Вступ

Тероризм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Необхідно розрізняти два споріднених, але різних за змістом поняття — терор і тероризм. Терор — насилля влади з її державним апаратом проти народу з метою придушення не тільки опозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про спротив. Іншими словами, терор — насилля з боку сильного. Вперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час Великої французської революції. Прямими їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули «червоний терор» з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади за межі захоплених ними Петербургу і Москви. Жертви владного терору обчислюються багатьма тисячами і навіть мільйонами людей.

Актуальність теми. Терористичні акти — вбивства, поранення, викрадення, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями й здійснюються окремими особами стосовно державних або громадських діячів, супроводжують розвиток сучасного суспільства. Історія знає чимало таких злочинів: вбивство Авраама Лінкольна та Джона Кеннеді — 16-го та 35-го президентів США, а також прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді, прем’єр-міністра Ізраїля Іцхака Рабіна та інших.

Усі зазначені акти тероризму, незалежно від мотивів їхнього здійснення, були внутрішньодержавними злочинами і були підсудні відповідно до законодавства тієї країни, в межах якої вони відбулися. На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок.

Питанням щодо визначення об’єктивних ознак терористичних злочинів приділялася увага у роботі таких українських вчених, як В.Ф. Антипенко, В.І. Борисов, В.О. Глушков, В.П. Ємельянов, В.С. Зеленецький, В.В. Крутов, В. А. Ліпкан, С.М. Мохончук, Л.В. Новікова, В.Г. Пилипчук, М.В. Семикін, В.П. Тихий, О.В. Шамара та ін. При цьому значна увага приділялася розгляду об’єктивних ознак терористичного акту та інших злочинів терористичної спрямованості, створення терористичної групи чи терористичної організації, втягнення у вчинення терористичного акту, фінансування тероризму. Що ж стосується об’єктивних ознак публічних закликів до вчинення терористичного акту, то ці питання потребують значно більшої уваги у наукових розробках.

При цьому в науковій літературі встановлено, що тією сферою, якій на думку законодавців (як вітчизняного, так і зарубіжних), завдається найбільша шкода терористичними злочинами взагалі і терористичним актом зокрема, частіше за все визнається громадська безпека.

Однак, низка авторів, особливо з тих, хто безпосередньо займається питаннями протидії тероризму, піддали сумніву правильність такого рішення законодавців на тій підставі, що виходячи з обставин вчинення самого терористичного акту, порушення громадської безпеки виступає для терористів хоча і першочерговою, але фактично не основною, а допоміжною дією, засобом посягання на іншій об’єкт у складному злочині.

1. Форми і прояви тероризму

Політичний, економічний та кримінальний тероризм знаходить спільні сфери дії, базуючись на взаємовигідних інтересах. Сучасний тероризм має такі різновиди:

— національно-визвольний тероризм, який деколи називають тероризмом національних меншин. Головна вимога — відділення від держави, що їх поневолює, або повноцінної національної автономії для усунення дискримінації і гноблення. Приклади з післявоєнного часу: північні ірландці, каталонці, баски, бретонці, корсиканці, німці Південного Тіролю, франко-канадці, курди та інші. Наявність такого тероризму (частково злагідненого після задоволення автономічних вимог — для каталонців, німців Південного Тіролю, франко-канадців, у деякій мірі для корсиканців) — яскраве свідчення того, що проблеми поневолених націй та національних меншин, а також регіоналізації під час модернізації державного ладу в другій половині XX століття залагоджені не були, а в ряді випадків навпаки загострилися та проявилися з ще більшою агресивністю, особливо тоді, коли до національного фактора приєднався релігійний (конфлікти: католики — протестанти, мусульмани — християни, юдаїсти);

— тероризм, пов’язаний з національно-релігійно-визвольними рухами антиімперіалістично-антиколоніального характеру у Третьому світі (наприклад, Кенія до здобуття незалежності і кашмірська «Армія чистих», палестинські терористичні групи). У зв’язку з невирішенням основних конфліктних проблем (Палестина) та глобалізацією імперіалізму, такі рухи також стають глобальними за місцем дій, але в жодному випадку не перетворюються в «міжнародних терористів». До цієї форми тероризму відноситься Осама бен Ладен та його терористична організація Аль-Каїда («Провід»);

