Вступ

І. Теоретичні проблеми психології ризику в підприємницькій діяльності

§ 1. Основні особливості й закономірності психології ризику

1.1 Ризик як загальнонаукове поняття

1.2 Ситуація ризику

1.3 Ризик як характеристика дій суб”єкту

1.4 Зміст ймовірнісних оцінок

1.5 Суб”єкт – головне джерело невизначеності

1.6 Коли і чого суб”єкт ризикує

2.1 Теорії ризику

2.2 Концепція мотивації досягнення успіху

2.3 Теорія рішень

2.4 Концепція надситуативної активності

§ 2. Психологічні особливості та характеритики ризику в сфері підприємництва

§ 3. Класифікація видів ризиків підприємницької діяльності

ІІ. Методика емпірико-практичного дослідження ризику у сфері підприємництва

§ 1. Цілі, задачі і програма емпір-практичного дослідження ризику в підприємництві

§ 2. Характеристика методик емпіричного дослідження ризику в підприємництві

1.1 Результати досліджень

Висновки

Використана література

Вступ

Навряд чи слід сьогодні доводити необхідність міждисциплінариних досліджень такої багатошарової категорії як ризик. Тому сприяє ситуація, можна сказати, тотального ризику, пов”язаного з масштабними соціальними перетвореннями в процесі переходу суспільства в якісно новий стан.

Одна з цілей та одночасно рушійних сил такого переходу – ставка на індивіда, який може самостійно приймати ризиковані рішення, несучи відповідальність і за їх здійснення. Це особливо важливо в умовах, коли здійснюється остаточна відмова від установок на „масовий трудовий героїзм” та зароджується опора на підприємця – економічно активного індивіда, суб”єкта який господарює, та не може не ризикувати. Такий перехід, не дивлячись на його санкціонування пакетом законів, дуже хворобливий, а його уповільнення, крім того, що загрожує економічними негараздами і навіть катастрофами, не дозволяє уявити господарчий потенціал даного індивіда, відповівши на запитання: що він по суті може? Ситуація усугубляється тим, що „героями” сучасного економічного життя часто являються дуже ризикові люди, які спекулюють на невизначеності нинішнього періоду. В зв”язку з цим одне з важливих завдань економічної психології – змоделювати прийнятний суспільством психологічний тип здатний до ризику сучасного підприємця, який міг би забезпечити економічний підйом в майбутньому. Природно, з опорою не тільки на задану мету економічного розвитку, але і на моделі традиційної господарської поведінки. І звичайно, з урахуванням того, яке місце в цих моделях займають різні види ризику – соціального, фінансового, комерційного.

В зв”язку з цим вражає майже повна відсутність робіт по проблематиці ризику в суспільній та психологічній літературі (за вийнятком розглядаємих нижче книг А.П.Альгіна). Це і спонукає нас задати питання: що ж таке ризик у самому загальному його розумінні ?

В словнику російської мови ризик визначається з одного боку як можлива небезпека будь-чого, а з іншої – як дія на вдачу, яка потребує сміливості, в надії на щасливий результат.

Згідно словнику Даля, ризикувати – значить, в одному випадку пускатися на оманливу справу, піддаватися випадковості, а в іншому – діяти сміливо, рішуче, надіятися на щастя.

Етимологічний словник Фасмера виводить слова „ризик”, „ризикувати” від грецького rysikon- скеля; звідси – ризикувати – лавірувати між скелями.

Тема дослідження „Психологія ризику в підприємницькій діяльності”

А к т у а л ь н і с т ь науково-психологічного дослідження психологія ризику в підприємницькій діяльності полягає у тому, що сучасному світі зароджується опора на підприємця – економічно активного індивіда, суб”єкта який господарює, та не може не ризикувати.

О б ’ є к т о м нашого дипломного дослідження є взаємозв’язок між підприємницькою діяльністю та вмінням ризикувати.

П р е д м е т о м нашого дипломного дослідження є науково-практичне вивчення взаємозв’язку між психологією ризику та підприємницькою діяльністю.

Г і п о т е з а нашого теоретико-практичного дослідження полягає у тому, що ризик розглядається як прагматична тенденція, пов”язана з розрахунком шансів на успіх. Це ризик мотивований, доцільний. Він завжди розрахований на ситуативні переваги. Це ризик для чогось: заради самоствердження, грошей, кар”єри та інше.

М е т а нашого дипломного дослідження психології ризику в підприємництві має три аспекти: теоретичний, методичний й емпіричний.

Теоретична мета дипломного дослідження полягає у аналізі й характеристиці психологічного стану ризику та вивчення його в контексті підприємницької діяльності.

Методичною метою емпіричного дослідження проблеми психології ризику в підприємництві є розробка нових методик та експериментальних підходів.

Емпіричною метою нашого дослідження є експериментально-практичне вивчення проблеми взаємозв’язку ризику та успішності в підприємництві у різних категорій (груп) піддослідних.

Виходячи з гіпотези та цілей дипломного дослідження, ми визначаємо основні завдання нашого теоретико-практичного дослідження.

Перше завдання нашого дипломного дослідження полягає у теоретичному огляді й аналізі наукових теорій і концепцій щодо проблеми психології ризику в підприємницькій діяльності .

Друге завдання нашого дипломного дослідження заключається у розробці теоретичного інтерсуб’єктно-діалогічного підходу до вивчення взаємозв’язку психічного здоров’я та сенсу життя людини.

Трете завдання дипломного дослідження полягає у визначенні основних напрямків і аспектів эмпирико-практического дослідження взаємозв'язку психічного здоров'я та сенсу життя людини.

Четверте завдання полягає в розробці нового методу аналізу й інтепретації граничних змістів випробуваного і модифікації наративно-проективной методики “Лист другу”.

П'ята задача нашого дипломного дослідження полягає в полягає у установленні взаємозв'язку між особливостями емоційного вигоряння ( як характеристики психічного здоров'я) і особливостями (параметрами) структури надії ( як характеристики ціннісної-значеннєвої сфери свідомості й особистості випробуваних).

Шоста задача нашого емпіричного дослідження складається у виявленні взаємозв'язку особливостей емоційного вигоряння (психічного здоров'я) і структури граничних сенсів життя особистості.

Сьома задача нашого дослідження полягає у вивченні взаємозв'язку психічного здоров'я й особливостей інтимно-приятельської комунікації.

Основними эмпирико-практическими методами нашого дипломного дослідження є: бесіда, спостереження, тестування, контент-анализ, нарративный метод, математико-статистичні методи опрацювання результатів дослідження.

Контингентом нашого дослідження є три групи випробуваних: перша група – студенти Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки; друга група — люди, що працюють у державних організаціях (лікарі обласної дитячої поліклініки, вчителі середньої школи № 30, працівники Кіровоградського обласного центру зайнятості населення); третя група – приватні підприємці.

І. Теоретичні проблеми психології ризику в підприємництві

З огляду історії ризик — це одна із ключових ознак, яка визначає сутність підприємництва. Ризик як наукова інтерпретація підприємництва і діяльності підприємця зафіксована ще на початку XVIIIстоліття, коли англійський економіст Р.Кантильйон визначив підприємця як людину, яка діє в умовах ризику.

З 20-х років ХХ століття почалася інтенсивна робота в новій області досліджень – аналіз ризику в першу чергу в сфері комерції ( а також в областях медицини, технологій) через обчислення шансів того чи іншого рішення та пророкування на цій основі ймовірності успіху. Сформувались контури теорії прийняття рішень, де ступінь ризику вже обчислювалась.

Будучи економістом, Дж. М. Кейнс, відомий своїми розробками в області теорії ймовірності, пов”язував ризиковане рішення з психологічними характеристиками економічного агента і включив аналіз ризику в якості одного з основних визначників діяльності підприємця. Але психологи практично не звернули на це уваги.

Але якщо будь-яка дія це ризик, то де ж власне ризик ? В пошуках відповіді на це запитання уважно розглянемо феномен ризику в бізнесі. Тут він найбільш рельєфний, хоч його і важче зафіксувати.

Характеризуючи ситуацію ризику в підприємництві, С. Бергстрем відмічає, що він знаходиться в самому серцевині бізнесмена. При цьому повна вдача – і щоб назавжди – не гарантована нікому. Це особливо чітко видно з результатів проведених автором досліджень невеликих (до 50 працюючих) фірм. Серед них скоріше можна відшукати дві крайності. „З одного боку є „ідеалісти”, люди, які бачать сенс життя в тому, щоб виробляти добре продукт та робити чесний бізнес. З другого боку ми можемо відшукати циніків, які не відмовляються від можливості робити гроші шляхами, які не можуть бути використані великими фірмами, тому вони прагнуть бути непізнаваними. В обох ситуаціях люди прекрасно знають на що вони йдуть”. Отож, робить висновок шведський психолог, програвати та вигравати можуть і перші і другі, але соціальним оточенням вони оцінюються по – різному.

Ясно, що європеєць ризикує не так як американець, японець чи росіянин. На ризиковану поведінку впливають багато детермінантів соціального оточення, культурних традицій та інше. Але в будь-якому суспільстві є певний шар „людей ризику”, а історія їх успіху – кращий посібник по вивченню ризику.

В другій книзі Альгіна міститься більш наближене до економічної практики визначення: „Ризик – діяльність суб”єктів господарського життя, пов”язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі та відхилення від цілі, що містяться в альтернативах вибору” (А.П.Альгин. Грани экономического риска. М., 1991). Найбільший успіх при цьому випадає на долю „ризик – тейкерів” – людей, які думають та діють непересічно , які творчо вирішують економічні проблеми, приймають зухвалі рішення, ломають стереотипи та долають психологічні бар”єри. Ризик – тейкери, або ризиковані люди, в повній мірі виявляють свій великий потенціал в умовах, коли запобігання ризику не заохочується, а можливість поразки не виводить людину з гри.

Такі умови гри створюються там, де закріплює свої позиції венчурний (ризиковий) капітал, який зосереджується в інноваційних банках та призначений для підтримки наукових дослідів та дослідних конструкторських розробок з не ясним результатом.

В. Роллер вказує на значимість регуляції ризику в умовах стабільної економіки. Тут „цивілізований ризик” виводиться із чинника взаємного розуміння та взаємного визнання („джентльменської угоди”), що сприяє створенню ефективних „портфелів ризику”, тобто набору рішень, які взаємно підстраховують. Психологічно вони виступають гарантом безболісного виходу з кризових та конфліктних ситуацій, рішення гострих соціальних проблем. Роллер, як і Дюкло, підкреслює також морально-психологічну готовність іти на ризик, яка насаджається в суспільній свідомості, через механізми „раннього оповіщення” про можливий неприємний результат , що підвищує рівень пошукової активності, мобілізує потенціал довіри до прийнятих рішень. Ризик – мотор творчого рішення, підкреслює автор, але і можлива небезпека невиправдоної ейфорії в соціумі.

В визначенні ступеня ризику, підкреслюють англійські економісти, важлива роль такого психологічного чинника, як „приватна інспекція”, тобто особистісне оцінювання здатності банківської системи до інвестування та відбору одержувачів кредитів. Брокери, ділери та інші раніше екзотичні для нас фігури, відповідно авторам – в першу чергу хороші практичні психологи. Саме тому „невдачі на ринці вони співвідносять з обманом, крадіжками, нерегулюємими діловими зв”язками”, які в принципі можна передбачити та уникнути, якщо знаєш людину, переконуючись з ким маєш діло. В цьому ракурсі „чисто фінансова поразка має обмежене значення”. Тому добре ім”я в підприємництві – вагомий ресурс, який дозволяє конструктивно сприймати поразку і знову починати діло ? А „приватна інспекція” значить і відбір людей в бізнес по моральним якостям? Тому положення – прибуток за будь-яку ціну — неприйнятно в сучасному підприємництві.

В цілому характеризуючи підприємництво та ефективний, креативний менеджмент, американські автори В. Врум та Е. Десі відмічають, що в принципі він – демократична процедура. В глибинному задумі рекреативний менеджмент (як інноваційне підприємництво) – це прорив індивіда за обмеження, які накладає суспільне оточення, вибух уставлених стандартів, що завжди загрожує ризиком.

Огляд західної літератури показує, що в психографічному портреті ділової людини, підприємця здатність до ризику виявляється доволі рельєфно, надаючи вплив на мотивацію його не вкладаючоїсь в задані рамки поведінки; що підприємництво та ризик – глибинно пов”язані між собою феномени. Поняття ризику як ніяке інше випадає з чисто економічного аналізу. А без нього не можна прийняти ні одного енергійного й самоцінного господарського, комерційного або фінансового рішення. Причому ризик тут носить не характер гри, тобто не являється чистим підрахунком ймовірностей із принаймні трьох причин:

По-перше, тому , що гра по типу „казино” в підсумку має нульовий результат і зводиться до перерозподілу ресурсів готівки (грошей або фішок). Вдалий ризик при здійсненні господарського рішення, комерційної угоди (не орієнтованої лише на спекуляцію), впровадження інновації передбачає щось принципово нове: благо або послугу на ринку, зв”язок між економічними агентами, до комерційної угоди не існувавший. Тому комерція в своєму вищому прояві уподібнюється не дарвінському закону боротьби за існування, а соціобіологічному закону взаємодопомоги ( котрий не надав такої допомоги часто виводяться з гри). Введення нової технології чи нового виробництва – це результат саме ризикової поведінки, елімініруємої економічною наукою, але поставленої в центр уваги економічною психологією.

Характеризуючи відчуття людини, яка іде на економічний ризик (виявлений по ходу пілотажного дослідження та інтерв”ю), слід відмітити, що ризик являється своєрідною оболонкою креативної ідеї, замислу, плану, алгоритму дій. Один з опитуємих порівняв його з пелюшками для дитини, які абсолютно необхідні спочатку, але в подальшому вже заважають. Але можна сказати, що ризик – „одяг”, який потрібен завжди, на різних ступенях справи, але вона завжди різна, яка залежить від багатьох чинників особистості та середовища.

