Вступ.

1. Вибори як пріоритетна форма безпосередньої демократії.

2. Види виборів Президента України. Порядок призначення виборів Президента України.

3. Загальна характеристика етапів виборчого процесу по виборах Президента України.

4. Виборчі спори та процедури їх розв’язання.

5. Порядок вступу на пост новообраного Президента України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Інститут Президента України як глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті і державному будівництві України.

Принципи і засади виборів Президента України регламентуються Конституцією України та Закону України "Про вибори Президента України". Конституція України передбачає, що Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) i повторними. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Рішення про проведення виборів ухвалює Верховна Рада України не пізніше як за 180 днів до закінчення терміну повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів від дня припинення повноважень. Вибори призначаються на неділю, про що повідомляється через засоби масової інформації.

Для проведення виборів створюються один загальнодержавний виборчий округ i 225 територіальних виборчих округів. Виборчі округи поділяються на виборчі дільниці з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках з меншою чи більшою кількістю виборців. Організацію та проведення виборів Президента України здійснює Центральна виборча комісія з виборів Президента України, окружні, територіальні та дільничні комісії.

Право висувати претендента на кандидата у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Вони реалізують це право через політичні партії та їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідним чином, а також через вибори виборців, у тому числі шляхом самовисування. Реєстрація претендентів як кандидатів у Президенти України здійснюється Центральною виборчою комісією не пізніше як на п'ятий день після подання всіх необхідних для реєстрації документів. Особа, яка отримала посвідчення на реєстрацію її як кандидата в Президенти України, має право вести передвиборчу агітацію та користуватися передбаченими в законодавстві гарантіями діяльності. Центральна виборча комісія з виборів Президента України на підставі протоколів окружних виборчих комісій не пізніше як у п'ятиденний строк після виборів установлює результати виборів Президента України. Обраним Президентом України вважається кандидат, котрий дістав на виборах понад половину голосів виборців, які брали участь у голосуванні. Конституція додає до цього, що Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів. Вступаючи на пост, Президент України складає присягу на урочистому засіданні Верховної Ради України, текст i порядок проголошення якої визначається Конституцією України.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси виборів Президента України.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити вибори як пріоритетна форма безпосередньої демократії;

· охарактеризувати види виборів Президента України;

· дослідити порядок призначення виборів Президента України;

· проаналізувати виборчі спори та процедури їх розв’язання;

· охарактеризувати порядок вступу на пост новообраного Президента України.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси виборчої системи в Україні.

Предметом дослідженнявиступає порядок підготовки та проведення виборів президента України.

1. Вибори як пріоритетна форма безпосередньої демократії

Конституцією України (ст. 103) та Законом України «Про вибори Президента України» в редакції Закону від 18 березня 2004 р.

Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання глави держави звичайно використовується в державах із президентськими та змішаними формами правління, де реалізується модель «жорсткого» поділу влади. Це пов'язано з тим, що подібна модель передбачає необхідність формування виконавчої гілки влади непарламентським шляхом (у президентських республіках виконавча влада здійснюється безпосередньо главою держави, а в президентсько-парламентарних — урядом та іншими органами виконавчої влади, які формуються главою держави) з тим, щоб забезпечити її відносну автономність відносно законодавчої гілки влади. Що стосується парламентарних та змішаних — парламентарно-президентських республік, то для них більш характерним є парламентський спосіб обрання глави держави, наприклад, Італія, Німеччина, Молдова тощо — парламентом або за участі парламенту.

З переходом до парламентарно-президентської форми правління в Україні був збережений порядок обрання глави держави шляхом загальних виборів, що можна розглядати як важливу гарантію його автономності по відношенню до парламенту. А це, в свою чергу, сприятиме забезпеченню балансу влади в умовах відносно невисокого рівня політичної культури правлячої в Україні еліти.

Згідно з Конституцією України вибори Президента України здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України — вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування[4, c. 86-87].

