Поняття та функції парламентського бюджетного контролю
Однією з головних та фундаментальних ознак незалежної держави є наявність власних фінансів і можливість їх самостійного використання. У законодавстві України приділяється підвищена увага Державному бюджету, порядку його прийняття, формування його коштів та порядку їх використання. Про це свідчать і положення Конституції України, що присвячені бюджетним правовідносинам (п. 4 ст. 85, ст. 98), і наявність окремого Бюджетного кодексу України (далі — БК) та інших нормативно-правових актів.
В ідеалі коштів Державного бюджету має вистачати для реалізації всіх основних функцій держави. При цьому потрібно враховувати, що порядок формування доходів Державного бюджету не повинен стримувати розвитку економіки країни (це забезпечується економічно обґрунтованою податковою політикою), а з другого боку, Державний бюджет не має обтяжуватися необґрунтованими та недоцільними видатками. Зазначене має бути враховано при складанні Державного бюджету та при його виконанні. Для належного правового забезпечення зазначених питань існує контроль за Державним бюджетом України. На кожному з етапів бюджетного процесу контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюється Верховною Радою України, зокрема комітетами Верховної Ради в частині, що належить до їх компетенції (ст. 109 БК). За загальним правилом бюджетний контроль — це вид державного фінансового контролю, який здійснюється у процесі укладання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів [1].
Для з´ясування порядку функціонування механізму контролю за Державним бюджетом України з боку парламенту та для розробки моделі належної реалізації такого механізму насамперед потрібно дослідити питання про поняття парламентського бюджетного контролю і визначити його функції, на підставі яких базуються й інші методологічні засади.
Вважаю, що поняття парламентського бюджетного контролю слід виводити шляхом поєднання загальних визначень парламентського, фінансового та бюджетного контролю. У межах цього дослідження при розгляді відповідних базових понять ми не ставимо за мету проведення їх ґрунтовного аналізу з виведенням власних відповідних визначень. Нижче представлені найпоширеніші точки зору щодо понять «парламентський», «фінансовий» та «бюджетний контроль», на базі яких будуть виведені загальні поняття, які потім стануть основою поняття «парламентський бюджетний контроль».
Мета цієї статті полягає в тому, щоб на підставі аналізу існуючого категоріального апарату, що встановлює поняття «парламентський», «фінансовий», «бюджетний» контроль, визначити поняття «парламентський бюджетний контроль» і його функції.
У науковій літературі пропонуються такі точки зору щодо визначення парламентського контролю. Так, В. Шаповал визначає, що парламентський контроль — це діяльність парламенту, його органів та посадових осіб, а також інших державних органів і посадових осіб, з відповідною метою функціонально поєднаних з парламентом у здійсненні повноважень контролю за виконавчою владою, насамперед урядом, яка полягає у перевірці виконання законів, рішень тощо [2]. На такі ж риси парламентського контролю вказується у працях В. Залюбовської [3], М. Утяшева, А. Корнілаєвої [4], С. Ківалова та М. Орзіха [5]. На думку В. Журавсько-го, парламентський контроль — це передбачена Конституцією та законами України діяльність Верховної Ради України, утворених нею органів, обраних нею посадових осіб та народних депутатів України щодо отримання, вивчення, оприлюднення інформації про діяльність, рішення, правові акти інших органів і посадових осіб публічної влади, підприємств, установ та організацій і впровадження на основі цієї інформації передбачених Конституцією і законами України заходів реагування [6].
На підставі аналізу законодавства зарубіжних країн О. Коврякова доходить висновку, що парламентський контроль може бути визначений як система норм, які регулюють встановлений порядок спостереження і перевірки в основному діяльності органів виконавчої влади, який здійснюється як парламентською більшістю й опозицією, так і допоміжними органами вищого законодавчого органу, і спрямований на оцінку цієї діяльності з можливим застосуванням санкцій (вотуму недовіри, резолюції осуду, імпічменту тощо) [7].
