Вступ

Актуальність теми. Забезпечення населення високоякісними продуктами харчування є стратегічним завданням агропромислового комплексу України. Скорочення виробництва та зниження купівельної спроможності населення призвело до значного зменшення споживання молока, м’ясопродуктів і яєць.

Стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України в умовах ринкових трансформацій є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості та збалансованості за поживними елементами, а також забезпечення захисту вітчизняного виробника. Забезпечення продуктами харчування завжди було одним з прибуткових напрямків діяльності народного господарства України на всіх етапах його розвитку. В розв’язанні м’ясної проблеми продукти птахівництва, зокрема, виробництво курячого м’яса, за співвідношенням ціни та якості, враховуючи купівельну спроможність населення України, завжди займало провідні позиції. Однак в агропромисловому виробництві України галузь птахівництва залишається проблемною. Створити сприятливі умови для підвищення ефективності птахівництва в цілому, забезпечити населення високоякісними продуктами харчування, витримати значну конкуренцію на внутрішньому ринку і знайти шляхи виходу на зовнішній ринок — ось перелік далеко не всіх питань, які стоять перед галуззю на сучасному етапі розвитку.

За цих умов постало невідкладне завдання щодо нарощування виробництва високобілкових продуктів харчування насамперед за рахунок розвитку тваринницьких галузей. З організаційно-технологічних можливостей та термінів віддачі капітальних вкладень найбільш мобільним є птахівництво, яке порівняно з іншими галузями тваринництва відзначається скоростиглістю, високими коефіцієнтами відтворення поголів’я і використання кормового протеїну, нижчою енергоємністю, більш високим рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів, а також можливим поліпшенням якісного складу продукції необхідними вітамінами. Разом з тим в організаційно-технологічному розвитку тваринницьких галузей птахівництво є галуззю, яка найбільшою мірою відповідає умовам застосування інтегрованої моделі “селекція – споживач кінцевої продукції”, спрямованої на тісне поєднання всіх ланок виробничого процесу і забезпечення економічних інтересів учасників спільної діяльності в одержанні високих результатів.

За виробництвом продукції птахівництва, особливо яєць, Україна до 1991 р. входила в число країн з високим рівнем розвитку даної галузі. Проте, втрата керованості старою системою господарювання, а також відсутність належних правових і економічних важелів управління в нових умовах призвела до занепаду як сільського господарства в цілому, так і птахівництва зокрема, яке було відкинуто за рівнем розвитку на багато років назад.

Ефективний розвиток птахівництва в Україні має велике економічне і соціальне значення, яке полягає у широкому попиті на високоякісне за жиро- та амінокислотним складом м’ясо пояснюється тим, що воно найкраще, а яйця – найбільш повноцінним і водночас доступним для широких верств населення джерелом білків.

Народногосподарське значення птахівництва визначається його здатністю забезпечувати населення високоякісними продуктами харчування — яйцями та м’ясом, а легку промисловість – цінною сировиною (пух і перо).

Сучасне птахівництво є однією з найбільш розвинутих, механізованих і автоматизованих галузей сільськогосподарського виробництва у країнах Європи, у США, Канаді та ряді інших держав. За порівняно короткий час, який вимірюється кількома десятиліттями, птахівництво пройшло шлях від присадибних ділянок з кількістю курей 20-100 до птахівницьких комплексів з кількома мільйонами бройлерів або сотнями тисяч курей-несучок. Інтенсивна система виробництва продукції птахівництва дозволила наситити світовий ринок м’ясом і яйцями птиці, і ці продукти зайняли належне місце у харчуванні населення багатьох розвинутих країн світу.

В контексті сучасних проблем розвитку птахівництва в Україні для глибокого вивчення методологічного і методичного підгрунття розробки в названої проблеми були проаналізовані наукові публікації, присвячені  розвитку  птахівництва в Україні, зокрема, праці А.Архипова, Ю.Байдевлятова, С.Боголюбського, П.Болотнова, В.Лукьянова, Д.Вермеля, В.Власова, В.Волошина, Б.Данилишина, В.Ярмолицького, О.Костенка, В.Глазуна, Г.Дулевскої, С.Єрохіна, М.Зубця, І.Лукінова, В.Пабата, С.Паєнка, І.Попова, В.Трегобчука, І.Хасанова, О.Царенка, А.Байдевлятова, О.Ф.Кирилюка, Ф.Ярошенко  та інших.

Мета дослідження полягає у теоретичному узагальненні щодо забезпечення ефективного розвитку галузі птазівництва в Україні. Для досягнення поставленої мети в дослідженні ставилися завдання:

–        визначити сутність теоретичних і практичних основ розвитку птахівництва;

–        узагальнити особливості розвитку світового птахівництва;

–        визначити напрями підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

–        розробити перспективи розвитку птахівництва;

–        окреслити і сформулювати основні складові економічного механізму функціонування галузі птахівництва;

–        опрацювати основні напрями підвищення ефективності птахівництва в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти трансформаційних особливостей і закономірностей ефективного розвитку галузі птахівництва.

Об’єктом дослідження є галузь птахівництва України та її окремі підприємства і компанії.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи та особливості створення розвитку птахівництва в ринкових умовах

1.1. Створення та структура виробництва птахівницької продукції

Сьогодні в умовах розвитку ринкової економіки Україна має привабливі умови та ідеальне конкурентне середовище для розвитку промислового птахівництва, а тому у найближчому майбутньому може стати потужним експортером цієї продукції.

Галузь птахівництва на основі біологічних і економічних переваг має виняткове значення у розв’язанні продовольчої проблеми країни і доведенні норм споживання білкових продуктів до науково обґрунтованих норм, оскільки спроможна в короткі терміни значно збільшити обсяги виробництва, ефективно використати наявні трудові, матеріальні та фінансові ресурси.

