referat-ok.com.ua

Для тих хто прагне знань!

Політична економія – відповіді до екзамену

1) Які економічні умови визначили виникнення й становлення політекономії як науки?

Важливу роль в історії економічної думки відіграло християнське вчення. Основними принципами християнської економіки є:

1) участь усіх працездатних членів сім’ї у трудовій діяльності, зокрема власника господарства, що в масштабі суспільства означало участь у трудовому процесі всіх членів суспільства;

2) рівність фізичної і розумової праці та любов до праці;

3) принцип «хто не працює, той не їсть» (вперше зафіксований у Новому Заповіті);

4) теза про те, що господарська політика держави, будь-якого політичного діяча має бути спрямована на задоволення насущних потреб населення, в тому числі забезпечення роботою.

П. -Е. Самуельсон вважає днем народження політичної економії вихід у світ праці А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів», однак зародження і формування цієї науки почалося з першої школи політичної економії — меркантилізму (англ. merkantilism — торговець, купець) — економічного вчення в політичній економії, яке виникло в останній третині XV ст. і відображало насамперед інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу [2, .c 23].

2) Поясніть природу появи потреб. Який існує механізм впливу на їх структуру?

На потреби людей впливає безліч різних чинників: соціальні і економічні умови, рівень розвитку виробництва, що історично склалися звички, умови життя, побуту, праці, національні особливості і т.д.

За Маслоу, потреби можна класифікувати за ступенем їх значущості від нижчих до вищих. Задоволення однієї потреби є початком виникнення наступної за важливістю потреби. Фізіологічні і потреби в безпеці становлять нижчі — це спрага, голод, тепло, безпека і т.п. [2, c. 25]

3) В чому полягає об’єктивність дії закону зростання потреб?

Безумовно, є такі потреби, які можна втамувати (наприклад, у деяких продуктах харчування, адже людина не може з’їсти більше, ніж потрібно для її організму). Проте кількість засобів існування під впливом розвитку продуктивних сил, спілкування людей весь час зростає. В цьому виявляється дія закону зростання потреб. Досить порівняти, що споживала людина понад 100 років тому і що входить до її споживчого кошика сьогодні. Відмінність досить значна. Перелік засобів споживання і надалі змінюватиметься і розширюватиметься. [3, c. 19]

4) Що описує крива виробничих можливостей?

Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів. [3, c. 21]

5) В чому полягає економічна суть факторів виробництва?

Економічна сутність виробництва саме і полягає в ефективному використанні факторів для створення з їх допомогою різноманітних економічних благ.

Фактори — це рушійна сила виробництва, основна умова його здійснення, складова виробничого потенціалу, параметри, що визначають його результативність. [3, c. 26]

6) Які особливості використання виробничих ресурсів на сучасному етапі?

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів – визначення резервів, їх більш ефективного використання, а також обчислення резервів збільшення обсягу продукції внаслідок зростання ефективності праці на підприємстві.

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів. [1, c. 42]

7) Назвіть типи, види і форми власності. Надайте характеристику

Форма власності — це стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва. В сучасних умовах економічною наукою використовується два підходи щодо їх класифікації: вертикально-історичний та горизонтально-структурний. Такий підхід дозволяє систематизувати все різноманіття відносин власності, подолати різнобій щодо трактування її типів, видів, форм.

Первіснообщинна форма власності передбачала однакові права общини на головний засіб виробництва — певну ділянку землі з усіма об’єктами, які на ній знаходились (тварини, рослини, сировина для виготовлення знарядь праці тощо), а також на результати виробництва.

Рабовласницька форма власності базувалась на концентрації прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати виробництва та на самого працівника — раба.

Капіталістична власність характеризується зосередженням прав власності на засоби виробництва та результати праці в однієї особи (підприємця), особистою свободою працівника, відсутністю у нього засобів виробництва.

Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам, на основі їх виняткового права на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності, коли його власником є юридична або фізична особа.

Широкого розповсюдження в ринковій економіці набуває партнерська власність, котра передбачає об’єднання капіталів або майна декількох фізичних або юридичних осіб для ведення підприємницької діяльності. При цьому кожний з учасників такого об’єднання зберігає свою частку внесеного капіталу або майна у партнерській власності.

Корпоративна (акціонерна) власність виникає у вигляді капіталу, утвореного шляхом випуску і реалізації цінних паперів. Об’єктом відносин корпоративної власності крім статутного капіталу, є також інше надбане майно у процесі підприємницької діяльності [1, c. 54].

8) Розкрийте суть і основні відмінності понять роздержавлення і приватизація

Слід розрізняти роздержавлення й приватизацію. Приватизація — це лише етап роздержавлення, який передбачає передання працівникам символу власності на частину засобів виробництва або продаж їх (в т.ч. цілих підприємств) у приватну власність. Роздержавлення ж повинно розв’язувати більш глибокі завдання: подолання соціально-економічної монополії держави; забезпечення альтернативності трудових відносин замість безальтернативного державного найму; перехід до багатоканального формування економічного регулювання; утворення системи соціальних гарантій і соціального захисту трудящих.

