Вступ

Важливим кроком у контексті загального реформування економіки є інтеграція в економіко-правове середовище України ринкових фінансово-господарських інструментів. Введення будь-яких нових методів управління економічними процесами вимагають не тільки їх імплементації в організаційно-правову інфраструктуру фінансово-господарських відносин, а й ретельного розроблення конкретних схем їх застосування з тим, щоб отримати найбільш ефективний результат. Це питання є принциповим тому, що від перших успіхів нововведення у вигляді реалізації конкретних проектів залежить майбутнє його використання у підприємницькій діяльності загалом.

З перших років переходу України до ринкового типу економіки дуже гостро постає питання забезпечення безпеки здійснення економічної діяльності, зокрема на мікрорівні — рівні суб’єктів господарювання.

Основні проблеми безпеки підприємницької діяльності в Україні:

• по-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції, є дуже динамічною системою, а значить і дуже небезпечною;.
• по-друге, український ринок перебуває на стадії становлення і тому його механізми ще не відпрацьовані;
• по-третє, в країні відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців.

Спеціалісти з безпеки вважають, що одним із шляхів створення для недержавних підприємств передумов для економічного виживання за умов ринкових відносин є виявлення та нейтралізація загроз економічній стабільності підприємства, що і є суттю діяльності щодо забезпечення безпеки підприємства.

1. Сутність безпеки  підприємницької діяльності

Сучасне  підприємство  знаходиться  в  умовах  безперервної  зміни  зовнішнього  середовища  його  існування. Ця  нестабільність  вимагає від господарюючих суб’єктів постійної адаптації, пошуку нових  і вдосконалення вже відомих  засобів  забезпечення  економічної  безпеки.

Система економічної безпеки включає в себе об’єкти і суб’єкти безпеки, інститути та засоби її забезпечення, функціональну визначеність. Отже, система економічної безпеки підприємства є функціонально визначеною сукупністю об’єктів, суб’єктів, інститутів, механізмів та засобів її забезпечення.

Об’єктами економічної безпеки виступають як економічна система загалом, так і її різні складові: кадрова, фінансова, інформаційна, ресурсне забезпечення.

Суб’єктами економічної безпеки виступають держава та її інститути (міністерства, відомства, податкові й митні органи, біржі, фонди і страхові кампанії), а також підприємства, установи й організації як державного, так і приватного сектора економіки (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація суб’єктів забезпечення економічної безпеки підприємств

Головне завдання суб’єктів забезпечення економічної безпеки підприємства – передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб’єкта підприємництва, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі розробленого комплексу заходів економіко-правового і організаційного характеру. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та організаційні заходи, що забез­печують фундамент, основу системи безпеки, на відміну від вторинних — технічних, фізичних тощо.

Економічна безпека підприємства – відносно новий напрям розвитку економічної науки. Необхідність її постійного забезпечення зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування і досягнення головних цілей своєї діяльності.

Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких вважається рівень економічної безпеки, який визначається станом використання корпоративних ресурсів за критеріями рівня економічної безпеки підприємства. Цей показник залежить від спроможності керівництва підприємства і спеціалістів (менеджерів) ефективно уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

З метою досягнення найбільш високого рівня економічної безпеки підприємство має проводити роботу із забезпечення максимальної безпеки основних функціональних складових своєї роботи.

Функціональні складові економічної безпеки підприємства – це сукупність основних напрямів його економічної безпеки, що істотно відрізняються один від одного за своїм змістом.

Серед найбільш загальних показників економічної безпеки – результати економічної діяльності (здатність підприємства досягти поставленої мети й виконувати власну місію в стратегічному вимірі), продуктивність (співвідношення кількості виробленої продукції до кількості витрачених ресурсів) та ін. Найбільш конкретне уявлення про стан економічної безпеки надають такі характеристики: фінансова стабільність, платоспроможність, маневреність, ліквідність.

Головною причиною необхідності забезпечення економічної безпеки підприємства є завдання досягнення стабільності свого функціонування і створення перспектив зростання для виконання цілей бізнесу, що стоїть перед кожним підприємством відповідно до філософії бізнесу.