У радянській юридичній науці (насамперед державного права) контроль вищого представницького органу традиційно розглядався як вид державного контролю. Поняття «парламентський контроль», як правило, використовувалось при дослідженні «буржуазних» правових теорій.
У сучасній правовій науці продовжують існувати погляди на парламентський контроль як вид державного контролю [8]. Разом з цим набули поширення й інші погляди щодо парламентського контролю. Так, деякі науковці відносять парламентський контроль до громадського контролю [9]. Парламентський контроль також розглядається як так званий демократичний цивільний контроль та як комплексний державно-громадський контроль [10].
Враховуючи те, що вищий представницький орган держави — парламент — належить до системи органів державної влади, слід відносити парламентський контроль саме до державного контролю.
На підставі сказаного можна зазначити, що парламентський контроль — це вид державного контролю, який є системою норм, встановлених Конституцією і законами України, та регламентує діяльність Верховної Ради України, утворених нею органів, обраних нею посадових осіб та народних депутатів України, яка здійснюється як парламентською більшістю й опозицією, так і допоміжними органами вищого законодавчого органу щодо отримання, вивчення, оприлюднення інформації про діяльність, рішення, правові акти інших органів і посадових осіб публічної влади, підприємств, установ та організацій, і впровадження на основі цієї інформації передбачених Конституцією і законами України заходів реагування.
Фінансовий контроль, на думку Л. Воронової, — це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і недержавних організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності під час мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб´єктів фінансових правовідносин [11]. Цю позицію поділяють Е. Грачева [12], Л. Савченко [13] та ін.
Ю. Крохіна розглядає фінансовий контроль у двох аспектах: широкому та вузькому У широкому аспекті державний і муніципальний фінансовий контроль — це сукупність заходів державного регулювання, які забезпечують із метою здійснення ефективної державної фінансової політики економічну безпеку країни та дотримання державних і муніципальних інтересів у процесі публічної фінансової діяльності. У вузькому аспекті державний і муніципальний фінансовий контроль — це контроль держави і муніципальних утворень в особі компетентних органів, а також інших уповноважених органів за законністю і доцільністю дій у процесі акумулювання, розподілу та використання грошових фондів держави та муніципальних утворень з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни [14].
Відповідно до зазначеного фінансовий контроль можна визначити як діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади, органів місцевого самоврядування і недержавних організацій, яка спрямована на забезпечення своєчасності та точності фінансового планування, законності, фінансової дисципліни і раціональності під час мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави, обґрунтованості та повноти надходження доходів до відповідних фондів державних коштів, правильності й ефективності їх використання з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб´єктів фінансових правовідносин.
Фінансовий контроль має свої види, до яких усі без винятку автори відносять і бюджетний контроль. На думку Н. Еріашвілі, можливість виділення видів фінансового контролю (зокрема й бюджетного) пов´язана з існуванням у підсистемі державних фінансів інститутів державного кредиту, бюджетного фінансування, пенсійного забезпечення тощо. Таким чином, на його думку, бюджетний контроль виділяється відповідно до сфери фінансової діяльності [15]. Інші автори відносять бюджетний контроль до фінансового контролю, не зазначаючи підстав для проведення відповідної класифікації, також маючи на увазі напрям фінансової діяльності [16]. Говорячи, власне, про поняття бюджетного контролю, можна погодитися з думкою О. Гетманець, що бюджетний контроль — це самостійний різновид фінансового контролю, що здійснюється у регламентованій нормами права бюджетній сфері та спрямований на забезпечення законності, достовірності та раціональності діяльності суб´єктів бюджетних правовідносин [17].
