Вдосконалення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність є одним із факторів підвищення ефективності правового регулювання та державного управління в зазначеній сфері, дозволить інтенсифікувати розвиток економіки України в цілому.

Досліджуючи питання вдосконалення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність, слід ґрунтуватися на тому, що воно є комплексною підгалуззю господарського законодавства України. На сьогодні із нормами Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» кореспондують положення понад 500 законодавчих та підзаконних нормативно- правових актів України різної галузевої приналежності. Цей правовий масив потребує свого вдосконалення шляхом упорядкування, ліквідації недоліків та суперечностей.

Досліджуючи процес формування господарського законодавства, слід зазначити, що тривалий час відбувалося кількісне зростання законодавчих актів, що фрагментарно охоплюють різні сфери регульованих відносин. За існуючими оцінками, господарське законодавство становить більше половини обсягу всього чинного законодавства. Саме в цій сфері переступили всі межі оптимального правового регулювання. Фактично законодавець пов’язує дієвість і ефективність правового регулювання не з якістю нормативно-правових актів, а з їх кількістю. При цьому посилюється неузгодженість як між законодавчими актами, так і їх окремими нормами, а також безсистемність розвитку господарського законодавства. Недостатня увага приділяється розробці механізмів реалізації законодавства. Поширеною залишається зневага техніко-юридичною стороною законотворчості [1, 2].

Таким чином, ситуація вимагає системного вдосконалення та впорядкування всього масиву господарського законодавства. Зроблені з цього висновки свого часу стали поштовхом для розробки проекту Концепції модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України [3]. У Рекомендаціях парламентських слухань «Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи», затверджених Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2005 р. № 2681-IV [4], підкреслюється необхідність системного вдосконалення законодавства з питань економічної політики держави.

Важливо зазначити, що зміст сучасного господарського права — це значною мірою правила економіко-техно- логічного характеру, що відповідають або враховують вимоги об’єктивних економічних законів, особливості сучасної змішаної економіки. Вони виступають як правове забезпечення економічної політики, яка відображає вимоги цих законів, виражають і юридично закріплюють напрями цієї політики [5].

Аналіз господарського, і зокрема зовнішньоекономічного, законодавства свідчить про те, що однією з його проблем є надмірна деталізація. Так, законодавство із зібрання загальних правил поведінки перетворюється на казуїстичне, тобто розраховане лише на ті чи інші казуси, випадки. Наприклад, останніми роками почала формуватися тенденція до прийняття законів, присвячених окремим вузько направленим аспектам зовнішньоекономічної діяльності («Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину», «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням», «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»). Однак у цих законах відсутні нові правила поведінки загального характеру. Замість цього в них даються посилання на інші закони.

Об’єктивною реальністю є те, що з розвитком суспільства ускладнюється економіка. Розвивається та ускладнюється система права, збільшується кількість норм, інститутів, галузей. Стає дедалі складніше забезпечити погодженість норм, сформульованих у багатьох джерелах, зростає імовірність суперечностей, накладок. Ускладнюється масив господарського законодавства в цілому та законодавства про зовнішньоекономічну діяльність зокрема.

Слід зазначити, що питанням теорії, методології та техніки кодифікації законодавства України вже приділялася достатня увага в юридичній літературі. Так, О. Ющик [6] зазначає, що «упорядкування законодавства» є родовим поняттям по відношенню до понять «систематизація законодавства» та «ревізія законодавства» як двох видів упорядкування законодавства. Критерієм виокремлення двох зазначених видів упорядкування є чинність чи нечинність нормативно-правових актів, що упорядковуються. Упорядкування чинних нормативно-правових актів є систематизацією законодавства. Вилучення із загального масиву законодавства тих нормативно- правових актів, що втратили чинність, є ревізією законодавства. Формами систематизації законодавства є кодифікація та консолідація.

Спираючись на науково-теоретичний аналіз законодавства України та науково-монографічні джерела, розроблено висновки та пропозиції щодо подальшого вдосконалення законо- давства про зовнішньоекономічну діяльність.

На нашу думку, враховуючи висновок про те, що право та законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є, відповідно, цілісною комплексною підгалуззю господарського права та законодавства України, слід йти шляхом консолідації законодавства про зовнішньоекономічну діяльність у межах Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Базуючись на положеннях Концепції модернізації господарського законодавства, розробленої під керівництвом В. Мамуто- ва (про яку йшлося вище), та дослідженнях О. Ющика щодо систематизації законодавства, пропонується багаторівнева (щодо різних рівнів законодавства, тобто нормативно-правових актів різної юридичної сили) та комплексна (стосовно міжгалузевих зв’язків, тобто нормативно-правових актів різної галузевої приналежності) систематизація зовнішньоекономічного законодавства України.

Першим напрямом (етапом) такої систематизації є здійснення консолідації норм зовнішньоекономічного законодавства України в межах чинного Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Аналіз зовнішньоекономічного законодавства України свідчить про можливість такої консолідації, оскільки в ряді законів та підзаконних нормативних актів містяться положення, які вже частково відображені у чинній редакції зазначеного закону.

