Поштовхом до розвитку правоза- хисних інститутів у повоєнний період другої половини ХХ ст. стала зміна правосвідомості міжнародної спільноти через усвідомлення таких цінностей, як права і свободи людини та громадянина. Одним із основних кроків у цьому напрямі стало закріплення принципу поваги до прав людини в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі — ЄКПЛ). Цей міжнародний правозахисний документ став правовою основою регіональної системи захисту прав людини Ради Європи.

Актом міжнародного становлення України як демократичної правової держави став її вступ 9 листопада 1995 р. до Ради Європи та ратифікація 15 липня 1997 р. Верховною Радою Конвенції, а також одинадцяти Протоколів до неї [1]. Завдяки ефективному забезпеченню прав особи, що, зокрема, передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав, Конвенція стала першим міжнародним правовим документом, спрямованим на захист широкого спектра громадянських та політичних прав. Фактично, наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ). В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи з нормами та стандартами Ради Європи.

Вступ до Ради Європи надав прискорення у державо- і правотворенні, а визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ послугувало фундаментальним напрямом на шляху до створення належної системи захисту прав людини в нашій державі. Рішення ЄСПЛ слугують взірцевими стандартами для судових та правоохоронних органів, адвокатів та правозахисників.

Ратифікувавши ЄКПЛ, Україна зобов’язалася поважати та дотримуватися її норм. А визнавши юрисдикцію ЄСПЛ, зобов’язалася застосовувати практику ЄСПЛ на рівні з національним законодавством. Відповідно до ст. 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства» [2]. Завдяки цьому з’явилася можливість заповнювати прогалини національного законодавства шляхом використання норм та практики страсбурзького законодавства.

Однак застосування норм та стандартів ЄСПЛ в українському правовому полі має деякі проблеми, які, у свою чергу, породжують деякі запитання.

Так, у практикуючих юристів, правозахисників, адвокатів, представників правоохоронних органів та суддів виникає питання щодо статусу норм міжнародного права в українській правовій системі та співвідношення норм міжнародного та внутрішньодержавного права в Україні. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентує, що національні суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права [3]. Проголошення практики Страсбурзького суду джерелом національного права якраз і є ключем до встановлення співвідношенням міжнародних і національних правових систем (співвідношення правових систем Конвенції та України), за якого кожна із систем розглядається як самостійна, але водночас не виключається їх взаємодія. Така взаємодія відображена у рішенні Верховної Ради України про наділення практики ЄСПЛ відповідним статусом. Варто зазначити, що нормативна регламентація міжнародного зобов’язання нашої держави зводиться лише до виконання остаточних рішень цієї міжнародної установи [4, 207-209].

Проблемними питаннями є право- застосування норм Конвенції та практики Страсбурзького суду вітчизняними правозастосовними органами. На практиці досить важко поставити норми ЄКПЛ на рівні з національним законодавством. Рішення та стандарти ЄСПЛ є скоріше допоміжними для суддів, адвокатів, прокурорів. Дійти такого висновку можна, аналізуючи одночасно ст. 92 та ст. 9 Конституції

України, за якими «застосування практики Суду як джерела права в Україні… має зводитись лише до виключних випадків відсутності, застарілості чи явної несправедливості норм законів, які мають визначати права людини в Україні» [4, 210].

Щоб виправити ситуацію, необхідно змінити ставлення до прав людини в Україні крізь призму ЄКПЛ, змінити рівень правової культури. А це, у свою чергу, можна здійснити, подолавши основні проблеми щодо дотримання прав людини. У своїй доповіді на міжнародній конференції «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини у правовій системі України» Уповноважена Верховною Радою України з прав людини

Н. Карпачова влучно зазначила, що необхідність реформування органів прокуратури, прийняття вже давно наболілого нового Закону України «Про адвокатуру» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу», нового КПК України є необхідними для утвердження прав людини в нашій державі. Серед основних причин недотримання прав людини в нашій державі омбудсман назвала зловживання правоохоронцями та суддями правом на арешт, а також недотримання термінів провадження у справах, коли підсудні роками утримуються під вартою [5].

Втілення в життя нової системи правових засобів захисту людини в нашій державі є можливим за умови, як уже зазначалося, прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу.

14 жовтня 2009 р. Кабінетом Міністрів України внесено на громадське обговорення проект нового КПК, розроблений робочою групою Міністерства юстиції спільно з Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права при

Президенті України, а також за участю широкого кола експертів, науковців і фахівців [6]. Під час засідання робочої групи з питань реформування кримінального судочинства Президент України В. Янукович заявив, що при підготовці нового КПК були враховані сучасні європейські стандарти, а також практика Європейського суду з прав людини. Президент зазначив, що цей документ вводить якісно нову систему правових засобів захисту людини, суспільства і держави від кримінальних правопорушень [7].

