ВСТУП

Зміни, що відбуваються в житті громадян України, пробуджують високу активність та прагнення людей безпосередньо брати участь у вирішенні проблем, які торкаються їх загальних інтересів. У контексті розширення свободи слова, утвердження плюралізму думок і дій, у житті виникли такі форми політичної активності громадян: (мітинги, збори, вуличні походи, демонстрації), які вийшли за рамки традиційних уявлень про статус особи в сфері політичного життя суспільства. Але незважаючи на всю важливість саме цього різновиду політичних прав, конституційні положення про свободу зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій й дотепер належним чином не конкретизовані у вітчизняному законодавстві, нерідко обмежуються, а то і просто порушуються. Не всі заходи проходять мирно, деякі супроводжуються масовими заворушеннями, насильницькими діями щодо громадян та працівників поліції. Крім того, в останній час почастішали випадки екологічних, техногенних, природних катастроф, що значно ускладнює оперативну обстановку, погіршує стан громадського порядку. У цих ситуаціях правоохоронним органам, в першу чергу, органам поліції, і зокрема підрозділам поліції особливого призначення, треба приймати неординарні рішення по охороні громадського порядку. На жаль, не всі дії працівників органів поліції в таких ситуаціях відповідають сучасним вимогам.

Результати узагальнення практики діяльності органів поліції дозволяють зробити теоретичні висновки про те, що забезпечення правопорядку в цих умовах можливо лише шляхом комплексного використання правових, організаційно-тактичних принципів, форм і методів, які мають спільну спрямованість.

Поняття та види масових заходів, їх загальна характеристика

Найбільшу групу соціально-політичних явищ некримінального характеру становлять різноманітні масові заходи.

Термін «масові заходи» в законодавчих та інших нормативних актах України використовується тільки у зв’язку з правоохоронною діяльністю органів поліції. Він широко застосовується як у відомчих нормативних актах, так і в службових документах органів поліції. Разом з тим, на сьогодні єдиного наукового визначення цього терміна не вироблено.

Звертаючись до законодавства зарубіжних країн, важливо зазначити, що визначення масового заходу міститься в Законі Угорської Республіки «Про забезпечення безпеки масових заходів» від 22 серпня 1997 року. Так, у ст. З Закону зазначається: «масовий захід — це спортивний, театральний або розважальний захід, на якому можуть бути присутні, — якщо йдеться про стадіон, інший об’єкт, що не є будинком, або територію, на якій є можливість проведення масового заходу, — не менш ніж 1000 осіб, а якщо йдеться про спортивну залу або інший будинок, що дає можливість проведення масового заходу, — не менш як 300 осіб».

Так, на думку Л.М. Колодкіна, під масовими заходами слід розуміти великі громадсько-політичні, спортивні, культурні та інші заходи, в яких бере участь велика кількість учасників, туристів, гостей та місцевого населення.

В.В. Ларін визначив масові заходи як сукупність дій соціального життя з участю великої кількості громадян, які здійснюються для задоволення політичних, духовних, фізичних та інших потреб громадян, постають формою реалізації їх прав і свобод, а також формою соціального спілкування між людьми і способом вироблення єдності установок особистості і суспільства в цілому.

При цьому В.В. Ларін, розглядаючи поняття «масові заходи» виділяє з їх змісту такі характерні ознаки:

а)  наявність великої маси людей;

б)  організованість дій;

в)  наявність цілей або однієї конкретно визначеної мети;

г)  наявність громадських місць;

д)  регламентація порядку проведення масових заходів.

Наявність великої маси людей характеризується тим, що масові заходи різноманітної спрямованості притягують до себе увагу значної кількості людей, які в подальшому приєднуються до учасників цих захо-дів.

Під організованістю дій слід розуміти чіткий порядок дій всіх суб’єктів, які беруть участь у підготовці і проведенні заходів, що забезпечує їх безпеку, тобто розробляється їх програма, визначаються заходи безпеки, а також учасники самого заходу, їх компетенція, створюються органи координації дій та ін.

