Вступ

Актуальність теми. Міжнародний туризм стає потужним фактором налагодження взаємозв’язків між країнами, народами, сприяє вирішенню політичних, економічних, соціальних, зовнішньоекономічних, торгівельних, культурних проблем в світі. У сфері міжнародного туризму співпраця між країнами проявляється у вигляді: двосторонньої та багатосторонньої співпраці, яка впливає на утвердження довгострокових туристичних взаємозв’язків, використання їх з метою розвитку вигідних економічних відносин, налагодження тісних контактів у сфері культурних, науково-технічних організацій, покращення обміну туристичною інформацією, вироблення спільних методик по стандартизації, обслуговуванню туристів. Міжнародний туризм ідентифікують як сферу виробництва та реалізації туристичних продуктів, утворюючи таким чином індустрію міжнародного туризму. Туристичні підприємства виступають головними учасниками міжнародного туризму як сфери бізнесу.

Міжнародний туризм є тим складовим елементом в загальному механізмі, що забезпечує процес глобалізації. Міжнародний туризм де-факто та де-юре формує підґрунтя для знаходження дедалі ширшого кола дотику у взаєминах між різними народами на офіційному та неформальному рівнях, які охоплюють економічну, соціальну, культурну, екологічну сфери.

В науковій літературі проблемам туристичної типології країн світу присвячені праці таких науковців, як А.А.Мінцема, В.С.Преображенского, ЮА.Веденіна, І.В.Зоріна. Актуальність типології туристичних регіонів та країн світу продиктована сучасними процесами інтеграції та консолідації у міжнародну спільноту, глобалізаційними процесами, появою глобального суспільства. Аналіз туристичної діяльності в країнах світу, зокрема оцінка діяльності національних туристичних адміністрацій, туристичних компаній, та сучасна концепція поляризації світового економічного  простору сформували потребу в появі нових типів територіальних туристичних систем. Типологія країни розглядається з позицій її участі у міжнародному поділі праці, конкурентоспроможності країни в міжнародних туристичних зв’язках, розвитку її туристичної системи. В просторовій центро-периферійній структурі міжнародного туризму виділяють 5 основних туристичних типів країн за такими показниками: розмір території та чисельність населення, загальний рівень соціально-економічного розвитку, рівень та характер розвитку міжнародного туризму, особливості туристичної пропозиції, ступінь впливу міжнародного туризму на національну економіку, особливості державної політики, туристична спеціалізація.

Вибір теми зумовлений великим інтересом до даної країни мешканців усього світу й України зокрема. Оскільки Японія довгий час була закритою державою, то виняткова можливість відвідання цієї країни провокувала великий інтерес до неї з боку туристів. Зараз, коли Японія стала відкритою, світ пізнав її великий туристський потенціал. Японія — унікальна держава, яка поєднує в собі високі технології й давню культуру. Відповідно до цього можна відмітити, що ця країна є цікавою темою для дослідження, через яку можна відобразити розвиток туризму в колись закритих країнах на прикладі Японії та розглянути перспективи розвитку туризму в країні.

Мета дослідження — проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку рекреації в Японії.

Об’єктом дослідження є рекреаційна діяльність та її види.

Предметом дослідження – рекреаційна діяльність в Японії, її основні проблеми та перспективи розвитку.

Розділ I. Теоретичні засади рекреаційної діяльності

1.1  Поняття про рекреаційну діяльність

Реформування суспільного виробництва, зміна характеру праці, збільшення вільного часу, поліпшення екологічної ситуації та багато інших процесів визначають значні масштаби розвитку сфери рекреації. Так, у структурі споживання жителів промислово розвинутих країн видатки на відпочинок і освіту на 18 % перевищують затрати на купівлю продуктів харчування і 2,3 раза – видатки на купівлю одягу і взуття [14, с. 12]. Відпочинок належить до потреб, від яких неможливо відмовитися.

Рекреація – необхідна умова життя людини, засіб компенсації напруження. Відтворення працездатності населення є відносно новою сферою міждисциплінарних досліджень (економічних, географічних, соціологічних, математичних, медичних та інших). У зв’язку з цим виникла необхідність уточнення поняття «рекреації» та визначення її ролі у соціально-економічному розвитку регіону. Для вирішення поставленої задачі було використано основні прийоми абстрактно-логічного методу, зокрема індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія, зіставлення, сходження від абстрактного до конкретного та системно-структурний аналіз.

Категорія «рекреація» отримала найбільш широке поширення в регіональній економіці. У науковій літературі трапляється різне трактування цього терміну. Зокрема, ототожнення поняття «рекреація» з поняттям «оздоровлення», інші – з поняттям «відпочинок». Крім цього, термін використовується для характеристики галузі національного господарства, пов’язаної з освоєнням території для відпочинку, лікування (реабілітації) і туризму, скерованої на розвиток, відпочинок і оздоровлення, вдосконалення і розвиток особистості [14, с. 15].

Відповідно до того, що існують різні визначення поняття «рекреація» змінюється й сама сфера аналізу. В одних випадках аналізується розвиток окремих типів рекреаційних об’єктів, в інших – досліджується функціонування певних підсистем, а ще в інших – визначається стан і шляхи розвитку визначеної частини матеріальної бази рекреації [14, с. 16]. Хоча визначення рекреації в літературі значно диференційоване, однак всі дослідники виходять з того, що це поняття характеризує свідомо створювані людиною загальні умови, які забезпечують відтворення працездатності населення.

Саме зростання ролі загальних умов організації рекреаційної галузі стало основним моментом для широкого її вивчення. В останні десятиріччя щодо сутності рекреації у науковій літературі побутує думка, що до неї варто відносити природно-ландшафтні умови та матеріальні речі. Виходячи зі сказаного вище, під рекреацією треба розуміти цілісний природно-функціонуючий об’єкт, діяльність якого створює загальні умови соціально-економічного розвитку. До рекреації треба віднести ті об’єкти, функціонування яких створює загальні умови суспільного відтворення та соціальної діяльності. Причому сукупність цих об’єктів не є незмінна. У міру суспільного розвитку ця сукупність об’єктів постійно змінюється і доповнюється, оскільки підвищується роль загальних умов.