На підставі зазначеного парламентський бюджетний контроль можна визначити як вид державного фінансового контролю, врегульований Конституцією та законами України, який представляє собою діяльність Верховної Ради України, утворених нею органів, обраних нею посадових осіб та народних депутатів України і допоміжних органів вищого законодавчого органу, і спрямований на забезпечення своєчасності та точності фінансового планування, законності, фінансової дисципліни і раціональності під час мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави, обґрунтованості та повноти надходження доходів до відповідних фондів державних коштів, правильності й ефективності використання державних коштів, яка здійснюється у процесі укладання, розгляду, затвердження і виконання Державного бюджету України шляхом отримання, вивчення, оприлюднення інформації про діяльність, рішення, правові акти інших органів і посадових осіб публічної влади, і впровадження на основі цієї інформації передбачених Конституцією і законами України заходів реагування з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб´єктів фінансових правовідносин.
З огляду на те, що парламентський контроль у теорії конституційного права розглядається в широкому та вузькому значеннях [10, 31], можна здійснювати відповідний поділ і щодо парламентського бюджетного контролю.
Таким чином, парламентський бюджетний контроль у широкому значенні становитиме контроль, який здійснюється як безпосередньо Верховною Радою України, її внутрішніми органами, посадовими особами, народними депутатами, так і спеціалізованими органами, які створюються Верховною Радою України, — зокрема Рахунковою палатою. У вузькому значенні парламентський бюджетний контроль — це контроль, що здійснюється безпосередньо Верховною Радою України, її внутрішніми органами, посадовими особами та народними депутатами. З урахуванням зазначеного, можна використовувати для позначення парламентського бюджетного контролю у вузькому значенні визначення «безпосередній парламентський бюджетний контроль».
Можливість парламенту здійснювати контроль у бюджетній сфері прямо випливає з функцій парламенту. При всьому розмаїтті наукових поглядів щодо питання про види та зміст функцій парламенту можна зазначити, що більшість учених виділяє контрольну та бюджетно-фінансову [18]. При цьому спірним є питання про співвідношення контрольної та бюджетної функцій. Так, у теорії права бюджетна функція розглядається як відокремлена, що поєднує в собі й відповідні контрольні заходи [10, 35-36], тоді як Конституційний Суд України зазначив, що контроль за виконанням Державного бюджету України (п. 4 ч. 1 ст. 85 Конституції) є складовим елементом контрольної функції парламенту [19]. У зв´язку з цим робиться пропозиція розділяти парламентський контроль на дві групи: перша група — це дії, що мають виключно контрольне значення; друга група — це дії, що мають комплексний характер та рівною мірою належать як до контрольної, так і до інших функцій парламенту (зокрема, це дії щодо контролю за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання) [10, 38].
Парламентський бюджетний контроль є частиною державного контролю взагалі та парламентського і фінансового зокрема. Цим зумовлюються його функції. Під функціями традиційно розуміють основні напрями впливу. Це дає змогу стверджувати, що функціями парламентського контролю Верховної Ради України, її органів, посадових осіб, народних депутатів України та створених парламентом спеціалізованих контролюючих органів є основні напрями впливу контрольної діяльності на державні та суспільні процеси. З огляду на специфіку безпосереднього парламентського бюджетного контролю, можна стверджувати, що його функціями є основні напрями впливу Верховної Ради України, її органів, посадових осіб, народних депутатів України на бюджетний процес.
Основною метою контролю є забезпечення злагодженої, чіткої роботи органів державної влади, добросовісне та якісне виконання посадовими особами і державними службовцями своїх обов´язків [8]. До основних функцій контрольної діяльності належать: функція коригування, соціальної превенції, правоохоронна [20], інформаційна, оціночна, регулятивна, превентивна, комунікативна, сигнальна, виховна [21], відновлююча, констатуюча, встановлююча, спрямовуюча [22].
Керуючись завданнями та функціями парламенту і враховуючи визначення парламентського бюджетного контролю, до основних функцій безпосереднього парламентського бюджетного контролю слід віднести управлінську, інформаційну та функцію коригування.
