В Україні створено службу планування родини, що складається з 400 центрів і кабінетів планування сім’ї, 7 центрів репродуктивного здоров’я підлітків, але знаходяться вони в обласних центрах і великих містах. Тому першу консультацію і першу інформацію з питань планування сім’ї жителі наших регіонів отримуватимуть від сімейного лікаря і сімейної медсестри.

Планування родини є правом кожної людини, що закріплено «Загальною декларацією прав людини» (Тегеран, 1968 р.).

Планування сім’ї, відповідно до визначення ВООЗ, дає змогу уникнути небажаної вагітності, народити бажаних дітей, спланувати кількість дітей у родині та інтервали між їхніми народженнями.

Важлива частина роботи з планування сім’ї на дільниці сімейної медицини — це проведення консультацій, які бувають:

• первинними, коли пацієнта знайомлять з методами контрацепції, дають змогу вибрати оптимальний варіант;
• повторними, коли проводять консультацію з конкретного методу контрацепції або обговорюють проблеми, що виникли під час користування контрацептивами.

Під час консультації медична сестра повинна бути добро-зичливою, тобто:

• уважно вислухати пацієнтку;
• зібрати короткий анамнез;
• перелічити всі види контрацепції, описати їхні переваги і недоліки, можливі побічні ефекти;
• допомогти вибрати безпечний для пацієнтки метод контрацепції;
• розповісти, як користуватися цим методом;
• упевнитися в тому, що пацієнтка зрозуміла, як користуватися цим методом;
• запропонувати повторну консультацію у разі виникнення якихось проблем.

Під час опитування медсестра повинна з’ясувати:

• кількість дітей, вік молодшої дитини;
• наявність грудного вигодовування на цей час;
• наявність порушень менструального циклу;
• наявність кровотеч після статевого акту;
• жовтяницю в анамнезі;
• тютюнопаління;
• цукровий діабет;
• головний біль, порушення зору, біль у ділянці серця, набряки;
• підвищення АТ;
• перенесені інсульт, інфаркт;
• мастопатію, рак грудної залози;
• вживання лікарських препаратів;
• наявність декількох статевих партнерів;
• наявність в анамнезі захворювань, що передаються статевим шляхом;
• запальні захворювання малого таза.

Якщо є позитивна відповідь на одне або декілька запитань, Необхідно проконсультувати пацієнтку у відповідних фахівців, провести додаткові обстеження.

Треба пам’ятати, що значне поширення контрацептивів не вливає на рівень народжуваності, але зменшує кількість штучних абортів, що покращує репродуктивне здоров’я родини.

Показник частоти абортів на 100 народжених живими дітей в Україні знизився зі 140 в 1996 р. до 81 у 2005 р., хоча і дотепер він залишається досить високим.

Контрацепція — це запобігання вагітності.

Методи контрацепції:

• ритмічний (біологічний);
• бар’єрний (механічний);
• хімічний;
• переривання статевого акту;
• внутрішньоматкова контрацепція (ВМК);
• гормональний.

Протизаплідні засоби повинні бути надійними, простими у використанні, не становити небезпеки для організму.

Ритмічний метод полягає в утриманні від статевих відносин у фертильну фазу менструального циклу. Цей метод ефективний лише за умови регулярності менструального та оваріального циклу. Запліднення яйцеклітини можливе лише протягом 24—48 год після овуляції. Варіантами ритмічного методу є календарний, температурний, цервікальний, мульти- компонентний.

• Календарний метод дає змогу обчислити початок і кінець фертильного періоду, виходячи з тривалості менструальних циклів протягом останніх 8—12 міс. Початок фертильної фази = тривалість найкоротшого менструального циклу мінус 18; кінець фертильної фази = тривалість найдовшого циклу мінус 11.
• Температурний метод — визначення фертильної фази вимірюванням базальної температури в прямій кишці або ротовій порожнині вранці, не встаючи з ліжка, протягом 7—10 хв. Після овуляції температура тіла підвищується. За результатами вимірювань креслять графіки.
• Цервікальний метод — визначення фертильної фази проводять за характером змін слизу каналу шийки матки.
• Мультикомпонентний метод ураховує показники пере-лічених вище методів.

Недоліки ритмічного методу — тривалість оволодіння ним, необхідність щоденних спостережень, залежність від думок статевого партнера.

Бар’єрні (механічні) методи — методи, що перешкоджають надходженню сперми в піхву або шийку матки. Розрізняють чоловічі (презервативи) і жіночі (діафрагми, ковпачки) методи. Презерватив — це єдиний засіб, що захищає від зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом. Презерватив простий, зручний, дешевий, безпечний, контрацептивна ефективність його — до 80 % .

