Вступ

Актуальність теми. Виборчу кампанію можна визначити як здійснення будь-якої діяльності з метою отримання підтримки для кандидатів або політичних партій на виборах. Має вона свої позитивні й негативні аспекти. Позитивним є те, що така діяльність має на меті збільшення шансів перемоги на виборах конкретних кандидатів, а негатив полягає в тому, що такі дії зорієнтовані на зменшення шансів суперників.

В умовах докорінних перетворень українського суспільства і держави, виборчий процес відіграє одну з головних ролей у формуванні стратегічного курсу і поточної політики, співвідношенні сил між гілками влади та у складі політичної еліти. Обрання депутатів породжує відповідальність цих державних чиновників перед народом. Тому аналіз засобів формування політичної еліти українського суспільства являє собою політологічну проблему, наукове висвітлення якої забезпечує розуміння сукупності перетворень, які відбуваються в суспільстві.

Метою даної роботи є аналіз та розкриття сутності структури та базові принципи функціонування предвиборчих штабів.

Окремі аспекти представленої проблеми, які стосуються особливостей застосування виборчих технологій знайшли своє відображення в публікаціях українських, російських та зарубіжних фахівців. Серед них необхідно відмітити цікаві дослідження О. Бабич-Декань, Г. Грачова, Д. Джабасова, О. Карпухіна, М. Побокіна та І. Шкурата, які в своїх працях докладно аналізують використання засобів політичної реклами, пропаганди та ПР-технологій з метою впливу на громадську думку. На окрему увагу заслуговують статті М. Дем’яненка та Н. Римара, в яких розкриваються особливості інформатизації виборчих процесів загалом та застосування інформаційних технологій на українських теренах зокрема [6, с. 19]. Крім того, характеристиці маніпуляційних впливів у системі політичних технологій присвячені дослідження вітчизняних науковців В. Бебика, А Куліша та В. Королька. Гідну увагу проблемі стратегії й тактики комунікацій із громадськістю, а також питанням класифікації чистих та брудних виборчих технологій приділяли такі російські дослідники, як А. Бєлєнкова, Б. Борисов, А.Ковлер, А. Максимов, Д. Ольшанский тощо.

Об’єктом роботи є PR у політичній діяльності.

Предметом роботи виступає структура та базові принципи функціонування предвиборчих штабів.

РОЗДІЛ I. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕДВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ

1.1. Організаційна структура комітету/штабу з проведення передвиборчої кампанії

Виборче законодавство України визначає коло суб’єктів виборчого процесу, а суміжні галузі права, зокрема ті, в яких встановлюється відповідальність за порушення виборчого законодавства, передбачають наявність значної кількості учасників виборчого процесу, які безпосередньо впливають на хід організації та проведення виборів. Розмежування суб’єкта й учасника виборчого процесу відбувається в правовому оформлені та наділенні особливими процесуальними правами та обов’язками перших нормами виборчого права України.

Склад суб’єктів і учасників виборчого процесу не є постійним, він може змінюватись у зв’язку зі зміною виборчого законодавства, типу виборчої системи та рівня їх демократичного змісту.

Основу організаційної структури комітету/штабу з проведення передвиборчої кампанії:

• Кандидат
• Голова комітету з проведення передвиборчої кампанії
• Менеджер передвиборчої кампанії
• Скарбник
• Відповідальний за збирання коштів
• Відповідальний за планування
• Виконавчий директор
• Відповідальний за агітаційні матеріали і політичну рекламу
• Відповідальний за плакати і стенди
• Відповідальний за інформаційно-аналітичну діяльність
• Відповідальний за проведення передвиборчого обходу виборців
• Відповідальний за визначення настроїв виборців і забезпечення присутності виборців
• Відповідальний за зв’язок із громадськістю
• Добровільні помічники [22, c. 190]

Менеджер передвиборчої кампанії. Різні за рівнем передвиборчі кампанії вимагають різного кадрового забезпечення. Однак в усіх без винятку кампаніях необхідна посада менеджера передвиборчої кампанії. Хороший менеджер бере на себе всі організаційні функції і тим самим дозволяє кандидату цілком зайнятися його головною справою — виголошувати промови, проводити зустрічі з виборцями, давати інтерв’ю і прагнути в стислий термін довести основну ідею кампанії до максимального числа виборців. Менеджер передвиборчої кампанії повинен користуватися повною довірою кандидата. Крім того, у комітеті з проведення передвиборчої кампанії можуть бути й інші посади.

Керівник аналітичного сектора. Керівник аналітичного відділу відповідає за обґрунтованість і ретельну підготовку всіх основних положень платформи кандидата. Погляди кандидата повинні бути чітко і логічно викладені, ґрунтуватися на здорових припущеннях, джерелах і точних фактах, що заслуговують довіри. Керівник аналітичного сектора повинен бути готовим інформувати засоби масової інформації і широку громадськість про платформу кандидата.

Керівник агітаційно-пропагандистського сектора. Керівник агітаційно-пропагандистського сектора відповідає за розробку гасел і закликів для передвиборчої кампанії, що по-різному виражають генеральну лінію кампанії з урахуванням особливостей різних груп виборців. В обов’язки керівника агітаційно-пропагандистського сектору звичайно входить написання текстів промов, створення плакатів, видання брошур і поширення інших пропагандистських матеріалів.