На сьогодні Україна посідає п’яте місце за кількістю заяв, які подаються до ЄСПЛ. Така ситуація є далеко не втішною, оскільки свідчить про численні факти неналежного захисту прав громадян у рідній державі. І це, у свою чергу, змушує українців звертатися за захистом своїх прав до Європейського суду. З другого боку, зростання кількості звернень до Страсбурзького суду свідчить про підвищення рівня обізнаності громадян зі своїми правами.

Прецедентна практика Європейського суду сьогодні виконує функцію важливого інструменту при захисті прав людини. Сьогодні спостерігається посилення авторитету та впливу прецедентного права ЄСПЛ у цілому, що є досить важливим для України. Шляхом звернення до Страсбурзького законодавства часто заповнюються прогалини національного законодавства. Роль же судових органів — застосовувати ЄКПЛ при винесенні рішень, оскільки Конвенція була утверджена на принципі розподілу відповідальності й держави-члени взяли на себе зобов’язання гарантувати регламентовані нею права і свободи [8]. Щоправда, норми Конвенції мають загальний характер, оскільки викласти вичерпний перелік прав у тексті Конвенції є неможливим. А тому їх зміст розкривається шляхом тлумачень і застосування в рішеннях ЄСПЛ.

Тому роль судових та інших право- застосовних органів полягає у всебічному та повному застосуванні норм та практик ЄСПЛ на рівні із національним законодавством.

Підбиваючи підсумки, можна зазначити таке.

1. Необхідною є активізація застосування Конвенції. У свою чергу правильність її застосування залежатиме від того, наскільки глибоко адвокати, прокурори, судді будуть вивчати і знати її зміст. На жаль, велика кількість заяв, поданих до ЄСПЛ, і та кількість рішень, які виносяться Судом проти України, свідчать про систематичні порушення гарантованих Конвенцією та Конституцією України прав та свобод громадян з боку держави. Тому вкрай необхідно поглиблювати знання адвокатів, суддів, працівників прокуратури та правоохоронних органів щодо найважливіших рішень Суду з метою їх застосування у своїй практичній діяльності.
2. Потрібно забезпечити належний доступ адвокатів до відповідної інформації. І зробити це можна через офіційні сайти, підручники довідково- інформаційного характеру, які містять прецедентну практику Суду. Адже ЄКПЛ як комплексний механізм має пряму дію у межах юрисдикції української судової системи, і тому тлумачення Конвенції Страсбурзьким судом мають особливе значення для українських адвокатів, прокурорів та суддів. До речі, Європейський суд з прав людини поряд зі своїми основними функціями виконує позасудові функції, у тому числі функцію інформаційну. Завдяки цій функції адвокати і адвокатські об’єднання можуть отримувати інформацію щодо тлумачен- ня норм Конвенції, поради щодо застосування практики ЄСПЛ.
3. Нагальним для України є підвищення рівня виконання рішень Європейського суду. Це має неабияке значення як з точки зору захисту прав людини, так і з точки зору запровадження механізмів покращання вже діючих механізмів захисту прав людини. На жаль, на практиці Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» [3] не виконується і норми національного законодавства залишаються пріоритетними. Невиконання Україною рішень ЄСПЛ є своєрідним певним викликом усій системі захисту прав людини і основоположних свобод, яка побудована на основі ЄКПЛ.
4. Потрібно пам’ятати, що роль адвокатури не закінчується і не обмежується рішеннями суду, навіть якщо це рішення Європейського суду. Роль адвокатів є значно ширшою, хоч при цьому норми Європейської конвенції з прав людини не покладають на них жодних зобов’язань. Адвокати при здійсненні своєї діяльності покликані забезпечувати дотримання норм Конвенції.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. / Конвенцію ратифіковано Законом № 475 / 97-ВР (475/94 ВР) від 17 липня 1997 р.
2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
3. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Урядовий кур’єр. — № 60. — 30 берез.
4. Соловйов О. Застосування практики Страсбурзького суду як джерела права в Україні : деякі проблемні аспекти // Право України. — 2010. — № 10. — С. 207—208.
5. Карпачова Н. И. Уповноважений з прав людини; міжнародна конференція «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини у правовій системі України» (Київ, 1 липня 2011 р.).
6. Проект Кримінально-процесуального кодексу України станом на 1 липня 2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua
7. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http ://www.ukranews.com
8. Виступ Голови Європейського суду з прав людини Жана-Поля Кости на міжнародній конференції «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини у правовій системі України» (Київ, 1 липня 2011 р.).