Актуальність теми. Дослідження закономірностей, тенденцій та суперечностей розвитку споживчого ринку в трансформаційних суспільствах є надзвичайно актуальним завданням сучасної економічної теорії. Це зумовлено тим, що на цьому ринку переплітаються ключові інтереси населення і виробників кінцевої продукції. За своїм призначенням він виконує багатогранні функції життєзабезпечення населення; є механізмом зворотного стимулюючого впливу на весь комплекс галузей економіки, а їх випереджаючий розвиток є передумовою прискорення темпів економічного зростання. Проте, диспропорції та структурні деформації механізму функціонування споживчого ринку призводять до зниження конкурентоспроможності національної економіки, спричиняють сповільнення економічного розвитку та погіршення добробуту населення.

Нині функціонування внутрішнього споживчого ринку відбувається під істотним впливом глобалізаційних процесів, наслідки яких особливо суперечливо проявилися в період світової фінансово-економічної кризи. У ряді країн зниження споживчих витрат населення спричинило істотне скорочення обсягів виробництва і споживання продукції споживчого призначення, зменшення обсягів експортно-імпортних операцій, що призвело до сповільнення темпів зростання національних економік.

В Україні проблеми підвищення ефективності функціонування споживчого ринку набувають особливого науково-теоретичного та практичного значення. Через цей ринок реалізується близько 87 % грошових доходів населення країни. Зростає його роль і в формуванні ВВП (близько 65 %), збільшенні обсягів вітчизняного виробництва, підвищенні інвестиційної активності. У свою чергу, невідповідність рівня розвитку вітчизняного споживчого ринку світовим стандартам негативно позначається на соціальній та економічній мотивації громадян, не задовольняє повною мірою потреби населення у споживчих товарах і послугах, зумовлює макроекономічну нестабільність та посилює соціальну напругу в суспільстві.

Необхідність теоретичного обґрунтування місця і ролі споживчого ринку в забезпеченні економічного зростання, розкриття соціально-економічних тенденцій його функціонування в сучасних умовах, а також розробки концептуальних засад удосконалення його макро- та мікроекономічного регулювання обумовили актуальність дисертаційної роботи та її структуру.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичною базою дисертаційної роботи та сформульованих висновків стали праці таких видатних представників світової економічної думки, як: Л. Вальрас, С. Джевонс, Дж. Кейнс, К. Маркс,
К. Менгер, Ш. Монтеск’є, Д. Рікардо, А. Сміт, Д. Юм, Ф. Котлер,  Ф. Модільяні, П. Самуельсон, М. Фрідмен, С. Фішер, С. Хансен, Д. Хікс та інші.

Дослідженню особливостей становлення та розвитку споживчого ринку в трансформаційній економіці, розробленню інституційних засад його регулювання в умовах глобалізації присвячено праці російських економістів: Л. Абалкіна, О. Аузана, І. Бєляєвського, В.Гальперіна, Є. Голубкова, Д. Давидова, С. Комлєва, Т. Лєвіта, О. Новосьолова, Т. Скітовського, О. Сахарова, Ю. Суслова, Р. Шніпера, О. Шохіна та інші.

Вагомий внесок у дослідження зазначеної проблематики зробили українські вчені-економісти: О. Азарян, В. Базилевич, В. Бодров, З. Варналій, В. Геєць,
Н. Гражевська, П. Єщенко, А. Ігнатюк, І. Крючкова, Г. Купалова, В. Лагутін,
Л. Лігоненко, І. Мазур, А. Мазаракі, В. Мандибура, О. Пустовойт, І. Радіонова,
В. Радченко, М. Скрипниченко, В. Точилін, Г. Филюк, А. Чухно та інші.

Незважаючи на значну кількість наукових праць з тематики споживчого ринку, залишаються дискусійними та такими, що потребують подальших досліджень, питання інституційної структури споживчого ринку, особливостей та суперечностей його розвитку в трансформаційній економіці, ролі у формуванні людського капіталу, ефективності державного регулювання відповідно до сучасних суспільних потреб.

Теоретична і практична значущість цих проблем у трансформаційній економіці, недостатній рівень їх теоретичної розробки зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та послідовність наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного торговельно-економічного університету і є складовою тем «Теоретичні питання розвитку сфери товарного обігу в умовах ринкової трансформації економіки України» (номер державної реєстрації 0103U001168); «Економічна теорія торгівлі: мікро-, макроекономічний та інституційний аспекти» (номер державної реєстрації 0106U004639) та теми «Формування економічного механізму ефективної конкуренції на внутрішньому ринку України» (номер державної реєстрації 0108U003001). Особистий внесок автора полягає у дослідженні еволюції споживчого ринку, особливостей його функціонування в Україні, ефективних напрямів та інструментів регулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад споживчого ринку, визначення основних тенденцій і суперечностей його розвитку, а також напрямів підвищення ефективності його функціонування в трансформаційній економіці.

Для досягнення поставленої мети було передбачено постановку та розв’язання комплексу таких завдань:

• узагальнити соціально-економічну сутність та значущість споживчого ринку в економічній системі;
• визначити функціонально-структурні параметри споживчого ринку з урахуванням особливостей його еволюції;
• дослідити ступінь впливу споживчого ринку на формування людського капіталу і динаміку економічного зростання;
• виявити тенденції та суперечності впливу глобалізації на функціонування споживчого ринку;
  • розкрити особливості та суперечності функціонування споживчого ринку України на сучасному етапі;
  • обґрунтувати пріоритетні напрями макро- та мікроекономічного регулювання споживчого ринку в Україні.

