, а також порядок відрахувань доходів до Державного бюджету України. Таким чином, Національний банк України об'єктивно не може звільнитися від діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Виконання НБУ загальнодержавних завдань, що стоять перед ним, та наявність особливого публічно-правового статусу, визначеного Конституцією України, неминуче приводять до висновку про особливий податковий статус центрального банку і неможливість його оподатковування в загальному порядку. Віднесення НБУ до числа платників податків є недоцільним, оскільки порушує принцип його економічної незалежності, перешкоджає належному виконанню всіх завдань, покладених на нього законодавством України, в тому числі забезпечення економічної безпеки держави, та не відповідає світовій практиці вирішення даного питання.[5]
1.4. Структурна будова НБУ, принцип централізації з вертикальним підпорядкуванням
Структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.
Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує статути та положення.
Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.
На сьогодні існуючу організаційну структуру Національного банку України можна розглядати в наступних розрізах:
• Центральний апарат Національного банку України;
• Підрозділ при Національному банку України;
• Філії (територіальні управління) Національного банку України;
• Структурні одиниці (підрозділи) і спеціалізовані підприємства Національного банку України.
Структуру банку можна визначити як взаємодію органів управління різного рівня із функціональними підрозділами у процесі обґрунтування, розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень. Раціональність та оптимальність структури банківської установи є необхідною передумовою ефективної діяльності банку. Зазначені фактори відчутно впливають на оперативність і правильність прийняття рішень керівництвом різних ланок менеджменту, оптимізацію процесу документообігу, і як наслідок — на фінансові результати діяльності.
Правильно побудована структура банку; її вчасна трансформація до зовнішніх та внутрішніх умов і факторів, які постійно змінюються; розподіл функціональних обов'язків, прав та завдань між відповідальними особами, структурними підрозділами банківської установи, здійснений за принципами ефективності; правильність визначення кількості та розмірів структурних підрозділів тощо є важливими умовами не лише ефективної діяльності банку, а й якісної реалізації його місії та стратегії. Несвоєчасне виявлення та усунення недоліків, викликаних нераціональністю або неоптимальністю організаційної структури банку, може стати причиною його неефективної роботи, виникнення кризових ситуацій або кризового стану незалежно від того, до якої групи (за обсягом активів) належить банк — до найбільших, великих, середніх чи малих.[6].
Вищим органом управління Національного банку є Рада Національного банку України. Керівним органом Національного банку є Правління Національного банку України.
Рада Національного банку складається з чотирнадцяти осіб.
Президент призначає сім членів Ради Національного банку, до складу яких входить Голова Національного банку за посадою, шляхом прийняття відповідного Указу. Призначення членів Ради Національного банку проводиться Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної Постанови.
Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.
Голова Національного банку України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на 5 років.
Серед основних ускладнень, які виникають у зв'язку з модернізацією структури, виділимо такі:
• відволікання окремих працівників від виконання постійних обов'язків;
• необхідність відповідної перепідготовки персоналу банківської установи;
• потреба у внесенні змін до внутрішніх положень та процедур, посадових обов'язків працівників;
• необхідність налагодження інформаційних потоків між відповідними підрозділами[7].
Розділ 2. Органи управління НБУ
2.1. Правовий статус голови НБУ
Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років. У разі незатвердження Верховною Радою України кандидатури, запропонованої Президентом України, питання керівництва Національним банком, а також порядок внесення нової кандидатури регулюються Законом України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України».
Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів. Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України у таких випадках:
1) закінчення строку повноважень;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;
3) у зв'язку з заявою про відставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;
4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою;
5) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;
6) за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень.
Голова Національного банку:
1) керує діяльністю Національного банку;
2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;
3) головує на засіданнях Правління Національного банку;
4) підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;
5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;
6) видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;
7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до цього Закону;
8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.
Голова Національного банку має одного першого заступника та трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національного банку.
Директори департаментів Національного банку призначаються та звільняються з посади Головою Національного банку відповідно до законодавства України про працю[8].
2.2. Правовий статус ради НБУ
Рада Національного банку Повноваження Ради Національного банку:
1) відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;
2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;
3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;
4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;
5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;
6) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;
7) затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;
8) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;
9) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:
— методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;
— окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;
— політики курсоутворення та валютного регулювання;
— розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;
— вдосконалення платіжної системи;
— інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;
10) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;
11) з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:
а) диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;
б) лімітів позабалансових зобов'язань;
в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;
г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;
д) мінімального розміру золотовалютних резервів;
є) з інших питань, віднесених до її компетенції[9].
Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.
Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення з яких є обов’язковими для Правління Національного банку.
У разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які є обов'язковими згідно з цим Законом, Рада Національного банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій.
До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.
Строк повноважень членів Ради Національного банку — сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою[10].
Припинення повноважень членів Ради Національного банку відбувається у зв'язку із закінченням строку їхніх повноважень або у разі:
а) власного бажання, за умови подання письмової заяви;
б) припинення їхнього громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;
в) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;
г) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісти відсутньою.
Повноваження призначеного складу Ради Національного банку достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що виконання Основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність грошової одиниці України. У цьому разі Президент України та Верховна Рада України зобов'язані кожен звільнити своїх представників та призначити новий склад Ради Національного банку. Президент України звільняє членів Ради Національного банку, призначених ним, шляхом прийняття відповідного Указу, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. Верховна Рада України звільняє членів Ради Національного банку, призначених нею, шляхом прийняття відповідної Постанови за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, але не раніше ніж через один рік з дня призначення.
Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного банку достроково припиняються у зв'язку з його відставкою або при звільненні його з посади за інших причин, визначених цим Законом.
Члени Ради Національного банку здійснюють свої функції на громадських засадах. Членам Ради Національного банку оплачуються витрати, понесені у зв'язку із виконанням ними повноважень відповідно до Регламенту Ради Національного банку.
Внутрішні питання організації діяльності Ради Національного банку, порядок діловодства та інші питання визначаються Регламентом, який затверджується на засіданні. Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення Ради Національного банку здійснюються Національним банком за рахунок його кошторисних витрат.
Засідання Ради Національного банку проводяться не менше одного разу на квартал. Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України. Члени Ради Національного банку сповіщаються про засідання не пізніше як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом. Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше десяти її членів. Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку, а у разі відсутності — його заступник, відповідно до Регламенту. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос. На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької діяльності, науковці та інші фахівці. Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу[11].
У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому цим Законом.
Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на засіданні. Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад грошово-кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4-8, 11 статті 9 цього Закону є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку.
Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь. Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. У разі коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку, воно вважається таким, що не набрало чинності. У разі коли рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія зупиняється на період розгляду Правлінням Національного банку відкладального вето.
Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю відповідно до закону. Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із здійсненням ними своїх повноважень відповідно до Регламенту[12].
2.3. Правовий статус правління НБУ
Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.
Правління Національного банку: 1) приймає рішення:
• щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;
• про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;
• про зміну процентних ставок Національного банку;
• про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;
• щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;
• про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;
• щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;
• щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку;
• про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;
• про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;
• про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;
• про встановлення економічних нормативів для банків;
• про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;
• про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
• про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;
• про участь у міжнародних фінансових організаціях;
• про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;
• щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);
2) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; на вимогу Ради Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань;
3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;
4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;
5) установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;
6) видає нормативно-правові акти Національного банку;
7) затверджує Регламент Правління Національного банку[13].
Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.
Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.
Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається його Регламентом[14].
Розділ 3. Функції НБУ
3.1. Грошово-кредитна політика
Головним завданням НБУ у сфері грошово-кредитної політики є збереження фінансової стабільності в країні як головної передумови забезпечення економічного зростання та підвищення добробуту населення. Досягнення цієї мети потребуватиме від Національного банку продовження виваженої монетарної політики. Вона й надалі має бути спрямована, з одного боку, на контролювання темпів інфляції (річне значення якої не повинно перевищувати відповідний програмний показник), а з другого — на створення монетарних передумов для підтримання процесів економічного зростання, що потребуватиме забезпечення зростаючого попиту на гроші з боку суб'єктів господарювання.
Пріоритетним напрямом грошово-кредитної політики НБУ залишається стабільність гривні, її обмінного курсу в поєднанні зі збільшенням обсягів міжнародних резервів. Грошово-кредитна політика формуватиметься на основі поточного прогнозу позитивного сальдо торгівельного балансу, зростання прямих іноземних інвестицій та надходжень від приватизації, позитивної динаміки інших макроекономічних та монетарних індикаторів. Національний банк підтримувати динаміку стабільного курсу гривні на економічно обґрунтованому рівні, яка б сприяла розвитку експорту, а відтак і економічному зростанню, але не впливала б на фінансову стабільність та інфляцію.
