Поняття правової охорони атмосферного повітря та її законодав­че забезпечення передбачено, головним чином, у Законі України “Про охорону атмосферного повітря. Проте слід врахувати й інші законода­вчі акти, які визначають питання охорони атмосферного повітря від забруднення стаціонарними та пересувними джерелами. Необхідно пам’ятати також, що названий закон не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень, повітря, що знахо­диться в компресорах, балонах тощо.

Питання щодо можливості привласнення атмосферного повітря і, відповідно, існування права власності на цей об’єкт є спірним. З одного боку, в ст. 13 Конституції України передбачено, що атмосферне повітря є об’єктом виключної власності народу України, з іншого — фізичні властивості цього природного ресурсу такі, що не дають можливості для його індивідуалізації та відособлення. Студентам рекомендується розглянути наявні погляди та визначитися з власним підходом щодо проблеми, а також порівняти категорії “атмосферне повітря в межах території України” та “повітряний простір України”.

Екологічні суспільні відносини щодо використання атмосферного повітря не потребують узагальнюючого правового регулювання, вони врегульовані лише настільки, наскільки це необхідно для підтримання та забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливих умов для життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу на життя і здоров’я людини. Саме через це в законі “Про охорону атмосферного повітря відсутній самостійний розділ про використання атмосферного повітря.

У той же час атмосферне повітря використовується у хімічній та металургійній промисловості, машинобудуванні, енергетиці, транспо­ртній галузі, слугує природним резервуаром для викидів забруднюю­чих речовин, зазнає впливу діяльності, спрямованої на штучну зміну стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях тощо. У рамках загального природокористування атмосферне повітря є неод­мінною природною умовою життя людей, складовою частиною безпе­чного навколишнього середовища.

Саме тому важливими для розуміння теми є положення щодо правового регулювання лімітів використання атмосферного повітря та викидів забруднюючих речовин, особливостей правового режиму фу­нкціонування стаціонарних і пересувних джерел забруднення, статусу суб’єктів права використання атмосферного повітря, насамперед їхніх прав та обов’язків щодо використання атмосферного повітря.

Вивчаючи правове регулювання стандартизації та нормування у сфері використання та охорони атмосферного повітря, слід з’ясувати поняття екологічних стандартів у сфері використання та охорони ат — мосферного повітря, мету і порядок їх встановлення, сутність та види екологічних нормативів, їх відмінність від екологічних стандартів. За­вершення роботи над темою потребує детального опрацювання атмо- сфероохоронних заходів превентивного, дозвільного, відновлювального, стимулюючого та контрольного характеру. Оскільки рух повітряних мас відбувається незалежно від державних кордонів, важливими скла­довими у механізмі правової охорони атмосферного повітря є міжна­родні норми, спрямовані на зменшення шкідливих впливів на озоно­вий шар, на стан клімату тощо.