Вступ

Актуальність теми. З часу здобуття Україною незалежності кожен уряд та всі політичні партії у своїх програмах діяльності на майбутні періоди наголошують на визначальній ролі в розвитку суспільства середнього класу. До першочергових задач відносяться збільшення питомої ваги середнього класу у структурі населення, полегшення і пришвидшення процесу досягнення зазначеного соціального статусу.

Початок ХХІ ст. став етапом формування активної дискусії про розвиток середнього класу в Україні. Проблема його вивчення є актуальною і на державному рівні.

Після здобуття незалежності країни СНД розірвали напрацьовані коопераційні виробничі зв’язки, що фактично зруйнувало структури їхніх економік, насамперед у промисловому виробництві. Це призвело до катастрофічного падіння рівня ВВП, велика частина підприємств збанкрутувала або майже не працювала. В результаті з’явилися проблеми, пов’язані з працевлаштуванням населення та боротьбою з бідністю. Навіть у 2001 р. в Україні, за даними Держкомстату, рівень бідності становив 26,7 %. З початку 90-х років ХХ ст. більшість країн СНД, в тому числі, й Україна, витратили близько 13–14 років лише на досягнення мінімальних соціальних стандартів життя населення, коли доходи більшої частини домогосподарств перевищили встановлені законодавством прожиткові мінімуми та почали наближатися до рівня середніх доходів. Проте полегшення умов існування сімей не зняло питання про середній клас. Незважаючи на те, що більшість сімей вважають себе не бідними, питома вага середнього класу в структурі населення в Україні зростає дуже повільно (близько 8% на перше півріччя 2013 р.). Тому головним завданням цього дослідження є пошук, аналіз і підбір критеріїв приналежності домогосподарств до середнього класу. Завдяки такій методології можливий аналіз поточних досягнень державної політики в цій сфері і розробка рекомендацій щодо сприяння становленню середнього класу в Україні.

Наразі, з метою подолання негативних тенденцій та обґрунтування пріоритетних напрямків соціально-економічних перетворень в Україні, надзвичайно гостро постає питання про необхідність теоретичного дослідження ролі середнього класу в трансформаційній економіці. Досвід країн, що досягли високого рівня економічного розвитку засвідчує, що провідну роль в їхньому розвитку відіграв саме середній клас, місце і роль якого неухильно зростає в трансформаційній економіці. У сучасних розвинених країнах середній клас виступає однією з найхарактерніших ознак рівня соціальної спрямованості ринкової економіки, цивілізованості економічних відносин, що складаються у суспільстві, свідчить про можливості та ступінь реалізації принципу соціальної справедливості, потенційні можливості подальшого розвитку. Він є результатом розвитку економічної свободи та демократії, яку забезпечує капіталістична система господарювання.

Серед науковців, що працюють над зазначеною проблемою необхідно виділити І.К. Бондар, Н.П. Бродецьку, З.С. Варналія, Ю.К. Зайцева, Е.М. Лібанову, І. Юхновського.

Метою дослідження є формування методичного підходу до оцінки соціального статусу громадян (домогосподарств), а саме – приналежності їх до середнього класу, і вироблення на цій основі системи заходів і механізмів їх реалізації, які сприятимуть підвищенню питомої ваги середнього класу в структурі населення України та його ролі в соціально-економічному  житті країни.

Розділ 1. Формування „середнього класу» в умовах сучасного суспільного розвитку

1.1. Поняття та визначення «середнього класу»

У новітні часи за допомогою поняття „середній клас” визначають (переважно) статус громадянина в суспільстві, а не чітко сформовану соціальну групу і, тим більше, не клас. Існують певні параметри цього статусу. При цьому враховуються рівень освіти, умови праці, професія, споживчі звички громадянина тощо. Так, А. Шанкін ознаками „середнього класу” називає економічну (матеріальну, фінансову) незалежність, професіоналізм та високу самооцінку громадянина, яка грунтується на його усвідомленні своєї значимості в громадському житті [12, с. 104]. Західний представник цього „класу” вирізняється не тільки (і не стільки) певним рівнем доходів, скільки особливим менталітетом.

„Середній клас” формується нині в країнах Європи, Північної Америки та Південно-Східної Азії у рамках соціальної стратифікації, обумовленої соціальною нерівністю, розшаруванням суспільства. Критерієм стратифікації виступають інституційність політики, а також рівень і можливості виокремлення певних політичних страт, кожна з яких посідає своє місце в системі політичних відносин держави і суспільства. Крім того, поняття „політична стратифікація” фіксує певний обсяг влади, яким володіють конкретні політичні суб’єкти, у тому числі й „середній клас” [2, с. 492]. Слід мати на увазі, що в розвинених країнах саме „середній клас” у процесі виборів визначає, а точніше призначає (можна і так сказати) владу, оскільки саме він — найчисельніша і політично найактивніша соціальна група. Адже нині до „середнього класу” належать насамперед люди, які вчать, лікують, управляють процесами виробництва, програмують, виконують інші складні види робіт. Звідси — їхня висока активність, політична культура, небайдужість до громадського життя.

Однак є важлива обставина, з якою необхідно рахуватися, оцінюючи можливості „середнього класу”. Він дуже неоднорідний за складом, і це обумовлює значне розходження інтересів та політичних уподобань його представників. Тому під час виборчих кампаній точиться шалена боротьба за голоси саме представників цього „класу”.

Соціальний прошарок, який, у певному розумінні, можна було б зарахувати до „середнього класу”, існував здавна. Такі люди, на думку, наприклад, Плутарха, є опорою нації і держави. Він писав: „Хто по зрілому розмислу взяв на себе турботу про загальне благо як шляхетну справу, яка йому найбільше личить, той нічому не дозволить відвернути себе від цієї справи і похитнути у своєму рішенні” [3, с. 562]. Підкреслимо: „Взяв на себе турботу про загальне благо”. Це означає, що саме „середній клас” і сьогодні працює, творячи і зміцнюючи суспільство, опікуючись тим, від чого залежить суспільний розвиток.