Важливою передумовою подальшого розвитку центрального банку країни та банківської системи має бути прискорення темпів реструктуризації та ринкової трансформації реального сектору б економіки як головного чинника підвищення ефективності та прибутковості виробництва, що стимулюватиме зростання грошових доходів суб'єктів господарювання і заощаджень населення.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.
Як і центральні банки інших країн з ринковою економікою, НБУ покликаний бути емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом державного регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки; здійснюючи набір конкретних функцій та операцій, впливати на всі сторони економічного життя країни і передусім забезпечувати стабільність національної грошової одиниці. Задля цього НБУ як центральний банк держави здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.
НБУ належить виключне право введення в обіг (емісії) банкнот і монет. Національний банк розробляє дизайн грошових знаків, встановлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу територіальних управлінь НБУ на замовлення комерційних банків.
Функція НБУ як банку держави полягає в тому, що він зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, бере участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплати доходу за ними. НБУ виконує роль фінансового консультанту уряду.
Як головний орган валютного регулювання і контролю НБУ видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій з валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку. З метою забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної грошової одиниці НБУ проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Згідно з основними засадами грошово-кредитної політики НБУ здійснює формування золотовалютних резервів і управляє резервами, складає платіжний баланс, здійснює його аналіз і прогнозування[15].
НБУ забезпечує безперебійну роботу платіжної системи, встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб, відіграє провідну роль у процесі створення та впровадження системи електронних платежів (СЕП). Із січня 1994 р. Національний банк України запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних комп'ютерних технологій, до якої нині залучена вся банківська система України. Створені регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві. НБУ організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через СЕП, бере участь у здійсненні розрахунків, гарантує надійність і безпеку СЕП, здійснює нагляд за платіжною системою, реалізує програму розвитку національної системи масових електронних платежів.
Одна з важливих функцій НБУ — представляти інтереси України у взаємовідносинах із центральними банками інших держав, з міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співробітничає з Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку, Банком міжнародних розрахунків у Базелі, центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччини, Фінляндії, США, а також з провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у міжнародній практиці систем розрахунків та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, має кореспондентські відносини з понад 40 іноземними банками[16].
Згідно із законом України «Про Національний банк України» НБУ виконує такі функції:
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд;
9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
21) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом[17].
3.2. Інші функції НБУ
Національний банк України є:
• центральним банком країни;
• емісійним центром країни;
• органом валютного регулювання та контролю;
• органом регулювання банківської діяльності;
• кредитором останньої надії;
• фінансовим агентом уряду;
• організатором міжбанківських розрахунків.
Основною функцією Національного банку України, як центрального банку держави, є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.
Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. З введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення банків. Національний банк створює і організує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку.
Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.
У сфері валютного регулювання Національний банк:
• здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;
• складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
• визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
• видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
• визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.
У сфері валютного контролю Національний банк:
• здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;
• забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.
На Національний банк покладено функцію банківського нагляду та контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, додержанням економічних нормативів, установлених Національним банком, та власних нормативних актів. Для захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк установлює для банків такі обов'язкові економічні нормативи:
• показники капіталу банку;
• платоспроможність;
• співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;
• показники ліквідності банку;
• максимальний розмір ризику на одного позичальника.
Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком
Для підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк видає банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних із структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України видає банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків. Рефінансування банків здійснюється через аукціони (з 1994 року), що забезпечує створення рівноправних умов доступу банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит (з 1996 року) та операції репо під заставу державних цінних паперів (з 1997 року).
Національний банк організовує і здійснює через уповноважені банки касове обслуговування державного бюджету України. У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування з бюджету здійснюється в межах наявних коштів. Законом України «Про Національний банк України» Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. До 1995 року надання прямих кредитів для покриття дефіциту державного бюджету здійснювалося Національним банком України в межах, встановлених Верховною Радою України при затвердженні державного бюджету на відповідний рік. Після введення у другій половині 1995 році механізму покриття дефіциту бюджету лише шляхом випуску державних цінних паперів, на Національний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій.
Із січня 1994 року Національний банк відповідно до покладених на нього функцій створив і запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз, та захист від несанкціонованого втручання. Нині банківські установи працюють в системі електронних міжбанківських розрахунків (СЕП) Національного банку України за однією із 7 моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку[19].
Висновки
Проведений аналіз дозволяє зробити такий висновок: з позицій традиційного підходу до визначення органів держави та виходячи із змісту чинного законодавства не можна однозначно визначити місце Національного банку України в діючій системі органів держави. Національний банк України — особливий орган, що поєднує в собі ознаки особливого органу держав-ного управління з окремими елементами господарюючого суб'єкта (юридичної особи).
