Вступ

Велика Британія — одна з найстаріших у світі країн з ринковою економікою та парламентсько-конституційною політичною системою.

Для Великої Британії характерним є жорсткий контроль за здійсненням бюджетних витрат (з метою їх раціональності та відповідності бюджетним призначенням). Основна мета уряду — контролювати зростання державних видатків, тому головний наголос робиться на ефективності використання бюджетних коштів. Усі відомства самостійно ретельно аналізують виконання конкретних завдань з погляду результативності.

Річний ВВП Англії у 2008 році становив 2.62 трильйони доларів, з котрих національний борг Великобританії становив 56.8% від ВВП, (або £800.8 billion), а в 2011 році прогнозований на рівні 80.2% від річного заробітку країни.

На 30 квітня 2010 року чистий державний борг Великобританії складав 893,4 млрд. фунтів, або 62,1% ВВП, у порівнянні з 755,4 млрд. фунтів, або 53,9% ВВП, роком раніше.

Крім того слід зазначити, що напередодні самітів «Великої вісімки» та «Групи двадцяти» в Канаді (червень 2010 р.) Великобританія окреслила пріоритетні питання, в яких вона була зацікавлена під час роботи самітів, а саме: фіскальна консолідація (скорочення бюджетного дефіциту, пошук нових ресурсів для нарощування зростання світової економіки), посилення регулювання фінансових ринків (достатня забезпеченість новим капіталом, запровадження єдиних справедливих правил гри), торговельні питання (подальше сприяння розвитку торгівлі, протидія протекціонізму, подальша лібералізація торгівлі, включаючи поточний раунд переговорів у рамках СОТ), інші питання (інституційні реформи Світового Банку та інших міжнародних банків розвитку, завершення реформ по квотах, управлінню та мандату МВФ) та заходи, спрямовані на протидію корупції.

1. Сутність та динаміка державного боргу Великобританії

Державний борг — результат фінансових запозичень держави, здійснюваних для покриття дефіциту бюджету. Державний борг дорівнює сумі дефіцитів минулих років з урахуванням відрахування бюджетних надлишків. Він складається із заборгованості центрального уряду, регіональних і місцевих органів влади, державних організацій, підприємств. Отож, у  червні 2009 року державний борг Великобританії вперше з 1974 року досяг рівня 799 мільярдів фунтів, що становить більше 56% ВВП. Різке збільшення суми боргу пов’язано із прийняттям деяких антикризових мір, однієї з яких є зниження податкових зборів. За словами аналітиків, подібне положення речей викликає побоювання, оскільки може стати самою головною проблемою економіки країни. Також була оприлюднена інформація про те, що до 2013 року обсяг державного боргу може зрівнятися із ВВП, внаслідок чого кредитний рейтинг З’єднаного Королівства вже зараз змінився на «негативний».

Ще статистична служба Британії привела дані, згідно яким у червні 2009 року держава запозичила 13 мільярдів фунтів, у той час як у червні 2008 року було взято всього 7,5 мільярдів фунтів.

Дефіцит бюджету Великобританії в січні 2010 року склав 4,3 мільярди фунтів стерлінгів ($6,7 млрд.).  За деякими оцінками, якщо держава буде запозичити протягом  усього року на тім же рівні, загальний дефіцит складе більше у відсотковому відношенні до ВВП, чим у Греції, що страждає зараз через найсильнішу боргову кризу [1, c. 68].

Інфляція у Великобританії, як очікують у центральному банку країни, прискориться до 3,3%, перш ніж сповільнитися до 0,9%, і буде залишатися нижче 2% протягом основної частини періоду, що завершиться у 2011 році. Прогноз базується на умовах незмінної політики і якщо базову облікову ставку буде підвищено з нинішніх 0,5% до 1,0% до кінця 2010 року й до 2,5% до кінця 2011 р. Фахівці Банку попереджають, що зміна політики, а саме, посилення кредитних умов і фіскальна жорсткість можуть вкрай негативно відобразитись на економічному зростанні. Зростання британського ВВП у 2011 році може скласти 3,2% у річному обчисленні, прогнозують у ЦБ. Раніше передбачалося, що підйом досягне 4%.