У радянських словниках і довідниках важко було зустріти пояснення поняття „середній клас”. Замість цього вживався і трактувався термін „середній прошарок”, який визначався як „класи і соціальні групи, що посідають проміжне становище між двома основними класами”. Або: „В сучасному капіталістичному суспільстві до середніх прошарків належить частина селян, ремісники, кустарі, дрібні промисловці і торговці, частина службовців та інтелігенції, що працює за наймом”.

Тим часом у західній філософській і політологічній літературі ідея „середнього класу” не тільки закріпилася, але й розвивалась. З’явилося навіть таке поняття як „новий середній клас”, де взагалі ігнорувалася головна різниця в класових (за К. Марксом) ознаках — склад його визначався, насамперед, рівнем доходів, способом життя, суспільним престижем, зовнішньою оцінкою своєї класової приналежності (хоча оцінні фактори тут носять переважно суб’єктивний характер).

Розвиток ідеї про „новий середній клас” мав особливе політичне підґрунтя — формувалася певна теорія „революції середнього класу”: цей клас нібито поглинає більшу частину як пролетаріату, так і буржуазії. Відтак, на думку авторів цієї теорії, створюється безкласове суспільство, тобто ліквідується суспільство капіталістичне [14, с. 624].

„Середній клас” є соціальною підвалиною держави, запорукою її динамічного розвитку. Активна участь „середнього класу” в державному будівництві обумовлює успіх демократичних перетворень в суспільстві. Якщо держава виконує роль „фактора згуртування суспільної формації” [9, с. 823], то взаємозв’язок „середнього класу” і держави не тільки очевидний, але й абсолютно необхідний. Відомо, що держава формується і створює свої структури під все потужнішим впливом (через виборні органи) „середнього класу”, якщо він становить переважну частину найактивнішого населення країни.

Середній клас відіграє важливу роль в економічному та громадському житті будь-якої країни. Наявність досить великого (за деякими оцінками — понад 30 відсотків) прошарку середнього класу є основою соціальної стабільності та економічного розвитку. Однак досить чітко ідентифікувати цей клас в Україні поки що не може ніхто.

І все ж, за деякими оцінками, в Україні 5 — 7 відсотків населення може вважатися представниками „середнього класу” європейського стандарту. Це означає, що ці люди від проблем виживання перейшли до проблем нагромадження. І головне: визначаючи український „середній клас”, запропонуємо основний, на наш погляд, критерій, що характеризує його. Цим людям вже є що втрачати, а отже є що і захищати. Вони не зацікавлені в потрясіннях — революціях, переприватизації, націоналізації тощо. Такі люди мають бути творцями, патріотами, що зміцнюють і суспільство, і державу.

Але Україні, на жаль, поки що не „загрожує” суцільна „средньокласизація”. Злидні у нас — незаперечний факт. Зрозуміло, бідні люди є скрізь, навіть у найблагополучніших країнах. Різниця тільки в кількості населення, що животіє за межею бідності, в тому, яким є рівень бідності (все пізнається у порівнянні), і чи прагне держава створювати умови для виходу з такого стану для конкретної людини. Якщо за основу розуміння масштабів бідності брати реальну зарплатню (скільки на неї можна одержати послуг і придбати товарів), то Україна не входить навіть до першої сотні країн, де заробіток забезпечує фізіологічний прожитковий мінімум. Сюди ж можна віднести й такий критерій, як стандарти життя. Якщо в країнах Європейського Союзу відношення прибутку 10 відсотків найбагатшиих людей до прибутку такої ж кількості найбідніших складає 5:1 — 7:1 (у різних країнах), то в Україні — 40:1.

1.2. Критерії, ознаки і функції середнього класу

Середній клас як фактор становлення громадянського суспільства в Україні протягом усієї української історії хоча й не був гарантом стабільності, але саме він, будучи наділеним конфліктогенним потенціалом, у більшості випадків сприяв прогресивним модернізаціям та реформам у його розвитку. Через свою малочисельність він не міг стати стабілізуючою силою. Однак його потенціалу вистачило для того, щоб дати поштовх прогресивним зрушенням у суспільстві [2, с.280]. Сучасне українське суспільство змінюється і характеризується крайньою нестійкістю, спостерігається процес поляризації доходів та його розшарування. Проте для подальшого економічного розвитку та соціальної стабільності обов’язковою складовою має бути формування нової соціальної групи — середнього класу [8, с.61].

Під середнім класом ми розуміємо частину соціальної структури суспільства, що вирізняється стійкими доходами, достатніми для задоволення широкого кола матеріальних, соціальних і культурних потреб. До нього, як правило, відносять людей, які мають високий рівень освіти та кваліфікації і займають у суспільстві проміжне становище між вищим та нижчим класами.

Аналізуючи риси середнього класу, можемо зазначити, що громадянська активність вважається однією з його атрибутивних ознак. Він, з одного боку, є прихильником суспільної стабільності, а з іншого — суб’єктом громадської і громадянської активності, що проявляється в різних формах: від участі у виборах представницьких органів влади та органів місцевого самоврядування до самодіяльного об’єднання з метою досягнення тих чи інших суспільно значимих цілей або захисту (через акції протесту), порушених (у т. ч. державою) прав і свобод людини та громадянина. Він є стрижнем соціокультурних і політичних відносин у суспільстві. Відсутність цього стрижня робить політичну ситуацію у країні нестабільною [8]. Саме як суб’єкт громадянської активності середній клас може вважатися соціальною основою громадянського суспільства [2, с.30].

Важливість громадянської активності, порівняно з 2005 р., дещо зросла: громадянську активність як таку, що обов’язково має бути притаманна представнику середнього класу, в 2008 р. відзначили 61,1% опитаних проти 50,7% у 2005 р. Наявність громадянської активності засвідчили 53,2% опитаних проти 40,8% відповідно. За досить високої оцінки важливості громадянської активності (61,1%) та самооцінки володіння громадянською активністю (53,2%), залучення до активної громадської діяльності засвідчили набагато менше опитаних — лише 11,6%. Хоча водночас цей показник зріс більш ніж удвічі порівняно з 2002 р., коли становив 4,7%. Привертає нашу увагу та обставина, що таке зростання сталося саме завдяки середньому класу: рівень його залучення зріс з 6% до 15,5%, тоді як аналогічний показник для нижчого класу фактично не змінився (у 2002 р. — 3,9%, у 2008 р. — 5,7%). Тобто є підстави вважати, що український середній клас, з точки зору його громадської активності та розуміння її суті, перебуває на рівні «класу в собі», він недостатньою мірою усвідомив себе як окремий суб’єкт соціальної дії та значимої ролі громадської діяльності [2, с.37-38].

