Господарське рішення, що приймається в процесі певного виду економічної діяльності в умовах ринкових форм господарювання, майже завжди сполучено з економічним ризиком, що обумовлений наявністю ряду факторів невизначеності, заздалегідь не передбачених. Невизначеність — досить широке поняття, яке відображає об’єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні та зовнішні умови їх функціонування, неоднозначність параметрів.

Ризики і невизначеність виступають невід’ємними рисами господарської діяльності і процесів управління. Невизначеність розглядається як умова ситуації, в якій не можна оцінити ймовірність потенційного результату. Часто така ситуація виникає, коли впливають на ситуацію фактори нові і про них не можна отримати достовірну інформацію. Тому наслідки прийняття управлінського рішення важко передбачити, особливо в швидкоплинних умовах (до них відносяться наукомістка і інноваційна сфера, цінова і ринкова кон’юнктура). Зазвичай менеджер, стикаючись з невизначеністю, намагається отримати додаткову інформацію за допомогою експертних методів, а частіше інтуїції, визначити ймовірність досягнення результату.

Поняття «визначеність» зв’язується з умовами вироблення і прийняття управлінських рішень, коли керівник з достатньою для даної ситуації достовірністю знає потенційний результат кожного з можливих варіантів розвитку подій. Наприклад, якщо відома динаміка зміни вартості матеріалу і робочої сили, орендної плати, то можна розрахувати витрати на виробництво конкретного виробу і зробити прогноз ціни. Слід зазначити, що ситуація повної визначеності зустрічається досить рідко.

Поняття «ризик» у економічному сенсі передбачає втрати, збиток, ймовірність яких пов’язана з наявністю невизначеності (недостатності інформації, недостовірність), а також вигоду і прибуток, отримати які можливо лише при діях, обтяжених ризиком, що найчастіше пов’язується з інноваційною діяльністю.

У менеджменті поняття «ризик» насамперед зв’язується з характером і складністю проблем, умовами прийняття управлінських рішень і прогнозуванням результату. Управлінський ризик слід розглядати як характеристику управлінської діяльності, здійснюваної в ситуації тій чи іншій мірі невизначеності внаслідок недостатності інформації, при виборі менеджером альтернативного рішення, критерій ефективності якого пов’язаний з імовірністю прояву негативних умов реалізації.

Невизначеність — це неповноцінність чи неточність інформації про умови підготовки та реалізації господарських рішень , у тому числі зв’язаних з ними витратах і результатах.

Невизначеність характеризується множиною значень параметрів, яка в різних літературних джерелах має назву множини станів, випадків, альтернатив, елементарних подій, елементарних випадків, зони невизначеності.

В залежності від способу визначення імовірності випадків, розрізняють два типи невизначеності — статистична і нестатистична.

Статистична невизначеність. Якщо невизначені параметри можуть спостерігатись достатню кількість раз за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання експерименту, то можна визначити частоти випадків, які розглядаються як наближення до ймовірностей. Такий тип невизначеності називають статистичною.

Нестатистична невизначеність. Якщо події, які цікавлять людину, повторюються недостатню кількість раз, або взагалі не спостерігались й можлива їх реалізація лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. В цьому випадку можна використовувати поняття ймовірності й визначати її числові значення. Ймовірність тут розглядається не як границя частоти події, а як ступінь впевненості, що ця подія відбудеться, тобто застосовується концепція суб’єктивної ймовірності.

Інакше кажучи, кожен вид ризику має нижні і верхні (від 0 до 1) межі ймовірності;

• рівень ризику — відношення величини збитку (втрат) до витрат на підготовку та реалізацію ризик-рішення, що змінюється за величиною від нульового значення до 1, вище якого ризик не виправданий;
• ступінь ризику — якісна характеристика величини ризику і його ймовірності. Розрізняють ступеня: високу, середню, низьку і нульову;
• прийнятність ризику — ймовірність втрат і ймовірність того, що ці втрати не перевищать певний рівень (кордон);
• правомірність ризику — ймовірність ризику знаходиться в межах нормативного рівня (стандарту) для даної сфери діяльності, який не можна перевищити без правових порушень.

Таким чином, ризик — це потенційно існуюча ймовірність втрати ресурсів або неодержання доходів, пов’язана з конкретною альтернативою управлінського рішення.

У кризових умовах у підприємства велика ймовірність опинитися банкрутом, у зв’язку з чим персоналу потрібне вміння в ризик-ситуаціях, з одного боку, уникати невиправданих втрат, з іншого — діяти сміливо і ініціативно. Менеджер повинен вміти ризикувати, тобто виважено, не перебільшуючи небезпеки, домагатися намічених цілей, природно, при вирішенні проблем кордонів правомірності ризику.

У практиці мають місце випадки, коли вибирається варіант невеликого результату, але за відсутності ризику. Це може привести до зниження результативності та конкурентоспроможності організації. При прийнятті рішення з максимальним результатом, але з високим рівнем ризику треба зіставити очікувану економічну вигоду і можливі втрати у зв’язку з ризиковими діями. Якщо втрати перевищують вигоду, таке рішення не виправдане. Очевидно, що в складних ситуаціях потрібне використання сукупності критеріїв, при виборі яких важливий комплексний підхід, що дозволяє оцінити ситуацію з урахуванням різноспрямованих факторів. Приступаючи до аналізу ризикової ситуації і розробці рішень, в першу чергу слід встановити, з якими видами ризиків зустрінеться менеджер в процесі управління.

Значною мірою дана проблема вирішується на основі методологічної систематизації ризиків та їх класифікації, яка відображає багатофакторну природу ризику.

Із зовнішніх факторів слід зазначити джерела ризику, пов’язані з кризою соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів, а також ринкові джерела, пов’язані з порушенням надійності або труднощами формування нових відносин із споживачами, постачальниками, з проблемами забезпеченості фінансовими, трудовими, матеріальними та іншими видами ресурсів.

Як внутрішніх ознак виділення ризику виступають функціональні особливості ризикової діяльності — виробничої, фінансової, маркетингової та ін. Важливою ознакою виділення ризиків є і зміст ризику як результату ризикової діяльності, головними з яких слід відзначити: економічні, соціальні, організаційні, правові, інноваційні.