Для забезпечення своєї економічної безпеки підприємство використовує сукупність корпоративних ресурсів. Корпоративні ресурси – фактори бізнесу, які використовуються власниками і менеджерами підприємства для виконання цілей бізнесу. Серед них можна виділити: ресурс капіталу, ресурс персоналу, ресурс інформації і технології, ресурс техніки і устаткування, ресурс прав.

Ресурс капіталу. Дозволяє придбавати і підтримувати інші корпоративні ресурси, які спочатку відсутні у власників цього підприємства, – це акціонерний капітал підприємства у поєднанні з позиковими фінансовими ресурсами.

Ресурс персоналу. Менеджери підприємства, виробничий персонал і службовці, які використовують свої знання, досвід і навички для досягнення цілей бізнесу.

Ресурс інформації і технології. Інформація, що стосується яких-небудь аспектів бізнесу підприємства, – найбільш цінний і дорогий з ресурсів підприємства.

Саме інформація дозволяє підприємству адекватно реагувати на будь-які зміни зовнішнього середовища бізнесу, ефективно планувати і здійснювати свою господарську діяльність

Ресурс техніки і устаткування. На основі наявних фінансових, інформаційно-технологічних і кадрових можливостей підприємство придбаває устаткування, необхідне (на думку менеджерів підприємства) і доступне (виходячи з наявних ресурсів).

Ресурс прав. Включає права на використання патентів, ліцензії і квоти на використання природних ресурсів, а також експортної квоти, права на користування землею. Це дозволяє підприємству долучитися до передових технологічних розробок, не проводячи власних дорогих наукових досліджень, а також отримати доступ до незагальнодоступних можливостей розвитку бізнесу.

Найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів підприємства, необхідне для виконання цілей бізнесу, досягається шляхом досягнення основних функціональних цілей його економічної безпеки. У тому числі:

– забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства (організації);

– забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи іншого суб’єкта господарювання;

– досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

– досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу;

– мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

– якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

– забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

– надійне забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу і майна, а також комерційних інтересів [2].

Виконання кожної з вищеперелічених цілей економічної безпеки є істотно важливим для досягнення головної мети підприємства. Детальна розробка і контроль за виконанням цільової структури економічної безпеки підприємства є важливою складовою частиною проблеми.

2. Організація служби безпеки на сучасному етапі

Служба безпеки (СБ) підприємства створюється наказом директора з метою захисту економічних інтересів підприємства і забезпечення максимальної безпеки його діяльності як суб’єкта ринкових відносин.

У залежності від виду підприємницької діяльності, розмірів фірми й інших критеріїв її функціонування набір елементів механізму захисту підприємницької таємниці може кардинально змінюватися. Звичайно, важливу роль відіграють й фінансово-матеріальні можливості, необхідні для організації захисту економічної безпеки.

Як правило, для комплексного вирішення всіх питань, пов’язаних із захистом підприємницької таємниці, на фірмі створюється власна служба безпеки, начальник якої є і заступником керівника фірми. Однак окремими питаннями захисту економічної безпеки можуть займатися спеціалізовані охоронні підприємства, що виконують свої функції за договором із фірмою. Важливе значення має добір висококваліфікованих фахівцю СБ фірми, нормативне встановлення обов’язків співробітників і таких функцій СБ, як:

• організація й забезпечення пропускного і внутріоб’єктного режиму в будинках і приміщеннях, несення їхньої охорони, контроль за дотриманням установленого режиму на фірмі співробітниками, відвідувачами;
• проведення заходів щодо правового й організаційного регулювання відносин на фірмі по захисту підприємницької таємниці й економічної безпеки;
• участь у розробці основних нормативних документів (інструкцій, положень), що встановлюють порядок і принципи захисту підприємницької таємниці;
• участь у розробці посадових інструкцій, обов’язків керівників підрозділів, фахівців, усіх категорій працівників;
• забезпечення збереження документів, що містять зведення, що є комерційною таємницею, припинення їхнього розкрадання або передачі зведень зацікавленим особам іншими способами;
• організація проведення службових розслідувань по фактах розголошення зведень, що складають підприємницьку таємницю, втрат документів і інших порушень безпеки фірми, а також і інші функції, що повинні бути встановлені в положенні про службу безпеки, затвердженому керівником фірми.

