Вступ

Актуальність теми. Стабілізація національної економіки — це одна з найголовніших проблем економічної політики України на сучасному етапі розвитку. її вирішення тісно пов’язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги яких на нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. Кредитні операції є одним з основних джерел забезпечення грошовими ресурсами господарської діяльності підприємств. Ефективна діяльність підприємств малого та середнього бізнесу, забезпечення стабільного зростання, підвищення рентабельності і конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки значною мірою визначається обсягом кредитування в цей сектор, що є одним з важливих чинників, що підтримують та розвивають бізнес. У зв’язку з цим, важливу роль відіграє розробка ефективної програми кредитування.

З економічного погляду кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Кредит в умовах ринкової економіки має такі характерні риси:

— позичальниками виступають підприємства і організації;

— гроші, видані в позичку використовуються позичальником як капітал;

— джерелом позичкового проценту є прибуток, точніше частина середнього прибутку. У цілому кредит є сильним важелем процесу розширеного виробництва.

Тому мета нашої роботи – розглянути кредит на тлі інших економічних категорій.

Предметом роботи – порівняльна є характеристика кредиту на тлі інших економічних категорій.

1. Форми та види кредиту

Кредит виступає важливим джерелом формування основних та оборотних коштів підприємств та організацій. Посилення ролі кредитних відносин як засобу стимулювання розвитку виробництва проявляється в різних аспектах. Кредит є обов’язковою умовою розширеного відтворення, важливою складовою діяльності державних, акціонерних, та малих підприємств, надійним інструментом, який опосередковує процес виробництва і реалізації продукції. Кредит сприяє технічному прогресу, стає джерелом капітальних вкладень, виступає інструментом стимулювання виробництва.

Проведений нами науковий аналіз форм і видів кредиту дозволив здійснити наступну його класифікацію:

за формою надання: грошовий кредит (коли додаткова платіжна сила надається грошима) і товарний кредит (коли додаткова платіжна сила надається товаром з відстроченням або розстроченням грошового платежу);

за суб’єктним складом кредиторів: банківський кредит (кредитором є банк), фінансовий кредит (кредитором є небанківська фінансова установа), консорціумний кредит (кредитором є об’єднання банків або небанківських фінансових установ), та міжнародний кредит (кредитором є особа-нерезидент);

за суб’єктним складом позичальників: споживчий кредит (позичальником є фізична особа–споживач), кредит комерційного призначення (позичальником є юридична чи фізична особа–суб’єкт господарювання), міжбанківський кредит (позичальником і кредитором є банки), державний кредит (позичальником є держава), міжнародний кредит (позичальником є особа-нерезидент) та банківський вклад (позичальником є банк, а кредитором інші особи);

за способом договірного оформлення: позика (підставою виникнення якої є договір позики), кредит у вузькому розумінні (підставою виникнення якого є кредитний договір), комерційний кредит (підставою виникнення якого є договір купівлі-продажу, що передбачає попередню оплату або відстрочення платежу), лізинговий кредит (підставою виникнення якого є договір лізингу), факторинговий кредит (виникає на підставі договору факторингу за фактом відступлення права грошової вимоги) та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики (виникає за фактом розміщення позичальником боргових цінних паперів)[1].

Серед виділених форм і видів кредиту банківський кредит відіграє найбільш значну роль. Основна його класифікуюча ознака полягає у наявності банку як особи кредитора в кредитному зобов’язанні. Тому саме особливості юридичного статусу банку визначають характер правового регулювання банківського кредитування.

Досить тривалий час у науковій літературі дискутується питання щодо видової належності договору банківського кредиту. Окремі автори розглядають його як різновид договору займу. Інші вчені дотримувалися іншої точки зору, яка полягала в тому, що договір банківського кредиту є самостійним договором, який не може ототожнюватися з договором займу.

Відмінності між цими договорами будувалися за наступними ознаками:

• плановість договору банківського кредиту;
• поєднання в ньому планово-організаційних та майнових елементів у зв’язку з наявністю у банка владних повноважень щодо позичальника;
• цільове призначення банківського кредиту;
• особливий суб’єктний склад – банк і організація;
• за предметом – стверджується, що предметом договору банківського кредиту можуть бути лише гроші, а договору займу – також і речі.

Складність і багатогранність соціально-економічної природи кредиту найповніше проявляється у його функціях. Причому, питання функцій кредиту викликає не менше дискусій, аніж визначення суті кредиту.