Здійснюючи управлінську функцію, парламент не замінює органи виконавчої влади. Він лише здійснює загальне спостереження за належним виконанням завдань, які покладені на державні органи. З огляду на цю позицію, можна зазначити, що безпосередній парламентський бюджетний контроль доповнює вже існуючі засоби контролю (фінансовий контроль Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державної податкової служби тощо). Він має узагальнюючий характер, оскільки його об´єктом є важливі питання державного управління (зокрема бюджетний процес на всіх його стадіях). Також він має форму підсумкового етапу бюджетного процесу (це стосується контролю за щорічним звітуванням уряду про виконання Державного бюджету).
Інформаційна функція безпосереднього парламентського бюджетного контролю дозволяє отримати всю необхідну, повну та достовірну інформацію про всі стадії бюджетного процесу (особливо про стадію його виконання). Саме через цю функцію реалізується принцип гласності щодо діяльності уряду.
Функція коригування безпосереднього парламентського бюджетного контролю полягає у вивченні в процесі контролю діяльності уряду та інших суб´єктів щодо виконання Державного бюджету на предмет законності, доцільності та ефективності. Це повною мірою збігається з основною метою фінансового контролю.
Зазначене свідчить про необхідність визначення у чинному законодавстві України поняття парламентського бюджетного контролю і його функцій, що сприятиме дотриманню законності у бюджетному процесі.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1.Юридична енциклопедія : в 6т. / Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К., 1998. — Т. 1. — 293с.
2.Шаповал В. М. Контроль парламентський // Юридична енциклопедія. — К., 2001. — Т. 3. -С. 323.
3.Залюбовська J. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. — Одеса, 2002. — С. 171.
4.Утяшев M. М., Корнилова А. А. Контрольные функции региональных парламентов : сравнительный анализ // Право и политика. — 2001. — № 1. — С. 30.
5.Ківалов С, Орзіх M. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні // Юридичний вісник. — 1999. — № 4. — С. 68.
6.Журавський В. С. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / Одеська юрид. акад. — Одеса, 2001. — С. 24.
7.Коврякова Е. В. Парламентский контроль в зарубежных странах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02. — Москва, 2002. — С. 17.
8.Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 / HAH України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 1999. — С. 15.
9.Речицкий В. В. Свобода и государство. — Харьков, 1998. — С. 110; Зеленцов А. Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах. — М., 2002. — С. 8—64.
10. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні : моногр. — 2004. — С. 14-15.
11. Фінансове право : підруч. / Є. О. Алісов, Л. К. Воронова, С. Т. Кадькаленко та ін. — X., 1998. — С. 81-82.
12. Финансовое право : учеб. / О. Н. Горбунова, Е. Ю. Грачева и др. ; отв. ред. Е. Ю. Грачева, Г. П. Толстопятенко. — М., 2004. — С. 37-38.
13. Савченко Л. А. Поняття фінансового контролю, його функції та об´єкти / Актуальні проблеми держави і права. — 2001. — Вип. 12. — С. 274—281.
14. Крохина Ю. А. Финансовое право России : учеб. для вузов. — M., 2004. — С. 123.
15. Эриашвили H. Д. Финансовое право : учеб. для вузов. — М., 2000 // http:// yuridlit.narod.ru
16. Бюджетная система России : учеб. для вузов / под ред. Г. Б. Поляка. — М., 1999. — С. 266.
17. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як різновид державного фінансового контролю // Право і безпека. — 2005. -№ 4. — С. 57.
18. Конституційне право України : підруч. / за ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К., 1999.-С. 185.
19. Висновок Конституційного Суду України від 14 березня 2001 p. № 1-в/2001 (справа про внесення змін до статей 84, 85 та інших Конституції України // Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. — Ст. 39.
20. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма деятельности. — M., 1987. — С. 32-35.
21. Тодика Ю. M., Серьогін В. О. Парламентський контроль як одна із форм реалізації принципу гласності щодо діяльності Кабінету Міністрів України // Проблеми законності : Респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. — X., 1999. — Вип. 40. — С. 26-32.
22. Сушинський О. І. Контроль у сфері публічної влади : теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти. — Л., 2002. — С. 28.