Виділяють такі основні суспільні функції рекреації, як медико-біологічна, соціально-культурна, економічна і політична [12, с. 87]. В економічній групі головне місце займає відтворення робочої сили. Рекреація зберігає суспільно необхідний час, а також є формою попиту на послуги, що визначає формування інших сфер господарської діяльності.

Рекреація виконує й економічні функції прискорення розвитку господарської структури певної території; розширення сфери зайнятості; вплив на структуру грошового балансу населення; збільшення іноземного туризму та отримання валюти.

Економічні параметри рекреації визначаються так:

— рекреація належить до невиробничої сфери. Економічний ефект від рекреаційної діяльності проявляється в закладах лікування, відпочинку і туризму, а також на рівні національного господарства країни в зростанні валового суспільного продукту.

— рекреація тісно пов’язана з природним середовищем, вона розвивається на стику економіки і соціальної сфери, а також екології. Тому під час визначення ефекту від розвитку рекреаційної діяльності поряд з економічними чинниками необхідно враховувати також природоохоронні і соціальні;

— економічні параметри рекреації тісно пов’язані з видом рекреаційного ресурсу і, відповідно, з економічними характеристиками стану рекреаційних районів.

Цей зв’язок виражається системою показників (пропускна здатність рекреаційних територій, витрати лікувальних ресурсів на один людино-день, навантаження і рекреаційна місткість курортної місцевості, рівень комфорту) [12, с. 89].

У зв’язку з тим, що розвиток рекреації має явно виражений територіальний характер, вона забезпечує розвиток певної території, або організовує її взаємозв’язок з іншими регіонами.

У наукових розробках продовжується процес конкретизації терміну «рекреація». Разом з тим методично чітко виявлено, що йдеться про матеріальні елементи, які створюють умови для ефективної діяльності соціальної сфери суспільного життя та природно-ландшафтні умови. Враховуючи сказане вище, ми пропонуємо таке тлумачення категорії «рекреації». Отже, рекреація – це система об’єктів та умов з виробництва послуг, які сприяють відтворенню працездатності населення на основі рекреаційних ресурсів, забезпечують нормальні умови життя і трудової діяльності місцевого населення.

Рекреація охоплює і об’єкти проживання на основі приватного сектора, харчування, побутового обслуговування рекреантів, транспорту, зв’язку, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, освіти, культури і мистецтва, діяльність яких спрямована на задоволення потреб рекреантів, забезпечення їх життєдіяльності, духовного та інтелектуального розвитку.

Багато спільного є між поняттями «рекреація» і «сфера обслуговування», наприклад, одне й те ж функціональне призначення – надання послуг населенню. Але, разом з тим, існують відмінності: сфера обслуговування – це галузевий поділ, а рекреація – це територіальний підхід до її розвитку [11, с. 35].

1.2.  Види рекреаційної діяльності

У сучасних наукових розробках відсутнє єдине визначення згаданих категорій, триває процес уточнення їх структури і функцій. Але жодна з цих категорій не підміняє одна одну.

Великий інтерес викликає питання класифікації видів рекреації та побудова її структурної моделі. Поділ рекреації на окремі ланки дає змогу глибше вивчити її роль у соціально-економічному розвитку регіонів і тим самим виявити вплив на розширення і підвищення ефективності господарської діяльності регіону.

Розглянемо детальну структуру рекреаційної діяльності. Найчастіше в основі класифікації рекреаційної діяльності лежать: мета подорожі, характер організації, правовий статус, тривалість подорожі і перебування в певному місці рекреанта, сезонність, характер пересування рекреанта, його вік, активність занять і т.д.

За суспільною функцією і технологією виділяють лікувальну, оздоровчу, спортивну і пізнавальну рекреаційну діяльність (табл.2.1.).

Лікувально-курортна рекреація поділяється за основними лікувальними факторами: клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. У відповідності з ними вона поділяється на такі групи: кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. В залежності від їх сполучення можуть бути виділені: бальнео-грязелікування, клімато-грязелікування, клімато-бальнео-грязелікування.

Таблиця 1.1. Класифікація рекреаційної діяльності

За характером використовуваних транспортних засобів	Автомобільна (індивідуальна), автобусна, авіаційна (рейсова і чартерна), залізнична, теплохідна (морська, річкова, круїзна)
За ступенем рухливості	— Стаціонарна — Кочова
За кількістю учасників	— Індивідуальна — Групова
За віковою ознакою	— Дитяча — Доросла — Змішана
За характером організації	— Регламентована (планова) — Самодіяльна: організована, неорганізована
За сезонністю	— Цілорічна — Сезонна: літня, зимова
За територіальною ознакою	— Приміська (місцева) — Внутрірайонна (загальнодержавна) — Міжнародна
За тривалістю	— Короткочасна — Тривала
За правовим статусом	— Національна (внутрішня) — Міжнародна (іноземна)
За характером використання рекреаційних ресурсів	— Кліматолікувальна, бальнеологічна, грязелікувальна — Маршрутна, прогулянкова і спортив­на, промислово-прогулянкова, купально-пляжна, водно-спортивна, водно прогулян­кова, підводне плавання, риболовля, мисливська, гірськолижна, альпінізм — Натуралістична, культурно-історична
За головним мотивом рекреації	— Лікувальна — Оздоровча і спортивна — Пізна­вальна

 

Умови лікувально-оздоровчої рекреації повинні строго відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча і спортивна рекреація є найрізноманітнішою. Великою популярністю у всьому світі користується купально-пляжний відпочинок. Відпочинок біля і на воді включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по березі, ігри в м’яч на пляжі, водні лижі. Прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає такі заняття, як прогулянки на відкритому повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів і ягід, морських молюсків, коралів і інших дарів природи. Маршрутний туризм часто ототожнюється з туризмом взагалі. Він може бути спортивним і любительським. За характером перешкод він поділяється на рівнинний і гірський.

Великого розвитку набув водний туризм, як прогулянковий, так і спортивний. Ці види включають водно-моторний спорт, воднолижний спорт, греблю на каное, парусний спорт і т.д. Як правило, ці види туризму сполучаються з купально-пляжним туризмом на берегах морів, озер і річок.