До того ж слід мати на увазі, що роздержавлення повинно передбачити утворення багатоукладної економіки, тобто економіки, в якій співіснують різні форми власності, передбачені Законом «Про власність». А це означає, що воно за своєю суттю передбачає передачу державної власності не лише (і не стільки) громадянам в індивідуальну приватну власність, але й в інші форми володіння. Тому зводити роздержавлення власності до поголовної приватної індивідуалізації (як це практично зараз відбувається в Україні) є, по-перше, звуженням її змісту, а по-друге, — кроком назад, як про це говорилося в попередніх питаннях.

В остаточному підсумку роздержавлення передбачає, > що державна власність повинна перейти до рук окремих юридичних або фізичних осіб, що й складає основний зміст приватизації [2, c. 25-26].

9) Охарактеризуйте основні типи економічних систем. На яких критеріях засновані класифікації економічних систем?

Існує кілька типів економічних систем. Економіка може бути ринковою або неринковою та такою, що діє в межах закону чи виходить за його межі.

Командно-адміністративна економіка, властива комуністичним режимам, є одночасно і неринковою, і законною. Конституції комуністичних країн закріплювали володіння і контроль над економічними інституціями за державою, а здійснення централізованого планування було функцією складної бюрократичної системи, яка вирішувала кому, що, коли і навіщо виробляти.

Нецивілізована, або тіньова, економіка — це бізнес, який уникає сплати податків і державного регулювання. Наявність значного сектора тіньової економіки властива країнам, що розвиваються, і країнам із перехідною економікою.

Латентна економіка (від лат. latens — прихований, невидимий) — це різновид тіньової економіки, що має яскраво виражений криміногенний характер. Найвища латентність так званої господарсько-корисливої злочинності, у тому числі злочинів, пов’язаних із порушенням правил здійснення валютних операцій, хабарництвом, приписками, халатністю, службовими підробками, випуском недоброякісної, нестандартної або некомплектної продукції.

За ринкової економіки економічні суб’єкти можуть виступати тільки як продавці та покупці, а процес реалізації товару називається купівлею-продажем. [1, c. 38]

10) Визначте основні напрями розвитку сучасної світової економічної системи

Процеси лібералізації, відкриття національних економік приводять до таких наслідків: а) посилення конкуренції між національними та закордонними виробниками, банкрутств вітчизняних підприємств; б) зміни відносних цін; в) структурних зрушень. Не завжди лібералізація зовнішньоекономічних відносин країни із зовнішнім світом обумовлює підвищення ефективності функціонування національної економіки. Наприклад, в Чилі в результаті великомасштабної лібералізації, замість того, щоб модернізуватись, значна частина промислового сектору практично зникла.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік [2, c. 46].

11) За яких умов продукт праці стає товаром?

Соціально-економічними причинами, які зумовлюють існування товарного виробництва, є, по-перше, суспільний поділ праці, спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів і, по-друге, певне економічне відокремлення виробників один від одного, що визначає їхню самостійність у розпорядженні результатами власної праці. Саме це визначає ту обставину, що речі, які виробляються людиною, призначені для задоволення не власних, а суспільних потреб, що ці речі виробляються для обміну на ринку, для продажу. Так продукт праці стає товаром, а виробник — товаровиробником [2, c. 75].

 

12) Покажіть відмінність між економічними категоріями «вартість» і «величина вартості»

Однією з основних категорій ринкового господарства є товар. Товар — це будь-який об’єкт, призначений не для власного споживання, а для продажу.

Величина вартості товару вимірюється витратами простої праці, тобто праці середньої умілості, посильної кожному членові суспільства на даному етапі розвитку. Складна праця вимагає підготовки робітника до виконання операцій, а сама підготовка — значних затрат праці. За одиницю складної праці створюється більша вартість, ніж за одиницю простої. Складна праця зводиться до простої (редукція праці) через ринкові відносини.

Вартість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, що пов’язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.

За означенням класичної економіки вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту.

Таким чином, вартість визначається не індивідуальними затратами праці на виготовлення чого-небудь, а характерними для даного суспільства й способу виробництва. Таке визначення дозволяє абстрагуватися від ефективності чи неефективності конкретного виробника [3, c. 57].

13) Як застосовується механізм реалізації законів грошового обігу на практиці?

Одним з важливих законів ринкової економіки є закон грошового обігу. Основна вимога його полягає в дотриманні грошово-товарної збалансованості. Вона повинна кореспондуватися з сумою цін товарів і послуг, що є в обігу.

Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. [1, c. 68]

14) Як впливають ціни на зміну обсягів виробництва? Яким чином закон вартості регулює пропорції виробництва?

Чим вище ціна, тим фірма раніше досягне того критичного обсягу продажу, при якому сума надходжень дорівнюватиме сумі витрат. Наступне збільшення продажу вже забезпечить отримання прибутку. Але при цьому необхідно враховувати, що зростання цін подвійно впливає на рівень надходжень від продажу: з одного боку, сприяє його підвищенню завдяки збільшенню норми прибутку на кожну одиницю товару, а з іншого, — діє в напрямку зменшення надходжень, тому що обмежує обсяг продажу, що супроводжується зменшенням прибутку.