Вивчення матеріалів надзвичайних подій, які мали місце при проведенні масових заходів, свідчать про те, що відсутність необхідного їх організаційного забезпечення призводить до тяжких наслідків, дуже часто з людськими жертвами.

Залежно від цілей, масові заходи можуть бути спрямовані на задоволення політичних, культурних, духовних, професіональних, спортивних та інших потреб великої кількості людей, які об’єднані загальними інтересами. Характерною особливістю тут є задоволення деякими групами громадян різноманітних потреб в конкретному заході. Одні, наприклад, в сфері виконання службових обов’язків (виступ артистів естради), інші групи задовольняють потреби в сфері вільного часу (публіка на культурних і спортивних заходах).

Наступна характерна риса масових заходів витікає з того, що будь-які з них зумовлюються насамперед проявом вольових відносин між людьми. При цьому зазначені відносини виникають і розвиваються не в кожній сфері їх діяльності, а тільки там, де стикаються інтереси багатьох громадян, тобто в громадських місцях.

Заключною, та досить важливою ознакою масових заходів є регламентація порядку їх проведення. Значення її спрямовано на посилення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а також їх гарантій.

Виходячи з аналізу ознак поняття «масові заходи», можна дати таке його визначення як у широкому, так і вузькому розумінні.

У широкому розумінні масовий захід визначається як організована дія (сукупність дій або явищ соціального життя) з участю великих мас людей, який проводиться в громадському місці у визначеному державою порядку з метою задоволення їх політичних, духовних, фізичних та інших потреб, які є формою реалізації їх прав і свобод.

На відміну від запропонованого поняття масового заходу, в діяльності органів поліції він використовується в спеціальному, тобто вузькому розумінні.

Так, масовий захід — це здійснення державними органами, а більшою мірою органами поліції комплексу заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку і безпеки при підготовці і в період проведення розглядуваних заходів, тобто розуміється як проведення «спеціальної операції».

Масові заходи — це заходи громадсько-політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру за участю значної кількості громадян, що проводяться з нагоди відзначення офіційних (державних), професійних, релігійних свят, пам’ятних дат, а також за ініціативою політичних партій, рухів, громадських об’єднань, релігійних конфесій (громад), окремих громадян, спортивних організацій, закладів культури тощо.

Журавлев М. говорить про те, що масові заходи це мітинги, збори, процесії та демонстрації. Так мітинг — публічне зібрання громадян, що проводиться поза приміщенням. Демонстрація — форма індивідуального і колективного публічного вираження думок, що здійснюється у вигляді масового проходження по визначену маршруту.

З’ясування змісту характерних ознак поняття масових заходів зумовлює необхідність розглянути їх класифікацію, що дає змогу краще характеризувати масові заходи як цілісну систему з властивими тільки їй процесами, виявити їх характерні особливості (риси). Правильне визна-чення, перш за все, залежить від чіткого, наукового розподілення видів масових заходів.

За змістом масові заходи поділяються на:

а)  суспільно-політичні (збори, мітинги, демонстрації, походи, конференції, зустрічі і проводи урядових делегацій та ін.); загально-політичні (мітинги, походи, демонстрації, збори, конференції та з’їзди політичних партій та ін.)

Так, зборами визнаються спільна присутність громадян у попередньо обумовленому часом місці, в ході якої відбувається колективне обговорення і вирішення будь-яких питань.

Демонстрація — це форма організованого відбиття масової, колективної та індивідуальної думки з будь-якого питання суспільного або політичного життя.

Розрізняють такі види демонстрацій:

• мітинг — організована форма висловлення громадської думки, масової підтримки резолюцій, вимог та інших звернень громадян (проводиться в раніше обумовленому місці);
• вуличний похід — форма демонстрації, організована шляхом пересування громадян за попередньо визначеним маршрутом;
• пікетування — форма публічного висловлення колективної чи індивідуальної думки громадян або трудових колективів, яке здійснюється шляхом розташування громадян поруч з об’єктом пікетування;
• маніфестація — поєднання різних видів публічних заходів;

б)    культурно-просвітницькі (молодіжні фестивалі, народні гуляння, національні свята, міжнародні виставки, концерти популярних виконавців, дискотеки та ін.);

в)  спортивні (олімпіади, міжнародні змагання з різних видів спорту та ін.);

г)  інші (релігійні).