Об’єктом дослідження є система економічних відносин, пов’язаних з розвитком споживчого ринку.

Предметом дослідження є споживчий ринок трансформаційної економіки з його особливими тенденціями та суперечностями розвитку.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Діалектичний метод використано для виявлення суперечностей усіх процесів, які відбуваються як на споживчому ринку, так і під час його взаємодії з іншими ринками (розділи 1, 2, 3). Системний метод та синергетичний підхід застосовано для розуміння взаємозв’язку споживчого ринку, якості людського капіталу та економічного зростання (п. 2.1). Вивченню еволюції споживчого ринку, дослідженню його сутності, структуризації та особливостей його економічного регулювання сприяли історико-генетичний та еволюційно-інституційний методи економічних досліджень (пп. 1.1, 1.2, 3.3). Поєднання аналізу та синтезу, перехід від абстрактного до конкретного використано в обґрунтуванні висновків і рекомендацій щодо подальшого удосконалення системи державного регулювання споживчого ринку в умовах глобалізації (п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України з питань функціонування споживчого ринку в Україні; аналітичні та статистичні матеріали міністерств та відомств; результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених з питань глобалізації, аналізу трансформаційних економік, проблем розвитку споживчого ринку; монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, тижневиків, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів, наукові дослідження та публікації, розміщені в мережі Інтернет.

Наукова новизна основних положень та одержаних автором результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає в такому:

вперше:

• обґрунтовано системний характер взаємозв’язку між рівнем розвитку споживчого ринку, відтворенням людського капіталу та динамікою економічного зростання. Це зумовлено тим, що, з одного боку, соціально-економічну основу для формування людського капіталу та інтелектуальної праці, заснованої на інформації та знаннях, закладає саме споживчий ринок; а з другого боку, розвиток людського капіталу продукує виробництво нових знань і реалізацію інновацій, у зв’язку з чим вони швидше впроваджуються у виробництво, у тому числі продукції споживчого призначення. Аргументовано, що інформація і знання як якісно нові фактори виробництва докорінно змінюють структуру споживчого ринку, що в поєднанні з високим науковим та освітнім потенціалом населення є важливим джерелом економічного зростання навіть за умов несприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури;
• виявлено суперечності розвитку споживчого ринку України, а саме: між відносно високою потенційною та невисокою реальною місткістю споживчого ринку; між потребою у вдосконаленні споживчих послуг та уповільненим розвитком сфери споживчих послуг; між необхідністю зменшення соціально-економічної нерівності в суспільстві та формуванням двох непов’язаних сегментів споживчого ринку: «ринку для багатих» та «ринку для бідних»; між недовикористаним вітчизняним виробничим потенціалом та імпортною орієнтацією споживчого ринку; між «світлим» та «тіньовим» сегментом споживчого ринку; між станом торговельно-посередницької (реалізаційної) інфраструктури споживчого ринку та станом сфери безпосереднього виробництва споживчих товарів; між національними та іноземними торговельними компаніями; між необхідністю поліпшення якості життя та збільшенням в обсязі продажу частки низькоякісних, фальсифікованих товарів та товарів, які створюються з використанням генетично модифікованих організмів;

удосконалено:

• трактування категорії «споживчий ринок», як такої, що відображає процес формування людського капіталу через систему споживчих послуг, а саме: освітніх, медичних, послуг житлово-комунального господарства (ЖКГ), туристичних тощо. Аргументовано, що споживчий ринок об’єднує всі стадії суспільного виробництва у єдиний відтворювальний процес, завдяки чому забезпечується відшкодування певної частини суспільного продукту у сфері споживання;
• теоретико-методологічні підходи до структурування споживчого ринку шляхом застосування таких критеріїв: а) об’єкти обміну; б) механізми функціонування та регулювання ринку; в) відповідність чинному законодавству; г) територіальна локалізація; д) канали розподілу товарів; є) насиченість ринку; ж) рівень та інтенсивність конкуренції; з) пріоритетність суб’єкту ринку; і) тип покупця; й) фази життєвого циклу товару тощо;

набули подальший розвиток:

• характеристика суперечливого впливу глобалізації на споживчий ринок у трансформаційній економіці. Виявлено, що, з одного боку, глобалізація сприяє інтенсифікації конкуренції на національних споживчих ринках, підвищенню стандартів якості споживчих товарів і послуг, використанню новітніх технологій, зростанню ефективності організації та управління виробництвом; з іншого боку, спостерігається нав’язування культури масового споживання, збільшення обсягів реалізації фальсифікованої продукції;
• обґрунтування пріоритетних напрямів макро- та мікроекономічного регулювання споживчого ринку, до яких віднесено: 1) розширення вітчизняного виробництва та витіснення імпорту з доведенням його частки до 15–20 % від загального обсягу продажу; 2) налагодження системи моніторингу цін та обсягів реалізації споживчих товарів, що входять до «споживчого кошика»; 3) прийняття закону «Про внутрішню торгівлю»; 4) оптимізацію рівня концентрації споживчих ринків; 5) раціоналізацію товарних потоків з використанням комплексу протекціоністських заходів, що не суперечать угодам СОТ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні основних тенденцій, суперечностей розвитку споживчого ринку, його впливу на формування людського капіталу й економічне зростання. Одержані наукові результати можуть бути застосовані в процесі розробки державної економічної політики у галузі регулювання і розвитку споживчого ринку України, вдосконаленні його інституційної структури.