Отже, аналіз залежності обсягу продажу від ціни полягає в тому, щоб встановити ціни на тому рівні, який забезпечить фірмі максимальний прибуток. [2, c. 62]

15) Чи може бути ефективною економіка неринкового типу? Які характерні ознаки останньої?

Традиційному та аграрному суспільствам відповідає неринкова економіка. Індустріальному і сучасному, інформаційному, суспільствам — ринкова.

Ніхто не здатен зупинити історичний розвиток суспільства від аграрного до індустріального і далі — до інформаційного, отже, — від неринкової економіки до ринкової.

Усі підприємства в такій економіці є власністю держави. Уряд, доводячи до підприємств обов’язкові плани, командує такими підприємствами: наказує, що, як і за якою ціною випускати, які інвестиції і куди здійснювати, яку заробітну плату платити, кому поставляти готову продукцію, за якою ціною і скільки.

На рівні держави у такій економіці плануються практично всі пропорції виробництва, споживання й розподілу благ та ресурсів — матеріальних, трудових, грошових. Планування є директивним, тобто обов’язковим для виконання, тому вид такої економіки малоефективний. [1, c. 81]

16) Що характеризує взаємодія попиту й пропонування?

Економічні закони попиту і пропозиції відображають інтереси протилежних суб’єктів ринку — виробників (продавців) і споживачів (покупців). Узгодження цих економічних інтересів досягається при перетині кривих попиту і пропозиції. Точка перетину відображає збіг господарських рішень, які приймають виробники (продавці) і споживачі (покупці) в той чи інший момент. Ця точка характеризує стан товарного ринку, за якого вся кількість певного товару при певній ринковій ціні може бути реалізована і має назву точка рівноваги ринку, що визначає рівноважну ціну.

Отже, рівноважна ціна, або ціна ринкової рівноваги, встановлюється в результаті взаємодії попиту і пропозиції, конкуренції та інших чинників. Проте ця рівновага на товарному ринку є частковою рівновагою. В умовах конкуренції під впливом законів ринкового ціноутворення рівноважна ціна може змінюватися, а отже, може змінюватися ринкова рівновага [3, c. 76].

17) У чому полягає сутність домогосподарства? Визначте економічні функції домогосподарства

Домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. Поняття “домогосподарство” ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям “сім’я”.

Перш за все в будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів. Виникає питання, які саме ресурси домогосподарства можуть давати країні? У першу чергу — це робоча сила людини, її особиста праця. Кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці.

Працею не обмежується внесок домогосподарників у ресурсний потенціал суспільства. Згідно із Законом України “Про власність” кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали та ін. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс, як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбавають облігації. [1, c. 87]

18) Назвіть основне джерело сукупного доходу домогосподарств в Україні?

Структура доходів населення за джерелами досить різноманітна і залежить від структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил.

Отже, сукупний дохід домогосподарства — це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Заробітна плата втрачає своє значення як основне джерело формування доходів домогосподарств. Це є наслідком, зокрема, того, що за відомих об’єктивних і суб’єктивних причин на більшій частині підприємств України нині занедбано нормування й організацію праці, знижено рівень економічної роботи щодо організації заробітної плати. [2, c. 95]

19) Які чинники спонукають домогосподарства здійснювати заощадження?

Заощадження — це економічний процес, пов’язаний із забезпеченням в майбутньому власних потреб домогосподарств.

Головним чинником, який впливає на рівень споживання і рівень заощадження, є дохід домогосподарства. Як правило, в міру зростання доходу зростають як споживання, так і заощадження домогосподарств. В умовах стабільного економічного зростання гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження — до зростання. В умовах же економічної нестабільності, інфляції гранична схильність до споживання набуває тенденції до збільшення, а гранична схильність до заощадження — до зменшення. За таких умов своєрідним видом заощадження є придбання домогосподарствами нерухомості, земельних ділянок, виробничого обладнання, транспортних засобів та предметів тривалого користування [1, c. 97].

20) Чим відрізняється розширене відтворення підприємства від простого?

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу.

Реновація (просте відтворення) основних засобів є необхідною умовою збереження виробництва в тих же масштабах. У роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств був характерний звужений тип відтворення, який супроводжувався не лише зменшенням фондооснащеності виробництва, а й старінням основного капіталу. [3, c. 112]

21) За яких умов підприємство одержує максимальний прибуток?

Поняття “максимальний прибуток” пов”язане з реалізацією мети поведінки підприємства  на  ринку.   Підприємство,   яке   намагається   максимізувати одержуваний  прибуток,  мусить,  з  одного   боку,   визначити   доцільність наращування обсягів діяльності, з другого –  розрахувати  обсяг  діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток [3, c 114].

22) Який принцип лежить в основі поділу капіталу підприємства на основний і оборотний?

Постійний – це та частина капіталу, яка перетворюється в засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини.