Конституція України встановлює додаткові, порівняно з виборами народних депутатів чи місцевими виборами, обмеження щодо пасивного виборчого права громадян на виборах Президента України:

— по-перше, підвищується віковий ценз для пасивного виборчого права (з вісімнадцяти на місцевих виборах і двадцяти одного року на виборах народних депутатів України до тридцяти п'яти років на виборах Президента України). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого і політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних політичних, правових, економічних і соціальних проблем, а це, в свою чергу, досягається з відповідним віком;

— по-друге, на виборах Президента України для пасивного виборчого права встановлюється ценз осілості — десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави мусить бути досить добре обізнаний з різними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

— по-третє, для пасивного виборчого права встановлюється мовний ценз:

— по-четверте, встановлюється заборона одній і тій самій особі обиратися Президентом України більше ніж; два строки підряд. Обрання на третій або четвертий строк також можливе, але тільки після відповідної перерви.

Отже, Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років[3, c. 125].

2. Види виборів Президента України. Порядок призначення виборів Президента України

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними.

Чергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Президента України.

Позачергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ).

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими і повторними; призначаються вони Верховною Радою України.

При цьому чергові вибори Президента України проводяться із закінченням конституційного строку повноважень Президента України. Дата їх проведення чітко визначена в Конституції України — остання неділя останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України, а призначаються вони Верховною Радою України не пізніш як за 130 днів до дня виборів.

Позачергові вибори Президента України проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.

Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

Постанову про призначення повторних виборів Президента України Верховна Рада України приймає на підставі подання Центральної виборчої комісії.

Порядок призначення виборів Президента України:

1. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає постанову.

2. Верховна Рада України приймає постанову про призначення чергових або позачергових виборів Президента України з підстав, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Законом.

3. Верховна Рада України приймає постанову про призначення повторних виборів Президента України на підставі подання Центральної виборчої комісії[7, c. 103-105].

Строки призначення та проведення виборів:

1. Чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України.

2. Верховна Рада України призначає чергові вибори Президента України не пізніш як за сто тридцять днів до дня виборів. Верховна Рада України забезпечує опублікування рішення про призначення чергових виборів Президента України у засобах масової інформації.

3. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів.

4. Позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня:

1) проголошення Президентом України особисто заяви про свою відставку на засіданні Верховної Ради України;

2) опублікування рішення Верховної Ради України про підтвердження неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

3) опублікування рішення Верховної Ради України про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

4) прийняття постанови Верховної Ради України про призначення позачергових виборів у зв'язку із смертю Президента України.

5. Постанова Верховної Ради України про призначення позачергових виборів Президента України у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої цієї статті, приймається відповідно в день проголошення Президентом України заяви, зазначеної у пункті 1 частини четвертої цієї статті, прийняття рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини четвертої цієї статті.

6. Виборчий процес позачергових виборів Президента України розпочинається з дня, наступного за днем.

7. Повторні вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня прийняття постанови Верховної Ради України про призначення повторних виборів.

8. Постанова Верховної Ради України про призначення повторних виборів приймається не пізніш як на п'ятнадцятий день після дня внесення до Верховної Ради України відповідного подання Центральної виборчої комісії.

9. Виборчий процес повторних виборів Президента України розпочинається наступного дня після офіційного опублікування постанови Верховної Ради України про їх призначення[12, c. 163-165].

3. Загальна характеристика етапів виборчого процесу по виборах Президента України

Організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів забезпечує Центральна виборча комісія, яка є постійно діючим державним органом.

Право висування кандидатів на пост Президента України реалізується громадянами України через політичні партії та їх виборчі блоки (далі — партії (блоки), а також самовисуванням у порядку, визначеному Законом України «Про вибори Президента України», (статті 44-48).