Останнім часом значно збільшився інтерес населення до релігії. Можливість задоволення своїх релігійних потреб стала можливою завдяки демократичним перетворенням у країні. Масові релігійні заходи, до яких належать різноманітні свята різних церковних конфесій, обряди і богослужіння, проводяться, як правило, у відповідних храмах в умовах значного скупчення віруючих і просто зацікавлених. На сьогодні, в зв’язку із зміною державної політики по відношенню до церкви, будуються нові і відтворюються старі храми, і ради віруючих постійно поповнюються. Серед них існують секти, діяльність яких має анти-суспільне спрямування та створює небезпеку для оточуючих (наприклад, «Біле братство»).

До запропонованого переліку класифікації В.В. Ларін пропонує включити такий вид масового заходу як ритуальні заходи, наприклад, похорони видатних людей, також похоронні процесії жертв великих виробничих аварій, транспортних катастроф, поховання осіб, факт смерті яких в силу тих чи інших причин може бути використаний кримінально-злочинними елементами як привід для групових порушень громадського порядку.

• за масштабом: міжнародні; республіканські; регіональні; локальні або місцеві;
• за способом виникнення: попередньо організовані, спонтанні;
• за регулярністю проведення:
• постійні (культурно-масові заходи);
• періодично повторювані (демонстрації, спортивні змагання, народні гуляння та ін.);
• разові (відкриття меморіального пам’ятника, меморіального комплексу та ін.);
• за значенням: міжнародні; республіканські; регіональні; місцеві;
• за суб’єктами організації і проведення: організовані державними органами; громадськими об’єднаннями, включаючи міжнародні; релігійними організаціями;
• за містом проведення: в будинках, спорудах; на відкритій місцевості (зокрема на водній акваторії);
• за можливістю участі: загальнодоступні; обмежені соціальним статусом або кількістю учасників, глядачів; такі, що допускають в зоні проведення заходу наявність неорганізованого (тобто такого, що там перебуває) населення;
• за типом спільностей: формальні; неформальні;
• за кількістю учасників: великі; середні; дрібні. Кожному заходу даної групи характерні свої особливості, які вимагають постановки різних завдань і викликають необхідність використання великої кількості організаційно- тактичних засобів охорони громадського порядку. Так, проведення всіх масових зборів, включаючи збори, конференції, симпозіуми, відрізняє від інших заходів визначений склад їх учасників, спільність завдань, Сталі стереотипи поведінки людей в подібних ситуаціях, а також високий рівень організаційної підготовки. За цих умов до задачі Служби охорони громадського порядку входить переважно запобігання впливу можливих негативних зовнішніх факторів з боку осіб, які не беруть участь в даних заходах.

Охорона громадського порядку при проведенні громадсько-політичних заходів меншою мірою пов’язана з впливом на Індивідуальну поведінку і передбачає перш за все впорядкування групового спілкування. З цією метою забезпечується збір, розташування і пересування учасників заходу, вживаються заходи стосовно попередження їх неорганізованого скупчення в окремих місцях, тобто відбувається впорядкування потоків громадян та їх поведінки.

Ці ознаки масових заходів та з’ясування їх змістовного тлумачення вказують необхідність дослідження особливостей самих заходів та висвітлення факторів, які впливають на організацію охорони громадського порядку органами поліції при їх проведенні.

Першою особливістю є значна кількість суб’єктів, які беруть участь у підготовці і проведенні масових заходів. До них насамперед належать організатори масових заходів — громадяни; громадські, релігійні, фізкультурно-спортивні організації; органи просвіти, адміністрація спортивних, культурних споруд (стадіонів, шкіл та ін.), а також органи і організації, які безпосередньо забезпечують охорону громадського порядку — підрозділи поліції, СБУ, внутрішні війська та ін.