Дослідження структури виробництва птахівницької продукції за регіонами свідчить про значні відмінності між окремими областями не тільки в обсягах, а й ефективності виробництва. Так, основними виробниками м’яса птиці є Київська, Дніпропетровська, Черкаська області й АР Крим, питома вага яких році становила 60,2% у загальному обсязі реалізації. Виробництво яєць більше розосереджене за регіонами, найвищу питому вагу мають Київська, Донецька, Дніпропетровська і Харківська області — 33,9% від загального виробництва по Україні. Але за середніми показниками приховується значна кількість збиткових підприємств.

Позитивна тенденція розвитку птахівництва по країні не відповідає функціонуванню галузі в окремих регіонах, зокрема в Херсонській області, де більшість підприємств знаходяться в кризовому стані. Це проявляється насамперед у збитковості виробництва, недостатніх обсягах і низькій конкурентоспроможності продукції. Виробництво яєць в усіх категоріях господарств становить лише 2,0 %, а обсяги реалізації м’яса птиці — 0,4 % від загального по Україні.

Однією із характерних особливостей розвитку птахівництва за роки економічних перетворень є переміщення обсягів виробництва продукції в господарства населення, яке супроводжується не тільки зниженням продуктивності птиці, порушенням технологічних і екологічних вимог утримання, а й зниженням ефективності й конкурентоспроможності продукції птахівництва на ринку. Виробничо-господарська діяльність промислових птахівницьких підприємств та особистих селянських господарств різниться між собою і залежить від рівня технології, організаційних та економічних факторів. У перспективі зростання виробництва в галузі птахівництва можливе за рахунок інтенсивних й екстенсивних факторів підвищення його ефективності.

Незважаючи на складні умови і кризові явища у світовій економіці, за останні 3-4 роки птахівництво України в основному відновилося. Харчових яєць вироблено (за попередніми розрахунками) у розрахунку на душу населення до 260-270 шт. на рік. Виробництво м’яса бройлерів, за прогнозами фахівців, у цьому році перевищить 1 млн т. Причому нарощування цієї продукції сповільнюється, в основному, через відносно низьку купівельну спроможність населення країни та диспаритету цін на корми й енергоресурси й продукцію птахівництва.

На сьогодні нарощування виробництва відбувається, в основному, за рахунок використання спеціалізованими підприємствами птиці зарубіжної селекції, застосування обладнання, ветпрепаратів і кормових добавок зарубіжних виробників. Причому значно звузився асортимент продукції птахівництва: це переважно харчові курячі яйця та м’ясо бройлерів. З одного боку, міжнародне співробітництво — єдиний шлях до прогресу в усіх галузях народного господарства, проте з іншого, як показав період спалаху найнебезпечніших інфекційних захворювань тварин у світі (пташиного та свинячого грипу тощо), у галузі тваринництва, а особливо птахівництва, треба мати на такий випадок безліч запасних варіантів. І, перш за все, своїх, вітчизняних фахівців, власні сучасні лабораторії, племінні господарства, які, на випадок заборони імпорту продукції, не залишили б країну без необхідних засобів.

Птахівницькій галузі притаманна висока привабливість для інвестування фінансів у її розвиток, особливо відносно інтенсивного виробництва м’яса бройлерів та курячих яєць. Крупні промислові птахівницькі підприємства є найбільш пристосованими до впровадження передових та ефективних технологій, що забезпечує швидку оборотність капіталу та ще й зі значними прибутками. Але при цьому спостерігається звуження асортименту продукції галузі за рахунок сповільнення розвитку гусівництва, качківництва та індиківництва, в яких оборотність фінансів більш повільна.

На відміну від інших сільськогосподарських галузей птахівництво характеризується високою віддачею капіталовкладень, є однією з найбільш механізованих і автоматизованих ланок сільського господарства. У цій виробничій сфері можна створити на основі інтеграції підприємств умови запровадження моделі “селекція – виробництво – споживач кінцевої продукції”. Ці обставини обумовлюють високу потенційну ефективність розвитку птахівництва на базі вузькоспеціалізованих підприємств з високим рівнем концентрації виробництва.

Специфічність галузі птахівництва виявляється і в біологічних особливостях продукції (високій енергії росту, скоростиглості, конверсії корму, плодовитості птиці, харчовій цінності яєць і м’яса тощо). Завдяки цьому потенціал галузі повинен інтенсивно використовуватись для поліпшення якісних параметрів системи харчування населення України.

Необхідною умовою стабільного функціонування підприємства та його поступального розвитку є зростання рівня ефективності. Проведений аналіз різних наукових поглядів на сутність поняття “ефективність підприємств” дозволив дійти висновку, що стосовно галузі птахівництва його слід розглядати як результат виробничої та фінансової діяльності, здатний забезпечувати високі показники продуктивності праці, рентабельності продукції. Дослідження ефективності птахівничих підприємств повинно бути націлене, по-перше, на оцінку тенденцій його розвитку, а відтак – визначення правильності чи помилковості прийнятих управлінських рішень, а по-друге, на реалізацію прийнятих рішень (прогнозна оцінка ефективності окремих їх варіантів дозволяє вибрати найкращий з них).

На ефективність виробництва продукції птахівництва впливає комплекс взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають організаційно-економічні засади розвитку птахівничих підприємств (рис. 1.1).

Отже, птахівництво в зоні Лісостепу України є традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Птахівництво — скороспіла галузь, менш капіталомістка, більш мобільна в нестійких умовах ринку. Віддача корму у птиці в 3-4 рази вища, ніж у свиней, великої рогатої худоби та овець, і, як результат — собівартість м’яса птиці найнижча, що є найбільш сприятливим фактором підвищення попиту на цей продукт, доступний навіть для споживачів з невисокими доходами.

В умовах північно-східних районів України в холодний період року нагальним є питання дотримання оптимальних параметрів мікроклімату. Скрутний фінансовий стан багатьох птахівницьких господарств та дефіцит паливних ресурсів у них зумовили виникнення такої ситуації, при якій деякі пташники для утримання дорослих птахів практично не опалюються.