До інших видів туризму долучаються підводний спортивний туризм, археологічний підводний туризм, риболовний туризм, полювальний туризм, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів має свої особливості і поширення в різних регіонах.

Пізнавальна рекреація. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов’язані з інформаційним «споживанням» культурних цінностей, т.б. оглядом культурно-історичних пам’яток, архітектурних ансамблів, а також ознайомленням з новими районами, країнами, їх етнографією, фольклором, природними явищами і господарськими об’єктами.

Конгресовий туризм пов’язаний з розширенням міжнародних науково-технічних контактів між спеціалістами і вченими.

Поділ вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденний, щотижневий і щорічний є важливим в методичному відношенні, оскільки служить основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційної мети. Диференційований таким чином вільний час дозволяє розглянути рекреаційну діяльність за періодичністю і територіальною ознакою. Використання щоденного вільного часу і повсякденна рекреація безпосередньо пов’язані з житлом і міським середовищем та їх просторовою організацією. Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об’єктів. Використання щорічного вільного часу пов’язане з розміщенням рекреаційних об’єктів курортного типу. Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію всередині населеного пункту; щоденну у вихідні дні -приміську (місцеву); щорічну в період відпусток і канікул (може бути внутрішньо-районною, загальнодержавною, міжнародною, рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Умовна відповідність між періодами вільного часу і вибором рекреаційних просторів

1 — щоденний відпочинок; 2 — щотижневий відпочинок; 3 — щорічний відпочинок.

За характером організації рекреація ділиться на регламентовану (або сплановану) і самодіяльну. Регламентована, або, як вона часто називається, планова, рекреація — це подорож і перебування за точним, раніше оголошеним регламентом. Рекреанти забезпечуються комплексом послуг згідно з попередньо придбаною путівкою на певний термін. Під самостійною неорганізованою рекреацією розуміють самостійну подорож рекреанта, не пов’язаного будь-якими взаємними обов’язками з рекреаційними закладами.

За кількістю учасників розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Під індивідуальною розуміють подорож не тільки однієї людини, а й сім’ї.

За ознакою рухливості туризм ділиться на стаціонарний і кочовий. Це досить умовний поділ, оскільки туризм, по-перше, обов’язково пов’язаний з переміщенням з місця проживання в місце відпочинку, а по-друге, туристи навіть в так званих місцях відпочинку відрізняються великою рухливістю.

При визначенні стаціонарного туризму підкреслюється, що в даному випадку подорож здійснюється заради перебування на певному курорті. До стаціонарних форм туризму належать лікувальний туризм і окремі види оздоровчо-спортивного туризму.

Кочовий туризм передбачає постійне переміщення, зміну місця перебування. Ступінь рухливості відображається на підходах до вивчення туризму, особливо до оцінки рекреаційних ресурсів. Наприклад, оцінка пейзажного різноманіття вздовж автотрас буде відрізнятися від оцінки ландшафтів для пішого і, тим більше, стаціонарного туризму.

Багато видів рекреації мають сезонний характер в силу як природних, так і соціально-економічних причин. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює «піки» і «провали» в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту. Так, зайнятість в приморських рекреаційних районах в зимові місяці знижується в 3-4 рази в порівнянні з липнем-серпнем. Більшість людей намагається відпочивати влітку, в сонячний період. Сонце, таким чином, виступає найсуттєвішим об’єктивним фактором сезонності. Із зростанням тривалості відпусток проявляється тенденція поділу відпустки на дві частини. Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. Такий же ритм має і система освіти.

Ряд видів рекреації, особливо лікувально-курортного типу, має цілорічний характер, хоча і тут спостерігається нерівномірність рекреаційного потоку.

За характером використовуваних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний (індивідуальний), автобусний, авіаційний (рейсовий або чартерний), залізничний, теплохідний (морський, річковий, озерний).

1.3. Тенденції, проблеми і перспективи розвитку рекреаційної діяльності

Головною ціллю розвитку рекреації є:

• підвищення рівня розвитку соціальної інфраструктури;
• формування системи обслуговування населення і рекреантів широким асортиментом високоякісних послуг і створенням нових робочих місць;
• запобігання подальшій деградації населених пунктів і територій.

Стратегічне планування розвитку рекреаційних послуг повинно відбуватися в одному руслі із загальнодержавною програмою розвитку рекреації та туризму. Це означає, що розвиток рекреаційних послуг у регіоні має розвиватися запланованим шляхом, із раціональним використанням ресурсів навколишнього середовища, підтримкою соціально-культурних особливостей місцевого населення, з реалізацією довгострокових економічних програм підтримки рекреаційної галузі в межах, які не суперечать загальнодержавним засадам розвитку рекреації та туризму.

Якісна регіональна рекреаційна політика повинна не тільки створювати умови для розвитку якісного конкурентоспроможного рекреаційного продукту в регіоні, а також зменшувати негативні наслідки від розвитку рекреаційної галузі в регіоні, максимально ефективно використовувати позитивні ефекти. Для ефективного проведення якісної регіональної рекреаційної політики потрібно поєднувати стратегічне планування розвитку рекреації в регіоні з організаційними та економічними механізмами державного регулювання розвитку рекреаційних послуг.

Регіональна рекреаційна політика стає такою ж важливою, як і державна рекреаційна політика, тому що державна рекреаційна політика не може враховувати повну специфіку українських регіонів. А також якісна регіональна рекреаційна політика може вирішити різноманітні соціально-економічні проблеми регіону.

Якісна регіональна рекреаційна політика повинна базуватися на таких принципах:

—  цілеспрямованості — чітко формулювати кінцеві результати реалізації регіональної рекреаційної політики;

—  комплексності — усі заходи, які передбачені регіональною рекреаційною політикою, повинні не суперечити іншим заходам, які передбачені іншими програмами розвитку регіону;

—  поетапності — планомірне виконання завдань, передбачених регіональною рекреаційною політикою, відповідно до графіку виконання завдань, який затверджується при складанні регіональної рекреаційної політики.

Ця політика має враховувати всю сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів, які визначають пріоритети та перспективи розвитку рекреації в регіоні.