Змінній – це та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).

Поділ капіталу на постійний і змінний дає можливість з’ясувати, що постійний капітал виступає лише як передумова для створення й збільшення вартості. А створює і збільшує вартість лише жива робоча сила, яка своєю конкретною працею переносить стару вартість, а абстрактною працею не лише відтворює вартість робочої сили, а й створює додаткову вартість [2, c. 106].

23) Обґрунтуйте необхідність і напрямки розвитку дрібного підприємництві в Україні

На наш погляд, основними напрямками подальшого розвитку дрібного та малого підприємництва в Україні в найближчій перспективі є:

1) формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку дрібного та малого бізнесу;

2) удосконалення фінансово-кредитної підтримки;

3) забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов для розвитку дрібних і малих підприємств;

4) інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу;

5) стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів дрібного і малого підприємництва. [3, c. 121]

24) Що є об’єктом підприємництва в сільському господарстві і який серед них

Підприємець враховує ту обставину, що його діяльність у сільському господарстві має бути направлена на підвищення життєдіяльності живих організмів. Всезростаючий вплив на результати підприємницької діяльності здійснюють екологічні аспекти сільськогосподарського виробництва. Серед об’єктів підприємницької діяльності є такі, які мають пріоритетне значення для її здійснення. У сільському господарстві до них відноситься земля, яка знаходиться у певній формі власності.

У процесі своєї діяльності працівники сільського господарства мають справу з такими факторами, як клімат, погода, родючість ґрунтів, енергія росту й розвитку живих організмів, хворобами та шкідниками рослин і тварин. У цій галузі технологія виробництва ґрунтується на використанні закономірностей життя і розвитку рослин та тварин.[1, c. 125]

25) Що таке земельна власність і які зміни відбуваються у земельних

Земельна власність,  історично певна суспільна форма привласнення (індивідуумом або колективом) землі як предмету природи; виражає виробничі стосунки між людьми з приводу землі як природної умови всякого виробництва і головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах.

Земельна власність в економічному аспекті являє собою систему суспільних економічних відносин з приводу присвоєння землі, перетворення її на благо, що належить окремій особі.

Як юридична категорія земельна власність являє собою результат закріплення правовими нормами економічних суспільних відносин щодо присвоєння землі, тобто відносин володіння, користування та розпорядження землею особами, які юридично визнані власниками відповідних земельних ділянок [1, c. 127].

26) В чому проявляються природні особливості сільськогосподарського виробництва?

Сільському господарству притаманна ціла низка особливостей, пов’язаних з характером його виробництва, яке базується на здатності рослинних і тваринних організмів до природного відтворення, що залежить від клімату та ґрунту. Звідси випливає докорінна відмінність сільського господарства від інших галузей виробництва — у ньому економічний процес відтворення завжди тісно переплітається із природним. Тобто наслідки господарювання в цій галузі залежать як від працівника, його технічної озброєності, так і від природних умов.

До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як фактора виробництва. В інших галузях (у промисловості, на транспорті) земля не бере безпосередньої участі у створенні продукту. Вона є лише простором, на якому розміщується те чи інше виробництво. У сільському ж господарстві земля виступає як засіб виробництва, оскільки верхній шар ґрунту служить для розміщення рослин у процесі їх відтворення, містить воду та поживні мінеральні речовини, необхідні для їх розвитку. Ця властивість ґрунту називається родючістю. Отже, з одного боку, земля — це предмет праці, а з іншого — засіб праці, оскільки родючість ґрунту люди використовують для виробництва необхідної продукції. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не замінюється. Більше того, за правильного використання її родючість суттєво підвищується.

Іншою особливістю сільського господарства є розбіжність робочого періоду з часом виробництва. Саме ця особливість зумовлює сезонність виробництва не лише в сільському господарстві, а й у суміжних з ним галузях, що спеціалізуються на переробці продукції. Сезонний характер виробництва у свою чергу зумовлює специфічну організацію праці в цій галузі (вищий рівень зайнятості працівників під час весняно-літніх польових робіт, ніж у зимовий період). З цим пов’язані також особливості реалізації продукції і надходження грошових коштів ]1, c. 129[.

27) Що таке аграрні відносини? Що таке рента та які її форми?

Аграрні відносини є особливою системою економічних відносин, що складаються в суспільстві щодо земельної власності, землеволодіння і землекористання в сільському господарстві, а також з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання сільськогосподарської продукції. їхня специфіка визначається тим, що головним та невідтвореним засобом виробництва агрокультури є земля.

Земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю. Тому зі зміною відносин власності з’являються нові форми земельної ренти.

Диференційна земельна рента як економічна категорія відображає відносини між власником землі та користувачем з приводу розподілу і використання надлишкового додаткового продукту, що створюється внаслідок різниці в родючості та місці розташування земель. Є дві форми диференційної ренти.

Абсолютна рента є економічною формою реалізації монополії приватної власності на землю. Теоретичні проблеми абсолютної ренти є найбільш дискусійними в економічній літературі.