Для управління безпекою окремі підприємства створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівники підприємства, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Мета кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам з метою безпеки підприємства.

Загальні функції, що покладаються на службу безпеки підприємства, можна сформулювати таким чином.

1. Забезпечення пропускного та внутрішньо об’єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання режиму персоналом підприємства і партнерами (відвідувачами).
2. Участь у розробці основоположних документів (статуту, правил, внутрішнього розподілу, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації безпеки й захисту комерційної таємниці.
3. Розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з документами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру.
4. Виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками підприємства, клієнтами та конкурентами.
5. Організація та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки підприємства.
6. Розробка оновлення і поповнення переліку і відомостей, що є комерційною таємницею, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації безпеки й захисту інформації.
7. Забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці.
8. Організація та регулярне проведення навчання працівників підприємства й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці.
9. Ведення обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволено постійне чи тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних приміщень і технічних засобів у них.
10. Підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі.

Кожне підприємство можуть уточнювати і за необхідності встановлювати власні специфічні функції для охоронного персоналу з метою повного забезпечення надійної охорони суб’єкта виробництва.

3. Безпека підприємства як основний вид діяльності менеджера підприємства

В умовах ринкових відносин, коли держава вже не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення безпеки стає однією з найбільш важливих і актуальних проблем його життєдіяльності.

Менеджери і фахівці з безпеки підприємництва, бізнесу державних та інших організацій мають знати закони, принципи й технології ринкової економіки. Не тільки блага та успіхи очікують ці організації, а й певний вид діяльності, яка не зрідка пов’язана з великими ризиками, небезпеками й загрозами, а гарантування безпеки в цій сфері діяльності має свої особливості. Тому тільки системний підхід до управління підприємством та його безпеки може стати запорукою його успіху. При цьому всі члени команди — від підприємця і керівника до рядового працівника — мають, особливо в кризових, конфліктних і подібних до них ситуаціях, серйозно ставитися до проблеми особистої безпеки і безпеки організації. Для цього менеджер і фахівець служби безпеки повинні ретельно освоїти та ефективно застосовувати основні способи управління організацією, персоналом і системою безпеки в підприємницькій діяльності. Функції управління в сучасному менеджменті реалізуються успішно лише за умови делегування менеджерові окреслених повноважень і відповідальності. Інакше, як підтверджує зарубіжний і особливо вітчизняний досвід, менеджери перетворюються на комерційних агентів, звичайних чиновників, адміністраторів і функціонерів.

Насамперед потрібно засвоїти основи знань про ринкову економіку і безпеку підприємництва з огляду на жорстку конкуренцію, прояв загроз, небезпек, ризиків і конфліктів у цій благородній, проте небезпечній діяльності.

Таким чином, безпека підприємства передбачає стійкий розвиток (тобто збалансований і безупинний), що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Найбільш поширеним є визначення безпеки підприємства як стану ефективного використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) і забезпечити його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії.

Об’єктами безпеки є держава, суспільство і суспільні об’єднання, регіони, підприємства і окремі громадяни.

Необхідність постійного дотримання безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на безпеку підприємства можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

2) збіг об’єктивних обставин (стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс мажорні обставини тощо). Залежно від суб’єктної обумовленості негативні впливи на безпеку можуть мати об’єктивний і суб’єктивний характер. Об’єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства, або його окремих працівників. Суб’єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів) [3; 7].

Головна мета безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер, і високий потенціал розвитку в майбутньому.

До основних функціональних цілей безпеки належать:

—     забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

—     забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи іншого суб’єкта господарювання;

—     досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

—     досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу;

—     мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

—     якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

—     забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

—     ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів [7].

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації безпеки підприємства.

Забезпечення безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів.

Отже, безпека підприємництва являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб’єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентопотенційність і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників і тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій можна буде досягти належного рівня безпеки підприємства.