Реєстрація кандидата на пост Президента України здійснюється Центральною виборчою комісією за умови отримання таких документів:

1) анкети кандидата на пост Президента України за формою, встановленою Центральною виборчою комісією (заповнюється кандидатом особисто);

2) автобіографії особи, висунутої кандидатом, обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (зокрема на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку;

3) передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до 12 тис. друкованих знаків;

4) документа про внесення грошової застави (вноситься партією (партіями, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України в безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії в розмірі 500 тис. гривень);

5) декларації про майно та доходи відповідно до ст. 50 цього Закону;

6) фотографій кандидата за розмірами та в кількості, встановленими Центральною виборчою комісією.

Для реєстрації кандидатом у Президенти України особи, висунутої партією (блоком), крім документів, передбачених ч. 1 цієї статті, подаються також такі документи:

1) подання про реєстрацію кандидата, підписане керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріплене печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);

2) копії свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), засвідчені Міністерством юстиції України після початку виборчого процесу;

3) витяг із протоколу з'їзду (зборів, конференції) кожної партії, що увійшла до складу виборчого блоку, про утворення виборчого блоку, засвідчений підписом керівника партії та скріплений печаткою цієї партії — в разі висунення кандидата блоком;

4) угода про утворення виборчого блоку (в разі висунення кандидата блоком);

5) витяг із протоколу з'їзду (зборів, конференції) партії (міжпартійного з'їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку) про висунення кандидата на пост Президента України від партії (блоку);

6) заява особи, висунутої кандидатом, про згоду балотуватися кандидатом на пост Президента України від цієї партії (блоку)[15, c. 179-181].

Подання зазначених документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів закінчується за 90 днів до дня виборів Президента України, а сама реєстрація закінчується не пізніше ніж за 85 днів до дня виборів.

На підтримку кандидата на пост Президента України має бути зібрано не менш як 500 тис. підписів виборців, які мають право голосу, зокрема не менш як по 20 тис. підписів у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України. Підписні листи передаються до Центральної виборчої комісії не пізніш як за 40 днів до дня виборів, а в разі неподання в цей термін необхідної кількості підписів на підтримку кандидата на пост Президента України Центральна виборча комісія звертається до Верховного Суду України щодо скасування рішення про реєстрацію відповідного кандидата на пост Президента України.

Другий етап — проведення передвиборної агітації кандидатами в Президенти України

1. Передвиборна агітація розпочинається після реєстрації претендента кандидатом в Президенти України Центральною виборчою комісією і закінчується за один день до дня виборів. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

2. Громадяни України, політичні партії, інші об'єднання громадян, колективи підприємств, установ і організацій мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, їх політичні, ділові та особисті якості, вести агітацію "за" або "проти" кандидатів на зборах, мітингах, у бесідах, пресі, на радіо і телебаченні.

3. Кандидати у Президенти України проводять зустрічі з виборцями як на зборах, так і в іншій зручній для виборців формі. Територіальні виборчі комісії беруть участь в організації зустрічей кандидатів з виборцями. На прохання кандидатів чи виборчих комісій органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють в організації таких зустрічей.

4. Для проведення масових заходів передвиборної агітації місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності, а також змішаної форми власності, де частка державної власності перевищує 25 відсотків, безкоштовно надають придатні для цієї мети приміщення у визначений виборчою комісією час. При цьому територіальні виборчі комісії зобов'язані забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів у Президенти України.

5. Центральна виборча комісія за рахунок коштів, що виділяються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії, забезпечує виготовлення не пізніш як за 50 днів до дня виборів передвиборних плакатів кандидатів у Президенти України. Форма, розмір та поліграфічне виконання передвиборних плакатів, їх тираж відповідно до вимог частини сьомої цієї статті встановлюються Центральною виборчою комісією і повинні бути однаковими для всіх кандидатів.

