Вступ.

1. Основні проблеми розвитку ринку робочої сили.

2. Аналіз попиту та пропозиції робочої сили в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Україна, як суверенна держава, знаходиться в стадії глибоких економічних реформ з метою побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Ринкова економіка формується і розвивається, як органічна єдність багатьох ринків: землі, капіталу, житла, товарів, послуг, робочої сили, тощо. Ринок праці є невід’ємною складовою частиною загальноекономічного ринкового механізму. Він характеризується як одне з найбільш складних соціально-економічних явищ суспільства, в якому відбиваються всі сторони його життєдіяльності, проявляється вся різноманітність його інтересів та протиріч. Тому процес його функціонування постійно знаходиться у колі зору держави, оскільки відтворення такого товару, як робоча сила – це відтворення трудових ресурсів і в цілому продуктивних сил суспільства.

Перехід до ринкової економіки в Україні характеризується виникненням і посиленням ряду негативних тенденцій і зокрема зростанням безробіття та неефективної зайнятості, які зумовлюють падіння продуктивності праці. У зв’язку з цим виникає потреба здійснення активної політики в області зайнятості, яка включає в себе соціальний захист населення від безробіття, на основі зростання зайнятості і підвищення за рахунок цього життєвого рівня населення.

Україна, як демократична держава, прагне досягнення саме цієї мети, оскільки продуктивна зайнятість є пріоритетом економічного і людського розвитку. Досягнення ефективної зайнятості гарантує певну соціально-економічну рівність суспільства та запобігає надмірному його економічному розшаруванню. Основою для розв’язання цих проблем є створення умов для реалізації творчого потенціалу, закладеного у кожній особистості, створення механізму ефективної зайнятості, збалансована структура економіки, продуктивна зайнятість, сучасна освіта, надійне медичне обслуговування, соціальна захищеність тих, хто не може себе забезпечити сам.

1. Основні проблеми розвитку ринку робочої сили

Економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Однак об'єктивні нерівномірності виходу з кризи окремих галузей і підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці, різнонаправленість розвитку окремих його сегментів. У поєднанні з прорахунками політики ринку праці це спричинило низку проблем.

Йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності.

Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

Водночас нераціональною є галузева структура зайнятості. Йдеться передусім про надмірну питому вагу зайнятих у сільському господарстві та самозайнятих[1, c. 21-23].

Безумовною проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері[2, c. 2-3].

Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Актуальність цього посилюється в зв'язку із неминучим скороченням у найближчій перспективі чисельності населення працездатного віку та його старінням. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць. Необхідно розв'язати існуючі суперечності між Законом про зайнятість, Кодексом законів про працю, результатами реформи аграрного сектору, зокрема розпаювання землі. Створення нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг. Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці, до ефективної трудової діяльності[7, c. 291-292].

Новим аспектом відтворення робочої сили є й те, що воно спирається на потужну інфраструктуру, а також на гігантські організаційні структури, які охоплюють не тільки економіку, але й численні державні, громадські й приватні інститути, включаючи національну систему освіти, установи культури, охорони здоров’я, некомерційні соціальні організації, інститут сім’ї [11, c. 3].

Елементами відтворення робочої сили в сучасних умовах є:

1)дошкільне, шкільне виховання і навчання, середня спеціальна, вища і наукова освіта (приблизно 80—90% за рахунок держави, приватного капіталу і громадських організацій);

2)заробітна плата, яка відповідає рівню освіти і кваліфікації, як правило, вище прожиткового рівня;

3)субсидування початкової підготовки і перепідготовки робочої сили (у середньому на 90% за рахунок держави);

4)допомоги по безробіттю і різні види соціальної допомоги (на 75—80% за рахунок держави);

5)пенсійне забезпечення, в основному вище прожиткового мінімуму (на 90—100% за рахунок держави і приватного капіталу);

Отже, можна зробити висновок, що розширене відтворення сукупної робочої сили суспільства — це зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення[10, c. 76-77].

2. Аналіз попиту та пропозиції робочої сили в Україні

Під час оцінки структури зайнятості в Україні, її зрушень протягом періоду економічного зростання та порівняння з європейськими стандартами слід враховувати збереження загального низького рівня зайнятості та продуктивності праці в Україні. [2, c. 9]

Для аналізу пропозиції робочої сили на поточному ринку праці й визначення її зв'язку з іншими економічними чинниками потрібно застосовувати економіко-математичні методи. Для цього скористаємось багатофакторним кореляційно-регресійним моделюванням.

Зниження безробіття у відповідь на економічне зростання вдвічі перевищує теоретичні очікування. За 2002-2007pp. при зростанні реального ВВП на 29,9% обсяги безробіття скоротилися на 29,2%. Рівень безробіття, визначений за методологією МОП зменшився з 9,6% у 2002 р. до 6,8% у 2007р. Найвищим він був у Рівненській (14,3% економічно активного населення віком 15-70 років) та Сумській (13,6%) областях; найнижчий — в Одеській області та м. Києві (по 5,1%)[9, c. 78].