До негативних факторів, які впливають на перспективу комплексного розвитку туризму і рекреації у регіонах, належать такі:

—  значна територіальна диференціація у господарському використанні рекреаційного потенціалу;

—  невідповідність якісних характеристик (зокрема рівня комфортності) та організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційної інфраструктури міжнародним нормам і стандартам, зокрема низький рівень послуг у більшості українських готелів, що не відповідає їх вартості у зазначених закладах;

—  неефективність механізму регулювання цін на туристично-екскурсійні, санаторно-курортні та готельні послуги, рівень та динаміка яких повинні визначатися забезпеченістю індустрії оздоровлення, відпочинку та туризму;

—  низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристсько-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, недостатність її інформаційно-рекламного забезпечення, передусім на зовнішньому ринку.

Розділ II. Рекреаційна діяльність в Японії

2.1.  Сучасний стан  рекреаційної діяльності Японії

Японія — гірська країна. Гори займають понад 3/5 території. У багатьох місцях вони дуже близько підходять до моря. Над центральною частиною о. Хонсю височіє вулкан Фудзіяма (3776 м). Найбільші рівнини розташовані в центральній частині о. Хонсю (рівнина Канто). їх перетинають численні іригаційні канали. Складний рельєф змушує будувати численні підземні транспортні тунелі. Брак рівнинних земель змушує штучно намивати землі у затоках для розбудови великих прибережних міст.

Базою для туризму і рекреації є природа і самобутня культурна спадщина.

У наш час індустрія туризму є однією із пріоритетних галузей економіки Японії. Її економічний внесок на початку 2000-х рр. оцінювався в 21,3 трлн. ієн, або 2,1% ВВП. Це більше, ніж відповідний внесок сільського, лісового й водного господарства (1,4%) або загального машинобудування (1,9%), і приблизно стільки ж, скільки транспортного машинобудування (2,3%) або харчової промисловості (2,5%). В індустрії туризму зайнято 1,87 млн. осіб, або 2,8% усіх зайнятих у країні. Для порівняння, у транспортному і загальному машинобудуванні 1,6 і 2,1% відповідно, харчової промисловості — 2,4%. Індустрія туризму виявляє як прямий ефект (20,7 трлн. ієн), так і непрямий, дорівнює збільшенню виробництва на 5,4%, приросту доданої вартості на 5,2 % і підвищенню зайнятості на 6% [1].

Важливою особливістю японських туристів, що подорожують як своєю країною, так і за рубежем, є невеликий строк перебування в місці призначення й досить солідні витрати. У цьому полягає одна із привабливих рис японських туристів для тих країн, що їх приймають.

Уже багато років у Японії внутрішній туризм — другий за популярністю вид проведення дозвілля після «обіду поза будинком». У 2010 р. у середньому один житель країни протягом року 1,16 разів робив подорож країною із зупинкою в готелі. Усього було зареєстровано 269 млн. виїздів, з яких 55% здійснювали з туристськими цілями.

Японці подорожують країною з різними цілями. За деяким даними, близько половини їх мають на меті споглядання прекрасного, 45% прагнуть зануритися в гаряче джерело (онсен), стільки ж — розслабитися, більше 40% залучають місцеві товари й кухня.

Японія входить у десятку найбільш населених країн світу. Це високорозвинена країна, більше 90% населення якої відносить себе до середнього класу. У той же час виїзний туризм почав розвиватися тут відносно пізно, і дотепер, незважаючи на зростаючий потік японських туристів за рубіж, частка населення, що виїжджає за кордон, у Японії значно нижче, ніж в інших розвинених країнах.

Однак, безсумнівно, життєві стандарти, характерні для середнього класу (серед яких важливе місце займають подорожі), будуть усе ширше поширюватися в Японії, і її роль на світовому туристському ринку буде рости. За даними японської «Білої книги з туризму» за 2010 р., у 2009 р. за числом закордонних поїздок Японія посідала одинадцяте місце у світі й друге в Азії (після Малайзії), а за обсягом коштів, витрачених японськими туристами за кордоном, — четверте місце.

Географія туристських потоків з Японії стає більш різноманітною, але в основному вона охоплює країни Тихоокеанського басейну. Незважаючи на різке скорочення числа виїздів японців у США після 11 вересня 2001 р. (майже на 1 млн.), у 2003 р. число поїздок склало 3,17 млн., а в 2010 р. — 5,6 млн. Пріоритетні напрямки — Китай (3,26 млн. поїздок без обліку прибуттів на Сянган і Тайвань) і Республіка Корея (2,8 млн.).

В Японії вважають, що завдяки туризму, крім економічного ефекту, досягається великий соціальний ефект: туристи, що побували в країні, сприяють поширенню знань і поглибленню розуміння культури Японії у світі. Соціальне навантаження туризму включає також створення умов для відпочинку, можливостей для цікавого й плідного проведення вільного часу, що необхідно для повноцінного життя, досягнення гармонії й відчуття щастя. Оздоровча й естетична спрямованість туризму сприяє повноцінному розвитку й вихованню людей, дбайливому ставленню до власного здоров’я, до природи й культурним цінностям. А міжнародний туризм сприяє й освіті, і встановленню взаєморозуміння між народами, привчає до толерантності й поваги звичаїв і традицій різних країн. Досвід, набутий під час закордонних туристських поїздок, не тільки розширює кругозір людей, але й робить їхнє життя більш різноманітним, яскравим, емоційно насиченим.

2.2. Проблеми розвитку рекреаційної діяльності в Японії

У зв’язку розвитку туризму в Японії велика увага приділяється на найвищому рівні. Уряд звів у ранг національного завдання перетворення країни на «велику туристську державу». У цей час у країні широко розгорнута кампанія «Відвідайте Японію», яка є частиною стратегії розвитку в’їзного туризму й націлена на скорочення існуючого величезного розриву між виїзним і в’їзним потоками. До 2015 р. планується довести кількість міжнародних туристських прибуттів у країну до 15 млн. [19].