Аналіз економічної літератури зі вказаної проблематики свідчить, що найменше розходжень думок вчених спостерігається щодо виконання кредитом перерозподільчої функції. Ця функція кредиту полягає в тому, що  матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб’єктам завдяки кредиту перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам. Такий перерозподіл за допомогою кредиту має продуктивний характер, оскільки «перерозподілена вартість включається в господарський обіг позичальника. Ця особливість зумовлена такою рисою кредиту як поворотність. Для того, щоб мати змогу повернути позичені ресурси своєчасно і з оплатою позичкового відсотка, позичальник має використати отримані кошти ефективно, вкласти їх у відтворювальний процес зростання вартості». Тобто, розвиток перерозподільчої функції має ключове значення для підвищення ролі кредиту в забезпеченні розширеного відтворення та забезпечення економічного зростання в Україні[2].

Ще однією широко визнаною функцією кредиту є заміщення готівкових грошей кредитними. Розглядаючи цю функцію кредиту Г.І. Кравцова відзначає, що розміщуючи гроші в банку, клієнт тим самим вступає з ним у кредитні відносини та створює умови для заміни готівкових грошей в обороті кредитними операціями у вигляді записів за банківськими рахунками. Звідси стає можливим надання позики у безготівковій формі і розвитку безготівкових розрахунків, котрі по своїй суті є кредитними операціями, оскільки терміни відвантаження продукції і її оплати, як правило, не збігаються. У цьому зв’язку М.І. Савлук відзначає, що функція кредиту, що реалізується у грошовій сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах повного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і підтримання достатньої для економічного розвитку стабільності грошей.

Крім вказаних вище функцій, А. Гальчинський виділяє ще такі функції кредиту:

• функція капіталізації вільних грошових доходів, що полягає в нагромадженні позичкового капіталу за рахунок реальних збережень фізичних і юридичних осіб та вилученні цих реальних грошових ресурсів зі стану тимчасової бездіяльності;
• функція грошового обслуговування обігу капіталу в процесі його відтворення передбачає, що завдяки кредитному механізму здійснюється нагромадження тимчасово незадіяних капіталів та переінвестування їх у структури, що відчувають нестачу капіталу;
• функція пришвидшення концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в економічній системі суспільства;
• функція кредиту як інструменту макроекономічного регулювання господарських процесів, що відображає антициклічне регулювання ринкової економіки, її структурну корекцію, дефляційну політику, кредитування зовнішньої торгівлі та відповідне регулювання платіжного балансу.

Виділені вище функції кредиту усі по своїй суті є його економічними функціями. Однак, кредит як соціально-економічна категорія виконує на сучасному етапі і соціальні функції[3].

Таким чином, кредит є дієвим інструментом забезпечення ефективного, регульованого та узгодженого розвитку економіки на глобальному, національному та регіональному рівнях. Це важливо розуміти на сучасному етапі розвитку економіки України, коли ринкова економічна система, що активно формується, потребує важелів стимулювання, ефективного функціонування та спроможності конкурувати не тільки всередині країни, а й глобально.

2. Порівняльний аналіз кредиту та лізингу

Не можна погодитися з тими дослідниками, які ототожнюють лізинг із кредитом, визначають лізинг як кредитну операцію, або ж як одну із форм кредиту. Дійсно, в основі механізму лізингової угоди лежить кредитна операція, проте лізинг має ряд суттєвих відмінностей від кредиту:

1. Застава. У разі оформлення кредитної угоди, необхідною умовою надання кредиту є наявність застави. Кредит надається платоспроможному підприємству, із стійким фінансовим становищем, оптимальною структурою балансу, позитивною кредитною історією. При наданні основного засобу у лізинг заставою виступає предмет лізингу, на який протягом усього терміну дії угоди право власності зберігає лізингодавець. У разі порушення лізингоотримувачем своїх зобов’язань, предмет лізингу може бути повернений лізингодавцю.
2. Обсяг фінансування. Кредит покриває лише 70-80 % вартості придбання основного засобу. Решту суми підприємство повинне покрити за рахунок власних фінансових ресурсів. Лізингова операція забезпечує 100% фінансування угоди купівлі предмета лізингу. Лізингодавець інвестує на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позикові кошти.
3. Платежі. На відміну   від  умов   погашення кредиту, коли платежі розподіляються рівномірно в часі, лізингові платежі максимально адаптовуються до особливостей господарської діяльності лізингоодержувача, генерування ним грошового потоку. Лізингові платежі па противагу кредиту можна сплачувати яку грошовій, так і в натуральній формі.
4. Обсяг послуг. Лізингова компанія надає комплексне обслуговування операції. Це передбачає підготовку, оформлення, реєстрацію необхідної документації та заключения договорів (лізингу, купівлі-продажу, страхування кредитного, застави). Лізингодавець також може надати консультації щодо вибору виробника, моделі основного засобу, забезпечити технічну підтримку при експлуатації та навчання персоналу підприємства. За кредитних відносин кредитодавець зобов’язується лише надати грошові кошти в обсязі та на умовах, передбачених кредитним договором[4].