Назвемо деякі закони України (безумовно, зазначений перелік є неповним), норми яких, на нашу думку, можливо консолідувати до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 р. № 327/95-ВР (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» від 17 липня 1997 р. № 468/97-ВР (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 19-20, 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 р. № 330-XIV (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 19-20, 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22 грудня 1998 р. № 331-XIV (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 19-20, 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 22 грудня 1998 р. № 332-XIV (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 19-20, 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. № 351-XIV (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (положення цього закону кореспондують із статтями 1, 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. № 1172-XIV (положення цього закону кореспондують ізстаттями 1, 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. № 2953-III (положення цього закону кореспондують із розділом II Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 8 вересня 2005 р. № 2860-IV (положення цього закону кореспондують із розділом II Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Консолідації також потребує митне законодавство України. Так, порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється у Законі України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. № 2097-XII. У порядку, передбаченому зазначеним законом, Єдиний митний тариф був затверджений Декретом Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993 р. № 4-93. Чинний на сьогодні Митний тариф України було затверджено Законом України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-III, згідно з яким втратила чинність ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України» (тобто втратив чинність Єдиний митний тариф України, прийнятий у 1993 р.). Однак при цьому ряд норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993 р. № 4-93 щодо окремих аспектів порядку сплати мита на сьогодні є чинними.

З огляду на зазначене, пропонується консолідувати норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про Єдиний митний тариф України» від 11січня 1993 р. № 4-93, що продовжують діяти, до Закону України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-III, визнавши зазначений Декрет таким, що втрачає чинність. Крім того, на законодавчому рівні слід узгодити терміни «Єдиний митний тариф України» та «Митний тариф України» (оскільки зазначені різні терміни на сьогодні використовуються у назвах Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5лютого 1992 р. № 2097-XII та Закону України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-III).

Ще одним напрямом консолідації митного законодавства, на нашу думку, має стати консолідація до Закону України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. № 2371-III норм таких законів: Закону України «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину» від 7травня 1996 р. № 180/96-ВР, Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10 вересня 1999 р. № 1033-XIV, Закону України «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів» від 24 жовтня 2002 р. № 216-IV, Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням» від 13 грудня 2006 р. № 441-V. Це дасть змогу уникнути надмірної деталізації законодавства про ставки вивізного (експортного) мита та ско- ротити кількість нормативно-правових актів у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Практика нормотворчої діяльності свідчить про те, що в деяких нормативно-правових актах підзаконного характеру можуть міститися норми, які за їх ознаками можна віднести до норм законів. Зокрема йдеться про такі норми, що містять правила поведінки загального характеру, поширюються на широке коло суб’єктів правовідносин, широко використовуються у тій чи іншій сфері суспільних відносин тощо. Отже, слід дійти висновку про можливість консолідації норм не лише нормативних актів однакової юридичної сили, а й консолідації норм підзаконних нормативно-правових актів до змісту законів. До того ж така консолідація нормативних актів різних рівнів дасть можливість більш ефективно провести ревізію (одна із форм упорядкування законодавства поряд із систематизацією) нормативних актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підзаконному рівні.

Так, можливість консолідації норм ряду підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» можна продемонструвати на таких окремих прикладах: постанова Кабінету Міністрів України «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14квітня 1999 р. № 593 (положення цієї постанови кореспондують із статтями 2, 7, 13 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня 1995 р. № 444 (положення цієї постанови кореспондують із статтями 1-2, 6, 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 6 вересня 2001 р. № 201 «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 вересня 2001р. № 833/6024) (положення цього наказу кореспондують із статтями 1-2, 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994р. № 567/94 (положення цього указу кореспондують із статтями 1-2, 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»); Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України» від 13 вересня 1995 р. № 839/95 (положення цього указу кореспондують із статтями 1-4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», статтями 2, 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Таким чином, у межах консолідованого законодавчого акта у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть міститися норми різних галузей законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У цьому випадку йдеться про міжгалузеву та підгалузе- ву (інституційну) систематизацію, що відповідно поширюється на декілька галузей, підгалузей чи інститутів.

Другим напрямом (етапом) комплексної систематизації законодавства про зовнішньоекономічну діяльність є його кодифікація, тобто узгодження змісту консолідованого закону про зовнішньоекономічну діяльність із змістом розділу VII Господарського кодексу України про зовнішньоекономічну діяльність. При цьому Господарський кодекс України слід розширити низкою загальних норм щодо правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом перенесення їх із консолідованого закону про зовнішньоекономічну діяльність до зазначеного кодексу. Зокрема йдеться про норми, що визначають предмет та метод правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності; норми про види зовнішньоекономічної діяльності та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх правовий статус; про принципи зовнішньоекономічної діяльності та організаційно-правові основи державного управління і регулювання зовнішньоекономічної діяльності тощо. Подібне доповнення слід зробити і до Митного кодексу України, перенісши до нього відповідні положення із консолідованого закону про митний тариф.

Таким чином, у процесі комплексної систематизації законодавства про зовнішньоекономічну діяльність на різних етапах слід використовувати такі форми систематизації як консолідація та кодифікація. При цьому, крім систематизації як форми упорядкування законодавства, слід використовувати також ревізію законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, що дасть змогу «розчистити» та впорядкувати цей нормативний масив.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Знаменский Г. Хозяйственное законодательство Украины : формирование и перспективы развития. — К., 1996. — С. 8-10.
2. Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3. — С. 611.
3. Концепция модернизации хозяйственного законодательства на базе Хозяйственного кодекса Украины : (Проект) // Экономика и право. — 2006. — № 2.
4. Відомості Верховної Ради України від 8 липня 2005 р. — № 27. — С. 1144. — Ст. 368.
5. Шемшученко Ю. С., Семчик В. І., Погрібний О. О., Шульга М. В., Кулинич П. Ф., Андрейцев В. І. Правова система України : історія, стан та перспективи : у 5 т. / В. Я. Тацій (голова редкол. вид.) — Х., 2008. — Т. 4 : Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права. — Х., 2008 — С. 328-334.
6. Кодифікація законодавства України : теорія, методологія, техніка / Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик, Л. М. Горбунова, М. О. Теплюк, В. І. Риндюк ; за заг. ред. О. І. Ющика. — К., 2007. — С. 126-187.