6. Для забезпечення своєчасного виготовлення передвиборних плакатів до Центральної виборчої комісії не пізніш як у тижневий термін після реєстрації претендента кандидатом ним особисто або його довіреною особою подаються передвиборна програма (тези передвиборної програми) та автобіографія, загальним обсягом не більше чотирьох сторінок машинописного тексту, надрукованого через півтора інтервала (7800 друкованих знаків), дві фотокартки встановленого Центральною виборчою комісією формату.

7. Виготовлені передвиборні плакати з розрахунку по 10 примірників кожного плаката на кожну виборчу комісію у встановленому Центральною виборчою комісією порядку передаються безпосередньо кандидатам у Президенти України або їх довіреним особам чи за їх згодою територіальним виборчим комісіям.

8. Кожен кандидат за власним розсудом може забезпечувати виготовлення інших матеріалів передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів особистого виборчого фонду. Відомості, що подаються у зазначених матеріалах, повинні відповідати вимогам закону. По три примірники друкованих матеріалів, виготовлених за рахунок особистого виборчого фонду кандидата, у триденний термін після їх виготовлення повинні бути подані кандидатом або його довіреними особами до Центральної виборчої комісії і до територіальних виборчих комісій за місцем поширення цих матеріалів.

9. Усі друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити інформацію про організацію, установу та осіб, відповідальних за їх випуск, вихідні дані установи, що здійснила друк, відомості про загальний тираж відповідного друкованого матеріалу.

10. Органи місцевого самоврядування відводять місця та обладнують стенди, дошки у людних місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації, забезпечують наявність на них агітаційних матеріалів, видання яких здійснюють відповідні виборчі комісії, а також опублікованих ними повідомлень, передбачених цим Законом, щодо виборчої кампанії та кандидатів. Забороняється розміщення цих матеріалів на будівлях, що є пам'ятками архітектури, та в місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху[7, c. 144-146].

Результати виборів Президента України встановлює Центральна виборча комісія на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів на підставі протоколів територіальних виборчих комісій не пізніш як на десятий день від дня виборів.

Підрахунок голосів виборців проводиться безпосередньо членами дільничної виборчої комісії, про що складається протокол. На підставі протоколів територіальні виборчі комісії, підсумовуючи дані, що містяться у цих протоколах, встановлюють підсумки голосування і складають протокол, який передається Центральній виборчій комісії, а та, у свою чергу, підсумовує всі отримані дані. Повідомлення про результати виборів Президента України публікується Центрвиборчкомом у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» не пізніш як на третій день після підписання протоколу про результати виборів.

Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жодного кандидата не було обрано, Центральна виборча комісія приймає рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів Президента України.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний відповідно, Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення повторного голосування, яке призначається на третю неділю після дня виборів.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні[8, c. 236-237].

4. Виборчі спори та процедури їх розв’язання

З огляду на те, що вибори – це юридичний, чітко регламентований процес, аналіз юридичної сторони виборів та пов’язаних з цим питань відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні захисту прав учасників виборчого процесу.

Судова практика свідчить про наявність значного масиву спорів щодо застосування виборчого законодавства майже на кожній із стадій виборчого процесу. Тому, актуальним є дослідження поняття та правової природи спорів, пов’язаних з виборчим процесом, з метою удосконалення порядку вирішення та попередження їх виникнення у майбутньому.

Окремим питанням зазначеної проблематики присвячені наукові праці Галушко Н., Кафарського В., Лугового І., Пасенюка О., Нікіфорова М., Самсіна І., Хаманевої Н. та ін. Проте, правова природа спорів, пов’язаних з виборчим процесом, та практика їх вирішення розглядається в юридичній літературі лише в контексті загальних проблем удосконалення виборчої системи чи способів захисту виборчих прав громадян.

