Вступ

У процесі міркування прості силогізми виступають в логічній зв’язку один з Другом, утворюючи ланцюг силогізмів, в якої укладення попереднього силогізму стає посилкою наступного. Попередній силогізм називається просіллогізма, наступний — епісіляогізмом.

З’єднання простих силогізмів, в якому висновок попереднього силогізму (просіллогізма) стає посилкою подальшого силогізму (епісіллогізма), називається складним силогізмом, або полісіллогізм.

Розрізняють прогресивний і регресивний полісіллогізм.

У прогресивному полісіллогізм висновок просіллогізма стає більшою посилкою епісіллогізма.

Полісилогізм це поєднання декількох силогізмів таким чином, що висновок одного силогізму стає засновком для іншого силогізму. Розрізняють прогресивні та регресивні полісилогізми. У прогресивному полісилогізмі висновок попереднього силогізму стає більшим засновком наступного, а у регресивному – стає меншим засновком.

Наприклад:

Акція – цінний папір.

Всі цінні папери – документи, за якими сплачують доход.

Всі документи, за якими сплачують доход мають ціну.

Акції мають ціну.

1. Поняття та сутність складного силогізму

Складним силогізмом, або полісилогізмом, називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів.

Полісилогізм — це ланцюг силогізмів. Будується він таким чином, що висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає засновком наступного силогізму (епісилогізму) і т. д.

Полісилогізм має таку схему:

Існує два види полісилогізмів: прогресивні та регресивні.

Прогресивними називаються такі полісилотізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Прикладом прогресивного полісилогізму є такий умовивід:

Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму стає меншим засновком наступного. Наприклад:

У практиці мислення ми рідко маємо справу із повними полісилогізмами, користуючись звичайно скороченими формами. Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. «Сорит» — грецьке слово, в перекладі на українську мову означав «купа» засновків).

Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський.

Гокленїівський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки епісилогізмів).

Схема гокленіївського сориту:

Приклад гокленіївського сориту:

Аристотелівський сорит — скорочена форма регресивного полісилогізму, в котрому випущені менші засновки. Схема цього сориту така:

У категоричному силогізмі ми здобуваємо нове знання в результаті зв’язку двох найближчих класів: роду й виду або окремого предмета цього роду. Проте у процесі пізнання доводиться пов’язувати якийсь клас предметів або окремий предмет не тільки з найближчим, а й най віддаленішим родом. У таких випадках користуються не категоричним силогізмом, а иолісилогізмом, котрий створює можливість завдяки ряду проміжних класів установити зв’язок того чи іншого класу (або окремого предмета) із найвіддаленішим класом, дає змогу переходити від знання одного явища де знання другого, з ним пов’язаного, від нього — до знання третього явища і т. д.

Ця особливість полісилогізмів є основою для широкого їх використання в пізнанні, і особливо в судовому дослідженні.

У слідчій практиці полісилогізм часто служить формою переходу від факту безпосередньо даного через ряд проміжних фактів до головного, шуканого факту. У наведеному прикладі безпосередньо даним, вихідним є встановлений експертизою факт: «Смерть потерпілому заподіяна цією кулею». Від цього факту зроблено перехід до знання другого факту, пов’язаного з першим: «Ця куля випущена із пістолета (ТТ) № 12437». Від цього проміжного факту до нового проміжного факту: «Із цього пістолета стріляв тільки Петренко», а від нього вже перейшли до головного факту: «Смерть потерпілому заподіяна Петренком».

Полісилогізм виступає засобом визначення головної причини злочинної полії. У таких випадках слідчий, установивши безпосередню причину, шляхом умовиводу переходить до причини, котра її викликала, від неї — до причини цієї причини і т. д. Наприклад:

Сорит є нерідко формою міркування під час юридичної кваліфікації заподіяного. Наприклад:

До складноскорочених умовиводів відносяться також і епіхейрема. Епіхейремою називається такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентимеми.

2. Полісилогізми та їх види

Полісилогізмом називаються два або декілька простих категоричних силогізмів, пов’язаних один з одним так, що висновок одного є засновком для іншого:

1.Прогресивний полісилогізм-висновок попереднього силогізму стає більшим засновком наступного силогізму.

