referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Стратегія та тактика в антикризовому управлінні

1. Стратегія та тактика в антикризовому управлінні

У розвитку будь-якої організації існує ймовірність настання кризи. Характерною рисою ринкової економіки є те, що кризові ситуації можуть виникати на всіх стадіях життєвого циклу підприємства (становлення, ріст, зрілість, спад). Короткострокові кризові ситуації не міняють сутності підприємства як виробника прибутку, вони можуть бути усунуті за допомогою оперативних заходів. Якщо підприємство в цілому неефективно, економічна криза здобуває затяжний характер, аж до банкрутства. Гостроту кризи можна знизити, якщо врахувати його особливості, вчасно розпізнати й побачити його настання. Щодо цього будь-яке керування повинне бути антикризовим, тобто побудованим на обліку можливості й небезпеки кризи. В антикризовому керуванні вирішальне значення зі стратегія керування. Коли стає явної неминучість кризи, неможливість його усунути або сповільнити, у стратегії антикризового керування головна увага приділяється проблемам виходу із кризи, всі зусилля зосереджують на шляхах і засобах виходу з нього.

Пошук шляхів виходу з економічної з безпосередньо пов'язаний з усуненням причин, що сприяють його виникненню. Проводиться ретельний аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища бізнесу, виділяються ті компоненти, які дійсно мають значення для організації, проводиться збір і відстеження інформації з кожного компонента й на основі оцінки реального положення підприємства з'ясовуються причини кризового стану. Точна, комплексна, своєчасна діагностика стану підприємства — перший етап у розробці стратегії антикризового керування діяльністю підприємства.

Економічні результати діяльності будь-якої фірми зазнають коливань і залежать від багатьох факторів. Це призводить до того, що більшість фірм проходять стадії підйому і спаду, а багато з них опиняються в кризовій ситуації і наближаються або стають банкрутами.

Економічна кризова ситуація – це раптове (незаплановане) настання обмеженої чи припинення результативної (ефективної) діяльності фірми з важко прогнозованими наслідками її подальшого функціонування і розвитку.

Криза фірми обумовлюється нестачею власного капіталу, борговими зобов’язаннями, що зростають; некомпетентністю керівництва фірми, яке не здатне своєчасно розпізнати і усунути причини кризи; зовнішніми причинами – нестійкістю фінансового ринку.

Показник кризи фірми – її неплатоспроможність.

Реакцією фірми на кризовий стан є застосування захисної або наступальної тактики.

Захисна тактика полягає у проведенні заходів щодо збереження, основою яких є:

· скорочення витрат;

· закриття підрозділів фірми;

· звільнення персоналу;

· скорочення виробництва і збуту.

Найбільш ефективною є наступальна тактика, яка, поряд з економними, ресурсозберігаючими заходами, передбачає:

· активну маркетингову політику;

· політику більш високих цін;

· збільшення витрат на удосконалення виробництва за рахунок його модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій;

· використання резервів.

У той же час змінюється або зміцнюється керівництво підприємства, проводиться комплексний аналіз та оцінка ситуації і, якщо потрібно, корегується філософія, основні принципи діяльності фірми.

2. Зовнішні та внутрішні чинники кризового розвитку

Успіхи та невдачі діяльності фірми необхідно розглядати як взаємодію цілого ряду факторів: зовнішніх та внутрішніх.

В економічній літературі до зовнішніх факторів, які суттєво впливають на діяльність фірми, належать:

1) розмір і структура потреб населення;

2) рівень доходів і нагромаджень населення, а, отже, і його купівельна спроможність;

3) політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики;

4) розвиток науки і техніки, який визначає всі складові процесу виробництва товару і його конкурентоспроможність;

5) рівень культури, що виявляється у звичках і нормах споживання;

6) міжнародна конкуренція.

Наприклад, закордонні фірми в одних випадках виграють за рахунок дешевої праці, а в інших – більш досконалих технологій.

На фінансовому стані більшості фірм негативно позначаються і наслідки загальноекономічного спаду, інфляції, неочікувані зміни в галузі державного регулювання, різкі спади державного замовлення. Такі труднощі характерні для нашої країни.

Не менш численні і внутрішні фактори, які визначають розвиток фірми і є результатом її роботи.

Внутрішні фактори, що виникають у результаті діяльності самого підприємства, також можуть бути причиною кризи. Причому проведені дослідження підтвердили, що внутрішні фактори підсилюють дію зовнішніх. Логічний ланцюжок пошуку внутрішніх причин економічної кризи на російських підприємствах можна побудувати, виходячи з відповіді на питання, збільшився або зменшився обсяг продажів за останні два роки. Якщо проблем із продажем продукції ні, причина полягає не в самій продукції, а в оборотності оборотних коштів. Якщо оборотність мала, проблема пов'язана з великою тривалістю виробничого циклу. Необхідно виявити слабку ланку циклу. Це можуть бути затримки з оплатою відпущених товарів. Тоді причини кризи пов'язані із ціновою політикою й контролем цін, з умовами договору на продаж товару (наприклад, поставки товару здійснюються без передоплати). Високі ціни можуть бути пов'язані з високими витратами виробництва. Тоді варто з'ясувати динаміку зміни витрат на виробництво товару й причини їхнього росту. Для російських підприємств, як правило, високі складові витрат — це витрати на енергоносії. Загалом їх можна представити у вигляді чотирьох груп:

1) стратегія фірми;

2) принципи діяльності фірми;

3) ресурси і їх використання;

4) якість і рівень маркетингу.