Монопольна рента — це особлива форма земельної ренти, її сплачують споживачі рідкісних за якістю сільськогосподарських товарів, що виробляються на землях з винятковими природними умовами. Тому ціни на такі товари (цитрусові, тютюн тощо) визначаються високим попитом і обмеженою пропозицією. [1, c. 130]

28) Який механізм утворення диференціальної ренти I і диференціальної ренти II?

Диференційна рента І — це додатковий дохід, обумовлений природною родючістю земель та кращим їх місцем розташування. Диференційна рента II — це додатковий дохід, обумовлений підвищенням економічної родючості землі за рахунок додаткових капітальних вкладень (засобів виробництва і праці) на основі науково-технічного прогресу. [1, c. 133]

29) Що таке ціна землі? Які основні фактори визначають величину ціни землі?

Ціна землі — це покупна ціна не самої землі, а тієї земельної ренти, що приносить дана ділянка.

Ціна землі дорівнює тій сумі грошей, що, будучи вкладена в банк, принесе щорічно у вигляді банківського відсотка такий же доход, який раніш забезпечувала земельна рента. Розрізняють нормативну, теоретично обумовлену і реальну ціну землі.

Реальна ціна землі кожної земельної ділянки визначається в залежності від співвідношення попиту та пропозиції на нього.

З розвитком суспільства ціна землі росте. Це порозумівається наступними причинами:

— Росте  земельна рента  внаслідок  росту  диференціальної ренти  I  і диференціальної ренти II.

— З   ростом   населення   збільшується   попит   на   сільськогосподарську продукцію, а врожайність у сільському господарстві росте відносно повільно.

— Значна частина земель вилучається із сільськогосподарського обороту і займається під капітальне і житлове будівництво, дороги, аеродроми, військові бази, «рукотворні» моря і т.д.

— Розвивається індустрія відпочинку і туризму, що приводить до росту монопольної земельної ренти [2, c. 154].

30) Що таке агропромисловий комплекс? Що він виражає? Які його сфери та функції?

АПК — це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

У ринковій економіці сукупність відносин і зв’язків галузей АПК становить систему агробізнесу.

АПК виконує притаманні йому функції за наявності науково обгрунтованої галузевої структури, до якої входять три основні сфери: 1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничо-технічне забезпечення (тракторне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив, капітальне будівництво в АПК тощо); 2) безпосередньо сільське господарство; 3) галузі, що забезпечують заготівлю, транспортування, переробку сільськогосподарської продукції і доведення її до споживача (легка, харчова, м’ясна, молочна, борошно-круп’яна і комбікормова галузі, торгівля продовольчими товарами) [2, c. 155].

31) Які ви знаєте види цін на сільськогосподарську продукцію та їх функціональне призначення?

На практиці, в системі народного господарства, діє багато видів цін, котрі виокремлюються за різними кваліфікаційними ознаками.

За характером обслуговування обороту розрізняють такі види цін.

Гуртові ціни —  за ними закупівельні підприємства, організації та фірми реалізують сільськогосподарську продукцію великими партіями підприємствам-замовникам, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють роздрібну торгівлю.

Закупівельні ціни — такі, за якими аграрні підприємства і населення продають власну продукцію для державних потреб з метою подальшої переробки.

Роздрібні ціни — їх самостійно визначають торговельні підприємства і реалізують за ними товари в роздрібній торгівлі незалежно від того, кому продукція продається.

Ціни торгового ринку складаються в процесі реалізації продукції підприємствами всіх форм власності, в тому числі й населення, їх рівень формується з урахуванням попиту, пропозиції та рівня цін у державній і кооперативній торговельній мережі.

Комісійні ціни — такі, за якими підприємства споживчої кооперації приймають сільськогосподарську продукцію від аграрних підприємств різних форм власності, в тому числі й населення. їх розмір залежить від рівня цін на торговому ринку регіону відповідно до рівня роздрібних цін.

Порівняльні ціни використовують для характеристики рівня динаміки виробництва валової продукції сільського господарства.

Заставні ціни — це ціни для закупівлі продукції або надання кредиту аграрним підприємствам під заставу.

За способом фіксації розрізняють такі види цін. Контрактні, які встановлюються за згодою сторін і зареєстровані в контракті. Можуть переглядатись лише у виняткових випадках.

Трансфертні ціни становлять основу взаєморозрахунків, коли реалізується продукція між виробничими підрозділами одного підприємства.

Біржові ціни використовуються у випадку реалізації продукції через біржі. [2, c. 160-161]

 

32) Розкрийте сутність, цілі і методи державного регулювання економіки в сучасних умовах

Під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави на суб’єктів ринкової економіки з метою забезпечення сприятливих умов їх ефективного функціонування відповідно до прийнятої економічної політики держави.