— тероризм соціал-революційного характеру. З ХІХ ст. терористичними актами послуговувалися крайні революційні та анархістські організації, насамперед проти влади. В Російській імперії індивідуальний тероризм застосовувала конспіративна організація «Народна Воля». Між терористами-змовниками були й українці: С. Степняк-Кравчинський, А. Желябов, С. Перовська та інші. Більш селективно і планово застосовували тероризм до кінця 1917 року більшовики. У 20 були широко відомими Фракція Червоної армії в Західній Німеччині, Червоні бригади в Італії, японська Червона Армія, окремі угрупування в США. Ці групи «нових лівих» у середині 60-х років ХХ століття кинули серйозний виклик не лише режимам, але й цілому суспільному ладові капіталістичних держав.

— правий тероризм, що домагається ліквідації парламентської демократії і запровадження авторитарного режиму, тобто диктатури. Праві групи одночасно протидіють «новим лівим» (наприклад, так було в Італії), розглядаючи їхні акції як загрозу для суспільства, що повинно обрати правий шлях;

— диверсійний тероризм, організатором акцій якого виступають секретні служби держав-противників. Диверсійні терористичні групи опираються часто на «п’яту колону» в державі противника, здійснюють провокаційні дії (для прикладу, терористичні групи радянських спецслужб, що вирізували населення, зокрема польське, в районах дій УПА, щоб таким чином компрометувати діяльність українського підпілля);

— технологічний тероризм — злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації;

— дехто вважає, що можна виділити також кримінальний тероризм злочинних мафійних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети, адже її затьмарює бажання наживи (економічний мотив) [8, c. 46-47].

2. Ознаки публічних закликів до вчинення терористичного акту

Закликаючи інших осіб до вчинення терористичного акту, винна особа посягає на громадську безпеку, захищеність суспільства, в цілому й окремих осіб, їх життя, здоров’я, соціально-політичну стабільність у суспільстві, порушуючи тим самим стан захищеності чисельних сфер життєдіяльності людей.

Наступною об’єктивною ознакою публічних закликів до вчинення терористичного акту є об’єктивна сторона розглядуваного діяння.

При цьому слід мати на увазі, що в науковій літературі, присвяченої питанням протидії терористичним злочинам, здійснюється чітке розмежування між терористичним злочинами як явищем реальної діяльності і складом злочину, визначеним в законі. Насамперед вказується що, об’єктивна сторона злочину — це зовнішній бік (зовнішній вираз) злочину, що характеризується суспільно-небезпечним діянням (дією або бездіяльністю), суспільно-небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням та суспільно-небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, а також вибірково застосованими засобами вчинення злочину. Ці елементи притаманні будь-якому злочину як явищу реальної дійсності. Вони мають місце завжди, коли вчиняється злочин. Об’єктивна сторона складу злочину — це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно-небезпечного діяння [9, с.26].

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.258-2 КК України, містить ознаки кількох діянь, які в юридичній літературі поділяють по-різному. Так, в одному Науково-практичному коментарі до Кримінального кодексу України вказується, що об’єктивна сторона цього складу злочину виражається у двох формах: 1) публічні заклики до вчинення терористичного акту; 2) розповсюдження матеріалів з такими закликами [11, с.91]; в іншому науково-практичному коментарі Кримінального кодексу України вказується на чотири форми об’єктивної сторони цього складу злочину, яка може виражатися у: 1) публічних закликах до вчинення терористичного акту;

2)       розповсюдженні матеріалів з такими закликами; 3) виготовленні таких матеріалів; 4) їх зберіганні [12, с.17]. Тобто, назва статті певною мірою не відповідає її змісту, оскільки зміст статті включає ознаки значно більшого кола діянь, ніж вказано в її назві.

Розглянемо ознаки цих діянь більш докладніше.

Публічні заклики до вчинення терористичного акту передбачають відкрите звернення до невизначеного або до значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляд чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорії схилити певну кількість осіб до певних дій.