Науково-практичні висновки та рекомендації дисертаційної роботи щодо оптимізації контролю за концентрацією суб’єктів господарювання на споживчому ринку України з метою забезпечення ефективної конкуренції на ньому використані Антимонопольним комітетом України у процесі підготовки нормативно-правових актів, зокрема, при розробці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» № 3436 (прийнятий у першому читанні 14.04.2009 р.) (довідка № 12–01/8492 від 14.10.2010 р.).

Окремі положення та рекомендації дисертації з питань підвищення ефективності функціонування суб’єктів господарювання на споживчому ринку в умовах глобалізації використані також у діяльності ТОВ «Техномаркет–Аладдін» (довідка від 20.02.2008 р. № 03-02-08) та ТОВ «МАГНЕТО» (довідка від 20.02.2008 р. № 16-02-08).

Теоретичні розробки та пропозиції наукового дослідження використовуються у навчальному процесі Київського національного торговельно-економічного університету під час викладання дисциплін «Політична економія», «Економічна теорія» та «Конкурентна політика» (довідка від 08.12.2009 р. № 2760/31).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням, в якому здійснено теоретичний аналіз засад розвитку споживчого ринку в трансформаційній економіці та запропоновано практичні рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності його функціонування, які ґрунтуються на аналізі світового досвіду та поточного стану споживчого ринку України. Представлені результати наукового дослідження, що виносяться на захист, сформульовані та обґрунтовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні й методологічні положення, висновки та результати дисертаційної доповідалися автором на 6 наукових конференціях: науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Київського національного торговельно-економічного університету за підсумками науково-дослідної роботи за 2001–2002 рр.; міжнародна науково-практична конференція «Німці в історії Київського університету: Ідейний спадок М.Х. Бунге у контексті історичного минулого та сучасності» (м. Київ, 26 травня 2004 р.); міжнародна науково-практична конференція «Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів» (м. Київ, 20–21 листопада 2008 р.); міжнародна науково-практична конференція «Товарознавство і торговельне підприємництво: фахова професіоналізація, дослідження, інновації» (м. Київ, 15–16 квітня 2009 р.); міжнародна науково-практична конференція «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 25 березня 2011 р.); міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Зелений бізнес: життя заради майбутнього» (м. Київ, 7–8 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні наукові результати та найважливіші висновки дисертації викладено в 10 наукових публікаціях загальним обсягом 5,4 д. а.,
з них: 9 статей – у наукових фахових виданнях (особисто автору належить
4,9 д.а.), 2 праці – за матеріалами конференцій (0,6 д.а.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 198 сторінках комп’ютерного тексту. Повний обсяг роботи становить 219 сторінок і охоплює 6 рисунків,
15 таблиць, та додатки на 10 сторінках. Список використаних джерел складається із 240 найменувань на 15 сторінках. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, методологічну базу дослідження, теоретичне та практичне значення, а також наукову новизну одержаних на основі дисертаційного дослідження результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження споживчого ринку» проаналізовано еволюцію наукових підходів до сутності, функцій, суб’єктного складу ринку, автором запропоновано удосконалене визначення категорії «споживчий ринок», аргументовано критеріальні підходи до структуризації споживчого ринку.

На основі використання сучасної методології теоретико-економічного дослідження доведена наявність в економічній літературі двох концептуальних підходів до визначення сутності споживчого ринку – інституціонального та відтворювального. З позицій інституціонального підходу споживчий ринок розглядається як сфера опосередкованого грошовою формою обміну споживчих товарів і послуг; з позицій відтворювального підходу – як важливий структуроутворюючий фактор функціонування економічної системи, що стимулює розвиток людського капіталу, забезпечує економічний розвиток. Автором удосконалено трактування категорії «споживчий ринок», як такої, що відображає процес формування людського капіталу через систему споживчих послуг, а саме: освітніх, медичних, послуг житлово-комунального господарства (ЖКГ), туристичних тощо.

У роботі аргументовано, що імперативи споживчого ринку лежать в основі побудови виробничо-вартісних ланок виробництва кінцевих товарів і послуг і здійснюють стимулюючий вплив на галузі, які виробляють товари споживчого призначення, а через них і на галузі економіки – виробників ресурсів. Роль споживчого ринку в економічній системі зводиться до реалізації таких завдань: економічних – ефективність функціонування споживчого ринку визначає результативність діяльності всієї соціально-економічної системи; соціальних – на споживчому ринку задовольняються життєво необхідні потреби людей, що забезпечує відтворення головної продуктивної сили суспільства – людського капіталу; технологічних – висока сприйнятливість споживчого ринку до нововведень є прискорювачем розвитку науково-технічного прогресу. У фокусі споживчого ринку найяскравіше проявляються як позитивні, так і негативні зміни трансформації економіки та її суперечності.

