Проблема причин адміністративних правопорушень, зокрема правопорушень серед неповнолітніх, викликала великий інтерес і водночас чимало суперечок. Сам процес виникнення правопорушень, причини та умови, що породжують вказане явище, вивчається юристами, педагогами, психологами, філософами. Зацікавленість цією проблемою не є випадковою, адже вчинення правопорушення так чи інакше заторкує кожного члена суспільства.

Правопорушення виникає унаслідок протиправної поведінки. Які ж обставини породжують таку поведінку? У спеціальній літературі існують різні думки щодо цього. Г. М. Миньков відносить до числа причин негативний вплив сім’ї, в якій виховується неповнолітній, неправильне його виховання, поганий приклад у побутовому середовищі, підбурення неповнолітнього дорослими злочинцями, негативний вплив книжок і кінофільмів, що виражають чужі нашому суспільству ідеали та цілі, тривалу відсутність певних занять у неповнолітніх, які залишили навчання, збіг обставин, що обумовили неадекватну реакцію неповнолітнього на ситуацію, що склалася [1, с. 14]. Ю. В. Шабанов такими причинами вважає життєві невдачі, що впливають на психіку дитини, і накладають на її настрій та психологію певний відбиток; нестійкі моральні та етичні переконання; тісне спілкування із злочинною групою осіб або ж тимчасовий вплив останніх при певних обставинах; деякі особистісні риси, якості характеру, психіки; неправильне розуміння романтики поряд із підвищеною потребою у діях [2, 8]. До причин адміністративного правопорушення серед неповнолітніх Ю. В. Шабанов відносить і несприятливі умови в сім’ї, побуті, колективі, якщо у неповнолітніх слабка сила волі або ж втрачений соціально-етичним самоконтроль над вчинками.

Такої ж позиції дотримується О. О. Піонтковський, визначаючи причинами адміністративних правопорушень недоліки виховання у сім’ї, а також бездоглядність [3, с. 247].

На думку автора, до причин адміністративних правопорушень неповнолітніми варто віднести ті обставини, які своєю негативною сутністю визначально впливають на нах, формуючи їх протиправну поведінку. Причому причина знаходиться у необхідному причиновому зв’язку з наслідком, породжує його і, згідно із законом заперечення запереченню, перевтілюється у цей наслідок – уже звичне, в новій якості – у вигляді протиправної поведінки неповнолітнього – свою сутність [4, с. 15].

Не випадково, вивчаючи бездоглядність дітей, педагог В. Ф. Кондратішко відзначав, що правопорушниками стають діти, які за своїми можливостями могли б знаходитись у кращому становищі, але через певні несприятливі умови опинилися у гірших обставинах; особи, що легко підпадають під чужий вплив [5, с. 68 – 84].

Спостереження В. Ф. Кондратішка є одним із підтверджень того, що на вчинення адміністративного правопорушення неповнолітніми впливає багато факторів. Тому не дивно, що за певних умов дія причин (наприклад шкідливий вплив) може і не викликати вчинення правопорушень неповнолітніми. В той же час при наявності інших умов (наприклад бездоглядності підлітка) ця причина зумовить негативні наслідки. Дія шкідливого впливу може бути знешкоджена, якщо їй протистоїть протидія інших факторів – позитивний вплив школи, активне втручання батьків.

Які фактори настільки суттєво впливають на поведінку неповнолітніх, що їх можна віднести до причин правопорушення? На нашу думку, причини правопорушення неповнолітніми необхідно шукати серед тих соціальних процесів, учасниками яких вони є [6, с. 17]. Вивчення середовища неповнолітніх, їх особистостей, способу життя тощо дає матеріал, на основі якого можна визначити причини вчинення адміністративного правопорушення неповнолітніми. Найбільш вдалим, з нашого погляду є перелік причин адміністративних правопорушень неповнолітніми, який дає Г. М. Миньковський. Наведене ним коло причин охоплює низку негативних чинників, які суттєво впливають на формування у неповнолітніх антисуспільних поглядів. До причин необхідно безумовно віднести і такі фактори, як неправильне виховання у сім’ї, існування в сім’ї несприятливої для виховання атмосфери (сварки, бійки, систематичні незгоди між батьками, відсутність контакту з батьками тощо). Названі обставини С. С. Остроумов і Н. В. Кузнецова відносять до умов вчинення правопорушення [7, с. 17].

Варто зазначити, що сім’я є тим колективом, з якого починає людина своє спілкування з суспільством. Вона становить те первинне оточення, під впливом якого починається формуватися людина. Виховання дітей значною мірою залежить від того, яку сімейну атмосферу створили батьки, як вони побудували відносини між собою і дітьми, як здатні здійснювати виховання та як ставляться до дітей у виховному процесі. Таким чином, виховання становить певну соціальну функцію.