По-друге, ризик господарської діяльності — не тільки дії в ситуації невизначеності, але і в створенні таких ситуацій. Звідси неприйняття підприємцями установлених зразків діяльності, створення своїх форм та фірм, свого стилю поведінки, особистісно забарвленого та ситуативно змінюючогось.

Ризик – це несподіване рішення. Його когнітивні параметри відрізняються прив”язкою „тут” і „тепер”, так само як і прагненню робити „інакше, ніж другі”. Результати інтерв”ювування показали, що найбільш високо оцінювались ризиковані рішення, які розходяться з уявленнями, що встановилися про господарський суб”єкт. Так, високо була оцінена здатність до витримки одного з комерсантів, який раніше відрізнявся великою мобільністю в прийняті рішень . Він зловив мить перелому на ринці земельної власності та вигідно розмістив свої заощадження.

По – трете, ризик в підприємництві в відмінності від ситуації гри – це як би заміна випадку собою, ситуації – суб”єктом. Звідси, велика ризикованість ризику, більша його ціна. Так, відоме „слово купеческое” — це не тільки взяття на себе обов”язків, але і така опора на свої зовнішні засоби та внутрішні (психологічні) ресурси, які припускають можливість виходу з тупикової ситуації, налагодження діла на „пустому місці”. Це — енергія „створення із нічого”, а в психологічному плані – демонстрація необмеженого потенціалу суб”єкту. Це особистісно зафарбований прорив в нове разом з тягарем відповідальності.

Цікава в цьому плані думкависловлена вінтерв”ю одного з бізнесменів. Він переконаний, що сучасна комерційна діяльність всього лише тренінг для навчання прийняття дійсно відповідальних рішень, потрібних для конструктивної ділової активності. Сьогодні в таку діяльність залучені багато людей, які практично не вміють продуктивно працювати та ставити собі свідомі цілі. Лише приблизно один з шести „комерсантів” може вийти на новий рівень дійсно ризикової самостійної поведінки в господарській сфері. На жаль, виявлення такого індивіда також пов”язано з ризиком, підвів підсумок бізнесмен.

В продовження його думки можна сказати, що таке виявлення не може бути алгоритмізоване, бо власне суб”єкт підприємництва завжди орієнтований на щось нове, традиційно невловиме, психологічно не закріплене. Тому економіко-психологічні методи повинні бути направлені скоріше всього на виявлення здібностей, нахилів, спрямованості до підприємництва, а не навчання його.

Характерно, що порівняно невелика кількість людей, які давали інтерв”ю (14 чоловік) виявили неспівпадання думок та оцінок по стилю та характеру ризикових рішень. Більшість зазначила, що самі не знають, як будуть діяти в той чи іншій ситуації: з опорою на мобільні рішення або на чекання, з пошуком своїх можливостей або в надії на партнерів. В той же час практично всі згодні, що без почуття ризику не можна займатися підприємництвом. Приблизно рівно розділилися думки тих, хто вважає: кожний повинен сам платити за ризик (їх умовно можна назвати „індивідуалістами”) та тих, хто думає, що повинна існувати під страховка ризикую чого („колективісти”). Із числа останніх цікава думка підприємця, який стверджував, що власне ризикових людей дуже мало, що вони – свого роду „надбання нації”, їх потрібно берегти. Інший відмітив наявність деякої психологічно детермінованої „солідарності” підприємців, вони куди рідше „топлять” один одного, чим це уявляється поверхневому погляду. В той же час вони керуються певним кодексом поведінки, порушення якого блокує підтримку і може призвести до розвалу справи, яка починалася успішно. Ризик в підприємницькому середовищі тому осмислюється з огляду на думку значимих інших.

Сьогодні в нелегкі часи для підприємництва та підприємців (раніше було легше: сховався в „тінь” – та налагоджуй виробництво) безумовний інтерес викликають контури цієї вкрай необхідної кожному суспільству, яке розвивається, фігури. І в першу чергу – соціально-психологічні контури, щоб людині, який починає займатися підприємницькою діяльністю, знати, або хоч здогадуватися, підходить вона йому чи ні ? Представники економічної психології намагаються окреслити ці контури, виходячи не тільки з загального погляду та здорового глузду (але і не враховуючи його!), не тільки із міркувань про незнищеність у частини людей ( яка складає невелику частину населення) потягу до підприємництва, але і опираючись на серйозні психологічні дослідження.

Ризик – це невизначеність результату та можливі негативні наслідки, проте це і очікуємий виграш при реалізації доречних дій. Один з ключових моментів в пошуку сприятливого результату – активна та ціле направлена діяльність суб”єкту (не обов”язково „шокова”, швидкісна; ризик може проявлятися і в вмінні чекати), його здатність індивідуально зафарбовані рішення.

Ще в 1920 році західний економістФ. Найт відмітив, що підприємець – це людина, яка не боїться ризикувати в умовах невизначеності.. Пошук відповідних ситуацій, вміння вирішувати їх на свою користь описується психологами як схильність до ризику. В випадку з іноваціями це набуває першочергову значимість при пошуку ризикових ситуацій, „продуктивних аномалій”, „щілей в паркані”, „участків прориву”.

Ризикові ситуації характеризуються, згідно американським психологам А.Твєрскі та Д. Канеману, як принципова застосовність ідеї (усвідомлення цього моменту багатьма породжує, наприклад, таке питання: як же я не здогадався?…) або ініціативи (відповідно: чому я не взявся за це діло?); їх порівняльність з схожими, не вичерпуючими момент новизни ідеями або ініціативами; „прискореність” нових пропонуємих продуктів (благ) у вже існуючій кількості речей. Важливим параметром оцінки ризикової ситуації є і конкретність, іншими словами виявлення змісту ідеї (іновації) через інформацію, яка доступна іншим.

Ідучи на ризик, підприємець-іноватор знає (або здогадується) про ситуації та можливості її рішення більше, чим це здається іншим і навіть йому самому; він дуже прицільно вистрелює на ринок будь-яке нове благо: товар, послугу або ідею.

Дані параметри ризикових ситуацій описуються з опорою на теорію прийняття рішень та теорію інформаційних процесів, де все доволі чітко калькулюється. При цьому, підкреслюють психологи, не рідко з поля зору випадає „темна” сторона підприємництва (на в плані „тіньової” економіки, а наявності раціонально не пояснюваного відчуття, яке існує у підприємців). Де є повна ясність – там немає власне підприємництва, особливо інноваційного, а є рутинна діяльність, яка має якість понижати продуктивність діяльності. Тим самим, пошук ризикових ситуацій – не авантюризм, а неминучий спосіб втриматися „на плаву”. Та „зірвати банк” – далеко не головна ціль підприємця, навіть „тіньового”… Кейнс ще в 1925 році писав, що в Росіїпрагнення до ділової кар”єри розцінюється як бажання навчитися крадіжкам зі взломом, підлогам та розчищенням – в відмінності від Англії, де бажання грошей – стільки ж респектабельне заняття, так як бути чиновником або священником. У нас же саму активну частину популяції адміністративно-командна система або „наймала” на службу, або всіма засобами виживала. Хоч ця система порядком застаріла, стереотип несприйняття приватної ділової людини все ще давить на свідомість широкого соціального оточення. Ми все ще не можемо визнати безумовність того, що пошук ризикових ситуацій й вміння їх вирішувати — важливий засіб регулювання економічного життя, а люди, які здатні до цього – надбання нації.

Ризикована ситуація та вміння вийти з неї мають для підприємця самодостатню цінність (як тут не згадати прислів”я: „шукає на свою голову” – з логічним наголосом саме на „свою”). Якщо на ранніх ступенях своєї діяльності підприємець і буде розглядати в якості адекватної винагороди за свій ризик скоріше всього тільки гроші, то в подальшому все більше ним буде цінитися своє „бачення” суті справи. Визнаючи за собою здібність вирішувати ризикову ситуацію та високо оцінювати цю здібність, підприємець-іноватор може навіть ставити вище своє „право на поразку”, чим випадкове чуже – на успіх. І завжди починати справу з початку. В Америці „горять” кожного року дев”ять з десяти дрібних підприємців, але це не відлякує від „вогню підприємництва”. І державні структури змушують великий бізнес ділитися своїми надприбутками з дрібними через систему державної підтримки, пільгових кредитів. Адже дрібний бізнес – давно не довідок, а скоріше бездонний резервуар ініціатив та іновацій (при правильному регулюванні), наприклад, в „високих” технологіях. Ці міркування роблять зрозумілою на перший погляд „збиткову” політику великих банків, які – часто ризикують своїми засобами – вкладають великі суми в малий бізнес.

Цікава деталь: найбільший Ллойд-банк в Лондоні видає за свій рахунок і розсилає майже безкоштовно книгу Сари Вільямс „Введення в малий бізнес”. Вона про те, що бути своїм власним босом – соціальна цінність високого рангу в фінансовому та психологічному відношенні, якщо це , звичайно, вдається. Вона також про те, що багато дрібних підприємців, роблять ставку на ризик, багато досягають, забезпечують себе засобами та підвищують рівень добробуту держави. Тут важливі не тільки гроші, але і:

• готовність трудитися довго та тяжко
• вміння „держати удар” – бути стійкими до стресу
• вибирати бізнес по своїм схильностям
• незалежність
• потреба і прагнення до досягнень
• вміння володіти собою та обставинами
• володіння важелями особистісних відношень

Саме головне в цьому реєстрі якостей дрібного підприємця, який може в один чудовий день перетворитися в середнього, а то і в великого (доля молодих інженерів-іноваторів, сконструювавши персональний комп”ютер в гаражі – це тому підтвердження) – схильність до ризику. При цьому ризик – не сліпа вдача гравця в успішний бізнес – „кращі шанси на успіх виникають тоді, коли ризик можна прорахувати”.

Вміння ризикувати, згідно з посібником Сари Вільямс, — глибоко індивідуальна риса характеру, тут нема міста „колгоспній” посередності. Головне – як Ви хочете це робити, причому часто дане це і видно тільки Вам, наставляє книга, яка підвищує до всього іншого і рівень настрою на креатину діяльність в сфері економіки.

Вертаючись до підприємців-іноваторів слід підкреслити, що їх схильність до ризику з позицій повсякденної свідомості звичайно завищується: самі успішні підприємціризикують помірковано, „приховуючи” за сміливим рішенням тверезий рахунок своїх можливостей, вміння використовувати конфігурацію навколишнього соціального середовища особистістні параметри майбутніх споживачів та контрагентів. Крім того, в феномені ризику є різні складові: ризикувати можна фінансовим станом, кар”єрою, соціальними зв”язками, емоційним благополуччям, коротше – чим завгідно, але не по принципу: пан чи пропав.

Підприємець, судячи по тестовим випробуванням, схильний до всіх видів ризику, та ще може придумати і свої особисті різновидності ризиків. Але в відмінності від „гравця”, він прагне поєднувати оптимальним образом суб”єктивні та об”єктивні обставини, проявляючи витримку та розрахунок, бачить в „темряві” невизначеної ситуації те, що не бачать інші. Це не фаталіст, який вірить в щасливу зірку; це людина, яка враховує і розширює „зазор” між об”єктивними обставинами і суб”активною здатністю змінити їх на свою користь – з допущенням можливих відхилень та готовністю їх виправити.

Дивовижно, але підприємці, починаючи нову справу, впевнені, що вони особливо не ризикують; якщо ж за цю справу беруться інші люди, то посилаючись на відсутність у себе відповідних здібностей, вони перебільшують рівень ризику до такого ступеня, що не вірять в досягнення успіху. Прислів”я: очі бояться, а руки – роблять, явно не про них.

Американський психолог Дж. Ронен вважає, що підприємець має специфічну „ризикову” евристику, вміння, подібно справжньому вченому, не стандартно вирішувати завдання. Він опирається тиску обставин твердіше, бо вміє міняти позиції бачення стану справ та своїх можливостей; одні рішення (звичайно, як сприяють успіху) задумує та здійснює куди швидше, а інші (нейтральні, або ті, які містять небезпеку) куди повільніше. Дуже важлива особливість евристики ризику – вміння швидко знайти дію, яка підходить для ситуації та її темп, гнучко змінювати стратегію поведінки при досягненні мети, відшукуючи ідеї та унікальну інформацію. Не дивлячись на тиск обставин, конкуренцію, жорстоку форми контролю, підприємці-іноватори вміють відкривати нові „ніші” для здійснення та розвитку своїх замислів, вдало уникаючи небезпеки. І сьогодні доволі важко передбачити, що підприємець-іноватор може відкрити завтра, яку непомічену потребу виявити на ринку. Історія успіху десятків промислових магнатів, біржових ділків в ХІХ столітті і творців „високих технологій” та принципово нових виробництв в ХХ говорить про це з достатньою визначеністю.

Особливе значення в діяльності підприємців має готовність до негайного переструктурування інформації, специфічна спостережливість , жартівливо описуємо як „вміння відшукувати дірку в паркані”. Підприємець інстиктивно не сприймає ризику, якщо інформація яку він має говорить лише про можливість втрат або про автоматичний виграш. „Портфель ризику” (набір можливих рішень) в нього набитий планами та вказівками, тому він не довго стоїть „на перехресті”, а рішуче іде вперед (часто в правильному напрямку), осмислюючи своє рішення вже в дорозі.

§ 1 Основні особливості й закономірності психології ризику

Сьогодні немає загальноприйнятого або узгодженого поняття предметної області „ризик”, його концептуального та операційного змісту. В психологічних дослідженнях ризику сьогодні можна виділити три основні напрямки:

Перше- визначає ризик як ситуативну характеристику діяльності суб”єкту, що означає невизначеність їхнього результату для діючого суб”єкту і можливість „неприємних наслідків в разі неуспіху”. Ризик розглядається як міра очікуваного неблагополуччя, яка визначається сполученням вірогідності неуспіху та ступеня збитку (програшу, втрати). Психологічний смисл цього визначення має загальний характер, постільки мова йде лише про активність суб”єкту, його діяльність або дії. Праці цього напрямку доповнюються дослідженнями деяких психологічних характеристик ризику як мотивованого або немотивованого, виправданого або невиправданого.