В наші дні Україна займає 40-е місце у світі з виробництва м’яса птахів, і 18-е з виробництва яєць. Згідно з науково обґрунтованими нормами споживання цієї продукції має становити 255 яєць і 17 кг м’яса птахів на душу населення на рік, але нині рівень реального споживання продукції птахівництва в нашій країні значно нижчий.

1.2. Розвиток птахівничої галузі в Україні

Птахівництво — галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, годівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва. Птахівництво — найскроспіліша, найекономічніша галузь тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію (доросла птиця, молодняк птиці, інкубаційні і харчові яйця, продукти забою і переробки, пух та пір’я, тощо), що широко використовується не тільки в харчовій і легкій промисловості, а й парфюмерній, мікробіологічній промисловості та медицині. Забійний вихід птиці становить 80 % і більше, а вихід їстівних частин птиці — 67% [2, с.4-6].

Птахівництво було здавна широко розвинене на всіх українських землях, особливо в Галичині і на Правобережжі де вирощували курей, гусей, качок та індиків. Свійська птиця до колективізації давала добрі прибутки селянам, зокрема тому, що її легко було збувати, а тримати могло й найбідніше господарство.

Перед першою світовою війною в Україні годували близько 70 млн, по війні до 50 млн свійських птахів. Хоч годівля була екстенсивна, проте продукти птахівництва — головне яйця, а великою мірою і м’ясо та пір’я, були важливим продуктом вивозу, бо селяни їх мало споживали. Перед першою світовою війною з 9 українських губерень щороку за кордон вивозили близько 70 млн яєць, що становило майже половину вивозу з усієї Російської Імперії.

Таким чином, птахівництво в Україні є традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Так як птахівництво є скороспілою галуззю, вона менш капіталомістка, більш мобільна в нестійких умовах ринку. Віддача корму у птиці в 3-4 рази вища, ніж у свиней, великої рогатої худоби та овець, тому собівартість м’яса птиці найнижча, що є найбільш сприятливим фактором підвищення попиту на цей продукт, доступний навіть для споживачів з невисокими доходами. В умовах вступу нашої країни до СОТ іншим галузям тваринництва необхідно довести свою життєздатність, можливість вести гідну конкурентну боротьбу на основі ефективного використання ресурсів в умовах ринку. Щодо птахівництва можна стверджувати, що на етапі жорсткої конкуренції з імпортною продукцією вітчизняні виробники одержали певні переваги, про що свідчить щорічний приріст виробництва яєць і м’яса птиці [3, с. 16-24].

На наш погляд, детальне дослідження стану птахівництва необхідно починати з аналізу чисельності поголів’я птиці загалом по Україні.

На рис.1.1 представлено структуру чисельності поголів’я птиці у найбільш розвинутих областях України.

Як видно з рис.11. найбільша чисельність поголів’я птиці в Черкаській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій області і в Автономній Республіки Крим. Одеська область входить у десятку найбільших областей по чисельності птиці але займає останнє місце.

Птахівнича галузь України, поставлена на промислову основу ще 40 років тому, нині перебуває на підйомі. За рівнем промислового виробництва м’яса птиці Україна займає 17-е місце у світі [4, с.3-8]. У 2000 році українські підприємства виробляли 193,2 тис. т. м’яса птиці, а за попередніми даними Держкомстату України сільськогосподарськими підприємствами в 2009 році вироблено 775 тис.т. м’яса птиці. Виробництво м’яса птиці щорічно зростає на 4-5%. Згідно з прогнозом в 2022 році в світі на першому місці по валовому виробництву буде м’ясо птиці, потім свинина і яловичина. Сьогодні Україна може стати одним із експортерів м’яса птиці в Європу тому, що скорочення виробництва м’яса птиці в європейських країнах через високу вартість вирощування, серйозні обмеження, що стримують збільшення обсягів птахопродукції, а також істотний дефіцит землі. В України є всі шанси стати потужним експортером на світовому ринку м’яса птиці. У нас є площі, досить лояльне екологічне законодавство і, що найважливіше, сировинна база для виробництва кормів, насамперед пшениці. Тож більшість птахівників схильні думати вже не тільки про насичення внутрішнього ринку своєю продукцією, а й про перспективи експорту.

Розділ 2. Стан розвитку птахівництва в Україні

2.1. Стан сучасного розвитку підприємств птаховиробничої галузі в умовах глобалізації

У сучасних умовах господарювання, зі зміною форм власності птахофабрик, розпочалось технічне переозброєння, чималі кошти стали вкладати у генетичні ресурси. Вибудували вертикальну інтеграцію в бройлерному виробництві. Починаючи з власних фабрик із виробництва, переробних та комбікормових заводів, з’явились власна племінна база, система дистрибуції і фірмової торгівлі. Така вертикальна інтеграція сприяла впевненості в сучасних ринкових умовах.

Для забезпечення товаровиробників птахівничої продукції племінним матеріалом є налагоджена схема взаємозв’язків племінних господарств різного рівня між собою і з виробниками товарної продукції: СГЦ — племзавод — племрепродуктори І-го порядку; племрепродуктори II-го порядку, птахогосподарства — інкубаторно-птахівничі підприємства, населення.

Ведеться поглиблена селекційна робота з птицею кросів «Борки- 117», «Борки-2М», «Борки-колор», «Ломанн Браун», «Беларусь-9», а також зберігається птиця кросу «Прогрес», «П-46», «Домінант», «Іза Браун», «Тетра-СЛ», «Арбор-Айкрес», «Зміна», «Бройлер-прим».

Збільшується поголів’я качок кросу «Благоварський» та «Темп». Гуси представлені породами великі сірі, італійські білі, горьківські та інші.

