Вступ.

1. Основні принципи міжнародної маркетингової діяльності.

2. Фактори політичного клімату країни та політичні ризики міжнародного співробітництва.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Міжнародний маркетинг є одним з наважливих напрямків, в яких розвивається наука і практика маркетингу, набуваючи відносну самостійність. Мова йде про автономність самої концепції маркетингу, його методів та систематику управлінських рішень.

В значній мірі правомірно говорити, що міжнародний маркетинг являється "вищою школою" маркетингу. Я вважаю, що таке твердження являється справедливим не тільки тому, що експорт у всі часи відзначався високим рівнем організації торгівельної справи, а й тому, що підприємства, які працюють на світовий ринок, раніше від інших почали втілювати досягнення маркетингу.

Значення міжнародного маркетингу визначаться тим, що для сучасної економіки характерна швидка інтернаціоналізація всіх процесів. Більшість економічних факторів тісно пов'язана з політичними. Ми є очевидцями створення міжнародних політичних інститутів і корпорацій і їх об’єднань. Цьому в значній мірі сприяло виродження протекціонізму, яке почалося в основному після другої світової війни. І хоча неможливо не бачити і протилежних явищ, які свідчать про бажання уряду деяких країн у всьому поблажливо ставитись до вітчизняних фірм, створювати умови "найбільшого сприяння", тим не менше не такі тенденції домінують. Вони лише свідчать про хворобу інтернаціоналізації. До чого це веде, можна бачити на прикладі колишнього Радянського Союзу, економіка якого будучи ізольованою від зовнішнього світу, опинилася в глибокій кризі. Не випадково нові країни, які створилися на руїнах СРСР, ведуть досить ліберальну політику відносно іноземних інвесторів. Наприклад, на Україні більшість з них на найближчі п'ять років звільнені від податків.

Метою роботи– є розуміння механізмів дії чинників політичного середовища, методів визначення політичних ризиків і стратегій їх зменшення в міжнародній маркетинговій діяльності фірми.

Об’єкт дослідження– міжнародна маркетингова діяльність.

Предметом дослідженнявиступають політичні аспекти міжнародної маркетингової діяльності та їх вплив.

1. Основні принципи міжнародної маркетингової діяльності

Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципіально нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:

1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства;

2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;

3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;

4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.

На мою думку, перш ніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.

До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.

До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції та ін.

Політико-правове середовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючої країни (торгове і господарське право, трудове право та ін.), національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.

Серед пріоритетних напрямків політичних відносин важливе значення мають міжнародні. Вони є специфічним видом суспільних відносин. їх розуміють як складну систему політичних, економічних, дипломатичних, військових, інформаційних та інших відносин і зв'язків на двосторонніх, багатосторонніх, регіональних, континентальних та глобальних рівнях.

Специфіка міжнародних політичних відносин полягає в тому, що:

— порівняно із внутрішньо політичними вони мають ширший просторовий вимір;

— дають характеристику взаємодії між двома й більше суб'єктами (державами, об'єднаннями, блоками);

— основними суб'єктами виступають народи, держави, політичні й громадські структури;

— їх прояв пов'язаний із широким спектром міжнародних норм і цінностей;

— функціонування міжнародних політичних відносин переважно відбувається в рамках міжнародних політичних структур.

Найбільш значущими в аналізі міжнародного середовища маркетингової діяльності є дослідження політичних, правових, економічних, соціально-культурних умов і обставин, що склалися на потенційному ринку, та пов'язаних з цим ризиків.

Аналіз політичного середовища передбачає вивчення таких політичних аспектів життєдіяльності суспільства, як політична система і політична стабільність, рівень впливу національних урядів на економічні процеси, політико-економічні пріоритети, законодавчі акти у сфері економіки тощо.

При вирішенні питання про можливість укладення комерційних угод з тією чи іншою країною найважливішою є оцінка торгово-політичних умов, серед яких особлива увага надається таким:

♦ наявність і зміст міжурядових торговельних угод; система державного регулювання зовнішньої торгівлі, а саме: закони і розпорядження, що забороняють або обмежують увезення певних товарів у дану країну; необхідність і порядок одержання експортно-імпортних ліцензій та ін.;

♦ рівень митного обкладення товару, спосіб нарахування мита, режим, під який підпадає конкретний товар, внутрішні митні збори і податки, наявність у країні експорту "вільних зон" чи, навпаки, — активна політика протекціонізму;

♦ участь країни-потенційного партнера в економічних угрупуваннях та їх вплив на режим увезення конкретного товару;

♦ валютне законодавство країни, а саме: порядок отримання імпортером іноземної валюти, контроль за переведенням прибутків, конвертованість валюти, режим кредитування;

♦ обмеження і вимоги санітарно-ветеринарного порядку тощо.

При вивченні політичного середовища міжнародного маркетингу окремо визначається геополітичне становище країн-партнерів, тобто ставлення до інших держав, які впливають на їх розвиток, місце серед держав і в системі міжнародних зв'язків. Геополітичне становище містить такі елементи:

♦ топополітичне становище — це становище держави у світі, її місце в міжнародних політичних і економічних зв'язках;

♦ морфополітичне становище — це становище відносно державних кордонів, найближчого оточення держави, яке сприяє або запобігає політико-економічним зв'язкам з іншими країнами;

♦ фізіополітичне становище — це становище природних умов і ресурсів країни відносно природних багатств інших держав.