Структура споживчого ринку відображає певне групування його видів за спільними рисами, що проявляються в єдності соціально-економічних тенденцій їх розвитку. Визначено основні критерії структуризації споживчого ринку, серед яких особливе значення, на думку дисертанта, мають: економічна сутність об’єктів обміну; механізм функціонування та регулювання ринку; відповідність чинному законодавству; характер територіальної локалізації; канали розподілу товарів; ступінь насиченості ринку об’єктами обміну; рівень та інтенсивність конкуренції, пріоритетність певного суб’єкту ринку; тип покупця; фаза життєвого циклу тощо. Застосування в економіко-теоретичному аналізі структури споживчого ринку того чи іншого критерію залежить від поставленої мети і сформульованих завдань дослідника.

У роботі виокремлено та проаналізовано фактори впливу зовнішнього середовища на функціонування споживчого ринку, а саме: прямі (сукупність структурних елементів національного ринку, які безпосередньо впливають на функціонування споживчого ринку) і непрямі (організаційно-економічні, інституційно-правові, соціально-культурні та демографічні, техніко-технологічні).

На основі методів наукової абстракції, аналізу та синтезу розглянуто сутність та основні особливості інфраструктури споживчого ринку, її внутрішню системну будову, а також сформульовано перелік її функцій, що дало змогу визначити роль інфраструктури у забезпеченні ефективного функціонування механізму споживчого ринку.

Важливе місце у роботі посідає аналіз еволюції теорій споживання та поведінки споживачів (покупців). Проаналізовано гіпотезу абсолютного доходу Дж. Кейнса; гіпотезу відносного доходу С. Кузнеця; модель міжчасового вибору І. Фішера; модель життєвого циклу Ф. Модільяні; модель перманентного доходу М. Фрідмена, модель дискретного вибору споживачів Д.-Л. Мак-Феддена та ін. Показано, що на перший план у трансформаційній економіці висувається теоретико-методологічна проблема інституціонального дослідження поведінки покупців (споживачів) на споживчому ринку, механізмів його функціонування. Еволюція цих теорій визначається дією екзогенних (розвиток мережевих процесів, посилення асиметрії ринкової інформації, розвиток маркетингових досліджень) та ендогенних (теорія доходів домогосподарств, аналіз споживчих уподобань і смаків, дослідження реклами) факторів.

У другому розділі «Соціально-економічні закономірності функціонування споживчого ринку» досліджуються взаємозв’язок стану споживчого ринку, якості людського капіталу і динаміки економічного зростання; сучасні тенденції впливу глобалізації на розвиток споживчого ринку; вплив фінансово-економічної кризи на розвиток національного споживчого ринку; роль мережевих структур як нової форми інтеграції виробництва та споживання.

Аналіз основних напрямів вирішення проблем економічного зростання на прикладі постіндустріальних країн дає змогу встановити, що динамічний розвиток споживчого ринку є вагомим джерелом економічного зростання і забезпечується навіть за умов несприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури. Економічне зростання стимулюється максимізацією внутрішнього споживання.

Аргументовано, що споживчий ринок безпосередньо впливає на процес соціалізації економіки і суспільства. Це з одного боку. Однак, з іншого боку, функціонування споживчого ринку істотною мірою залежать від рівня соціалізації економіки країни і розвитку суспільних відносин, основу яких становлять виробничі зв’язки, відносини власності, економічна свобода суб’єктів споживчого ринку, баланс між ринковою ефективністю та соціальною справедливістю. Ця залежність виражається через соціальну орієнтацію споживчого ринку, ознаками якої виступають якісні параметри розвитку його суб’єктів, відносини між ними, результати їх взаємодії, ефективність функціонування, гуманістичне спрямування. Соціалізація споживчого ринку реалізується шляхом: збільшення обсягів національного виробництва споживчих товарів і послуг як передумови соціального розвитку населення; забезпечення соціально-економічної стабільності – підтримки стабільного рівня цін і тарифів, підвищення рівня зайнятості, збалансованості обсягів попиту і пропозиції на споживчі товари і послуги; досягнення соціальної справедливості – справедливого розподілу доходів, забезпечення за прийнятними цінами споживчою продукцією відповідної якості соціально незахищеного населення; дотримання на всіх стадіях суспільного відтворення соціальних норм і нормативів, екологічних стандартів, стандартів якості продукції; забезпечення повної та достовірної інформованості споживачів про якість продукції, що забезпечить їм свободу вибору; створення сприятливих умов для задоволення працівників, зайнятих у виробництві споживчої продукції, своєю працею.

Аргументовано, що визначальним чинником, який, з одного боку, формується на основі ефективного функціонування споживчого ринку, а з іншого – здійснює вагомий вплив на суспільно-економічне відтворення та економічне зростання, є людський капітал. Так, споживчий ринок забезпечує задоволення різноманітних потреб людини, структура яких нині динамічно змінюється.
У свою чергу, через формування людського капіталу та підвищення його якості, споживчий ринок здійснює позитивний вплив на темпи економічного зростання. Концепція людського капіталу дає змогу поєднати вирішення питань виробництва та обміну товарів і послуг з розв’язанням проблем формування і використання здібностей і можливостей людей. Теоретичну модель взаємозв’язку споживчого ринку, людського капіталу та економічного зростання представлено на рисунку 1.

Функціонування і розвиток внутрішнього споживчого ринку відбувається під істотним впливом глобалізаційних процесів і виявляється у таких основних формах, як: розширення міжнародних потоків товарів і послуг; збільшення кількості придбаних або об’єднаних торговельних підприємств за участю транснаціональних мереж; наявність укладених угод про міжнародну співпрацю; розвиток системи міжнародного захисту внутрішнього ринку в рамках СОТ; виникнення глобальних систем транспорту, комунікацій і логістики та ін.