Окрім цього, проведення значного масового заходу пов’язано із структурною перебудовою роботи служб і підрозділів органік поліції. Дана обставина реалізується шляхом створення спеціальних органів управління — оперативних штабів, пунктів управління, різноманітних груп. При цьому додатково залучаються сили і засоби, змінюється режим роботи особового складу та ін.

Органи, підрозділи, поліції, з’єднання, частини внутрішніх військ, вищих закладів освіти МВС України виконують завдання щодо забезпечення правопорядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів відповідно до Конституції України, Законів України «Про поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про пожежну безпеку», «Про внутрішні війська МВС України», інших Законів України, відповідних указів Президента України, нормативних актів Кабінету Міністрів України, наказів, розпоряджень МВС України.

Масові заходи, як соціальні явища, породжують особливу обстановку на тій території, де вони проводяться. Цій обстановці властиві свої специфічні ознаки:

• в деякій мірі порушується нормальний (звичайний) ритм життя району, міста або країни в цілому;
• масові заходи проводяться, як правило, на обмеженій території і за участю великої кількості людей;
• можливість швидкоплинної зміни оперативної обстановки;
• в даній обстановці стихійно формуються певні поза колективні угруповання, які здійснюють вплив на стан громадського порядку та громадської безпеки;
• під час проведення масових заходів можуть виникнути групові порушення громадського порядку, масові безпорядки, бійки, пожежі та інші непередбачені обставини, тобто виникає загроза громадському порядку і громадській безпеці, а також здоров’ю та життю громадян;
• не виключена можливість заподіяння збитків підприємствам, установам і організаціям, а також особистим та майновим інтересам громадян;
• утворюються сприятливі умови для активізації злочинних елементів.

Прикладом групових порушень громадського порядку під час проведення масового заходу можуть бути події, що відбулися 18 липня 1995 року у місті Києві. У цей день відбувалося поховання Патріарха Всієї України-Руси Володимира і в зв’язку із тим, що в траурній процесії приймала участь велика кількість людей, (до речі, приїхали мешканці із багатьох регіонів України, а також закордонні гості — представники української діаспори з Канади, Великобританії, Австралії), та у зв’язку із важливістю і резонансом, які мав цей масовий захід, органами поліції було вжито ряд заходів, а саме: на багатьох ділянках міста припинено рух транспорту та залучений особовий склад не тільки розташованих поблизу органів поліції, а й особовий склад спеціальних підрозділів, Національної гвардії та навчальних закладів системи МВС України.

Керівники цієї процесії категорично заперечували, щоб поховання Патріарха відбулося у відведеному згідно з розпорядженням органів державної влади місці (на Байковому кладовищі), і тому висували вимоги, суть яких зводилася до отримання дозволу провести поховання на території собору святої Софії Київської (Софійський Собор). Однак такого дозволу влада не дала, і не зважаючи на це, процесія усе ж таки попрямувала до Софійського Собору. Все це ускладнювалося тим, що в процесії брали участь діяльні члени такої організації як Українська національна асамблея — Українська народна самооборона (УНА-УНСО), котрі відрізняються, зокрема, своєю агресивністю у ставленні до працівників органів поліції, через що й сталося кілька зіткнень активістів УНА-УНСО з кордонами працівників органів поліції, які перекривали вулицю. Однак, через певний час, особовому складу органів поліції було наказано пропустити процесію і, таким чином, вона прибула на вищезгадану площу.

Через те, що вхід на територію Собору був заблокований працівниками поліції, учасники процесії вирішили поховати Патріарха на тротуарі біля входу. Але під час процесу поховання особовий склад поліції одержав команду про відтиснення натовпу, який зібрався біля брами Софійського Собору, і недопущення поховання в даному місці. Відбулася сутичка між працівниками органів поліції і учасниками траурної ходи, серед яких активно опиралися діяльні члени УНА-УНСО, застосовуючи каміння, арматуру, лопати, палиці, ломи та інші предмети. Працівники органів поліції, у свою чергу, були вимушені застосувати спеціальні засоби, зокрема гумові кийки та сльозоточивий газ. Опір законним діям правоохоронних органів також чинили сповідувачі культу, люди, у яких пріоритетним у житті є принцип гуманізму і поваги до ближнього. Як наслідок — постраждалі з обох сторін, ганьба з боку світової громадськості та неприємна критика на адресу органів поліції.