Другийнапрямок розглядає ризик як ситуацію вибору між альтернативними або можливими варіантами дій і безпосередньо вписуються в контекст прийняття рішень. В психологічному плані зміст поняття „ризик” операціоналізується за допомогою різних шкал, які відносяться до психологічних реалій (рівень прив’язаності, здібності суб”єкту).

Третій напрямок вивчає взаємозв”язок індивідуальної та групової поведінки в ситуаціях ризику і представляє собою соцільно-психологічний аспект досліджень.

Трохи по-іншому виділені напрямки досліджень в статті Кумбса (Coombs, 1975). Праці по аналізу ризику діляться на ті, які зв”язані з оцінкою ризику, і ті, які відносяться до „прийняття ризику”, до прийняття рішень в ситуаціях невизначеності і ризику. Стаття Кумбса присвячена в основному аналізу ризику в ситуаціях гри (лотереях) і вміщає деякі „емпіричні узагальнення” відносно поведінки суб”єкту при різних початкових умовах лотереї.

Ряд додаткових характеристик поведінки, які відносяться до мотивації суб”акта та його готовності до ризику, проаналізований в монографії Т.В. Корніловой (1997). Однак подібних робіт, власне психологічних по змісту небагато. Значно більше уваги приділяється традиційним для дослідження операцій в теорії прийняття рішень інтерпретаціям ризику і модельним представленням про ситуації, в яких суб”єкту доведеться приймати важкі ризиковані рішення. В праці Москвича і Банна (Moskowitz, Bunn, 1987) проаналізований взаємозв”язок поняття „ризик” і „невизначеність”, також подається класифікація можливих моделей та прийомів оптимізації поведінки в ситуації ризику, сформульовані основні напрямки аналізу ризику. Серед робіт загального характеру можна виділити книгу А.П. Альгіна (1989), в якій викладаються деякі постановки проблеми ризику, які перетинаються з психологічною теорією прийняття рішення , Ю. Козелецкого (1979). В цілому ж працю по виявленню власне психологічного змісту цього поняття ще потрібно виконати.

1.1 Ризик як загальнонаукове поняття

Сьогодні термін „ризик” широко використовується не тільки в спеціальних дослідницьких областях, але і масовій прогностичній практиці. Ми вільно говоримо про екологічні, інвестиційні, технологічні і політичні ризики, ризик захворіти, або померти, або програти. В більшості випадків мова фактично йде про ситуації, розвиток яких може призвести до негативних наслідків і ознаки яких відомі по прецеденту і в тій чи іншій мірі виявляються в теперішній момент. Це той основний контекст, в якому ставляться практичні завдання мінімізації ризику.

В загальному випадку дослідження ситуацій ризику направлені на оцінку вірогідності погіршення положення або негативного результату. Спосіб виявлення вірогідності може бути відносно простим (якщо закон розподілу перемінних, описуючих ситуацію, знайомий) або достатньо складний (якщо такого закону нема або ситуацію потрібно описувати в погано визначених термінах „лінгвістично” перемінних). Приклад першого випадку — визначення вірогідності наявності третьої дами у вістующого в грі в преферанс; приклад другого – визначення вірогідності смерті от інфаркту міокарда . Значення поняття „ризик” сформувалось майже п”ятдесят років тому. Нині, як і раніше, вірогідності задаються, наприклад, для катастрофічного розвитку ситуації, а прогрес складається в тому, що збільшується кількість розглядаємих допусків та обмежень. Останнє призводить до уточнення зони ризику, точки якої інтерпретуються як вірогідності настання небажаного розвитку та завершення ситуації.

Оцінка вірогідності небажаного завершення виноситься на основі аналізу факторів, які впливають і служать прогнозом розвитку ситуації. Практична задача мінімізації ризику та небезпеки наслідків вирішується шляхом виділення факторів які їх обумовлюють та пошуку засобів їх нейтралізації. Подібну стратегію не можна назвати оптимальною, постільки вона потребує перебору багатьох окремих факторів-перемінних та їх сполучень. Більш конструктивно, на наш погляд, змістовно-психологічний аналіз ситуацій, пов”язаних з ризиком, і перш за все визначення основних характеристик ситуацій, які традиційно відносяться до ризикованих.

1.2 Ситуація ризику.

Не викликає заперечення, що поняття „ризик” пов”язують з рядом уявлень: про ситуацію, яка ще не наступила; про вірогідне завершення ситуації; про неблагополучне завершення ситуації. Ризик, таким чином, виражає прогностичну оцінку вірогідності неблагополучного завершення ситуації, яка розвивається (ще не закінчилася). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оціночна категорія, нерозривно пов”язана з діями людини, його оцінкою – „оцінкою для себе”. Однак в цьому випадку всі ситуації ризику можуть розглядатись як ситуації прийняття рішень суб”єктом в умовах невизначеності. Для більш строгого визначення ризику (ситуації ризику) необхідно перш за все порівняти це поняття з поняттям небезпеки (небезпечної ситуації).

М.А.Котик (1981) описує небезпечні ситуації як ситуації — які відображають зовнішній вплив і викликають пошкодження „субъектно-организменной целостности субъекта”. Потрібно відмітити, що по-перше, вірогідність пошкоджень в небезпечних ситуаціях оцінюється достатньо високо. А вся психологія безпеки зводиться до пошуку факторів та умов, при яких вірогідність небажаного завершення зменшується. По-друге, характеристика „небезпека” означає об”єктивну оцінку ситуації, в якій виявляється суб”єкт незалежно від того, чи буде він в ній діяти чи ні. Небезпека, таким чином, рівнозначна загрозі пошкодження, яка виходить із самої ситуації, дії суб”єкта в якій направлені на їх запобігання або зменшення. Психологічно інший зміст мають ситуації, в яких джерелом небезпеки є дії самого суб”єкту. Небезпека в цьому випадку повинна розумітися ширше – як „пошкодження” намірів, планів, очікувань та інше.

В зв”язку з цим доцільно всі ситуації, які потенційно можуть неблагополучно закінчуватися, розділити на два класи: перший – ті ситуації, завершення яких може бути неблагополучним для суб”єкта, але безпосередньо не залежить від нього і не визначається його актуальними діями, — небезпечні ситуації; другий – ситуації, завершення яких прямо залежить від дій людини, визначається її рішенням і актуальними діями, — ситуації ризику. При такому розподілі всі ситуації, де діють природні сили, можуть бути небезпечними, якщо є підстава для прогнозування неблагополучних або катастрофічних наслідків (наприклад, паводок, розрив нафтопроводу). Ситуації можливого настання екологічних катастроф внаслідок природних або техногенних процесів, які розвиваються в не залежності від поточних дій людей, не слід визначати як ризиковані. Ситуації ризику виникають тільки тоді, коли з”являється суб”єкт, який діє в цій ситуації. При цьому потрібно відмітити, що ситуація ризику може бути небезпечною, якщо суб”єкт повинен в ній діяти, але небезпечна ситуація не обов”язково являється ризикованою. Ризик в його „чистом” вигляді ще не пов”язаний з небезпекою. Для різних суб”єктів, діючих в одних і тих же умовах, ситуація може бути різною – ризикованою для одного і не ризикованою для іншого. Ризик в цьому випадку може бути визначеним як можливість не одержати бажаний результат в актуальній діяльності.

1. 3 Ризик як характеристика дій суб”єкту

Із сказаного вище слідує, що поняття „ризик” нерозривно пов”язане з уявленням про дії суб”єкту і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але він відноситься до другого класу характеристик, чим часові або структурні та їх похідні. Які звичайно використовуються при описі дії, постільки і повільні і швидкі, і прості і складні дії можуть бути ризикованими. Характеристика дії як ризикованої не атрибутивна, а оціночна. Використовуючи різні критерії та шкали, можна оцінити дії як добрі або погані, корисні або шкідливі, успішні або неуспішні у відповідності з критеріями, пред”явленими до нього зовнішніми оцінниками або самим діючим суб”єктом.

Ці характеристики оцінюють дію як завершену, за досягне ним результатом. Ризик є оцінкою можливості здійснення дії, можливості досягнення результату, який відповідає поставленій цілі. Це означає, що ризик є прогностична, попередня оцінка дій, яка формується на стадії організації або планування дії. Тільки після завершення дії її можна оцінювати як ризиковану. За змістом ця оцінка виводиться з точки початку дії і залишається оцінкою потенційних (як правило, нереалізованих) можливостей одержання результату з метою накопичення досвіду та знань реалізації подібних дій в аналогічних умовах.

Ризик можна пов”язати і з оцінкою вірогідності успіху загальної практики, так як діяльність деякого „загального” суб”єкту, яка планується та оцінюється ним, але власний психологічний зміст цього поняття потрібно співвідносити з характеристиками індивідуальної діяльності, індивідуального чи колективного прийняття рішень та оцінювати ризик як вірогідність невдалого завершення в досягненні індивідуальної цілі.

1. 4 Зміст ймовірнісних оцінок

З приведеного визначення ризику можна зробити висновок, що оцінці належить вірогідність невдалого завершення дії – відношення кількості небажаних завершень до всіх можливих. Але постає питання: що та як оцінювати, якщо дію ще не розпочато і немає реального результату ? Можна передбачити, що на етапі планування дій суб”єкт намагається сформувати уявлення про те, що він може одержати в результаті дій в даних конкретних умовах. П.К.Анохін називав це уявлення акцептором результату дії. Суб”єкт формує уявлення про результат майбутніх дій шляхом „проигрывания»впливу наявних зовнішніх умов (об”єктивних факторів) на уявлення про мету та фіксує результат такого „мысленного эксперимента” в вигляді про майбутній (можливий) результат дій. Це означає, що оцінці належить вірогідність співпадання уявленого та реального, прогнозує мого та дійсного.

Якщо суб”єкт неодноразово діяв в подібних ситуаціях з аналогічними цілями та має досвід успішного прогнозування майбутнього результату, ситуація для нього може бути охарактеризована як відома, визначена. Ризик тут як оцінка вірогідності співпадання результату, якого чекають та результату наявного зведений до мінімуму. Умови дій, які по деяким причинам не можуть бути обліковані, є невизначеними, а самі дії – ризикованими. В даному контексті умови дій суб”єкту можуть бути розповсюджені на ситуацію в цілому. При співпаданні результату, якого чекають та реального результату ситуація характеризується як визначена і дія в ній не допускає ризику. Всі останні ситуації можна віднести до класу невизначених, а дії в них розглядаються як ризиковані з тою чи іншою вірогідністю досягнення результату якого чекають. В умовах невизначеності суб”єкт може або почати діяти, або відкласти дію, або зовсім відмовиться від реалізації дії. Так, як він учинить, визначається оцінкою вірогідності досягнення результату який вимагають. Ризик відноситься тільки до ситуацій в яких суб”єкт діє, а аналіз ситуацій ризику допускає аналіз власне дій суб”єкту.

1. 5 Суб”єкт – головне джерело невизначеності

Із поняття ризику як прогностичної характеристики дії слідує, що головне джерело невизначеності знаходиться в самому діючому суб”єкті. Саме він „зважує” умови, в яких дія буде здійснена, фактори, які впливають чи можуть впливати на успішність дій. В кінцевому результаті всі джерела невизначеності суб”єктивні та визначаються можливостями і обмеженнями людини зараховувати різні фактори, які впливають на дію та майбутній результат. Можливості людини аналізувати та обчислювати зміни зовнішніх умов обмежені можливостями аналізаторних систем, перцептивних та мислительних процесів. Умовно можна говорити про зовнішні об”єктивні джерела невизначеності як про не відповідаючі можливостям людини. Ці джерела можуть бути співставлені з неконтролюємими (наряду з контролюємими) факторами, розробка яких достатньо успішно здійснюється в дослідженні операції. Систематизація „зовнішніх” джерел невизначеності відносно повно розроблена в рамках інформаційного підходу. Виділяють два класа джерел інформаційної невизначеності – її дефіцит та надлишок. Дефіцит інформації (для одержувача) може народжуватися її недостовірністю, суперечливістю, викривленістю, неможливістю оцінки; надлишок – великим (для суб”єкта) об”ємом, зашумленістю. Можлива невизначеність часового інтервалу, протягом якого з”являється і існує інформаційний потік. Дослідження зовнішніх джерел невизначеності та факторів, які не контролюються суб”єктом, ускладнюється в силу умовності їх виділення.

Для психологічного аналізу головне значення набуває виявлення внутрішніх джерел невизначеності. Їх систематизація не має однозначних та загальноприйнятих критеріїв. Д.Н. Завалишина (1976), виходячи з уявлення про структуру дії як єдність „мета – засіб — результат” , передбачає, що кожна з вказаних структурних складових дії може бути джерелом невизначеності. Такий напрямок психологічного аналізу дії є не тільки можливим, але й конструктивним з точки зору виявлення джерел невизначеності та мінімалізації ризику. Зауважимо, що використання такого концептуального підходу до аналізу дії вже дозволило розробити класифікацію типів задач (по джерелу невизначеності) та процедуру оцінки їх важкості ( по кількості елементів структури, які є джерелом невизначеності).

Для виявлення внутрішніх джерел невизначеності може бути використано інше уявлення про структуру діяльності, наприклад, трьохрівнева чотирьохкомпонентна модель діяльності (Волков, Мікадзе, Солнцева, 1987). В відповідності з цією моделлю джерелом невизначеності може бути:

1. когнітивний компонент – зміст відображення в суб”єктивному образі окремих властивостей та характеристик реальності, властивостей цілісних об”єктів або явищ, а також їх зв”язків та відношень;
2. зміст суб”єктивного досвіду – наприклад, відсутність необхідних для прогнозування ситуації знань, вмінь та навичок;
3. мотиваційний компонент – мотив діяльності, мета окремих дій або задача;
4. операційна складова діяльності – плани, стратегія та тактика.

Яким би чином не аналізувались джерела невизначеності, їх визначення дозволяє зрозуміти, як у суб”єкта формується уявлення про ситуацію, про майбутній результат дії, що заважає йому діяти „напевне” та одержувати результат, який вимагають, що створює ситуацію ризику. Якщо знаєш джерела невизначеності можна допомогти суб”єкту подолати їх, зменшити невизначеність, звести до мінімуму ризик.