Отже, визначивши критерії та основні ознаки, які характеризують середній клас сучасного українського суспільства, варто звернути увагу на його провідні функції: середній клас — це сукупність соціальних груп, які виступають посередником між «верхами» та «низами» суспільства і виконуючих функцію соціального медіатора. Він здійснює функцію основного податкового донора; створює нові та зберігає існуючі робочі місця, забезпечує високу продуктивність праці, виробництво і розповсюдження знань, інформації; є джерелом відтворення кваліфікованої робочої сили, служить соціальною опорою і головною рушійною силою реформ; забезпечує стійкий технологічний та економічний прогрес, створює, освоює і поширює зразки соціокультурних та інноваційних поведінкових практик; є носієм базових компонентів національної культури, виразником суспільних інтересів і тому виконує функції культурного інтегратора суспільства. Функцією цього класу є також інтелектуальне забезпечення оптимального розвитку суспільства. Основним його завданням є забезпечення економічної, соціальної і політичної стабільності в країні. Саме тому формування середнього класу в трансформаційному суспільстві можна розглядати як важливий критерій ефективності реформ, що характеризує міцність усієї системи економічних, соціальних і політичних інститутів [1, с.353].

1.3. Структура середнього класу в Україні

Процес формування середнього класу в Україні пов’язується з наданням більшості громадян України права власності на засоби виробництва. Як зазначається у посланні Президента України до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році», у ході економічних реформ процес утворення прошарку людей, які є власниками майна, здійснювався в кількох напрямках: приватизація житла; приватизація землі; підприємництво; приватизація підприємств. Нині в українській економіці створюється вторинний ринок, який у процесі формування національного капіталу сконцентрує розпорошені в процесі масової приватизації акції підприємств. Це буде важливим кроком до створення реального класу власників як складової середнього класу.

Відповідно до цих офіційних тверджень випливає, що в Україні процес формування середнього класу пов’язується безпосередньо з приватизацією, метою якої є перетворення більшості самодіяльного населення у власників засобів виробництва.

Тому особливістю формування цього класу в Україні є те, що його соціальною основою внаслідок невдалої політики приватизації, на відміну від західноєвропейських країн, є не власники, а фахівці — наймані працівники, попит на яких є найбільшим в умовах інноваційної моделі економічного розвитку.

Якщо говорити про структуру українського „середнього класу”, то слід мати на увазі: найменшу його частину складають особи, що володіють хоч якоюсь власністю — орендарі, фермери, підприємці, власники дрібних виробництв і торговельних точок. Переважна більшість — це особи найманої праці. До їх числа входять люди, що мають прибуток у 1500 гривень і більше. Можна, звичайно, скористатися й іншим критерієм: вважати представниками „середнього класу” людей, що мають, скажімо, телевізор, холодильник, пральну машину тощо. Таких громадян у нас чимало, але більшість з них придбала ці товари ще в радянські часи, а не за рахунок нинішніх доходів. Теперішня структура витрат у кожній українській родині „свідчить про брак у представників середнього класу реальної можливості робити заощадження і тим самим забезпечувати стабільність власного матеріального становища” [10].

Існування „середнього класу” необхідне для функціонування стабільного суспільства, а, отже, й сильної держави, — аксіома. Тому завдання для України полягає в тому, щоб „середній клас” в країні не тільки зростав кількісно і змінювався якісно, але й брав активну участь у творенні громадянського суспільства, не був відчужений від процесу формування влади, а відтак став локомотивом економічного, соціального і духовного прогресу.

В сучасному українському суспільстві можна виділити такі особливості соціальної структури: існує вища верства суспільства, малочисельна середня і величезна частина населення, яка за своїми доходами належить до бідних людей, включаючи таких традиційних представників «білих комірців», як учителі, лікарі і чиновництво.

Вищій верстві суспільства властиві всі основні риси сформованої соціальної групи: норми й санкції, що підтримують її стійкість, культурні символи та взаємодії, практично завершений процес оформлення групової ідентичності й пов’ язаний з останньою спосіб життя. Цей клас, незважаючи на свою малочисельність, потужно представлений у політиці і відіграє значну роль у формуванні соціально політичного життя країни. На жаль, цей клас в Україні мало пов’язаний з виробництвом товарів масового споживання, експлуатуючи підприємства, створені ще за радянських часів в області видобутку копалин та металургії. Тому сформований у незалежній Україні вищий клас не зацікавлений у підвищенні купівельної здатності населення та зростанні його заробітної плати.

За рахунок цих обставин середня по доходах верства населення утримується на низькому рівні і занадто повільно зростає. Не можна стверджувати, що середнього класу не існує взагалі, але він занадто малочисельний, щоб реально впливати на соціально-політичний стан у суспільстві. На відміну від вищої верстви населення, про середню не можна стверджувати щодо її оформлення з точки зору її цінностей і норм. Крім того, становлення середнього класу характеризується деякою двоякістю. З одного боку, ринок визначає відповідне конкурентне поводження, а з іншого боку, у структурі світогляду представників середнього класу зберігаються традиційні цінності антиринкової спрямованості [4, с. 39].