Прогресивний сорит можна отримати з прогресивного полісилогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і більших наступних засновків.

2.Регресивний полісилогізм — висновок передуючого силогізму стає меншим засновком наступного силогізму

Регресивний сорит можна отримати з регресивного полісилогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і менших засновків, що випливають з них.

Фігури силогізму – це його різновиди, які розрізняються місцем середнього терміна в засновках.

Модусом простого категоричного силогізму є різновиди силогізмів, які різняться кількістю і якістю засновків.

1 фігура: ААА, ЕАЕ, АІІ, ЕІО.

2 фігура: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО,

3 фігура: ААІ, ІАІ, АІІ, ЕАО, ОАО, ЕІО.

4 фігура: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.

Фігури категоричного силогізму:

Правила 1-ї фігури: 1. Більший засновок – загальне судження.

2. Менший – ствердне судження.

1 фігура – найбільш типова форма дедуктивного умовиводу.

Правила 2-ї фігури: 1. Більший засновок – загальне судження.

2. Один із засновків – заперечне судження.

Правила 3-ї фігури: 1. Менший – ствердне.

2. Висновок – часткове судження.

Правила 4-ї фігури не розглядаються, бо вони не ти пічні для мислення – звичайно це виводи 1 фігури.

Висновки

Ні в природній мові, ні в мові науки люди практично ніколи не обмежують свої міркування окремими умовиводами. Як правило, міркування складається з цілого ланцюга умовиводів, які пов’язані між собою.

Такого роду умовиводи називаються складними умовиводами, або полісилогізмами. Прості умовиводи пов’язуються між собою в полісилогізмі таким чином, що висновок попереднього умовиводу (просилогізму) стає засновком наступного (епісилогізму).

Наприклад:

Всі студенти мають закінчену середню освіту

Школярі на мають закінченої середньої освіти

Жоден школяр не є студентом

Іванов – школяр

____________________

Іванов – не студент

Як бачите, судження „жоден школяр не є студентом”, яке було висновком з двох перших засновків, стало засновком нового силогізму.

Виділяють два види полі силогізмів: прогресивні та регресивні.

Прогресивними називають полісилогізми, в яких висновок просилогізму стає більшим засновком епісилогізму. При цьому думка рухається від більш загального до менш загального.

Наприклад:

Всі громадяни України мають право на працю

Студенти нашого вузу – громадяни України

Студенти нашого вузу мають право на працю

Іванов є студентом нашого вузу

_______________________________

Іванов має право на працю

Регресивним буде називатися полісилогізм, в якому висновок просилогізму стає меншим засновком епісилогізму, при цьому умовивід йде від менш загального до більш загального.

Список використаної літератури

1. Жеребкін В. Логіка [Текст] : підручник для студентів юридичних спеціальностей / Василь Жеребкін, 2006. — 255 с.
2. Конверський, А. Логіка (традиційна та сучасна) [Текст] : підручник для студ. вищ. навч. закладів / Анатолій Конверський, 2008. — 535 с.
3. Конверський, А. Логіка [Текст] : підручник для студ. юрид. закладів / Анатолій Конверський, 2008. — 302,[1] с.
4. Конверський, А. Логіка [Текст] : підручник для студ. юрид. фак. / Анатолій Конверський, 2012. — 293,[1] с.
5. Матвієнко, М. Комп’ютерна логіка [Текст] : навчальний посібник / Микола Матвієнко, 2015. — 286,[2] с.
6. Повторєва, Світлана Михайлівна. Логіка [Текст] : навч. посібник / Світлана Повторєва, 2013. — 187 с.
7. Ряшко, Василь Іванович. Логіка [Текст] : навчальний посібник для студентів вузів / Василь Ряшко, 2009. — 326,[1] с
8. Філософія, логіка, філософія освіти. Кредитно-модульний курс [Текст] : навчальний посібник / М-во освіти і науки України, 2014. — 511,[1] с.
9. Хоменко, І. Логіка: теорія та практика [Текст] : підручник / Ірина Хоменко, 2010. — 398 с.
10. Щербина, О. Логіка для юристів [Текст] : курс лекцій / Олена Щербина, 2009. — 264 с.