1.6 Коли і чого суб”єкт ризикує

Для розуміння ризику дуже важливо оцінити ступінь невизначеності та вибрати критерії прийняття рішення суб”єктом про те, чи потрібно йому діяти, чи відкласти дію, чи відмовиться від неї. Логіка підказує, що при суб”єктивній вірогідності успіху, близькій до одиниці, суб”єкт оцінює ступінь ризику як нульову та приступає до дії. При ймовірності позитивного кінця, близькій до нуля, суб”єкт скоріше всього відмовиться від дії. В загальних випадках із статистичної теорії рішень та логіки слідує, що суб”єкт приступає до дії, якщо ймовірність успіху більше 0, 5 так якщо ризик не одержати результат, який чекають не перевищує 0, 5. Ця ймовірність і виступає як критерій прийняття рішення дії. Але на вибір критерію мають вплив також багато численні суб”єктивні фактори, статистичний і психологічний (реальний) критерії прийняття рішень не співпадають.

На думку В.А. Лефевра, людська здібність до рефлексії – вирішальний механізм в організації дій людини, в оцінці ситуації та можливості успіху; людині властиве прагнення до усунення невизначеності та підвищення суб”єктивної ймовірності успіху. Статистичний критерій (ймовірність 0, 5) не забезпечує доцільність дії, позбавляє активності та впевненості в успіху, він повинен бути вищим. Автор визначає цю ймовірність як 0, 62, а відношення ймовірність „успіх – неуспіх” – за правилом „золотого сечения” (Лефевр, 1991).

Інші фактори, які визначають критерій прийняття рішення про дію, недостатньо добре систематизовані, але добре вивчені. Обмежимося їх коротким переліком. Насамперед це значимість успіху або ціна неуспіху майбутньої дії. Якщо значимість висока, суб”єкт готовий ризикувати, знизити критерій прийняття рішення та приступити до дії при ймовірності успіху нижче 0, 62. Критерій також знижується, якщо ціна (плата за неуспіх) невелика. (На цьому, зокрема, ґрунтується рішення людини зробити ставку в грі, якщо вона невелика, в виграш її значно перевищує). В ситуаціях, де небажані наслідки мають високу ціну, критерії прийняття рішень підвищуються, дії суб”єкта стають більш обережними.

Ще один фактор – суб”єктивна оцінка витрат на досягнення бажаного результату. В загальному виді дія цього фактору визначається правилом: чим більше затрат потребує дія, тим вище критерій прийняття рішення про його необхідність.

Особлива група факторів, які впливають на вибір критерію, пов”язана з індивідуально-особистісними особливостями суб”єкта. Насамперед це схильність до ризику. Різні люди в ідентичних ситуаціях ведуть себе по-різному: одні діють, хоча і правильно оцінюють високу ймовірність ризику, інші воліють „виждати”, відкласти дію до кращих часів, незважаючи на те, що ймовірність успіху велика. Певне, є глибинні зв”язки схильності до ризику з іншими особистісними особливостями.

Добре відомо, що багато інтерпретацій рис особистості або процесів людської діяльності, які претендують на пояснення їхніх психологічних коренів або закономірностей, запозичується не тільки із суміжних, але інколи і з дуже далеко розташованих галузей знань або зовсім будуються на побутовій лексиці. Ми часто говоримо про людей як про азартних гравців, схильних до невтримного ризику, чи про інших, обачливих та обережних, які воліють сім раз відмірити, а потім вже різати. Математична теорія гри та статистичних рішень містить ряд принципів-стратегій, описуваних в термінах ризику: мінімаксна стратегія, мінімізації середнього або допустимого ризику. При цьому легко виводиться деяка умовна типологія стратегій поведінки (прийняття рішень), грубо кажучи, від стратегії мінімізації збитків до стратегії максимілізації виграшу. Бачиться дуже актуальним розглядати психологічні закономірності, які лежать в основі вибору цих стратегій, фактори, які обумовлюють дії суб”єкта в ситуації ризику.

Таким чином, зміст поняття „ризик” може бути визначеним як прогностична оцінка можливості не одержати бажаний результат дії. При такому розумінні стають значимими наступні напрямки психологічних досліджень ризику:

1. вивчення рефлексивної природи можливостей та обмежень як визначаючої передумови оцінки ситуації невизначеності та прийняття рішення в ній;
2. систематизація джерел невизначеності та аналіз чинників та умов, які перетворюють ситуації невизначеності в ситуації ризику;
3. дослідження індивідуально – особистісних особливостей рефлексивної регуляції дій суб”єкта в ситуації ризику.

Аналіз психологічної літератури про ризик дозволяє зробити деякі висновки. Існують дві основні різновидності ризику – мотивований та немотивований. Ступінь ризикованого рішення, яке приймають змінюється в залежності від суб”єкта (індивід або група), які беруть участь в виборі ризикованої альтернативи. Мотивований ризик зазвичай ототожнюється з наступними рисами та елементами:

• емоційним очікуванням неуспіху при досягненні бажаної мети;
• мірою очікуваної невдачі в випадку несприятливого результату діяльності або ймовірністю наступу для здійснення певної дії несприятливих наслідків для людини, яка йде на ризик;
• відсутністю впевненості в досягненні поставленої мети;
• ймовірністю досягнення поставленої мети;
• вибором між декількома варіантами дій – менш привабливими, але більш надійними та більш привабливими , але менш надійними.

2.1 Теорії ризику

Ризик в психології може означати „звернення до діяльності при відсутності впевненості в досягненні мети”.

Під ризиком розуміють дію направлену на привабливу мету, досягнення якої поєднується для людини з елементами небезпеки, загрозою втрати, неуспіху (програш, травма, захворювання, смерть та інше).

Поєднання цих двох підходів створює передумови для того, щоб розглядати ризик як ситуативну характеристику діяльності, яка включає невизначеність результату і можливість несприятливих наслідків в разі неуспіху.

Інколи ризик постає як міра очікуваної невдачі, неблагополуччя при неуспіху в діяльності. Ця міра визначається співвідношенням ймовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків, які можуть настати в цьому випадку.

В деяких дослідженням під ризиком розуміється ситуація неминучого вибору між декількома варіантами дії: менш привабливим, але більше надійним та більш привабливим, але менше надійним. Результат другого варіанту завжди проблематичний і пов”язаний з можливими несприятливими наслідками.

Психологія прагне дослідити причини, умови, обставини, які заставляють одних людей уникати ризику, а інших – добровільно ставити себе в нелегкі ситуації. Останні цілком могли б не наражати себе небезпечному ризику , ходити в визначений час на роботу, а в визначені години повертатися додому, в одні і ті ж годити снідати, обідати, вечеряти. Але це їм чомусь не подобається. Їм більше подобається мерзнути в кучугурах снігу на Крайній Півночі, йти при температурі 50 С в пустині, пробиватися під дощем, боротися з настирливими комарами в тайзі.

В психології ризик досліджується переважно в рамках:

• теорії мотиваціїдосягнень
• теорії рішень
• та концепції надситуативної активності. Різні підходи припускають і різне розуміння феномену „ризик”. Виділимо головні з них.

2. 2 Концепція мотивації досягнення успіху

Концепція мотивації досягнення успіху вивчає мотиваційну сферу людини, яка відображає прагнення особистості до найкращого виконання діяльності в ситуації досягнення. Розглянемо більш докладно зміст цієї теорії.

Людина в професійній, учбовій, спортивній та інших видах діяльності часто зіштовхується з ситуаціями, які характеризуються наявністю двох умов: задачі, які необхідно виконати, та стандарту якості виконання цієї задачі. Такі ситуації називають ситуаціями досягнення. В реальному житті не існує однакових людей та характерів, але тим паче по відношенню до небезпеки і по формі поведінки в складних, екстремальних ситуаціях їх умовно можна розділити на два основних типи. Одні домагаючись здійснення тої чи іншої мети, прагнуть до того, щоб одержати успіх, щоб ціною навіть великих зусиль одержать бажаний результат. Такі люди рішучі, ініціативні, ділові, відчувають постійний потяг до ризику, причому як до розумного, так іноді і до невиправданого. Ці якості особливо яскраво проявляються в складних ситуаціях, коли вчинки пов”язані з ризиком та необхідністю вибору із декількох альтернатив.

Якщо перший тип можна назвати „типом смільчака”, часто ризикуючого в розрахунку на щасливу випадковість, то другий – це обережна людина. Для нього головне – уникнути невдачі, неуспіху при виконанні тих чи інших дій, досягненні різних цілей. Він, як правило, виявляє обережність побачивши небезпеку, яка могла б загрожувати йому неприємними наслідками. Така людина направляє свої зусилля переважно на те, щоб уникнути участі в діяльності пов”язаної з ризиком. При цьому доцільно мати на увазі, що відношення до ризику у людей першого та другого типів в різних ситуаціях може бути неоднаковим. Наприклад, в залежності від структури навколишнього середовища одна і та ж людина може або уникати ризику, або прагнути до нього. Проте в цілому можна зробити висновок про те, що в ситуаціях досягнення в діяльності особистості виявляються дві протилежно направлені тенденції: прагнення досягти успіху і прагнення уникнути невдачі. Отже, вибір рішення, які містять ризик, наряду з об”єктивними умовами обстановки важливе значення мають певні риси людини, яка іде на ризик, припускає необхідність враховувати в ході виховання, навчання, здійснення професійно – орієнтовної роботи особливостей мотивів досягнень, які найбільш інтенсивно формуються в дитинстві. Одночасно важливим є застосування текстів, проведення досліджень, орієнтованих на виявлення схильності цієї людини до ризику, постільки це має, наприклад, безпосереднє практичне значення для вибору професії, або в різних видах діяльності той чи інший тип поведінки приводить до різних результатів та наслідків.

В психологічних дослідженнях ризик розглядається іноді як ситуація вибору між двома варіантами дій. При цьому звичайно виділяють ситуації, при яких неуспіх веде до покарання (фізична загроза, болючий вплив, соціальні санкції) та ситуації, в яких успіх та неуспіх оцінюються в залежності від того, до досягнення цілей якої складності людина вважає себе здатною. Якщо суб”єкт прагне до підвищення самооцінки в умовах вільного вибору ступеня важкості чергової дії, то це веде до появи протиборства між двома основними тенденціями – тенденцією підвищити претензії, щоб мати максимальний успіх, та тенденцією знизити претензії, щоб уникнути невдачі.

Зниження важкості мети, яку ставлять перед собою після успіху або її підвищення після невдачі свідчать про нереалістичний рівень домагань, тобто про неадекватну оцінку. Люди, які мають реалістичний рівень домагань, відрізняються впевненістю в своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, критичністю в оцінці досягнутого. Неадекватність самооцінки може привести до підвищених або занижених домагань. В поведінці це проявляється в виборі занадто важких або занадто легких цілей та невпевненості в своїх силах, в тенденції уникати ситуації ризику, в некритичності при оцінці досягнутого, в помилковості прогнозів.

2. 3 Теорія рішень

Наряду з аналізом ризику в рамках теорії мотивації досягнень, з розробкою практичних досліджень, орієнтованих на вивчення відношення людей до ризику, в психологічних дисциплінах ризик розглядається також як і елемент процесу рішень, які звичайно пов'язуються з виміром ймовірності помилки або успіху того чи іншого вибору в ситуації з декількома альтернативами. Значимі при цьому дослідження, в яких поняття „ризик” використовується для аналізу прийняття рішень в проблемних ситуаціях, які на думку В.Д. Рудашевського, реалізуються через протиріччя між розмаїттям навколишнього середовища та набором установок суб”єкта, який обмежує це різномаїття. Від успіху рішення цього протиріччя залежить оптимальність рішення яке приймають. Існують дві різновидності невизначеності: „закономірна” та „випадкова”. „Закономірна” — різновидність невизначеності пов”язана з випереджаючим ефектом суб”єкту, з діалектичним протиріччям перетворення ймовірного слідства, якого ще немає, в слідство, яке здійсниться. „Випадкова” невизначеність – поєднана з одержанням інформації, якою оперують люди, що приймають рішення. Відповідно з загальними уявленнями про ризик, конфлікт та невизначеність як інформаційних компонентах процесу прийняття рішень робиться припущення , що „закономірна” різновидність невизначеності пов”язана з конфліктом, а „випадкова” – з ризиком. Судження про взаємозв”язок ризику, конфлікту та невизначеності підтверджуються експериментальними даними які одержані на основі відповідним чином організованої імітаціонної гри з групою наукових співробітників.

2. 4 Концепція надситуативної активності

Проблема ризику в радянській психологічній літературі розроблялась також і в рамках теорії надситуативної активності (Петровський А.В.). В більшості робіт по психології ризик розглядається як прагматична тенденція, пов”язана з розрахунком шансів на успіх. Це ризик мотивований, доцільний. Він завжди розрахований на ситуативні переваги. Це ризик для чогось: заради самоствердження, грошей, кар”єри та інше.

В.А.Петровський, який сформулював гіпотезу про існування „над ситуативного” ризику, експериментально довів, що момент ризику здатний виступати не тільки в вигляді характеристики мети діяльності, яка реалізує її мотив, зовнішній по відношенню до самого ризику, але і в вигляді самостійного мотиву діяльності, тобто наряду з „розумним”, „доцільним”, „мотивованим” ризиком існує і „найбезкорисливіший „ ризик, „ризик заради ризику”, ризик очищений від сторонніх мотивів. „Надситуативний” ризик як особлива форма виявлення активності суб”єкта пов”язана з існуванням „над ситуативної активності”, яка представляє собою можливість суб”єкта підніматись над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідного завдання. Над ситуативна активність виступає в явищах творчості, пізнавальної, інтелектуальної активності, „безкорисливого” ризику, понаднормативної активності та дозволяє суб”єкту долати зовнішні та внутрішні обмеження діяльності. Наявність „безкорисного”, „над ситуативного” ризику експериментально спостерігається, зокрема, в ситуаціях, які містять момент погрози. Окремі категорії людей віддають перевагу небезпечним варіантам дій безпечним, при відсутності зовнішнього спонукання до ризику, та йдуть на ризик, не отримуючи при цьому яких-небудь ситуативних переваг.