У 2003 р. Рада з туристської політики опублікувала доповідь, що закликає до «державотворення, що забезпечує гарні умови життя жителям, і привабливого для відвідування туристами». Для вирішення поставленого завдання була заснована Рада зі сприяння розвитку туризму із правами міністерства й прийнятий «План туристських дій Японії». Послідовно проводячи намічену політику, уряд уже витратив на поліпшення туристської інфраструктури близько 30 млн. дол. Зокрема, усім лініям і станціям токійського метро у 2004 р. були привласнені індекси й номери — іноземцям не доведеться більше запам’ятовувати незвичні назви, досить знати номер станції. З метою залучення туристів у Японії усе ширше використовується система «welcomecard», у рамках якої іноземцям надаються знижки на транспорті, у деяких музеях. Особливий проїзний квиток на залізниці надає право безлімітного пересування країною протягом певного строку. З’являються нові туристські продукти, удосконалюється «технічний», або «виробничий» туризм. Він передбачає відвідування підприємств. У Японії всі бажаючі можуть записатися за телефоном на екскурсії автомобільними, пивоварними й іншими заводами. На о. Міяко в префектурі Окінава можна відвідати унікальний завод з виробництва солі з морської води, що використовує оригінальну технологію, занесену в книгу рекордів Гіннеса [7].

В Японії набирає силу рух «один регіон — один туристський продукт», Міністерство національної території, інфраструктури й транспорту всіляко його підтримує. Воно розробляє модельні проекти «зон туристського обміну». У цих районах, розкиданих по всій Японії, передбачається створити максимально комфортні умови для інтуристів. У свою чергу кожний регіон повинен визначити й уміти показати свою привабливість, конкуруючи з іншими регіонами. Так, у Кіото пропонується 20 турів містом, які закладені в електронний гід, підключений до системи супутникового позиціонування. При користуванні цим приладом, що одержав назву «Харизма навігейшн», одночасно можна одержати довідки з великої кількості туристських об’єктів. Крім того, він виконує функції електронного перекладача, може бути підключений до служби японського Інтернету англійською мовою, а також слугувати мобільним телефоном [4].

У префектурі Окаяма, розташованій на узбережжі Внутрішнього Японського моря, створено шість невеликих «притулків» для іноземних туристів. У різних місцях — високо в горах і на малесенькому острові і т.д. — було відновлено шість стародавніх традиційних японських будинків, у яких є всі зручності, але вони досить своєрідні. Десь стародавня лазня, десь традиційний котацу, що використовується для обігріву тих, хто сидить за обіднім столом. Усього в цих своєрідних готелях не більш 5-6 кімнат (у деяких випадках між ними є тільки розсувні перегородки й ніяких дверей і запорів) і приймають там, як правило, не більш 10-20 людей. Причому правом зупинятися в них користуються тільки іноземці й супровідні їх японці. Нічліг коштує дуже дешево — менше 30 дол., у будинках є все необхідне начиння для готування їжі й навіть сіль, цукор, кава, чай і т.д. Досвід перебування в такого роду будинку також унікальний і, можливо, навіть більш колоритний і цікавий, ніж перебування в сучасному японському будинку. Таким чином, префектура намагається привернути увагу закордонних туристів і внести свій внесок у розвиток міжнародних контактів.

У невеликих, але часто відвідуваних туристами поселеннях організується прокат велосипедів прямо на залізничній станції — це реалізується концепція «велосипедного туризму». Відразу видається карта основних визначних пам’яток. Слід помітити, що з’являється усе більше туристської інформації й англійською мовою, яка, так само як і на японському, видається всюди безкоштовно [5].

Велика увага приділяється рекламі — практично на всіх станціях залізної дороги безкоштовно поширюються буклети, що інформують про цвітіння різних рослин, виставки, збір врожаю, місцевих святах і т.д., із пропозицією записатися по телефону для участі в тому або іншому заході. Оплату здійснюють завчасно через банк, а збір учасників у призначений час на станції, звідки починається автобусний або піший маршрут. Нерідко на переходах великих станцій проводяться агітаційні акції з роздачею дрібних сувенірів і інформаційних матеріалів про окремі префектури, населені пункти і т.д., під час яких можна запланувати екскурсійну поїздку.

Незважаючи на те, що всі японці вивчають англійську мову протягом багатьох років у школі, мало хто може вільно висловлюватися. Щоб допомогти японським мандрівникам, один з японських «гігантів високих технологій» компанія NEC розробила високошвидкісний комп’ютеризований перекладач, оснащений мікрофоном і динаміком. Прилад, схожий на електронні словники, що стали вже звичними, мініатюрний, розпізнає сказані японською мовою фрази й озвучує їх переклад англійською. Словниковий запас із декількох тисяч слів включає лексику, найбільш уживану в подорожах. Практичну допомогу вони можуть виявляти й закордонним туристам.

У країні передбачається реалізувати комплекс заходів щодо розвитку туризму, розглянути який повністю не уявляється можливим. На закінчення ще раз важливо підкреслити особливе значення реклами — у рамках кампанії «Відвідайте Японію» у країні навіть курсують потяги з написом «Амбіційна Японія». У той же час, згідно з урядовим опитуванням суспільної думки, проведеним у 2009 р., один із трьох японців налаштований проти іноземних туристів. Майже всі, що висловилися «проти», головною причиною назвали ріст числа злочинів, скоюваних іноземцями (в 2009 р. більш 16 тис.). За даними того ж опитування, 53% опитаних висловилися проти спрощення візової процедури й інших імміграційних формальностей, що стримують туристський потік у країну. 38,6% виступають проти несанкціонованого працевлаштування іноземців і погіршення суспільної безпеки в країні.

Нагадаємо, у березні 2011 року серйозна радіаційна катастрофа відбулася в Японії на АЕС «Фукусіма-1». Проблеми почалися після того, як 11 березня в Японії стався руйнівний землетрус магнітудою 9,0 балів. За ним пішло цунамі висотою до 10 метрів. Число жертв стихії перевищило 11,2 тисячі, більше 16 тисяч людей рахуються зниклими без вісті [5].

У результаті підземних поштовхів чотири із шести реакторів атомної станції були серйозно ушкоджені, їх охолодження перерване, що призвело до серії вибухів і пожеж. Через порушену герметичність почалися витоки радіації. Зміст радіоактивного йоду в морській воді поруч із АЕС досяглося концентрації, яка в 3,355 тисячі раз перевищує норму.