Прес-секретар. Прес-секретар відповідає за щоденні контакти кандидата з представниками засобів масової інформації. Крім того, він дає відповіді на питання, які вимагають пояснень і на які кандидат не встигає відповісти особисто.

Керівник сектора планування. Керівник сектора планування відповідає за складання графіка роботи кандидата і планування всіх заходів. Керівник сектора планування — єдина людина в команді кандидата, яка має право приймати запрошення і давати згоду на участь у різних заходах від імені кандидата.

Керівник сектора матеріально-технічного забезпечення. Керівник сектора матеріально-технічного забезпечення відповідає за матеріально-технічне забезпечення передвиборчої кампанії, включаючи організацію перевезень, розміщення в готелях, проведення громадських заходів, мітингів і прес-конференцій.

Особистий помічник. Особистий помічник відповідає за те, щоб кандидат мав усе необхідне для роботи. Наприклад, він стежить за тим, щоб кандидат не переплутав тексти промов, надає кандидату необхідну інформацію про тих осіб чи громадські групи з якими йому потрібно буде зустрітися, забезпечує кандидата необхідними ліками і навіть чистою сорочкою, якщо потрібно швидко переодягтися.

Координатор активістів. Координатор активістів відповідає за відбір, підготовку, керівництво і моральний настрій безлічі добровільних помічників, готових пожертвувати своїм часом для участі в передвиборчій кампанії кандидата.

Офіс-менеджер. Офіс-менеджер відповідає за роботу штаб-квартири передвиборчої кампанії. У деяких випадках він може допомогти в організації внутрішньої взаємодії, передаючи інформацію між різними членами команди.

Фінансовий директор. Фінансовий директор чи керівник збирання коштів для проведення передвиборчої кампанії відповідає за залучення матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для фінансування заходів кампанії.

Скарбник. Скарбник є головним бухгалтером кампанії, він відповідає за правильність надходження фінансових коштів, оплату рахунків і стежить за дотриманням бюджету. Скарбник повинен у будь-який момент часу знати точний стан прибуткових і видаткових статей балансу на той випадок, якщо раптова зміна ситуації вимагатиме перенацілювання фінансових ресурсів.

Юрисконсульт. У ролі юрисконсульта кампанії звичайно виступає досвідчений юрист або фахівець в області законодавства з виборів, який стежить за тим, щоб усі заходи кампанії і дії її учасників не виходили за рамки закону. Юрисконсульт може заявляти офіційний протест з приводу недійсних бюлетенів, інших порушень, помічених у ході передвиборчої кампанії [14, c. 63-64].

Залежно від масштабів і потреб конкретної передвиборчої кампанії, ті посади в комітеті з проведення кампанії, що вимагають виконання подібних обов’язків, найчастіше або поєднуються, або скорочуються. Наприклад, офіс-менеджер може одночасно виконувати обов’язки відповідального за роботу з активістами, а керівник аналітичного сектора може в ході компанії взяти на себе обов’язки керівника агітаційно-пропагандистського сектора і прес-секретаря.

1.2. Організація взаємодії з добровільними помічниками

Існує тенденція перетворення загальнонаціональних політичних організацій у складні централізовані структури, що занадто часто не надають значення роботі місцевих організацій і участі в роботі активістів. Здатність місцевої партійної організації відбирати, захоплювати і заохочувати за гарну роботу відданих справі активістів — добровольців, які беруть участь майже у всіх заходах місцевої партійної організації, має важливе значення для досягнення успіху.

Чому люди стають активістами?

У політичні партії входять різні групи людей, які поділяють однакову точку зору й мають однакові ідеологічні переконання. Активісти добровільно беруть участь у роботі політичної партії в силу цілого ряду причин: вони знають кандидата, підтримують політичну платформу партії або хочуть більше довідатися про політичний процес. Усіх їх поєднує бажання змін. Активістами в політичній боротьбі люди можуть стати з багатьох причин, що можуть бути умовно розділені на три категорії:

1) Соціальне спілкування. Деяким людям подобається знайомитися і спілкуватися з новими різними людьми, і участь у політичній кампанії надає таку можливість. Наприклад, люди похилого віку, які часто відчувають себе самотніми, належать до такої категорії.

2) Спільність мети. Багато людей працюють на добровільних засадах тому, що вони поділяють позиції політичної партії стосовно цілого ряду проблем, наприклад, таких як орієнтація на ринкову економіку, поліпшення шкільної системи чи захист навколишнього середовища. Людям подобається відчувати приналежність до організації, що бореться за вирішення важливих питань: це додає їм почуття власної значимості.

3) Цілеспрямованість і заохочення. Люди стають активістами і працюють у партії на добровільних засадах, якщо вони бачать, що можуть досягти своєї мети, і що їхня завзята робота одержала визнання і схвалення з боку партійного керівництва. Люди також стають активістами заради кар’єри: підтриманий ними в ході виборчої кампанії кандидат, який одержав посаду, може віддячити їх, надавши їм місце на державній службі [8, c. 224-225].

Відбір і організація роботи активістів

Потрібна чітка програма відбору і навчання активістів. Перший етап

—         призначити відповідального за роботу з активістами, в обов’язки якого входять вибір та навчання активістів, керівництво їхньою діяльністю і забезпечення виконання намічених проектів.