Міністр фінансів Д. Осборн представив план найбільшої за останні 13 років реформи системи регулювання і контролю за діяльністю фінансових ринків. Зокрема, до 2012 року уряд відмовиться від існуючої нині тристоронньої системи регулювання, за якої ці функції розділені між Банком Англії, Міністерством фінансів і Управлінням з фінансових послуг (УФП). Ця система неодноразово підлягала критиці у Великобританії за нездатність упередити складні ситуації, що виникають на фінансовому ринку. Таким чином, нині діючий фінансовий регулятор УФП до 2012 року припинить своє існування в теперішньому вигляді. Всі основні функції контролю будуть передані новому пруденціальному регулятору, який буде діяти як підрозділ, що підконтрольний Банку Англії.

Крім того, будуть створені незалежний Комітет з фінансової політики при Банку Англії, Агентство з захисту прав споживачів фінансових послуг та Агентство з економічних злочинів. На даний момент ці функції розкидані по цілому ряду урядових відомств та установ [8, c. 92].

Д.Озборн акцентував увагу на двох основних моментах нової бюджетної політики: по-перше, це скорочення витрат, по-друге, збільшення податків. Значному зменшенню підлягатимуть витрати на утримання міністерств і відомств, які скоротяться щонайменше на 25% (детальний перелік скорочень буде оприлюднено у жовтні цього року), крім того, заплановано зменшення витрат у розмірі 30 млрд. ф. ст. щорічно до 2014/15 р. Заплановано зменшення майже всіх соціальних виплат, у тому числі виплати, пов’язані з вагітністю та доглядом за дитиною; крім того, грошова допомога буде надаватись тільки на першу дитину протягом дошкільного віку. Грошова допомога на утримання житла, передбачена для найбідніших верств населення, буде обмежена до рівня 400 ф. ст. на тиждень. Єдиною державною установою, яка уникне жорсткого скорочення, буде Міністерство освіти, а також Д.Осборн пообіцяв залишити допомогу на дітей на тому ж самому рівні протягом наступних трьох років.

Як було оголошено, з 4 січня 2011 р. буде здійснено збільшення податку на додану вартість, що становитиме 20% замість 17,5%. Таке збільшення, за розрахунками, додатково надасть 13 млрд. ф. ст. щорічно.

Як і передбачалося, уряд продовжуватиме поступово зменшувати податок на дохід корпорацій з поточного рівня 28% до 24% у 2014 році, що дасть змогу Великобританії утримати найнижчий рівень серед країн великої двадцятки. Урядом також буде запроваджено новий податок для банківських установ, що за розрахунками надасть додатково 2 млрд.ф.ст. щорічно, Німеччина та Франція також збираються ввести аналогічний податок. Зміни також торкнулися і неоподатковуваної суми доходу фізичних осіб на рік, наразі вона збільшена на 1000 ф.ст. і становить 7745 ф.ст., уряд і надалі планує збільшувати максимальну суму звільненого від податку доходу до 10 000 ф.ст.

Новий «надзвичайний бюджет» вже встигли охрестити «жорстким, але справедливим», але на думку експертів, заходи могли бути ще рішучішими, щоб досягнути поставлених цілей – тобто, збалансування бюджету в 2015/16 фінансовому році. Було заявлено, що у цьому році бюджетний дефіцит скоротиться до 10,1% або 149 млрд.ф.ст, та до 1,1% або 20 млрд.ф.ст у 2015/16р. (план скорочення лейбористів передбачав дефіцит 3,9% або 71 млрд.ф.ст у 2014/15р) [2, c. 156].