Племінне птахівництво України має можливість повністю забезпечити вітчизняний ринок кросами, що селекціонуються в племзаводах і СГЦ України, при створенні належних умов годівлі та утримання птиці.

Проблема продовольчої безпеки, звичайно, пов’язана з наявністю продуктів харчування. Забезпечення людського організму високоякісними продуктами харчування є важливою умовою життєдіяльності людини. Продовольче забезпечення населення на рівні раціональних норм споживання є ознакою економічної міцності держави. Продовольча безпека — складова національної безпеки держави. Птахівництво — галузь, яка може задовольнити потреби всіх без винятку верств населення: м’ясо птиці дешевше за м’ясо інших тварин, має багато переваг перед ними.

Основою збалансованого харчування є рівень споживання продуктів тваринного походження, які майже на 60% забезпечують потреби організму в білках. Одним із основних напрямів підвищення соціальних стандартів людей є забезпечення раціональних норм споживання населення основних продуктів харчування, серед яких чільне місце, як вже говорилось вище, належить наявності в раціонах необхідної кількості м’яса та м’ясопродуктів.

Раціональна норма харчування даним продуктом становить 83 кг на рік, а мінімальна — 52 кг, загалом по всій країні цей показник у 2011 р. склав 51,6 кг , що на 25,8% нижче 1990 р. В більшості областях країни у 2011р. норма споживання м’яса нижча за мінімальний рівень, лише в Київській (66,6 кг), Донецькій (59,8 кг), Дніпропетровській (54,2 кг) та Харківській (52,0 кг) вона досягла або перевищила мінімальний рівень споживання м’яса та м’ясопродуктів [3,с.70].

Невелика тривалість періоду вирощування птиці та швидка окупність вкладених ресурсів, а також скорочення пропозиції інших видів м’яса — (яловичини та свинини) сприяли відновленню та створенню великих птахофабрик та птахокомплексів, у результаті чого відбулося збільшення поголів’я птиці всіх видів сільськогосподарських підприємств, за останні п’ять років в Україні спостерігається поступове зростання виробництва м’яса птиці за рахунок швидкого нарощування промислових потужностей для відгодівлі курчат- бройлерів в крупних холдингових компаніях: «Миронівський комбінат хлібопродуктів», «Гаврилівський комплекс», «Лангут — бройлер» тощо. Вирощуванням бройлерів частково займається і населення. У 2010 році виробництво цього виду продукції становило 755 тис. т, або 85,7% від загальних обсягів виробництва м’яса птиці (рис. 2.1) [5, с. 100].

Рис. 2.1. Структура виробництва м’яса сільськогосподарської птиці в Україні (а) 2009 р.; б) 2010р.)

Починаючи з 1998 року, на Україні намітилась тенденція до відродження галузі птахівництва. Якщо у 2000 р. загальне поголів’я птиці в усіх категоріях господарств становило 123,7 млн. гол., у 2005 р. — 162,0 млн. гол., у 2007 р. -169,3 млн. гол., у 2008 р. — 177,6 млн. гол., то станом на 01.10. 2012 р. — 249,6 млн голів.

Поступово збільшується поголів’я батьківських стад м’ясних курей, і на початок 2010 року воно склало 1870 тис. голів, що майже на 42% більше минулорічного показника. Збільшення чисельності такого поголів’я дало можливість скоротити кількість добових курчат-бройлерів та інкубаційних яєць, які ввозяться із-за кордону. За минулий рік значно збільшилась реалізація птиці на забій переважно за рахунок курчат-бройлерів. Всього реалізовано на забій птиці у живій масі по сільськогосподарських підприємствах 755 тис. тонн, з них бройлерів — 700 тис. т. Приріст до минулого року по м’ясу птиці становить 141,5 тис. т, у т. ч. по м’ясу бройлерів — 135,9 тис т. Найбільше вироблено м’яса птиці у птахогосподарствах Київської (167,4 тис. т), Дніпропетровської (112,3 тис. т ) Черкаської (106,2 тис. т.) областей та АР Крим (85,9 тис. т) [12,с.264] .

Зростання обсягу виробництва є позитивним, але динаміка виробництва свідчить, що спад виробництва ще не до кінця призупинено. Це пояснюється значними витратами на становлення та відродження виробництва, що пов’язано із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами для насичення новітньою технікою, мінеральними добривами і засобами захисту рослин та тварин, забезпечення елітним насінням і якісними комбікормами. Дуже негативний наслідок на розвиток господарств мали розповсюдження захворювань птиці на світовому рівні («пташиний грип» та інші хвороби).

2.2. Аналіз динаміки виробництва м’яса птиці та яєць

Починаючи з 1998 року, на Україні намітилась тенденція до відродження галузі птахівництва. Якщо у 2000 р. загальне поголів’я птиці в усіх категоріях господарств становило 123,7 млн. гол., у 2005 р. — 162,0 млн. гол., у 2007 р. -169,3 млн. гол., у 2008 р. — 177,6 млн. гол., то станом на 01.10. 2012 р. — 249,6 млн голів.

Поступово збільшується поголів’я батьківських стад м’ясних курей, і на початок 2010 року воно склало 1870 тис. голів, що майже на 42% більше минулорічного показника. Збільшення чисельності такого поголів’я дало можливість скоротити кількість добових курчат-бройлерів та інкубаційних яєць, які ввозяться із-за кордону. За минулий рік значно збільшилась реалізація птиці на забій переважно за рахунок курчат-бройлерів. Всього реалізовано на забій птиці у живій масі по сільськогосподарських підприємствах 755 тис. тонн, з них бройлерів — 700 тис. т. Приріст до минулого року по м’ясу птиці становить 141,5 тис. т, у т. ч. по м’ясу бройлерів — 135,9 тис т. Найбільше вироблено м’яса птиці у птахогосподарствах Київської (167,4 тис. т), Дніпропетровської (112,3 тис. т ) Черкаської (106,2 тис. т.) областей та АР Крим (85,9 тис. т) [12,с.264] .