Основними функціями державного регулювання економіки є: регулювання макроекономічних пропорцій; розроблення й реалізація науково-технологічної, інвестиційної та соціальної політики; фінансування фундаментальних досліджень у галузі суспільних, природничих і технічних наук за рахунок бюджетних коштів і кредитів; розроблення регіональної політики; фінансування заходів соціальної та культурної політики; покриття трансакційних витрат; усунення негативних екстерналій; пом’якшення впливу кризових явищ; захист економічної конкуренції; прискорення інституційних змін і стимулювання підприємницької діяльності; соціальний захист населення; вироблення вимог з охорони та відтворення навколишнього природного середовища; організація інвестиційної діяльності [3, c. 132-133].

33) Назвіть форми і методи державного регулювання економіки

Методи прямого регулювання використовують з метою безпосереднього втручання держави в економічні процеси та економічну діяльність суб’єктів. Такий вплив передбачає здійснення заходів із застосуванням інструментів адміністративного регулювання та використання бюджету в частині державних асигнувань. До них, зокрема, відносять: визначення стратегічних цілей розвитку економіки; державне цільове фінансування; надання цільових дотацій; встановлення та обмеження цін; встановлення квот на виробництво, ввезення і вивезення продукції; ліцензування діяльності та операцій з експорту та імпорту; проведення державної експертизи та встановлення державних стандартів; встановлення нормативних вимог до якості та сертифікації технологій і продукції і т. ін. Прямі методи державного регулювання економіки не пов’язані зі створенням додаткового матеріального стимулу і базуються на силі державної влади.

Методи непрямого регулювання використовують з метою формування сприятливого економічного середовища, яке змушує суб’єктів ринкової економіки діяти в потрібному для держави напрямі. Опосередковане регулювання — це вплив держави на економічні інтереси інструментами фінансово-бюджетної, грошово-кредитної, цінової, інвестиційної та іншої політики. Серед основних засобів можна виокремити: встановлення системи податків, рівнів оподаткування, пільг в оподаткуванні, диференціювання податків; надання пільг у кредитуванні; маніпулювання обліковою ставкою, ставкою рефінансування; регулювання валютного курсу національної грошової одиниці; митне регулювання експорту й імпорту; встановлення валютних курсів та умов обміну валют тощо.

Правові методи використовують з метою створення правового поля функціонування суб’єктів ринку через прийняття законодавчих та нормативних актів, передбачаючи механізми їх реалізації та контролю за виконанням. [2, c. 197]

34) В чому сутність конкуренції за право зайняти робоче місце?

Поява ринку праці і, як наслідок, конкуренція за право зайняти вакантне робоче місце, прагнення підприємств створити працездатні колективи обумовлюють зміну відношення підприємств до профорієнтаційної роботи і ретельного наймання кадрів.

Серед сучасних тенденцій формування ринку робочої сили в країнах з розвинутою ринковою економікою крім названих слід назвати: посилення й ускладнення конкуренції як серед працівників (за робочі місця з високою оплатою, додатковими соціальними гарантіями, перспективою просування по службі), так і серед роботодавців (за найбільш цінні кадри). [1, c. 264]

35) В чому сутність номінальної і реальної заробітної плати? Як можна визначити рух реальної заробітної плати?

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку отримає працівник за виконання роботи. Але для людини праці важлива не сама по собі грошова сума, а та кількість благ, яку можна придбати за неї. Реальна заробітна плата — це сукупність товарів і послуг, які може придбати працівник за отриману ним номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата, за інших однакових умов, прямо пропорційна номінальній заробітній платі й обернено пропорційна рівню цін на товари і тарифів на послуги. [1, c. 266]

37) Як визначається величина фонду заробітної плати підприємства?

Фонд заробітної плати — це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

Сума перевищення розрахункової величини фонду оплати праці  (витрат  на  оплату  праці)   у   звітному   місяці   визначається  підприємством  як  різниця  між  фактичним  фондом  оплати праці у звітному місяці  і  розрахунковим  фондом  оплати  праці  у  цьому місяці. [1, c. 270]

38) Покажіть необхідність і сутність доходів від індивідуальної трудової діяльності

Індивідуальна трудова діяльність є суспільно необхідною корисною діяльністю громадян з виробництва товарів і надання послуг, що не пов’язані з їхніми трудовими відносинами з державними, кооперативними, іншими громадянськими підприємствами, установами, організаціями і громадянами, а також: з трудовими відносинами всередині колективних сільськогосподарських підприємств.

Не вся грошова виручка від індивідуальної трудової діяльності є грошовим доходом, а тільки залишок після вилучення з грошової виручки виробничих витрат (амортизація, витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспорт тощо). [1, c. 273]

39) Розкрийте сутність і види державних соціальних фондів в Україні

З метою фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні створені такі державні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Передбачається створити фонд медичного страхування. [2, c. 246]

40) Визначте форми чистого доходу і чистого продукту

В умовах переходу до ринкової економіки проблеми розподілу чистого доходу і продукту набувають дедалі більшого значення. Чистий доход — це різниця між ціною всієї реалізованої продукції і витратами на її виробництво, тобто собівартістю.

Формою чистого доходу є також рента. Вона обумовлюється природними умовами виробництва, насамперед у сільському господарстві, гірничодобувних галузях та ін. Рента, з одного боку, — це доход для власника особливих специфічних умов виробництва, з іншого — витрати для орендаря за користування земельними ділянками, рудниками, будівельними матеріалами.