Розповсюдження матеріалів з закликами до вчинення терористичного акту (звернень, листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп’ютерних компакт-дисків тощо) полягає в доведенні їх змісту — заклику до вчинення терористичного акту (актів) — до відома невизначеної або певної групи людей.

Виготовлення матеріалів охоплює як авторство (створення текстів, виготовлення оригіналів), так і тиражування чи розмноження відповідної продукції з метою розповсюдження.

Зберігання означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в цілості — недопущення пошкодження таких матеріалів унаслідок дії природних чи технічних факторів убезпечення їх від сторонніх осіб тощо. [12, с.18].

Розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів є закінченим злочину з моменту почасту зазначеного діяння.

3. Ознаки підготовки терористичного акту проти особи

Спроби кримінального впливу на особу, що охороняється, що містять загрозу його гідності, здоров’ю і життю, можуть виходити від наступних категорій злочинців:

1. Випадкові грабіжники, які використовують тільки найбільш безпечну й вигідну ситуацію.
2. Кримінальні елементи, що проявляють себе в конфліктній ситуації, яка, можливо, якоюсь мірою спровокована VIP- персоною або його оточенням (конфлікти в ресторані, казино, автодорожня ситуація і так далі).
3. Регіональні злочинні угруповання, що займаються рекетом. Наприклад відмову від пропозиції «даху» поділитися часткою доходу може спровокувати спробу зробити норовливого бізнесмена більш поступливим. У таких випадках для початку застосовуються, як правило, демонстраційні заходи: вибух машини VIP- персони на стоянці, що загрожують дзвінки по телефону, візити додому і в офіс, демонстративне спостереження і супровід у всіх місцях перебування особи, яка цікавить .

Може бути скоєно напад на охорону з метою довести її нездатність захистити життя і гідність VIP. Однак як крайній захід — для зміцнення кримінального авторитету угруповання в «контрольованому» регіоні і щоб залякати інших «ослушників» — злочинці можуть піти і на вчинення терористичного акта проти життя VIP- персони або її найближчого оточення (вбивство, захоплення заручника і так далі).

4. Професійні терористичні групи і професійні «кілери-одинаки», що виконують замовлення на вбивство. Це — найбільш небезпечна категорія злочинців, запрограмованих на успішне проведення операції і які намагаються досягти своєї мети будь-якою ціною.
5. Не виключена спроба замаху на клієнта на побутовому ґрунті. Це, як правило, результат банального любовного трикутника, або спроба помсти з боку відкинутого об’єкта пристрасті. Замах на життя VIP-персони може спробувати організувати і працівник його власного підприємства (як правило, з явними відхиленнями психіки), ображений несправедливим, на його думку, звільненням або незадоволений затримкою зарплати. Об’єднує цю різношерсту компанію, по-перше, непрофесіоналізм, що робить дії роблять замах в достатній мірі непередбачуваними, по-друге, те, що мотивація злочину звичайно не пов’язана з матеріальною вигодою, а по-третє, сама спроба замаху може бути як спонтанною, так і ретельно спланованою.

Загроза впливу з боку двох перших груп відноситься до категорії випадкового ризику і зазвичай легко знімається при наявності досить досвідченої, оснащеної групи охоронців (не менше двох осіб) і рішучих її дій (чому сприяє постійне відпрацювання позаштатних ситуацій). Ліквідації загрози з боку третьої групи злочинців (вплив регіональних злочинних угруповань) може сприяти:

— Навчання, постійно, а не тимчасово діюча команда охоронців;

— Наявність на підприємстві, яким керує VIP, досить потужної служби безпеки, оснащення цього підприємства комплексною системою безпеки, що включає роботу аналітичного відділу по відстеженню кримінальної обстановки в регіоні;

— Добре налагоджені зв’язки з органами правопорядку (РУ МВС, СБУ,) — які можуть змусити лідерів злочинного угруповання відмовитися від свого задуму ще на початковому етапі [6, c. 89-90].