Існування немотивованого ризику пов”язано з наявністю у людей механізму самонаслідування: щоб освоїти та здійснити будь-яку дію, людина його спочатку її подумки „програє”. Це один з способів нашої психіки освоювати нове. Коли складаються навички, то попереднє моделювання ситуації в умі „згортається”, відбувається миттєво – людина діє вже ніби автоматично. Змінюється ситуація, і , щоб освоїти нову дію, знову починається робота психіки із попереднього програвання майбутніх операцій. Механізм зв”язку самонаслідування та ризику побудований на наступній особливості людської психіки – коли подумки придається майбутня ризикована дія, то можливо виникне страх, постільки представляються не тільки можливі вигоди, але й невдачі, небезпеки. Страх повинен різко послабити самоконтроль, який виробляється в міру того як людина стає дорослішою. Виникає посилене, нав”язливе само наслідування – наслідування своїм уявленням. І здійснюється ризикований немотивований вчинок.

Вивчення „ризику заради ризику”, тобто ризику як самоцінності, як немотивованої дії, дозволяє з нових позицій підходити до таємниць творчої діяльності, інтуїції, вихованню (особливо дітей та підлітків), розробляти конкретні рекомендації для тих працівників, професії яких пов”язані з підвищеним ступенем ризику.

Психологічні особливості та характеристики ризику в сфері підприємництва

Ризик в підприємництві – це:

• вміння діяти в потрібному темпі
• концентрувати увагу на одних сторонах справи та ігнорувати інші
• здібність спиратися на потрібних людей (потрібних справі, а не амбіціям, наживі та тому подібним зайвим для справжнього підприємця обставинам).

Ці навички в розподілі ресурсів – об”єктивних та суб”єктивних – „природним” для задуманої справи чином. Це вміння налагодити справу – тобто в буквальному тлумаченні – зайнятість підприємництвом. І це вміння – всупереч несприятливим, а іноді й знищуючім обставинам — мають багато. Якщо вірити Анохіну, то як мінімум 3-5 млн., а якщо брати верхню цифру – то це десятки мільйонів чоловік. Нехай же вони ризикують, причому ризикують постійно – це в природі їхнього характеру. Ризик – це неминуча умова життєдіяльності суспільства, продуктивності його економічних структур.

У психологічних дослідженнях ризику сьогодні можна виділити три основні напрями:

• Перший визначає ризик як ситуативну характеристику дій (діяльності) суб'єкта, що виражають невизначеність результату для діючого суб'єкта і можливість несприятливих наслідків у випадку невдачі. Ризик тут розглядається як міра очікуваного неблагополуччя, що визначається поєднанням ймовірності неуспіху і ступеня збитків (втрат, програшу і т. п.). Психологічно зміст цього напряму має загальний характер, оскільки мова йде лише про поведінкову активність суб'єкта, його діяльність чи вчинки.
• Другийнапрям розглядає ризик як ситуацію вибору між альтернативними варіантами дій і безпосередньо вплітається у контекст прийняття рішень, беручи до уваги рівень домагань суб'єкта, його здібності.
• Третійвивчає взаємозв'язок індивідуальної і групової поведінки в ситуаціях ризику і є соціально-психологічним аспектом досліджень ризику. Прикладом такого підходу є виявлений у 60-х роках ХХ століття феномен "зсуву ризику". Суть феномена полягає в тому, що ризикованість групових або індивідуальних рішень має тенденцію до зростання після проведення групової дискусії. Поясненням "зсуву ризику" є перебільшення ризикованості дій за умов рівномірного розподілу відповідальності між учасниками дискусії, що, у свою чергу, нівелює можливості індивіда по-своєму розв'язувати ризиковану ситуацію, підкоряє його стандартам і нормам групової поведінки. Встановлено, що колективне прийняття рішення зменшує почуття відповідальності в індивідів, особливо за негативні наслідки.

Загалом у явищі ризик прийнято виділяти такі основні елементи, взаємозв'язок яких і становить його сутність:

• можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої реалізуються певні дії;
• відсутність бажаного результату;
• відсутність впевненості у досягненні поставленої мети;
• можливість несприятливих наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворювання, смерть тощо) при здійсненні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, який наважився на ризик;
• матеріальні, екологічні, моральні та інші витрати, пов'язані з реалізацією обраного в умовах невизначеності стилю поведінки;
• очікування небезпеки, невдачі в результаті вибору певного стилю поведінки та його реалізації .

Ризик існує у будь-якій сфері людської діяльності. Особливо це стосується підприємництва, яке, зазвичай, реалізується в умовах конкуренції, можливих втрат і пов'язано з великою кількістю умов і чинників, що впливають на результативність прийнятих рішень.

Підприємницький ризик як складова діяльності виникає в результаті виконання суб'єктом дій, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Аналізуючи проблему ризику в підприємництві, розглянемо два основні його аспекти: об'єктивність і суб'єктивність .

Об'єктивність підприємницького ризику зумовлена присутністю великої кількості чинників (зовнішніх умов), існування яких не залежить від окремого підприємця. Це політичне і економічне становище в країні, міжнародні події, стихійні лиха, наявність корупції та рекету, зміни у законодавстві, що регулює підприємницьку діяльність, економічний стан галузі, у межах якої здійснюється діяльність тощо.

Суб'єктивність підприємницького ризику зумовлена безпосередніми діями економічного агента. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує стратегію подальшої поведінки, вибирає альтернативи. Крім того, сприйняття і оцінка ризику є індивідуальними, оскільки для різних суб'єктів, які діють у одних і тих самих умовах, ситуація може бути різною: ризикованою для одного і неризикованою — для іншого.

Суб'єктивний підхід ставить у центр уваги поведінку людини у різних ситуаціях ризику. Як правило, у реальних ситуаціях люди, оцінюючи рівень ризику, беруть до уваги дві головні змінні, а саме вірогідність невдачі (збитків, нещасного випадку) і величину невдачі. Крім того, поведінка людини у різних ситуаціях характеризується варіативністю, ситуативністю. Так, суб'єкт у своїй виробничій діяльності може не проявляти ознак ризикованої поведінки, але сідаючи за кермо свого автомобіля, може поводити себе надто ризиковано.

Усю сукупність ризикованих ситуацій, у яких перебуває людина, можна розділити на два класи:

• ситуації, розвиток або наслідки яких можуть бути несприятливими для суб'єкта; це ситуації, які безпосередньо не залежать від нього і не визначаються його діями — небезпечні ситуації. "Небезпечна" означає об'єктивну оцінку ситуації, у якій опиняється суб'єкт незалежно від того, чи буде він у ній діяти чи ні;
• ситуації, розвиток яких залежить від суб'єкта, визначається його рішенням і актуальними діями; це ситуації ризику, які виникають лише за умови наявності діючого суб'єкта у даних обставинах.

Поведінка суб'єкта у ситуаціях другого класу значною мірою визначається індивідуально-особистісними характеристиками. Передусім йдеться про схильність людини ризикувати.

Готовність ризикувати у сучасній психології пов'язується з можливостями суб'єкта досягти поставленої мети і регулювати свої поведінкові стратегії, розглядається як неадаптивна форма поведінки активної особистості, особливо за умов відсутності розвинутих структур діяльності, як особливий спосіб мислення суб'єкта, який діє в умовах невизначеності.

Значна кількість психологічних досліджень спрямована на пошуки специфічних індивідуально-психологічних рис людини, що зумовлюють її готовність ризикувати. Такими рисами, що тісно корилюють із готовністю ризикувати, виступають імпульсивність, незалежність, прагнення до успіху, лідерства і домінування.

Крім цих індивідуально-психологічних рис, на готовність ризикувати впливає цілий ряд інших чинників:

• вік людини. Встановлено, що готові ризикувати більш молоді підприємці. Хоча на емпіричному рівні не підтверджується гіпотеза, що для реально діючих підприємців є властивою значна готовність ризикувати;
• емоційний стан. Результати економіко-психологічного аналізу показують, що під дією позитивних емоцій суб'єкти применшують значущість негативних наслідків і перебільшують значущість позитивних. Позитивні емоції генеруються сприятливим розвитком подій;
• наявний рівень доходів (багатства). Досить реальною для широкого кола людей у підприємництві є готовність ризикувати при невеликих сумах та неготовність, коли вони значні;
• життєвий досвід. Якщо суб'єкт неодноразово діяв у подібних ситуаціях ризику і має досвід успішного прогнозування майбутнього результату, ситуація для нього може бути охарактеризована як відома, визначена. Ризик за таких обставин є мінімальним. Умови дії, які за певних причин не можуть бути враховані, є невизначеними, а безпосередньо самі дії характеризуються як ризиковані. Набувши досвід діяльності, підприємці ризикують виважено. Висловлюється гіпотеза про здатність підприємців розподіляти серед інших ризик;
• інформованість. Недостатність інформації при прийнятті відповідальних рішень для суб'єкта створює умови інформаційної невизначеності. Виділяють дві групи джерел інформаційної невизначеності: дефіцит і надлишок інформації. Дефіцит інформації (для отримувача) може породжуватися її невизначеністю, суперечливістю, спотвореністю, неможливістю оцінки; надлишок — великим (для суб'єкта) обсягом, замаскованістю. Можлива невизначеність часового інтервалу, протягом якого з'являється та існує інформаційний потік. Дуже часто в реальній підприємницькій діяльності недостатність (дефіцит) часу, який відводиться на роздуми і прийняття рішення, є тим спонукальним чинником, що може спровокувати підприємця на дуже ризиковані дії;
• привабливість мети (очікуваного прибутку). Чим вищий прибуток (виграш), пов'язаний із виконуваною дією, тим більше готовий ризикувати діючий суб'єкт. Можливість отримання підприємцем додаткового прибутку зменшує критерії та знижує особисті вимоги до прийняття рішення і спонукає діяти навіть при низькій ймовірності успіху;
• тактика поведінки суб'єкта. Як приклад, розглянемо можливі поведінкові дії підприємця, пов'язані з внутрішньою чи зовнішньою адаптацією до ризику. Зовнішня адаптація (екстравертність) до ризику полягає у спробі суб'єкта модифікувати зовнішнє оточення (середовище), щоб отримати певні переваги і зменшити ризик: маневрування ресурсами, маніпулювання поведінкою контрагентів (партнерів) під час укладання угод тощо. Навпаки, внутрішня адаптація (інтровертність) до ризику є характерною для осіб, що не впевнені у власних можливостях контролювати оточуюче середовище та прямо на нього впливати. Їх основний інструмент — збір додаткової інформації, виграш у часі, генерація нових рішень;
• ділові і професійні якості суб'єкта, його кваліфікація. Серед ділових і професійних якостей та їх можливих впливів на підприємницьке середовище особливо цінується передбачання і прогнозування розвитку подій, інтуїтивне передчуття раптових змін у ринковому просторі, здатність до найоптимальнішого використання виробничих і людських ресурсів.

Поведінка підприємця, який ризикує, охоплює комплекс взаємопов'язаних дій, які умовно можна описати у вигляді алгоритму:

• 1. Усвідомлення ризикованої ситуації. Передбачає первинну оцінку ситуації ризику з точки зору прийнятності для діючого суб'єкта і можливості входження в неї. Якщо таке входження має місце, підприємець повинен всебічно вивчити ризиковану ситуацію, а це зумовлює перехід до наступного кроку: когнітивних і поведінкових дій.
• 2. Діагностика та аналіз ризикованої ситуації. Передбачає осмислення суб'єктом проблеми, що виникла; пошук тих основних чинників і умов, що зумовили ситуацію ризику; розгляд можливих способів модифікацій обставин і зменшення ризику. Зменшення ризику можна досягнути за допомогою страхування, делегування повноважень, розподілу ризику серед інших тощо.
• 3. Знаходження зв'язку даної ризикованої ситуації з попередніми. За умови подібності реальної ризикованої ситуації, що склалася, до тих, які вже мали місце в діяльності підприємця, актуалізується наявний досвід, використовуються апробовані стратегії поведінки, зменшується вірогідність виникнення помилки.
• 4. Зіставлення ризикованої ситуації з ймовірним розвитком подій. Як наслідок, екстраполяція існуючих тенденцій на майбутнє, прогнозування загроз та збитків для бізнесу. Передбачання потенційних втрат (збитків) стосується не лише грошей, а й престижу, відносин з парнерами, колегами тощо.
• 5. Розгляд можливих альтернатив дій, їх оцінка та вибір такого стилю поведінки, що повністю відповідає вимогам ризикованої ситуації.
• 6. Прийняття рішення на підставі обраного стилю поведінки. Результат: остаточне "прийняття ризику" підприємцем.
• 7. Розробка конкретного способу (програми) дій, формування адекватного стилю поведінки, добір методів і засобів, що є найефективнішими з точки зору підприємця, у ризикованій ситуації.

Важливим загальним висновком більшості дослідників психології ризику є його характеристика як поведінкової активності, необхідної для досягнення мети у ситуації невизначення. Як зазначають І. Задорожнюк і А. Зозулюк [, за таких обставин на ризиковану поведінку у змозі впливати чотири групи чинників:

• тип завдання;
• ситуативні впливи;
• особистісні характеристики суб'єкта;
• характер міжіндивідних і міжгрупових взаємодій.

Підприємницький ризик має свої характерні особливості. З одного боку, надто висока "ціна" ризику, з іншого, — присутність азарту, деякого авантюризму. Ризикувати у підприємництві — це вміння концентрувати увагу на одних сторонах справи та ігнорувати інші; це здатність спиратися на інтуїцію і не втрачати надію навіть за умов несприятливого розвитку подій. Без ризику взагалі не можна займатися підприємництвом.