Виборчі спори до недавнього часу розглядалися у порядку цивільного судочинства. У зв’язку з прийняттям Кодексу адміністративного судочинства порядок вирішення зазначених спорів віднесено до компетенції адміністративних судів. Так, стаття 18 Кодексу адміністративного судочинства до компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ відносить, зокрема, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом. Використовуючи дану термінологію, нажаль, зазначений нормативний акт не містить визначення поняття спорів, пов’язаних з виборчим процесом, що обумовлює необхідність його теоретичної розробки та закріплення на законодавчому рівні.

Будь-який спір передбачає наявність двох позицій, в яких виражені протилежні погляди [6, с. 95]. Якщо питання, яке становить зміст спору відноситься до сфери правовідносин, які регулюються адміністративним правом, його можна вважати адміністративним спором.

Оскільки предметом спорів, пов’язаних з виборчим процесом, є питання публічно-правового характеру, однією із сторін, як правило, виступає суб’єкт владних повноважень, а також передбачена спеціальна процедура їх вирішення на основі матеріальних і процесуальних норм адміністративного права, такі спори можна визначити як різновид адміністративно-правових.

Правовідносини, пов’язані з виборчим процесом досить різноманітні, що обумовлює різний їх суб’єктний склад.

Аналіз ч. 1 статті 2 та п. 8 ч. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства свідчить, що коло позивачів в адміністративній справі необмежене. Позивачем може бути особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідачем згідно з п. 9 ч. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства може бути суб’єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Предметом оскарження за статтею 175 Кодексу адміністративного судочинства можуть бути дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори. Право оскаржувати дії чи бездіяльність вказаних осіб мають кандидат, партія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організацій партій).

Отже, сторонами у справі, яка розглядається у порядку статті 175 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути особи, жодна з яких не є суб’єктом владних повноважень, що протирічить п. 1 ч. 1 статті 3 зазначеного кодексу. Тому, необхідно визначення сторін привести у відповідність до суб’єктного складу адміністративної справи, зокрема, звузивши значення поняття відповідача до суб’єкта владних повноважень.

Аналіз судової практики свідчить, що при розгляді справ, пов’язаних із виборчим процесом, мала місце проблема із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства та виборчих законів стосовно визначення підвідомчості та підсудності цих справ, що обумовлено наявністю колізій між зазначеними законодавчими актами. А відтак, відсутність ясності у визначенні термінів, встановлення різних процесуальних норм, що регулюють порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів оскарження, внесло дисбаланс у механізм захисту прав і законних інтересів учасників виборчого процесу [5, с. 78].

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок про те, що спір, пов’язаний з виборчим процесом є візновидом адміністративно-правового спору. Йому властиві загальні ознаки, притаманні усім адміністративно-правовим спорам, а також специфічні, обумовлені його особливою природою.

Спір, пов’язаний з виборчим процесом, який вирішується у порядку адміністративного судочинства можна визначити як протиріччя між учасниками виборчого процесу, пов’язані із застосуванням норм виборчого права, вирішення яких здійснюється в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства, при умові, що хоча б однією із сторін виступає суб’єкт владних повноважень[4, c. 48].

5. Порядок вступу на пост новообраного Президента України

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Президент України складає таку присягу:

"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі".

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

До якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради України голова Конституційного Суду України.

Юридичне значення присяги в тому, що саме з моменту її складання новообраний Президент приступає до своїх повноважень як глава держави, а повноваження попереднього припиняються[1, c. 546-547].

Висновки

Свої особливості має Закон України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 р. Відповідно до цього закону вибори Президента проводяться за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості [3].

Право висувати претендента на кандидата у Президенти України мають політичні партії, їх виборчі блоки, а також через збори виборців, у тому числі шляхом самовисування.

Призначає вибори Верховна Рада України (ч. 7 ст. 85 Конституції, ст. 9 Закону України "Про вибори Президента України") [3; 4].

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними.