Крім прибутку, чистий доход виступає також у формі відсотка. На грошові кошти підприємств, а також різних верств населення, які вкладають грошові кошти в банки, щорічно нараховується певний відсоток. Норма його визначається як відношення одержаного відсотка до всієї суми позичкових коштів. [1, c. 278]

41) Що таке трудовий потенціал? Які складові його обумовлюють?

Трудовий потенціал — це сукупна суспільна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці. Але поняття «трудовий потенціал» значно ширше поняття «трудові ресурси». Якщо до складу останнього входять тільки люди працездатні по певних формальних ознаках, то поняття «трудовий потенціал» охоплює і тих, хто ще тільки готується до ефективної трудової діяльності (діти), і тих, хто вже вийшов з сфери зайнятості (пенсіонери). [1, c. 280]

42) В чому полягає соціально-економічна суть зайнятості?

Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що це є діяльнiсть зі створення суспiльного продукту (нацiонального доходу). Практичний висновок з цього простий: чим бiльше зайнятi трудовi ресурси — тим краще використовується трудовий потенцiал країни, а також окремих peгioнів, галузей, пiдприємств, тим бiльше виробляється суспiльного продукту. Це є перша основа, на якiй має базуватись Державна програма зайнятостi населення.

Соцiальна cутність зайнятостi поляає в тому, що вона вiдображає не тiльки потребу людей у прибутках, але й необхідність особи в самовираженнi через суспiльно корисну працю, а також вiдображає ступiнь задоволення своїx потреб при певному piвні соцiально-економiчного розвитку суспiльства. Практичний висновок, отже, такий, що суспiльство, якщо воно націлене на подальший соцiальний i економiчний розвиток, не може байдуже ставиться до кiлькостi громадян, якi не зайнятi суспiльно корисною працею. [1, c. 290]

43) Охарактеризуйте види зайнятості. Як Ви розумієте раціональність зайнятості?

Повна зайнятiсть населення — це така зайнятiсть за якої пропозицiя робочої сили повнiстю покривається попитом з боку суспiльного виробництва. Повна зайнятiсть працездатного населення – це використання вcix трудових pecypciв (повну зайнятість населення не можна плутати з повною зайнятiстю особи або групи осiб, що визначаються зайнятiстю особи або групи осiб повний робочий день чи тиждень, тобто iз зайнятiстю за iндивiдуальним використанням рабочого часу).

Повна зайнятiсть може бути досягнута при будь-якому piвнi залучення робочої сили, якщо цей piвeнь відповідає задоволенню потреб населення в рабочих мiсцях за умов економiчної доцiльностi пропонованих робочих мiсць. Економiчно доцiльне робоче мiсце — це робоче мiсце, яке дозволяє працiвниковi досягти високої продуктивностi праці i мати достойний заробiток.

Головне завдання держави у забезпеченні повної зайнятості – кожному, хто бажає працювати, держава повинна надати робоче місце.

Глобальна зайнятiсть — це врахування вcix видiв корисної дiяльностi як у суспiльному виробництвi так i поза ним. До глобальної зайнятостi можна вiднести i так звану тiньову eкoнoмiкy та нерегламентовану зайнятiсть. Поза суспiльним виробництвом знаходяться тaкi суспiльно кориснi види зайнятостi як догляд за дiтьми та хворими, ведення домогосподарства, тимчасова зайнятiсть тощо, але така зайнятiсть теж є суспiльно корисною.

Прикладом застосування примусової зайнятості були колишні соціалістичні країни, в яких конституційно було закріплено не тільки право, а й обов’язок трудитись. Кожен працездатний громадянин мусів працювати з ранньої юності до пенсійного віку.

Добровільна незайнятість не може бути підставою притягнення громадян до адміністративної, карної та іншої відповідальності. Але тим, хто готовий трудитись і вишукує можливості для цього, держава повинна надати відповідну роботу.

Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників. [1, c. 295]

44) Які види безробіття Ви знаєте? Які з них потребують особливої уваги? Що таке природний рівень безробіття?

Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

До абсолютного належить:

  • фрикцiйне безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи;
  • структурне безробiття, яке виникає в результатi структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на однi професiї попит пiдвищується, на iншi — падає;
  • циклічне безробiття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.

Відносне безробіття включає в себе:

  • Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі.
  • Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу.
  • Конверсiйне безробiття спричиняється скороченням чисельностi армії i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукцiї.
  • Технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій.
  • Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво)
  • Інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.)
  • Застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце. Відповідно, міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12 місяців, так зване тривале застійне безробіття. [1, c. 302]

45) Що є основними причинами та формами вивозу капіталу?

Необхідність і найважливіша причина вивозу капіталу полягає в його відносному надлишку на національному ринку й обумовленій цим можливості досить прибуткового застосування. У пошуках більшого прибутку і спрямовується капітал за кордон.