2. Політика управління державним боргом Великобританії

У сфері управління державним боргом політика Великої Британії є дуже виваженою. Впродовж десятиліть на практиці застосовується два важливих принципи стосовно державних запозичень:

1) розмір державного боргу повинен кожного року залишатись приблизно на одному рівні (близько 30 % від ВВП). Практика це підтверджує — державний борг у 2005/2006 фінансовому році становив 37,9 % від ВВП. Станом на середину 2007 р. загальна заборгованість держави становила 504,5 млрд фунтів стерлінгів (37,2 % ВВП);

2) дотримання «золотого правила» державних фінансів, згідно з яким розмір позик, які бере уряд, має відповідати його витратам на інвестиційні програми, тобто масштабам фінансування проектів, котрі у майбутньому дадуть змогу розрахуватись за зобов’язаннями держави.

Показник національного боргу по відношенню до ВВП країни, включаючи кошти на стабілізацію банківської системи, прогнозується у 2012 р. зросте з 59% в поточному році до 68%, а до 2013/2014 р. зросте до 80%, що майже вдвічі більше, ніж рівень, успадкований лейбористами в 1997 р. Канцлер очікує, що бюджетний дефіцит буде збалансовано через два роки після цього.

Особливістю управління державним боргом є і те, що більшу частку становить саме внутрішній державний борг, що дає можливість мінімізувати залежність держави від зовнішніх позичальників [1, c. 65].

Фінансова система Великої Британії складається:

— з державного бюджету;

— місцевих бюджетів;

— спеціальних позабюджетних фондів;

— фінансів державних підприємств та корпорацій.

Кожна ланка бюджетної системи є незалежною та функціонує автономно. Головну роль у фінансовій системі відіграє бюджет центрального уряду (державний бюджет Великої Британії). Державний бюджет складається з двох частин: звичайного бюджету (або Консолідованого фонду) та Національного фонду позик.

Зі звичайного бюджету здійснюються переважно видатки поточного характеру. Вони поділяються на:

—- видатки, які щорічно затверджуються парламентом (приблизно 96 % загального обсягу);

— витрати постійного обслуговування, які не затверджуються парламентом. До них зараховуються кошти, що спрямовуються у Національний фонд позик для сплати відсотків за державним боргом та витрати за Цивільним листом (видатки на утримання королеви).

Національний фонд позик відображає операції держави інвестиційного характеру щодо отримання позик та надання кредитів. Він формується за рахунок перевищення доходів над видатками за звичайним бюджетом (якщо має місце його профіцит), отриманих відсотків за наданими довгостроковими кредитами, прибутку Банку Англії, коштів зі звичайного бюджету, спрямованих на обслуговування державного боргу. Головними напрямками його витрат є погашення державного боргу та сплата відсотків за ним, надання кредитів органам місцевої влади, здійснення інвестиційних проектів (переважно капіталовкладення у державні корпорації) [7, c. 83].

Серед позабюджетних фондів найбільшу роль відіграє фонд національного страхування, який забезпечує цілий спектр програм соціального характеру: з нього фінансуються пенсії по старості, інвалідності, допомоги безробітним, допомоги у випадку захворювань. Джерелами формування доходів фонду є внески працюючих, внески роботодавців, асигнування з бюджету, доходи від інвестиційної діяльності самого фонду.

Частка місцевих бюджетів у бюджетній системі коливається на рівні 30 %. Видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні та капітальні (капітальні покриваються за рахунок позик, а джерелом фінансування поточних, головним чином, є податки). Основні напрямки спрямування коштів місцевих бюджетів такі: житлове та шляхове господарство, освіта, місцева влада та самоврядування, судова система, заходи з охорони навколишнього середовища, поліція. Головне джерело місцевих бюджетів — муніципальний податок (справляється залежно від вартості майна та кількості дорослих членів сім’ї).