Розділ 2. Стан середнього класу в українському суспільстві

2.1. Проблеми становлення середнього класу в сучасному українському суспільстві

В суспільстві присутня значна верства населення, якій притаманні установки середнього класу. Ці люди орієнтовані на здобуття вищої освіти для своїх дітей і прагнуть матеріального благополуччя для себе. Разом з цим головні ідеї майбутнього середнього класу України ще недостатньо артикульовані, а тому поки що не знайшли свого виразного втілення в правових та державних документах. Тому перш ніж аналізувати проблеми становлення середнього класу в сучасному українському суспільстві, слід вказати на чинники, що впливають на його формування. Серед основних виділяють наступні:

1. Економічні — наявність у суспільстві налагоджених ринкових відносин, приватної власності й конкуренції, залучення всіх можливих ресурсів, зокрема й коштів трудових мігрантів, у створення малих і середніх підприємств, які могли б задовольняти споживчий попит населення.
2. Політико-правові — зміцнення політичної стабільності за рахунок більш широкого представництва інтересів середнього класу в парламенті з усім спектром соціальних уявлень про справедливе суспільство, а також підвищення рівня правової свідомості громадян, удосконалення законодавчої бази, розвиток громадянського суспільства.
3. Соціальні — доступність освіти, впорядкованість соціального статусу економічно активних груп, їх соціальної ролі й відповідного іміджу представників середнього класу
4. Духовні — наявність ринкової економічної психології в суспільстві в цілому і певних ціннісних орієнтацій, спрямованих на реалізацію соціальної та підприємницької активності представників середнього класу [1, с. 80].
5. До них слід додати соціально-економічні, які передбачають встановлення більш високого рівня гарантованої оплати праці і такого податкового обкладення, яке б дозволило підприємцям встановлювати справедливу оплату роботи, а не розробляти тіньові схеми. При цьому сумарно податкові надходження до державного бюджету будуть мати тенденцію до поступового зростання, а в Україні нарешті складуться умови до зростання середнього класу. Без усталеного економічного підґрунтя середній клас в Україні не зростатиме.

Насправді специфіка формування середнього класу в Україні, в першу чергу, виявляється тим, що фактично були ліквідовані широкі соціальні групи, які можна назвати середнім класом соціалістичного суспільства. Це відбулося унаслідок масового зубожіння значної частини його представників, втрати ними свого соціального статусу і матеріального статку, невідповідності кваліфікації окремих представників середнього класу новим ринковим вимогам.

У сучасній Україні прослідковуються певні проблеми формування середнього класу. Наприклад, А. Олійник звертає увагу на той факт, що в західних країнах експансія ринку відбувається вже після того, як інші галузі набули достатнього рівня автономії одна стосовно іншої; в Україні ринкова експансія почалася ще до відокремлення цих сфер.

Характерною і невід’ємною ознакою середнього класу має бути належність більшості населення до повноправного прошарку, який є основою суспільства. До того ж цій більшості повинні бути властиві законослухняність, висока соціальна відповідальність, прагматичний склад мислення й активна діяльність, тобто культурна складова, яка недостатньо усвідомлюється як правлячою елітою, так і більшістю населення. Сьогодні ці необхідні умови потребують додаткових досліджень.

Разом з цим існують, на жаль, непрямі ознаки, які дозволяють сподіватися на поступове формування середнього класу в сучасному суспільстві. Це пов’язано зі змінами в особистості чоловіків і жінок, які були зафіксовані у порівняльних соціологічних дослідженнях Мелвіна Кона, Валерія Хмелька і Володимира Паніотто. Вони зафіксували зростання самостійності орієнтацій і розумової гнучкості в період найпотужніших соціальних змін в Україні. Якщо у 1992-93 році самостійність орієнтацій становила у працюючих чоловіків 0,23, то у 1996 вона склала 0,43. Розумова гнучкість, яка великою мірою пов’язана зі складністю роботи, підвищилася майже вдвічі, з 0,47 до 0,87 [6, с. 430]. Це означає, що представники умовно середнього класу, оскільки ці люди зберігали робоче місце попри всі соціальні негаразди, в нових соціальних умовах змогли не просто пристосуватися, а підвищили свої розумові здібності і особистісні характеристики (самостійність орієнтацій), щоб пристосуватися до нових умов. Це дозволяє сподіватися на важливі соціальні зміни, тому що вони, перш за все, залежать від людей.

З метою визначити стан і перспективи формування середнього класу в сучасному українському суспільстві, необхідно виділити фактори, які цьому перешкоджають. Це такі:

1. Теоретико-методологічні — теоретико-методологічною основою ліберального реформування на початку 1990-х років ХХ ст. була економічна концепція, за якою наявність приватної власності на засоби виробництва — це об’єктивний чинник в економіці, який сприяє зростанню продуктивних сил. На жаль, у процесі ваучерної приватизації не вдалося досягти прозорості, уникнути самочинного привласнення, що відображається на виробничих відносинах між власниками і найманими працівниками, на відчутті несправедливості у більшості населення.
2. Соціально-економічні — існування тіньової економіки; збільшення частки соціальних витрат держави на підтримку кількісно зростаючих нижчих верств за відсутності спрямованої економічної політики на формування й підтримку середніх верств населення; низька трудова мобільність на ринку праці; зменшення працездатного сільського населення.
3. Соціально-політичні — відсутність політичних партій, які б не тільки декларували цінності середнього класу, але і ставили відповідні політичні цілі. Звідси панування бюрократії як контрагента суспільства; соціальна безвідповідальність правлячої еліти; орієнтація влади переважно на інтереси верхньої верстви суспільства й підприємництва; обмежені можливості вертикальної мобільності; відсутності консенсусу всередині правлячої еліти й серед більшості населення щодо національних інтересів країни.
4. Культурні — немає явних ознак формування в середньому класі групової ідентичності; взаємна неадекватність очікувань у поведінці підприємців і найманих робітників; моральна аномія частини владних структур, представників бізнесу, відсутність адекватно інтересам більшості населення артикульованої мети розвитку, як це було у Польщі 90-х років.

За результатами соціологічних досліджень, проведених Центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова у травні 2013 р., частка осіб, які віднесли себе до середнього класу, становить 44%, до вищого класу себе віднесли 0,5%, до нижчого — 48%. Для порівняння: у червні 2008 р. до середнього себе віднесли 51% опитаних, до вищого класу — 2%, до нижчого — 31% опитаних. Отже, частка середнього класу стала меншою. І все ж спостерігається позитивна динаміка набуття українським середнім класом його обов’язкових рис та матеріальних цінностей. Так, з 2005 р. частка його представників, які володіють стабільним доходом, що дозволяє забезпечити високий рівень життя та робити заощадження, зросла майже в півтора разу (з 25,5% до 36,8%); тих, хто володіє комфортним житлом, з 59,6% до 70,8%. Великою мірою задоволена потреба у предметах тривалого вжитку; за логікою розвитку потреб, надалі середній клас може активізувати попит на інноваційну продукцію цього споживчого сектора. Враховуючи ту обставину, що головним джерелом добробуту середнього класу є кваліфікована праця, а його переважну більшість становлять наймані працівники, доречно особливо відзначити певне зростання (з 40,3% до 47,9%) частки тих представників середнього класу, які засвідчили наявність «роботи, що відповідає кваліфікації та відповідно оплачується» [3, с.28].