Хімічні методи контрацепції — використання спермі- цидів (креми, гелі, супозиторії), які інактивують сперматозоїди протягом декількох секунд — максимум 2 хв. Частіше їх використовують разом з механічними засобами контрацепції.

Переривання статевого акту — метод низької контрацептивної ефективності (15—ЗО %), до 60 % жінок не мають при цьому оргазму, у разі тривалого застосування можуть розвинутися захворювання в чоловіків (зниження потенції, гіпертрофія передміхурової залози) і жінок (фригідність, дисфункція яєчників).

ВМС — використання внутрішньоматкових спіралей. Метод має високу ефективність (98 %), не впливає на обмін речовин жінки, не має тератогенної дії. Його недоліки — велика кількість протипоказань, високий ризик запальних захворювань і перфорацій матки, збільшення кровотеч під час менструації. Це оптимальний метод для жінки, яка народила і має одного партнера. Протипоказання — вагітність, гострі запальні процеси статевих органів, відсутність в анамнезі пологів. Відносними протипоказаннями є аномалії розвитку статевих органів, фіброміома матки, ерозія шийки матки, порушення менструального циклу, екстрагенітальна патологія (анемії, цукровий діабет, алергія на мідь тощо).

Гормональна контрацепція — поширений і ефективний метод, заснована на використанні синтетичних аналогів природних гормонів яєчників. Ефективність — 99 %. Виділяють такі групи цього методу контрацепції залежно від складу й способу застосування:

• комбіновані естроген-прогестеронові препарати;
• мікродози гестогенів (міні-пілі);
• ін’єкційні (пролонговані) препарати;
• підшкірні імплантати;
• посткоїтальна контрацепція.

Для призначення гормональних контрацептивів існують абсолютні протипоказання:

• наявність новоутворень і стан після видалення доброякісних і злоякісних пухлин;
• захворювання судин (капілярів, вен, артерій);
• коагулопатії;
• недостатність судин головного мозку;
• артеріальна гіпертензія;
• захворювання ендокринної системи (цукровий діабет, хвороби гіпофіза, надниркових залоз, щитоподібної залози);
• захворювання нирок;
• захворювання печінки;
• психічні захворювання;
• захворювання крові;
• колагенози.

Загальні принципи призначення гормональних препаратів:

• на першій консультації підбирають препарат і призначають терміном на 3 міс за умови щомісячного обстеження (АТ, глюкоза крові, коагулограма, мазки з шийки матки, огляд грудних залоз);
• за відсутності негативного ефекту вживання препарату можна подовжити до 1—1,5 року в постійному режимі.

Слід пам’ятати, що паралельне використання лікарських засобів може знизити або підвищити протизаплідний ефект (транквілізатори, гіпотензивні, седативні засоби, антибіотики тощо). Одночасне вживання з протизаплідними засобами анальгетиків, сульфаніламідних препаратів, барбітуратів збільшує можливість кровотеч.

Комбіновані контрацептиви можуть бути монофазні, двофазні і трифазні (містять відповідно 1, 2 і 3 комбінації естрогенів і гестагенів). Монофазні можна використовувати жінкам будь-якого віку, після пологів, що не годують груддю, після абортів. Кількість контрацептивів цієї групи дуже велика, тому, рекомендуючи їхнє застосування, медсестра повинна уважно вивчити показання і протипоказання для кожного препарату.

Ін’єкційні (пролонговані) контрацептиви мають значну перевагу (одна ін’єкція препарату замість щоденного вживання таблеток), містять прогестогени, пригнічують овуляцію. Найчастіше використовують депо-провера-150. Уводять внутрішньом’язово 150 мг кожні 3 міс на 5-й день менструального циклу. Фертильність відновлюється через 4—-24 міс після припинення використання препарату. Протягом 2-х тижнів після першої ін’єкції рекомендують застосовувати додаткові методи контрацепції. До побічних ефектів відносять порушення менструального циклу.

Мікродози гестогенів (міні-пілі) — мікронор, оврет, фе- мулен — призначають із першого дня менструального циклу. Перші 7 днів необхідно використовувати додаткові контрацептиви.

Підшкірні імплантати (норплант), що їх уводять підшкірно в ділянку передпліччя, діють до 5 років. Фертильність відновлюється відразу після видалення імплантату.

Невідкладну посткоїтальну контрацепцію (наприклад постонор) ВООЗ не рекомендує використовувати. Її можна використовувати не частіше ніж 1 раз на рік. Застосовують у разі незахищеного статевого акту (зґвалтування, розрив презерватива). Якщо жінка все-таки завагітніла, показано медичний аборт, оскільки гормональні препарати мають тератогенну дію.