Зростання обсягу виробництва є позитивним, але динаміка виробництва свідчить, що спад виробництва ще не до кінця призупинено. Це пояснюється значними витратами на становлення та відродження виробництва, що пов’язано із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами для насичення новітньою технікою, мінеральними добривами і засобами захисту рослин та тварин, забезпечення елітним насінням і якісними комбікормами. Дуже негативний наслідок на розвиток господарств мали розповсюдження захворювань птиці на світовому рівні («пташиний грип» та інші хвороби).

Аналіз структури поголів’я птиці у господарствах України підтверджує той негативний факт, що питома вага сільськогосподарських підприємств і господарств населення у поголів’ї птиці майже однакова у 2011 р. — 44,8 і 55,2% відповідно. Це є негативним явищем, оскільки на відміну від інших галузей тваринництва і дрібного птахівництва, промислове птахівництво має істотні переваги. Виробництво тут організовують на невеликих земельних територіях і розвивають на основі прогресивних технологій, спеціалізації і концентрації, використання висопродуктивної птиці, збалансованих кормів промислового виготовлення, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, широкого застосування селекції, якісного зооветеринарного обслуговування. Тому подальший розвиток галузі тваринництва має орієнтуватися на глибоку спеціалізацію, концентрацію й інтеграцію технологічних і управлінських процесів. В умовах ринкової економіки необхідно об’єднувати ресурсні, виробничі, переробні і торгові ланки в єдиний організаційно — технологічний комплекс.

Зростання виробництва яєць в останні роки здійснюється за рахунок різкого підвищення продуктивності курей, особливо це стосується великих сільськогосподарських підприємств, завдяки покращенню селекційної бази та збалансованості і якості кормів. Так, виробництво яєць птиці всіх видів в усіх категоріях господарств України станом на 01.10.2012 р. досягло 14705,7 млн шт., у тому числі сільськогосподарських підприємств усіх форм власності — 8801, 3млн шт., у господарствах населення — 5904,4 млн штук. Разом з тим слід відмітити, що кількість підприємств, які займаються виробництвом яєць, з кожним роком скорочується, при чому відбувається це, головним чином, за рахунок невеликих підприємств.

Варто зазначити, що серед областей лідерами по виробництву яєць у сільськогосподарських підприємствах у 2011 р. були Київська (1495,4 млн шт.), Донецька (1497,8,1 млн шт.) та Дніпропетровська (740,2 млн шт.) області, що складало 19,8; 11,7 і 7,7% відповідно. Порівняно з 2008 р. найбільший приріст обсягів виробництва яєць у сільськогосподарських підприємствах у 2011 р. відзначено в Хмельницькій (у 2 р.), Миколаївській (на 48,4%) та Рівенській (на 30,8%) областях. У більшості областей за цей період спостерігався приріст виробництва яєць порівняно з минулим роком, проте в 10 областях виробництво яєць скоротилося в межах 1,1 — 24,6% [11, с. 284].

Таблиця 2.1.Динаміка виробництва продукції птахівництва в Україні

Показники			Роки
	1990	1995	2005	2010	2012
Виробництво яєць, усього, млн. шт.	16286,7	9403,5	8808,6	13045,9	15907,5
У тому числі у: сільгосппідприємствах, %	62	44	34	50	58
господарствах населення, %	38	56	66	50	42
Виробництво м’яса птиці — в забійній вазі, усього, тис. т	708,4	235,2	193,2	496,6	894,2
у тому числі у: сільгосппідприємствах, %	50	28	19	64	80
господарствах населення, % Виробництво на одну особу:	50	72	81	36	20
яєць, шт.	314	183	179	277	345
м’яса всього, кг	84,0	44,5	33,8	33,9	41,6
в тому числі м’яса птиці, кг Споживання на одну особу:	13,6	4. 6	3,9	1 0. 5	1 9. 4
яєць, шт.	272	171	166	238	272
м’яса всього, кг	68,2	38,9	32,8	39,1	49,7
у тому числі м’яса птиці, кг Індикатори достатності споживання (у % до раціональної норми):	11,1		3,8	13,9	23,0
яєць	93,7	59,0	57,2	82,0	93,7
м’яса	85,3	48,6	41,0	48,9	62,1

 

Державною цільовою програмою розвитку тваринництва на період до 2015 р. передбачено:        по-перше, зростання обсягів виробництва харчових яєць у 2015р. до 17млрд. шт.; по-друге, довести поголів’я птиці до 198 млн. голів; по-третє, досягнути споживання яєць до 300 шт. у розрахунку на душу населення; і останнє — забезпечити експорт яєць на рівні 800 млн. шт.

В Україні нині працює близько 100 птахофабрик, що виробляють харчові курячі яйця, з них 57 — це великі промислові птахофабрики, які виробляють до 90% продукції. За даними Асоціаії «Птахопром України», існуючі потужності яєчних птахофабрик можуть забезпечити утримання більш як 40 млн курей — несучок, що при нинішній їх продуктивності (280 яєць на середньорічну курку — несучку) дасть змогу виробляти більше 11 млрд шт. яєць в рік (за 2011 вироблено біля 12 млрд. шт.). Разом з цим технічний стан багатьох птахофабрик можна характеризувати як незадовільний, тому що термін експлуатації кліткового обладнання в них досягає 18-20 років і більше. Заміна старого обладнання на нове здійснена лише на 70-75%. Звідси стає зрозумілим, що досягнення передбачених офіційними стратегічними документами параметрів яєчного птахівництва є реальним, але за умови нарощення технічного потенціалу галузі.

Сьогодні в Україні 97% промислового птахівництва приходиться на виробництво яєць і м’яса бройлерів, при цьому промислове стадо курей — несучок складає 41% [12, с. 352].