У свою чергу, вони включають значну кількість конкретних факторів, які діють на кожній фірмі вибірково.

Інші фактори, що посилюють кризову ситуацію фірми.

1. Виникнення збитків фірми, пов’язаних із незадовільною постановкою роботи з ринком, нездатністю товару успішно конкурувати з іншими товарами, що знаходяться на ринку, несвоєчасне оновлення асортименту товарної продукції.

2. Різке підвищення рівня витрат виробництва і збуту товару, що може бути викликано великою кількістю причин, починаючи з нераціональної структури та роздутого штату управління, використання технологій, засобів і предметів праці, що дорого коштують, тощо.

3. Втрата рівня культури виробництва і культури фірми взагалі, яка включає кваліфікований склад персоналу, технічний рівень виробництва, психологічну атмосферу керівного персоналу і всього колективу фірми, його впевненість в ефективній роботі.

4. Наявність стимулів праці у персоналу фірми.

Усі ці фактори, діючи в різних напрямах, призводять до руйнування організаційного, економічного і виробничого механізму функціонування фірми.

3. Процедура реалізації обраної антикризової стратегії

У сучасних умовах економічної і соціально-політичної нестабільності в Україні ймовірність банкрутств різко підвищується. Проте для подолання кризової ситуації фірма може використовувати ряд способів (методів, шляхів виходу із банкрутства і фінансового оздоровлення), що апробовані на практиці.

Ці способи і методи відображаються в антикризовій програмі фірми, яку розробляють висококваліфіковані спеціалісти (експерти).

Необхідно підкреслити, що антикризова програма використовується як для санації фірм-банкрутів, так і для покращання фінансового стану і виходу із кризи фірм, що знаходяться на межі банкрутства.

Структура антикризової стратегії передбачає 4 основних напрями і, відповідно, 4 стани реалізації даної програми.

1. Докорінна перебудова структури управління, організації виробництва і праці. Необхідно максимально спростити структуру управління, різко скоротити управлінські і накладні витрати всіх видів. Особливу увагу потрібно приділити вибору оптимальних систем організації та оплати праці.

2. Підтримка мінімальної стабільності виробництва в умовах кризового періоду передбачає подальше скорочення накладних витрат, зниження витрат на утримання соціально-культурних об’єктів, що знаходяться на балансі фірми, збереження господарських зв’язків, що склалися, і пошук нових партнерів, розпродаж надлишкових запасів, обладнання, неліквідів тощо; перегляд товарної номенклатури; поділ фірми на ряд господарсько самостійних фірм із збереженням за головною фірмою основної частки в статутному капіталі організованих фірм.

3. Впровадження ефективної технології та організації виробництва і збуту продукції (робіт, послуг) фірми. Передбачає забезпечення максимально можливої доставки до периферії фірми (де здійснюється приймання і відвантаження матеріалів і товарів) для кожної її філії; впорядкування товарообігу, вибір оптимальних форм збуту і каналів товарообігу; скорочення до мінімуму транспортних витрат тощо.

4. Використання фінансово-правових прийомів і методів стабілізації економічного стану фірми. Передбачається запобігання і стягнення простроченої дебіторської заборгованості; додатковий випуск акцій та облігацій з метою залучення додаткових грошових ресурсів для підтримання платоспроможності і задовільного фінансового стану; розумне застосування митних пільг і звільнень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій; оптимальне податкове планування тощо.

Діяльність менеджерів при реалізації обраної стратегії містить у собі виконання наступних завдань:

  • остаточне з'ясування виробленої антикризової стратегії й цілей, їхня відповідність один одному;
  • більше широке доведення ідей нової стратегії й змісту цілей до співробітників з метою підготовки ґрунту для посилення залучення співробітників у процес реалізації антикризової стратегії;
  • приведення ресурсів у відповідність із реалізованою антикризовою стратегією;
  • ухвалення рішення із приводу організаційної структури.

При реалізації нової стратегії необхідно сконцентрувати увагу на тім, як зміни будуть сприйняті, які сили будуть перешкоджати проведенню стратегії, який стиль поводження треба вибрати.

Список використаної літератури

1. Антикризисное управление: Учебник/ Ред. Э.М. Коротков; Государственный университет управления. -М.: ИНФРА-М, 2002. -431 с.

2. Антикризове фінансове управління підприємством/ С. Я. Салига, Є. І. Ляшенко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; Мін-во освіти і науки України, Запорізький ін-т держ. та муніципального управління. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -203 с.

3. Масенко Б. Антикризове управління : Навчально-методичний посібник/ Борис Масенко, Тетяна Афонченкова,; Європейський ун-т. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. -263 с.

4. Терещенко О. Антикризове фінансове управління на підприємстві/ Олег Терещенко,; М-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т . -К.: КНЕУ, 2004. -268 с.