Для досягнення успіху при залученні до роботи активістів важливо пам’ятати про те, що необхідно постійно просити людей допомогти. Не думайте, що люди, які бажають добровільно пожертвувати своїм часом і зробити свій внесок у справу вашої організації, самі виявлять ініціативу. Багатьох людей, які не проти попрацювати на добровільних засадах, необхідно попросити про це.

Відповідальний за роботу з активістами повинен почати роботу з найбільш відомими і шановними людьми, наприклад, з релігійними діячами, університетськими професорами чи редакторами газет. Такі відомі особистості піднімуть престиж і авторитет вашої організації, допоможуть залучити велику кількість активістів і, можливо, самі очолять якийсь комітет чи комісію або займуть іншу керівну посаду.

Після того, як активісти відібрані, відповідальний за роботу з ними повинен довідатися здібності і можливості кожного для того, щоб визначити ділянку роботи, де б активісти змогли найбільш повно й ефективно розкрити себе з користю для партійної організації. Відповідальний за роботу з активістами повинен розробити єдину програму навчання активістів, у якій необхідно передбачити роз’яснення організаційної структури партії, її цілей, надання інформації про керівництво і безпосередньо про ті завдання, які повинні бути виконані активістами, і їхньому місці в штатній партійній структурі.

Деякі поради до організації роботи з активістами

1)       Картка активіста. У картку заноситися необхідна інформація: наприклад, адреса і номер телефону, особливі здібності й інтереси, коли активіст може виконувати роботу. Картки активістів передаються відповідальному за роботу з активістами, щоб він міг зв’язатися з активістами в потрібний час.

2)       Особиста справа активістів. Картка активіста перетворюється в особисту справу активіста, що дозволяє вам мати інформацію про час, витрачений на виконання роботи кожним активістом. Особиста справа активіста може стати незамінним джерелом інформації при залученні до роботи працьовитих і надійних прихильників, яких можна закликати на допомогу для проведення майбутніх заходів.

3)       Приміщення для роботи активістів. У штаб-квартирі місцевої партійної організації повинне бути відведене місце для роботи активістів, де їм можна буде зберігати матеріали і працювати над проектами. При такій організації активістам не потрібно буде шукати місце для роботи в штаб-квартирі і відволікати від роботи персонал, і, таким чином, у них не виникне відчуття, що вони заважають здійсненню більш важливих заходів.

4)       Відповідальний за роботу з активістами призначає координаторів дій у районах, для організації роботи активістів за територіальною ознакою. Координатори допомагають в організації роботи активістів на виборчих дільницях, і необхідні для втілення в життя програми встановлення контактів з виборцями.

5)       Нагороди і заохочення. Коли поставлене завдання успішно виконане, дуже важливо подякувати активістів за виконану роботу, тоді наступного разу вони напевно відгукнуться на ваше прохання про допомогу. Формами вираження вдячності, що допоможуть вам підтримати високу активність членів партійної організації, є нагороди, чи призи, запрошення на громадські заходи.

Крім того, постановка чітко визначених і розумних цілей дасть можливість активістам відчути, що вони не даремно витратили час, а зробили багато корисного. Не забудьте, що активісти бажають допомогти, і від керівництва партійної організації залежить, яким чином стимулювати їхню роботу і як вселити в них почуття власної значимості.

Темпи життя в останнє десятиліття залишають людям усе менше і менше вільного часу. Існування комітету буде безглуздою витратою часу і грошей, якщо ніхто не докладе зусиль до того, щоб організувати його продуктивну роботу [1, c. 92-93].

1.3. Функції комітету щодо добровільних помічників

В залежності від цього, функції виборчого штабу можуть бути наступними:

• управлінська (планування, організація, мотивація, оцінка, розподіл задач);
• інформаційно-аналітична;
• агітаційно-пропагандистська (рекламна);
• юридична;
• матеріально-технічне забезпечення;
• робота з довіреними особами, агітаторами, активістами та іншими залученими працівниками;
• фінансово-бухгалтерська;
• забезпечення безпеки та інші.

1. Забезпечення допомоги добровільним помічникам, які не працюють у приміщенні комітету і приходять туди лише на збори чи для одержання необхідних матеріалів.
2. Забезпечення допомоги добровільним помічникам, які працюють у приміщенні комітету.
3. Забезпечення присутності в комітеті тільки тих добровільних помічників, які дійсно необхідні для успіху передвиборчої кампанії або партійної організації.
4. Створення атмосфери творчого підйому.

Найчастіше занадто багато комітетів приділяють увагу тільки одному з перерахованих завдань і не звертають уваги на інші. У результаті такого недогляду занадто багато людей потрапляють у неприємні ситуації, коли пропонують свою допомогу в проведенні передвиборчої кампанії. Зрозуміло, найкращі комітети в країні (включаючи і ваш) домагаються виконання всіх чотирьох завдань.

5. Постановка чітких, розумних завдань.