5. Зміни у структурі балансу. Лізингоотримувач відображає у балансі не всю кредиторську заборгованість (вартість отриманого предмета лізингу), а лише поточні платежі.
6. Податкові переваги. Саме завдяки перевагам в оподаткуванні лізинг поширився у світі та динамічно розвивається. Механізм фінансового лізингу надає лізингоотримувачу можливість зменшити оподатковуваний прибуток та отримати податковий кредит на всю вартість предмета лізингу; віднести винагороду лізингодавцю на валові витрати; нараховувати амортизацію на основний засіб, наданий у лізинг.

Лізингова компанія «Райффайзен Лізинг Аваль», один з найбільших операторів па рийку лізингових послуг, провела порівняння кредиту і лізингу, результати якого наведено у табл. 1.[5]

Таким чином, з погляду організаційно-економічних відносин лізинг є самостійним фінансовим інструментом. Його часто розглядають навіть альтернативою банківського кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що лізинг є складним, багатогранним, багатовимірним явищем і відповідно категорією економічної науки. У ньому переплітаються, взаємодіють, взаємодоповнюються, а іноді й взаємозаперечуються різні конкретні форми соціально-економічних відносин (перш за все відносин власності), організаційно-економічних та техніко-економічних відносин. Тому виокремлення, абсолютизація якоїсь однієї із форм цих відносин не дозволяє з’ясувати глибинну сутність лізингу, призводить до вихоплення, виокремлення, абсолютизації лише якоїсь однієї, хай навіть і надто важливої, сторони і недооцінки, ігнорування інших, не менш важливих сторін[6].

3. Відмінності між факторингом та кредитом

Останнім часом факторинг в нашій країні набуває усе більшої популярності. Адже зі зростанням економіки та ділової активності підприємств зростає і їх потреба в оборотних коштах, необхідних для фінансування поточної діяльності, що потребує залучення додаткового капіталу. До того ж для багатьох компаній банківське кредитування є недоступним через високі вимоги банків до фінансового стану позичальника та необхідності надання застави. За цих умов для підприємств малого та середнього бізнесу оптимальним рішенням може стати факторинг.

Впродовж останніх років в Україні спостерігається значне зростання як обсягів факторингових операцій та кількості факторингових компаній, так і популярності цього виду послуг серед підприємців.

Факторинг – процес перевідступлення банку або фінансовій компанії неоплачених боргових зобов’язань, які виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту та супроводжуються елементами юридичного, страхового, інформаційного та бухгалтерського обслуговування постачальника.

Фінансування поставок товару за факторинговою схемою передбачає, що після отримання документів, що підтверджують поставку товарів або вартість наданих послуг (накладні, рахунки фактури, довіреності) фактор (в нашій країні – банк або небанківська фінансова установа) виплачує своєму клієнтові від 60 до 90 % від суми платежу. Решту суми банк або фінансова компанія тимчасово утримує у зв’язку з прийняттям на себе ризику непогашення боргу. Боржник (дебітор) одержує письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги та банківські реквізити для проведення оплати. Коли покупець сплачує 100 % вартості за поставлений йому товар або надану послугу, отримана сума перераховується на погашення заборгованості. Фактор перераховує постачальнику різницю між сумою виконаної вимоги та перерахованим фінансуванням за мінусом комісії[7].

Доволі часто факторинг порівнюють з кредитом, хоча факторинг і банківський кредит мають різну природу та забезпечують різні потреби постачальників. Кредит характеризується строковістю і видається на конкретний, обумовлений в угоді, термін. Крім того, процедура отримання кредиту орієнтована на успіхи компанії в минулому, факторингове фінансування, навпаки, орієнтується на майбутні досягнення компанії і не потребує, на відміну від кредиту, застави. Фінансовий механізм факторингу надає постачальникам принципово нові можливості розвитку, адже на відміну від банківського кредитування та залучення власних коштів, він не обмежений певними сумами. Крім того, процедура оформлення кредиту є доволі довгою, що часто неприйнятно за короткотермінового фінансування з відтермінуванням платежу. Детальніше відмінності між факторингом та кредитними продуктами показано у таблиці.

Перевагами факторингу для постачальника є:

— отримання додаткового фінансування;

— збільшення товарообігу та додатковий прибуток від збільшення обсягу продажу;

— спрощення планування грошового обігу;

— отримання конкурентних переваг на ринку, захист від втрати клієнтів унаслідок неможливості підтримання достатнього рівня асортименту у разі недостатності оборотних коштів та надання конкурентних термінів відтермінування платежу;

— захист від втрат у разі неоплати / несвоєчасної оплати боргу дебіторами;