При гарній організації дві ці позиції служать хорошим стримуючим фактором для злочинців. Дуже важко буває передбачити і локалізувати п’яту категорію небезпеки (за побутовими мотивами). VIP-персона може дуже близько контактувати з особою, яка задумала злочин, причому контакти ці можуть проходити поза зоною захисних дій охоронців. Тому група охорони повинна дуже уважно відстежувати конфліктно-побутові ситуації в житті VIP-персони, заздалегідь передбачити і можливі загострення обстановки на побутовому грунті, і заходи можливого впливу. Перевагою тут безсумнівно є те, що «побутової» злочинець, як правило, не має ні необхідного арсеналу засобів, ні досвіду для скоєння злочину, і, якщо клієнт припинив з ним всі близькі контакти, то протидіяти такому самодіяльному агресору, звичайно ж, легше, ніж представникам четвертої злочинної категорії — професійним найманим убивцям, діючим по замовленню. Отже, ми підійшли до того, щоб розглянути дії найбільш небезпечної категорії терористів. При аналізі цієї загрози ми будемо припускати, що дії всіх описаних вище груп будуть в якійсь мірі аналогічні, а точніше — не будуть виходити за рамки діяльності професійних терористів. Кожна фаза терористичного акту, спрямованого проти особи, що охороняється або його найближчого оточення, має свої відмінні риси, і ознаки реалізації злочину, спрямованого проти життя, можна умовно розділити на три фази:

1. Підготовча фаза:

а) розвідувальна;

б) підготовка умов для реалізації злочину.

2. Терористичний акт.
3. Пост-терористична фаза.

Розглянемо кожну категорію підготовки та реалізації злочину докладно — з характерними ознаками і заходами можливої протидії.

1. Підготовча фаза складається з розвідувальної фази і фази підготовки умов для реалізації терористичного акту, причому вони можуть здійснюватися як послідовно, так і паралельно один одному. Отже, хто може бути ініціатором замовлення, кому вигідно усунення VIP-персони?

Спектр можливих замовників вбивства досить широкий. Той же самий відкинутий партнер по любові (побутові мотиви) може (якщо фінанси дозволяють, а духу вчинити злочин не вистачає) спробувати найняти для реалізації своєї помсти кілера. Друга небезпечна категорія — регіональні злочинні угруповання, які, щоб не «світитися» самим, для вирішення проблеми можуть найняти бригаду з боку. Дуже часто таким чином — за допомогою замовного вбивства — намагаються вирішити фінансові труднощі або задовольнити свою спрагу влади невдачливі боржники (? Навіщо платити сто тисяч доларів, коли можна відбутися п’ятьма або двадцятьма), скривджені кредитори, партнери, постачальники, конкуренти, словом, всі ті , хто міг би реально претендувати на доходи VIPA або хоча б на їх частину, і ті, для кого усунення VIPA могло б стати вирішенням власних фінансових проблем.

Якщо людина, яка охороняється займає досить високу керівну посаду, наділена реальною владою (що часто пов’язано з великими грошима) — його усунення буде на руку або претендентам на ту ж посаду (ними можуть виявитися як найближчі соратники клієнта, так і його опоненти), або тим, кому діяльність VIP-персони перекриває життєво важливі зони інтересів. Завжди знаходяться люди, які охоче заплатять за «брудну» роботу фахівцям (будь то асенізатори або вбивці), аби не виконувати її самим. Після прийняття замовлення на скоєння терористичного акту, злочинці починають ретельну підготовку до операції. Перш за все починається збір інформації. Що цікавить злочинця в першу чергу? Це три вектори інформації «хто, де, коли». В цьому плані класичним наочним прикладом може служити сцена з кінофільму «Тегеран-43», де фашистський агент пропонує відомому міжнародному терористу знищити «велику трійку» (Черчилль, Рузвельт, Сталін). «Мафіозі», вражений масштабом майбутньої завдання, відразу ж погоджується, але вимагає надати йому для ретельного планування операції шукані вектори інформації. Отже, знаючи про особу, яка цікавить все — місця її постійного перебування або пересування на маршрутах — терорист здатний планувати свої задуми. Тепер більш конкретно. Для успішної підготовки злочинець намагається отримати якомога більше інформації про особу, що охороняється. Складається своєрідне досьє (звичайно, не обов’язково зафіксоване на папері, це вже залежить від ретельності злочинця) по всіх основних питаннях, що стосуються VIP — персони, якоюсь мірою аналогічне тому, в яке охоронці заносять оброблені дані про особу, яка охороняється [5, c. 39-40].