Національний банк України — Центральний банк України, єдиний емісійний центр держави, державний орган грошово-кредитного та валютного регулювання, нагляду за комерційними банками; особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією та Законом України Національний банк України виконує всі функції притаманні центральному банку держави. Для досягнення своїх цілей НБУ використовує відповідні інструменти, які за механізмом своєї дії діляться на прямі і непрямі.
До прямих інструментів грошово-кредитної політики відносять обмеження розмірів процентних ставок, встановлення агрегованої та індивідуальної кредитної межі, визначення правил розміщення кредитів для окремих фінансових інститутів, резервні вимоги.
Непрямі інструменти грошово-кредитної політики можуть тільки побічно впливати на монетарні кредитні агрегати всієї банківської системи. Основні з них — це операції на відкритому ринку, договори про зворотний викуп цінних паперів, вільні кредитні аукціони, переговори та попередження, а також ряд інших.
Головним завдання НБУ у сфері грошово-кредитної політики є збереження фінансової стабільності в країні, як головної передумови забезпечення економічного зростання та підвищення добробуту населення. Досягнення цієї мети потребуватиме від Національного банку продовження виваженої монетарної політики. Вона й надалі має бути спрямована, з одного боку на контролювання темпів інфляції, а з другого — на створення монетарних передумов для підтримання процесів економічного зростання, що потребуватиме забезпечення зростаючого попиту на гроші з боку суб'єктів господарювання.
Пріоритетним напрямком грошово-кредитної політики НБУ залишається стабільність гривні, її обмінного курсу в поєднанні зі збільшенням обсягів міжнародних резервів. Грошово-кредитна політика формуватиметься на основі поточного прогнозу позитивного сальдо торгівельного балансу, зростання прямих іноземних інвестицій та надходжень від приватизації, позитивної динаміки інших макроекономічних та монетарних індикаторів. Національний банк повинен підтримувати динаміку стабільного курсу гривні на економічно обґрунтованому рівні, яка б сприяла розвитку експорту, а відтак і економічному зростанню, але не впливала б на фінансову стабільність та інфляцію.
Важливою передумовою подальшого розвитку центрального банку країни та банківської системи має бути прискорення темпів ре структуризації та ринкової трансформації реального сектору економіки як головного чинника підвищення ефективності та прибутковості виробництва, що стимулюватиме зростання грошових доходів суб'єктів господарювання і заощаджень населення.
Список використаних джерел
- Адамик Б. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник для студ. вузів/ Богдан Адамик,. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.
- Банківське право: Навчальний посібник/ Олександр Олександрович Качан,; М-во освіти і науки України; Нац. акад. внутр. справ України. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 287 с.
- Близнюк О. Юридичні особливості діяльності Національного банку України з управління грошовим обігом //Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 4. — C. 119-122.
- Ветрова І. Національний банк України: питання незалежності і управління золотовалютними резервами //Юридична Україна. — 2007. — № 8. — C. 30-35
- Латковська Т. Національний банк України — особливий центральний орган державного управління //Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 9. — C. 21-24.
- Любунь О. С. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник для студ. вузів/ О. С. Любунь, В. С. Любунь, І. В. Іванець; М-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права "Крок". — К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 351 с.
- Міщенко В. Центральні банки: організаційно-правові засади: учбовий посібник/ Володимир Міщенко, Володимир Кротюк,. — К.: Знання, 2004. — 372 с.
- Нестеренко М. Роль Національного банку України в системі грошово-кредитного регулювання //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2005. — № 1. — C. 187-191.
- Операції комерційних банків: Навч. посіб./ Раїса Коцовська, Віра Ричаківська, Галина Табачук, Микола Вознюк; Нац. банк України; Львівский банківський ін-т . — 3-є вид.. — К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. — 500 с.
- Основи банківської справи: Навчальний посібник/ Іван Прокопенко, Віктор Ганін, Вікторія Соляр, Сергій Маслов,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 409 с.
- Поліщук Т. Типологія заходів впливу Національного банку України //Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 12. — C. 115-118.
- Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України //Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2001. — № 2. — C. 37-51
- Старинський М. Становлення та розвиток повноважень Національного банку України як головного фінансового органу держави //Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 3. — C. 53-56.
- Тригуб В. Таємниці Нацбанку України //Музеї України. — 2007. — № 5. — C. 25
- Чернадчук В. Щодо бюджетних повноважень Національного банку України //Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 7. — C. 84-87.