Ризик — це невід'ємна складова підприємництва, є чи не найголовнішою його психологічною ознакою, оскільки підприємництво і ризик — це феномени, які генетично пов'язані один з одним. Ризик у контексті підприємництва зумовлює такі пріоритети психологічного дослідження, як:

1) вивчення індивідуально-психологічних, особистісних рис, що мають регулятивний вплив на поведінку суб'єкта у різних ризикованих ситуаціях;

2) систематизацію джерел і чинників, здатних трансформувати невизначені ситуації у ризиковані;

3) пошук оптимальних шляхів і заходів (методів, когнітивних стратегій, тактики поведінки), які б мінімізували ризик;

4) аналіз можливостей суб'єкта в оцінці ризикованих ситуацій і особливостей прийняття рішень за таких обставин;

5) попередження і профілактика наслідків неадекватного поводження підприємців у ризикованих ситуаціях з подальшим коригуванням їх поведінки

Класифікація видів ризиків підприємницької діяльності

Ризик – об”єктивне явище в будь-якій сфері людської діяльності. Це багато аспектна категорія. Майже ніколи не можна однозначно сказати, які будуть наслідки небажаної події. Ймовірніше всього їх буде декілька, і деякі з них неможливо навіть оцінити в термінах грошових втрат. Наприклад, наслідками ризикованих подій може бути втрата або заподіяння шкоди іміджу фірми, а така шкода може бути оцінена тільки побічно і через деякий час. Така багатогранність категорії „ризик” говорить про нього та розглядає ризик з декількох позицій, що і породжує багато класифікацій та підходів до його оцінки.

Всяка підприємницько-комерційна діяльність або фінансова угода являється ризикованою, постільки її ефективність лише частково детермінована, не в повній мірі відома на момент початку діяльності або укладення угоди.

Ризик – гіпотетична можливість наступу шкоди. Ризик являється об”єктивним явищем в будь-якій сфері людської діяльності і виявляється як безліч окремих обособлених ризиків. За своєю суттю ризик — подія з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які, можливо, настануть в майбутньому в якийсь момент в невідомих розмірах. Під ризиком також розуміють недосягнення раніше поставленої мети.

Крім того, доцільно визначити і сам термін „ймовірність”. Можна визначити два її типи:

• логічну ймовірність;
• статистичну ймовірність.

В.Б.Гомелля та інші визначають їх так: „Логічна ймовірність будується на пізнанні законів природи та суспільства за допомогою індукції, дедукції, аналізу, синтезу та гіпотези. Якщо ж деякі ймовірнісні залежності побудовані на основі обробки статистичних даних з залученням математичного апарату закону великих чисел, то ці залежності будуть включати статистичну ймовірність. Ці два типи ймовірності ми будемо називати об”єктивною ймовірністю, суб”єктивною ж назвемо ймовірність, яка присвоюється тій чи іншій події на інтуїтивному, підсвідомому рівні”.

Об”єктивність та суб”єктивність ймовірності, яка використовується до певного ступеня являються показником якості та надійності метода оцінки ризику, який застосовується.

Розглядаючи різні прояви і аспекти ризиків, можна класифікувати їх по ряду ознак. Практично вся підприємницька діяльність поєднана з цілою гамою ризиків. Якщо дія підприємця не продумується в вищій мірі старанно, то майже завжди залишається можливість реорганізувати бізнес та вести його з меншим ступенем ризику. Теж саме можна сказати і про формування портфеля цінних паперів та про багато інше.

В зв”язку з цим ряд джерел пропонує розбивку ризиків:

1. по можливості зниження:
2. на несистематичний (який знижується, диференційний, диверсифікуємий) і
3. систематичний (який не понижується, не диференційний, недиверсифікуємий).

Такий розподіл ризиків використовується для аналізу ризикованості інвестицій в цінних паперах. Змінність останнього по відношенню до коливань на ринку цінних паперів вимірюється на практиці і називається В-коефіцієнтом.

1. Ризик, який не знижується можна розділити на:
2. компенсуємийта
3. некомпенсуємий.

Компенсуємий буде той, який не можна знизити, але можна оцінити та компенсувати за допомогою таких мір, як, наприклад, надбавка до ціни або підвищення ставки дисконту на певну кількість відсоткових пунктів.

1. Крім можливості зниження, ризики також можна класифікувати по джерелу виникнення:
2. господарські
3. пов”язані з особистістю людини
4. природні
5. Ще одна класифікація ризиків за причиною виникнення, які в свою чергу розподіляються на:
6. невизначеність майбутнього
7. непередбачуваність поведінки партнерів
8. брак інформації
9. За ознакою однозначності дії чинникаризику всі ризики можна розділити на дві групи:
10. чистий (статичний)і
11. спекулятивний (динамічний).От як ці ризики визначає П.Г.Грабовий.

„Чистий (статичний) ризик — це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення шкоди власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Цей ризик може привести тільки до негативного або нульового результату.

Спекулятивний (динамічний) ризик – ризик не передбачуваних змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття комерційних управлінських рішень. Такі зміни можуть призвести як до втрат, так і до виграшів”.

Зустрічаються також і класифікації ризиків за етапами виявлення в процесі комерційної ідеї, або по тому, якою стороною в угоді приймає на себе даний ризик. Класифікація по даному критерію може виглядати інакше, якщо буде розглядатися інший вид виробничо-комерційної діяльності.

Спекулятивні ризики представляють собою всі фінансові ризики.

Природно-натуральні– ризики, пов”язані з проявом стихійних сил природи; землетрусів; бур; лісових пожарів; епідемій.

Екологічні– ризики, пов”язані з нанесенням шкоди навколишньому середовищу: забруднення, знищення біологічних видів та інше.

Політичні ризикипов”язані з політичною ситуацією в країні та втручанням держави в нормальний хід виробничо-торговельних процесів. До них відносяться:

• втручання держави (наприклад, несприятлива зміна податкового законодавства);
• війни, революції, заворушення;
• заборона на імпорт (оголошення мораторію державою);
• накладання ембарго або обмежень політичного характеру;

Наступна класифікація підприємницьких ризиків:

1. по етапу проявлення,вони в свою чергу підрозділяються на:
2. виробництво
3. розробка
4. продаж
5. фінансові ризики
6. ріст
7. по стороні, що зазнає збитки:
8. замовник
9. один з партнерів
10. виконавець.

ІІІ. Методика емпірико-практичного дослідження ризику в сфері підприємництва

Цілі, задачі і програма емпірико-практичного дослідження ризику в підприємництві

Зростання ролі ринкових відносин в Україні відкриває для багатьох людей широкі можливості безпосередньогої участі в підприємницькій діяльності, в організації своєї справи. Проте бізнес — справа ризикована. З одного боку, є бажання, є сприятливі умови, з другого— наявність певного ризику, непевненість в своїх і здібностях, страх банкрутства та падіння життєвої кар'єри. Тому спочатку ніж «кидатися в безмежне море» бізнесу, постарайтеся старанно зважити, все об'єктивні і суб'єктивні чинники своєї справжньої та майбутнюї діяльності, спробуйте за допомогою запропонованих тестів визначити свої ділові і особистісні якості, «приміряти» їх до якостей бізнесмена. Відповідаючи на запропоновані завдання і різні тести. Випробувавши на собі «батарею» тестів, можна збільшити відсоток достовірності тестів краще дізнатися про свої ділові і особистісні якості. З курсу загальної психології відомо, що здібності формуються і розвиваються в діяльності, залежать від задатків, що необхідне сприятливе середовище для розвитку тих або інших здібностей. Що стосується діяльності бізнесмена, менеджера, комерсанта, то тут ми маємо з спільними здібностями, тобто з інтегральною характеристикою ділових і особистісних рис людини, визначених, з одного боку, уродженими, психофізіологічними задатками, з — масою його соціально обумовлених властивостей і рис. Будь-якулюдинуможна навчити прийомів і методів комерційної чи управлінської діяльності, але справжнім бізнесменом чи менеджером він може і не стати. Необхідно чітко розрізняти знання, вміння, навички від ділових і особистісних рис бізнесмена чи лідера. Останні формуються з дитячих років їх не можна придбати шляхом навчання. З певної часткою погрішності можна сказати, що менеджером чи бізнесменом треба народитися. У деяких випадках доля ділових людей залежить від випадку, життєвих обставин, освіти, виховання і т.п. Проте вирішальне значення належить вольовим якостям, стратегічному мислення і мистецтву спілкування, які багато в чому визначають успіх підприємницької чи комерційної діяльності. Здібності формується й виявляється в діяльності. Звідси випливає, щоб виявити у себе здібності бізнесмена чи комерсанта, треба зайнятися відповідної діяльністю. Лише в такий спосіб можна дізнатися свою профпридатність до підприємницької чи комерційної діяльності. Але в даному випадку Вам надається перевірити свої особистісні і ділові якості шляхом тестування. Це допоможе Вам розібратися в собі, додасть більше впевненості в своїх силах і здібностях. Змістовнаспрямованість запропонованих тестів , призначенадля визначення найбільш домінуючих рис підприємців і комерсантів. Перший тест містить у собі питання завдання, спрямовані на виявлення здібності до ризику, до управлінської діяльності; другий тестякий пропонується для початківця мільйонера допоможе Вам розібратися в цьому питанні, дасть змогу серйозніше поставитися до своїх можливостей у комерційній діяльності, перед вибором засобів отримання першого мільйона — націлений на визначення типу темпераменту, рис характеру, волі; третій та четвертий тести— визначають оцінку ризику та Вашу схильність до ділового ризику. Наприкінці пропонується схема психологічної характеристики, «примірка» якої дозволяє інтегрувати ділові і особистісні якості бізнесмена чи менеджера.

Характеристика методик емпіричного дослідження ризику в підприємництві

1. Ваші здібності, підприємець? Чи можете Ви ризикувати?

Для того, щоб прийняти відповідальне управлінське рішення, необхідно мати рядособистісних рис, яківсукупності дозволяють говорити про наявність у Вас здібності до ризику. Запропонований тест дає можливість (з часткою достовірності) — визначити той чи інший рівень розвитку інтуїції, стратегічного мислення, творчого стилю діяльності, рішучості, відповідальності й інших рис Вашої особистості. При відповідях на поставлені намагайтеся бути не краще і не гірше, ніж Ви є й справді. Що більш щирими будуть Ваші відповіді, тим більше об'єктивну і надійну інформацію Ви матимете про самого себе. Відповідайте так, як Вам підказує думкапри першому прочитанні питання, підкреслюючи слова «так» чи «ні».

1. Приймаючивідповідальне рішення, я покладаюся лише па себе ні з ким не раджуся (1—Так, 2—Ні).

2. Я частіше маю точку зору, яка збігається з думкою мого керівника (1—Так, 2—Ні).

3. Я дотримуюся точки зору, що безвихідних ситуацій не існує (1—Так, 2—Ні).

4. Я завжди кажу лише правду (1—Так, 2—Ні).

5. Я швидко освоюю нові види діяльності (1—Так, 2-Ні).

6. В оцінцілюдей я більше довірі власнійінтуїції, ніж судженням інших людей (1—Так, 2—Ні).

7. Беручи відповідальне рішення, я болісно довго аналізую все «за» і «проти» (2—Так, 1—Ні).

8. Почату справуя прагну донести до кінця (1—Так, 2—Ні).

9. Я вважаю, що в колективі краще «не висовуватися», щоб менше було будь-яких неприємностей (2—Так, 1—Ні).

10. Перш ніж купити велику річ, я намагаюся порадитися з близькими мені людьми (2—Так, 1—Ні).

11. Я намагаюся жити лише сьогоднішнім днем (2—Так, 1—Ні).

12. Граючи в шахи й інші інтелектуальні ігри, я намагаюся будь-щовиграти (1—Так, 2—Ні).

13. Вирішуючи складну проблему, я подумки логічно програю всі можливі її варіанти (I—Так, 2-Ні).

14. Досить часто на зборах трудового колективу я висловлюю думку, відміннувід думки інших (1—Так, 2—Ні).

15. На зборах колективу я виступаю часто експромтом, попередньо не готуючись (1—Так, 2—Ні).

16. Я вважаю, що своєму житті я не вчинив великих помилок (1—Так, 2—Ні).

17. Я часто ловлю себе на думці, що будуюфантастичні проекти, яким не судилося збутися (1—Так, 2—Ні).

18. У суперечці моїаргументи найчастіше бувають більш переконливими (2—Так, 1—Ні).

19. Я можу поступитися принципами, коли цього потребують інтереси справи (1—Так, 2—Ні).

20. Хоч дебя непрацював, з керівництвом у мене складаються добрі стосунки (2—Так, 1—Ні).

21. Приймаючите чи інше рішення,в мене перша ідея завжди буває сама правильна (1—Так, 2—Ні).

22. У колі своїх знайомих мені іноді хочеться зробити щось несподівано оригінальне (1—Так, 2—Ні).

23. Логіка деяких моїх вчинків не завжди відразу буває зрозуміла навіть моїм близьким знайомим, хоча потім виявляється, що я вчинив правильно (1—Так, 2—Ні).

24. Гадаю, що в моєму житті мені вдалося вирішити низку великих проблем (1—Так, 2—Ні).

25. Мене важко переконати, якщо я щось уже надумався (1—Так, 2—Ні). 26. Вирішуючи длясебе якесьжиттєво важливе питання, я намагаюся продумати і передбачити все до дрібниць (2—Так, 1—Ні).

27. Заради справи я можу прийняти ризиковане рішення, якщо навіть шанси на успіх невеликі (1—Так, 2—Ні).

28. Мої друзі вважають, що я живу лише сьогоднішнім днем (2—Так, 1—Ні).

29. У свої справи я присвячую якомога меншукількість людей(1—Так, 2—Ні).

30. Я не виступаю проти свого керівника, якщо не переконаний, що мене підтримає колектив (2—так, 1—ні).

31. Мої знайомі відносять мене до числа людей з «перспективою» (1—так, 2—Ні).

32. У нових ситуаціях я дотримуюся традиційних для мене норм і правил діловоїповедінки (1—так, 2—ні).

33. У життя я ніколи нікуди не спізнювався (2—Так, I—Ні).

34. Якби переді мною стояло питання про одруження, то я б не став радитися з батьками, а поставив їх перед фактом (1—так, 2—ні).