Найкращий спосіб відбити у ваших добровільних помічників бажання вам допомагати — це доручити їм виконувати безглузду роботу. Для того, щоб уникнути цього, дотримуйтесь наступних рекомендацій:

— Розподіліть обсяг роботи за часом і днями тижня

— Визначте роботу, що може бути виконана малокваліфікованими працівниками

— Залиште докладні інструкції про те, що і як потрібно зробити, щоб ваші добровільні помічники змогли приступити до роботи навіть у час вашої відсутності

— Щодня обговорюйте з керівником передвиборчої кампанії питання залучення добровільних помічників

— Роз’ясніть вашим добровільним помічникам важливість поставленого завдання і його вплив на хід усієї передвиборчої кампанії

— Визначте терміни виконання роботи, щоб у людей не з’явилося почуття, що вони працюють у вакуумі [3, c. 31].

Люди мають потребу в зручному робочому місці. Прочитайте нижченаведені рекомендації і подивіться які з них можуть бути вами використані:

—         Поставте в приміщенні великий стіл, за яким можуть працювати відразу декілька людей

—         Забезпечте наявність достатньої кількості стільців

—         Обладнайте спокійне місце для телефонних переговорів

—         Забезпечте постійних помічників власними місцями для роботи.

Під час проведення більшості передвиборчих кампаній їхні учасники чують слова подяки в кращому випадку після завершення кампанії. Які з наведених нижче рекомендацій можуть бути застосовані вами на практиці?

—         Після першого візиту до вас нового добровільного помічника надішліть йому лист-подяку

—         Попросіть кандидата або голову комітету щотижня особисто телефонувати декільком добровільним помічникам

—         Організуйте змагання на звання кращого добровільного помічника тижня з виголошенням прізвища переможця.

—         Періодично роздавайте своїм добровільним помічникам різні пам’ятні сувеніри передвиборчої кампанії, наприклад підписану кандидатом вирізку з газети з описом злагодженої роботи вашого комітету

—         Виділяйте для кращих добровільних помічників квитки на концерти чи інші заходи, присвячені збиранню коштів у фонд кампанії

—         Під час подібних заходів не забувайте привселюдно подякувати добровільних помічників за виконану роботу [5, c. 39-40].

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ принципи функціонування предвиборчих штабів

2.1. Інформаційне забезпечення функціонування предвиборчих штабів

Комітет — це місце, де люди знаходяться в гущавині подій і кожен, хто відвідав його, повинен одержати інформацію «з перших рук». (Природно, це повинна бути та інформація, яку ви бажаєте поширити.) З цією метою ви можете використовувати наступне:

— Карти

— Графіки, що відображають різні дані, наприклад кількість голосів, яку плануєте одержати у виборах, результати обходу виборців і т.д.

— Вирізки з газет

— Результати опитувань громадськості

— Аналітичні матеріали про політичних суперників

— Інше

Що можуть добровільні помічники?

У деяких передвиборчих кампаніях добровільні помічники майже не присутні в приміщенні комітету, оскільки керівництво кампанії не знає, що з ними робити. В інших випадках добровільні помічники залучаються тільки для обробки кореспонденції. Цього недостатньо. Наведемо список тих завдань, що можуть бути покладені на добровільних помічників у комітетах із проведення передвиборчих кампаній у парламент чи місцеві органи влади.

1. Комплектування й облік агітаційно-пропагандистських матеріалів кампанії.
2. Оповіщення по телефону про майбутній виступ кандидата. Телефонування декільком типовим представникам передбачуваної аудиторії з метою з’ясування їхніх вражень про хід передвиборчої кампанії і підняті нею питання. І, як висновок, складання для кандидата довідки про отримані результати.
3. Телефонування місцевим громадським організаціям і групам з метою з’ясування, на яких з місцевих заходів кандидат і/чи його добровільні помічники могли б організувати поширення агітаційно-пропагандистських матеріалів кампанії.
4. Збирання газетних вирізок про хід передвиборчої кампанії і ті проблеми, про які кандидат повинен знати.
5. Написання для кандидата й організаторів кампанії довідок з оглядом місцевих проблем.
6. Складання аналітичних матеріалів про політичних суперників.
7. Телефонування особам, які записалися в добровільні помічники кандидата, з метою з’ясування того, як конкретно вони можуть допомогти кампанії.
8. Виконання обов’язків завідувача приміщеннями комітету, який відповідає за організацію і забезпечення роботи в ньому добровільних помічників, і послідовне втілення в життя пунктів викладеної в дійсному посібнику програми.
9. Телефонування добровільним помічникам, які працюють на ділянках для того, щоб подякувати їм за роботу й одержати звіт про їхню діяльність.
10. Написання інформаційних листків кампанії.

Як правило, виборча кампанія починається задовго до дня виборів, а точніше зразу ж після закінчення попередніх виборів [4, c. 216-217].

В таких випадках слід чітко визначити мету, до якої прагне місцева партійна структура. А це може бути:

—         підтримка ідейно близького сильного кандидата (позапартійного чи представника іншої партії) і завоювання певних позицій завдяки участі у його виборчій кампанії;

—         створення блоку партійних, можливо і громадських організацій з приблизно рівним розподілом округів для кандидатів та можливих місць у виконавчій владі в разі успішних виборів;

—         хаотична участь організації у виборах, яка проводиться за принципом «висуваємо кандидатів, а там як Бог дасть»;

—         створення потужньої партійної виборчої команди (можлива підтримка громадських організацій) і проведення широкомасштабної виборчої кампанії.