Раніше повідомлялося, що в ґрунті на території станції виявлений плутоній, причому в п’яти місцях. Радіоактивні частки почали поширюватися усім світом. У цей час сліди зараження виявлені в Китаї, Південній Кореї, США, Канаді, Білорусії, а також Швеції, Ісландії й ряді інших європейських країн.

За останнім даними з «Фукусіми», на цій АЕС відбулося розплавлювання паливних стрижнів. Розпечений рідкий уран пропалив оболонку реактора в декількох місцях.

Навколо аварійної АЕС у наш час діє 20-кілометрова зона відчуження, перебувати в якій громадянам заборонено.

Через три місяці після випробуваного стресу японці намагаються якнайменше говорити на тему землетрусу й цунамі. Переживати наслідки трагедії мовчки — особливість нації. Це одна із причин, чому населення здебільшого не виїхало за межі країни після катастрофи. Сталість є ледве чи не основною психологічною рисою японської нації: справжні японці рідко переїжджають, міняють місце роботи, друзів, чоловіка або захоплення [4].

Це заразлива якість. Українські студенти, що живуть у Японії, розповіли, що в дні серії землетрусів не виїжджали із країни за прикладом місцевих жителів. Близько 70% респондентів згодні на підвищення податків для відновлення економіки країни після катастрофи.

Після трагедії економіку країни чекає новий поштовх до розвитку. Залучення зовнішніх інвестицій і в першу чергу бюджетних коштів означає надання екстрених кредитів, продаж держоблігацій і накачування економіки живими грішми. Тобто найближчим часом деякі галузі японської економіки зазнають справжнього буму. У першу чергу цунамі виявиться на руку будівельному сектору, а також усім виробникам, хоч якось із цим пов’язаним [2].

Незважаючи на погодні умови, японські влади поряд з поновленням індустрії всіляко намагаються відродити туризм, оскільки кількість туристів знизилася майже на 60%. Китайських гостей, що прибули в Токіо через тиждень після катастрофи, особисто зустрічали представники міністерства туризму. Як з’ясувалося, китайці погодилися на поїздку лише тому, що туристична компанія пообіцяла повернути їм усю вартість подорожі, якщо в країні трапиться землетрус магнітудою вище шести балів.

Доходи туріндустрії країни через зменшення числа іноземних туристів, що відвідують Японію, при найгіршому розвитку подій скоротяться на 23% у порівнянні з 2010 роком. У випадку ж розвитку подій за найкращим сценарієм, згідно з яким проблеми на японській АЕС, що вирішилися до кінця квітня 2011 року, відновлення в’їзного туризму в країну почалося в травні, а відновилися на початку 2012 року. При цьому варіанті очікується, що скорочення в’їзного турпотоку може скласти 9%, а доходи від в’їзного туризму скоротяться на 12% [6].

Негайний ефект від землетрусу може знизити іноземний турпотік до країни на 50% або більше. Даний тренд може закріпитися на увесь час, поки в країні буде тривати криза на АЕС.

Згідно з даними Euromonitor International, скорочується й число ділових поїздок до Японії. Представники американських філій компанії Nissan скасували всі свої поїздки в Японію, а співробітники компанії ITT Corp і FordMotor обмежуються тільки самими необхідними.

Туроператори також заявляють про випадки анулювання броні й перенос строків подорожей. Авіакомпанії, що працюють на японському напрямку, змінили свої розклади у відповідь на зниження попиту на поїздки в Японію, хоча попит на квитки із країни залишається високим.

Авіакомпанія Delta у березні-квітні 2011 року припинила здійснювати польоти в токійський аеропорт Ханеда і з травня скоротила число польотів на японському напрямку на 15-20%. Lufthansa з 15 березня замість польотів у Токіо запустила рейси в Осаку й Нагою [6].

Різкий економічний підйом в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в 2010 році допоміг розвитку іноземного турпотока в Японію. Число туристів, що відвідали країну, склало майже 9 мільйонів, що на 27% перевищило показник роком раніше. При цьому витрати гостей з-за кордону в Японії зросли на 31%, поповнивши скарбницю країни 15 мільярдами доларів, що більш ніж покрило скорочення витрат роком раніше, викликане глобальною економічною кризою.

Основними країнами-постачальниками туристів на японський ринок стали Південна Корея (більше 2,2 мільйона людей), Тайвань (майже 1,4 мільйона) і Китай (1,36 мільйона). Причому ріст турпотоку із цих країн у діапазоні від 34 до 40% набагато перевищив показники росту зі США й країн Європи. Більш половини всього турпотоку в Японію припадає на жителів Азії [7]. За даним Euromonitor International, Країну висхідного сонця у 2010 році відвідала 51 тисяча росіян, що на 8,5% вище показника 2009 року.

Що стосується закордонних поїздок самих японців, то в найкращому разі розвитку подій у країні за підсумками 2011 року їх число скоротиться на 11% у порівнянні з 2010 роком, а витрати впадуть на 8%. Поганий сценарій припускає скорочення турпотоку виїзного турпотоку на 21%, а їх витрат — на 17%.

Таблиця 2.1. Витрати японців на поїздки за цілями подорожей у 2011 році

	Витрати (в тис. ієн)
	На участь у подорожі	На поїздки в місцях перебування	Шопінг	Інші витрати	Всього
У цілому	171	53	91	16	331
Екскурсійні тури	168	46	93	13	320
Весільні подорожі	231	50	168	31	480
Відвідання родичів та друзів	127	72	84	16	299
Ділові поїздки	181	101	57	21	360
Стажування і дослідження	225	59	79	20	383
Присутність на засіданнях і т.п.	200	62	56	17	335
Освіта за кордоном та освітні подорожі	282	140	107	63	592

 

У 2010 році 17 мільйонів японців побували за рубежем. Японія займає 11-те місце у світі за числом туристів, що здійснюють закордонні поїздки. При цьому торік витрати японців на подорожі за рубіж склали 29 мільярдів доларів. Скорочення виїзного туризму з Японії завдасть значного збитку міжнародному туризму. Важливий і той факт, що в середньому один японець витрачає на закордонний відпочинок 1,7 тисячі доларів, що вдвічі перевищує світовий показник (табл. 1). Передбачається, що найбільше від скорочення числа японських туристів, що виїжджають за рубіж, постраждає Азіатський регіон, оскільки минулого року 28% туристів з Японії відвідали країни Азії [7].

