Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям, які викликаються з настанням певних юридичних фактів. Залежно від настання певного юридичного факту, можна назвати слідуючі підстави припинення шлюбу (ст.ст.37—38 КпШС).

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя в силу ст.37 КпШС України.

Громадянин може бути оголошений померлим в судовому порядку в разі, коли в місці його постійного проживання нема відомостей про місце його перебування протягом трьох років, та якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю (землетрус, паводок, обвал тощо) або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку (пожежа, повітряна, залізнична чи автомобільна катастрофа) — протягом шести місяців. В особливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвісти в зв’язку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій. Згідно ст.264 ЦПК України рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в органах РАГСу і видачі свідоцтва про смерть. Тобто, у випадку смерті одного з подружжя, або оголошення його померлим, правовідносини між подружжям припиняються і останній може вступити в інший шлюб, не піднімаючи питання про розірвання шлюбу.

В разі з’явлення одного з подружжя, оголошеного у встановленому законом порядку померлим, і скасування відповідного рішення суду, шлюб вважається поновленим, якщо другий з подружжя не вступив у новий шлюб (ст.44′ КпШС України).

При житті подружжя шлюб припиняється шляхом розлучення в судовому порядку або через органи РАГСу.