1. Сюди входить опис зовнішності клієнта і його фотографії, манера одягатися, можливі захворювання, опис транспортних засобів, перелік улюблених страв та напоїв і так далі.
2. Відпрацьовується по тим же позиціях найближче оточення особи, яка цікавить: його родичі і близькі йому люди, друзі, товариші по службі і всі ті, з ким він контактує, включаючи обслуговуючий персонал (секретар, юрист, кухар, особистий лікар, перукар …).
3. Дуже докладно розглядається охорона VIP — персони:

— Його охоронці та їх звички, рівень професійної підготовки, можливий ступінь оснащеності засобами протидії терористові (чи існує посилення основної групи ескорту, можливе озброєння, засоби захисту охоронців і VIP — персони), ступінь захищеності транспортного засобу та його мобільність, організація зв’язку, професіоналізм водіїв машини цікавить особи та супроводу та їх злагодженість;

— Наявність об’єктової охорони та контрольно-пропускного режиму на роботі VIP — персони і у неї вдома, чим забезпечується ця охорона — ескортною командою охоронців чи це окрема служба безпеки, яка ступінь надійності її роботи в порівнянні з командою охоронців, яким чином охороняється автомобіль (стоянка, гараж ). Ступінь інженерно-технічної оснащеності (різні види сигналізації, домофони, відеокамери, металеві двері, решітки, наявність мобільного зв’язку) житла, місця роботи, автомобіля  і місця його стоянки;

— Обчислюється час, коли VIP — персона може залишитися одна (вийти ввечері за сигаретами чи піднятися до сусіда поверхом вище і тому подібне);

— Визначається ступінь захищеності близьких VIP — персони людей (з метою впливу через них);

— Визначаються місця постійного перебування особи, яка цікавить (будинок, дача, офіс, клуб чи спортивний комплекс, улюблений ресторан, мисливський будиночок), де VIP — персона буває часто і, як правило, в один і той же час;

— Визначаються основні маршрути пересування транспортних засобів (дім-робота-дім, інші основні маршрути);

— Визначається час виходу і відвідування місць постійного перебування;

— По об’єктах і маршрутах визначаються основні і запасні під’їзні шляхи (можливість швидко залишити місце злочину, незалежно від його результату), можливість пристрою стаціонарної засідки на маршруті або блокування автомобіля (пробки, місця звуження дороги так далі);

— У будинках оглядаються горища, під’їзди, підвали, причому не тільки в тих будинках, де розташовується VIP — персона, але і в сусідніх з його житлом або офісом. При необхідності терористи можуть тимчасово за високу плату зняти житло, що дає прекрасний сектор обстрілу або спостереження. Такі місця в будинках цікавлять злочинців перш за все з точки зору можливості спостереження або пристрої засідки і визначаються:

— Можливістю легкого доступу, прихованості від стороннього погляду, можливістю швидкої евакуації, відстанню прямого пострілу і наявністю «мертвих» зон, закритих для вогневого впливу, причому будівлі та маршрути відпрацьовуються на місцевості,

попередньо вивчаються потрібні документи (карти доріг, топографічні схеми місцевості, технічна документація з комунікацій і планам приміщень);

— Наявністю поблизу від місць постійного перебування VIP — персони і на маршрутах її пересування відділень і постів міліції, їх мобільність при виклику або дорожньо-транспортній пригоді;

— Наявністю так званого «даху», тобто, зв’язками VIP — персони з якими злочинними елементами, тим, наскільки сильно налагоджені його контакти з правоохоронними органами, що визначає наскільки реальна можливість відплати. З’ясовується наскільки «засвічений» замовник. Звідки і яким чином злочинці збирають попередню інформацію в ході підготовчої фази?  Первинну інформацію (вектор — хто), як правило, дає замовник. Він же розширює її в залежності від знання про об’єкт. Якщо замовник досить близький до особи, він може уточнювати, конкретизувати інформацію, необхідну виконавцю, так як на цьому етапі співпраця між замовником і терористами може бути досить тісним. Зрозуміло, терористи будуть всіляко уникати контактів, здатних «виявити» їх, але все ж на цьому етапі — при досить ретельній роботі служби безпеки — можна простежити зв’язок злочинець-замовник або навпаки [7, c. 92-93].