У 2004 році руйнівної сили цунамі обрушилося на Таїланд, що завдало величезних збитків ключовим туристичним регіонам. Незважаючи на це, повідомляє Euromonitor International, закордонний турпотік до країни у 2005 році знизився всього на 1%, а доходи цього сегмента скоротилися на 5%. Прискорене будівництво й кампанія з просування країни привели до різкого збільшення потоку іноземних туристів у Таїланд наприкінці 2005 року. Такий розвиток подій є найкращим сценарієм для Японії. Однак, оскільки японський ринок зрілий, малоймовірно, що відновлення в’їзного туризму буде таким же швидким [15].

Враховуючи обсяги руйнування й невизначеність відносно витоку радіації з японської АЕС, Euromonitor International також порівнює ситуацію, що склалася з епідемією грипу А/Н1Ш, навесні 2009 року в Мексиці і яка може стати моделлю для розуміння наслідку катастрофи в Японії для її туріндустрії.

У травні 2009 року мексиканські влади на кілька днів закрили столицю від відвідування туристів. Зараз аналогічна ситуація складається й у Токіо, який залишають іноземці, а місцеві жителі роздумують, залишатися в місті або їхати. У травні 2009 року, у момент розпалу кризи в Мексиці, викликаної епідемією грипу А/НШ1, турпотік у внутрішні регіони країни впав на 52%, а доходи галузі скоротилися на 56% у порівнянні з аналогічним періодом роком раніше. Згідно з думкою аналітиків Euromonitor, у цей час Японія випробовує 50-процентний, якщо не більший, спад в’їзного туризму, який буде тривати до завершення кризи на АЕС.

Згідно з думкою аналітика Euromonitor Мішель Грант, відновлення туріндустрії почнеться тільки після того, як буде вирішено питання із ситуацією на АЕС «Фукусіма- 1», а коли це відбудеться, поки не зовсім зрозуміло. Крім того, за її словами, «важко оцінити точно наслідки того, що трапилося для туріндустрії, але аналіз інших кризових ситуацій може допомогти у визначенні ключових моментів». Турпотік в Японію за підсумками року може скоротитися більш ніж на 20% [12].

2.3. Перспективи розвитку рекреаційної діяльності в Японії

На початку третього тисячоліття туризм перетворився на планетарне соціально-економічне й політичне явище, і став одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. Розвиток туризму впливає на процвітання як держави в цілому, так і ключових секторів економіки: транспорту, зв’язку, торгівлі, будівництва, сільського господарства, народних промислів, сприяє створенню нових робочих місць. В Японії частка туристичної індустрії складає приблизно 6% ВВП, 4,3 млн. чоловік зайняті у сфері туризму, що складає 6,7% від загального показника зайнятості по країні. [Paving the Way to a Tourism Nation 2009].

Особливістю внутрішньої і зовнішньої політики Японії в третьому тисячолітті, її наріжним каменем стає розвиток туризму [White Paper on Tourism in Japan 2009]. Місце і роль туризму в політиці Японії визначені Національним актом розвитку туризму, який був прийнятий 20 грудня 2006 р. і набув чинності 1 січня 2007 р. У країні створені сприятливі умови для туристів з метою отримання рекреаційних, оздоровчих та інших послуг.

Просуванням туризму займаються Уряд Японії, Міністерство землі, інфраструктури, транспорту і туризму, створені при ньому Японське туристичне агентство (JTA) і Японська національна туристична організація (JNTO).

28 лютого 2011 р. міністр закордонних справ С. Маехара особливо підкреслив важливість не лише розвитку міжнародного туризму, але й просування концепції «нації, орієнтованої на туризм» як невід’ємної складової економічної дипломатії Японії на сучасному етапі [Economic Diplomacy Speech by Seiji Maehara 2011].

Одним із актуальних видів туризму в Японії є бальнеологічний. Незважаючи на далекість від Старого й Нового Світу, Японія є досить привабливою туристською дестинацією. За числом міжнародних туристських прибуттів Японія посідає восьме місце в Азії й 33-тє місце у світі. Бальнеологічні ресурси — природні лікувальні речовини, які використовуються для не медикаментозного лікування на курортах і в поза курортних умовах.

Ці ресурси беруть участь в основному процесі суспільного виробництва — відтворенні робочої сили, яке полягає в неперервному відновленні: фізичних сил і розумових здібностей людини, її психічного стану, відновленні та підвищенні кваліфікації працівників, зростанні їх загальноосвітнього та фахового рівнів, «виробництві» людини як цілісного та універсального продукту суспільства.

До бальнеологічних ресурсів Японії належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). З природних лікувальних ресурсів насамперед виділяють ті, які безпосередньо використовуються у бальнеолікуванні, визначають його санаторно-курортну спеціалізацію і профілізацію. Це питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них відносять лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та реабілітації тих, хто одужує після хвороби.

Природні мінеральні води поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті та миш’якові, йодобромні, радонові борвмісні та слабко мінералізовані з високим вмістом органічних речовин.

Незважаючи на те, що в сучасному світі, що переживає наймогутніший процес глобалізації, відбувається стирання кордонів, активне переміщення людей, постійно розширюється доступність найрізноманітнішої інформації, у тому числі про країни й регіони, Японія продовжує зберігати імідж загадкової й багато в чому незбагненної країни. Японія має високий ресурсний потенціал, і резерви розвитку туристської індустрії в ній величезні. У той же час на шляху їх практичного використання зберігаються перешкоди як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Японський уряд всіляко стимулює збільшення турпотоків до Японії. Так, у жовтні 2011 року Японська національна туристська адміністрація запровадила конкурс в Інтернет-мережі, згідно з яким для 10 тис. учасників Японія надавала безкоштовний переліт до своєї країни.