Таблиця 1. Порівняння факторингу з кредитними продуктами

Факторинг	Кредит	Овердрафт
Погашення відбувається з грошей дебіторів	Повертається клієнтом
Надається на термін від термінування платежу (до 90 днів)	Надається на фіксований термін (обумовлений в угоді)	Надається на жорстко встановлений термін (як правило, не перевищує 30 днів)
Видається в день поставки товару	Виплачується в термін, вказаний у кредитному договорі	Термін дії договору за поновлювальною кредитною лінією не перевищує 3-6 міс.
Не вимагається перехід до Банку на розрахунково-касове обслуговування	Вимагається перехід до Банку на розрахунково-касове обслуговування
Застава не потрібна	Здебільшого надається під заставу	Необхідність підтримання певного обороту коштів по розрахунковому рахунку
Розмір фінансування може збільшуватися залежно від обсягу продажу	Надається на обумовлену в договорі суму	Встановлюється залежно від річного обороту клієнта по розрахунковому рахунку
Оплачується в день оплати дебітором товару	Виплачується в термін, вказаний в кредитному договорі	Усі надходження автоматично списуються на  погашення овердрафту та відсотків
Супроводжується додатковими послугами (інформаційне забезпечення, покриття ризиків. Управління дебіторською заборгованістю тощо)	Під час кредитування, крім надання коштів та РКО. Інші послуги не надаються	Під час отримання овердрафту. крім надання коштів та РКО. Інші послуги не надаються
Факторингове фінансування виплачується за надання рахунка — фактури	Необхідність оформлення великої кількості документів
Факторингове фінансування може бути використане для збільшення обсягів закупівель	Кредит надається для покриття касових розривів або на визначені цілі	Овердрафт надається за відсутності або недостатньої кількості грошей на  розрахунковому рахунку

— економія на витратах на банківське кредитування (витрати на оформлення кредиту та застави, проценти, витрати на мобілізацію коштів на погашення заборгованості за кредитом);

— захист від валютних ризиків;

— захист від втрат, пов’язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами та платежами[8].

Покупець отримує такі плюси:

— вигідніші умови оплати, які не потребують відволікання грошових коштів у разі передоплати;

— збільшення купівельної спроможності.

Висновки

Здатність кредитного ринку ефективно розподіляти фінансові ресурси між потенційними позичальниками відповідно до потреб фінансування економіки — важлива умова забезпечення стабільного економічного зростання. Водночас, в сучасних умовах все ще недостатньо уваги приділено комплексному дослідженню кредиту саме як чинника економічного зростання з врахуванням кредитного характеру сучасного ринкового господарства і особливостей перехідної економіки.

Зокрема, існує необхідність перегляду місця та ролі кредиту у процесах розширеного відтворення, пошуку реальних шляхів реформування кредитної системи. Потребують поглибленого розгляду питання збалансованості джерел та напрямків використання кредитних ресурсів. Слід також привернути увагу до аналізу регулювання кредитної сфери економіки, формування кредитної політики, розвитку нових форм кредитування та становлення необхідних для цього фінансово-кредитних інститутів.

Економічне значення кредиту як чинника зростання багатства полягає в тому, що він сприяє раціональному використанню наявних у державі ресурсів, ефективному обігу вартості у різних її формах. Кредитні відносини виступають спонукальним мотивом розвитку людського капіталу, а використання кредиту забезпечує можливості такого розвитку. Використання кредиту для забезпечення економічного зростання відбувається через кредитний ринок завдяки перетворенню позичкового капіталу в продуктивні активи, які втягуються у господарські процеси та створюють нову вартість.

Кредитний ринок забезпечує економіку механізмами та інструментами саморегулювання, надає державі можливість ефективно впливати на соціально-економічний розвиток, а суб’єктам господарювання раціонально організовувати свою діяльність та ефективно функціонувати в умовах обмеженості ресурсів як реальних, так і фінансових.

Список використаної літератури

1. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: Навч.-метод. посіб. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.
2. Волкова Н. Щодо окремих переваг факторингу над кредитуванням [Текст] / Н. Волкова // Юридична Україна. — 2006. — № 11. — С. 40-45
3. Гроші та кредит: Підручник/ М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін./ За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.
4. Гугін Ж. Придбати в КРЕДИТ чи в ЛІЗИНГ? // Пропозиція. — 2011. — № 5. — С. 36-39
5. Євтух О. Кредит як соціально-економічне явище// Вісник НБУ. – 2006, № 4. – С.44-49.
6. Єфімов, С. Лізинг як альтернатива кредиту // Пенсійний кур’єр. — 2006. — 12 травня. — С. 9
7. Куцміда Н. Факторинг як один із видів господарських розрахунків / Наталія Куцміда // Дебет-Кредит. — 2008. — № 41. — С. 28-32
8. Чинахова С. Факторинг как способ кредитования / Светлана Чинахова // Прооблемы теории и практики управления. — 2007. — № 10. —  С. 37-41
9. Шевченко О. Лізинг — альтернатива банківському кредитуванню// Банківська справа. — 2000. — № 4. — С. 31-33, 41