Зрозуміла річ, що в залежності від тієї мети, яку поставить собі організація на виборах, визначаються і різні підходи при створенні та подальшому функціонуванні виборчого штабу. В першому випадку організація надає допомогу виборчій кампанії кандидата в тій мірі, в якій це обумовлено при взаємних консультаціях. В другому випадку партійна організація забезпечує участь у виборах своїх кандидатів і делегує в спільний виборчий штаб таку групу представників, яка орієнтовно відповідає відсотку кандидатів організації від загальної кількості кандидатів блоку. Хоч таю пропорції є не достатньо чіткими, бо як правило, одна з організацій блоку володіє більшими фінансовими можливостями, в іншої більшим людський потенціал, ще інша може надати на вибори більше техніки. Третій варіант — хаотичний, в цьому випадку виборчий штаб, як показує досвід, працює досить умовно. Роль штабу тут виконують переважно голова організації та кілька активістів з числа керівництва. І тільки в останньому, четвертому випадку, партійна організація на засіданні керівного органу, який має відповідні повноваження, створює повноцінний виборчий штаб, який повинен в повній мірі задовільнити виборчі амбіції як організації так і кандидатів.

Без сумніву, найбільш привабливим з усіх вищезазначених варіантів, а разом з тим і найбільш складним для виконання є останній [9, c. 127-128].

2.2. Функціональний розподіл обов’язків між працівниками штабу

Як ми вже зазначали вище, кількість безпосередньо працюючих в штабі залежить від функціонального розподілу обов’язків. Орієнтовно таких працівників має бути 10 — 12. Досвід кампаній, показує, що зменшення кількості осіб, працюючих в штабі, зумовлює вимушене сумісництво функцій, що практично завжди впливає на якість виконання обов’язків. Хоча нерідко може траплятися ситуація, коли через різні обставини кандидат (звичайно це людина, від якої залежить вирішальним чином і фінансове забезпечення кампанії) вирішує несподівано «скоротити штати».

Ключовою фігурою кампанії є, як ми вже зазначали вище, менеджер кампанії. На нього покладено такі обов’язки:

—         розробки переможної стратегії;

—         планування кампанії, контроль за виконанням стратегічного плану і поточних завдань;

—         підбір ключових виконавців, керівництво кадрами;

—         психологічна мобілізація (надихання, інспірація) команди на реалізацію генеральної лінії;

—         збирання інформації, що стосується кампанії, організація її поточного аналізу і продукування можливих варіантів рішень;

—         прийняття усіх відповідальних рішень, пов’язаних із реалізацією плану кампанії.

Якщо найбільш значущою (і знаковою) фігурою кампанії є кандидат, то лідером кампанії є її менеджер. Його роль можна порівняти із роллю виконавчого директора, який несе тягар практичного здійснення усіх планів і рішень. Звичайно це має бути фігура, якій кандидат абсолютно довіряє, з якою в нього (кандидата) вже існують (або можуть бути встановлені) дружні стосунки. Разом з тим це мусить бути людина, яка вимогливо ставиться до усіх працівників штабу, яка може жорстко і принципово контролювати роботу, неупереджено висловлювати свою думку кандидату та ін.

Трапляються випадки, коли кампанією керує сам кандидат (див. вище). Чи доцільно це? Звичайно це буває успішним тоді, коли кандидат є досвідченим політиком-практиком і веде боротьбу в умовах добре знайомого виборчого округу. Втім, таке становище слід вважати винятком. Автори мали змогу пересвідчитися, що таке бажання взяти «усе під контроль» і «у власні руки», як правило, притаманне новачкам-кандида- там, які намагаються перенести свій досвід керівництва з відомої їм сфери (промисловість, бізнес, державна служба) на організацію передвиборчої кампанії, яка зовні здається «простою» справою (на кшалт футболу, в якому «розбирається» кожний).

Керівництво кампанією є настільки складною справою, що плідно поєднати повноцінне виконання кандидатських обов’язків із функціями менеджера майже неможливо. Треба уникнути відволікання кандидата на дрібні повсякденні питання, надати йому можливість зосередитися на стратегічних питаннях [6, c. 139-140].

Отже, можна вважати, що на чолі кампанії (і штабу) стоїть менеджер кампанії. Він укладає угоду (це може бути конфіденційний контракт, який не має юридичного характеру, але передбачає чіткий перелік взаємних обов’язків і прав кожної з сторін) з кандидатом, але не підпорядкований йому у питаннях реалізації плану (стратегії) кампанії. Тільки в такому випадку можна по-справжньому вважати, що менеджер несе повну відповідальність за хід кампанії і її наслідки.

Важливу роль відіграє група, яка займається безпосередньою підготовкою виступів, зустрічей, інформаційних матеріалів для кандидата тощо. До цієї групи доцільно включити:

—         відповідального за графік зустрічей кандидата (диспетчер) (він зосереджує в своїх руках інформацію про порядок денний кандидата і слідкує за його бездоганним виконанням);

—         прес-секретаря (відповідальний за контакти з пресою, радіо і телебаченням, проводить прес-конференції);

—         ідеолога кампанії (іміджмейкера, «генератора ідей», який разом з кандидатом і менеджером кампанії розробляє основні ідеї кампанії, визначає напрямки створення найбільш прийнятного, «переможного»

іміджу, відвідує зустрічі кандидата з виборцями, дає поради та ін.).