35. Я вважаю, що ставлюся до числа людей, котрі передбачають розвиток подійв нашому колективі на рік-два вперед (1-так, 2—Ні).

36. Бувають ситуації, коли я кидаю монету й по тому, як випаде («орел» чи «решка»), роблю вибір поспірному для мене питанні (2—так, 1—Ні). 37. В колективівважають, що на мене можна покластися, як на надійного співробітника (1—Так, 2—Ні).

38. Я систематично веду щоденник, де аналізуюсвої промахи і досягнення (2—Так, 1—Ні).

39. Я маю звичку планувати свою роботу на рік-два вперед (1—Так, 2—Ні).

40. Деякі мої друзі і близькі вважають мене перестрахувальником (2—Так, 1—Ні).

41. Мої колеги вважають мене безкомпромісним (1—Так, 2—Ні).

42. Серед моїх друзів є люди, які мені явно не подобаються (1—Так, 2—Ні).

43. Усе, що я обіцяю зробити, завжди виконую незалежно від того, зручно це мені чи ні (1—Так, 2—Ні).

44. Я ніколи не говорив про речі, у яких не розбираюся (1—Так, 2—Ні). 45. За всепрожите життя я не вчинив жодного поганого вчинку (1—Так, 2—Ні).

46. Завжди і в усьому згоден рішеннями керівництва (1—Так, 2—Ні). Результати та інтерпретаціятестування

Практика бізнесу показує, що прийняття відповідального рішення залежить не тільки від обсягу інформації об'єктивних умов угоди, а й від типу особистості, рівня розвитку її вольових властивостей і мислення. Залежно від обставин та рівня ризику рішення можуть бути полярно протилежними і відповідати тому чи іншого типу особистості:

Рішучий — обережний

Для рішучого типу характерне те він швидко знаходить потрібне рішення і приймає його без зволікань. Обережний ж, навпаки, дуже довго зважує вагу «за» і «проти».

Відповідальний — безвідповідальний.

Для відповідальноїнезалежноїлюдини характерне те вона, приймаючи рішення, головним чином, бере всю відповідальність на себе. А позиція колективу його або не хвилює, або вона не чинить на нього істотного впливу. Навпаки, безвідповідальний дуже схильнийдо впливу колективу, думкиінших, особливо близьких йому людей. І відкрито або приховано він ніби-то перекладає відповідальність за прийняття рішення па інших.

Стратег — тактик

Приймаючирішення, стратег робить прогноз і бачить, що буде і які можливі наслідки на порівняно велику перспективу. Тактик, навпаки, приймаючи рішення, враховує в основному реальну ситуацію сьогодні, нині. Його, як правило, не захоплюють і не надихають прогнози па віддалену перспективу.

Інтуїтивіст — логік

Інтуїтивіст довіряє лише своєї інтуїції і здоровому глузду. Для логіка ж характерний послідовний логічний аналіз самої ситуації,прийняття відповідального рішення. Він все наче розкладає по поличках, зважує все «за» і «проти» і, не довіряючи інтуїції, логічно розгортає весь ланцюг необхідних і достатніх підстав прийняття чи, навпаки, неприйняття відповідального рішення, які в нього, як він вважає, мають «виважений» характер.

Творчий – консервативний

Творча особистість приймає, як правило, оригінальне і часто несподіване для інших рішення. Консерватор ж будує своїдії рішення за відомим, ранішеперевіреним, зразком або за якимось аналогом.

Однак, якщо Ви творча особистість, рішучий, незалежний стратег — це не завжди є гарантом успішності Вашої діяльності. А обережний, перекладючий відповідальність на інших тактик, логік, консерватор—целюдина, що не завжди приймаєлише малоефективні рішення. Відомо, що іноді здорова частка консерватизму буває цінніше, ніж творче, новаторськерішення. Звідси випливає, що консерватор — це лише тип особистості, який в ряді випадків може мати і гідності і недоліки. У запропонованому тексті тесту крім виявлення вищезгаданих типів закладено можливість встановити, наскільки Ви чесні чи брехливі. Передусім необхідно осмислити те, що у Вас вийшло. Приміром, підсумовуючи бали Ваших відповідей на запитання 1, 2, 7, 9, 10, 27, 30, 34, 40, Ви одержали кількість 11. Це означає, що рівень «рішучості» у Вас «середнього». Або, наприклад, за відповіді на запитання 4, 33, 42, 43, 44, 45, 46 Ви набрали сумарне кількість балів, рівну 17.Це означає, що Вимаєте «високий» рівень брехливість. Тобто при відповіді на тест Ви були не щирі, і результатам Вашого тестування довіряти не можна.

У Вас, наприклад, вийшло: рішучість – 11 балів (вище середнього). Ви — тактик, оскільки набрали за цимиякостями17 балів (це високий рівень); 10 балів — за шкалою інтуїтивності. Рівень розвитку творчих можливостей, наприклад, 11 балів — це вищесереднього. За шкалою «чесний — брехливий» Ви набрали 10 балів. Це означає, що Ваші відповіді відповідають високому рівню чесності іїм можна довіряти. Програма саморозвитку здібностей до прийняття відповідальних рішень в даному разі має бути такою: опора на Ваші найрозвиненіші здібності — на інтуїцію (10 балів). І постійнийрозвитокв собі стратега, якщо хочете — стратегічного мислення, здібностей до прогнозування, до передбачення подій. Здібності до ризику розвиваються, і всі інші здібності, не інакше, як у процесі діяльності. Виробляйте власні стратегії, правила ризику. Нижче наводимо для Вас сім правил ризику, які ми сподіваємося, будуть Вам корисні.

Сім правил ризику

1. Пам'ятаєте, що життя — це завжди вибір. Тому приймаючи рішення, Ви або просуваєтеся вперед, або… будете відкинуті назад.

2. Приймаючирішення, продумайте, прорахуйте вашіможливі ходи, наскільки це можна, вперед, на перспективу.

3. Якщо це можливо, то зберіть додаткову інформацію, порадьтеся, але, не затягуючи, приймайте рішення .

4. Не бійтеся думати і діяти ризиковано! Але остерігайтеся стереотипів. 5. Пам'ятаєте стародавню як світ заповідь: ранок вечора мудріший. Тому, якщо можливо, відкладіть прийняття рішення до наступного ранку.

6. Приймайтерішення не лише найкраще, а й те, що можна здійснити.

7. Частіше працюйте на межі своїх здібностей і Ви досягнете успіху!

2. Якщо ябув би мільйонером! (Тест для початківця мільйонера)

Будь-який підприємець, комерсант порівнює свої дії і плани з реальними можливостями чесного заробітку, одержання прибутку. І кожен так чи інакше мріє заробити «купу» грошей. Проте Владата гроші не тільки несуть із собою й авторитет в діловому світі, а й пред'являють особливі вимоги до моральнихякостейбізнесмена, до моральноїсторонийого ділових взаємин. Тому, перш ніж «звалити на себе» важку ношу мільйонера, подумайте, що Ви робитез великими грошима, на що Ви їх витратите, з ким і як Ви надалі будете взаємодіяти. Тест, який пропонується для початківця мільйонера допоможе Вам розібратися в цьому питанні, дасть змогу серйозніше поставитися до своїх можливостей у комерційній діяльності, перед вибором засобів отримання першого мільйона (Обведіть кружком вибрануВами відповідь).

1. Яким чином Ви припускаєте розбагатіти найближчим часом?

а) зробити кар'єру, піднявшись вгору по сходах керівництва;

б) вкладати наявні гроші у і з вигодою ризикувати;

в) спробувати щастя в лотереї.

2. Якщо Вам надалася можливість виступити в ролі актора, то яку роль Ви змогли б зіграти найкраще?

а) Остапа Бендера;

б) Левіна з «Анни Кареніної»;

в) Штірліца з кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни».

3. Уявіть собі, що Ви заробили мільйон, що Ви зробите далі?

а) вкладу гроші в і житиму на відсотки від внеску;

6)ризикну вкласти в прибуткову справу;

в) частинугрошей вкладу вновусправу, а частина покладу для надійності в солідний банк.

4. Що, на Ваш погляд, можуть принести Вам гроші?

а) влада;

б) життя в своє задоволення;

в) багато нових турбот і заздрість.

5. Якщо Ви розбагатієте, то хотіли б, щоб про це написали в газетах?

а) ні;

б) так;

в) про мене і так іноді пишуть.

6. Яка з запропонованих трьох груп Вам найбільше пасує?

а) письменник, художник, композитор;

б) адвокат, лікар, політик;

в) глава фірми, керівник інституту, директор видавництва.

7. При створенні своєї фірми чи будете Ви приймати на роботу осіб,які раніше з Вами дружили?

1) так;

б) ні;

в) відповістина це запитанняважко

8) Уявіть собі, що Ви заробили мільйон, що змінилося в Вашому житті? а) в моєму житті змінилися б лише квартира, машина, меблі та інша обстановка;

б) я б дозволив собі більше подорожувати;

в) я б кардинально змінив свій спосіб життя.

9. Уявіть собі, що Ви щойно стали директором фірми. З чого почнете Ви свою діяльність?

а) із вивчення людей, з якими Вимаєтепрацювати;

б) з основних напрямів роботи фірми;

в) з добору надійних помічників.

10. Яке з наведених тверджень Ви вважаєте більш правильним, якщо Ви одержали підвищення і стали директором фірми?

а) в роботі знизилася значимість професійно-технічних навичок і підвищилася роль концептуальних знань;

б) вищий ранг управління, тим більше значимі комунікативні здібності порівняно з професійно-технічними.

в) змінилися рівною мірою вимоги практично до всіх якостей особистості.

11. У Вашій фірмі в одній з бригад виникла конфліктна ситуація, які Ваші дії як директора фірми?

а) потрібно вислухати думки конфліктуючих і переконати їх дійти компромісного рішення;

б) потрібно вислухати думки всіх, але остаточний розбір конфлікту доручити бригадиру;

в) зробити все можливе, щоб не дати розрости малому конфлікту до великих розмірів.

12. Як часто Ви відчуваєте потребуумати великі гроші?

а) постійно;

б) періодично;

в) ніколи.

13. Якби Ви мали мільйон і Вам надалася можливість укласти нову угоду, то якій би Ви віддали перевагу? Ту, яка дасть прибуток:

а) чверть мільйона;

б) в півмільйона;

в) в мільйон.

Далі на окремому аркуші Ви повинні записати номери питань і обрані Вами відповіді. Після цього Ви можете підрахувати сумарнукількість балів, якуВи набрали.

Відповіді оцінюються в балах так:

Перше запитання. Відповіді: а) 6, 6)3, в) 0.

Друге питання. Відповіді: а) 3, б) 0, в) 6.

Третєпитання. Відповіді: а) 0, б) 6, в) 3.

Четвертепитання. Відповіді: а) 6, б) 0, в) 3.

П'ятєпитання. Відповіді: а) 0, б)3, в) 6.

Шостєпитання. Відповіді: а) 0, б) 3, і) 6.

Сьомєпитання. Відповіді: а) 0, б) 3, в) 6.

Восьмєпитання. Відповіді: а) 6, б) 3, в) 0.

Дев'ятєпитання. Відповіді: а) 3, б) 6, в) 0.

Десятєпитання. Відповіді: а) 6, б) 0, в) 3.

Одинадцяте питання. Відповіді: а) 3, б) 6, в) 0.

Дванадцятепитання. Відповіді: а) 6, б) 3, в) 0.

Тринадцятєпитання. Відповіді: а) 0, б) 6, в) 3.

Далі складіть всі набрані Вами бали і визначите за дев”ятибальною шкалою рівень своїх здібностей до ризику і комерційної діяльності:

1-й —дуже низький рівень (від 0 до 11балів).

2-й— низький рівень (становить від 12 до 19 балів).

3-й — значно нижчийсереднього (від 20 до 27 балів).

4-й — трохи нижче середнього (від 28 до 35 балів).

5-й — середній рівень (від 36 до 43 балів).

6-й— трохи вищим за середній (від 44 до 51 балон).

7-й— вище середнього (від 52 до 59 балів).

8-й— високий рівень (від 60 до 67 балів).

9-й — дуже високий рівень (від 68 до 78 балів).

Як інтерпретувати результати? Якщо Ви визначили, що в Вас здібності до ризику у комерційній діяльності на 1, 2 чи 3-му рівні, то найкращий спосіб розбагатіти для Вас — це уперто працювати, уникаючи кар'єри менеджера, керівника. Якщо Ви перебуваєте на 4, 5 чи 6рівні, то шанси розбагатіти у Вас є, але Вам необхідно дуже активно розвивати в собі здібності комерсанта. Якщо Ви перебуваєте на 7, 8-му рівнях, то в Вас є шанс опанувати професією менеджера. якщо ж Ви набрали від 68 до 78 балів, тобто перебуваєте на 9-му рівні, то в Вас є реальні шанси стати мільйонером, якщо Ви ним уже не стали!

3. Чи схильні Ви до ділового ризику?

З допомогою цього тесту можна оцінити, наскільки Ви схильні до підприємництва, індивідуальної трудової кар'єри. За зрозумілих причин тест носить лише орієнтовний характер. Відповідайте «так» чи «ні» на поставленіпитання:

1. Я б ризикнув почати власну справу, ніж працювати на когось ще.

2. Ніколи не піду на таку роботу, де багато поїздок.

3. Якби я став грати, то ніколи не робив б малих ставок.

4. Мені подобається покращувати своєжиття за допомогоюідей.

5. Ніколи не кину роботу, не будучи впевненим, що є інша.

6. Я не схильний йти на ризик,щоб розширити свій кругозір.

7. Знаючи, що якаськонкретнасправаможе скінчитися невдало, я не став би вкладати в неї кошти, навіть якщо прибуток може бути великий.

8. Хотів би випробувати в житті якомога більше.

9. Не відчуваю в собі особливої потреби в збудливих подіях.

10. Я не володію великий енергією.

11. Я можу без труднощів породжувати безліч прибуткових ігор.

12. Я б ніколи не став сперечатися на суму, якої тепер не маю.