У 2010 році на ділові поїздки в Японію довелося 15% усього обсягу в’їзного туризму. Очікується, що відновлення ділового туризму буде відбуватися швидше індустрії відпочинку, завдяки тому, що Японія є важливою ланкою у світовому ланцюзі цього турсегменту.

«В Японії є потенціал, щоб стати наддержавою в області туризму», — сказав Хіросі Мідзохата (Hiroshi Mizohata), який зайняв пост спеціального вповноваженого Агентства з туризму Японії у січні 2011 року.

Пан Мідзохата, колишній президент популярного місцевого футбольного клубу, поставив задачу збільшити кількість іноземних туристів, що приїздять до Японії, до більше ніж 10 млн. осіб за два роки, и довести її до 20 млн. осіб до 2016 року [10].

Висновки

Отже, Японія – країна загадкова та унікальна. Ресурсний потенціал країни є різноманітний: природні, рекреаційні, культурно-історичні ресурси, які дозволять відпочити, поспілкуватися, насолодитися природою, культурою та найновітнішими науково-технічними досягненнями. Внутрішній туризм – найпопулярніший вид туризму японців. У 2003 році було зареєстровано 269 млн. поїздок, з яких 55% здійснювались з туристичними цілями.

Подорожі – найулюбленіше заняття японців. Стрімкий темп життя, реальне втілення науково-технічних досягнень, величезні інформаційні та людські потоки, швидкістю тісно переплітаються з естетичним сприйняттям природи та наслідуванням традицій. Міжнародний туризм в Японії почав активно розвиватися з другої половини ХХ століття. Виїзний туризм розвивається дуже швидкими темпами, оскільки 90% населення Японії представники середнього класу, з високим рівнем доходу.

Географія туристичних потоків  із Японії охоплює країни Європи, Тихоокеанського басейну. В’їзний туризм в Японії представлений в основному за рахунок туристів з Азії, Північної Америки, країн Європи. Державне регулювання туристичної діяльності в Японії направлене на підвищення стандартів якості обслуговування та безпеки в сфері туризму. В Японії прийнятий Основний закон про туризм, який є важливим фактором формування та покращення територіальної структури, регіонального розвитку туризму.

Політика в сфері туризму в Японії формується Радою з туристичної політики, яка координує діяльність всіх туристичних організацій країни і пропагує туризм на державному рівні. Важливим кроком у розвитку туристичного бізнесу Японії є прийняття в 1991 році  Міністерством транспорту широкомасштабної програми з назвою «Двосторонній туризм ХХІ», яка зосереджена на досягненні взаємовідносин між народами шляхом розширення туристичних потоків та особистих контактів між громадянами різних країн. Високий ресурсний потенціал, наявність резервів розвитку туризму в Японії позитивно впливають на розвиток туристичної індустрії.

Також для ефективної реалізації регіональної рекреаційної політики потрібна зацікавленість місцевого населення та органів влади у розвитку рекреації та туризму в регіоні, яке має бути зумовлене розумінням корисного впливу рекреаційних послуг на розвиток регіону.

Важливим фактором ефективного розвитку рекреаційної політики є переорієнтація попиту туристів на різноманітні рекреаційні послуги з місць з високими доходами до слаборозвинутих регіонів.

Список використаних джерел

1. Бережная И.В. Формы организации и методы управления рекреационной сферой в новых условиях хозяйствования: Автореф. дис. … канд. экон. наук: 08.10.01/ НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исслед. – Донецк, 1997. – 24 с.
2. Веденин Ю.А. Динамика территориально-рекреационных систем. – М.: Наука, 1982. – 260 с.
3. Вишневська О.О. Феномен туризму у сучасному соціокультурному просторі: монографія. – Х.: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2009. – 296 с.
4. Габрель М.М. Архітектурно-ландшафтні дослідження рекреації в регіоні. Стан та проблеми інформаційного забезпечення //Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспектива культурного та економічного розвитку: Праці Міжнародного Конгресу (Трускавець, 23-28 трав. 2000 р.). – Трускавець, 2000. – С. 54-59
5. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: Наук. Вид. – К.: Либідь, 2006. – 312 с.
6. Георафия туризма: учебник / кол. авторов; под. ред. А.Ю.Александровой. – 2-ге узд., ипср. и доп. – М.: КНОРУС, 2009. – 592 с.
7. Гидбут А.В., Мезенцев А.Г. Курортно-рекреационное хозяйство (региональный аспект). – М.: Наука, 1991. – 94 с.
8. Гранберг А.Г., Шульберг Б.М. Проблемы развития экономических районов //Путь в XXI век: стратегические проблемы и перспективы российской экономики/ Рук. авт. колл. Д.С. Львов. – М: ОАО «Изд-во «Экономика». – 1999. – С. 639-704
9. Діяльність Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://unwto.org/
10. Звіт Всесвітньої туристичної організації у 2009 році [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://tourlib.net/lib.htm
11. Какие меры предприняло Правительство Японии для привлечения туристов в страну. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до сайту: http://tonkosti.ru/.
12. Леннон Дж. Д., Смит Х., Кокерелл Н., Трю Д. Управление индустрией туризма. Лучший опыт деятельности национальных организаций и агентств пот туризму: пер. с англ./ Дж.Д. Леннон, Смит Х., Кокерелл Н., Трю Д. – М.: ООО «Група ИДТ», 2008. – 272 с.
13. Масляк П. О. Рекреаційна географія. — К.: Знання, 2008. — 343, с.
14. Морито А. Сделано в Японки / А. Морито. — М.: Альпина Паблишер, 2007. — 290 с.
15. Морозов М.А. Маркетинговый анализ развития зарубежного туризма в Японии. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до сайту: http://www.cfin.ru/press/marketing/2000-4/13.shtml.
16. Статистика по Японии. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до сайту: http://ststistic.com/view_country.japan.
17. Статистика по Японии. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до сайту: http://ststistic.com/view_country.japan.
18. Теория рекреалогии и рекреационной географии. — М.: Наука, 1992. — 178 с.
19. Туризм в Японии. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до сайту: http://leit.ru/modules.php?name=Pages&pa=pid=432.
20. Туризм в Японии: спустя год после катастрофы. — [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.voanews.com/news/japan-year-after-2012-03-10-142210235.html.
21. Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 311 с.