Доведено, що цей вплив є багатогранним і суперечливим. Так, доступ зарубіжних роздрібних мереж до внутрішнього споживчого ринку має як позитивні соціально-економічні наслідки (впровадження сучасних виробничих та торговельних технологій; здійснення інвестицій; підвищення рівня зайнятості; підтримка конкурентного середовища для національних компаній на місцевому споживчому ринку), так і негативні (монополізація національних споживчих

ринків; зниження конкурентоспроможності як окремих національних товаровиробників споживчих товарів, так і цілих галузей, нав’язування культури масового споживання).

Автор обґрунтовує необхідність реалізації системи заходів, спрямованих на максимальне врахування і використання переваг, які надає глобалізація країнам
з транзитивною економікою завдяки залученню іноземних інвестицій, концентрації капіталу, розвитку новітніх технологій, ширшого доступу до міжнародних ринків тощо. Участь у діяльності СОТ дає можливість цим країнам домогтися повного виконання іншими країнами-партнерами їх зобов’язань стосовно вільної торгівлі на основі загальних правил гри на світових ринках; сприяє зниженню митних і немитних бар’єрів, забезпеченню технічної допомоги і консультування в питаннях торговельної статистики і політики врегулювання торговельних суперечок.

У дисертації доводиться, що світова фінансово-економічна криза 2008–
2009 рр. не однаковою мірою вплинула на соціально-економічний розвиток різних країн. Домінування так званої теорії «випереджаючого споживання», яка лягла в основу моделей економік розвинутих країн, спричинило ситуацію, коли в суспільствах «золотого мільярда» не залишилося споживачів, які могли б «спожити» наявну пропозицію товарів і грошей, навіть з урахуванням того, що ця пропозиція випереджає поточний попит на них. Їх випереджальне споживання у минулі періоди привело до того, що поточний дохід не дає змогу цим країнам підтримувати досягнутий життєвий рівень і розплачуватися за споживання минулих років. За оцінками СОТ, ОЕСР і ЮНКТАД, обсяг світової торгівлі у 2009 р. скоротився, порівняно з 2006 р., приблизно на 12 %. Тим часом в окремих країнах фінансово-економічна криза активізувала позитивні зміни на споживчому ринку. Прикладом є Китай, який здійснює докорінну переорієнтацію експортної у своїй основі економіки на розвиток внутрішнього ринку. ВВП Китаю знизився лише на 2 %, тоді як роздрібний продаж споживчих товарів у країні у 2009 р. збільшився порівняно з 2008 р. на 16,2 %, а оборот споживчих товарів зріс на 15,3 % (у той час, як в усіх країнах він падав).

У дисертації підкреслено переваги розвитку мережевих процесів на споживчому ринку. Формування мережевих структур у сфері виробництва та споживання споживчих товарів необхідно розглядати як новий процес інтеграції та концентрації підприємств. Найбільшого поширення мережева організація бізнесу набула у торгівлі, сфері зв’язку, ресторанному господарстві, харчовій промисловості, індустрії розваг тощо. Мережева організація забезпечує синергетичний ефект: економію на масштабах, об’єднання власності, можливість регулярного надання знижок, об’єднання різних видів торгівлі, перевагу в дистрибуції, у швидкості виходу на нові ринки, розподілі ризиків, в об’єднанні ресурсів для забезпечення змін, яких потребує ринок.

У третьому розділі «Розвиток споживчого ринку в економіці України» досліджено суперечності функціонування споживчого ринку в Україні, основні тенденції та фактори розвитку вітчизняного споживчого ринку, обґрунтовано форми та методи його державного регулювання.

За результатами аналізу динаміки розвитку споживчого ринку в Україні, показано, що вітчизняний споживчий ринок розвивається доволі суперечливо,
а деякі його несприятливі тенденції набули досить стійкого характеру. У роботі обґрунтовуються суперечності: між відносно високою потенційною та реально невисокою місткістю споживчого ринку; між потребою у вдосконаленні споживчих послуг та уповільненим розвитком цієї сфери; між необхідністю зменшення соціально-економічної нерівності в суспільстві та формуванням двох непов’язаних сегментів споживчого ринку: «ринку для багатих» та «ринку для бідних»; між недовикористаним вітчизняним виробничим потенціалом та імпортною орієнтацією споживчого ринку; між «світлим» та «тіньовим» сегментом споживчого ринку; між станом торговельно-посередницької (реалізаційної) інфраструктури споживчого ринку та станом сфери безпосереднього виробництва споживчих товарів; між національними та іноземними торговельними компаніями; між необхідністю поліпшення якості життя та збільшенням у продажу частки низькоякісних, фальсифікованих товарів та товарів, які створюються з використанням генетично модифікованих організмів.

Розробка положення про взаємозв’язок розвитку людського капіталу і споживчого ринку дозволила сформулювати новий перспективний підхід до розуміння соціально-економічного розвитку в Україні. На основі цього підходу має бути обґрунтований комплекс заходів, які базуються на справедливому розподілі доходів, орієнтації на розвиток здібностей індивідів і задоволення їхніх потреб. Відповідно економічний розвиток відкриває ширші можливості для інвестування більшого обсягу ресурсів на цілі освіти та охорони здоров’я.
Це сприятиме реалізації здібностей людини та її ефективній участі у виробництві і розподілі благ; більш справедливому розподілу доходу і багатства, забезпечуючи матеріальну основу розвитку людського капіталу; збалансованості соціальних витрат суспільства; розширенню можливості людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній і економічній сферах.