Унаслідок різних причин протягом тривалого періоду в Україні сформувалася експортно орієнтована економіка, що здатна бути конкурентоспроможною на зовнішніх ринках лише переважно за рахунок дешевої робочої сили. Відтак маємо унікальну ситуацію, коли більша частина висококваліфікованих працюючих, які б мали становити ядро середнього класу, за рівнем доходів перебуває на межі або за межею бідності [5, с.2-3]. Про це свідчать дані моніторингу Інституту соціології НАН України про матеріально-фінансове становище сім’ї як «злиденне» і «бідне», що визначили у 2002 р. — 45%, у 2007 р. — 46%, у 2012 р. — 43% респондентів [10, с.121].

В Україні формування середнього класу відбувається в міру розвитку малого і середнього бізнесу, появи надомних, сімейних підприємств, приватних підприємців, фермерських господарств, поліпшення статусу й матеріальної забезпеченості науково-технічної інтелігенції, учених, діячів культури та освітян. Підприємництво є одним з джерел потенційного середнього класу в Україні, але це не основне джерело. Перш за все це пов’язано з невеликою його чисельністю.

Дослідження показують, що підприємництво та самостійна зайнятість займає значну частку серед груп у середньому класі. Частка тих, хто займається підприємництвом, становить 61%. Частка середнього класу в групі підприємців перевищує 80%, серед тих, хто починав справу, 53% в сім’ях, що одержують доходи від підприємницької діяльності, середній клас дорівнює 60% [4, с.65]. Проте в середньому класі України надто мізерна частка власників — підприємців, фермерів та орендарів. Переважну його більшість складають наймані працівники та особи, які перебувають на утриманні суспільства або сім’ї (пенсіонери, учні, студенти). Це робить середній клас України дуже вразливим і залежним від ситуації на ринку праці (наявності робочих місць і ціни праці), а в кінцевому підсумку — від держави, оскільки вона залишається найбільшим роботодавцем в Україні.

Загалом можна виділити два джерела формування середнього класу. Перший представлений керівниками галузей, великих підприємств, верхнім шаром управлінського персоналу, незначною часткою вчених і технічних фахівців, гуманітарної інтелігенції. Цей прошарок раніше становив майже 15% населення і монопольно розпоряджався своєю владою та суспільним продуктом, а нині використовує свій вплив у боротьбі за власність при переході до ринку. Іншим джерелом формування середнього класу нашого суспільства є численні професіонально підготовлені працівники, які складають масові загони інтелігенції, кваліфіковану робочу силу, фермери [11, с.214-215]. Поновлення середнього класу в українському суспільстві може відбуватися декількома шляхами: на базі підвищення доходів, нагромадженням та легалізацією активів; для освічених та висококваліфікованих груп — можливість пристосування до нових ринкових умов з найменшими втратами; еміграція; виведення частини суб’єктів «тіньової» економіки як потенціальної бази середнього класу з «тіні» [2, с.281].

До факторів, що впливають на формування середнього класу, можна віднести економічну політику держави (податкова реформа, легалізація малого бізнесу, боротьба з бідністю, проблема заощаджень та інвестицій); формування групової ідентичності, підвищення в суспільній думці статусу освіти, збільшення кількості економічно і соціально активних громадян; ліквідація дефіциту культури суспільства.

2.2. Середній клас як соціальна основа демократичних перетворень в Україні

Бідними є сім’ї, які можуть купувати лише товари першої необхідності. Середній клас представлений сім’ями, які мають можливість повністю задовольняти попит на товари першої необхідності і купувати товари тривалого вжитку. Їх купівельна спроможність більша. Вони можуть забезпечити себе побутовою технікою, одержати і сплатити кредит на житло, автомобіль, а також спрямувати кошти на відпочинок, організацію праці, створення малих підприємств, накопичення заощаджень тощо. Згідно данних Eurostat, ТСН-Україна, Інститута соціології НАН України доля середнього класу від усього населення країни є 22,4%. З них своє житло мають 86,9%, авто- 63,7% , відпочивають за кордоном — 31,5%.

Олігархи мають можливість купити будь-які товари: коштовні речі, дорогі картини, дорогі автомобілі. Вони можуть будувати розкішні особняки, створювати капітал та великі підприємства тощо.

У кожному суспільстві існують усі три групи населення. Питання в тому, хто домінує і визначає суть, природу держави.

Як випливає з досліджень про фактичний розподіл доходів і багатства у державах сучасного світу та модельних розрахунків, існують дві моделі суспільства: бімодальне , в якому багато бідних, немає середнього класу і є певна кількість багатих людей, та унімодальне суспільство з домінуючим середнім класом, малою кількістю бідних і малою кількістю дуже багатих людей. Обидва розподіли економічного стану суспільства є динамічними, тобто такими, що змінюються з часом. Їх тривалість залежить від природи суспільства, а також від його самодисципліни, патріотизму, активного розуміння справедливості, своїх прав та обов’язків, рівня та сили звичаєвих законів, якості законодавчої та виконавчої влади, вміння засвоювати і використовувати інформацію, рівня освіченості і професіоналізму, здоров’я нації, вміння співіснувати з природою тощо. «Було б неправильним, якщо б сучасний світ відводив занадто важливу роль тільки одній економіці, і ставив усі інші аспекти людської діяльності, такі як культура, освіта, техніка і політика, в повну залежність від неї» [2, с. 120].

Політика держави протягом років політичної нестабільності, виборчих авантюр зводилася до підтримки найбідніших. Вона не могла змінити бімодального характеру економічного стану суспільства. Змінювалася лише одиниця виміру багатства — мінімальна зарплата. І майже синхронно зростала ціна на продукти першої необхідності. Ущільнювалася шкала заробітних плат, чим порушувався закон вартості праці.