На нашу думку, занедбання виховання дітей батьками, бездоглядність дітей належить до умов, які лише сприяють виникненню правопорушення неповнолітніми. Відзначимо, що лише в деяких випадках, коли бездіяльність батьків у вихованні та нагляді за дітьми тільки сприяє вчиненню останнім правопорушення (наприклад, коли підліток тривалий час виховується у школі-інтернаті, а правопорушення вчиняє, перебуваючи вдома, у вихідний день чи на канікулах), можна визнати, що бездіяльність батьків у вихованні і нагляді за дітьми виступатиме умовою вчинення правопорушення, – при такій умові заперечується дійовий характер бездіяльності як форми поведінки людини в суспільстві. У цьому разі така бездіяльність не буде вважатися причиною вчинення неповнолітнім правопорушення.

Хоча функція виховання дітей і правовий обов’язок виховання дітей покладається на батьків, проте трапляються випадки, що батьки з тих чи інших причин не спроможні належним чином виконувати цей обов’язок або ж відмовляються від його виконання. У таких випадках на допомогу дітям приходить держава. Діти одиноких матерів, діти, батьки яких хворі або померли, діти, батьки яких через якісь інші життєві обставини певний час не можуть приділити їм достатньої уваги, вступають у державні виховні і навчально-виховні заклади, де вони постійно проживають і про них піклуються. Виховний вплив на них здійснюють тоді здебільшого дитячі заклади. Отже, відсутність належного виховання у цьому закладі теж можна вважати причиною вчинення адміністративного правопорушення неповнолітніми. Якщо ж мова йтиме про якогось конкретного правопорушника і конкретне правопорушення, то визначення вказаних обставин як причин правопорушення вже буде залежати від конкретних умов існування неповнолітнього: як довго він перебував у цьому закладі, який прийшов туди, з ким товаришував до вступу і після.

Говорячи про причини правопорушень неповнолітніми, автор має на увазі лише загальні причини правопорушень, враховуючи, що для кожного правопорушника і кожного правопорушення існують свої конкретні причини і умови.

Психологи відзначають, що віку 14 – 18років властиві певні психологічні особливості, пов’язані як з фізичним, так і з духовним формуванням людини. Крім того, неповнолітні цього віку відзначаються також особливим становищем у суспільстві. Саме тепер вони свідомо вступають у суспільство. У цей період їм особливо потрібно, як правильно відзначив О. Яковлєв, забезпечити надійну соціалізацію [8, с. 5].

Особливість становища неповнолітнього полягає в тому, що він вступає у суспільство, в якому вже вироблені й існують певні норми людського життя і моральні цінності, а він лише створює їх для себе. Формування особистості неповнолітніх і процес їх соціалізації проходять одночасно. Цього не можна не врахувати при визначенні причин правопорушень неповнолітніми.

Особливість правопорушення неповнолітнього тісно пов’язана із своєрідністю суб’єкта, яким є людина, що не досягла повноліття, із специфічністю його роду занять та місця у суспільстві. Становлення особистості неповнолітніх відбувається передусім під впливом середовища, в якому він живе. Світогляд і моральні цінності, що існують в нашому суспільстві, неповнолітній спочатку сприймає у тому вигляді, в якому вони існують, як відображення у свідомості його постійного оточення. На формування особистості неповнолітнього впливають умови і спосіб його життя, побут і відносини між батьками, сусідами, товаришами, а також взаємини самого неповнолітнього з усіма, з ким він спілкується. Книжки, кінофільми теж накладають свій відбиток на формування у неповнолітніх моральних переконань. Важливе місце у виробленні моральних цінностей і світогляду посідає школа. Значну роль у його житті відіграє сам процес навчання і участь у ньому неповнолітнього.

Світогляд, моральні переконання, ідеали хоч і знаходяться у процесі формування, проте у певному періоді життя неповнолітнього складається щось стале, вироблене. Їхнє існування є об’єктивним фактором, і позитивна чи негативна спрямованість неповнолітнього має вирішальне значення для вибору ним форми поведінки в окремих ситуаціях.

Отже, можна виділити дві групи причин, які перебувають у причиновому зв’язку з адміністративними правопорушеннями серед неповнолітніх. Першу групу становлять причин, що впливають на формування його особистості, тобто ті, що існують у навколишньому середовищі, другу групу – причини, що пов’язані безпосередньо з особою неповнолітнього – з його психологією, переконаннями і виробленими звичками.

Список використаних джерел:

1. Шевченко Я. М., Барило Т. С. Радянський закон про відповідальність неповнолітніх. – К., 1972. – 175 c.
2. Шабанов Ю. В. Предупреждение правонарушений среди несовершеннолетних. – Минск, 1969. – 230 c.
3. Піонтковський О.О. Курс советского уголовного права. – М., 1970. – Т. 2. – 735c.
4. Шевченко Я. М., Барило Т. С. Радянський закон про відповідальність неповнолітніх. – К., 1972. – 175 c.
5. Кондратишко В. Ф. К вопросу о детской безнадзорности // – Вопросы воспитания. Ульяновск, 1968 – 55 c.
6. Шевченко Я. М., Барило Т. С. Радянський закон про відповідальність неповнолітніх. – К., 1972. – 175 c.
7. Шевченко Я. М., Барило Т. С. Радянський закон про відповідальність неповнолітніх. – К., 1972. – 175c.
8. Яковлев О. Социальная психология о преступности // – Наука и жизнь. – 1969. – №2. – 30 c.