Розкрито двоячний вплив членства України в СОТ на розвиток внутрішнього споживчого ринку в Україні. З одного боку, переваги, які отримала Україна від вступу до СОТ, значною мірою сприятимуть вирішенню суперечностей між виробництвом та споживанням товарів і послуг. З другого боку, поглиблюється проблема імпорту в Україну контрабандних і часто низькоякісних товарів,
що підвищує їх конкурентоспроможність за ціновою ознакою порівняно з вітчизняною продукцією.

З’ясування особливостей поведінки домогосподарств в Україні здійснено через призму кейнсіанської моделі поведінки споживача. На основі базисних положень кейнсіанської гіпотези абсолютного доходу досліджена залежність споживчих видатків населення від поточного використовуваного доходу. Як видно з таблиці 1, динаміка середньої схильності до споживання і заощадження лише частково узгоджується з другим постулатом гіпотези Дж. Кейнса.

Проведений аналіз тенденцій розвитку споживчого ринку в Україні дав змогу зробити висновок, що суперечності й недосконалість чинного законодавства, нестабільність макроекономічної ситуації, а також недоліки у системі контролю за товарними потоками негативно впливають на розвиток сучасного українського споживчого ринку. На думку дисертанта, до невирішених проблем споживчого ринку в Україні належать: недосконала система економічних відносин у сфері торговельної діяльності, яка не повною мірою відповідає вимогам ринкової економіки; нерозвиненість організаційно-економічної інтеграції виробництва і збуту товарів; наявність на внутрішньому ринку значної частини товарів фальсифікованого та тіньового походження; нераціональне розміщення торговельних об’єктів та ін.

Таблиця 1

Динаміка середньої схильності до споживання і до заощадження в Україні у 2000–2009 рр., %

Показники	2000	2002	2004	2006	2007	2008	2009
Середня схильність до споживання	96,7	90,8	88,5	90,6	92,3	91,9	90,8
Середня схильність до заощадження	3,3	9,2	11,5	9,4	7,7	8,1	9,2
Темпи зростання сукупного доходу (у % до попереднього року)	100,0	143,8	148,2	172,1	132,0	137,4	104,8

Джерело: Складено автором за даними: Статистичний щорічник України за 2008 рік., 2009. – С. 395; Доходи та витрати населення України за 2009 рік // Державний комітет статистики України: Експрес-випуск від 31.03.2010 р. № 79 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/express /expres_u.html.

 

Виявлено фактори, які зменшують попит споживачів і стримують розвиток споживчого ринку в Україні: нерозвиненість ринкових інститутів та ринкової інфраструктури, які мають створювати умови та сприяти підприємницькій активності у внутрішній торгівлі; недосконалість системи державного регулювання споживчого ринку, зокрема, наявність неврегульованого законодавства у сфері внутрішньої торгівлі, надмірний податковий тиск як на підприємства-виробники, так і на споживачів, тощо; деформованість платоспроможного попиту, втрата вітчизняними товаровиробниками цілого ряду сегментів внутрішнього ринку; низька якість, вузький асортимент споживчих послуг (особливо в транспортній сфері, медицині, освіті, комунальному господарстві тощо); недостатній рівень обізнаності споживачів про реальні споживчі властивості товарів та послуг; низький рівень культури відповідальності за збут неякісних товарів та надання неякісних послуг, а також низький рівень якості торговельного обслуговування населення; низька якість продукції, зумовлена збутом продовольчих товарів на стихійних (зокрема, вуличних) ринках з недотриманням санітарно-гігієнічних вимог зберігання продовольчих товарів, продажем продукції без сертифікатів якості та відповідності тощо.

Виявлено, що вузькість внутрішнього споживчого ринку призводить до значних негативних наслідків: некоректного визначення вартості й ціни товарів і послуг; порушення зв’язків між окремими економічними суб’єктами, які функціонують на споживчому ринку, галузями, регіонами тощо; ускладнення зв’язку між виробництвом та споживанням товарів і послуг споживчого призначення; послаблення стимулів до підвищення якості та поліпшення споживчих характеристик продукції; асиметрії інформації про ринкову кон’юнктуру. Все це створює істотні загрози економічній безпеці України, призводить до деформації дії ринкових законів.

Своєрідним компенсаційним інструментом неспроможності споживчого ринку задовольняти потреби населення є його державне регулювання, яке являє собою систему управлінських та регулюючих заходів, спрямованих на ефективне, динамічне збалансування попиту та пропозиції товарів і послуг, розвиток інфраструктури споживчого ринку, забезпечення вільного доступу на ринок суб’єктів виробничо-підприємницької діяльності, формування ефективного конкурентного середовища. Метою регулювання споживчого ринку є не тільки максимальне задоволення потреб споживача у товарах і послугах належної якості, широкого асортименту, безпечних для здоров’я але й розширення можливостей людського розвитку та підвищення якості людського капіталу,
а відтак – прискорення темпів економічного розвитку країни. Відзначена необхідність створення такої системи регулювання ринку, яка адекватно реагуватиме на зміни соціально-економічного середовища, поведінку споживачів. Особливо наголошується, що держава не повинна підміняти ринковий механізм, який ґрунтується на вільному ціноутворенні, рівновазі попиту і пропозиції на споживчому ринку, а сприяти реалізації потенціальних переваг, закладених у самому ринково-конкурентному механізмі.