Висновки

Небезпека сучасного тероризму обумовлена реальну загрозу як для внутрішньої, так й зовнішньої безпекою держави. Нині майже всі загрози інтересам та безпеки, мають міжнародний характер і пов’язані з тероризмом і транскордонною злочинністю. Тому пошуку шляхів протидії тероризму сьогодні є першочерговим завданням і має як ніколи актуальними.

Основними каталізаторами активності міжнародного тероризму залишається неврегульованість ситуації в Іраку, Палестинській автономії, Афганістані, Північному Кавказі РФ, збройний конфлікт між Ізраїлем та ліванською Хезболла, пов’язані з ядерною програмою Ірану. Ризики терористичних та екстремістських проявів у Пакистані, Індії, Лівані, Ємені, Сомалі, а також у Туреччині, Російській Федерації, Ізраїлі продовжують оцінюватися як високі.

Безперервні трансформації тероризму, що в сучасних умовах глобалізаційних процесів набувають ознак планетарної небезпеки, вимагають упереджуючих дій та адекватних змін існуючої загальнодержавної антитерористичної системи в Україні.

Терористичні злочини, що є особливою та найнебезпечнішою формою екстремізму, можуть здійснюватися в різних формах, але серед усіх можна виділити дві основні ознаки: по-перше, вони спрямовані на те, щоб викликати у населення відчуття страху, безпорадності та незахищеності за рахунок організованого й жорстокого насилля або погрози; по-друге, їм притаманний цілеспрямований тиск на органи влади, міжнародні організації, фізичних або юридичних осіб з метою досягнення потрібних терористам наслідків за рахунок дій адресатів впливу.

Список використаної літератури

1. Антипенко В. Ф. Поняття тероризму (кримінально-правове визначення) / В. Ф. Антипенко // Право України. — 1999. — № 2. — C. 92-95.
2. Антипенко В. Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика / В. Ф. Антипенко. — К. : НБУВ, 1999. — 60 с.
3. Боярин-Созонович Т. С. Международный терроризм: политико-правовые аспекты. — К.: Лыбидь. 1994.
4. Епель О. В. Об’єктивні ознаки публічних закликів до вчинення терористичного акту / О. В. Епель // Форум права. — 2011. — № 1. — С. 329—334
5. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості / В. П. Ємельянов. — Х. : Рубікон, 1997. — 160 с.
6. Ємельянов В. П. Терористичні злочини: кримінально-правова характеристика та питання вдосконалення антитерористичного законодавства / [В. П. Ємельянов, Л. В. Новікова, М. В. Семикін] ; за заг. ред. В. П. Ємельянова. — Х. : Кроссроуд, 2007. — 216 с.
7. Ізетов А. Е. Втягнення у вчинення терористичного акту: кримінально-правове дослідження / А. Е. Ізетов ; за заг. ред. В. П. Ємельянова. — Х. : Право, 2010. — 174 с.
8. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом / B. А. Ліпкан, Д. Й. Никифорчук, М. М. Руденко. — К. : Знання України, 2002. — 254 с.
9. Лунеев В. В. Тенденции терроризма и уголовно-правовая борьба с ним // Государство и право. — 2002. — № 6.
10. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения / П. С. Матышевский. — М. : Юрид. лит., 1964. — 160 с.
11. Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження / М. В. Семикін ; за заг. ред. В. П. Ємельянова. — Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. — 145 с.
12. Тихий В. П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки : конспект лекцій / В. П. Тихий. — Х. : Нац. юрид. акад. України, 1996. — 69 с.
13. Тихий В. П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности / В. П. Тихий. — Х. : Вища школа, 1981. — 172 с.