2. Фактори політичного клімату країни та політичні ризики міжнародного співробітництва

Одним з глобальних чинників у галузі міжнародних економічних відносин є політична стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний клімат у світі. Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв’язку з політичними подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий товар. З тих самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При оцінці політичних ризиків важливо вивчити політичну ситуацію в країні партнера і країнах транзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, форфейтингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання. Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту. Банки в такій ситуації можуть також бути не в змозі виконати свої функції. До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести:

· постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;

· установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд;

· відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами.

Додаткові проблеми можуть виникати у зв’язку з істотними відмінностями в економічних структурах, юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах. Стосовно України слід зауважити, що досі ще не розроблена концепція захисту українського ринку, вітчизняного підприємництва. Український ринок виявився відкритим для недоброякісної імпортної продукції, яка має низькі екологічні характеристики.

Міжнародний досвід показує, що конкретні економічні дії національних урядів по відношеннюдо інших країн зумовлені не лише комерційними інтересами, а й їх політичними цілями. Крім того, існує певний зв’язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик (табл. 1).

Можна виділити два типи політичного ризику залежно від можливого охоплення суб’єктів міжнародних економічних відносин: загальний та галузевий ризик. Загальний ризик стосується усіх закордонних суб’єктів підприємницької діяльності, що оперують на певному національному ринку, а галузевий — тільки певної галузі (сфери діяльності). Загальний та галузевий ризики можуть бути зумовлені як суспільними, так і урядовими чинниками, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні (зумовлені внутрішньою політикою уряду) та зовнішні (зумовлені зовнішніми/ міжнародними умовами та процесами) чинники (табл. 2).

Для визначення рівня політичного ризику використовуються такі методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунтується на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які зумовлені соціально-культурними та історичними чинниками розвитку країни); аналіз міркувань експертів (у ролі експертів можуть виступати: співробітники самої фірми, які, як правило, часто відвідують країну і спілкуються з представниками уряду, бізнесу, політичним діячами; професійні експерти, які працюють в урядових установах або міжнародних організаціях).

Прикладом експертного методу можуть бути рейтинги політичного ризику, що розробляються Інститутом Економічного Розвитку Світового Банку для комерційних банків. Рейтинги вимірюють бажання та політичну здатність даного уряду сплатити зовнішні зобов’язання, а також використовується для оцінки стабільності даного уряду побудова моделей, базованих на вимірюванні політичної нестабільності.

З метою запобігання можливим втратам унаслідок дії політичних чинників фірми використовують різні стратегії зменшення політичного ризику, які доцільно поділити за критерієм часу застосування стратегії на превентивні (до інвестування / укладання контракту) та операційні (після інвестування / укладання контракту), а за критерієм джерела мінімізації ризику — на внутрішні та зовнішні.

У сучасному міжнародному бізнесі при вивченні політичного середовища відбувається зміщення наголосів з визначення політичної нестабільності, яка на сьогодні формує невелику частину всіх ризиків, на дослідження та прогнозування урядової дискримінації. Урядова дискримінація — це дії уряду сторони, що приймає, в умовах політичної стабільності, що обумовлюють виникнення політичних ризиків для зарубіжних компаній. Причинами урядової дискримінації можуть бути як суто політичні чинники, так і необхідність захисту національних товаровиробників.

Висновки

Отже, дослідивши тему роботи, можна підсумувати, що в розвитку міжнародного співробітництва важливу роль відіграє політична стабільність країни – це невелика ймовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді виникнення соціальних конфліктів (страйків), політичних актів типу тероризму, путчу.

Політичний ризик передбачає можливість: політичної змови, політичного перевороту, конфіскації майна, націоналізації об’єктів приватної власності.

Ми з’ясували, що вивчення чинників політико-правового середовища цільових країн необхідне для прийняття маркетингових рішень щодо:

· доцільності виходу на іноземний ринок;

· моделей присутності фірми на іноземному ринку (експортування, спільне підприємництво, інвестування);

· маркетингової стратегії проникнення на ринок або розширення присутності на ньому;

· розробки окремих елементів маркетингового комплексу;

· стратегії та тактики ведення комерційних переговорів.

Ми можемо визначити, що стратегією мінімізації політичних ризиків, що виникають унаслідок вжиття заходів з урядової дискримінації (ускладнені умови доступу на ринок, обумовленість створення спільних підприємств, цінові обмеження, податкова дискримінація тощо) є збільшення ринкової влади. Субстратегіями збільшення ринкової влади є: досягнення / збереження технологічного або управлінського лідерства порівняно з фірмами приймаючої країни; досягнення/ збереження суттєвої частки ринку в країні, що приймає. Урядовим дискримінаціям, як правило, піддаються філії ТНК, тому саме вони частіше застосовують стратегію збільшення ринкової влади.

Список використаної літератури

1. Герцик В. Тексти лекцій з дисципліни "Міжнародний маркетинг": Навч. посіб. / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ : СНУ, 2002. — 118с.

2. Каніщенко О. Міжнародний маркетинг у діяльності українських підприємств / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Знання, 2007. — 446с.

3. Лозинська Т. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб. / Харківський держ. аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х., 2000. — 64с.

4. Луцій О. Міжнародний маркетинг: Конспект лекцій / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К. : Вид-во ЄУФІМБ, 2000. — 44с.

5. Мазаракі А. Міжнародний маркетинг: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Київський держ. торговельно- економічний ун-т. — К., 2000. — 306с.

6. Пілюшенко В. Міжнародний маркетинг: Навч. посібник / Донецький держ. ун-т управління. — Донецьк : ВІК, 2004. — 235с.

7. Циганкова Т. Міжнародний маркетинг: теоретичні моделі та бізнес-технології / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2004. — 400с.