Обґрунтовано необхідність підвищення ефективності захисту прав споживачів на ринку, насамперед, за рахунок зміни і вдосконалення вітчизняного нормативно-правового поля. З урахуванням світового досвіду об’єктивно необхідною умовою гарантованого й ефективного виконання споживчим ринком своїх функцій є захист його від недоброякісних товарів, а також оптимальне законодавче регулювання використання товарного знаку, встановлення цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди. Одночасно слід підвищити відповідальність усіх владних структур за неефективне регулювання споживчого ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено особливості та суперечності функціонування споживчого ринку в сучасних економічних умовах та обґрунтовано практичні рекомендації щодо пріоритетних напрямів його макроекономічного регулювання. Проведене дослідження дало змогу відповідно до поставленої мети зробити такі висновки та узагальнення концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру:

1. У сучасній науковій літературі немає єдиного погляду на сутність поняття «споживчий ринок», незважаючи на його значну поширеність та багаторічну історію використання. Розвиток теорії споживчого ринку дав змогу обґрунтувати авторський підхід до визначення його сутності, згідно з яким споживчий ринок тлумачиться як система соціально-економічних і організаційно-економічних відносин між його суб’єктами (виробниками, посередниками, споживачами), яка формується та розвивається у процесі опосередкованого грошовою формою обміну товарів і послуг, призначених для задоволення особистих потреб (інтересів) споживачів, і спрямована на відтворення людського капіталу, забезпечення цілісності та неперервності процесу суспільного відтворення.
2. Запропоновано критеріальні підходи до структуризації споживчого ринку, кожен з яких передбачає використання певного соціально-економічного зрізу (підходу до аналізу) споживчого ринку. Визначено, що існують такі критерії структуризації: «економічна сутність об’єктів обміну»; «механізм функціонування та регулювання ринку»; «ступінь відповідності чинному законодавству»; «територіальна локалізація»; «ступінь насиченості ринку об’єктами обміну»; «канали розподілу продукції споживчого призначення»; «рівень та інтенсивність конкуренції»; «пріоритетності певного суб’єкту ринку»; «тип покупця»; «тип продукції за терміном споживання»; «фаза життєвого циклу». В основі виділення критеріїв структури споживчого ринку покладено принцип ефективності впливу того чи іншого елемента на функціонування споживчого ринку. Структуризація споживчого ринку дає змогу визначити та систематизувати багатогранні функції, які виконує споживчий ринок в економічній системі, виділити ефективні напрями його розвитку, підкреслити роль споживчого ринку у формуванні людського капіталу та забезпеченні економічного розвитку країни, а також є важливою з позиції його державного регулювання.
3. Аргументовано, що умовою ефективного функціонування споживчого ринку є наявність особистого інтересу його учасників, реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію і, насамперед, грошей, цін та інфраструктури, різноманітних форм власності та форм господарювання. Розвинута інфраструктура споживчого ринку сприяє реалізації взаємозв’язків між його суб’єктами та структурними елементами; забезпеченню вільного руху товарів; задоволенню попиту споживачів і безперервності процесу розширеного відтворення. Завдяки ефективній реалізації функцій інфраструктури забезпечується тісний взаємозв’язок процесу виробництва та споживчого ринку: з одного боку, обсяг виробництва визначає розміри і можливості обігу споживчих товарів і послуг (обсяг продажу споживчих товарів і послуг на ринку); з другого боку, сфера товарного обігу впливає на розвиток процесу виробництва, зумовлюючи його кількісні та якісні параметри. Основним показником ефективності функціонування ринкової інфраструктури є задоволення зростаючих потреб населення, що динамічно зростають і змінюються і, підвищення культури споживання.
4. На основі системного методу обґрунтовано теоретико-методологічний підхід до аналізу взаємозв’язку між розвитком споживчого ринку, людським капіталом та динамікою економічного зростання. Розширене відтворення якого невіддільне від функціонування і розвитку споживчого ринку. Вплив людського капіталу на споживчий ринок здійснюється за двома напрямами: з одного боку, підвищення якості людського капіталу супроводжується зростанням рівня доходів на одну особу, зниженням рівня диференціації населення за доходами, що стимулює збільшення споживчого попиту; з другого боку, розвиток людського капіталу продукує виробництво нових знань і реалізацію інновацій,
   у зв’язку з чим вони швидше впроваджуються у практику і використовуються у виробництві, у тому числі й продукції споживчого призначення; інформація і знання як якісно новий фактор виробництва докорінно змінюють структуру споживчого ринку, набір товарів і послуг на ньому.
5. На основі дослідження світового досвіду виявлено, що особливістю функціонування споживчого ринку на сучасному етапі є його соціалізація. Соціалізація споживчого ринку – це процес спрямування діяльності його суб’єктів на досягнення єдності економічного і соціального у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання і на цій основі забезпечення потреб населення у споживчих товарах і послугах за прогресивними соціальними стандартами. Вона починається з виробництва споживчих товарів і послуг, необхідних для задоволення матеріальних і духовних потреб людини,
   і закінчується забезпеченням умов для відтворення людського капіталу, розвинутого професійно-кваліфікаційного та інтелектуально-освітнього потенціалу людини – основного фактору, який забезпечує економічний розвиток.
6. Розкрито суперечливий вплив глобалізаційних процесів на розвиток споживчих ринків країн. Позитивний вплив глобалізації виявляється у: загостренні конкуренції на споживчому ринку; наповненні ринків імпортними товарами (за умови їх наявної якості); підвищенні стандартів якості споживчої продукції, яка виробляється всередині країни; модернізації внутрішнього виробництва споживчих товарів; удосконаленні системи організації та управління виробництвом; підвищенні якості торговельного обслуговування тощо. Негативний вплив глобалізації полягає у тому, що: зростає частка імпорту у сукупному обсязі споживання продукції споживчого призначення, стимулюючи перелив грошових доходів населення за кордон; відбувається нав’язування культури масового споживання, збільшуються обсяги постачань на внутрішній ринок контрабандної та фальсифікованої продукції, що негативно впливає не тільки на розвиток споживчого ринку, але й на конкурентоспроможність національної економіки та темпи економічного зростання.
7. Досліджено закономірності та суперечності функціонування і розвитку споживчого ринку в Україні, наявність яких сприяє загостренню основної суперечності між виробництвом та споживанням, яка виявляється, у невідповідності між обсягами і структурою вітчизняного виробництва споживчих товарів і послуг, їх якістю, з одного боку, та рівнем, структурою і динамікою споживчого попиту, з іншого боку. Це є важливим фактором подальшого розвитку внутрішнього споживчого ринку і стимулюватиме розвиток людського капіталу та сприятиме економічному зростанню.
8. Обґрунтовано стратегічні пріоритети державного регулювання споживчого ринку в Україні, економічний зміст яких полягає у сприянні соціалізації споживчого ринку. З цією метою наголошується на необхідності здійснення ряду заходів державної політики, спрямованих на: подолання диспропорцій у галузевій і територіальної структурі споживчого ринку, насичення його вітчизняними конкурентоспроможними товарами і поступове витіснення імпорту; удосконалення цінового регулювання на основі поступового переходу від адміністративних до стимулювальних методів регулювання цін; прийняття закону «Про внутрішню торгівлю»; підвищення ефективності системи захисту прав споживачів; формування ефективного конкурентного ринкового середовища взаємодії суб’єктів господарювання; спрощення процедури реєстрації та ліцензування, обмеження практики контрольно-інспекторських перевірок суб’єктів споживчого ринку; раціоналізацію товарних потоків на основі комплексу протекціоністських заходів здебільшого нетарифного характеру і обмежують широку експансію іноземних товарів на внутрішній споживчий ринок , що не суперечать вимогам СОТ тощо. Це сприятиме знаходженню дієвих форм розв’язання суперечності між виробництвом і споживанням в українській економіці.