Панівний середній клас, якби він створився, є самоузгодженою самоутримуючою частиною більшості українського суспільства. З економічного погляду, в такому суспільстві врівноважуються пропозиція і попит, із соціального — забезпечується справедлива оцінка вартості праці (шкала зарплат виражає справедливу винагороду громадян залежно від кількості і якості вкладеної праці); з політичного — таке суспільство є відкритою, комунікабельною демократією, конкурентоспроможним із зовнішнім світом.

Усі ці ознаки характеризують сутність середнього класу. Нині в Україні ціни на товари тривалого вжитку відповідають платоспроможності багатих людей. Ці ціни є значно вищими, ніж мали б бути, якби в державі панував середній клас.

Завдання: визначити шляхи зростання чисельності середнього класу, тенденції економічної політики.

Стимулювання власного виробництва товарів і послуг, конкурентоспроможних за якістю і ціною продукції, що відповідають купівельній спроможності середнього класу, є життєво важливим, зокрема у сільськогосподарській галузі. Слід сприяти розвитку фермерських господарств. Треба відродити клас «куркулів» і «середняків», так жахливо винищений тоталітарним режимом минулого.

Панування середнього класу має бути закріплене відповідними законами, постановами і звичаєвими заходами. Бо, згідно з результатами комп’ютерного моделювання, якщо в суспільстві з панівним середнім класом допустити лібералізм вільного ринку, то в результаті система скочується до бімодального суспільства, де переважна більшість населення — бідні, а переважна маса багатства зосереджується в руках невеликої групи олігархів.

Майже половину середнього класу в державах ЄС становлять працівники освіти, медицини, культури, офіцери, працівники державних служб. Усі вони фінансуються з державного бюджету. В ЄС їхні зарплати дорівнюють за величиною середнім зарплатам у державі. У випадку України це мало б бути 3300 грн./міс. Проте в бімодальній ЕСС, яка є нині в Україні вони належать до бідних.

Зарплати бюджетників необхідно збільшити, навіть за рахунок емісії грошей, якщо грошей в бюджеті на це не вистачатиме. І, в результаті, за своїми доходами вони мають в ЕСС розміститися у середньому класі. Потрібно запровадження прогресивного податку на доходи громадян і юридичних осіб, а також податку на нерухоме майно.

Має зазнати змін і сама ідеологія суспільного розвитку. Лозунг «Соромно бути бідним» краще замінити лозунгами «Соромно багатому просити освіти для своїх дітей у бідного вчителя, лікувати себе і свою сім’ю у бідного лікаря, дивитися спектаклі у театрі, де грають бідні артисти, вимагати захисту свого майна і родин у бідних офіцерів, оформляти свої справи у бідних чиновників, будувати будинок силами бідних будівельників, замовляти меблі, шити одяг у бідних майстрів»[11, с.11].

Наявність у суспільстві відокремлених контактів багатих з багатими, середніх із середніми, бідних із бідними призводять до створення такої економічної структури суспільства, в якій переважна більшість населення стає бідною. Така система скочується до революційної ситуації. Створення панівного середнього класу в Україні — найважливіше стратегічне завдання держави. Воно розраховане на роки. Проте за нього слід братися свідомо, послідовно і безкомпромісно.

Розділ 3. Перспективи формування середнього класу як соціальна опора ринкової економіки

3.1. Необхідність розвитку формування середнього класу та його підтримки

Політичні еліти повинні враховувати нагальну необхідність будівництва такого суспільства, де громадянин стане соціокультурною, економічною та інформаційною одиницею, вирішення питання єдиної ідентичності політичного істеблішменту та створення традицій у дотриманні владних домовленостей, проте політичний компроміс неможливий без активної участі українського народу, які легітимізують політичну волю основних гравців. У разі, якщо цього не відбудеться, ми маємо перспективу зіткнутися з одного боку з проявами авторитаризму, з іншого — з постійно діючими рецидивами незбалансованої системи з ознаками квазідемократичних цінностей.

Отже, з урахуванням функціональної складової ідентифікації середнього класу в структурі українського перехідного суспільства, можна сказати, що в даний час в Україні не існує середнього класу, який би по масштабах і виконуваних функціях відповідав би розвиненому середньому класу. Проте на сьогодні, можна відзначити існування потенційного середнього класу який, при створенні певних умов з боку, як держави, так і політичної еліти, зможе накопичити ознаки ідеального і трансформуватися в ефективний середній клас.

В Україні потреба владних інституцій у середньому класі виникне після остаточного завершення процесу розподілу державної власності та політико-владних повноважень. До цього часу у владних інституцій виникне нагальна потреба в існуванні соціального прошарку, який стане «амортизатором» для зняття соціальної напруги в суспільстві.

Саме влада стане замовником соціальних, економічних, нормативно-правових реформ, направлених на формування середнього класу, враховуючи те, що середній клас зацікавлений у політичній та економічній стабільності своєї країни, політичні та державні інститути будуть зацікавлені у створенні умов для реалізації можливостей середнього класу, а саме: активно брати участь у процесі формування влади та прийняття економічних та соціально-політичних рішень. Суспільство потребуватиме від влади основних гарантій, які першочергово стануть основою для виконання середнім класом своїх суспільних функцій. Реалізація цих гарантій дозволить створити умови для соціального діалогу між політичними, державними інститутами і суспільством, дасть можливість створити в Україні основи для підвищення ролі середнього класу в суспільстві та його кількісного зростання:

1. Соціально-політичні гарантії:

— збереження сталого політичного ладу;

— підтримка еволюційного характеру реформ.

2. Соціально-економічні гарантії:

— забезпечення власних біологічних потреб;

— створення умов для інвестиційної діяльності.

3. Юридичні гарантії:

— умови доступу до формування та прийняття управлінських та політичних рішень;

— доступ до інформації;

— захист усіх форм власності.

4. Соціально-культурні гарантії:

— рівень освіти та культури;

— створення умов для підвищення соціального статусу;

— забезпечення конкурентного середовища.