Позитивним слід вважати те, що протягом останніх 14 років намітилися тенденція до зростання середньорічної несучості курей — несучок, при цьому досягнутий у сільгосппідприємствах рівень несучості в 2011р. (262 штук).

Слід відмітити, що розвиток виробництва курячих яєць в Україні, порівняно з іншими європейськими країнами, здійснюється найбільш швидкими темпами. З 2000 р. по 2012 р. об’єм виробництва продукції збільшився майже вдвічі. В майбутньому прогнозується зростання виробництва яєць в світі. Разом з тим, в розвинутих країнах можна очікувати невеликий ріст, а в інших державах Західної Європи — спад виробництва. Такі прогнози можна пояснити зниженням рентабельності виготовлення даного виду продукції. В Україні рівень рентабельності в 2010 році знизився відносно 2005 р. — на 10,4%; і лише відносно 2000 р. зріс на 2,5%. [7, с. 24]

Рис. 2.2. Динаміка середньорічної несучості курей — несучок у сільськогосподарських підприємствах України,шт.

В світовій торгівлі на ринку яєць частка України складає 0,54%. При цьому 0,46% займає імпорт яєчних продуктів (яйце в шкарлупі не імпортується) і 0,08% приходиться на експорт. На сьогоднішній день вітчизняні виробники яєць працюють в основному на внутрішній ринок. Експорт складає менше 1%. При цьому безпосередньо яйця українських виробників на зовнішній ринок взагалі не поставляються, за кордон експортується лише яєчний порошок.

Географічна наближеність України до границі Євросоюзу дозволяє знизити логістичні затрати, надає суттєві конкурентні переваги для розвитку експорту продукції птахівництва вітчизняного виробництва і можливість потіснити основних європейських імпортерів — США, Індію та Бразилію.

Найбільш перспективними ринками для України після вступу до СОТ являється Європейський Союз та країни Азії. На сьогоднішній день одними з найбільших споживачів української продукції є Грузія, Казахстан, Ірак, Іран та Турція. Крім ЕС, не пропускає виробників українських яєць на свій ринок і Росія.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку птахівництва в Україні

3.1. Основні проблеми розвитку галузі птахівництва

Галузь птахівництва була і залишається на сьогоднішній день однією з головних складових у забезпеченні населення продуктами харчування. Продукція птахівництва істотно дешевша, ніж свинина і яловичина, що дуже важливо для держави, де більша частина населення має низьку купівельну спроможність.

Переміщення птахівництва в особисті селянські господарства виявилось негативним явищем. Утримуючи незначну кількість птиці, господарства населення не можуть розв’язати проблему насичення ринку продукцією птахівництва. Стратегічний розвиток птахівництва має відбуватись через інтегровані крупні підприємства індустріального виробництва.

В Україні існують значні регіональні відмінності середньодушового споживання продукції птахівництва, спостерігається значне коливання вартості яєць у різних регіонах України. З метою активізації розвитку сільських територій необхідне впровадження відповідних заходів з їх підтримки, першочерговими з яких мають бути мотивація розвитку  господарств птахівничої галузі та регіональних ринків продукції птахівництва, стимулювання підвищення купівельної спроможності населення, формування ефективної системи державної підтримки галузі,

Дослідження тенденцій розвитку птахівничого ринку дає підстави зробити висновок, що на сьогоднішній день в птахівництві триває збільшення поголів’я і пропозиції м’яса та яєць. Зменшення рівня збитковості дозволяє сподіватися про стабільність галузі, що дозволить розпочати повний етап розвитку птахівництва. Варто зазначити, що в умовах глобалізації птаховиробничим підприємствам України потрібно збільшувати свою ринкову частку на європейському та світовому ринках, оскільки на сьогоднішній день вона дуже низька і складає відповідно 7,6% та 0,54%.

В зв’язку з фінансовою незабезпеченістю птахівницьких підприємств, інфляцією, міжгалузевим диспаритетом цін, галузь птахівництва регіону стала несприйнятливою до нововведень. У більшості підприємств області не вистачає коштів на впровадження інноваційно-інтенсивних технологій та забезпечення на їхній основі розширеного відтворення птахівництва. Вважаємо, що в області доцільно розробити інноваційні програми з фінансуванням їх за рахунок місцевих бюджетів і позабюджетних галузевих фондів. У такий спосіб можна розширити прикладні дослідження. Актуальність інноваційного розвитку особливо зростає в період розширення ринкових відносин і вступу в тісні виробничі й державні відносини зі світовим співтовариством. Вступ до СОТ є престижним і обіцяє відчутну вигоду, але власні неконкурентоспроможні товари будуть витіснені з ринку. Головною умовою його є постійне оновлення технологій, тобто широке використання новітніх наукових розробок на різних етапах виробничого циклу. Оскільки лише в підприємствах формується система реальних економічних інтересів і попит на інновації, вважаємо, що інноваційними пріоритетами у птахівництві області є:

• створення та впровадження нових високопродуктивних порід і кросів птиці; розробка й застосування нових енерго- і ресурсозберігаючих технологій виробництва та переробки продукції;
• розробка і впровадження у виробничий процес технологій екологічно чистої продукції;
• створення економічної моделі інтеграції птахівницьких підприємств із промисловими, обслуговуючими, фінансовими та іншими підприємствами;
• ефективне формування господарських систем, їхнє інформаційне забезпечення; прикладні дослідження й технології, які підвищують експортоспроможність продукції галузі.

3.2. Напрями та перспективи розвитку птахівництва

Основними напрямами розвитку птахівництва повинні стати: формування нових та відродження колишніх спеціалізованих комплексів з виробництва продукції птахівництва на індустріальній основі, більш повного використання генетичного потенціалу кросів і порід птиці, раціональної організації праці та виробництва, впровадження ресурсоощадних технологій виробництва продукції; поглиблення переробки птахівничої сировини, розширення асортименту і підвищення якості продукції; освоєння сучасних методів маркетингу, збуту, реклами.