Існують й інші методи:

• добровільна хірургічна стерилізація (ДХС) чоловіків і жінок. Метод ефективний, але необоротний.
• метод лактаційної аменореї (МЛА) — природний метод запобігання вагітності, що його можуть використовувати жінки в період грудного вигодовування в перші 6 міс після народження дитини. Його застосовують, якщо:
• дитина вживає лише грудне молоко;
• від пологів минуло не більше ніж 6 міс;
• наявна аменорея.

Уважають, що в перші 6 міс може завагітніти лише 2 % жінок. Цей метод заснований на фізіологічних особливостях грудного вигодовування. Унаслідок відсмоктування дитиною грудного молока в організмі жінки припиняється вироблення гормонів, що викликають овуляцію. МЛА ефективний лише в тому разі, якщо жінка регулярно і часто годує дитину груддю. Жінка повинна годувати дитину принаймні кожні 4 год упродовж дня і кожні 6 год — уночі. У період грудного вигодовування потрібно стежити за тим, щоб спостерігалися деякі ознаки, які засвідчують, що цей метод контрацепції все ще ефективний. Ці ознаки проілюстровано на схемі:

Загальні висновки

1. У післяпологовий період краще використовувати МЛА, ВМК, бар’єрні методи, ДХС за показаннями. Матерям-годувальницям не рекомендують застосовувати гормональні контрацептиви (табл. 23).
2. Після аборту питання контрацепції вирішують з урахуванням репродуктивних планів пацієнтки (табл. 22).
3. Підліткам рекомендують бар’єрні методи, оскільки вони забезпечують ще й захист від інфекцій, які передаються статевим шляхом.
4. Пероральні контрацептиви ефективні лише в разі регулярного застосування.
5. ВМК рекомендують жінкам, що мають одного статевого партнера.
6. Біологічні методи можна використовувати партнерам з високим рівнем самоконтролю.

Таблиця 22. Методи контрацепції, безпечні і ефективні після аборту

Презервативи	Можна застосовувати відразу після поновлення статевого життя
Комбіновані оральні контра­цептиви	Можна застосовувати в будь-який час протягом перших семи днів після аборту
Суто прогести- нові оральні контрацептиви	Можна застосовувати в будь-який час протягом перших семи днів після аборту
вмс	Можна вводити відразу, якщо немає протипока­зань, зокрема ознак інфекції. У разі ускладнень ВМС можна вводити після повного усунення ін­фекції (приблизно через 3 міс), якщо немає ін­ших протипоказань
Ін’єкційні конт­рацептиви (депо-провера)	Можна застосовувати в будь-який час протягом перших семи днів після аборту
Сперміциди	Можна застосовувати відразу після поновлення статевого життя
Норплант імплантати	Можна застосовувати в будь-який час протягом перших семи днів після аборту
Стерилізація	Чоловіча стерилізація (вазектомія) і жіноча сте­рилізація є методами постійної контрацепції. 3 цієї причини чоловікам і жінкам варто дуже серйозно обміркувати, чи хочуть вони застосову­вати ці методи. Стрес, що виникає внаслідок аборту, може зашкодити прийняти правильне рі­шення. Більшість лікарів проводять стериліза­цію не раніше ніж через 6 тиж після аборту, впев­нившись, що жінки і чоловіки не шкодуватимуть згодом, вибравши цей метод контрацепції

 

Таблиця 23. Методи післяпологової контрацепції

Назва	Якщо жінка годує груддю	Якщо жінка не годує груддю
Презервативи	Можна застосовувати відразу після поновлення статевого життя
Комбіновані гор­мональні оральні й ін’єкційні конт­рацептиви	Можна застосовувати після припинення грудного вигодову­вання, але не раніше ніж через 3 тиж після пологів	Можна застосовувати через 3 тиж після поло­гів, ще до поновлення менструацій
Суто прогестинові оральні контра­цептиви	Можна застосовувати через 6 тиж після по­логів	Можна застосовувати в будь-який час після по­логів, ще до поновлення менструацій
Ін’єкційні конт­рацептиви (депо- провера)	Можна застосовувати через 6 тиж після по­логів	Можна застосовувати в будь-який час після по­логів, ще до поновлення менструацій
Норплант імплантати	Можна застосовувати через 6 тиж після по­логів	Можна застосовувати відразу після пологів
вмс	Можна вводити протягом перших 48 год після пологів або через 6 тиж
Сперміциди	Можна застосовувати відразу після поновлення статевого життя
Метод лактацій­ної аменореї (МЛА)	Застосовується протягом перших 6 міс після по­логів
Жіноча стерилі­зація	Процедуру можна проводити протягом перших 48 год або через 6 тиж після пологів. Стериліза­ція — постійний метод контрацепції, тому вам необхідно всебічно обміркувати своє рішення до пологів, щоб не шкодувати згодом про вибір цього методу