Основні тексти, які виходять від імені кандидата, готуються за безпосередньої участі ідеолога кампанії і прес-секретаря. Так само і відносно обов’язків прес-секретаря. їх може успішно виконувати досідчений журналіст, який представляє якийсь популярний в межах виборчого округу засіб ЗМІ. Але слід взяти до уваги, що і в такому випадку необхідно достеменно точно визначити коло обов’язків такого журналіста (з урахуванням того, що нерідко журналісти належать до особистісного типу виражених індивідуалістів, яким важко працювати в «команді»).

До цієї ж «групи кандидата»входять особи, які забезпечують безпеку кандидата (один — два охоронці), водій. Оперативне керування цими особами здійснює безпосередньо кандидат, оскільки йдеться про планування і найбільш доцільне використання безпосередньо його часу. До цієї ж групи можуть бути включені довірені особи кандидата (звичайно одна з таких осіб бере участь у зустрічах кандидата, інші проводять заходи згідно плану). На наш погляд, можна вважати досить раціональним рішення, коли менеджер кампанії бере на себе «за сумісництвом» і виконання обов’язків довіреної особи. Так було, коли один з авторів виконував обов’язки і менеджера кампанії, і довіреної особи під час парламентських виборів 1998 р. Таке сумісництво накладає подвійну відповідальність, але водночас дає легітимні підстави менеджеру (в якості довіреної особи) приймати за необхідності участь в засіданнях окружної виборчої комісії чи дільничих виборчих комісій, більш ефективно контактувати з керівниками підприємств під час організації зустрічей тощо.

Довірені особи є «офіційною частиною» команди кандидата (після відповідної реєстрації) і мають усі юридичні повноваження представляти кандидата у стосунках з виборчими комісіями, органами влади і засобами масової інформації. Згідно Закону «Про вибори народних депутатів України» від 22 жовтня 1997 року кандидат у депутати може мати не більше 5 громадян України у якості довірених осіб [13, c. 122-123].

Варто зазначити, що довіреними особами не можуть бути військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ, судді, прокурори, керівники органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їхні заступники. Разом з тим згаданий вище закон не заперечує участі у виборчій кампанії в якості довірених осіб державних службовців взагалі. Автори, однак, із застереженням рекомендували б залучення державних службовців до виконання обов’язків довірених осіб саме через те, що така залученість, як правило, справляє оманливе (а іноді — недалеке від істини) враження, що кандидат намагається перемогти, спираючись на «адміністративний ресурс», що він здебільшого розраховує на «килимні ігри» та ін.

Безпосередньо з кандидатом має працювати фінансист кампанії (бухгалтером, який виконує поточні функції, може бути інша людина, підпорядкована менеджеру кампанії).

Інші співробітники штабу займаються поточними організаційними проблемами. Такий розподіл обов’язків дає змогу кандидатові зосередитися на головних напрямках роботи.

Апаратна частина команди, яку очолює безпосередньо менеджер кампанії, займається впровадженням в життя стратегічних і тактичних задумів, конкретними питаннями політичного рекламування і т.д.

Штаб є головним офісом, головним робочим місцем, де здійснюється розробка заходів виборчої кампанії. Саме в цьому офісі кандидат, менеджер кампанії і працівники апарату штабу можуть зустрічатися, спілкуватися, розробляти плани, програми тощо. Це — своєрідний «командний пункт», звідки розсилаються директиви, куди надходять матеріали, інформація, звіти про усі події, що стосуються виборчої кампанії.

Слід належним чином забезпечити охорону приміщень штабу, передбачивши в штаті сторожів. Доцільно наймати сторожів з числа осіб, які мешкають поблизу штабу (або навіть в тому самому будинку, де розташований штаб), встановити жорсткий графік виходу на зв’язок. Не виключено і укладання договору із спецалізованими охоронними фірмами або професіональними охоронцями, які мають відповідні сертифікати (ліцензії) і дозволи на володіння зброєю. Доцільно передбачити використання якихось окремо від штабу розташованих приміщень, де може зберігатися основна частина друкованої продукції і наочна агітація.

Для того, щоб не створювати неробочу обстановку, доцільно просторово «розвести» штаб із місцем, куди постійно приходять агітатори, добровольці і виборці. В цілому усіма цими приміщеннями «завідує» штаб кампанії в особі менеджера кампанії. Він визначає режим роботи штабу, його працівників, ставлячи на меті максимально повне використання людських і матеріальних ресурсів [17, c. 29-30].

2.3. Проблеми міжособистісних стосунків в штабі. Проблема довіри.

Ведення роботи протягом виборчої кампанії, тобто багато тижнів поспіль (вважається, що штаб мусить бути розгорнутий принаймні за три місяці до дня виборів) передбачає підвищені особистісні вимоги до усіх учасників. Зрозуміло, що кожний член команди буде відрізнятись своїми психологічними рисами і характеристиками. Важливо, щоб позитивні риси максимально сприяли виконанню основних функціональних обов’язків, а негативні не впливали б на загальний соціально-психологічний клімат.