Сьогодні в країнах розвиненої економіки під впливом технологічних змін посилюється інтелектуальне, культурне і, як наслідок, економічне розшарування раніше єдиного середнього класу. Тому необхідно врахувати цю тенденцію щоб уникнути економічного і соціального колапсу в Україні. Світова тенденція різкого скорочення представників середнього класу, як наслідок переходу наукомісткого постіндустріального суспільства до інформаційного (економіка не потребує наявності великого і чисельного класу управлінців та професіоналів) не повинна вдарити по українському суспільству. Українська держава має сприяти доступу громадян до якісної освіти і розвитку інтелектуальних здібностей, тим самим створити можливості для підвищення соціального статусу якомога більшої частини населення.

3.2. Перспективи формування середнього класу в сучасному українському суспільстві

Передумовою формування середнього  класу є високий рівень розвитку виробництва і високий добробут суспільства. Тільки за таких умов більшість населення може користуватися соціальними благами у значно більших масштабах, ніж низи як складова меншина населення. Чинниками структурного розвитку середнього класу є добробут, складність і технократизм індустріальних суспільств. Середні прошарки сучасних західних країн є породженням індустріального суспільства, в якому потокові методи виробництва створюють стандартизовані високотехнологічні предмети споживання, забезпечуючи зростання рівня і якості життя наймасовішої та економічно активної частини населення. Основною проблемою формування середнього класу в Україні є те, що країна не тільки не досягла постіндустріальної стадії розвитку, але й пережила глибоку економічну кризу, що відкинула її в розвитку на декілька років назад. За часи незалежності не вдалося забезпечити високого економічного розвитку країни, рівень ВВП не може досягти рівня 1990 р.

Нині у світі існує лише понад 25 країн із соціально орієнтованою економікою. Особливе значення для формування середнього класу в нашому суспільстві має належне ставлення держави і приватного капіталу до розвитку науково-інформаційної сфери. Єдиний шлях у майбутнє, який є в України, — це перехід до постіндустріального суспільства. У разі занепаду цієї сфери Україна буде приречена на становище країн третього світу, на економічну відсталість і політичну залежність. Для вирішення цієї проблеми важливо, щоб не скорочувалося, а навпаки, збільшувалося державне фінансування наукових, технічних та інших навчальних закладів. Основною умовою формування повноцінного середнього класу в Україні є структурні перетворення і модернізація економіки, сьогоднішній рівень розвитку якої в більшості галузей відповідає 50-60-м рокам ХХ ст. [11, с.214].

Важливою умовою чисельного зростання середнього класу повинна стати відповідна політика держави, спрямована на захист соціального і культурного середовища, забезпечення духовних потреб людини, вільного й самостійного розвитку особистості. Її завдання повинно полягати в тому, щоб середній клас в Україні не тільки зростав кількісно, змінювався якісно, але й брав активну участь у творенні громадянського суспільства, не був відчужений від процесу формування влади, а відтак став рушієм економічного, соціального і духовного прогресу [9, с.65].

З кінця 1990-х рр. завдяки політичним, економічним і правовим реформам соціальне становище населення поступово поліпшувалось. У 1998 р. почався невеликий приріст промислового виробництва, зростання позначилося на всіх показниках економічного розвитку. Знизилися темпи інфляції, піднесення економіки сприяло зростанню доходів населення. Попри це, економічні й політичні зміни, які відбулися в Україні після проголошення її суверенною і незалежною, демократичною, правовою, соціальною державою, ще не створили міцного підґрунтя для формування України як соціальної держави, хоча уможливили його початкову стадію [19, с.252-253].

Але, незважаючи на несприятливі умови, український середній клас усе ж володіє якостями, що дозволяють говорити про його високу життєздатність. Серед них можна виділити такі: високий, у порівнянні з іншими прошарками суспільства, рівень адаптації до ринкової економіки, що дозволяє реалізувати економічну стратегію, у якій значне місце належить підприємницькій діяльності та самозайнятості; високу соціальну мобільність і гнучкість, орієнтацію на максимальне використання своїх ресурсів [9, с.69].

Отже, становлення і розвиток громадянського суспільства нерозривно пов’язані з формуванням середнього класу. Він виконує роль умови або специфічного фактора становлення громадянського суспільства, забезпечує його економічні, політичні, соціальні та культурні основи.

Наявність українського середнього класу як одного з елементів соціальної структури суспільства не викликає сумніву, але його кількісний та якісний склад ще далекий від завершення. Тому, на нашу думку, для формування повноцінного середнього класу необхідна підтримка з боку державної влади, стабільність політичної системи, розвиток економіки країни, створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу, фермерських господарств, сільського господарства, фінансова підтримка, інформаційне забезпечення, посилення соціальних позицій представників наукової, технічної, гуманітарної, творчої інтелігенції, формування соціально-групової ідентичності та самоіндентифікації громадян, створення громадських і неурядових організацій, партій, що виражають його інтереси. Оновлення середнього класу в українському суспільстві можливе лише за умови підвищення доходів громадян, що приведе до нагромадження і легалізації активів, а також за можливості пристосовуватися до нових ринкових умов. Для цього великого значення набуває економічна і соціальна політика держави.

Формування середнього класу повинно відбуватись на основі та за сприяння гро-мадянського суспільства, яке б захищало його інтереси, сприяло роботі юридичних і законодавчих норм, спрямованих на реалізацію свого соціального, економічного та культурного потенціалу. Становлення розвинутого суспільства та формування середнього класу є взаємозумовленими процесами. Тому несформованість останнього ускладнює процес становлення повноцінного громадянського суспільства.

Недооцінка ролі людини в суспільстві, її значення як головної рушійної сили розвитку економічної системи і суспільства в цілому є значним прорахунком в економічній діяльності будь-якої країни. Представник середнього класу, з точки зору головної рушійної сили розвитку суспільства, виступає перш за все як її професійний та інтелектуальний капітал. Людина складає єдність з матеріально технічними факторами, тобто виступає частиною продуктивних сил, приводить їх в дію, виступаючи генератором розвитку НТП, а відповідно економічного і суспільного прогресу. Слід зазначити, що існує між факторами виробництва і розвитком людини, підвищенням її освітнього та професійного рівня, творчого відношення до праці і вдосконаленням уречевлених факторів та технологій виробництва, не просто зв’язок, а причинно-наслідкова залежність. НТП є результатом творчої праці людини.