Система безпеки кожного підприємства цілком індивідуальна. Її повнота та дієвість залежать від існуючої в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних та фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості забезпечення безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств.

Надійний захист безпеки підприємства можливий лише при комплексному та системному підході до її організації. Тому в економіці має місце таке поняття як система безпеки підприємства.

Система безпеки підприємства – це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних і пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Основними елементами системи безпеки підприємства є:

1) захист комерційної таємниці та конфіденційності інформації;

2) комп’ютерна безпека;

3) внутрішня безпека;

4) безпека будинків та споруд;

5) фізична безпека;

6) технічна безпека;

7) безпека зв’язку;

8) безпека господарсько-договірної діяльності;

9) безпека перевезень вантажів та осіб;

10) безпека рекламних, культурних, масових заходів, ділових зустрічей та переговорів;

11) протипожежна безпека;

12) екологічна безпека;

13) радіаційно-хімічна безпека;

14) конкурентна розвідка;

15) інформаційно-аналітична робота;

17) експертна перевірка механізму системи забезпечення [3; с.10].

Алгоритм побудови системи безпеки підприємства

Система безпеки підприємства може бути побудована на основі наступних принципів:

1) Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій та передумов, що сприяють розвитку загроз.

2) Законність. Заходи безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів.

3) Комплексне застосування сил та коштів. Для забезпечення безпеки використовуються всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти.

4) Координація та взаємодія ззовні та всередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об’єднанню зусиль усіх підрозділів та служб підприємств.

6) Компетентність. Працівники повинні вирішувати питання безпеки на професійному рівні.

7) Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення безпеки підприємства не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування.

8) Планова основа діяльності. Діяльність по забезпеченню безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки підприємства, підпрограм забезпечення безпеки по основним її видам та розроблених для їх виконання планів роботи підрозділів підприємства.

9) Системність. Цей принцип припускає врахування усіх факторів, здійснюючих вплив на безпеку підприємства [1].

Забезпеченням безпеки підприємства займаються дві групи суб’єктів. Суб’єкти безпеки підприємства. Друга група зовнішні органи та організації, які функціонують самостійно і не підкоряються керівництву підприємства, але при цьому їх діяльність здійснює істотний вплив на безпеку підприємства Суб’єктами цієї групи є:

1) Законодавчі органи;

2) Органи виконавчої влади;

3) Суди;

4) Правоохоронні органи;

5) Науково-освітні заклади.

Вони інколи (а іноді й ніколи) приєднуються до діяльності підприємства щодо забезпечення його економічної безпеки. Організаційною формою такого приєднання може стати комплексна програма безпеки підприємства, в якій необхідно передбачати форми і методи цієї роботи. Крім того, можна рекомендувати розробку планів структурних підрозділів та всього підприємства в цілому по організації взаємодії з вищевказаними органами та організаціями напівспеціалізовані суб’єкти, у яких частина функцій спрямована на забезпечення безпеки підприємства (маркетингова служба, юридичний підрозділ тощо) решта персоналу та підрозділи підприємства, які в межах своїх посадових інструкцій та положень про підрозділи зобов’язані вживати заходів з метою забезпечення безпеки підприємства.

Засоби і методи забезпечення безпеки підприємства

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні:

1) Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) Організаційні засоби. Створення спеціалізованих оргструктурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

3) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп’ютерах.

4) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх цілеспрямовано та з високою віддачею.

5) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення безпеки підприємства.

6) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями його безпеки.

7) Інтелектуальні засоби. Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства [3].

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів:

• I етап. Виділення фінансових ресурсів.
• II етап. Формування кадрових і організаційних засобів.
• III етап. Розробка системи правових засобів.
• IV етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік цих методів

1. технічні — спостереження, контроль, ідентифікація;
2. інформаційні — складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;
3. фінансові — матеріальне стимулювання працівників, що мають досягнення в забезпеченні безпеки підприємства;
4. правові — судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;
5. кадрові — підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;
6. інтелектуальні — патентування, ноу-хау тощо.