Менеджер кампанії може сприйматися негативно через жорсткість або невміння оптимально ставити завдання. Жорсткість в цьому випадку не буде великою вадою (вона є складовою вимогливості), а невміння ставити завдання конкретно і чітко свідчить про його функціональну неспроможність виконувати обов’язки. Слід без зволікань звільнятись від працівників штабу, які вочевидь не можуть сумлінно і відповідально виконувати функції, які потребують постійного контролю і неспроможні виявити мінімальну ініціативу. Надмірний «лібералізм» в цих випадках тільки шкодить.

Багатьох проблем можна позбавитись, якщо заздалегідь подбати про психологічну сумісність членів команди, розподіл соціо-психологічних ролей. Для цього треба цілеспрямовано вивчати і аналізувати сильні і слабкі сторони кожного члена команди, оптимально використовувати їхній потенціал, маючи на меті досягнення кінцевого підсумку — ефективної роботи, прийняття адекватних ситуації рішень. Не слід нехтувати кадровими рекомендаціями, які дають вам представники штабу. В нашій практиці був випадок, коли один з працівників штабу (відверто кажучи, не дуже відповідальна і компетентна людина) рекомендувала нам для співбесіди свого колишнього колегу (йшлося про те, щоб запропонувати цій особі стати довіреною особою кандидата в одному з міст на території округу, де в нас не було ніякого «коріння»). Попри усі скептичні сподівання штаб отримав одного з надійніших і сумлінніших працівників [13, c. 129-130].

Надзвичайно важливим чинником, що впливає на ефективність діяльності команди є соціально-психологічний клімат, пов’язаний з рівнями і характером довіри між членами штабу. Йдеться про те, що однаково неприпустимим є як повна закритість стратегії від членів штабу, так і повна відсутність всілякої конфіденційності. «Довіряй, але дивись кому!» — проголошує відому французьке прислів’я. Слід завжди враховувати, що повинні існувати певні «рівні доступу» до тих чи інших аспектів інформації, а також рівні відповідальності за порушення «правил гри». Але з цими «правилами гри» усі члени команди мусять бути ознайомлені з самого початку.

Треба взяти за правило не вести серйозних розмов по телефону, не залишати будь-яких документів на столі («принцип Г. Жеглова»), обмежувати доступ сторонніх до приміщень, де ведуться обговорення. Основні бази даних повинні зберігатися у комп’ютері, захищеному паролями, копії цієї інформації повинні зберігатися на дискетах в сейфі.

Слід суворо вимагати від усіх людей, причетних до кампанії, щоб вони не вели ніяких розмов будь з ким про справи, які обговорюються в штабі. Навіть ваша прибиральниця повинна бути переконаним і відданим членом вашої команди, але їй може бути відомо тільки те, що ви вважаєте необхідним…

Неможливо і не треба вигадувати якусь нечувану і чудодійну структуру штабу. Краще скористатися тим, що винайдено багаторічним досвідом різноманітних кампаній, адаптуйте цей досвід до ваших специфічних умов, до особистісних рис тих людей, з якими ви будете мати справу. Немає абсолютно ідеальних працівників, які абсолютно усе робили б як слід. Але оптимально винайдена і прискіпливо відпрацьована структура дозволить вам повністю розкрити потенціал ваших людей, нейтралізувавши їхні (і ваші власні) вади, хиби, недоліки і прорахунки [23, c. 97].

Висновки

Виборчі кампанії останніх років засвідчили все більшу роль професійного підходу до їх організації та проведення. Під час виборчих кампаній де-факто працюють штаби кандидатів, які представляють собою основні аналітичні та виконавчі органи, що покликані реалізовувати усі базові функції передвиборної діяльності. Поняття «виборчий штаб» у виборчому законодавстві України відсутнє, як і не визначається правосуб’єктність їх учасників, однак роль і значення, яке відіграють штаби у передвиборній боротьбі, викликає інтерес до з’ясування їх правової природи.

Як свідчить електоральна практика, штаби створюються незадовго до офіційного початку виборчого процесу в державі та функціонують до того часу, доки кандидат приймає участь у передвиборній гонці або остаточного завершення процесу й оголошення офіційних результатів виборів. До складу штабу входять особи, які є прихильниками безпосередньо кандидата або курсу політичної партії (блоку політичних партій, що висунули кандидата) або ті, які працюють за винагороду, а керівником виступає або сам кандидат, або, у більшості випадків, особа, якій кандидат (політична партія/блок) повністю довіряє загальне керівництво та координацію виборчої кампанії. Структура штабу залежить від рівня виборів (президентські, парламентські, місцеві) і від бажаного результату, який планується досягнути, зокрема, перемогти на виборах чи заявити про себе.

Виборчий штаб кандидата володіє ознаками централізованої організації, яка має центральне керівництво та підпорядкованість, визначену структуру та систему заміщення членів і працівників. У виборчих округах, як правило, відома адреса штабу, координати уповноваженої чи контактної особи, а тісна співпраця виборчих штабів з виборчими комісіями різного рівня, органами державної влади та місцевого самоврядування, засобами масової інформації сприяє ефективній реалізації виборчих прав громадян України та належному рівню координації діяльності усіх суб’єктів та учасників виборчого процесу України.