Ще одна причина вивозу капіталу полягає у прагненні ТНК використовувати відмінності між країнами у рівні витрат виробництва, передусім — заробітної плати. Одержало широке розповсюдження переміщення трудомістких виробництв, переважно збирання кінцевої продукції, із розвинутих держав у країни, що розвиваються, де заробітна плата в багато разів нижча.

Існують дві основні форми вивозу капіталу — вивіз позичкового капіталу і вивіз підприємницького (функціонуючого) капіталу. Вивіз позичкового капіталу у вигляді міжнародних позик, які надають як окремі держави, так і великі міжнародні банки [2, c. 454].

46) Які основні причини міжнародної міграції робочої сили?

Традиційно (в неокласичній теорії) основну виділяють економічну причину міжнародної трудової міграції, пов’язану з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.

  1. Відмінності в темпах накопичення капіталу зумовлюють відмінності сил притягання або відштовхування робочої сили в різних регіонах світового господарства, що в кінцевому підсумку визначає, напрямки переміщення цього чинника виробництва між країнами.
  2. Рівень та масштаби накопичення капіталу справляють безпосередній вплив на рівень зайнятості працездатного населення і, отже, на розміри відносного перенаселення (безробіття), яке є основним джерелом трудової міграції.
  3. Темпи і розміри накопичення капіталу, в свою чергу, до певної міри залежать від рівня міграції. Ця залежність полягає в тому, що порівняно низька заробітна плата іммігрантів і можливість знизити оплату праці вітчизняним працівникам дозволяє знизити витрати виробництва і тим самим збільшити нагромадження капіталу.

Така сама мета досягається шляхом організації виробництва в країнах з дешевою робочою силою. Транснаціональні корпорації з метою прискорення накопичення капіталу використовують або рух робочої сили до капіталу, або переміщують свій капітал у праценадлишкові регіони.

  1. Причиною переміщення робочої сили є зміни в структурі потреб і виробництва, спричинені науково-технічним прогресом. Скорочення обсягу виробництва або ліквідація деяких застарілих галузей вивільняють робочу силу, яка шукає собі застосування в інших країнах. [2, c. 457]

47) Чим викликана необхідність інтеграції економіки України у світове господарство?

В умовах динамічного розвитку інтернаціоналізації виробництва та обміну, зростання ролі міжнародних зв’язків у розвитку національних економік існує об’єктивна необхідність формування в цих країнах зовнішньоекономічного комплексу, орієнтовного на участь у міжнародному поділі праці, їх подальшу інтеграцію у світове господарство.

При формуванні свого зовнішньоекономічного комплексу з метою інтеграції у світове господарство Україна має брати до уваги як наявність міжнародних інтеграційних об’єднань, так і особливості тієї політики, яку проводять країни-члени цих формувань. Це означає, що вимоги організацій та регіональних інтеграційних об’єднань мають бути узгоджені з національними інтересами нашої держави. [2, c. 463]

48) У чому суть механізму зовнішньоекономічних зв’язків та зовнішньоекономічної політики України?

Під механізмом зовнішньоекономічних зв’язків слід розуміти сукупність конкретних форм зв’язків, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських структур зі світовими як на макро-, так і на мікрорівнях, з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Відповідно до принципів міжнародного поділу праці, геополітичного положення України, характеру розвитку її продуктивних сил, наявних науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в державі, має забезпечити реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарського комплексу у світову господарську систему, що передбачає досягнення таких цілей: формування повноцінної ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах; використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства; перетворення зовнішньоекономічної сфери на активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання. [2, c. 471]

49) Чи здатна світова наука вирішити проблему забезпечення людства сировиною та енергією?

Серед глобальних проблем найчастіше фігурують проблеми миру та роззброєння, екологічна, демографічна, енергетична, сировинна, продовольча, подолання бідності та відсталості. У міру розвитку людської цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми.

Боротьба проти них на національному рівні виявляється малоефективною. Потрібні узгоджені міжнародні дії щодо охорони здоров’я населення.

Учені вважають, що в рішенні глобальних проблем основним критерієм має слугувати стан здоров’я людини, всього населення землі. Тому охорона здоров’я виступає функцією критерію оцінки гуманістичності глобальних проблем сучасності. [1, c. 504]

50) Які економічні проблеми отримала у спадок Україна від СРСР?

Економіка України отримала від СРСР деформовану структуру народного господарства із домінуванням важкої індустрії, військово-промислового комплексу, низькою часткою наукоємних виробництв і товарів народного споживання. Можна виділити такі основні негативні риси економічної системи України, які найбільшою мірою впливають сьогодні на зовнішньоекономічну сферу. Це державний монополізм, невизначеність напрямків структурної перебудови економіки, нерозвиненість ринкової інфраструктури, розвиток військово-промислового комплексу. [3, c. 233]
Список використаної літератури

  1. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.
  2. Політична економія: Підручник / За ред. Ніколенко Ю. В. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 632 с.
  3. Семененко В. Економічна теорія. Політекономія / Навчальний посібник/ Семененко В. М., Коваленко Д. І., Бугас В. В., Семененко О. В. Економічна теорія; За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 360 с.