Керівництво казначейства та боргового офісу Великобританії узгоджують тактичні цілі діяльності боргового офісу на наступний рік шляхом затвердження плану його роботи (Annual Business Plan), в якому також вказують стратегічні завдання на середньострокову перспективу (три роки) і визначають механізми їх досягнення [3]. План містить прогнози і нові ініціативи боргового офісу. Так, середньостроковими цілями боргового офісу є: підтримка ліквідного ринку золото відрізних облігацій, ефективне управління активами на борговому рахунку (Debt Managment Account), підтримку високого професійного та операційного рівня та забезпечення Уряду інформацією і рекомендаціями. З метою досягнення прозорості управління державним боргом план підлягає обов’язковій публікації. Таким чином, в діяльності боргового агентства забезпечуються не лише загальні (довгострокові), але і короткострокові і, середньострокові цілі і громадський контроль. Фінансування боргового офісу здійснюється через відкритий борговий рахунок (Debt managment account), на який зараховуються всі грошові кошти, отримані як частка відрахувань від продажу деяких державних зобов’язань і реалізації активів уряду, і в подальшому спрямовуються на проведення операцій по управлінню державним боргом [4, c. 125]. Для оперативного управління державним боргом у Великобританії створено Національний борговий фонд.

Висновки

Очевидне стрімке зростання боргових запозичень у світовій економіці, основними чинниками якого є масштабні заходи стимулювання на фоні зниження доходів бюджетів країн. Посилення умов банківського кредитування, з одного боку, і небажання привертати такі кредити, з іншого, а також нестійке становище багатьох банків і згортання заходів державної допомоги банкам стануть основними причинами зростання попиту на боргове фінансування з боку корпорацій і банків. При цьому наявність ще нереалізованих ризиків дефолтів окремих держав або великих корпорацій, загроза яких існуватиме в 2010–2011 рр., а також імовірність зниження кредитних рейтингів, що зберігається, підвищуватиме вартість таких позик.

Досить тривала перспектива високого безробіття і бажання знизити соціальну напруженість підштовхуватимуть до розширення дефіцитів бюджетів за рахунок нових позик, не дивлячись на плани урядів щодо зниження дефіцитів. Ці чинники плюс прогнози невисокої інфляції на найближчі роки сприятимуть утриманню ставок провідними центральними банками світу на низькому рівні. На основі таких прогнозів можна припустити, що трильйони доларів допомоги продовжуватимуть обслуговувати операції з фінансовими активами, а не реальну економіку, тим самим сприяючи задоволенню попиту на боргове фінансування.

Характерно, що цей попит зростає в умовах повільного і нестійкого відновлення світової економіки, що в перспективі найближчих років може стати причиною кризи світового ринку боргових зобов’язань. За даними Moody’s Investors Service, тільки банкам єврозони і Великобританії до 2012 р. належить рефінансувати майже 4 трлн дол. боргових зобов’язань. Очевидно, що частина емітентів буде неспроможна це зробити. Найгірше відбудеться тоді, коли технічні дефолти і, як наслідок, активізація процесів реструктуризації таких боргів набудуть ланцюгового характеру.

Список використаної літератури

1. Іванов В. М, Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зару біжних країн. — К.: МАУП, 2001.
2. Карлін М. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Микола Карлін,; М-о освіти і науки України, Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки . — К.: Кондор, 2004. — 382 с.
3. Маляревський Ю. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник/ Юрій Маляревський, Ольга Фартушняк, Інна Пасічник; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003. — 163 с.
4. Миргородська Л. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Лариса Миргородська,; М-о освіти і науки України, Таврійський національний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 240 с.
5. Мишкін Ф. С. Економіка грошей банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.
6. Полякова Л. Основи обліку в зарубіжних країнах: Навчальний посібник/ Лариса Полякова, Володимир Мохняк,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». — Львів: Вид-во Національного ун-у «Львівська політехніка», 2006. — 240 с.
7. Руденко Ю.М, В.В Токар. Фінансові системи зарубіжних країн — Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2005
8. Шамова Н. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. – К., 2002
9. Міжнародні фінанси /Під заг.ред. О.М.Мозгового – Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2005 р.