Чергові вибори проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента. Позачергові вибори проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня припинення повноважень. Рішення про проведення таких виборів приймається не пізніше як на п'ятий день після припинення повноважень Президента. Повторні вибори Президента України призначає Верховна Рада України в місячний строк з дня одержання подання Центральної виборчої комісії.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає всю територію України. Для проведення виборів територія єдиного загальнодержавного адміністративно-виборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлює Центральна виборча комісія, враховуючи їх адміністративно-територіальний устрій та кількість населення. Територіальний виборчий округ включає один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частин.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Строк повноважень Президента України — п'ять років. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України, після чого Центральна виборча комісія вручає новообраному Президентові України посвідчення Президента України. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала назву інавгурація.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу в п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Список використаної літератури

1. Конституційне право України: Навч. посібник для юридичн. спец. вузів/ НАН України; Інт держави і права ім. В.М.Корецького; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка; Нац. акад. внутрішніх справ України; Авт. В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фріцький, О.В.Городецький та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка. — 4-е вид.. — К.: Наук. думка, 2003. — 731 с.

2. Конституційне право України : Академічний курс: У 2 т.: Підручник/ Відп. ред. Віктор Погорілко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К.: ТОВ "Вид. "Юридична думка". – 2006. — Т. 1. — 2006. — 543 с.

3. Кравченко В. Конституційне право України: Навчальний посібник/ Віктор Кравченко,. — 4-е вид., випр. та доп.. — К.: Атіка, 2006. — 567 с.

4. Лисенков С. Основи правознавства/ Сергій Лисенков,. — К.: Либідь, 2000. — 391 с.

5. Логвінова М. Основи правознавства: Навчальний посібник/ Марія Логвінова, Віталій Кафарський,; Ред. В. П. Нагребельний; Мін-во освіти і науки України, Прикарпатський ун-т ім. В.С.Стефаника. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 566 с.

6. Орлов П. Основи правознавства: науково-популярна література/ Павло Орлов,. — Донецьк: Аль-фа-Прес, 2004. — 302 с.

7. Основи правознавства: Навчальний посібник/ П. І. Гнатенко, В. М. Калашников, К. А. Марков та ін.; Ред. П. І. Гнатенко. — К.: Юридична книга, 2003. — 319 с.

8. Основи правознавства: Навчальний посібник/ В. П. Пастухов, В. Ф. Пеньківський, Л. М. Подкоритова; За ред. В. П. Пастухова; М-во освіти і науки України, Акад. адвокатури України. — К.: Алерта, 2005. — 377 с.

9. Основи правознавства України: Навчальний посібник/ С. В. Ківалов, П. П. Музиченко, Н. М. Крестовська, А. Ф. Крижанівський. — 2-е вид., доп. і перероб.. — Харків: Одіссей, 2003. — 334 с.

10. Погорілко В. Конституційне право України: Підручник/ Віктор Погорілко, Владислав Федоренко; За заг. ред. Віктора Погорілка,; М-во освіти і науки України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, НАН України, Київський ун-т права. — К.: Наукова думка: Прецедент, 2006. — 338 с.

11. Савчук П. Основи правознавства: Посібник для абітурієнтів/ Петро Савчук, Юлія Самойленко,; Ред. В Дмитренко, . — К.: А.С.К., 2000. — 206 с.

12. Синенко В. Конституційне право України: Хрестоматія/ Василь Олександрович Синенко,; Василь Синенко; Кіровоград. Держ. техн. ун-т. — Кіровоград, 2000. — 104 с.

13. Фрицький О. Конституційне право України: Підручник/ О.Ф.Фрицький,; М-во освіти і науки України. — К.: Юрінком Інтер, 2002 2003. — 535 с.

14. Шмеріга В. І. Конституційне право України: Інтерактивний курс/ В. І. Шмеріга, Н. М. Крестовська. — Харків: Одіссей, 2004. — 238 с.

15. Шпиталенко Г. Основи правознавства: Навчальний посібник для студ. вузів/ Галина Шпиталенко, Рок-солана Шпиталенко,. — 4-те вид.. — К.: Каравела, 2006. — 375 с.