Для підвищення ефективності галузі пропонується збільшити обсяги виробництва продукції на промисловій основі з використанням наявного потенціалу підприємств; поліпшити матеріально-технічну базу птахівничих підприємств, значно збільшити обсяг інвестицій в розвиток птахопідприємств; вдосконалити державне регулювання цін на енергоносії, кормові та інші матеріально-технічні ресурси. Основними виробниками м’яса птиці і яєць повинні стати птахівничі підприємства при значному скороченні питомої ваги особистих селянських господарств, які не здатні забезпечувати розвиток галузі на інноваційній основі.

Нині в Україні набуває поширення вирощування таких екзотичних, і як показує досвід – прибуткових, видів птиці як страуси та цесарки. Процес вирощування всіх вище перерахованих видів птиці включає наступні операції: племінна селекція, підготовка яєць до інкубації, інкубація, вивід молодняку, вирощування молодняку, утримання та годівля птиці, лікування і нарешті, забій та переробка кінцевого продукту. При цьому необхідно врахувати такі чинники як біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення, особливості племінної роботи, технології інкубації, вирощування та утримання м’ясного молодняку. Тобто технологічний процес, як зазначалося вище – багатоступінчастий, вимагає високих інноваційних вкладень, а також використання новітніх технологій для утримання конкурентоздатності на внутрішньому та світовому ринках.

Програма розвитку галузі птахівництва України складена для вирішення поставлених завдань, досягнення стабілізації та нарощування обсягів виробництва, динамічного розвитку. Використовуючи метод математичного аналізу та прогнозування, програма передбачає наступне: основними факторами розвитку галузі, окрім інвестицій є технічне переоснащення й розширення виробничих потужностей птахівничих підприємств, якісне поліпшення племінних ресурсів, сучасний менеджмент і державну підтримку. Усе це повинно здійснюватися шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість та введення фіксованого сільськогосподарського податку, доплатою сільгосппідприємствам за проданих на забій кондиційних курей-бройлерів, частковим фінансуванням програми селекції у птахівництві, здійсненням фінансової підтримки підприємств через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів, частковою компенсацією 30 % вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, кліткового обладнання й придбання його за умовами фінансового лізингу.

У свою чергу це вимагає залучення інноваційних технологій у машинобудівну галузь України для виробництва вітчизняного обладнання птахівничої галузі. Це приведе до наступних факторів: інноваційні витрати, враховуючи високу прибутковість птахівницької галузі, дадуть швидку віддачу; виникне можливість залучення в українську економіку іноземного капіталу та інновацій через створення спільних підприємств. Стане можливою розробка й реалізація державних програм розвитку птахівництва й виробництва обладнання для даної галузі, застосування пільгового оподаткування та кредитування; стане можливим створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарського машинобудування; виробники отримають допомогу з боку держави для розвитку селекції у птахівництві; наукові установи та виробники надаватимуть допомогу у розробці сучасного обладнання і технологічних процесів у цій галузі саме вітчизняним конструкторам.

Прогноз наступного розвитку галузі згідно програми асоціації “Союзу птахівників України” при сприянні Міністерства аграрної політики України додає оптимізму. Так виробництво м’яса птиці за 2014-2015 рр. планують збільшити: по всім категоріям господарств в 1,16 раза, приріст в 1,15 раза, господарств населення в 1,05 раза, виробництва м’яса птиці в усіх категоріях господарств у забійній вазі в 1,18 раза; виробництво м’яса птиці всіх видів у живій вазі сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності планується збільшити в 1,2 раза. Сума необхідних інвестицій у розвиток промислової інфраструктури виробництва м’яса бройлерів в 2014 р. передбачається в розмірі 1668800000 грн., що на 324800000 грн. менше ніж в 2012 р. Також передбачається створення науково-методичного забезпечення на базі новітніх досягнень у сфері науки й техніки.

Отже заплановане істотне збільшення обсягів виробництва м’яса птиці можливо лише за умови сприятливого інвестиційного клімату в галузі, що обумовлюється стабільною, прогнозованою державною політикою на підтримку вітчизняного товаровиробника у бюджетній, кредитній, ціновій та регулятивній сферах державного управління, а також у налагодженні випуску технологічного обладнання з урахуванням інноваційних технологій.

Висновки

Важлива роль у піднесенні сільського господарства належить галузі птахівництва, здатній розвиватися практично на самоокупності без зовнішнього фінансування. Вона характеризується скоростиглістю, низькою енергомісткістю та високою віддачею капітальних вкладень, має можливості додаткового поліпшення якості яєць і м’яса птиці вітамінами, амінокислотами, мікроелементами, поживними речовинами, вкрай необхідними людському організмові.

Основними організаційними напрямами розвитку птахівництва в Україні за ринкових умов має стати: поєднання сировинних, переробних і торговельних галузей у єдиному організаційно-технологічному комплексі, що дозволить створити основу для крупних індустріальних підприємств, поглибити спеціалізацію, розвивати кооперацію та інтеграцію у птахівництві. Кооперування дозволить кожному сільськогосподарському товаровироб-никові брати участь у всіх ланках виробничого циклу – “виробництво →

Якісний прорив у птахівництві може бути можливим за умов послідовного розвитку інтенсивних систем виробництва з використання інноваційних досягнень. Інноваційний процес дозволять підвищити якість харчових продуктів, зокрема м’яса курей і яєць, що дає змогу досягти світового рівня в харчуванні населення; розвивати міжнародне співробітництво і торгівлю; активізувати державну підтримку і заохочення в підвищенні якості продукції; формувати сприятливі економічні умови за допомогою податкових, кредитних і фінансових регуляторів.

Важливими є результати вивчення і аналізу розвитку світового птахівництва та використання досвіду у вітчизняному птахівництві на перспективу, зокрема за рахунок селекції.