13. Мені подобається пропонувати нові ідеї чи концепції, коли реакції з них, наприклад мого начальника, непередбачувані і незрозумілі.

І4. Я готовий брати участь в таких угодах, що досить ясні й визначені.

15. Менш надійна роботазвеликим доходом мене приваблює більше, ніж більш надійна з середнім доходом.

16. За характеромя не дуже незалежний.

Якщо Ви відповіли «так» на запитання 1, 3, 4, 8, 10, 11, 13 і 15—призначайте закожну відповідьпо1балу. Якщо Ви відповіли «ні» на запитання 2, 5, 6, 7, 9, 12, 14 і 16 — також призначайте закожну відповідьпо1 балу.

Якщо сума набраних Вами балів 13, 14 чи вище — Ви, цілком імовірно, схильні до підприємницького ризику і володієте певними рисами ризик-тейкера (так називають людей, схильних до ризику).

Що ж це за постать — підприємець,ризик-тейкер? Ось його основні характеристики: — в якій би області він ні діяв, він мислить і чинитьнезалежно, незаурядно, зухвало і «підриває» логіку здорового, виглядаючи іноді нерозумним і ледь не божевільним;

— проте в його думках і діях присутній суворий розрахунок, який не заважає натхненню. Його впевненість базуєтьсяна творчому передбаченні результату;

— підприємницька жилка може виховуватися як «назло» обставинам (ризик-тейкери з незабезпечених і неблагополучних сімей), так і завдяки їм (ризик-тейкери, виховані і атмосфері любові, розуміння допомоги з батьків);

— недогматичні, нестандартні підходи до проблем, динаміка, ризик, експеримент — всі ці риси заокеанських підприємців необхідні і нам, особливо для молоді.

4. Оцінка схильності до ризику?

Мета дослідження: оцінка схильності до ризику

Матеріали та обладнання: опитувальник О.Г.Шмельова, бланк для відповідей, ручка

Процедура дослідження:

Дослідження можна проводити як з однією людиною, так і з групою. У другому разі важливо забезпечити незалежність відповідей досліджуваних. Кожен отримує текст опитувальника з інструкцією і бланком для відповідей, який складається з номерів запитань та розміщеної поряд графи для відповідей.

Інструкція досліджуваному: „Перед Вами перелік тверджень. Уважно прочитайте кожне твердження і вирішіть, правильне чи неправильне воно стосовно Вас. Якщо правильне, то в бланку відповідей проти номера цього твердження поставте знак плюс ( + ), а якщо неправильне – мінус ( — ).

Опитувальник

1. Я часто говорю до того, як обміркую сказане.
2. Мені подобається швидка їзда.
3. Я часто змінюю свої інтереси та захоплення.
4. Кращий спосіб знайти справжніх друзів – говорити людям те, що про них думаєш.
5. Здебільшого запитання на екзамені може бути сформульовано так, що виявиться не пов”язаним з програмою, і вся підготовка стає марною.
6. Життя без небезпек мені здається надто нудним.
7. Якщо бажаєш зайняти високу посаду на службі, дотримуйся прислів”я: „Хто не поспішає, той скрізь устигає”.
8. Азартні ігри заважають розвитку в людини почуття відповідальності за те, щоб приймати продумані рішення.
9. Я швидше відчуваю нудьгу від якого-небудь заняття, ніж більшість людей, які займаються тим самим.
10. Я краще пройду дві – три зупинки пішки, коли поспішаю, ніж буду чекати на автобус, хоча, очевидно, він мене наздожене.
11. Мені цікаво зробити так, щоб зачепити кого – небудь.
12. Тільки несподівані обставини і небезпека дозволяють мені мобілізувати свої сили.
13. Я не маю задоволення від почуття ризику.
14. Тільки по-справжньому сміливі дії дозволяють людині стати видатною і здобути визнання.
15. Мені неприємні ті люди, які через власні примхи перетворюють серйозні справи на легковажні ігри.
16. Коли я виробляю конкретний план дій, то майже завжди впевнений (впевнена), що мені пощастить його здійснити.
17. Коли на небі сяє сонце, я ніколи не беру на прогулянку парасольку, навіть якщо прогноз обіцяє дощ.
18. Я часто немагаюся відчути збудження.
19. Мені неприємно, коли нав”язують парі, навіть якщо я повністю впевнений у своїй думці з даного питання.
20. У деяких випадках я не зупинюся перед тим, щоб обманути, якщо мені треба справити гарне враження.
21. По – справжньому розумна людина уникає швидких рішень – вона вміє дочекатися таких моментів, коли діяти можна напевно.
22. Я не вважаю, що трюки, які виконують циркові акробати без страху вального паска, виглядають більш вражаюче.
23. Я надаю перевагу небезпечній роботі, якщо вона приносить переміни в житті і можливість мандрувати.
24. Я завжди сплачую перевезення багажу в транспорті, навіть якщо не побоююся перевірки.
25. Я вважаю, що треба вірити у свій шанс, навіть коли перевага не на моєму боці.
26. У творчій справі головне – це зухвалий задум, навіть якщо внаслідок цього нас очікує невдача через безглузду випадковість.
27. Я не пожалкую грошей заради того, щоб у потрібний момент показати свою заможність і мати вигляд привабливої людини.
28. Якщо під час зустрічі мій знайомий на мене не звертає уваги, я не буду нав”язувати йому своє спілкування і не привітаюся першим.
29. Більшість людей не розуміє, в якій мірі їхня доля залежить від випадку.
30. Якщо під час придбання автомобіля мені доведеться вибирати між швидкістю і комфортом, з одного боку, та безпекою, з іншого, я оберу безпеку.
31. Я почуваюся краще, коли дуже захоплений яким-небудь задумом.
32. Я віддаю перевагу такому одягу, про який твердо знаю, що він надійний і має добрий вигляд, незалежно від стрибків моди.
33. Коли я граю в різноманітні ігри, я намагаюся брати ініціативу на себе, навіть коли знаю, що супротивник тільки й чекає цього.
34. Під час мандрівок я полюбляю відхилятися від відомих маршрутів.
35. Я часто потрапляю в такі ситуації, з яких мені хочеться якнайшвидше вибратися.
36. Якщо я обіцяю, то практично завжди дотримуюся своїх слів, незалежно від того, зручно це мені чи ні.
37. Якщо мій безпосередній керівник буде стримувати мої новаторські ідеї, в мене вистачить сміливості довести їх до відома керівництва вищого рангу.
38. Азартні ігри розвивають у людини здібності приймати сміливі рішення в складних життєвих ситуаціях.
39. Коли я читаю гостросюжетну книгу, то ніколи не поспішаю швидше дізнатися, чим усе закінчиться, із задоволенням читаю по порядку.
40. Мені сподобалося б стрибати з парашутом.
41. Кращий спосіб викликати щире ставлення до себе – довіряти людям.
42. Я почуваюся краще, коли відчуваю щастя від спокою та комфорту.
43. Мені буває набагато важче купувати одну коштовну річ, ніж багато дешевих речей тієї ж сумарної вартості.
44. Якщо я граю, то віддаю перевагу грі або суперечці на заклад.
45. Люди занадто часто бездумно витрачають своє здоров”я, переоцінюючи його запаси.
46. Якщо мені не загрожує штраф, то я переходжу вулицю там, де мені зручно, а не там, де потрібно.
47. Я не ризикую купувати одяг без примірки.
48. Тільки смілива людина здатна на справжнє шляхетне ставлення до людей, незалежно від того, як вони реагують на неї.
49. У команді й грі найважливіше – це взаємна від страховка.
50. У житті людям справді дуже часто доводиться грати в небезпечну гру „пан або пропав”.

Обробка результатів

Мета обробки результатів – одержання показника величини схильності до ризику як риси характеру. Показник підраховується за кількістю збігань знаків відповідей згоди – незгоди на твердження шкали схильності до ризику.

Для оцінки ставлення до дослідження в опитувальнику подано твердження, згода з якими засвідчує щирість відповідаю чого, а незгода – нещирість.

Шкала щирості: відповіді неправильно ( -) за номерами запитань анкети

1, 5, 10, 16, 20, 24, 29, 35, 36, 46.

Показник збігання відповідей за другою шкалою, що дорівнює 8, 9 чи 10, засвідчує недостовірність результатів дослідження. У такому разі тестування треба повторити, звернувши увагу досліджуваного на виконання вимог інструкції.

Аналіз результатів

Аналіз схильності до ризику як риси характеру має важливе значення для психологічного прогнозування процесів прийняття рішень у невизначеній ситуації. Під час аналізу результатів слід орієнтуватись на те, що показник схильності до ризику може варіювати від 0 до 40. Чим вищий показник, тим більша схильність до ризику.

Якщо показник нахилу до ризику становить 30 і більше одиниць, то його рівень виявляється високим, таку людину можна назвати ризикуючою за умови, що її відповіді були достатньо щирими.

Якщо показник у межах від 11 до 29 – схильність до ризику середня, а якщо менший за 11 – рівень ризику низький, така людина не любить ризикувати, і її можна назвати обережною людиною.

Під час інтерпретації результатів слід враховувати, що високий рівень схильності до ризику є, з одного боку, показником рішучості, а з іншого, може призвести до авантюризму.

Використана література

1. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни,- М.: Мысль, 1989
2. Альгин А.П. Грани экономического риска. М.: „Знание”, 1991
3. Тимофеев Т. Классификация видов рисков предпринимательской деятельности //Маркетинг. – 1997. — № 6. – с.108-115
4. Задорожнюк И.Е., Зозулюк А.В. Феномен риска и его современные экономико-психологические интерпретации //Психологический журнал. – 1994. – т.15. — № 2. – с.26-38
5. Солнцева Г.Н. О психологическом содержании понятия „риск” //Вестник Московского университета. – 1999. — № 2. с. 14-23
6. Мусаэлян И.Э., Сливницкий Ю.О. Психология предпринимательства – новая область отечественной психологической науки //Вестник Московского университета. – 1995. — № 1. с. 3-8
7. Корнилова Т.В., Долныкова А.А. Диагностика импульсивности и склонности к риску //Вестник Московского университета. – 1995. — № 3. – с.46-55
8. Грабовый П.Г., Полтавцев С.Н. Риски в современном бизнесе. — М.: Аланс, 1994. — С.59.
9. Пачковський Ю.Ф. Проблема ризику в підприємництві //Практична психологія та соціальна робота. – 2001. — № 2
10. Корнилова Т.В. Диагностика мотивации и готовности к риску. М., 1997
11. Можете ли Вы стать бизнесменом? Научно-популярные тесты. – Чебоксары, 1992
12. Энциклопедия психологических тестов/Сост. С.Касьянов. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО Пресс, 2000
13. Пашукова Т., Дьяконов Г., Допіра А. Практикум із загальноїпсихології. -К.: Знання, 2000.
14. Андреев В.И. Менеджеры, способны ли Вы к риску? Казань: Эвристика, 1991
15. Как стать предприимчивым и богатым: Из американских рецептов/Сост. и вступ. ст. Ю.В.Емельянова; Пер. с англ. Н.М.Емельяновой. -М.: Мол. гвардия, 1991
16. Конюхов Н.И. Словарь-справочник по психологии. -М., 1996
17. Данчева О. В. Практична психологія в економіці та бізнесі: Навч. посібник. — К.: Лібра, 1998
18. Курс практической психологии, или как научиться работать и добиваться успеха: Для высшего управленческого персонала: Учеб. пособие/ Центр нравственного воспитания "Фонд"; Высший колледж предпринимательства и права; Научно-внедренческая фирма "Психолог". -М.: Аст-Пресс; Ижевск: Изд-во Удмуртского ун-та, 1999
19. Психологический словарь/ Редкол.: В.В.Давыдов, В.П.Зинченко, В.И.Лубовский; Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. -М.: Педагогика-Пресс, 1996
20. Ребер, Артур Большой толковый психологический словарь /Пер. с англ. Е.Ю.Чеботарев. -М.: Вече; М.: АСТ, 2000. – Т.1
21. Ребер, Артур Большой толковый психологический словарь /Пер. с англ. Е.Ю. Чеботарев. -М.: Вече; М.: АСТ, 2000. – Т.2
22. Попов С.Н. Думай и богатей по-русски. — М.: Изд.-торговый дом "Гранд": ФАИР-ПРЕСС, 2001
23. Психологічний словник. /За ред. В.І. Войтка., К.: Вища школа, 1982
24. Психология: Словарь. /Под ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990
25. Петровський А.В. Введение в психологію. М.: Академія, 1995
26. Основи психології. /За ред. Киричука О.В., Романця В.А. – К.: Либідь, 1995
27. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: в 2-х т.- М., 1989
28. Психологія. /За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська школа, 1968
29. Загальна психологія /За ред. Скрипченка О.В., Долинської Л.В. – К., 1997
30. Галасюк В. Риск как один из неотъемлемых факторов бизнеса // Економіка. Фінанси. Право. -2002. -№ 7. — С. 17-23
31. Ищук Г.П. Риск в современном бизнесе // Інформація і ринок. -1997. -№ 1. — С. 10-12
32. Владимир Либерзон: "Бизнес — это риск. Нужно только уметь рисковать" // Бизнес. -2003. -№ 50. — С. 77-81
33. Авалян К.Постадийная оценка рисков // Бизнес-консультант. -2003. -№ 5. — С. 3-6
34. Литвинов Ф.Оценка рисков в предпринимательской деятельности// Маркетинг в России и за рубежом. -1998. -№ 4. — С. 12-21
35. Предпринимательский риск:чтоэто такое? // Коммерческий вестник. -1998. -№ 5-6. — С. 22
36. Яновский А. Риски в деятельности предприятий// Маркетинг. -2000. -№ 6. — С. 99-106
37. Березанська Н.Економічний ризик у суспільстві// Фінанси України. -2003. -№ 8. — С.74-76
38. Пачковский Ю.Ф. Психологія підприємництва: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2001
39. Анастази Анна. Психологическое тестирование.- Спб., М., Харьков, Питер., 2001
40. Выготский Л.С. Психология.- М.:ЭКСМО-Пресс, 2000