Даний випадок свідчить про те, що через неправильні, неузгоджені та непрофесійні дії представників вищих органів виконавчої влади, (це питання вирішувалося ні рівні уряду країни), а також через відсутність компромісу і відбулися групові порушення громадського порядку, які призвели до такого сумного закінчення цих подій.

Не зважаючи на різноманітні образи та підбурювальні дії з боку окремих осіб, на підбурення до різного роду конфліктів та застосування сили, співробітники органів поліції завжди виявляли витримку, гуманність, застосовували перш за все методи переконання та роз’яснення, а там де було потрібно й рішучі заходи, в межах закону, для припинення злісних порушень громадського порядку та інших правопорушень.

Таким чином, обстановку, в котрій проводяться масові заходи, можна охарактеризувати як особливу, яка є цілком протилежною ніж звичайна. Тому за цією ознакою масові заходи можна віднести до особливих умов.

Супутньою ознакою і важливою умовою проведення масового заходу, на нашу думку, є необхідність застосування спеціальних заходів охорони для забезпечення належного громадського порядку.

Вони можуть бути різними за своїм змістом та здійснюватися не тільки силами органів поліції, головне полягає в тому, що вони сприяють створенню умов, які забезпечують успішне проведення масового заходу. Варто зауважити що, коли масовий захід є релігійного характеру, здійснення спеціальних заходів органами поліції переслідує вирішення тільки завдань по підтриманню належного громадського порядку, але ніяк не забезпечення досягнення мети цього масового заходу.

Специфіка обстановки, в якій проходять масові заходи, потребує застосування своєрідних заходів охорони громадського порядку та громадської безпеки. В цих умовах органами поліції застосовуються посилені заходи, сутність яких полягає у введенні вищими державними органами, місцевими органами державної влади певних режимних обмежень, додаткових заборон, обов’язків.

Аналіз діяльності органів поліції по забезпеченню охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів дозволяє виділити такі заходи:

• визначаються межі території, на якій буде здійснюватись забезпечення охорони громадського порядку;
• оточується зона проведення масового заходу, із якої випроваджуються особи, котрі не є його учасниками;
• обмежується доступ громадян на територію, що охороняється;
• встановлюється пропускний режим в зону проведення масового заходу;
• встановлюється у більшості випадків, особливий режим пересування в середині зони, де проводиться масовий захід;
• припиняється повністю або частково рух транспорту та пішоходів або змінюються маршрути їх руху, переносяться зупинки громадського транспорту, вводяться певні обмеження для пересування особистого транспорту, при необхідності відключається контактна мережа міського електротранспорту, припиняється проведення деяких видів робіт (ремонтно-будівельних, монтажних та ін.).

В цей період вирішуються наступні завдання:

• забезпечення спільно з організаторами заходів, необхідних умов безпеки учасників і глядачів, дотримання встановлених правил поведінки в місцях проведення масових заходів;
• попередження та припинення злочинів, порушень громадського порядку;
• забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки;
• недопущення послаблення ОГП на території, де безпосередньо заходи не проводяться.

ВИСНОВКИ:

Отже, під час проведення масового заходу працівники поліції зобов’язані:

• знати та виконувати в повному обсязі поставлені завдання
• проявляти виняткову передбачливість та витримку при несенні служби, в різних ситуаціях діяти спокійно та впевнено, особливо під час припинення порушень громадського порядку
• знаходитись в зазначеному місці та без спеціального дозволу не залишати довірену дільницю служби
• виводити з місця проведення масового заходу осіб, які перебувають у стані сп’яніння та інших правопорушників
• у разі виявлення обставин, які ускладнюють проведення заходу або забезпечення громадського порядку, терміново доповісти керівнику, відповідальному за стан ОГП на цій дільниці.