Список опублікованих автором ПРАЦЬ за темою дисертації

у наукових фахових виданнях:

1. Шевчук О. В. Сучасні тенденції розвитку ринку продовольчих товарів в Україні / О. В. Шевчук // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2003. – № 8 (106). – С. 146–153. (0,3 д.а.)
2. Шевчук О. В. Інтеграція України в Світову організацію торгівлі
   / О. В. Шевчук // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2003. – № 10 (108). – С. 129–134. (0,4 д.а.)
3. Шевчук О. В. Аграрний сектор – складова споживчого ринку України
   / О. В. Шевчук // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». – 2004. – № 1. – С. 33–39. (0,3 д.а.)
4. Шевчук О. В. Споживчий ринок України: суперечності національного і глобального / О. В. Шевчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2006. – № 86–87. – С. 58–61. (0,42 д.а.)
5. Шевчук О. В. Вплив економіко-організаційних форм торгівлі на функціонування споживчого ринку України / О. В. Шевчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2006. – № 89. – С. 56–58. (0,5 д.а.)
6. Шевчук О. В. Мережеві та інформаційні технології у оптимізації структури споживчого ринку України / О. В. Шевчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка серія. «Економіка». – 2007. – № 97. – С. 56–59. (0,38 д.а.)
7. Шевчук О. В. Глобальні інтеграційні процеси та їх вплив на споживчий ринок України / О. В. Шевчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2008. – № 101. – С. 58–59. (0,44 д.а.)
8. Шевчук О. В. Тенденції розвитку споживчого ринку України / О. Шевчук, Г. Филюк // Товари і ринки. – 2011. – № 1. – С. 24–36.

за матеріалами конференцій:

9. Шевчук О. В. Аспекти розвитку товарів і послуг в Україні / Шевчук О. В.
   // Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. [«Товарознавство і торговельне підприємництво: фахова професіоналізація, дослідження, інновації»], (Київ, 15– 16 квіт. 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. [та ін.]. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2009. – С. 380–383. (0,25 д.а.)
10. Шевчук О. В. Економіко-правове регулювання використання ГМО у виробництві споживчих товарів / Шевчук О. В. // Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених [«Зелений бізнес: життя заради майбутнього»], (Київ,
    7–8 квіт. 2011 р.) / відп. ред. : В. Д. Базилевич, Д. Вальтер. – К. : Принт-сервіс, 2011. – С. 226–228. (0,25 д.а.)