Ефективне виконання функцій виборчого штабу залежить від рівня підготовки та професійних навичок його членів. Враховуючи те, що чинне виборче законодавство офіційною частиною команди кандидата після його реєстрації визнає лише:     на президентських виборах — уповноважених

представників та довірених осіб; на парламентських виборах — представників партії (блоку) у Центральній виборчій комісії та уповноважених осіб партії (блоку); на місцевих виборах — довірених осіб, уповноважених осіб та представників місцевої організації партії і наділяє їх юридичними повноваженнями представляти кандидата у відносинах з виборчими комісіями, органами влади та засобами масової інформації, то всі інші члени виборчого штабу залишаються поза увагою закону, хоча нерідко саме їх діяльність призводить до виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Зокрема, керівники штабів роблять офіційні заяви та укладають угоди від імені свого кандидата (партії, блоку), збирачі підписів нерідко фальсифікують підписні листи на підтримку кандидата, що призводить до зняття кандидата з реєстрації чи винесення кандидату попередження, а агітатори своєю діяльністю інколи принижують честь і гідність інших кандидатів або розповсюджують явно неправдиву інформацію, яка шкодить не тільки опонентам, а й своєму кандидату.

Виборчий штаб — найбільш зручна та раціональна форма організації роботи виборчого об’єднання певного кандидата (партії, блоку). Отже, юридичне оформлення виборчих штабів як учасників виборчого процесу дозволить підвищити ефективність їх діяльності та відповідальність за виконувану роботу.

Список використаної літератури

1. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.- метод.посіб. / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — К. : МАУП, 2001. — 214с.
2. Бебик, В. Соціально-психологічні аспекти ефективності політичної реклами в мас-медіа / Валерій Бебик, Наталія Трач (Введено зміст) // Соціальна психологія. — 2008. — № 1. — С. 51-59
3. Бєлашко С. Вибрати правильний шлях [Текст] / С.Бєлашко // Підприємництво в Україні : події, проблеми, перспективи. — 2001. — № 2. — С. 30-31
4. Бойко, Олександр Дмитрович. Політичне маніпулювання [Текст] : навч. посіб. / Олександр Бойко, 2010. — 431 с.
5. Виборчі системи та виборчі технології: актуальні проблеми [Текст] / ред. і укл.: Л. Кудіна, Л. Яцюк, 2010. — 76 с.
6. Кочубей, Лариса Олександрівна. Виборчі технології [] : навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Лариса Кочубей, 2008. — 331 с.
7. Кравченко С. Роль та місце ЗМІ в інформаційному забезпеченні виборів та референдумів // Економіка. Фінанси. Право. — 2003. — № 5. — С. 37-39
8. Круглікова Н. Сутність функціональних та організаційних аспектів культури управління виборчої кампанії // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2000. — № 2. — С. 222-232
9. Купцов А. Вибори в Україні в контексті теорії і практики політичного маркетингу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2003. — № 1. — С. 125-136
10. Морозов А. Избирательные технологии на Западе и в современной России // Преподавание истории в школе. — 2000. — № 10. — С. 30-37
11. Оцінка виборчої системи в Україні [Текст] : Проект з міжнародного розвитку / Пер. з англ. П. Насади, Ред. П. Малахов, 1993. — 66 с.
12. Паніна Н. Структура чинників політичного успіху як показник політичної спрямованості розвитку електоральної системи [Текст] / Н.Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2002. — № 4. — С. 39-62
13. Підготовка і проведення виборчих кампаній / Міжнародний республіканський ін- т. — К.: СП «Інтертехнодрук», 2002. — 336с.
14. Полторак В. Політичний маркетинг та організація виборчих кампаній // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2002. — № 1 . — С. 61-79
15. Роль і місце засобів масової інформації у виборчому процесі [Текст] : Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (доповіді, виступи, рекомендації) / Центральна виборча комісія, 2000. — 133 с.
16. Сергиенко Н. Маленькие секреты украинских избирательных технологий [Текст] / Н.Сергиенко // Персонал. — 2001. — № 6. — С. 15-19
17. Татарин , Андрій. Виборчі стратегії основних кандидатів під час президентської виборчої кампанії 2004 року. [Текст] / Андрій Татарин // Віче. — 2010. — № 4. — С. 29-31
18. Тищенко Ю. Основні особливості діяльності ЗМІ під час виборчої кампанії // Вибори -2002: погляд молодих. — 2001. — Вип. 2. — С. 57-67
19. Хімченко О. Г. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства [] : Навчальний посібник / О. Г. Хімченко, 2006. — 207 с.
20. Шевель І. Соціологічне забезпечення виборчих кампаній [Текст] / І.Шевель // Розбудова держави. — 1998. — № 9-10. — С. 65-70
21. Шевченко , Тарас. Європейські стандарти висвітлення виборчих кампаній та доступу кандидатів до ЗМІ [Текст] / Тарас Шевченко // Віче. — 2012. — № 20. — С. 26-28
22. Шкурат І. Виборчі технології як механізм досягнення політичного результату // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 1999. — № 3. — С. 189-198
23. Шляхи оптимізації виборчої системи для парламенських та місцевих виборів в Україні [Текст] : доповіді, виступи, матеріали круглого столу / І-т виборчого права, 2007. — 157 с.