Ми можемо за результатами таблицівизначити, що основні тенденції, що були притаманні ринку праці у 2007 порівняно з 2006 роком:

— щодо економічної активності населення працездатного віку:

— збільшення рівня економічної активності з 71,7% до 72,3% населення відповідного віку;

— збільшення рівня зайнятості з 66,7% до 67,3% населення відповідного віку;

— зменшення обсягів самостійної зайнятості – на 7,2%;

— зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 15,9%;

— зростання кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж року – на 3,4%;

— зростання кількості безробітного населення (за методологією МОП) на 0,5%;

— зменшення кількості вільних робочих місць (вакансій) на 46,3%;

— зниження рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 45,4% до 43,3%;

— зростання середньомісячної допомоги по безробіттю на 68,3%;

— зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 33,7%;

— зростання реальної заробітної плати на 6,3%;

— зменшення обсягів вивільнення працівників з причин скорочення штатів на 9,0%;

— збільшення суми боргу з виплати заробітної плати на 77,8%[9, c. 79-80].

Формально залежність обсягових від цінових характеристик на ринку праці можна подати такою формулою:инків України за 2000-2007 рр. Результати цих розрахунків для всієї країни подано в табл. 3. З цієї таблиці видно, що в українській економіці і на її ринку праці відбуваються позитивні процеси.

Якщо до 2004 р. становлення в Україні ринкової економіки характеризувалось спотвореною (викривленою) реакцією ринку праці на ті вартісні диспропорції, які при цьому виникають, то з 2005 р. ситуація змінилася на протилежну. За останні три роки показник еластичності обсягового дисбалансу за вартісною розбіжністю був додатний, що відповідає класичним уявленням про ринкову економіку. Хоча величина цього показника за ці роки була ще досить малою у порівнянні з одиницею, факт постійного її збільшення і зміна знаку з від’ємного на додатний у 2004-2005 рр. говорить про те, що ринкові закономірності все більше проявляються в українській економіці

Проведений аналіз, показав, що ринок робочої сили у перехідний період характеризується глибоким кризовим станом. Неухильно погіршується вікова структура населення, збільшується демографічне та економічне навантаження на працюючих, підвищується ризик незайнятості, зростає рівень безробіття, умови працевлаштування погіршуються, стимули до високопродуктивної праці практично зникли, що призводить до деградації особистості, сім’ї, депопуляції, соціального розшарування та нестабільності у суспільстві [11, c. 5].

Висновки

Формування ринку робочої сили в Україні в умовах переходу до ринкової економіки відображає загальносвітові тенденції розвитку цього процесу. Особливості соціально-економічної та політичної ситуації в країнах, що утворилися в межах колишнього СРСР, позначаються на стані сукупного робітника. Ускладнюють ситуацію на ринку робочої сили аномальний сплеск міграційних процесів як наслідок загострення міжнаціональних відносин; конверсія, скорочення армії, передислокація військових частин; евакуація та переселення людей з територій, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; зупинка підприємств через порушення економічних зв'язків і перебої у постачанні сировини, енергії, комплектуючих частин; необхідність здійснення широкої програми приватизації та роздержавлення економіки за короткий час.

Сучасний ринок праці потребує посилення керованості процесами, які відбуваються на ньому На сьогодні практично відсутня прийнятна модель управління ринком праці та розвитком трудового потенціалу, позиція профспілок та громадських організацій не відіграє належної ролі у формуванні соціально-економічного партнерства при якому має забезпечуватися відносний баланс інтересів всіх учасників ринку праці.

Перехід економіки України до ринкових умов господарювання потребує створення відповідної системи управління процесами на ринку праці. В Україні до цього часу не створена комплексна, скоординована та ефективна система управління ринком праці, яка б дозволила через дію існуючих та введення у практику нових ринкових механізмів відпрацювати еластичний та дієвий механізм досягнення ефективної зайнятості населення.

Список використаної літератури

1. Баланда А. Ринок праці як економічна категорія //Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 5. — C. 21-25.

2. Богиня Д. Трансформаційні процеси в системі формування національного ринку праці: інституційний аспект //Україна: аспекти праці. — 2005. — № 1. — C. 3-9

3. Галицький В. Тенденції ринку праці в Україні //Праця і зарплата. — 2008. — 16 липня. — C. 4

4. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України //Україна: аспекти праці. — 2005. — № 2. — C. 13-18

5. Добрицкая Ж. Современные тенденции развития рынка труда в России и странах СНГ //Менеджер по персоналу. — 2007. — № 11. — C. 52-56

6. Дяченко Б. І. Європейський ринок праці в системі міжнародної міграції трудових ресурсів/ Б. І. Дяченко, С. В. Долинський, В. Ю. Ткач, М. А. Товтин //Економіка АПК. — 2005. — № 2. — С.138-143.

7. Корецька С. Державна політика на ринку праці //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2004. — № 4.. — C. 291-296

8. Лиса О.В. Оцінювання показників робочої сили за даними щомісячних обстежень населення //Статистика України. — 2008. — № 2. — C. 76-81

9. Покрищук В. Про сучасний стан та проблеми розвитку ринку праці в Україні //Праця і зарплата. — 2008. — 26 березня. — C. 3-5