Аналіз теоретичних узагальнень свідчить про те, що роль середнього класу в трансформаційній економіці забезпечується через реалізацію певних економічних та соціальних функцій, а саме: представники середнього класу виступають одним з найголовніших економічних донорів будь-якої країни, з точки зору головної рушійної сили розвитку суспільства середній клас, виступає як професійний і інтелектуальний капітал, як генератор НТП, а відповідно економічного і суспільного прогресу, у культурній сфері є культурним інтегратором, реалізує функцію політичного стабілізатора та носія соціал-демократичних принципів, виконує функцію адміністративно-виконавчого регулятора.

Висновки

Таким чином, теоретичний аналіз проблем формування середнього класу в сучасному українському суспільстві дозволяє стверджувати, що сьогоденне становище суспільства мало сприяє розвитку українського середнього класу. Щодо найближчих перспектив, то за відсутності усунення зазначених факторів, що перешкоджають його розвитку, може вийти так, що потенціальний за своїми фізичними і розумовими здібностями середній клас залишиться серед мовчазної більшості бідних верств населення в умовах вседозволеності для багатих.

Питання підвищення якості життя громадян України передбачає суттєве зниження рівня й глибини бідності, а також збільшення питомої ваги представників середнього класу в структурі населення країни. Вирішення першого нагального завдання можливе за такими напрямками:

1. Удосконалення діючого механізму реалізації численних програм з підвищення рівня життя населення України, зниження забюрократизованості системи соціального захисту в Україні.
2. Орієнтування заходів у сфері соціального захисту не на забезпечення мінімальних потреб громадян (через систему показників, подібних прожитковому мінімуму), а на те, щоб громадянин мав змогу вести спосіб життя, притаманний цивілізованому європейському суспільству (акцент має бути зроблено на якісних параметрах життя людини).
3. Сприяння покращенню бізнес-клімату та розвитку фермерських домогосподарств в Україні, що забезпечить економічну незалежність громадян, а функція держави із соціального захисту стосуватиметься в більшій мірі непрацездатного населення.

Завдання збільшення ролі і ваги середнього класу в суспільному житті України ставить вимогу конкретизації критеріїв приналежності громадянина (домогосподарства) до середнього класу. З’ясовано, що отримання відносно середніх доходів стає недостатньо для приналежності до середнього класу, тому дану соціальну групу можна розглядати, виходячи з трьох позицій: отримання громадянами суттєвих доходів; володіння майном, особливо тим, яке може приносити своєму власникові доход; високий рівень освіти та володіння громадянами унікальними знаннями, які суттєво підвищують конкурентоспроможність на ринку праці.

Таким чином, середній клас, у його строгому, класичному сенсі, складають не просто володарі певного розміру власності, а носії базових цінностей громадянського суспільства — особистої гідності й незалежності, заснованої на самоповазі, самостійності в оцінках, суспільно-політичній активності, імунітеті до соціального маніпулювання і багатьох інших, що становлять у сукупності його класову самосвідомість, яка і робить середній клас основою громадянського суспільства.

Список використаної літератури

1. Александрова О.С. Середній клас як фактор забезпечення стабільності в сучасній Україні // Гілея. Наук. вісник: збірник наук. праць. — К., 2011. — Вип. 44 (№2). С. 350-357.
2. Александрова О. С. Специфіка становлення та розвитку середнього класу в умовах перехідного періоду сучасного українського суспільства : монографія / О. С. Александрова // Суми : Університетська книга — 2008. — С. 364.
3. Биченко, А. Український середній клас: уявлення та реальні ознаки / Андрій Биченко // Національна безпека і оборона. — 2008. — № 7. — С. 14-29
4. Близнюк В. Інтелектуальний потенціал середнього класу в контексті європейської інтеграції України [Текст] / Вікторія Близнюк, Любов Яценко // Україна-НАТО. — 2009. — № 3. —  С. 58-67
5. Бондар І.К. Підприємництво в Україні як економічна основа становлення середнього класу // Формування ринкових відносин в Україні. — 2004. — № 3. — С. 62 — 65.
6. Борецька Н. Пріоритетні напрями стратегії розвитку середнього класу у сучасних умовах [Текст] / Н. Борецька // Україна: аспекти праці. — 2010. — № 3. — С. 46-51
7. Васильєв Є.Є. Проблемні питання створення середнього класу в трансформаційному суспільстві України // Часопис Академії адвокатури України. — №12 (3’2011).- С. 1-6.
8. Вєчканова О. О. Середній клас як соціальна основа громадянського суспільства / О. О. Вєчканова // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія, Політологія. — 2006. — № 76-79 — С. 49-51.
9. Гончаров Ю.В. Підвищення питомої ваги і ролі середнього класу в структурі населення України: передумови, проблеми, перспективи / Ю. В. Гончаров // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 7. — С. 184-195
10. Киянка І. Б. Ідея середнього класу як гаранта стабільного розвитку / І. Б. Киянка // Політичний менеджмент — 2006. — N° 1 — С. 37-43
11. Кіянка, І. Середній клас у контексті сталого розвитку українського суспільства / Ірина Кіянка // Профспілки України. — 2007. — № 7-8. — С. 34-37
12. Козьма, В. Політичні ціннісні орієнтації українського середнього класу / Василь Козьма // Політичний менеджмент. — 2008. — № 1. — С. 94-101
13. Кон М. Соціальна структура та особистість у процесі радикальних соціальних змін: аналіз України в період трансформацій / М. Кон, В. Хмелько, В. Паніотто // Соціальні структури і особистість. Дослідження Мелвіна Кона і його співпрацівників. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». — 2007. — С. 412-450.
14. Міщенко М. Середній клас: самовизначення в соціальній структурі суспільства / Михайло Міщенко // Національна безпека і оборона. — 2008. — № 7. — С. 5-13
15. Середній клас — передумова демократичної перспективи України // Національна безпека і оборона. — 2008. — № 7. — С. 2-4
16. Симончук О. В. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства / О. В. Симончук // Структурні виміри сучасного суспільства : навчальний посібник / [за ред. С. Макеєва]. — К. : Інститут соціології НАН України, 2006. — С. 209-243.
17. Ткаченко Л. Середній клас та ринок праці [Текст] / Лідія Ткаченко // Праця і зарплата. — 2009. — 19 серпня. — С. 4-5