Україна має більш сприятливі умови для розвитку птахівництва порівняно з Росією, Польщею, Угорщиною, Румунією, а також іншими сусідніми країнами. Ефективність галузі залежить переважно від генетичного потенціалу птиці, вартості енергоносіїв і обладнання, та якості і вартості кормів. У собівартості яєць і м’яса птиці корми займають 60-70%, друге місці належить вартості добових курчат, ветеринарних препаратів, електроенергії та палива. У системі показників ефективності  існує стійка залежність між ціною кормів, продуктивністю праці і продуктивністю птиці, якістю і собівартістю продукції, ціною її реалізації та прибутком.

Галузь птахівництва потребує кардинального реформування, спрямованого на задоволення внутрішніх потреб у її продукції та виходу на зовнішній ринок. Споживання м’яса птиці в Україні залишається найнижчим серед країн Європи. Тривалий період внутрішній ринок заповнювався імпортними продуктами птахівництва. З 35 держав світу  (без країн СНД) лише Україна у 1998 р. виробила найменше пташиного м’яса (100 тис. тонн, що становило 35,5% рівня 1980 роки), у Франції вироблено 2176 тис. тонн, Італії – 1139 тис. і Польщі – 520 тис. тонн м’яса птиці.

Для створення сприятливих умов у птахівництві держава зобов’язана посилити стимулюючу функцію податків для розвитку інвестиційних процесів; розширити експорт продукції птахівництва; спростити оподаткування для фермерських і індивідуальних господарств; активізувати і систематизувати участь у селекційно-племінній роботі, перетворивши її в основний центр допомоги і підтримки крупним, середнім і дрібним підприємствам, а також населенню; налагодити вітчизняне виробництво ветеринарних препаратів і вакцин для забезпечення ними крупних товаровиробників та фермерських і особистих селянських господарств.

Список використаної літератури

1. Анісімова О.В. Концептуальні засади підвищення ефективності яєчного птахівництва // Вісник аграрної науки. — 2011. — № 3. — С. 69-71
2. Високоефективні новації у птахівництві [Текст] / В. Смоляр, О. Ковтун // Пропозиція. — 2005. — № 6. — С. 124-126. ; № 7. —  С. 124-126
3. Децюра С. О. Україна у світовому виробництві продукції птахівництва [Текст] / С. О. Децюра // Економіка АПК. — 2012. — № 2. — С. 135-141
4. Кирилюк Д. О. Аналіз сучасного стану ринку продукції птахівництва в Україні // Економіка АПК. — 2014. — № 2. — С. 116-119
5. Кирилюк О. Ф. Державна підтримка розвитку птахівництва / О. Ф. Кирилюк // Вісник аграрної науки. — 2008. — № 12. — С. 73-74
6. Кирилюк О.Ф. Розвиток ринку продукції птахівництва [Текст] / О. Ф. Кирилюк // Вісник аграрної науки. — 2012. — № 8.- С.80-82
7. Лавренюк Л.Г. Оцінка ємнкості та насиченості ринку продукцією птахівництва // Економіка АПК. — 2004. — № 5.- С.138-141
8. Ліпич, Любов. Аналіз економічного потенціалу підприємств птахівництва в системі розвитку зовнішньоекономічної діяльності [Текст] / Любов Ліпич, Клавдія Кутикіна // Економіст. — 2012. — № 9. — С. 31-39
9. Мармуль Л. О. Проблеми і перспективи розвитку птахівництва в регіоні // Економіка АПК. — 2009. — № 4.- С.16-24
10. Мельник Б. А. Прогресивні організаційні системи розподілу та збуту продукції птахівництва [Текст] / Б. А. Мельник // Економіка АПК. — 2010. — № 11.- С.67-70
11. Мельник Б. Стан та резерви збільшення обсягів виробництва продукції птахівництва // Тваринництво України. — 2002. — № 2. — С. 10-12
12. Минів Р.М. Державне регулювання галузі птахівництва [Текст] / Р.М. Минів, Б.Б. Батюк // Економіка АПК. — 2007. — № 6.- С.46-50
13. Михайлов С. Маркетинг продукції птахівництва в Україні [Текст] / С. Михайлов // Пропозиція. — 2002. — № 12. — С. 106-108
14. Птахівництво — галузь перспективна [Текст] // Пропозиція. — 2006. — № 11. — С. 28 – 29
15. Свиноус І. В. Економічні проблеми розвитку птахівництва України / І.В.Свиноус,О. Ф. Кирилюк // Сучасне птахівництво. — 2009. — № 6-7. — С. 3-8.
16. Філоненко О. Показники ефективності виробництва продукції птахівництва в ринкових умовах [Текст] / О. Філоненко // Техніка АПК. — 2010. — № 6. — С. 22-27
17. Ярошенко Ф. Особливості розвитку птахівництва у регіонах світу [Текст] / Ф. Ярошенко // Статистика України. — 2003. — № 1.- С.80-85
18. Ярошенко Ф. Підвищення ефективності галузі птахівництва на базі інновацій [Текст] / Ф. Ярошенко // Економіка АПК. — 2003. — № 11.- С.16-19
19. Ярошенко Ф. Природні та економічні умови розвитку птахівництва в Україні [Текст] / Ф. Ярошенко // Економіка АПК. — 2003. — № 8.- С.8-11
20. Ярошенко Ф. Птахівництво України: проблеми становлення [Текст] / Ф.Ярошенко // Економіка України. — 2003. — № 1.- С.70-74
21. Ярошенко Ф.О. Сучасні світові тенденції розвитку птахівництва. –К.: Новий друк, 2003. – 334 с.
22. Ярошенко Ф.О. Птахівництво України: стан, проблеми і перспектива розвитку. – К.: Вид-во Аграрна наука, 2004. – 502 с.
23. Ясіновська І. Ф. Основні напрями розвитку птахівництва у Львівській області // Економіка АПК. — 2009. — № 11. — С. 31-34.