Під безпекою треба розуміти і такий стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв’язків менеджменту. Зауважимо, що традиційно термін уживався в юридичній практиці для позначення системи прав зі збереження ресурсів і результатів їх продуктивного використання. Однак з економічного погляду таке трактування поняття, на нашу думку, не є вичерпним, а сам механізм збереження не входить до системи управління підприємством (що зумовлено історичним досвідом ведення бізнесу на постсоціалістичному просторі).

Отже,  для  забезпечення  власної  безпеки  підприємство  має  такі  засоби:  технічні  (охороно-пожежні  системи,  відеоапаратура  тощо);  організаційні  (створення  спеціалізованих  підрозділів  чи структур,  які  забезпечуватимуть  безпеку  підприємства, а також система управління); інформаційні (комп’ютери,  захисні мережі  і  сама  інформаційна продукція,  у т.ч. необхідна для прийняття рішень інформація); фінансові, без яких і функціонування системи безпеки буде неможливим; правові (у т.ч. розробка локальних правових актів з питань функціонування  системи  управління  та  забезпечення безпеки);  кадрові  (передусім,  достатня  кількість персоналу,  який  займається  питаннями  безпеки, його  професіоналізм);  інтелектуальні  (залучення висококласних  спеціалістів  і  науковців  дозволяє запроваджувати  нові  системи  безпеки).

Варто  зазначити,  що  ці  засоби  потребують  комплексного поетапного застосування, а не одночасного запровадження. Активація  підприємством  вищенаведених засобів у забезпеченні безпеки переводить їх у категорію  методів,  тобто  способів  дії.  Таким чином, підприємство може застосовувати технічні, організаційні,  інформаційні,  фінансові,  правові, кадрові та інтелектуальні методи.

Висновки

Таким чином, проведений аналіз показує, що для досягнення найбільш високого рівня економічної безпеки підприємство має проводити роботу щодо забезпечення максимальної безпеки основних функціональних складових своєї роботи, найважливішою з яких є фінансова складова. Стабільність і невразливість інформаційної, фінансової, технологічної, інших підсистем підприємства є запорукою надійної його захищеності. На нашу думку, будь-які загрози економічній безпеці можуть бути відвернені і ліквідована можливість виникнення збитків фінансовому становищу підприємств, якщо наявні корпоративні ресурси будуть спрямовані виключно на забезпечення економічної безпеки.

Найважливішими факторами, що впливають на економічну безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави. Насамперед, економічна-безпека підприємства залежить від економічної безпеки держави, регіону, адже ґрунтується на їхньому фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перспективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної безпеки господарюючих суб’єктів усіх рівнів дає можливість забезпечити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам.

Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого — є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищого рівня і суб’єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, державою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослідження макроекономічних аспектів економічної безпеки.

Список використаної літератури

1. Антикризове управління економічною безпекою в умовах викликів фінансово-економічної глобалізації (державний і регіональний виміри) / М. А. Хвесик, А. В. Степаненко, О. М. Ральчук, Й. М. Дорош; НАН України, Рада по вивч. продукт. сил України. — Донецьк: Юго-Восток, 2010. — 323 с.
2. Ареф’єва О. В. Планування економічної безпеки підприємств / О. В. Ареф’єва, Т. Б. Кузенко. — К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. — 170 с.
3. Гапоненко В. Ф. Экономическая безопасность предприятий / Гапонен- ко В.Ф., Беспалько А. А., Власков А. С. — М.: Издательство «Ось-89», 2007. — 208 с.
4. Економічна безпека /[Мельник П., Терангул Л. та ін.] ; за ред. З. С. Варналія. – К.: Знання, 2009. – 647 с.
5. Економічна безпека корпоративного підприємства : навч. посіб. / Ко- валенко М. А., Нагорна І. І., Радванська Н. В. — Херсон: Олді-плюс, 2009. — 403 с.
6. Кавун С. В. Система економічної безпеки: методологічні та методичні засади. / Кавун С. В. — Х.: ХНЕУ, 2009. — 299 с.
7. Родіонов О. В. Формування та розвиток економічної безпеки підприємств / Родіонов О. В., Черкасов А. В.; М-во освіти і науки України, Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ: Янтар, 2011. — 314 с.